Взаємодія суспільства й природи
Об'єктивна передумова виникнення екологічних відносин і екологічного права. Процес взаємодії суспільства і природи та втручання людини в природні процеси. Природні ресурси і життєдіяльність людей. Метод правового регулювання екологічних відносин.
| Рубрика | Экология и охрана природы |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.11.2011 |
| Размер файла | 113,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Проектований ландшафтний парк Середньосульський
екологічне право суспільство природа
Висновки
Ідея екомережі є інтегральною в організації збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, і на європейській арені вона вже набула певного розвитку [4]. Однак в Україні ця ідея переважно знаходиться, на жаль, лише на папері. Тому створення екомережі є наступним логічним кроком розвитку природоохоронної справи в Україні. Екомережа розглядається як єдина територіальна система об'єктів, що перебувають під особливою охороною, з метою збереження всього біологічного і ландшафтного різноманіття, покращення стану довкілля в цілому. Базові елементи екомережі сьогодні в загальних рисах визначені. Незначні розбіжності, що мали і мають місце, стосуються лише назв елементів. Базовими елементами є: ландшафтні (природні) ядра, буферні зони, екологічні коридори, відновлювані території та території природного розвитку. В своїй неперервній єдності вони і створюють екомережу, яка функціонально об'єднує осередки різноманіття в єдину регіональну, національну і континентальну систему. Природні ядра - це території збереження генетичного, видового, екосистемного і ландшафтного різноманіття, а також середовищ існування організмів, тобто території важливого біологічного і екологічного значення, добре інтегровані в ландшафт. Вони характеризуються великою різноманітністю ландшафтних умов і середовищ існування, відіграють винятково важливе значення для збереження ендемічних, реліктових і рідкісних видів [5]. Площа їх може бути різною в залежності від території, на якій збереглося природне різноманіття, поширення рідкісних видів або функціональних зв'язків з іншими природними територіями, і рангу, але не менше 500 га для локальних природних ядер.
Природні ядра є вузловими елементами екомережі і включають в першу чергу території найбільшого різноманіття, де зустрічаються різні ландшафти або їх компоненти. Тому такі території є резервом генетичного фонду, схованками, місцями інтенсивних еволюційних процесів, воротами міграційних шляхів. Вони з'єднуються кількома екокоридорами, зрідка тільки одним (завершуючі ядра), або і як виняток, можуть бути не з'єднаними острівцями. Ієрархія природних ядер, як і екокоридорів, відповідає ієрархії екомережі. Базовими критеріями відбору природних ядер є: ступінь природності території та її різноманіття; рівень багатства різноманіття; рівень значення різноманіття; рідкісність різноманіття; представленість ендемічних, реліктових та рідкісних видів; репрезентативність різноманіття; типовість різноманіття; повнота різноманіття. В природному ядрі розрізняють біоцентри і буферні зони, або буферні зони виділяють окремо, що є більш логічним. В такому разі функціональні ядра за своїм призначенням є біоцентрами. Це території найбільшої концентрації біорізноманіття з високим ступенем природності, рідкісності тощо. Як правило вони відносяться до об'єктів із суворим режимом заповідання. Буферні зони оточують зовні природні ядра і є захисними зонами (смугами), тобто від попередніх вони відрізняються своїм функціональним призначенням. По-перше, вони повинні захищати природні ядра (біоцентри) від дії зовнішніх негативних чинників і створювати для них більш сприятливі умови розвитку і самовідтворення, і, по-друге, оптимізувати форми господарювання з метою збереження існуючих і збільшення втрачених природних цінностей. Буферні зони відбивають екологічні відносини перехідних смуг між природними територіями і територіями господарського використання і є з'єднуючими їх ланками проміжного, за станом і функціями, характеру [4]. Немає сумніву, що система територій природно-заповідного фонду (ПЗФ) України представляє собою власне основу для створення екомережі. Розробці сучасної стратегії заповідної справи в Україні сприяло прийняття Закону України „Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”.
Протягом останніх 10 років розроблена стратегія створення Всеєвропейської екологічної мережі, фундаментом якої повинні стати екомережі національного та регіонального рівнів. Розвиток останньої передбачає формування на території держави багатьох ландшафтних ядер і екологічних коридорів, одним з яких є Сулинський. В ньому пропонується створити нове екологічне ядро - ландшафтний парк „Середньосульський”, площею близько 4000 га. Він об'єднає проектовані заказники „Артополот” (гідрологічний) і „Христанівський” (ландшафтний) [2, 3], а також заплавно-долинні природні комплекси р. Сули, які їх з'єднують. Наводимо їх характеристики за опублікованими даними та результатами власних обстежень.
Територія заказника „Артополот” розташована між селами Піски, Пісочки, Гаївщина Лохвицького району і охоплює долини річки Сули та її лівої притоки річки Артополот. Площа його близько 300 га (в залежності від включення земель з боку населених пунктів). Землекористувачі - Бодаківська та Пісківська сільради.
Досліджена ділянка охоплює заплавний комплекс в долинах двох річок, - Сули та її при токи Артополоту, в якому переважають болота, по периферії - лучні ділянки, у притерасних смугах - вільшняки, з домішкою тополевників. Ґрунти переважно болотисті, на луках - торф'янисті.
Водна рослинність обох річок представлена різними екологічними групами: прикріпленими видами Nymphaea alba (регіонально рідкісне) та Nuphar lutea, вільноплаваючими на поверхні - Hydrocharis morsus ranae, Urticularia vulgaris, Spirodela polyrrhisa, Lemna minor, Salvinia natans - реліктова водна папороть, Ceratophyllum demersum, Myriophyllum verticillatum.
Прибережно-водні смуги утворюють типові гідрофільні види - Phragmites australis, Typha latifolia та T. angustifolia, Schoenoplectus lacustris, Glyceria maxima. Найбільші площі займають болота, що вкриті переважно Phragmites australis, Typha latifolia та T. angustifolia, з чагарниками (Salix triandra, S. aurita, S. cinerea). Із вологолюбних видів є зарості цінних лікарських рослин - Mentha aquatica, Lycopus europaeus, Symphytum officinale, Acorus calamus.
