Українське мистецтво в контексті визвольної війни

Майкл Бейкер і Майкл Пітерс, осмислюючи панування західного знання як «концепту- ально-культурно-цивілізаційних конструктів» пізнання та буття, передбачають «децентрування європоцентричних припущень про знання та перевагу західного розуму» [4, р. 42], адже концепція «сучасності/колоніальності», яку ще в ХУІ-ХУІІ століттях сформувала ран- ньомодерна європейська ідентичність, протягом останніх століть звужується до європоцен- тричного самозадоволеного позиціонування, «до якого мають прагнути всі інші цивілізації та культури»; а це є колоніальною логікою, згідно якої просвітництво Заходу, «так само як європейський колоніалізм, є натхненним, раціоналізованим та узаконеним у межах християнської місії навернення світу» [4, р. 46], так «цивілізація сакралізується під маскою світського просвітництва та модернізації», й «низка постмодерністських феноменів насправді править за інтелектуальне підґрунтя для нового імперіалізму неоліберальної глобалізації» [4, р. 32]. Отже постколоніальні візуальні практики, з позицій цього вченого, належать епістемі європоцентризму, і контемпорарні постколоніальні арт-теорії зберігають ознаки імперського колоніалізму.

Українське сучасне мистецтво, з одного боку, опирається когнітивному кластеру західної раціоцентричної епістемології, яку викривила постколоніальна асиміляція з глобальним публічним мистецтвом, віддаючи в умовах війни пріоритет усвідомленій ідентичності формовислову; з другого боку, пристає на сучасну ревестернізацію, ототожнюючи постмодерністичну стратагему з поверненням в лоно європейської демократичної спільноти. Тим не менше, критичність творчого мислення необхідна в обох варіантах, аби уникнути постколоніа- льної пастки темного боку європоцентризму, адже самоусвідомлення національної ідентифікації є також обстоюванням «відносного розуміння модерності поза межами західної ци- вілізаційної проєкції» [5, р. 79], оскільки поширена постмодерністсько-контемпорарна парадигма глобалізованого мистецтва доводить: «що західна свідомість і західна освіта значною мірою містяться в універсалістському, ієрархічному, расовому наративі цивілізації, і що ці універсалістські припущення є перешкодою для визнання онтологічної та епістемічної рівності інших способів буття людини. <...> Концептуалізація та практика західної освіти була і продовжує залишатися однією з основних інституцій у “розбудові західної цивілізації”» [5, p. 78]; «Створення альтернатив європоцентричній модерності передбачає вихід із гегемонії єв- ропоцентричного виробництва знань і навчання та відновлення гегемонії через визнання та переоцінку епістемологічної різноманітності світу» [5, p. 81]. Для української сучасної арт- епістеми в умовах війни головним завданням є усвідомлення багатовимірності культуротворчих процесів крізь призму само-ідентифікації нації, що унеможливить репресивні впливи будь-яких імперських наративів і дасть зробити свій оригінальний, заснований на кордоцентризмі трансцендентного формовислову внесок в західноєвропейський культурно- мистецький діалог.

Висновки

Війна спростувала прогнози про неактуальність автономного мистецтва в епоху посткультури і постправди. В умовах шоку і стресу саме автономне мистецтво стало найадекватнішим засобом втілення екзистенційної емоційно-інформаційної суті гуманістичного посилу, де митець фіксує і ретранслює в світ потужну загальнонаціональну ноту, зрозумілу в будь-якому куточку планети. Реїфіковані засоби контемпорарних візуальних практик виявилися неспроможні виконувати функцію об'єднання нації і світу в тяжких стресових умовах, оскільки в центрі уваги ринкового арт-бізнесу -- не сутність людського буття, а ма- ніпулятивна логіка накопичення капіталу. Мистецький опір України довів, що модернізована активація традиційного досвіду арт-епістем, помножена на корекцію глобалізаційної естетики через досвід трансцендентальної естетики з акцентом на духовній вартості цивіліза-ційного розвою, що збігається з ідеєю деколонізації пан-імперської парадигми європоцентризму, є дієвим засобом втілення переможного майбутнього демократичного ладу світової спільноти із оптимальним вектором сучасного еволюційного шляху світової системи.

