Екологічні аспекти користування мобільним телефоном

Законодавча база утилізації

Дуже важливий аспект у боротьбі за чистоту навколишнього середовища - законодавча база. У травні Європарламент прийняв два законопроекти, які безпосередньо стосуються питання утилізації електроотходов. У числі іншого парламентарії закликали європейських промисловців до 2007 р. звести нанівець використання проблемних матеріалів і замінити їх більш щадними. Крім того, вони наполегливо рекомендували виробникам безкоштовно приймати викидаються техніку і переробляти її ... за свій рахунок. У випадку, якщо це неможливо (наприклад, виробник не європейський), відповідальність покладається на імпортера. Такі закони вже введені в Нідерландах і Норвегії. У Німеччині, Швеції, Італії, Данії, Австрії та Бельгії аналогічні нормативні акти готуються ввійти в силу. Тепер Європарламент пропонує посилити виховання споживачів за допомогою штрафів - щоб у людей не виникало бажання кидати свою техніку де потрапило. До слова, правила, що діють в Японії, суворіше: щоб розлучитися з холодильником або телевізором, власник повинен спершу за це заплатити. Федеральна влада США не проявляють особливої ??активності в подібних питаннях. Тільки три штати - Каліфорнія, Массачусетс і Південна Кароліна - запустили експериментальні проекти рециркуляції електронних виробів. Ймовірно, до подібної безпечності своєму розпорядженні велика територія країни. Принаймні, певна закономірність простежується - мініатюрні країни-учасниці ЄС завзято борються з відходами, а в Росії питання «Куди викидати мобільник?» Поки звучить кумедно.

Ситуація в Україні

Насамперед варто сказати, що з усіх компаній, чия продукція представлена в Україні, утилізацією своїх телефонів займається тільки Nokia. Всі подробиці дохідливо розписано на спеціальній сторінці на українському сайті компанії. Якщо коротко - в будь-якому авторизованому сервісному центрі Nokia стоять ящики-урни, куди можна викинути непотрібний телефон Nokia з акумулятором, усіма аксесуарами і навіть упаковкою (правда, мало хто приносить весь комплект, найчастіше тільки сам телефон). Грошей за це не заплатять, але і з вас не візьмуть (про фінансовий бік питання - трохи нижче). У декількох сервіс-центрах цю інформацію підтвердили, а на питання «а телефони інших фірм приймаєте?» Відповіли - «можете теж приносити». Але якщо свою продукцію Nokia забирає і утилізує, то доля інших телефонів неясна. Фінської компанії чужий непотріб не потрібен, в кращому випадку з нього витягнуть більш-менш цінні деталі «на запчастини», інше, швидше за все, викинуть. Це не вихід,така «утилізація» Україні не потрібна. В нашій країні є кілька десятків підприємств, що займаються утилізацією електронного брухту. Але переважна більшість їх працює з підприємствами і організаціями, не бажаючи зв'язуватися з приватниками. Чому? Як стверджують фахівці, витрати на утилізацію побутової та офісної електроніки не окупаються - вартість отриманих матеріалів не покриває витрат на збір і переробку брухту. Тому компанії, що займаються цим видом діяльності, або безоплатно приймають тільки певні види техніки (пристрої військового призначення, комп'ютери та вимірювальні прилади радянського виробництва, АТС і т. п.), що містять багато дорогоцінних металів, або беруть плату з охочих здати свою техніку. Так, у 2008 році київська компанія «Соляріс» брала мобільний телефон за 12 грн, системний блок комп'ютера за 63 грн, а «пальчиковий» акумулятор - за 27 грн (що перевищувало на той момент його роздрібну ціну).

Природно, охочих кудись везти своє старе «залізо» та ще й платити за це зі своєї кишені - лічені одиниці, мало у кого бажання врятувати природу заходить так далеко. Заспокоївши себе думкою, що один мобільник на тлі багатомільйонного щорічного їх виробництва погоди не зробить, менш свідомі громадяни просто викидають апарат, а більш свідомі складають свої гаджети в коробку на балконі в надії, що рано чи пізно питання утилізації буде якось вирішене. Мабуть, тому сьогодні в «Солярисі» на запитання, чи можна здати свій телефон, відповіли: «ми працюємо тільки з організаціями». З ними простіше - їм закон прямо забороняє списувати і викидати техніку без належної утилізації. За порушення можуть і покарати, тому фірми (хоча теж далеко не всі) готові платити за позбавлення від електронного мотлоху, а також за підготовку документації для його списання, що являє собою досить клопітку процедуру. Тим не менш одна компанія, що приймає електронний брухт (в тому числі і мобільні телефони) від приватних осіб все таки існіє. Це донецька фірма «Авалон Дон». Прийом техніки платний, телефони від населення приймаються, вартість утилізації визначається індивідуально. Вам навіть видадуть відповідний сертифікат. Щоправда, це не стосується акумуляторів від мобільних пристроїв, на які, як пояснив представник фірми, не поширюється її ліцензія. Насправді, компанія лукавить - ліцензія потрібна тільки на витяг драгметалів, а акумулятори їх не містять. Просто з батарейками зв'язуватися зовсім невигідно, бо вони підлягають навіть не переробці, а захоронення у спеціальних могильниках.