На ділянках, прилеглих до болота, виявлена чисельна популяція рідкісної рослини, занесеної до Червоної книги України - Gladiolus tenuis (перша, знахідка), яка повторно вегетувала, а також Inula helenium (регіонально рідкісний). Попередніми дослідженнями, у 1992 р., тут нами виявлено популяцію Gladiolus imbricatus. В ході наших польових обстежень в околицях с. Піски, знайдено два види орхідних Orchis fuschii i O. latifolia, що також занесені до Червоної книги. Ботанічну цінність дослідженої території визначають невеликі, площі природних заплавних лук, які прилягають до с. Пісочок. Основу травостою складають злаки, серед яких домінує Deschampia caespilosa та різнотрав'я. На луках чисельні популяції утворює цінна лікарська рослина - Sanguisorba officinalis, який був вперше знайдений на території Лохвицького району у 1992 р. під час польових обстежень долини р. Бодаква. Найвище покриття утворюють Alectorolopus minor, Trifolium pratense, Lotus ukrainicus, Taraxacum officinale, Geranium pratense, Onoris arvensis, Centaurea cyanus, Medicago procumbens лежача та M. lupulina, Ranunculus acris, Potentilla reptans, Daucus carota, Cirsium incanum, Leontodon autumnalis, Achillea submillefolium.
З боку с. Пісочок зростає вільшаник віком 40-50 років. В ньому щільні зарості утворюють Urtica galeobsifolia, Eupatorium cannabinum, Filipendula ulmaria. На узліссі вільшаника виявлено популяцію Inula helenium - цінної лікарської рослини, яка охороняється в Полтавській області.
Територія заказника „Христанівський” розташована в околицях с. Христанівки, Лохвицького району (правий берег р. Сули) і охоплює заплаву річки до її лівого берега в околицях с. Бодаква та заболочену частину заплави нижче с. Бодакви до її притерасної частини, яка зайнята значним масивом вільшняків. Площа ландшафтного заказника „Христанівський”, який увійде до складу парку, близько 1500 гектарів. Землекористувачі: Васильківська (з правого берега) та Бодаківська (з лівого берега) сільські ради.
Правобережні схили долини р. Сули на деяких ділянках почленовані невеликими ярами, які зайняті чагарниками із Prunus spinosa, Rosa canina, здичавілого Armeniaca vulgaris, подекуди заросли приземкуватими деревцями Pyrus achras. Весною в таких заростях формуються синузії ранньовесняних лісових видів рослин: Ficaria verna, Corydalis solida, Gagea lutea і Scilia sibirica - регіонально рідкісного виду. На відкритих ділянках формуються лучні різнотравно-типчакові степи, покриті Festuca valesiaca та Poa stifolia. Основне флористичне ядро утворюють: Koeleria glauca, Zerna inermis, Carex praecox, Jurinea aracnoidea, Thimus marshallianus, Salvia stepposa та S. nutans, Ranunculus illyricus, Plantago media та P. stepposa, Phlomis fuberosa, Verbascum phoeniceum, Viola odorata, Nonea rossica, Scabiosa ochroleuca, Falcaria vulgaris, Medicago procumbens, Chamaecytisus austriacus.
Сідловині зниження правого корінного берега р. Сули в межах проектованого ландшафтного парку зайняті широколистяним лісом, так званою нагірною дібровою. Ліс старий, природного походження. Основу деревостану складають: Tilia cordata, Carpinus betulus, Quercus robur, подекуди - Acer platanoides. В основному дерева у деревостанах мають діаметр 45-50 сантиметрів.
У другому ярусі досить багато Cerasus avium. Діаметр окремих дерев сягає 55-60 сантиметрів. Вони, як правило, дуже дуплисті. У масиві представлені і молоді черешні діаметром до 20 сантиметрів. Зустрічається поодинока Corylus avellana, Euonymus verrucosa, рідше - Crataegus monogyna. Вільхові ліси займають знижені перезволожені ділянки в притерассі на уступі борової тераси. У чагарниковому ярусі зустрічається Euonymus verrucosa та Humulus lupulus - ліана, що піднімається на висоту до 3 метрів по стовбурах. На сухіших ділянках чагарниковий ярус утворює Rubus caesius.
На більш освітлених та середньо-зволожених ділянках багаточисельні популяції утворюють Filipendula ulmaria та цінні лікарські рослини, які охороняються на регіональному рівні - Inula helenium, Valeriana exaltata. За умови незначної обводненості в угрупуваннях вільшняків зустрічається північна болотна папороть - Thelypteris palustris, яка зустрічається здебільшого в північно-західних районах Полтавської області. Найбільші площі болота займають на лівому березі р. Сули, займаючи всю її лівобережну заплаву аж до притерасної частини (на південь від с. Бодаква, урочище Закорпилівка). На обводнених ділянках поширені чагарникові болота із заростями Salix triandra, S. pentandra, S. aurita, S. cinerea, місцями - S. alba. Навколо стариць в заплаві р. Сули, вздовж каналу, на який перетворено русло р. Бодакви, на зниженнях домінує Phragmites australis, Typha latifolia та T. angustifolia. На периферії високотравних боліт поширені Sium latifolium, Lithrum salicaria, Lysimachia vulgaris, Stachys palustris, Lycopus europaeus; значні запаси лікарської сировини: Satellaria hastifolia, Teucrium scordium, Mentha aquatica та M. vernicillata. На зволожених ділянках є Alisma plantago aquatica, Poa palustris, Glyceria maxima, Iris pseudoacorus, Rumex hydrolapathum, Calystegia sepium. На мілководдях замкнених водойм поширені Potamogeton natans, P. gramineus, P. pusillus, Butomus umbellatus, Eleocharis palustris, значні площі займають осокові болота.
В перехідній смузі до лук знайдено два види лучно-болотних орхідей - Orchis palustris і Dactylorhiza incarnata, які занесені до Червоної книги. На дослідженій ділянці вздовж основного русла р. Сули та чисельних заток добре виражена рослинність із Phragmites australis, Schoenoplectus lacustris, Typha latifolia та T. angustifolia, Acorus calamus, Glyceria maxima. В заростях поширені також Calystegia sepium, Solanum dulcamara, Mentha aquatica, Sium latifolium, Ranunculus linqua
Водна рослинність досить різноманітна. В затоках зустрічаються угрупування Nimphaea alba та Nuphar lutea, які занесені до «Зеленої книги України», як водні реліктові ценози. В другій половині літа на поверхні води разом з Lemna trisulca, багатоколінником, домінує Salvinia natans, занесена до «Червоної книги України» - водна реліктова папороть.