Література

1. Abram S. The Creative Factory: Collective Creativity and Autonomy in the Neoliberal Machine of Creative Industries // The Gray Zones of Creativity & Capital / Eds. Gordana NikoliC & Sefik Tatlic. Amsterdam: Institute of Network Cultures, 2015. P. 65-77.

2. Alfaisal H. S. Indigenous Epistemology and the Decolonisation of Postcolonialism //Studies in Social and Political Thought. 2011. Vol. 19. P. 24-40.

3. Андрєєва В. Окупанти знищили два мозаїчних панно у Маріуполі // Українська правда. Дата оновлення: 22.07.2022. URL: https://life.pravda.com.ua/culture/2022/07/22/249670/ (дата звернення: 09.07.2023).

4. Baker M., Peters M. Dialogue on Modernity and Modern Education in Dispute // Policy Futures in Education. 2012. Vol. 10. №. 1. Р. 30-50. DOI: 10.2304/pfie.2012.10.1.30

5. Baker M. Situating Modern Western Education in the Modern/colonial World System // Academia.edu. June 2009. URL: https://www.academia.edu/1518842/ (access date: 09.07.2023).

6. Balibar E. At War: Nationalism, Imperialism, Cosmopolitics // Commons. 29.06.2022.URL: https://commons.com.ua/en/etienne-balibar-on-russo-ukrainian-war/ (access date:09.07.2023)

7. Босенко А. В. Последнее время. I. Свободное время как полнота бытия. Киев: Феникс, 2021.

8. Emmelheinz I. Neoliberalism and the Autonomy of Art: The Culture of Power, the Power of Culture // The Gray Zones of Creativity & Capital / Eds. Gordana Nikolic & Sefik Tatlic. Amsterdam: Institute of Network Cultures, 2015. P. 78-88.

9. Foucault M. About the Beginning of the Hermeneutics of the Self: Two Lectures at Dartmouth // Political Theory. 1993. Vol. 21. No 2. P. 198-227.

10. Hardt M., Negri A. Multitude: War and Democracy in the Age of Empire. New York, London: The Penguin Press, 2004.

11. Грицак Я. Україна змушує світ шукати сенс // Збруч. Дата оновлення: 12.07.2022. URL: https://zbruc.eu/node/112481 (дата звернення: 09.07.2023).

12. Jelinek A. Introduction // Journal of Visual Art Practice. 2014. Vol. 13. No. 3. P. 159-168. DOI: 10.1080/14702029.2014.974395

13. Joselit D. After Art. Princeton: Princeton University Press, 2012.

14. Keywan I. Essays from the History of Ukrainian Culture. Book Three: Ukrainian Fine Arts. Edmonton: Ukrainian Women's Association of Canada, Natalia Kobrynska Foundation, 1984.

15. Кригель M. Юлія Паєвська (Тайра): Атеїстів на «нулі» я не зустрічала. Коли пахне смаженим, всі згадують про Бога // Українська правда. Дата оновлення: 26.07.2022. URL: https://www.pravda.com.ua/articles/2022/07/26/7360082/ (дата звернення: 09.07.2023).

16. Makinda S. Understanding the Global Interpretive Community // Academia Letters.2021. Article 2086. DOI: 10.20935/AL2086

17. Matravers D. Art, Knowledge and Virtue: Comments on Alana Jelinek's This Is Not Art // Journal of Visual Art Practice. 2014. Vol. 13. No. 3. P. 169-177. DOI: 10.1080/14702029.2014.969925

18. Mignolo W., Tlostanova M. It's about Telling It Forward: Interview with Christoph Niemann // Kristinabozic.wordpress.com. February 2009. URL:

https://kristinabozic.wordpress.com/decolonization-interview/ (access date: 09.07.2023).

19. Mignolo W. D. The Darker Side of Western Modernity. Global Futures, Decolonial Options. Durham & London: Duke University Press, 2011.

