По-друге, імпорт з цих країн дуже нерівномірний, з деякими країнами взагалі відсутній товарообмін, а левова частина (близько 60%) припадає всього на п'ять країн -- Бразилію, Кубу, Туреччину, Гватемалу, Домініканську Республіку.

Крім даних негативних наслідків існують й інші: Україна не тільки позбулась режиму найбільшого сприяння експорту товарів до цих країн, але й було завдано шкоди іміджу державі, яка прагае інтегруватись до світової економічної системи господарювання.

Отже, необхідно принципово змінити підхід при встановленні преференційного оподаткування товарів, які імпортуються в Україну. Доцільно запровадити преференції відносно товарів з держав, віднесених ООН до найменш розвинутих країн світу, а також відносно товарів з держав, що розвиваються, в яких валовий національний продукт на душу населення не перевищує даного показника в Україні. Саме такирі підхід відповідає основним принципам застосування преференційного режиму у світовій зовнішній торгівлі.

Система оподаткування пільговими ставками в Україні також зазнала певних змін. До 1997 р. пільгові ставки застосовувалися до товарів (предметів), які походили з країн або економічних союзів, що користувались в Україні режимом найбільшого сприяння, а також до товарів з країн, що розвиваються, у межах товарних груп 25-97.

З 1997 р. дана схема змінилася. Пільгові ставки почали використовуватися при оподаткуванні товарів з країн, що уклали з Україною торговельно-економічні угоди в наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму. До цієї груші належать 67 держав.

Як правило, рівень пільгових ставок незначний: від 3% до 5% митної вартості товарів і при цьому вони становлять половину повних ставок, але в Україні почали застосовуватися пільгові ставки, які практично збігаються з повними. Це, насамперед, стосується товарів широкого вжитку: текстилю і виробів а нього, взуття, посуду і под. (товарні позиції 50.01 - 63.01; 64.03 - 66.01; 68.01 - 70.13). Тобто практично в даній ситуації порушується принцип диференціації при оподаткуванні даних товарів.

Для того, щоб суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності відчули реальний стимул виходу на ринок України, а пільгові ставки виконували функцію регулювання товаропотоку, необхідно привести рівень пільгових ставок у відповідність до норм міжнародного законодавства. Тобто пільгові ставки повинні бути значно нижчими, ніж повні.

Періодично в економічній літературі дискутується питання про зняття преференційного та пільгового режимів застосування митних ставок. Головним аргументом при цьому вважаються недобори Державного бюджету від існування даної системи заохочення імпорту. На нашу думку, дана система не тільки повинна існувати, але й розвиватися надалі.

По-перше, завдяки існуванню диференціації митних ставок, залежно від країни походження товару, митний тариф є дійсно дієвим інструментом регулювання товаропотоків з тієї чи іншої країни. Якщо відмінити диференціацію, то досить складно буде найти еквівалентний інструмент регулювання двосторонніх економічних відносин.

По-друге, дана методика підрахунків втрат від застосування пільгових ставок не зовсім коректна, оскільки відсутність преференцій може зумовити блокування імпорту з конкретної країни, що призведе як до втрат Державного бюджету, так і до негативних наслідків для конкретного споживача чи ринку.

Зрозуміло, що повними ставками вважається максимальний рівень митного оподаткування. Вони застосовуються до товарів, вироблених в інших країнах, що не входять до переліку країн, з якими укладено угоди про надання режиму найбільшого сприяння або національного, або за відсутності сертифіката походження товару. Повним митом оподатковуються товари із країн Європи (Мальта, Ліхтенштейн, Кіпр, Ізраїль, Сербія, Хорватія, Словенія, Норвегія), Азії (Тайвань, Малайзія, Сінгапур, Камбоджа, Лаос, Тайланд, Непал, Бангладеш, Афганістан, Іран, Кувейт, Катар) та Африки (Судан, ПАР, Саудівська Аравія, Бруней).