Підводні угрупування утворює Ceratophyllum demersum, Myriophyllum spicatum, подекуди - Elodea canadensis, або «водяна чума». Місцями попід берегом зустрічається Urticularia vulgaris, який охороняється в Полтавській області як комахоїдна рослина.
Степові ділянки дослідженої території інтенсивно випасаються худобою, починаючи з ранньої весни, що веде до сильної дигресії трав'яного покриву вже в першій половині літа. Це призводить до масового заселення степових ділянок напівбур'яновими та бур'яновими видами рослин. Деякі більш пологі частини схилів використовуються як сінокоси.
Досліджена територія гармонійно поєднує мальовничі ландшафти долини р. Сули із типовим рослинним світом, тому на крутосхилах правого корінного берега в околицях с. Христанівки пропонується спорудити оглядові майданчики, оскільки саме звідти відкривається панорама на весь заплавний комплекс проектованої території. Висновки.
Територія проектованого ландшафтного парку має важливе значення як біоцентр природного ядра Сулинського екологічного коридору. Такі природоохоронні території - ядра екомережі - є центрами ландшафтного різноманіття, його резерватами і своєрідними осередками природності в ландшафтах Посулля. Крім Сулинського екокоридору, на території Полтавщини доцільно виділити ще два екологічні коридори по долинах головних приток Дніпра - Ворсклянський і Псільський [1]. На півдні області вони з'єднуються з національним меридіональним Дніпровським, в центральній частині - з національним широтним Галицько-Слобожанським екокоридорами.
Література
1. Байрак О.М. Еталони природи Полтавщини. - Полтава: Верстка, 2003.- 212 с.
2. Заболотна Т. Ландшафтний заказник „Христанівський”. - „Зоря”. - 25 серпня 2004 р.
3. Заболотна Т. Артополот. - „Зоря”. - 4 серпня 2004 р.
4. Розбудова екомережі в Україні / Наук. Ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко. - К.: Техпринт, 127 с.
5. Фаріон Ю.М., Чехній В.М. Ландшафтознавчі аспекти створення екомережі України // Укр. геогр. журн. - 2004. - №3. - С. 36-43.
6. Анатолій Корнус. Проектований ландшафтний парк „Середньосульський” // Наук. вісн. Чернівецького ун-ту. Сер. Географія. - 2006. - Вип. 294. - С. 33-41.
Азово-Сиваський національний природний парк
Матеріал з Вікіпедії -- вільної енциклопедії.
|
Азово-Сиваський національний природний парк |
||
|
Категорія МСОП II (Національний парк) |
||
|
Розташування: |
Україна, Херсонська областьта АРК |
|
|
Площа: |
574 км? |
|
|
Заснований: |
25 лютого 1993 року |
Азомво-Сивамський націонамльний приромдний парк -- національний парк, розташований на косі Бирючий острів, в західній частині Азовського моря, на території півдня Херсонської області та півночі АРК (Україна). Створений 25 лютого 1993 року шляхом перетворення Азово-Сиваського заповідника в національний природний парк. Загальна площа парку -- 57,4 тис. га. Вся земля є власністю парку. Зонування: заповідна зона -- 38 975,3 га, зона регульованої рекреації -- 599,1 га, зона стаціонарної рекреації -- 108,7 га, господарська зона -- 12 473 га.
Зміст· 1 Історія створення· 2 Території парку· 3 Природні умови· 4 Біотаo 4.1 Флораo 4.2 Фауна |
Історія створення
Питання заповідання прибережних районів Азовського моря і, особливо Сиваша, ставилося вже в кінці XIX століття, коли почалось їх активне господарське освоєння. Наприкінці 20-х років минулого століття тут були розпочаті широкі комплексні дослідження, і вже у 1923 році до єдиного в той час заповідника на півдні України -- «Асканія-Нова» разом з чорноморськими островами було приєднано острів Чурюк, що на Центральному Сиваші. У липні 1927 року при заповіднику «Асканія-Нова» було створено заповідник «Надморські коси», до якого увійшли окремі ділянки Північного Причорномор'я, Сиваша та Азовського моря. До кінця 1932 р. він знаходився у складі заповідника «Асканія-Нова», а з січня 1933 р. почав функціонувати як самостійна установа. В липні 1937 р. на його основі було створено два нових заповідники: Чорноморський та Азово-Сиваський. У серпні 1957 р. розпорядженням Ради Міністрів УРСР Азово-Сиваський заповідник був реорганізований в Азово-Сиваське державне заповідно-мисливське господарство, до складу якого увійшли о. Бірючий та 4 острови в Сиваші: Куюк-Тук (частина), Чурюк (частина), Мартинячий та Китай, а також однокілометрова морська смуга навколо о. Бірючий та частина акваторії Сиваша навколо перелічених островів. Указом Президента України від 25 лютого 1993 року № 62 у межах згаданого заповідно-мисливського господарства і його охоронної зони з акваторіями Центрального Сиваша і Азовського моря було створено Азово-Сиваський національний природний парк.
Території парку
Загальна площа парку становить 52154,0 га, з них 8469,0 га суходолу і 43685,0 га акваторії Азовського моря, оз. Сиваш та Утлюцького лиману. Закріплені за парком ділянки суходолу розташовані в Генічеському районі -- 7528,0 га (о. Бірючий та частина о. Куюк-Тук) і Новотроїцькому районі -- 941,0 га (частина о. Чурюк з прилеглими невеликими островами). На ці території для парку оформлені державні акти на право постійного користування земельними ділянками. Парк створений з метою збереження генофонду рослинного і тваринного світу, унікальних природних комплексів північного Приазов'я. Територія За функціональним зонуванням території до заповідної зони віднесено 38970,0 га (Центральний Сиваш), зона регульованої рекреації займає 618,0 га, зона стаціонарної рекреації -- 93,0 га, господарська зона -- 12473,0 га (о. Бірючий).