Висновки невтішні. Власники телефонів не зацікавлені їх утилізувати, а приймати їх безкоштовно можуть собі дозволити лише фірми-виробники, але реально займається цим тільки Nokia. Як не крути, а без держави тут не обійтися. Потрібна програма дій, мережу приймальних пунктів і заводів, пропаганда серед населення. Або можна зробити, як у Європі - там відповідальність за утилізацію техніки покладена на її виробників. Не бажаєш утилізувати - не дамо продавати. Але якось в усе це слабо віриться.

Електромагнітне забруднення

Еволюція живої природи, як відомо, проходила у взаємодії з багатьма фізичними факторами, в тім числі і з геомагнітним полем. Однак, науково-технічний прогрес суттєво змінює довкілля, зокрема це стосується електромагнітного фону.

З кожним роком у всіх країнах світу зростають енергопотужності, внаслідок чого електромагнітне поле (ЕМП) антропогенного походження стало значимим екологічним фактором з високою біологічною активністю. В 1995 році Всесвітньою Організацією Охорони Здоров'я навіть був введений термін «глобальне електромагнітне забруднення довкілля». ЕМП антропогенного походження мають інші характеристики, ніж геомагнітне поле і призводять до десинхронізації міжклітинних та міжорганних взаємодій в біологічній системі, яка налаштована в унісон з природним електромагнітним фоном. На діяльність клітин, окремих органів та перебіг біохімічних реакцій виявляють значний вплив ЕМП як надвисокочастотного, так і інфранизькочастотного діапазонів.

Електромагнітне забруднення - спірна тема. Природа опромінює нас хвилями всіх типів, що вони є народженими небом чи землею, і які беруть участь у житті нашої планети. Через труднощі у вимірюванні багато з таких хвиль до цих пір лишаються для нас невідомими. Різноманітні дослідження свідчать про те, що хвилі випромінювані нашими електроприладами можуть бути шкідливими для нашого здоров'я. Наше тіло складається з частинок (головним чином води), які обертаються під дією електричних потоків. Зовнішнє магнітне поле порушує ці потоки, вносячи у клітини погану інформацію. Згідно деяких досліджень, це забруднення може викликати у людини порушення сну, депресію, склероз, природжені аномалії, мимовільні викидні, пухлини, дитячу лейкемію. Чинники хімічного забруднення примножують таку небезпеку. Інші дослідження суперечать першим.

Увесь світ знає про ризик використання мобільних телефонів, але мало хто знає, що безпровідний стаціонарний телефон має такий самий принцип дії. При купівлі не зайвим буде довідатися у продавця значення TAS, що показує інтенсивність випромінювання даного пристрою. Найнижче значення - приблизно 30 Вт/кг.

У будинках електричне поле завжди присутнє поряд із приладами та електрокабелями. Не треба, щоб пристрій працював, достатньо того, щоб він був увімкнений у розетку, щоб навколо нього було електричне поле. Ми можемо легко прийняти заходи для захисту себе від електричного поля, хоча повний захист неможливий, за винятком лише того випадку, коли ми живемо у місці, віддаленому від ліній високої напруги та ретрансляторів мобільного зв'язку.

Турботу про стан навколишнього середовища стимулювала, започаткована в 1972 році, міжнародна програма UNEP (United Nation Environment Protection -- Охорона навколишнього середовища ООН), яка передбачає глобальний моніторинг навколишнього середовища. Під моніторингом розуміється система спостереження, контролю прогнозу та управління екологічними процесами. Моніторинг дозволяє виявляти критичні та екстремальні ситуації, фактори антропогенного впливу на довкілля, здійснювати оцінку та прогноз стану об'єктів спостереження, керувати процесами взаємовпливу об'єктів гідросфери, літосфери, атмосфери, біосфери та техносфери.

