Екранне дзеркало: розколота реальність часів війни

Ворог і розв'язана ним війна змінюють технології масштабних маніпуляцій з використанням ефекту екранного дзеркала через образи, які наперед неправдиво описують стан справ, повинні набувати сакрального й обов'язкового характеру.

Породжені війною смисли закривають горизонт можливостей і зводять його до відтворення конфлікту на взаємознищення, що перетворює екранне дзеркало на розколоту Реальність, на полі якої відбувається двобій. Ефект екранного дзеркала використовується ворогом, щоб власну мерзотність спроєктувати на нас (виготовлення хімічної, бактеріологічної зброї, мінування морських шляхів тощо), ворог дзеркалить, діє на випередження, щоб в очах світової спільноти звинуватити нас у заподіяних ним звірствах або анонсувати власні злочини, які сам проєктує вчинити. Маємо достатньо тому підтверджень.

«Рашисти почали активно використовувати інформаційну тактику попереднього медійного озвучення запланованих до атак цілей. Особливо об'єктів цивільної та критичної інфраструктури, намагаючись створити для себе «алібі» та перекласти провину за скоєні воєнні злочини на Україну» (Байден, 2022).

Джо Байден:

«РФ несправедливо звинувачує США та Україну в наявності в них хімічної чи біологічної зброї. Це може свідчити про те, що Путін сам розглядає можливості застосування такої зброї» (Байден, 2022).

І ці перспективи не тільки символічні -- війна супроводжується реальними злочинами проти людяності.

Екранне дзеркало в житті людини, яка звикла споживати інформацію з екрану як розслаблюючий, розважальний засіб, у ситуації війни перетворилось на смислопороджуючий і стресогенний чинник одночасно. Люди розуміють як війна замінює дійсне проживання життя, змінює «споживання» екранних образів, які стали значимими для мільйонів телеглядачів в часи, коли самовизначення в бутті відбувається через екзистенційну травму.

У розколи екранного дзеркала просочується «пустеля реального», спустошена тотальним знищенням усього, що потрапляє в поле інтересів «головної дійової особи цього вторгнення, яка не піддається інтерпретації» (Гумбрехт, 2022), а екранні віддзеркалення шукають підтвердження чи спростування буттєвій укоріненості Зла в людській природі (Кант, 1965).

Акценти на видовищності війни знову актуалізували ідею Ж. Бодрійяра щодо війни як «третього виміру кіно» (для не залучених безпосередньо у війні й не сплюндрованих нею) та гіперреального характеру травматичної зустрічі з надто реальним, що руйнує звичний соціальний світ (Бодрийяр, 1998, с. 83). Конотації між війною і екраном усталились. Для глядача екранна війна реальніша, ніж для безпосередніх учасників боїв, бо перші є більш поінформованими. Поль Віріліо показує, що навіть кінодокументалісти -- не просто свідки, вони випереджають події таким чином, що «образи війни стали війною» (Virilio, 1999). Отже, війна не вичерпується бомбардуваннями, вибухами, атаками й відступами, вона потребує дзеркала репрезентації. Необхідні артикуляція, розстановка акцентів для перетворення фактів війни на події. Але дійсність війни має реальну ціну -- людські життя, це -- додатковий стимул контролювати екранне дзеркало.

Коли війни розігруються не лише на полі бою, а й на дзеркалі екранів, техніки репрезентацій починають підпорядковувати собі факти. На сьогодні великій частині користувачів, що прикипіли до екранів, кожен день події, відомості, факти війни, надлишок інформаційних подразників виявилися страшнішими за дефіцит їжі й води. Війна радикально змінює світ, а коли світ починає радикально змінюватися, змінюється і людська психіка.

Дематеріалізація матеріального перебігу військових дій перетворює його на примарне шоу. Жижек зазначає, що сьогодні перед світом маячить перспектива Середньовіччя, бо «Вершники Апокаліпсису» з гравюри Альбрехта Дюрера: Чума, Голод, Війна, Смерть -- уже наздоганяють сучасну цивілізацію. Щоб цьому завадити, С. Жижек, закликає Європу «навчитися в України мати свободу робити те, що необхідно» (Жижек, c ). Однак Реальність екранного дзеркала не є «реальною «реальністю», бо її приховує симуляція як спотворення Істини, через перевантаженість симулякрами -- на ньому образи відсутньої дійсності, правдоподібні подоби, позбавлені першоджерела (референта), зайняли місце образу, зруйнували межу відмінності між Реальністю і «реальною “реальністю”», зробивши їх несуттєвими й неочевидними.

