Екологія та економіка (минуле, сучасне, перспективи)

Фінансування капіталовкладень в охорону навколишнього середовища

Як загальний принцип можна взяти варіант згідно з яким державна допомога при інвестиціях в програму підприємств щодо охорони навколишнього середовища буде здійснюватися лише в тому випадку коли підприємство також бере участь у фінансуванні. Крім того має виконуватися ще одна умова: вартість таких інвестицій повинна бути відшкодована за час функціонування даного підприємства. Це означає що даний вид інвестицій не стосуватиметься тих підприємств що нежиттєздатні в умовах світових цін. Такі підприємства підлягають якнайшвидшій ліквідації.

Разом з тим є можливість продовжити короткострокові програми урядової або іноземної допомоги для боротьби із забрудненням навколишнього середовища в ряді екологічно небезпечних галузей промисловості. При цьому перед кожним з підприємств має стояти запитання: чи зможуть майбутні прибутки мати додатній баланс у цінах на даний час якщо справжня вартість основних фондів оцінюється як нульова (тобто залишкові основні фонди не мають ніякої цінності)?

Якщо ці умови виконуються то уряд може брати участь в таких природоохоронних інвестиціях пропонуючи гранти (базуються на надходженнях від зборів) або позики з реальними ставками, що мають повертатися за 5-7 років.

Підприємства із від'ємним балансом можуть продовжувати свою діяльність на тимчасовій основі якщо вони отримали субсидії для забезпечення зайнятості або випуску продукції. У цьому випадку треба шукати компроміс між розміром витрат на охорону довкілля та часом протягом якого дане підприємство може існувати.

Майбутня конкурентоспроможність та попит на продукцію різних підприємств невизначені. Але мало галузей промисловості попит на продукцію яких знизиться більш ніж на 50% у середньостроковій перспективі. В зв'язку з цим можливо використовувати простий механізм відбору підприємств для здійснення природоохоронних інвестицій. Нижче запропонована схема, яку легко реалізувати.

¦ Організація спеціального фонду для боротьби із промисловим забрудненням навколишнього середовища (ФПЗ) для фінансування екологічних інвестицій в найбільш забруднюючі галузі промисловості такі як металургія, хімічна, целюлозно-паперова промисловість, виробництво металовиробів немінерального походження, фонд забезпечить комбінацію грантів та позик в розмірах не більших, наприклад, за 2.5 млрд. доларів США для фінансування високо пріоритетних екологічних капіталовкладень. Дуже велика ймовірність того, що цей Фонд буде функціонувати як спеціалізований підрозділ Національного екологічного фонду і звітувати одночасно перед міністерствами промисловості та Мінекобезпеки.

¦ Підприємства зможуть отримувати фінансову допомогу від ФПЗ‚ якщо увійдуть до першої частини списку підприємств своєї галузі за наступними двома категоріями: рентабельність та середня новизна основних засобів виробництва.

Рентабельність розраховується за формулою:

R = (P - S) / P‚

Де Р - прибутки, S - витрати.

¦ ФПЗ повинен мати консультантів, які могли б швидко проводити екологічні ревізії підприємства‚ яке звернулося з проханням про інвестиції за умови його відповідності наведеним вище критеріям. Консультанти мають визначати чи приведуть капіталовкладення до стабільного зниження викидів речовин небезпечних для здоров'я працівників підприємства, а також осіб, що живуть поблизу. Необхідно також з'ясувати, чи є запропонований підприємством метод зниження викидів екологічно ефективним. Такі роботи мають проводитися протягом місяця і у випадку позитивної відповіді пропозицію підприємства слід прийняти.

Від підприємств необхідно вимагати щоб витрати точно відповідали (із розрахунку долар до долара) сумі, що інвестується Фондом. Фінансові кошти надаються в основному у вигляді позик з умовою виплати протягом 5 років при помірному розмірі відсоткової ставки, наприклад 5% річних.

¦ Фонд можуть підтримувати зовнішні донори як безпосередньо так і на утримання співробітників на термін не менший за 6 місяців (для навчання персоналу, відповідального за проведення термінових екологічних ревізій та оцінки фінансової ситуації підприємств).

Додатково до тих типів видатків, що описані у пп а)‚ б)‚ г) ФПЗ може також фінансувати наступні заходи:

к) Встановлення спеціального обладнання, що зменшить витоки важких металів токсичних газів у атмосферу, промислові води чи в тверді відходи виробництва. Це особливо стосується нафтохімічних та інших хімічних підприємств, розташованих поблизу населених пунктів.

л) Встановлення обладнання для очистки промислових стічних вод на підприємствах (наприклад текстильної та целюлозно-паперової промисловості, що несуть відповідальність за викиди БТК та інших шкідливих речовин у відносно чисті води річок в районах, розташованих за течією вище населених пунктів.

м) Капіталовкладення для зменшення скидів засолених вод із шахт в таких країнах як Чеська Республіка, Польща, Україна, за умови що шахти повернуть вкладені кошти у довгостроковій перспективі.

Жоден з випадків розглянутих у пп л) та м) не завдає великої та тривалої шкоди здоров'ю населення, хоча економічні втрати через скиди солоної води дуже великі. Але у випадках к) та л) свідчень про те, що в ґрунти в місцях забору питної води потрапили важкі метали і/або токсичні хімікати достатньо, щоб віднести ці пункти в категорію проблем, що вимагають термінового вирішення.

Щодо хімічних підприємств категорії к)‚ то маємо реальний, але не визначений кількісно ризик для здоров'я людей. У найбільшій небезпеці здоров'я персоналу даних підприємств. Не меншу загрозу становлять і викиди ртуті, мономера вінілхлориду та БТК (бензолу, толуолу, ксилолу).