Природні умови
За схемою фізико-географічного районування територія парку знаходиться в межах Присивасько-Приазовської низовинної області Причорноморсько-Приазовської сухостепової провінції та Присивасько-Кримської низовинної області Кримської степової провінції сухостепової підзони степової зони України. Згідно з системою геоботанічного районування, суходільна частина парку входить до Присиваського округу підзони Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської (Понтійської) провінції Європейсько-Азіатської степової області. Острів Бірючий разом з косою Федотова відноситься до типу приморських ландшафтів і характеризується сучасними приморськими піщано-черепашниковими лиманно-морськими рівнинами зі слаборозвинутими дерноволучними солончакуватими ґрунтами і солончаками. Особливе місце в ландшафтній структурі острова займають морські ландшафти та ландшафти внутрішніх заток. Центральний Сиваш є морською затокою лагунного типу. В його межах виділяються так звані «засухи» -- ділянки періодичного і постійного нагінного підтоплення, які в періоди засухи мають вигляд важкосуглинистих сорових солончаків. Його острови представлені слабодренованими лісовидними рівнинами з каштановими середньо- і сильносолонцюватими ґрунтами в комплексі з солонцями та лучними солончаками. Клімат Клімат території парку помірно континентальний, зі спекотним довготривалим сухим літом і відносно короткою зимою з нестійким сніговим покривом 5-10 см завтовшки. Середня температура липня дорівнює +24оС, при максимальній -- +40оС. Середня температура січня становить всього ?3оС, хоча мінімальна може досягати ?34оС. Кількість опадів незначна і є найменшою в Україні -- біля 260 мм на рік. Для регіону характерні тривалі засухи з суховіями.
Флора
В таких кліматичних і ґрунтових умовах на Сивашах формується відносно небагата пустельна степова і солончакова рослинність з відповідною степовою фауною. Сприятливіші екологічні умови на о. Бірючому, де поширені справжні південні степи, а вздовж Утлюцького лиману -- зарості очерету. На заповідних островах Центрального Сиваша -- Чурюк і Куюк-Тук, що меншою мірою зазнали антропогенного впливу, збереглися справжні степові фітоценози. Тут ростуть жовтець скіфський, дивина фіолетова, шавлія сухостепова, тринія щетиниста; поширені такі ендемічні і вузькоендемічні види як кермек чурюкський, червець сиваський, смілка сиваська, деревій бірючанський. Деякі з ендеміків (деревій бірючанський, кермек чурюкський, ситник Фоміна, мітлиця азовська, хрінниця сиваська,кульбаба сиваська, кравник солончаковий та інші) описані з території Азово-Сиваського національного природного парку і є об'єктом подальших, в тому числі, генетичних досліджень з метою з'ясування етапів становлення і розвитку процесів видоутворення, генезису унікальних флористичних комплексів літоралі північного узбережжя Азовського моря і Сиваша. Тут зростають також плейстоценові реліктові види, що зустрічаються на території України лише в районі Присивашшя: офайстрон однотичинковий, тетрадикліс ніжний. На вододільних площах поширені пустельні степи з значною кількістю в травостої ксерофітових напівчагарників -- полину кримського, кураю модринного, а також злаків: костриці Беккера, житняку Лавренків, ковили Лессінга та української. На багатьох косах зустрічаються каспійсько-кермекова і подорожникова формації, а на мокрих солончаках літоральної смуги досить поширена пустельно-галофітна рослинність: солонець трав'янистий, содник простертий, петросимонія тритичинкова, кермек напівчагарниковий, сарсазан шишкуватий, лутига татарська та інші. Загальна кількість видів рослин, що ростуть на території парку -- 308, з них 12 занесені в Червону книгу України.
Фауна
Прибережні райони Азовського та Чорного морів, особливо Сивашів з їх численними островами та півостровами, є місцем концентрації багатьох птахів, яких приваблюють м'якість клімату, багаті кормові угіддя та добре захищені ділянки для гніздування. Територія парку розташована у межах великого перелітного шляху, і численні зграї птахів зупиняються тут для відпочинку під час міграцій. Ще в 1976 році територія Сивашів (затока Сиваш), загальною площею 45700 гектарів, була проголошена водно-болотним угіддям міжнародного значення, тобто стала об'єктом Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовища існування водоплавних птахів (Рамсар, 1971 р.). В 1995 р. постановою Кабінету Міністрів України № 935 серед 22 водно-болотних угідь міжнародного значення було затверджено і водно-болотне угіддя «Центральний Сиваш», площею 80000 гектарів. Ця затока є особливо цінним угіддям для водно-болотних птахів взимку; в сезонних скупченнях впродовж року зустрічається більше 1 млн. особин птахів (мартини, качки, болотяні крячки, кулики, лебiдь-шипун, галагаз, чаплi та iнші); тут реєструються рідкісні, вразливі та зникаючі види, занесені до Червоної книги України, такі як зуйок морський, ходуличник, кулик-сорока, савка, реготун чорноголовий та орлан-білохвіст. Поряд у степах Присивашшя і на о. Бірючий зустрічаються дрофа,хохітва, журавлі степовий та сірий, луні польовий та степовий, беркут, підорлик великий, балабан, сокіл-сапсан, боривітер степовий. Всього в парку зареєстровано 30 видів «червонокнижних» птахів. З них орлан-білохвіст і хохітва занесені також до Європейського Червоного списку. В угіддях може перебувати більше 1% особин популяцій казарки червоноволої та грязьовика, що тут зимують. Загалом на території парку зареєстровано 197 видів птахів. Степові різнотрав'я о. Бірючого сприяли формуванню тут чисельних популяцій акліматизованих тварин. Роботи з акліматизації були розпочаті ще в 1928 році. Максимальну чисельність оленя благородного (830 голів) тут було відмічено у 1992 році, лані -- у 1991 році (1425 голів), муфлона -- у 1992 році (987голів), кулана -- у 1994 році (37 голів). З мисливських птахів тут акліматизовано фазана звичайного, чисельність якого періодично досягає декількох сотень. Крім того, на острові Бірючий склалися сприятливі умови для існування аборигенних видів фауни, таких як заєць-русак, лисиця та єнотовидний собака, чисельність яких, особливо зважаючи на напружену в регіоні епідеміологічну ситуацію, постійно доводиться регулювати. Загалом у межах парку нараховується більше 5 тисяч видів тварин, серед яких 250 видів -- хребетні. З амфібій часто зустрічаються ропуха зелена та жаба озерна, серед рептилій чисельні ящірка прудка, ящірка різнокольорова, вужі звичайний та водяний. Із 26 зареєстрованих на акваторіях парку видів риб промислове значення мають глось та калкан, бички леопардовий, бобир та Кніповича, осетер російський,севрюга, а також нещодавно акліматизований в Азовському морі далекосхідний вид кефалі -- пелінгас. Цінні природні обєкти У парку охороняються також чимало видів тварин, занесених до Червоної книги України: тушканчик великий, тхір степовий, дельфін-азовка і полози чотирисмугий і жовточеревий, мідянка, гадюка степова, а також два види гідроїдних поліпів, по одному виду кільчастих червів і ракоподібних та 5 видів комах: емпуза піщана, ірис плямистокрилий, оса дорожна, криптохіл червонуватий, оса риюча, стиз смугастий, левкомігус білосніжний.