Екранні зображення як зупинені миті, що мають точне змістове навантаження, стають письменами на екранному дзеркалі, демонструючи нескінченну різноманітність форм військових дій з супроводжуючими коментарями, які адресант намагається звести в цілісне уявлення про події війни, які стали межово значимі в його сучасній ситуації. Коли образ витісняє

Реальність, перешкоджаючи події відбутися, вирішити на користь події, важливим означником події стає її самореферентність. Закликаючи Європу мобілізуватися на захист Свободи, Славой Жижек звинувачує Захід у «нескінченному пошуку балансу між підтримкою України й недопущенням тотальної війни», вимагає відмови від «політики подвійних стандартів і прийнятті універсальної позиції» (Жижек, 2022, 15.04). Він уважає, що «єдиний спосіб захистити те, що варте збереження в нашій ліберальній традиції, це безжально наполягати на її універсальності.

У той момент, коли ми застосовуємо подвійні стандарти, ми не менш «прагматичні», ніж Росія» (Жижек, 2022, 15.04).

Розколотості на Реальності екранного дзеркала, задіяні у формуванні онтології війни, визначають адресанта -- суб'єкта, але не як готового, соціально і політично ідентифікованого чи здатного бути ідентифікованим, а такого, що самотвориться власними зусиллями шляхом мовлення, психічного, політичного, соціального переформатування. Але, як зазначає фукіанська кратологічна теорія, відсутнє і його віддзеркалення -- наперед задана фігура влади, яка здатна проявитися в процесах прийняття рішень, у діалозі з таким суб'єктом.

Влада заявляє про себе й через Реальності екранного дзеркала , вона -- слабка, коли не здатна діяти оперативно, коли не враховує протилежний полюс -- розщепленого суб'єкта, не здатна на сумісну з ним політику й сумісні дії.

Коли адресантом владних дій є розщеплений суб'єкт, то, як зазначає Ален Бадью (Бадью, 2005), посилаючись на теорію Ж. Лакана про розщепленого суб'єкта, такий суб'єкт може стати підставою для сучасного політичного суб'єкта «завжди присутнього в мові як проміжок в мовленнєвому ланцюгу. У всіх цих випадках законом концепту є закон не репрезентативності», бо «політика не представляє ні пролетаріат, ні клас, ні націю» (Бадью, 2005, с. 69).

Таким розщепленням починається процес переформатування будь-якої, не лише політичної Реальності, логічно, що саме такий Суб'єкт виникає в місцях розриву тканини Реальності в екранному форматі, через свою суб'єктну позицію він уже вписаний у мовлення екрану (у несвідоме), коли через опертя, контроль, ейфорійне споживання екранних видовищ реалізує цю свою якість. Присутність його як адресанта забезпечує можливість зустрічі з Реальним, радикальним поза концептуальним розрізненням, навіть коли ця зустріч не відбулася, вона була адресована йому. Така розщепленість рівновідповідальна для суб'єктів за те, що відбувається на поверхні екранного дзеркала, є загальним місцем екранних дискурсів, їхньою підставою. В екранного дзеркала путінської влади існує заборона на власне мовлення, на суб'єктність, це -- головна репресивна зброя цієї влади.

Маючи дискурсивну монополію, влада не визнає розщепленість суб'єкта, вона сама встановлює його ідентичність через владне мовлення, владний дискурс.

У тоталітарному, авторитарному екранному дискурсі суб'єкт відсутній, бо суб'єкт починає мовлення з розщеплення, політичними засобами мовлення можна конструювати, форматувати й переформатовувати Реальності. Тільки суб'єкт, вільний у виборі ідентичностей, не піддається небезпеці жорсткого закріплення в системі структурування екранного поля, не утворює тотожностей і не претендує на владні повноваження, тому може вільно висловлюватись стосовно ситуацій і конкретних політичних рішень, утверджуючи свою розщепленість як політичний статус.

