Атмосфера. Повітряне середовище міста
Поняття атмосфери, її будова, склад і функціонування. Аналіз згубного впливу діяльності людини на повітряний басейн: хімічне та аерозольне забруднення шкідливими речовинами. Групи заходів із забезпечення охорони атмосферного повітря міського середовища.
| Рубрика | Экология и охрана природы |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.09.2009 |
| Размер файла | 407,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
3.5 Заходи по захисту повітряного простору
Заходи із забезпечення охорони атмосферного повітря міського середовища можна умовно розділити на такі групи:
організація санітарно-захисних зон;
архітектурно-планувальне рішення;
інженерно-організаційні заходи;
безвідходні і маловідходні технології;
технічні засоби і технології очищення викидів.
3.5.1 Санітарно-захисні зони (СЗЗ)
Об'єкти, що являються джерелами виділення в навколишнє середовище шкідливих і з неприємним запахом речовин, слід відділяти від житлової забудови санітарно-захисною зоною (СЗЗ).
Розміри нормативної СЗЗ до межі житлової забудови встановлюються в залежності від потужності підприємства, особливостей технологічного процесу виробництва, характеру і кількості шкідливих і з неприємним запахом речовин, що виділяються в атмосферу. У відповідності із санітарною класифікацією промислових підприємств розміри санітарно-захисних зон встановлюються в межах від 50 до 3000 м в залежності від класу небезпечності підприємства (табл.3.3).
Розміри СЗЗ до межі житлової забудови слід встановлювати:
- для підприємств з технологічними процесами, що являються джерелами забруднення атмосферного повітря - безпосередньо від джерела забруднення (труби, шахти, аераційні ліхтарі споруд, місця завантаження - розвантаження сировини);
- для підприємств з технологічними процесами, що являються джерелами шуму, вібрації, електромагнітних хвиль, радіочастот - від будівель, споруд і майданчиків, де встановлено це обладнання;
- для електростанцій, котелень - від димових труб.
Таблиця 3.3. Нормативні розміри санітарно-захисних зон
|
Клас небезпечності підприємства |
Розмір захисної зони, м |
|
|
І.А |
3000 |
|
|
І.Б |
1000 |
|
|
П |
500 |
|
|
III |
300 |
|
|
IV |
100 |
|
|
V |
50 |
Отримані з розрахунку розміри СЗЗ повинні уточнюватись для різноманітних напрямків вітру в залежності від результатів розрахунку забруднення атмосфери і середньорічної рози вітрів району розташування підприємства по формулі:
1 = Lo*p/po,
де 1 - розрахунковий розмір СЗЗ, м; Lo - розрахунковий розмір ділянки місцевості в даному напрямі, де концентрація речовин (з врахуванням фонової) перевищує ГДК с. с, м; р - середньорічна повторюваність напряму вітрів румбу, що розглядається, %; ро - повторюваність напрямів вітрів одного румбу при круговій розі вітрів, %. Наприклад, при восьмирумбовій розі вітрів
ро= 100/8-12,5%.
3.5.2 Архітектурно-планувальні заходи
До архітектурно-планувальних відносяться заходи, пов'язані з вибором майданчика для будівництва промислового підприємства, взаємним розташуванням підприємства і житлових кварталів, взаємним розташуванням цехів підприємства, влаштуванням зелених зон.
Промисловий об'єкт повинен бути розташований на рівному, підвищеному, добре провітреному місці (рис. 3.2).
Рис. 3.2. Приклад розташування промислового об'єкта: а - розріз; б - план
1 - житлова забудова; 2 - цехи підприємства; 3 - точкове високе джерело (димова труба); 4 - лінійні джерела (аераційні ліхтарі); 5 - межа населеного пункту; 6 - середня роза вітрів теплого періоду року; 7 -- смолоскипи викидів забруднюючих речовин при напрямі вітру в бік житлової забудови.