У зв'язку з тим, що в реальних умовах людина відчуває на собі комбіновану, комплексну і сумісну дію хімічних, фізичних та біологічних факторів навколишнього середовища і це реальне навантаження визначає можливі зміни у стані здоров'я, введено поняття максимально допустимого навантаження (МДН). Під МДН слід розуміти таку максимальну інтенсивність дії всієї сукупності факторів навколишнього середовища, яка не справляє прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на організм людини та її нащадків і не погіршує санітарних умов життя. В Україні стан довкілля нині контролюється кількома відомствами і міністерствами. Держкомгідромет України здійснює спостереження за станом атмосферного повітря на стаціонарних пунктах державної системи спостережень, він же організовує спостереження за станом атмосферних опадів, за метеорологічними умовами, за станом поверхневих, підземних вод суші та морських вод на пунктах спостереження, за станом озонового шару у верхній частині атмосфери.

Важлива роль в питаннях контролю за станом довкілля належить Міністерству охорони здоров'я, лісового господарства, сільського господарства України, Держкомгеології, держводгоспу, держкомзему України та їхнім відділам в областях та районах.

Висновки

1) Останнім часом почався дуже стрімкий розвиток мобільних мереж. Це проявляється не тільки на Заході але і у нас на Україні, де мобільний зв'язок, перейшов в категорію «товарів народного споживання» і тому вчені стали більше замислюватись з приводу можливості загрози здоров'ю зі сторони радіо випромінюючих приладів.

2) Під час кожного телефонного дзвінка з телефону до мобільних мереж надходять радіохвилі. Після довготривалих досліджень, вчені встановили, що вони утворюють електромагнітні поля. З'явилися занепокоєння, що це може негативно впливати на здоров'я людини.

3) Проведені міжнародні дослідження впливу мобільного телефону на організм людини так і не дав вченим та суспільству чіткого висновку щодо шкоди чи безпечності мобільного зв'язку. Суперечки про шкоду чи безпечність мобільних телефонів ведуться постійно, однак, як правило, вони не грунтуються на даних реальних досліджень. Прихильники шкоди часто висловлюють версію про те, що фінансовий інтерес виробників телефонів призводить до приховування або «прикрашання» результатів досліджень на цю тему. До того ж, проведені дослідження були проведені у надто малий проміжок часу, що не могло дати об'єктивних результатів. Наприклад, Професор Лорі Чалліс яка керувала дослідженнями у великобританії за програмою MTHR, пояснила, що мінімальна експозиція, необхідна для виникнення ракових новоутворень, в тому числі злоякісних, - десять, а то й п'ятнадцять років, натомість результати оприлюднили вже після шести років.

Викривляє результати і той факт, що сучасні мобільні телефони відрізняються від своїх попередників і виробляють менше шкідливого випромінювання. Необхідно також врахувати фактор широкомасштабного використання мобільного зв'язку у порівнянні з недалеким минулим. Отже висновки, зроблені вченими, все ж видаються дещо неактуальними і зараз потрібні нові дослідження.

Всесвітня Організація Охорони Здоров'я заперечує шкідливий вплив мобільного зв'язку на організм людини. Проте вже на сьогоднішній день стає беззаперечним той факт, що при довготривалому впливі ЕМП можливі дегенеративні процеси центральної нервової системи, рак крові, пухлини мозку, гормональні захворювання. Особливо небезпечні ЕМП для дітей, вагітних, людей з захворюванням центральної нервової, гормональної, серцево-судинної системи. Зокрема ЕМП впливають на нервову, імунну, ендокринну та статеву систем, збільшують ризик виникнення ракових пухлин, можуть змінювати структуру ДНК та впливати на центральну нервову систему, а самі мобільні телефони, через неправильне використання, можуть спричинити головні болі, вивихи кисті рук та пальців.

4) мобільні телефони шкідливо впливають на весь організм, але найбільш уразливими частинами тіла виявились ті, що більше всього підлягають впливу електромагнітних випромінювань мобільних телефонів. Найбільш уразливими виявились статева система, шлунково - кишковий тракт та щитовидна залоза.

5) Для оцінки опромінення користувача високочастотним (НВЧ) сигналом використовується визнаний в усьому світі спеціальний коефіцієнт поглинання SAR (SAR - Specific Absorption Ratio). Відомо, що опромінення об'єкта НВЧ-сигналом визначається двома чинниками - потужністю випромінювання і часом опромінення (тривалістю розмови). Для оцінки "потужностного" фактора і був введений як норматив спеціальний коефіцієнт SAR, що враховує як потужність, так і спрямованість випромінювання мобільного телефону. SAR визначає інтенсивність поглинання радіосигналу користувачем як біологічним об'єктом і вимірюється як інтегральний показник ступеня поглинання потужності на одиницю маси. Вимірювання проводяться при максимальній потужності випромінювання. Побічно SAR характеризує також рівень внутрішнього розігріву тканини за рахунок ефекту поглинання електромагнітного випромінювання. Тобто, мобільник випромінює НВЧ-сигнал, цей сигнал поглинається об'єктом (тканиною), що, у свою чергу, призводить до підвищення внутрішньої температури об'єкта (слово "внутрішньої" тут ключове). Чим вище SAR, тим швидше відбувається нагрів. Під впливом випромінювання мобільника не тільки підвищується внутрішня температура тканин організму, а й виникає ряд резонансних явищ.