Прикладом механізму застосування повних ставок і схема оподаткування товарів виробництва Тайваню. Відповідно до Спільного Комюніке між Україною та Китайською Народною Республікою від 31 грудня 1992 р. Україна визнала, що уряд КНР є єдиним законним урядом Китаю, а Тайвань -- невід'ємною частиною території Китаю. Щодо товарів, які походять з Тайваню, застосовується режим митного оподаткування, аналогічний товарам, що походять з території Китаю. Однак основним документом, який засвідчує країну виробництва товару, є сертифікат походження товару, який повинні видавати компетентні органи КНР, що неможливо навіть теоретично, а тому, за відсутності сертифіката походження, до тайванських товарів застосовуються повні ставки мита.

Застосування митних ставок прямо залежить від країни виробництва товару, і одним із головних елементів системи регулювання товаропотоків між країнами, який має істотне значення при реалізації зовнішньоекономічних торговельних операцій, є визначення країни походження товарів. Треба мати на увазі, що країною походження товарів вважається та, де товари було повністю виготовлено або піддано достатній обробці чи переробці.

Якщо товари виробляються в межах Міждержавної кооперації, то для застосування критерію достатньої переробки може використовуватись кумулятивний принцип походження, згідно з яким при послідовній переробці товару в країнах-учасницях кооперацій ці держави розглядаються з метою визначення походження як одне ціле. При визначенні критерію достатньої переробки товару, виробленого за участю двох або більше країн, країною походження вважається країна, в якій товар було піддано останній суттєвій переробці, достатній для надання йому характерних особливостей.

У разі, коли стосовно конкретних товарів чи конкретної країни критерії походження товару окремо не обумовлюються, застосовується загальне правило, відповідно до якого товар вважається підданим достатній переробці, якщо відбулася зміна товарної позиції (класифікаційного коду товару) згідно з Товарною номенклатурою ЗЕД на рівні будь-якого з перших 4 знаків.

У разі, коли критерій достатньої переробки виражається через адвалорну частку, вартісні показники розраховуються:

¦ для імпортованих матеріалів за митною вартістю, тобто вартістю, що підлягає митному оподаткуванню при ввезенні (на базі СІФ) або у випадку, якщо його походження невідоме;

¦ за встановленою ціною першого продажу на території країни, де здійснювалось виробництво.

Предмети в розібраному або незібраному вигляді, які постачаються декількома партіями, коли за виробничими чи транспортними умовами неможливе їх відвантаження однією партією, мають розглядатися, за бажанням імпортера, як цілісний предмет щодо визначення походження. Але це можливо тільки за певних умов, а саме: попереднього повідомлення митниці ввозу про розбивку розібраного або незібраного товару на декілька партій із зазначених причин такої розбивки, детальної специфікації кожної партії з прив'язкою до ТН ЗЕД, вартості і країни походження товарів, що входять до кожної партії; поставка всієї партії від одної країни, одним експортером; ввезення всіх партій через одну митницю; поставка всіх товарних партій в строк, який не перевищує 6 місяців з дати першого відвантаження.

При визначенні походження товарів, походження використовуваних для їх виробництва теплової й електричної енергії, машин, обладнання та інструментів не враховується [16].

Товар вважається походженням із країни експорту тільки в тому випадку, якщо він не тільки відповідає критеріям походження, але й виконуються такі умови: безпосередня закупівля та пряма поставка. Безпосередньою закупівлею вважається операція, коли товар закуповується безпосередньо у підприємств, зареєстрованих у встановленому порядку в країні експорту, й імпортується шляхом прямого відвантаження із цієї країни до країни імпорту.

У разі, якщо американська фірма, реквізити якої та холдингова компанія знаходяться в CIJJA, поставляє російський ліс в Україну, то відносно даної продукції не буде діяти «Угода про вільну торгівлю», яка підписана між Росією та Україною. Тобто будуть застосовуватись не преференційні митні ставки, а пільгові, які діють відповідно до укладеної угоди між США та Україною про режим найбільшого сприяння.