Майданчик житлової забудови повинен бути розташований нижче підприємства (Н2<Н1), інакше перевага високих труб для розсіювання шкідливих викидів зникає.
Джерела забруднення атмосфери бажано розташовувати за межею населених пунктів і з підвітряного боку від житлових масивів по середній розі вітрів теплого періоду року, щоб викиди виносились в бік від житлових кварталів.
Відстань між промисловими будівлями при видаленні шкідливих речовин через аераційні ліхтарі повинна бути більша восьми висот будівлі, що стоїть попереду, якщо воно широке (l>8h), і десяти, якщо воно вузьке (l>10h). В цьому випадку забруднюючі речовини не будуть накопичуватись в між корпусній зоні.
Цехи, що виділяють найбільшу кількість забруднюючих речовин, слід розташовувати на краю промислової території зі сторони, протилежній житловому масиву.
Розташування цехів повинне бути таким, щоб при напрямі руху повітря в бік житлових кварталів їх викиди не об'єднувались.
Важливе місце займають методи фітомеліорації з використанням зелених насаджень, облесіння та дернування територій.
Зелені насадження являються ефективними біофільтрами. При проходження запиленого повітря крізь крону дерев та чагарників, а також трав'янисту рослинність воно очищується від пилу завдяки осіданню аерозольних частинок на поверхні листків та стеблин рослин.
Крім того, зелені насадження можуть поглинати і газоподібні домішки. Наприклад, 10 кг листя дерева (в перерахунку на суху масу) за період травень - вересень поглинають такі кількості сірчистого газу: тополя - 180 г, липа - 100 г, береза - 90 г, клен - 20-30 г. Для лісостепу поглинальна здатність зелених насаджень складає 700-1000 кг/га. В районах, де випадає велика кількість осадів, поглинальна здатність зелених насаджень зростає.
Якщо концентрація забруднюючих речовин перевищує гранично допустиму, вона стає шкідливою для життєдіяльності рослин і може призвести до їх загибелі. Найбільш газостійкі дерева - акація, дуб, верба, клен.
3.5.3. Інженерно-організаційні заходи
Основні види інженерно-організаційних заходів полягають в наступному:
- Зниження інтенсивності і організація руху автотранспорту. Для цього ведеться будівництво об'їзних та обводових доріг навколо міста і населених пунктів, влаштування і розв'язок пересічень доріг на різних рівнях, організація на основних міських магістралях руху по типу "зелена хвиля".
- Збільшення висоти димових труб. Чим вище труба, тим краще розсіюються пило газові викиди в атмосфері. Якщо димова труба висотою 100 м дозволяє розсіювати шкідливі речовини в радіусі до 20 км, то труба висотою 250 м збільшує радіус розсіювання до 75 км. Найбільш висока в світі димова труба висотою 400 м побудована на мідно-нікелевому комбінаті в Садбері в Канаді. Слід враховувати, що при викидах крізь високі димові труби підвищується загальне фонове забруднення повітря. Зі збільшенням висоти труби різко зростає її вартість, тому на практиці не рекомендується будівництво труб більше 150 м.
- Підвищення швидкості руху газів в димовій трубі. Це сприяє збільшенню початкового підйому викидів, покращення умов їх розсіювання. З іншого боку, при цьому зростає гідравлічний опір димової труби і відповідно питомі енерговитрати на транспортування газів.
3.5.4 Маловідходні і безвідходні технології
Впровадження безвідходних і маловідходних технологій являється найбільш перспективним заходом, що дозволяє докорінно знизити рівень забруднення повітряного басейну.
Найбільш перспективними напрямками в області зниження
газоподібних відходів підприємств являються:
перехід підприємств теплоенергетики з твердого палива на природний газ, що дозволяє істотно знизити рівень забруднення атмосферного повітря пилом і сірчистими сполуками;
відмова від застосування етилованого бензину і впровадження в якості автомобільного палива природного газу;
вдосконалення топкового простору і паливних пальників енергетичних котлів, оптимізація процесу спалювання палива, що дозволяє знизити викиди оксидів азоту в атмосферу;
зниження енергоємності виробництва і використання вторинних енергоресурсів у вигляді гарячої води і гарячих газів.