Працівників заводів має захищати чинне трудове законодавство та гігієна праці. Викиди за межами заводів повинні контролюватися відповідними законами у галузі охорони навколишнього середовища.

В усіх випадках “гарне ведення домашнього господарства” дасть можливість значно скоротити об'єм шкідливих викидів. Кошти повернуться через скорочення витрат сировини та зниження витрат на стандартні виробничі операції.

Урядові інвестиції в середньостроковій перспективі мають концентруватися на проблемі викидів від малих промислових підприємств, сфери послуг та приватних господарств. Їх (інвестиції) слід використовувати, щоб зробити користування вугілля невигідним, заохочувати економію енергії споживачами, а також для пошуку недорогих методів обробки великих об'ємів стоків, що зараз забруднюють ріки та підземні води. Це саме ті заходи, які не стануть результатом перебудови економіки і для яких необхідна участь державного сектору.

Більшість малих споживачів вугілля із задоволенням хотіли б перейти на використання газу, навіть якщо він коштуватиме дорожче, оскільки цей спосіб зручніший і не такий трудомісткий. Основним лімітуючим фактором є можливості місцевих мереж газорозподілення для опалення житлових будинків. У Болгарії, наприклад, постачання газу обмежене великими підприємствами, тому необхідно створити нову систему газорозподілення. В Польщі місцеві газопроводи були сконструйовані для задоволення потреб домашнього господарства, для приготування їжі, а не для опалення. Таким чином, необхідна широка програма інвестицій для розвитку інфраструктури. Це дасть можливість споживачам перейти на використання газу. Програма займе не менше 10 років, а може й більш тривалий час. Очевидно, що в першу чергу увагу слід звернути на розподіл газу в тих районах, де особливо високий вміст твердих частинок та/або диоксиду сірки в повітрі через спалювання вугілля.

Такі державні інвестиції, наскільки це можливо, мають бути каталізатором дій приватного сектору, які мобілізують приватні інвестиції в економічні реформації. В свою чергу такі реформації несуть в собі і природоохоронні прибутки. Державні інвестиції також відіграють важливу роль у фінансуванні пріоритетних проектів у тих галузях господарства, які вимагають спільних зусиль для функціонування основних природоохоронних служб. Наприклад, інфраструктур для збору та ліквідації відходів, управління водними ресурсами, а також для охорони живої природи, інформаційних служб та досліджень.

екологічний природний забруднення екосистема

Підсумки

Економічний розвиток визначається трьома факторами економічного росту, трудовими ресурсами, штучно створеними засобами виробництва,природними ресурсами економічна наука мало звертала увагу на екологічні проблеми, що й стало одною з причин формування техногенного типу економічного розвитку. Цей тип можна охарактеризувати як природо руйнівний, оснований на використанні штучних засобів виробництва, створених без урахування екологічних обмежень.

Для запобігання глобальної та локальної екологічних криз необхідно змінити техногенний тип розвитку на стійкий. Останній дає можливість задовільними потреби сучасних поколінь. Але не ставить під загрозу існування наступних. Концепція стійкого розвитку набула визнання як в економічній науці, так і в міжнародній практиці.

Економічний механізм природокористування в Україні знаходиться у стадії формування . його подальший розвиток повинен базуватися на:

оцінці ефективних чинних елементів економічної системи в стимулюванні раціонального користування природними ресурсами.

розробці спеціальних елементів економічного механізму, що стимулював би збереження середовища існування людини, законодавче та нормативно-методичне забезпечення їх функціонування.

оцінці світових тенденцій економічного розвитку.

Розвиток екологічної економіки тісно пов'язаний з пріоритетами внутрішньої та зовнішньої політики держави. Вони повинні забезпечити природо- та ресурсозберезжні національні інтереси.

При цьому очевидна потреба у підвищенні достовірності інформації про функціонування різних блоків економічних регуляторів у галузі управління природокористуванням. Це сприятиме ліквідації недоліків у економічному та правовому механізм

Список літератури

Балацкий О.Ф., Мельник Л.Г., Яковлев А..Ф. Экономика и качество окружающей среды. - СПб., 1995. - 296 с.

Бобылев С.Н. Экологизация экономического развития. - М.,1994.- 404 с.

Боголюбов С.А. Защита экологических прав.- М., 1996. - с. 8-20.

Гирусов Э.В. и др. Экология и экономика природопользования. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998.- 455 с.

Глухов В.В., Лисочкина Т.В., Некрасова Т.П. Экономические основы экологии. - СПб.,: «Специальная литература», 1997 с. - 304 с.

Макар С.В. Основы экономики природопользования. - М.: Институт международного права и экономики им. А.С. Грибоедова, 1998. - 192с.

Мелешкин М.Т., Зайцев А.П., Маринов Х. Экономика и окружающая среда (Взаимодействие и управление). М.: Экономика, 1996. - 206с.

Чепурных Н.В., Новоселов А.П. экономика и экология: развитие, катастрофы. - М. 1996.- 388с.

Robert Costanza. Ecological Economics: the Science and Management of Sustainability. Columbia University Press, New York

10.Costanza, R., H.E.Daly. 1987. Toward an Ecological Economics. Ecological Modelling 38:1-7.

11.H.E.Daly. 1986. Comments on “Population Growth and Economic Development.” Population and Development Review 12: 582-585.

12. Demeny, P. 1988. Social Science and Population Policy. Population and Development Review14: 451-479.

13. Hardin, G. 1972. Exploring New Ethics for Survival. New York: Vicing.

14. Hardin, G. 1986. Cultural Carrying Capacity: A Biological Approach to Human Problems. BioScience 36:599-606.

Размещено на Allbest.ru