Вимозі прямого відвантаження відповідають також товари, що транспортуються через територію однієї або декількох країн внаслідок географічних, транспортних або економічних причин та ирп тимчасовому складуванні їх на території цих країн за умови, що товари весь час перебувають під митним контролем країн транзиту. Правилам прямого відвантаження відповідають товари, закуплені імпортером на виставках ЧИ Ярмарках; за умов, ЩО ці товари не використовуються з іншими, крім виставкових, цілями після відправлення на виставку чи ярмарок і залишалися під митним контролем під час виставки.

Для підтвердження походження невеликих партій товару (вартістю до 5000 дол. США) експортер може декларувати країну походження товару на рахунку-фактурі або в інших супровідних документах.

3. Шляхи вдосконалення митного регулювання

Застосування митного тарифу в його захисній функції полягає в тому, що мито робить товар, який ввозиться, дорожчим і тим самим захищає національних виробників аналогічної чи взаємозамінної продукції від іноземної конкуренції на внутрішньому ринку. Особливе значення має цей захист для підприємств на стадії входження на ринок, коли вони ще не адаптувалися до його жорстких вимоґ та мають потребу в підтримці збуту власної продукції. За цих умов значний за обсягом імпорт подібної продукції може настільки обмежити збут товарів національних виробників, що вони можуть стати банкрутами, а країна втратить відповідну кількість робочих місць [11].

Досвід розвинутих країн свідчить, що захисту від іноземної конкуренції потребують підприємства, які реалізують перспективні, але трудомісткі проекти, пов'язані з виробництвом нових видів продукції чи нових видів діяльності.

Виважене дозування доступу імпортних товарів, передусім готових виробів, на внутрішній ринок сприяє суміщенню національної економіки з світовим господарством за допомогою обміну продуктами праці та вирівнювання внутрішніх і світових цін.

Фіскальна функція митного тарифу дозволяє йому у вигляді надходжень коштів від його сплати служити джерелом доходів бюджету. Значення цієї функції митного тарифу зменшувалось у міру підвищення рівня економічного розвитку країн. Так, у США за рахунок цього джерела наприкінці XIX ст. формувалося близько 50% усіх надходжень до бюджету, нині ця частка не перевищує 1,5%. Однак у багатьох розвинених країн мито формує від 8 до 15% бюджетних доходів [13]. В Україні фіскальна функція мита у 2000-2004 роках реалізується у формуванні податкових надходжень до бюджету на рівні 4,3-7,0% загального обсягу (див. табл. 3.1).

Таблиця 3.1 Види мит та їх частка у податкових надходженнях*

Використання імпортного мита як засобу фіскальної політики майже завжди суперечить виконанню завдань захисту внутрішнього ринку. Річ у тім, що найбільший обсяг надходжень від імпортного мита до бюджету може бути досягнутий у випадку, коли введення мита не спричинить значного скорочення імпорту. Практика обкладання імпортним митом свідчить, що подібні умови можуть виникнути в разі дуже нееластичного внутрішнього попиту або коли введення мита не призведе до зростання цін на внутрішньому ринку.

Це означає, що виробники не отримають суттєвих доходів при стабільних цінах, а втрати споживачів можуть бути більшими, ніж доходи бюджету, через виникнення споживчого ефекту. Крім того, умови виробництва в країні можуть погіршитись, якщо ввізне мито використовуватиметься з фіскальною метою при імпортуванні продукції проміжного споживання - сировини, матеріалів, комплектуючих.

Мито у своїй регуляторній або стабілізуючій функції сприяє формуванню однакового конкурентного середовища для імпортної та вітчизняної продукції завдяки встановленню його на рівні різниці між внутрішніми і світовими цінами.

До сфери функціонування митного тарифу як інструменту регулювання можна віднести використання його для збалансування торговельного і платіжного балансу країни, покращення фінансового стану країни, забезпечення позитивного зовнішньоторговельного сальдо.