3.5.5 Технічні засоби і технології очищення викидів
Очищення пилегазових викидів являється основним заходом із захисту і відновлення повітряного басейну.
Існують різні методи очищення викидів від твердих, рідких і газоподібних домішок. На основі цих методів розроблена велика кількість приладів і апаратів, при комплексному використанні яких може бути досягнуте високоефективне очищення пилегазових викидів. В цілях економії виробничих площ ці прилади і апарати розташовують, як правило, у верхніх ярусах цехового простору. Добуті із пилогазових викидів речовини звичайно являються чи готовим продуктом, чи цінним видом вторинної сировини.
Для очищення газів від твердих і рідких частинок застосовують технології сухого інерційного очищення газів, мокрого очищення газів, фільтрації, електростатичного осадження.
Для очищення газів від газо - і пароподібних компонентів застосовують методи абсорбції, адсорбції, термічне і термокаталітичне очищення, біохімічні реактори.
Техніко-економічна оцінка проводиться шляхом порівняння показників впроваджуваного об'єкту пилегазоочищення з найкращими діючими аналогами.
Оцінка ефективності систем пилегазоочищення проводиться з використанням таких показників:
Ступінь або ефективність очищення газів - це відношення кількості вловленої забруднюючої речовини до кількості, яка поступає в апарат, визначається за формулою:
? =Mвл /Mвх = (Мвх-Мвих)/Мвх = (CBX*QBX-CMX*QBliX)/CBX*QBX = 1 -(Cbиx*Qbиx)/(Cbx*Qbx),
де Mвл, Mвх, Мвих - відповідно кількість вловленого в апараті, вхідної і вихідної з апарату забруднюючої речовини, кг/с; Свх, Свих - концентрація забруднюючої речовини в одиниці об'єму сухого газу відповідно на вході і виході з апарату, г/м3; QBX, Qвих - витрата газу відповідно на вході і виході з апарату, м3.
При роботі газоочисного апарату без витоків і підсмоктування повітря, істотної зміни температури, тиску і вологості газу, що очищується, степінь очищення визначається наступним чином:
? = 1 - Свих/ Свх
Коефіцієнт проскоку - відношення кількості забруднюючої речовини, що виходить з викидами з апарату пилегазоочищення, до кількості, що поступила до нього:
Кпр= Мвих/Мвх = 1 - ?.
Степінь (ефективність) очищення і коефіцієнт проскоку виражаються в частках одиниці або в %.
Ефективність вловлювання частинок пилу (ступінь очищення) залежить від його дисперсного складу. В першу чергу вловлюються крупні частинки пилу. Ефективність пиловловлюючого обладнання характеризується фракційною або парціальною ступінню очищення, що досягається.
Фракційна ступінь очищення -- відношення кількості пилу даної фракції, вловленої в апараті, до кількості пилу тієї ж фракції, що входить.
Парціальна ступінь очищення - відношення кількості частинок даного розміру, вловлених в апараті, до кількості частинок даного розміру на вході в апарат.
Найбільш широко в практиці застосовуються апарати сухого інерційного очищення газів. Принцип дії цих апаратів полягає в осадженні пилу в результаті зміни напряму і швидкості руху газового потоку, що очищується, і вдарянні частинок пилу в стінках і поперечних перешкодах. Ці апарати відрізняються простотою конструкції і виготовлення.
До високоефективних типів апаратів сухого очищення газів відносяться фільтри.
В основі роботи фільтрів всіх видів лежить фільтрація запиленого повітря крізь пористу перегородку, в процесі якої частинки пилу, завислі в газі, затримуються перегородкою, а газ безперешкодно проходить крізь неї.