Загалом на території НПП живуть 250 видів тварин, з них 48 занесені до Червоної книги України.
|
Як Ви ставитесь до торгівлі червонокнижними первоцвітами? |
||||
|
Позитивно, завжди на свята їх купую |
|
14 |
10.69 % |
|
|
Не підтримую, ніколи не купую |
|
95 |
72.52 % |
|
|
Не цікавлюсь квітами взагалі і червонокнижними зокрема |
|
9 |
6.87 % |
|
|
Не знаю |
|
13 |
9.92 % |
Первоцвіти
Як ви ставитесь до продажу ранньоквітучих рослин, занесених до Червоної книги України? Чи знаєте ви, що за сезон (лютий-квітень) в Україні незаконно реалізується близько 25 млн. червонокнижних квітів?
Попередні опитування
Грибне божевілля
Дивовижною, незбагненною і абсолютно незрозумілою для мене є реакція наших людей на гриби. Щороку з весни по пізню осінь в засобах масової інформації з'являється сумна статистика отруєнь грибами. Щотижня, мало не щодня труяться люди. Чому ж це славнозвісне "тихе полювання" не втрачає своїх прихильників? Вони не читають газети, не дивляться телевізор, не слухають радіо? Чому через цю пристрасть дорослих страждають також діти?
Нелогічно.
Чому розумні адекватні люди готові ризикувати своїм здоров'ям і, буває, життям заради чогось смачненького? Така собі їстівна "російська рулетка"... Допоможіть мені зрозуміти, будь ласка, чому це відбувається. Буду надзвичайно вдячна за відповіді.
Я збираю гриби, тому що
Створено: 02.11.2010, Всього голосів: 182
люблю їх їсти - 39 (21.43 %) заробляю цим які-не-які гроші - 1 (0.55 %) люблю активний відпочинок - 30 (16.48 %)це - наша добра сімейна традиція - 11 (6.04 %) мені важливіший процес, а не результат - 41 (22.53 %)і сам (сама) не розумію, чому - 6 (3.30 %) не збираю - 54 (29.67 %)
Створено: 02.11.2010, Всього голосів: 182
Зелений туризм, інформація для роздумів
Ідеї охорони навколишнього середовища, що стали надзвичайно популярними серед західної цивілізації, охопили й індустрію туризму. Внаслідок цього серед масових туристів виник попит на види туризму, альтернативні масовому, -- т. зв. зелені подорожі. Згідно з офіційними статистичними даними ВТО, "зелені" подорожі нині займають від 7 до 20 % у загальному обсязі турпоїздок. Темпи росту сільського зеленого туризму оцінюються від 10--20 % до ЗО % у рік (для пригодницького туризму, до складу якого він входить за статистикою ВТО), а його частка в доходах від міжнародного туризму сягає 10--15 % . Тільки один європейський ринок сільського зеленого туризму, за оцінками Європейської Федерації Фермерського та Сільського Туризму (EuroGites), на сьогодні складає близько 2 млн ліжко-місць.
(Рутинський, М.Й., Зінько, Ю.В. Зелений туризм - К.: Знання, 2008. - С 6-7)
Чим, на вашу думку, може бути особливо привабливий сільський зелений туризм в Україні?
Екологічна освіта
Екологія - штука серйозна. Ви це знаєте, ми це знаємо. Всі це знають, хоча більшість і не визнає. Тому, що страшно. Начитаєшся, надивишся. А жити як? Як воду пити? Як їсти? Чим посуд мити? Одежу прати?...І дихати…дихати чим??? І ми захищаємось в стилі відомих птахів-бігунів: очі закрили - проблеми немає, зникла. Моя донечка так гралася в хованки, коли їй було три. Більше не грається. Виросла. А ми, дорослі, коли повиростаємо? Посипати голову попелом - неконструктивно. Обіцяти собі, що ніколи в житті не завдам шкоди довкіллю - нереально. І тоді вже замість кари Божої домокловим мечем буде висіти над головою постійний докір сумління (в кого воно іще не звільнилось за власним бажанням), або така собі «кара екологічна». І знову страшно.
Можливо, зробімо інакше. Всі нас карають, усі нами незадоволені, а ми, навпаки, будемо себе хвалити!!! Як вам? Цей раз не поїхав з друзями-мисливцями на охоту - молодець!!! Ліс тобі щиро вдячний за те, що ти не псував ландшафт своїм фейсом! Можливо, і не підстрелив би нікого, але так - вже напевно. Ішов вулицею, курив собі, задумався і раптом, наче щось в голову стрельнуло - викинув недокурок в урну. Це вже супер-молодець!!! Це вже - велике "дякую" від усього міста! І стоїш гордий своєю екологічною свідомістю. День не вдався, а ти раз - і добру справу зробив, вірніше, погану не зробив, а це - вже велике добро: сміття на асфальт не кинув, собачку на вулиці не вдарив, може, навіть якийсь кусочок канапки їй віддав і знову ж таки, курив, а недопалок в урну…Ти на шляху до Просвітлених, добра людино!
Хваліть себе за добре, що робите, вам буде приємно і захочеться зробити це знову. Неперевершені відчуття, я спробувала.