Стимулююча функція мита проявляється у випадку, коли воно встановлюється нижче різниці між національними і світовими цінами. Таке мито створює більш широкі можливості для імпорту товарів, тобто стимулює ввезення товарів.

Імпортний тариф сприяє підвищенню конкурентоспроможності національних виробників і експортерів шляхом встановлення безмитного режиму чи пільгового мита при ввезенні матеріалів та устаткування для виготовлення продукції експортного спрямування.

Застосування митного тарифу на основі взаємне: процесі дво- або багатосторонніх переговорів дозволяє досягти зниження мита в країнах - торговельних партнер що свідчить про торговельно-політичну його функцію. Можливо також використовувати митний тариф як засіб протидії дискримінаційним заходам інших країн шляхом відмови від тарифних преференцій, знижених ставок мита для країн, які користуються режимом найбільшого сприяння.

Митний тариф в багатьох країнах використовується як інструмент, що забезпечує жорсткий державний контроль за проходженням товарів через кордон, причому ця його функція реалізується ефективніше в країнах з низьким рівнем корумпованості. Навіть невисока ставка мита потребує чіткої роботи митних органів щодо точної ідентифікації товару, підрахунку його кількості та вартості для документарного митного оформлення і сплати мита.

Результати дослідження засвідчують, що виконання митним тарифом більшості вказаних функцій має неоднозначні наслідки і залежить від ставки тарифу та співвідношення між національними та світовими цінами на визначений товар

Якщо мито встановлюється на основі різниці між світовими і національними цінами або відповідно до цієї різниці, то воно сприяє формуванню однакових умов конкуренції для товарів іноземного і вітчизняного виробництва, не створюючи переваг для тих чи інших. Отже, можна стверджувати, що це мито виконує стабілізуючу функцію.

У разі якщо мито встановлюється на рівні, що перевищує різницю між національними і світовими цінами, мито буде виконувати захисну [протекціоністську] функцію.

Висновки

Після проведення роботи можна сказати, що її основна мета є досягнена і можна зробити наступні висновки:

1. Серед основних причин, які стимулюють розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, слід виділити такі: нерівномірність економічного розвитку різних країн світу; відмінності в сировинних ресурсах; відмінності в людських ресурсах; нерівномірність розміщення фінансових ресурсів; характер політичних відносин; різний рівень науково-технічного розвитку; специфіка географічного положення, природних і кліматичних умов.

2. Формування ринкової моделі господарювання в Україні передбачає створення ефективної системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Основними цілями даної системи регулювання є: захист економічних інтересів України та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку; створення найбільш сприятливих умов для інтеграції економіки України з системою світового поділу праці; стимулювання прогресивних структурних змін в економіці; заохочення конкуренції та ліквідація монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

3. На сучасному етапі розвитку митно-тарифної системи в Україні існує певна суперечність між звуженням можливостей застосування тарифних заходів та підвищенням захисних функцій держави в умовах інтернаціоналізації господарського життя.

3. Врегулювання даної суперечності можливе за рахунок зменшення ролі звичайних видів митного тарифу як інструментарію захисту національного ринку та значного розширення діапазону застосування особливих видів мита. Відповідно до міжнародних правових норм, звичайними вважаються ті види мита, які мають постійне застосування (імпортне, експортне чи транзитне мито), а особливі види мита - це ті, які застосовуються в окремих екстремальних ситуаціях.

4. Як правило, особливі види мита є тимчасовим заходом і використовуються країною або в односторонньому порядку з чисто захисною метою від спроб недобросовісної конкуренції з боку її торговельних партнерів, або як захід у відповідь на дискримінаційні дії, що порушують інтереси країни з боку інших держав.