Пористі перегородки можуть являти собою тканини, папір, волокнисті матеріали, кераміку, металічні сітки, зернисті шари.
На відміну від апаратів інерційного очищення фільтри можуть з достатньою ефективністю затримувати частинки будь-якого розміру. Найбільш доцільно використовувати фільтри для вловлювання частинок пилу розміром менше 5 мкм.
Тканинні фільтри призначені для очищення газів від твердих частинок відхідних газів плавильних печей підприємств чорної і кольорової металургії, печей випалювання в скляній та керамічній промисловості і котельнях. В якості фільтруючого матеріалу застосовують бельтинг, лавсан, капрон і ін.
Волокнисті фільтри призначені для очищення від пилу слабо запилених потоків повітря з концентрацією пилу не більше 5 мг/м3. Вони являють собою пористі перегородки, що складаються з хаотично розташованих рівномірно розподілених по перерізу волокон (рис. 3.3).
Через глибоке проникнення вловлюваних частинок пилу вглиб V пористого матеріалу регенерація волокнистих фільтрів утруднюється. По закінченню строку служби відпрацьований фільтруючий матеріал звичайно замінюють новим.
В волокнистих фільтрах використовують як природні, так і спеціально виготовлені волокна товщиною від 0,01 до 100 мкм (відходи текстильного виробництва, шлакова вата, скловолокно та ін.). Ступінь очищення при вловлюванні дрібнодисперсного пилу може досягати 99%. Швидкість фільтрації, що рекомендується - 0,01 - 0,1 м/с.
Зернисті фільтри застосовуються при очищенні газів з високими температурами (до 500-800°С) в умовах агресивного середовища при різких змінах тиску і температури. Вони представляють собою місткість, заповнену фільтруючим матеріалом, в якості якого можуть бути застосовані пісок, щебінь, шлак, тирса, кришка руди, вугілля, графіту, пластмас і ін. В якості фільтруючого шару в зернистих фільтрах використовують насипні матеріали.
Зернисті фільтри використовують для вловлювання абразивного пилу і пилу, що злипається, в тих випадках, коли утруднено застосування апаратів іншого типу.
Рис. 33. Волокнистий фільтр
1 - вхід газу; 2 - вихід газу; 3 - бокова стінка; 4 - фільтруючий матеріал.
В залежності від виду пилу, що вловлюється, і зерен фільтру ступінь очищення може досягати 95-99,5%, швидкість фільтрації - 15-35 м/с.
Електрофільтри призначені для очищення промислових газів від твердих частинок, що виділяються при різних технологічних процесах. Ці апарати незамінні при очищенні викидів цементних, вапнякових, гіпсових та інших виробництв, де містяться пилоподібні частинки, що піддаються тужавленню при контактах з вологою. Вловлений в електрофільтрах пил являється цінним готовим продуктом або вторинною мінеральною сировиною.
До переваг електрофільтрів відносяться високий ступінь очищення, що досягає 99%, можливість вловлювання частинок широкого діапазону розмірів, стабільна робота при високій запиленості та температурі газу, висока продуктивність та можливість повної автоматизації процесу очищення.
Мокре очищення газів являється одним з найбільш ефективних і широко розповсюджених методів пилегазовловлювання. При мокрому очищенні досягається високий ступінь видобування твердих, рідких і газоподібних домішок.
Методи очищення промислових викидів від газо у пароподібних домішок по характеру перебігу фізико-хімічних процесів поділяються на такі групи:
промивання викидів розчинних домішок (адсорбція);
промивання викидів розчинами реагентів, що зв'язують домішки хімічно (хімосорбація);
поглинання газоподібних домішок твердими активними речовинами (адсорбція);
термічна нейтралізація шкідливих домішок газів, що відходять (процеси спалювання);
каталітичне очищення газів;
біохімічне очищення газів.