Підсумовуючи, зазначимо, що семантика екранної Реальності політизується не ідентичністю як такою, а утримуванням суб'єктом місця розщепленості, яке не підпадає під ідентифікацію рівності, яка є пустим поняттям, а рівність розототожнених поступово утворює не концептуальну, а інструментальну множинність. У нашому варіанті множинність зібрана спільною загрозою з боку ворога.

Концепт «розколота Реальність екранного дзеркала» як поверхні самореферентності війни, події радикальної рівності, тримається не опозиціями, а конституюється як максима перед лицем загроз, облаштовується інструментальними політиками залежно від перебігу війни. Влада в такому випадку внесена в полеміку, присвоєна в силу причетності до цієї загрозливої ситуації, вона має утримати оперативну рухливість множини супротиву ворогу як окремих ідентичностей. Ці ідентичності здатні переформатовуватись у різних комбінаціях в залежності від ситуації і перебігу війни. Виникає солідарність як аксіома рівності перед загрозами ворога, не в залежності від ідентифікації утворюється спільнота, яка перед лицем військових загроз переформатовується: переписує себе по-новому з перегрупуванням дружніх, недружніх, байдужих, ворожих до цієї ситуації середовищ і способів боротьби з ворогом. Війна дозволила суб'єкту облаштувати модальність своєї активності не в межах соціальних ролей і соціальних структур, а в модальності полеміки стосовно перебігу війни через зміщення унормованих смислів і позицій. Це примушує змінювати тип мовлення і виводити з несвідомого мотивації, щоб солідаризуватись з активними групами, активно задіюючи екранне дзеркало репрезентації цієї ситуації.

У своїх впливах на цільові аудиторії оператори експлуатують довіру до образу в людей із різним ступенем розвитку світогляду, віку, національності, рівня освіти, диференціюючи й враховуючи таке:

1) реальність екранного зображення;

2) інтерес певних категорій (вікових, за рівнем освіти, соціальним статусом, політичними уподобаннями) до форми подачі інформації;

3) їхню роль і місце в житті людини.

Впливи на певні категорії реципієнтів екранних продуктів, коли картинка одна, а інтерпретації для різних аудиторій -- різні, як правило, враховуються медіями в пропагандистських цілях. Аналіз білоруських опозиційних і пролукашенківських каналів показує, що одні й ті самі картинки на екранах супроводжуються різноспрямованими політично та ідеологічно текстами. Ця різноманітність збільшується, коли залучаються до аналізу російські канали.

Так, опозиційний білоруський канал «Белсат», залучаючи аналітиків для аналізу сучасної політично-військової ситуації в Україні, доводить, що політика Лукашенка є віддзеркаленням політики Путіна (Війна в Україні; Лукашенко -- віддзеркалення Путіна). Однак у ситуації сформованості довіри до образу зовнішня переконливість екранних зображень така, що й критично мисляча особистість не завжди може розрізняти реальне та фейкове в представленому як документальні кадри, які можуть виявитися вдалим інсценуванням подій, які ніколи не відбувалися.

Сьогодні, як пише Славой Жижек, різновидність дискурсів є вагомим ресурсом конституювання Реальності, які уможливлюють мобілізацію нації на перемогу, бо «істина -- це питання віри» (Жижек, c). Філософ попереджає українців про небезпеку поразки:

«Будьте свідомі -- ви, звісно, і так знаєте, але у вашій боротьбі з російськими загарбниками ви не лише відвойовуєте простір для власного майбутнього. На кону також ваше минуле. Якщо ви програєте, переможці перепишуть ваше минуле» (Жижек, c).

У такій ситуації картографування екранного дзеркала, символізація екранної Реальності вмілим вписуванням у мову екранних образів бажаних конотацій подій війни й здатність робити їх переконливими є вагомим ресурсом боєздатності нації.