5. В екстремальних ситуаціях застосовуються надзвичайні тарифні заходи, що класифікуються за принципом обмеження. Вони поділяються на три види: антидемпінгове, спеціальне та компенсаційне мито. Інколи особливі види мита називають дискримінаційними, тому що їх рівень завжди значно вищий, ніж звичайний, і використовуються вони винятково для посилення тарифного тиску на товари іноземного виробництва з метою пониження їх конкурентоспроможності.

6. Перед застосуванням особливих видів мита провадиться розслідування (за дорученням уряду країни), конкретних випадків з метою отримання об'єктивних доказів того, що саме несприятливий вплив іноземної конкуренції наніс або невідворотно загрожує нанести істотного збитку якій-небудь галузі економіки держави. Ці обставини ускладнюють процес введення та використання особливих видів мита. У процесі розслідування провадяться двосторонні переговори, визначаються позиції, розглядаються можливі пояснення ситуації, що виникла, робляться спроби розв'язати проблему іншим шляхом.

Література

1. Артемов Н.М. Финансово-правовое регулирование внешнеторговой деятельности, М., 1999. С. 21-22.

2. Закон України від 7.05.96 р. «Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину»; Закон України 8.01.94 р. «Про порядок обкладання митом предметів, які вивозяться за кордон України».

3. Глухов В.В., Дольдэ Н.В. Налоги: теорія и практика. М., 1996. - С 26.

4. Пушкарева В.М. История финансовой мысли и политика налога. М., 2001.-С. 192.

5. Данильцев А.В. Международная торговля: инструмент регулирования. - М.: Изд-во «Полеотип». 2004. - С. 65.

6. Гапоненко К. Протекціонізм на автомобільному ринку. Матер, міжн. конференції «Втрати суспільства від запровадження тарифів, квот, субсидій та ліцензій». К.,1999. - С 33.

7. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч. посібник. - К.: Вища школа. - 1998. - С 8.

8. Основи налогового права. Учебно-метод. пособ. // Под ред. С.Г. По-пеляева. - М., 1995. - С. 348.

9. Гребельник О.П. Митно-тарифна політика за умов трансформації економічної системи. Монографія. - К., КНТЕУ. 2001. - С. 156.

10. Цены и ценообразование / Под ред. Б.Е. Есипова. 4-е издание. -СП.б: Питер. 2005. - С. 510.

11. Свинухов В.Г. Таможенно-тарифное регулирование ВЭД: Учебн. пособ. - М., 2004. -С. 35.

12. Основы таможенного дела / Под общ. ред.. В.Г. Драганова. Рос. там-ож. акад. ГТК. РФ. - М.: 1998. - С. 285.

13. Свинухов В.Г. Таможенно-тарифное регулирование ВЭД: Учебн. пособ. М., 2004. - С. 33.

14. Арутюнян А. Правовое регулирование таможенных платежей: Учеб. пособ. - М.: Юриспруденция, 2000. - С. 7.

15. Грачев В. Организация и техника внешнеторговых операцій: Учеб. практ. пособ. - М.: ЗАО «Бизнес-школа». 2000. - С. 23.

16. Козлович Н.Н. Тарифные и нетарифные методы регулирования внешней торговли // Весник Белорусского ун-та. 1998. - №3. - С. 60.

17. Оболонский В.П. Россия в условиях глобализации мировой экономики: вопросы стратегии и безопасности // Проблемы прогнозирования. -М. 2000. - С. 75.

18. Основы торговой политики и правила ВТО. - М.: Междунар. отношения. 2005. - С. 86-87.

19. Киреев А.П. Международная экономика. Учеб. пособ. для студентов ВУЗа: В 2 ч. Часть 1. - М.: МЭО.- 2000. - С. 211.

20. Данильцев А.В. Международная торговля: инструменты регулирования. Учеб.-практ. пособ. - 2 изд. М. 2004. - С. 80.

21. Тишков В.М. Внешнеторговая политика: тарифное и нетарифное регулирование внешней торговки. Учебн, пособие. - СП-б. Изд-во С-Петер-бург. гос. университета экономики и финансов, 2001. С. 34.

Размещено на Allbest.ru