3.6 Контроль рівня забруднення атмосферного повітря в містах
3.6.1 Система контролю
Моніторинг атмосферного повітря - спостереження за його станом та попередження про критичні ситуації, що шкідливі чи небезпечні для здоров'я людей і інших живих організмів.
Для забезпечення моніторингу в розвинутих країнах створені автоматизовані системи контролю забруднення повітря (АСКЗП).
Задачі, що вирішують АСКЗП:
автоматичне спостереження і реєстрація концентрації забруднюючих речовин;
аналіз отриманої інформації з метою визначення фактичного стану забруднення повітряного басейну;
прийняття екстремальних заходів по боротьбі із забрудненням;
прогноз рівня забруднення;
* вироблення рекомендацій для покращення стану навколишнього середовища;
* уточнення і перевірка розрахунків розсіювання домішок.
АСКЗП розраховані на вимірювання концентрацій одного чи
декількох інгредієнтів з наступного ряду: SO2; CO; NOX; O3; CmHn; H2S; NH3; завислих речовин, а також визначення вологості, температури, напряму і швидкості вітру.
АСКЗП обладнуються приладами на основі сенсорів. Розрізняють електрохімічні, амперметричні, напівпровідникові, п'єзокварцові, фотометричні сенсори з використанням волоконної оптики і індикаторних трубок, біосенсори, сенсори на поверхнево-активних волокнах і ін. АСКЗП діють на рівні окремих підприємств, міста, регіону, а також на національному і міждержавному рівнях.
Центральна станція системи укомплектована обчислювальним комплексом. Система має зворотній зв'язок з підприємствами-джерелами забруднення атмосферного повітря.
Частота фіксації результатів вимірювань - від 3 разів за добу до 60 разів в годину. Для передачі інформації використовують телефонні лінії, УКВ - радіоканали або телеграфний канал.
Станції, як правило працюють без обслуговуючого персоналу, всі види контролю здійснюються автоматично.
В Україні спостереження за рівнем забруднення атмосфери здійснюють за допомогою постів.
Пости спостереження розмішують в павільйоні або на автомобілі, що обладнаний відповідними приладами.
Встановлено три категорії постів спостереження: стаціонарний, маршрутний і пересувний (підфакельний).
Стаціонарний пост призначений для неперервної реєстрації вмісту забруднюючих речовин або регулярного відбору проб повітря для наступного аналізу. Виділяються опорні стаціонарні пости - для виявлення довготривалих змін вмісту основних і найбільш розповсюджених забруднюючих речовин.
Маршрутний пост призначений для регулярного відбору проб повітря в фіксованій точці місцевості при спостереженнях, які проводять за допомогою спеціально обладнаного автомобіля-лабораторії.
Пересувний (підфакельний) пост призначений для відбору проб під димовим факелом з метою виявлення зони впливу даного джерела. Спостереження під факелом виконуються за допомогою лабораторії, змонтованої на автомобілі. Підфакельні пости розташовуються в певних точках на фіксованих відстанях від джерела. Вони переміщуються у відповідності з напрямком факела досліджуваного джерела викиду.
Стаціонарні і маршрутні пости розмішують в місцях, вибраних на основі попереднього дослідження забруднення атмосфери, як правило, в центральній частині населеного пункту, в житлових районах з різним типом забудови, в першу чергу найбільш забруднених, на територіях, прилеглих до магістралей найбільш інтенсивного руху транспорту, а також в зонах відпочинку.
До числа найбільш забруднених районів відносяться зони найбільших максимальних разових і середньодобових концентрацій, що створені викидами промпідприємств (в радіусі 0,5-2 км від низьких джерел і 2-3 км від високих).
Кожен пост незалежно від категорії розташовується на відкритому, провітрюваному з усіх боків майданчику з не пиловим покривом (асфальт, твердий грунт, газон) таким чином, щоб виключити викривлення результатів вимірювання через наявність зелених насаджень, будівель і інших об'єктів.