6) У всьму світі постала гостра проблема утилізації мобільних телефонів. Важливе це питання саме тому, що серед матеріалів, які безвідповідально разом з мобільним потрапляють на звалище є такі токсичні, як свинець, ртуть, хром і кадмій. Та найбільшу шкоду навколишньому середовищю наносить пластмаса, яка на 50% скадає мобільник. Існує декілька методів утилізації мобільного брухту серез яких ручний демонтаж та «шатківниця». Спираючись на тверде законодавство, у Європі ця проблема по-трохи вирішується, тоді як в Україні ні. Нам необхідна програма дій, мережа приймальних пунктів і заводів, пропаганда серед населення, створення відповідного законодавства. Можна скористатися досвідом Європи та покласти відповідальність за утилізацію техніки на її виробників.

7) Інтенсивний розвиток електроніки та радіотехніки викликав забруднення природного середовища електромагнітними випромінюваннями (полями). Головними їхніми джерелами є радіо-, телевізійні і радіолокаційні станції, високовольтні лінії електропередач, електротранспорт. Поблизу кожного обласного центру, багатьох районних центрів, великих міст розташовані телевізійні центри або ретранслятори, радіоцентри, засоби радіозв?язку різного призначення. Рівень електромагнітних випромінювань у таких районах (діапазон радіочастот об?єктів може змінюватися від 50-- 100 Гц до 100 ГГц) часто перевищує допустимі гігієнічні норми й дуже шкодить здоров?ю людей, що мешкають поруч. Мірою забруднення електромагнітними полями є напруженість поля (В/м). Ці поля завдають шкоди перш за все нервовій системі. Так, напруженість поля 1000 В/м спричинює головний біль і сильну втому, більші значення зумовлюють розвиток неврозів, безсоння, важкі захворювання. Існують розроблені на основі медико-біологічних досліджень санітарні норми та правила щодо радіотехнічних і електротехнічних об?єктів. Вони регламентують умови їхньої експлуатації з метою охорони населення від шкідливого впливу електромагнітних випромінювань. Зростання енергетичних потужностей становить небезпеку для довкілля -- розширюється мережа та зростає напруга повітряних ліній електропередач. Вони негативно впливають на нормальний розвиток тваринного та рослинного світу. Спеціальні дослідження показали, що технічно найперспек-тивнішими є лінії надвисокої та ультрависокої напруги (760-- 1150 кВ), котрі становлять небезпеку. Навколо них утворюються потужні електромагнітні поля, які негативно впливають на людину, порушують природну міграцію тварин, процеси росту рослин тощо.

8) Таблиця впливу електромагнітного випромінювання на системи організму людини:

Таблица

Список використаних джерел

1. Акімов А.О. „Вигляд фізики і технології на початку ХХІ століття". Москва „Шарк" 1999р.

2. Барсуков В.С. „Персональний енергозахист" . Москва „Ашрита-Русь" 2004р.

3. Демш А.К. „Електромагнітне забруднення середовища і здоров'я населення". Москва. 1997р.

4. Денисов С.Г. „Увага! Електромагнітна небезпека і захист людини" Москва. МГУ 2002р.

5. Єгоров Є.М. Електромагнітні поля та життя". „Дельфіс" №4.1999р.

6. Кондратенко В. М. „ Коли патологія випереджає біологію".

7. Малахов Г. „ Електромагнітне випромінювання і ваше здоров'я".

8. «Медицинская экология»: Учеб. пособие для вузов -- Стожаров А. Н. // Изд: Выcшая школа, 2007.

9. The Epoch Times Україна. Стаття: електромагнітне забруднення за 11.05.2006.

10. Баран Б.А., Березюк О.Я., Покришко Г.А. Дослідження впливу надвисокочастотних електромагнітних полів на біохімічні процеси. // Довкілля та здоров'я. - 2004. - №6. - С.12 -14. 11. Агаджанян Н.А., Власова И.Г. Влияние инфранизкочастотного магнитного поля на ритмику нервных клеток и их устойчивость к гипоксии. //Биофизика. - 1992. - Т.37. - №4. - С.681 - 689.

12. Ю.Д. Думанський. Електромагнітне забруднення навколишнього середовища - сучасна гігієнічна проблема (підсумки та перспектива досліджень).

Размещено на Allbest.ru