Екологічна освіта на вашу думку: річ надзвичайно серйозна і відповідальна 68 (63.55 %)виховна творчість, направлена на пробудження любові до довкілля 22 (20.56 %) неважлива і неактуальна в освітньому процесі 1 (0.93 %)
принципова, непримиренна, без права на посмішку, на помилку 3 (2.80 %) замусолена, знецінена постійними повторюваннями 8 (7.48 %)
факультативна 2 (1.87 %)
не розумію, про що йдеться 0 (0.00 %)
мені абсолютно нецікава 3 (2.80 %)
Створено: 20.01.2010, Всього голосів: 107
Недокурки
Надзвичайно вдячна відвідувачам, які відгукнулись і проголосували. Запитання було дещо наївним, визнаю, але мені дуже хотілося знати вашу думку. Вселяє надію, що голосуюча більшість визнала недокурки сміттям, а значить недалеко вже до визнання, що недокуркам, як і іншому сміттю, місце в смітниках, а не у нас під ногами.
Чим, на вашу думку, є недокурки в наш час?
имволом людства 3 (3.37 %)
окрасою навколишнього середовища 0 (0.00 %)
ознакою людської присутності 15 (16.85 %)
однією з форм добрив 2 (2.25 %)
непомітною і абсолютно нейтральною річчю 3 (3.37 %)
сміттям 64 (71.91 %)
не видумуйте, у нас є набагато важливіші проблеми 2 (2.25 %)
мені абсолютно нецікава 0 (0.00 %)
Створено: 16.09.2009, Всього голосів: 89
Опитування: що роблять українці для вирішення екологічних проблем
04.03.2011, 11:19 -- bei-news.blogspot.com
Найчастіше українці прагнуть економити воду, світло, газ і хочуть вживати екологічно чисті продукти.У ході проведення чергової хвилі регулярного проекту ЕКО Омнібус агентство з маркетингових досліджень IRS Group поцікавилося у жителів України, яким чином вони дбають про навколишнє природнє середовище.
Зокрема, дослідники задалися питанням, у яких акціях, спрямованих на вирішення екологічних проблем, люди особисто беруть участь, а в яких хотіли б взяти участь, щоб стан екології в нашій країні покращився.
За результатами опитування, майже 2/3 респондентів (62%) відповідально підходять до використання природних ресурсів:
- Раціонально витрачають газ;
- Вимикають світло і всі електроприлади, коли вони не потрібні;
- Витрачають мінімальну кількість води (але яка необхідна, для того щоб прийняти душ, помити посуд, почистити зуби і ін.)
Такий раціональний підхід значно сприяє економії ресурсів природи, а також зменшує витрати на комунальні послуги, що сьогодні важливо.
Також близько чверті респондентів (27%) купують екологічно чисті продовольчі товари і особливо ретельно підходять до вибору продуктів харчування.
Крім цього, частина опитаних (23%) займається сортуванням сміття вдома, і ще частина (21%) - садять дерева і доглядають за рослинами.
На питання, в яких діях/акціях, спрямованих на вирішення екологічних проблем, респонденти хотіли б взяти участь, 24% опитаних відповіли, що хотіли б купувати екологічно чисті продукти, 22% хочуть займатися озелененням територій та висадженням дерев, у 19% респондентів є бажання і готовність здавати у спеціальні пункти прийому використані батарейки, акумулятори та старі мобільні телефони, що є вже хорошим стартом і потенціалом для розвитку галузі переробки продуктів.
· Екологія
· українці
Статья: Современные экологические проблемы Донецкого бассейна Название: Современные экологические проблемы Донецкого бассейна
Раздел: Рефераты по экологии
Тип: статья Добавлен 21:16:02 20 октября 2008 Похожие работы
Просмотров: 1363 Комментариев: 0 Оценило: 5 человек Средний балл: 4.2 Оценка: неизвестно Скачать
Панов Б.С., Шевченко О.А., Дудик А.М., Дудик С.А., Селяков С.Ю.
Донецкий каменноугольный бассейн - крупнейший индустриальный регион Украины, промышленное развитие которого насчитывает более 200 лет. Подобно Рурскому бассейну в Германии или Пенсильванскому В США он сыграл выдающуюся роль в становлении угольной, металлургической и иных видов промышленности, развитии геологической, горной и других наук, основании университетов , институтов и колледжей. Основа существования региона - его минерально-сырьевые ресурсы; здесь геологами открыто и разведано свыше 800 месторождений более 50 видов минерального сырья. Их стоимость по оценкам зарубежных специалистов составляет свыше 3 триллионов долларов США. Однако систематическое нарушение и не соблюдение законов и правил Природы действующих независимо от воли людей, привело к тому, что Украина (о особенно Донбасс) стали регионами Европы, где сложилась весьма напряженная, а местами катастрофическая экологическая ситуация. В результате техногенного загрязнения окружающей среды Донбасса нарушено динамическое равновесие а опасность поражения человека стала одной из наиболее высоких в Украине и мире.
Здоровье жителей региона на 70% и более зависит от экологического состояния среды (в мире 21%). Так если в Донецкой области в 1991 г. число умерших и число родившихся составили соответственно 60,8 и 54,4 тыс. чел., то в 2000 г. умерло уже 80,1 тыс. чел., а родилось 29,5 тыс. чел. (1). Средняя продолжительность жизни мужчин в Украине по официальным данным составляет 58 лет, а в Донбассе - не более 53-55. Кроме того, загрязнение окружающей среды Донбасса пагубно влияет на генетический аппарат человека, и у нас год от года растет количество детей, родившихся с генетическими уродствами, а детская заболеваемость с 1996 по 1999гг. возросла на одну треть. По заключению специалистов, изучавших экологическую ситуацию в ряде городов Донбасса, причинами смерти на 95% явились болезни, обусловленные ухудшившейся средой обитания, а сам регион признан зоной экологического бедствия.
Весьма напряженную экологическую обстановку создало в Донбассе все возрастающее техногенное воздействие на среду обитания, связанное с разработкой углей и других полезных ископаемых, развитием металлургической, коксохимической, строительной и иных видов промышленности, работой ТЭЦ, сжигающих каменный уголь, и других производств. Техногенная нагрузка на геологическую среду в регионе превышает аналогичный показатель в соседних странах в 5-15 раз.