Необхідна кількість постів встановлюється в залежності від чисельності населення, площі населеного пункту, рельєфу місцевості, особливостей розміщення та рівня розвитку промислових підприємств, розташування магістралей з інтенсивним рухом, розташування місць відпочинку і курортних зон, метеоумов.
Оптимальна кількість постів, яка забезпечує мінімальні витрати при заданій похибці спостережень в залежності від чисельності населення міста, така: до 50 тис. мешканців - 1 пост; до 100 тис. -- 2 поста; 100-200 тис. - 2-3 поста; 200-500 тис. - 3-5 постів; 500 тис. - 5-10 постів; більше 1 млн. мешканців - 10-20 стаціонарних і маршрутних постів.
Відстань між стаціонарними постами складає від 0,5 до 5 км.
Рівень забруднення атмосфери оцінюється по даним спостереження за рік. При цьому кількість спостережень повинна бути не менша 200.
Перелік речовин, що підлягають контролю, визначається за складом викидів підприємств міста. Далі оцінюється можливість перевищення ГДК цих речовин. Кінцевий список речовин, які підлягають контролю, уточнюється по величині параметру витрати повітря (ВП). Цей показник характеризує витрату повітря, необхідну для розбавлення викидів і-ої речовини Mі до рівня концентрації qі або до рівня ГДКі.
Реальний ВП: ВПі= Мі / qі
Потрібний ВП: ВП Ті = Мі /ГДКі,
де Мі - сумарна кількість викидів і-ого домішку від всіх джерел, розташованих на території міста, т/год; q - концентрація і-ого домішку, встановлена по даним розрахунків і спостережень, мг/м3.
Перелік речовин, що контролюються, переглядається на рідше одного разу в 3 роки.
3.6.2 Методи контролю і прилади для вимірювання концентрації домішок в атмосфері і в промислових викидах.
Контроль концентрації домішок зводиться до відбору проби повітря або димового газу, підготовці і проведенню аналізів відібраних проб, обробленні і узагальненню результатів аналізів.
Використовуються такі режими відбору проб:
разовий, тривалістю 20-30 хв.;
дискретний, при якому в один поглинаючий прилад або фільтр через рівні проміжки часу на протязі доби відбирають декілька разових проб;
добовий, при якому в один поглинаючий прилад або фільтр виконується відбір проб на протязі доби безперервно.
При визначенні приземної концентрації домішок в атмосфері відбір проб проводиться на висоті 1,5-2 м від поверхні землі.
Для відбору проб використовуються електроаспіратори з автономним джерелом живлення.
Для контролю вмісту твердих частинок і аерозолів використовуються гравіметричний (ваговий) і оптичний методи аналізів.
В основі гравіметричного (вагового) методу лежить відокремлювання частинок пилу з пилегазового потоку шляхом прокачування його крізь фільтр. Маса пилу, що знаходиться в досліджуваному потоці газу, визначається як різниця ваги фільтру до і після аналізу.
Ваговий метод дозволяє отримати концентрацію пилу без врахування його хімічного та дисперсного складу.
Оптичний метод ґрунтується на визначенні непрозорості повітря або димових газів. Метод базується на просвічуванні газів з наступним перетворенням оптичного сигналу в електричний, проведенні корекції показника по заданому алгоритму послаблення світлового променя і перетворення його в показник непрозорості.
Неперервний контроль вмісту шкідливих домішок в повітрі виконується за допомогою газоаналізаторів типу УГ-2, ГХ-2 і ін., принцип роботи яких ґрунтується на лінійно колористичному методі аналізу.
При просочуванні повітря крізь індикаторні трубки газоаналізатора, заповнені твердою речовиною - поглиначем, виникає зміна забарвлення індикаторного порошку. Довжина забарвленого шару пропорційна концентрації досліджуваної речовини. Разовий аналізатор УГ-2 дозволяє визначати концентрацію 16 різноманітних газів і парів з похибкою, що не перевищує ± 10% від верхньої межі кожної шкали.