20. Onatsky E. Ukrainian Small Encyclopedia. Book XIV. Buenos Aires: Ukrainian Autocephalous Orthodox Church in Argentina. Library of the Shevchenko Scientific Society, 1965.

21. Palii O. A History of Ukraine: A Short Course. Kyiv: Ababahalamaha, 2021.

22. Портников В. Невідома країна // Збруч. Дата оновлення: 06.07.2022. URL: https://zbruc.eu/node/112417 (дата звернення: 09.07.2023).

23. Рощіна O. Прем'єрка Швеції привезла в Київ лист про визнання Запорізької Січі як держави // Українська правда. Дата оновлення: 05.07.2022. URL: https://www.pravda.com.ua/news/2022/07/5/7356378/ (дата звернення: 09.07.2023).

24. Andersson I. Skulptur till minne av massakern i Butja tillverkas i Smaland // SVT Nyheter. 31.05.2022. URL: https://www.svt.se/nyheter/lokalt/smaland/skulptur-till-minne-av- massakern-i-butja-tillverkas-i-smaland (access date: 09.07.2023).

References

Abram, S. (2015). The Creative Factory: Collective Creativity and Autonomy in the Neoliberal Machine of Creative Industries. The Gray Zones of Creativity & Capital (pp. 65-77). Eds. Gordana Nikolic & Sefik Tatlic. Amsterdam: Institute of Network Cultures.

Alfaisal, H. S. (2011). Indigenous Epistemology and the Decolonisation of Postcolonialism. Studies in Social and Political Thought, 19, 24-40.

Andrieieva, V. (2022, July 22). Okupanty znyshchyly dva mozaichnykh panno u Mariupoli [Occupiers Destroyed Two Mosaic Panels in Mariupol] // Ukrainska pravda. Retrieved from https://life.pravda.com.ua/culture/2022/07/22/249670/ [in Ukrainian].

Baker, M. & Peters, M. (2012). Dialogue on Modernity and Modern Education in Dispute. Policy Futures in Education, 10(1), 30-50. DOI: 10.2304/pfie.2012.10.1.30

Baker, M. (2009, June). Situating Modern Western Education in the Modern/colonial World System. Academia.edu. Retrieved from https://www.academia.edu/1518842/

Balibar, E. (2022, June 29). At War: Nationalism, Imperialism, Cosmopolitics. Commons. Retrieved from https://commons.com.ua/en/etienne-balibar-on-russo-ukrainian-war/

Bosenko, A. V. (2021). Poslednee vremya. I. Svobodnoe vremya kakpolnota bytiya [Last Time:

I. Free Time as the Fullness of Being]. Kyiv: Feniks. [In Russian].

Emmelheinz, I. (2015). Neoliberalism and the Autonomy of Art: The Culture of Power, the Power of Culture. The Gray Zones of Creativity & Capital (pp. 78-88). Eds. Gordana Nikolic & Sefik Tatlic. Amsterdam: Institute of Network Cultures.

Foucault, M. (1993). About the Beginning of the Hermeneutics of the Self: Two Lectures at Dartmouth. Political Theory, 21(2), 198-227.

Hardt, M. & Negri, A. (2004). Multitude: War and Democracy in the Age of Empire. New York, London: The Penguin Press.

Hrytsak, Y. (2022, July 12). Ukraina zmushuie svit shukaty sens [Ukraine forces the world to search for meaning]. Zbruc. Retrieved from https://zbruc.eu/node/112481 [in Ukrainian].

Jelinek, A. (2014). Introduction. Journal of Visual Art Practice, 13(3), 159-168. DOI: 10.1080/14702029.2014.974395

Joselit, D. (2012). After Art. Princeton: Princeton University Press, 2012.

Keywan, I. (1984). Essays from the History of Ukrainian Culture. Book Three: Ukrainian Fine Arts. Edmonton: Ukrainian Women's Association of Canada, Natalia Kobrynska Foundation. [In Ukrainian and in English].