Одна из острейших проблем - загрязнение воздушного бассейна: данные показывают, что индекс загрязнения атмосферы в Донбассе один из самых высоких в Украине. Подобное загрязнение обусловлено, в первую очередь, высокой плотностью выбросов в атмосферу загрязняющих веществ, поставляемых более 1500 предприятиями. Количество выбросов по данным за 2001 г. выброшено более 1,8млн.т вредных для здоровья веществ, т.е. на 1км2 территории приходится 70т выбросов, что в 10 раз превышает этот показатель на Украине. Общий валовый выброс в Украине составляет 316,4 тыс. т/г. При этом вклад угольной отрасли, широко представленной в Донбассе,(горящие породные отвалы, работа шахтных котельных, вентиляционные выбросы), составляет 183,0 тыс.т/год, из этого обЪема 155,4тыс.т/год приходится на выбросы метана - опасного парникового газа, приводящего к глобальному потеплению. Кроме того, только 1т угля, сгорая, выделяет в атмосферу 60 кг пыли, 50кг сернистого ангидрида, 8кг окислов азота и других химических соединений, а также целый набор радионуклидов в виде радона-222, радия -226, тория -232 и др.
Особую опасность для здоровья человека и всей окружающей среды представляет повышенное содержание ртути в приземной атмосфере. поэтому были проведены работы по ее определению в городах Донецке, Горловке и в окрестностях Никитовского ртутного комбината. С помощью автоматического газоанализатора ИМГРЭ-8, расположенного на микроавтобусе, было определено количество паров ртути в воздушной среде указанных мест. В Донецке измерения проводились непрерывно при движении микроавтобуса на расстоянии 16км от западной границы города до его центра и в обратном направлении. В результате выявлено, что содержание ртути в воздухе Донецка в среднем составляет 25-30 пг/л (пг/л=1*10 ) при фоновых концентрациях за пределами промышленных регионов до 2,2 пг/л. Еще более значительные содержания паров ртути были выявлены в г.Горловка, особенно в районе Никитовского ртутного комбината: от 155-300 до 1427-1680 пг/л, что является причиной ртутной интоксикации жителей этого района, их повышенной заболеваемости и детской смертности. Ведь пары ртути при дыхании сорбируются белковыми молекулами и трансформируются в токсичную метилртуть. Она поражает все органы человека, отрицательно влияет на центральную нервную систему, нарушает иммунную систему, способна накапливаться в организме человека и вызывать возникновение злокачественных опухолей.
Почвы, являясь главным депонирующим компонентом природной среды, хранят в себе основной объем информации о физико-химических изменениях окружающей среды за весь период техногенеза. Они, как никакой другой компонент окружающей среды, требуют детального экологического обследования и постоянного наблюдения (мониторинга).
Методика эколого-геохимического картирования почв, проведенного в пределах Донецко-Макеевского района, занимающего площадь более 1000 км2 и являющегося одним из крупнейших горно-промышленных регионов не только Украины, но и Европы в целом, заключалясь в следующем: 1. Отбор проб из верхнего почвенного горизонта (А) с глубины до 5 см по сети 200*200-100*100м. Всего было отобрано около 20000 почвенных проб. 2. Определение с помощью спектрального метода 37 химических элементов (анализатор РGS-2): Ag,Mo,Pb,Ni,Cr,V,Sn,Be,Ga,Bi,Ge,Sc,Ta,In,B,Mn,Cu,W,Mg,Cd,Al,Fe,Co,Si,Nb,La,Y,Li,Ta,Zr,Ce,Sb,Hf,Sr, P,Th,U,Ti,As,Na,Ba,Ca,F. 3. Определение ртути с помощью атомно-абсорбционного метода (анализатор РАФ-1). 4. Определение с помощью атомно-абсорбционного (анализаторы AAS-I, AAS-3, Hitachi-7000) и спектрофотометрического методов (анализатор СФ-26)в пробах из очаов высокой степени загрязнения As,Cd,Sr,Sb,Zn,Cu,P,Mo,Ni,Cr,Mn,Mg,Ag,Bi,Sn. 5. В почвенных пробах, отобранных по сети 1000*1000 м, изучалось распределение аммоний-, нитрат-, нитрит-, хлор-иона. 6. Обработка аналитических данных и построение эколого-геохимических карт.
Эколого-геохимическое картирование района по двнным около 20000 проб, с исследованием распределения в почвах 44 химических элементов, а также соединений азота и хлоридов показали: 1.Изменения химического состава почв под воздействием многообразных техногенных процессов произошли практически на всей исследованной территории,что характерно также для всего региона в целогм.Почти на 50% ее площади химические изменения почв достигли средней,высокой и чрезвычайно высокой степени.В их загрязнении, равно как и других компонентов окружающей среды, участвуют 26 химических элементов,а также нитраты, нитриты, аммонийный азот и хлориды. 2. Наиболее высокой активностью среди металлов и техногенных физико-химических изменениях почв обладают ртуть, свинец, цинк, мышьяк, германий, молибден и серебро. 3. Результатгигиенической оценки свидетельствует, что на 15% урбанизированной части территории согласно нормативам Минздрава жизнедеятельность населения подвержена опасности в связи с высокой степенью загрязнения почв металлами (образованием опасных и чрезвычайно опасных очагов химического загрязнения). 4. Установлено, что основная роль впроисшедших химических измененияхпочв и других компонентов биосферы региона принадлежит угледобыче и углепотреблению (промышленному и бытовому) экологически "грязных" углей Донбасса (геохимически специализированных на ртуть, мышьяк, серу, германий, молибден, бериллий, а отдельные марки - также на литий и скандий), а такжечерной и цветной металлургии.
Оценка суммарных возможных зон подтопления в Донецкой области характеризуется площадью 400,4 км2, количество подтапливаемых населенных пунктов - 115 с населением 181,4 тыс.чел. Угрозаподтопления в регионе определяется также высокой гидродинамической нагрузкой, обусловленной наличием 1321 гидротехнических сооружений общим объемом 1810,7 млн м3, в том числе: 31 водохранилища объемом 1134,6 млн м3; 1004 пруда объемом 400,6 млн м3; 136 прудов шахтных вод объемом 32,1 млн м3; 150 шламонакопителей, хвостохранилищ предприятий угольной, металлургической, химической промышленности и энергетики.