Термохімічні газоаналізатори використовують для аналізу горючих компонентів газової суміші. З їх допомогою визначають більше 100 найменувань горючих газів, парів та їх сумішей.
В термокондуктометричному газоаналізаторі використовується відмінність теплопровідності компонента, що аналізується, від теплопровідності інших компонентів. При наявності в димових газах домішок, близьких за теплопровідністю до такої, що визначається, їх видаляють з проби шляхом поглинання або спалювання.
Робота термомагнітних газоаналізаторів ґрунтується на русі в неоднорідному магнітному полі при наявності температурного градієнту парамагнітних частинок - молекул кисню і оксидів азоту. Це явище називається термомагнітною конвекцією. Зміна температури,
Подобные документы
Атмосфера, як частина природного середовища. Атмосферне повітря. Склад атмосфери. Баланс газів в атмосфері. Природне й штучне забрудненя атмосфери. Наслідки забруднення атмосфери людством. Заходи щодо охорони атмосферного повітря від забруднення.
реферат [27,7 K], добавлен 15.07.2008Будова і склад атмосфери, джерела її антропогенного забруднення. Руйнування озонового шару Землі та шляхи його захисту, сучасний стан озонового екрану, фактори руйнування озону. Антропогенні зміни клімату, забруднення повітря радіоактивними домішками.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 10.11.2010Атмосферне повітря, його складові та їх характеристика. Екологічні проблеми, пов’язані із забрудненням повітря, виникнення озонових дір. Аналіз повітряної суміші, визначення ефективних методів очищення та охорони від забруднення шкідливими речовинами.
курсовая работа [35,9 K], добавлен 04.10.2011Практика оцінювання впливу промислових підприємств, енергетичних установок на стан атмосферного повітря та розрахунок розміру виплат компенсації за шкоду, заподіяному атмосферному повітрі. Аналіз дії основних забруднюючих речовин на організм людини.
лабораторная работа [41,7 K], добавлен 20.10.2008Законодавство у сфері забезпечення охорони атмосферного повітря. Порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин, їх гранично допустимі норми. Регулювання шкідливого впливу на атмосферу та організаційно-економічні заходи захисту населення.
реферат [16,2 K], добавлен 24.01.2009Класифікація пристроїв для очищення повітря від пилу. Розрахунки забруднення повітряного басейну шкідливими речовинами, що викидаються в атмосферу джерелами викидів Ізюмського Державного лісогосподарського підприємства. Розробка проекту нормативів ГДВ.
дипломная работа [247,1 K], добавлен 16.02.2012Загальна характеристика атмосфери Землі. Значення атмосфери для людини, її утворення та еволюція. Сучасний склад атмосферного повітря, баланс газів. Змінні складові атмосфери, які мають природне походження. Декілька природних джерел утворення озону.
курсовая работа [48,0 K], добавлен 26.03.2013Парниковий ефект, кислотні дощі та смог. Промислові викиди в атмосферу. Природні джерела забруднення атмосфери. Вплив діяльності людини забруднення атмосферного повітря та його наслідки. Заходи, здійсненні для сповільнення руйнування озонового шару.
реферат [171,2 K], добавлен 20.06.2015Розрахунок екологічної ефективності заходів, спрямованих на охорону та відновлення водних ресурсів. Забруднення атмосферного повітря Харківського району. Аналіз економічного збитку від забруднення водних об’єктів. Платежі за скиди забруднюючих речовин.
курсовая работа [108,6 K], добавлен 26.02.2013Характеристика забруднювачів повітря: класифікація та вплив на здоров’я людини. Атмосфера: її склад, роль та функції. Вплив шкідливих домішок в повітрі на здоров’я людини. Дослідження забруднення повітря міста Боярки методом спостереження за лишайниками.
курсовая работа [61,5 K], добавлен 12.03.2011