Krigel, M. (2022, July 26). Yuliia “Taira” Paievska: Ateistiv na “nuli” ya ne zustrichala. Koly pakhne smazhenym, vsi zghaduiut pro Boha [Yuliia “Taira” Paievska: I Did Not Meet Atheists at the Zero Line. When Things Get Hard, Everyone Thinks of God]. Ukrainskapravda. Retrieved from https://www.pravda.com.ua/articles/2022/07/26/7360082/ [in Ukrainian].

Makinda, S. (2021). Understanding the Global Interpretive Community. Academia Letters, Article 2086. DOI: 10.20935/AL2086

Matravers, D. (2014). Art, Knowledge and Virtue: Comments on Alana Jelinek's This Is Not Art. Journal of Visual Art Practice, 13(3), 169-177. DOI: 10.1080/14702029.2014.969925

Mignolo, W. & Tlostanova, M. (2009, February). It's about Telling It Forward: Interview with Christoph Niemann. Kristinabozic.wordpress.com. Retrieved from https://kristinabozic.wordpress.com/decolonization-interview/

Mignolo, W. D. (2011). The Darker Side of Western Modernity. Global Futures, Decolonial Options. Durham & London: Duke University Press.

Onatsky, E. (1965). Ukrainian Small Encyclopedia. Book XIV. Buenos Aires: Ukrainian Autocephalous Orthodox Church in Argentina. Library of the Shevchenko Scientific Society.

Palii O. (2021). A History of Ukraine: A Short Course. Kyiv: Ababahalamaha.

Portnikov, V. (2022, July 06). Nevidoma kraina [Unknown Country]. Zbruc. Retrieved from https://zbruc.eu/node/112417 [in Ukrainian].

Roshchina O. (2022, July 05). Premierka Shvetsii pryvezla v Kyiv lyst pro vyznannia Zaporizkoi Sichi yak derzhavy [Prime Minister of Sweden Brought to Kyiv a Letter About the Recognition of Zaporizhzhya Sich as a State]. Ukrainska pravda. Retrieved from https://www.pravda.com.ua/news/2022/07/5Z7356378/ [in Ukrainian].

Andersson, I. (2022, May 31). Skulptur till minne av massakern i Butja tillverkas i Smaland [Sculpture Commemorating the Bucha Massacre to Be Made in Smaland]. SVTNyheter. Retrieved from https://www.svt.se/nyheter/lokalt/smaland/skulptur-till-minne-av-massakern-i-butja- tillverkas-i-smaland [in Swedish].

Додатки

Ілюстрації

1.1. Яровий. Відбитки війни. Ірпінь. Папір, акварель

2. Р. Бончук. Погляд в історію. Полотно, олія

3. І. Калюжна. Я є Україна. Полотно, олія

4. Д. Вітковська. Нова Оранта Києва

5. В. Кочмар. За мить до (Голіаф). Папір, олівець

6. А. Набока. Ірпінь. Маскувальна сітка, тканина

7. В. Гутиря. Рік Z0ZZ. Акрил, дерево

8. М. Полякова. Молитва за наших захисників. Полотно, олія. Фрагмент

9. Д. Альошкіна. Експозіція витинанок. Гданськ. Польща. 2022

10. Г. Хачатрян. Орган війни. Метал, зварювання

11. A. Азаров. Захист диплому. Загинув у березні 2022, захищаючи Київ

12. Катя Полтавська. Майстриня 2022. Папір, олівець, чорнила

13. О. Лук'яненко. Маріупіль. 2022. полотно, олія

14. Експозиція «Маріупіль. Душа України». Київ. 2022 рік

15. В. Гутиря. Йосип. Бронза

16. Ю. Степанян. Без назви. Папір, олійна пастель

17. Мозаїка Алли Горської «Боривітер» (Борей-Вітер). Маріуполь. 1967. Знищено Росією у 2022 році

18. Л. Маляренко, Ю. Мисько. Буча. Сталь

19. Ю. Мисько. Біль. Граніт

20. М. Пітчук. Триумф з колекції Мотанка. 2022. Фрагмент.

21. Ю. Мисько. Христос в саду. Шамот

Размещено на Allbest.ru