Для дорабатываемых горными выработками городов Донбасса (особенно в районах распространения крутых (45-70) углов падения угольных пластов)-Горловка, Енакиево, Дзержинск, Углегорск - характерны специфические деформации земной коры: на фоне общего сравнительно плавного оседания в среднем на 10-15 см в год возникают сосредоточенные деформации - террасообразные уступы, вытянутые вдоль простирания пластов; максимальнаявысота уступов достигает 60 см при скорости роста 1-4 см в год. В связи с этим в 1987 г. в г. Горловка внезапно рухнули два подъезда жилого дома (погиб 1 человек) . Подобные явления имели место и в г. Донецке (1982 г. и др).
Своеобразными непредвиденным католизатором активности экзогенных геологических процессов являются техногенные факторы. В Донбассе это прежде всего закрытие угольных шахт, так как эти работы проводятся, к сожалению, с нарушением законодательных и нормативных документов по охране окружающей природной среды и обеспечению техногенно- экологической безопасности населения и территорий. Все это сказывается на ухудшении инженерно-геологического состояния территории (проседание, обводнение и заболачивание земной поверхности и др.), что вызывает разрушение сооружений гражданского и промышленного строительства, коммуникационных и транспортных сетей, нарушение гидрологического режима, подъем уровня и загрязнение подземных вод,подтопление территорий шахтными водами. Так, в конце апреля 2001 г. в г.Макеевка произошла техногенная катастрофа - на месте грузового ствола шахты № 6/4, которая была закрыта еще в 1969г., ночью образовалась воронка диаметром 30-40 и глубиной 200 м. Существует также реальная опасность проявления шахтного газа- метана (86,7% угольных шахт области газообильны), связанного свытеснением метана на поверхность подземными водами закрытых шахт, что угрожает не только работающим на шахтах, но и проживающим на территориях, близлежащих к угледобывающим предприятиям. Уже сейчас в районах закрытых шахт Донецкой и Луганской областей шахтные воды "выносят" на поверхность легковоспламеняющийся метан, просачивающийся в подвалы и цокольные этажи жилых домов, коммунальные магистрали и др.
В связи с этим хотелось бы отметить, что многообразие развивающихся экзогенных геологических процессов вегионе требует не только комплексного изучения, но и действенных мер, так как уже сегодня в зонах потенциальной техногенной опасности проживает 3,8 млн.чел.
Список литературы
Атлас. Геологія і корисні копалини України. Київ, 2001, -168с.
Зборщик М.П., Осокин В.В. Предотвращение самовозгорания горных пород. К.: Техника, 1990, -176с.
Крайнов С.Р., Фойгт Г.Ю., Закутин В.П. Геохимические и экологические последствия изменения химического состава подземных вод под влиянием загрязняющих веществ//Геохимия, 1991, -№2. -С.169-182.
Национальный доклад о состоянии окружающей природной среды в Украине в 2000г. Министерство экологии и природных ресурсов Украины. Киев, 2001г.
Панов Б.С. Глубинные разломы и минерагения линеамента Карпинского с позиций синэргетического анализа. -Киев. Препринт ИГМР НАН Украины, 1994. -72с.
Панов Б.С., Шевченко О.А., Дудик А.М., Селяков С.Ю. К геоэкологии Донецкого каменноугольного бассейна//Известия ВУЗов, серия геология и разведка, 1998, -№5. -С.138- 145.
Панов Б.С., Проскурня Ю.А., Мельников В.С., Гречановская Е.Е. Неоминерализация горящих угольных отвалов Донбасса//Минералогический журнал, 2000, - №4, т.22. -С.37-46.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Дослідження природних факторів виникнення несприятливих екологічних ситуацій як важливе для забезпечення нормальної життєдіяльності людини. Природні стихійні лиха, що завдають шкоди сільському господарству. Види несприятливих екологічних ситуацій.
курсовая работа [2,0 M], добавлен 14.09.2015Філософія екологічних проблем сучасного суспільства та діалектика взаємодії суспільства з навколишнім середовищем. Суперечливість сучасного природокористування. Ґенеза екологічних проблем суспільства. Урбанізація, забруднення атмосфери міст, питної води.
контрольная работа [32,1 K], добавлен 25.02.2011Суб’єктами права власності на природні ресурси виступає народ, державної власності на природні ресурси є держава, комунальної власності на природні ресурси є територіальні громади сіл та міст, а приватної власності на землю є громадяни та юридичні особи.
реферат [16,3 K], добавлен 18.01.2009Правове регулювання екологічних відносин в Україні підпорядковане законам і кодексам. Основними законами екологічного призначення є закони "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про екологічну експертизу", "Про екологічний аудит", тощо.
реферат [10,6 K], добавлен 18.01.2009Правовідносини власності виникають і припиняються на підставі правових норм. Право власності на природні ресурси може виникати на підставі цивільно-правової угоди. Засобом виникнення права колективної і приватної ресурси виступає приватизація.
реферат [14,0 K], добавлен 18.01.2009Природні ресурси — найважливіші компоненти навколишнього природного середовища, які використовують для задоволення матеріальних і культурних потреб людини. Поняття потреб. Класифікація природних ресурсів: сировина, енергія, вторинні енегретичні ресурси.
реферат [511,9 K], добавлен 13.11.2010Екологічне право як галузь права, суть екологічного права та терміну "екологія". Поняття "навколишнє середовище" і "навколишнє природне середовище". Форма екологічного права - сукупність нормативних актів, що регулюють весь спектр екологічних відносин.
реферат [8,5 K], добавлен 16.01.2009Суспільства по охороні навколишнього середовища, рухи і дружини по охороні природи. Заходи по запобіганню забрудненню атмосферного повітря. Заповідники і пам'ятники природи. Раціональне використання водних ресурсів і їх охорона. Історія охорони природи.
реферат [36,3 K], добавлен 19.06.2010Поняття та класифікація природний ресурсів. Природні компоненти та сили природи, що використовуються як засоби виробництва та предмети споживання. Залучені в господарський обіг природні ресурси. Методика визначення рентної оцінки природний ресурсів.
реферат [60,9 K], добавлен 30.10.2012Поняття, сутність і джерела екологічної небезпеки у різних галузях людської діяльності. Загальна характеристика та особливості правового регулювання екологічних прав людини. Аналіз глобальних екологічних проблем, а також рекомендації щодо їх вирішення.
реферат [19,6 K], добавлен 31.08.2010