Висновки

Концепт «розколота Реальність екранного дзеркала» як поверхня самореферентності події дає можливість через дискретні екранні образи аналізувати конкретне дискурсивне поле війни Росії проти України. Розколи цього дзеркала утворені реперними точками різноспрямованих цінностей, зумовлених антагоністичними наративами дискурсів війни протилежних сторін. Використання поряд з моделлю «Реальності екранного дзеркала» поняття «реальної» реальності зумовлене перебігом подій і ситуацією довіри до образу, до фактів свідчень, до дискурсів як таких, що підпорядковані одній системі формацій -- мобілізації суб'єкта у форматі розщепленого суб'єкта через екранні образи й екранні дискурси чинити опір ворогові. Екранний образ валідний екранним технологіям, створюваному ними візуального ряду з його самореферентністю зображень подієвостей війни на екранній поверхні. Він розпізнається лише тим, хто налаштований на його сприйняття, оцінює і приймає рішення на користь цінностей, уособлюваних цим образом. Аналіз перебігу війни, оприявленої екраном «реальної “реальності”», дозволив отримати характеристики «нової ситуації», яка змінила поняття Реальності -- воно містить в собі метафізику здорового глузду в сприйнятті реальності, з одного боку, намагається протистояти збоченій нормальності сучасних гібридних воєн і, з іншого, одночасно утверджувати найогиднішу олжу, що перетворює контроль за образами екранного дзеркала на кратологічний дискурс.

Дематеріалізація реальної війни екраном, перетворення її на примарне дійство, за яким стежать камери, екстерналізується великим екраном, на який проєктується вся сукупність буття в страхах і жахіттях, які підлягають нормалізації кратологічними дискурсами війни й контролюються теорією змови, фактом ворожості по відношенню до іншого.

Таким чином, уведення концепту розколота Реальність екранного дзеркала виявилось продуктивним відповідно до наративного конструювання такої Реальності зацікавленими сторонами, що стимулює практичні рефлексії -- протистояти загрозам перетворення миру на перманентну гібридну війну, яку можна оголосити під будь-якими лозунгами -- «денацифікація», «демілітаризація» тощо. У сучасних технологічних умовах протистояти цьому здатне егалітарно вибудуване екранне дзеркало, символічний капітал медій. У ситуації війни на його поверхні форматуються і переформатовуються групи з антагоністичними протиріччями, які визначають формат політики щодо війни на території екранного дзеркала. Тут зштовхуються дві тенденції -- маніпуляція і раціоналізація через проплачені чи заангажовані ідеологічно програми, з'являється все більша кількість редактури, яка дає «тріщини». «Реальна» реальність потрапляє під вплив відредагованої, придуманої Реальності екранного дзеркала.



Література

Апель, К.-О. (1999). Дискурсивна етика: політика і право. Київ: Український філософський фонд.

Бадью, А. (2003). Манифест философии. СПб: Machina.

Бадью, А. (2005). Краткий курс метаполитики. М.: Логос.

Бадью, А. (2019). Століття. Львів: Видавництво Анетти Антоненко.

Байден, Дж. (2022, 12.12). Заявил, что усиление ПВО Украины является приоритетом США. Настоящее время. Відновлено з https://www.currenttime.tv/a/biden-zayavil-chto-usileme-pvo-ukrainy-yavlyaetsya-prioritetomusa/32172359.html

Бауман, З. (2002). Индивидуализированное общество. М.: Логос.

Бодрийяр, Ж. (1998). В Тени Тысячелетия, или Приостановка Года 2000. Париж: Sens & Tonka.

Війна в Україні. (No date). Белсат News. Відновлено з https://www.youtube.com/watch?v=lJQOKLgsvc0

Гайдеґґер, М. (2007). Дорогою до мови. Львів: Літопис.

Гумбрехт, Ганс. (2022, 2.04). Головна дійова особа цього вторгнення не піддається інтерпретації. «Культурний купол», інтерв'ю Євгена Стасіневича з важливими та відомими фігурами культурного та інтелектуального поля. Відновлено з provid.org.

Дейк, Т. В. (2013). Дискурс и власть. Репрезентация доминирования в языке и коммуникации. М.: Либриком.

Делёз, Ж. (2011). Логика смысла. М.: Академический проект.

Жижек, С. (2008). Устройство разрыва. Параллаксное видение. М.: Европа.

Жижек, С. (2016). Психоаналіз та пост-марксизм. Випадок Алена Бадью. Відновлено з https://provid.org/zizek/ psyhoanaliz-ta-post-marksyzm-vypadok-alena-badyu-slavoj-zhyzhek

Жижек, Славой. (2022, 15.04). Не лише співчуття спонукає нас допомагати вам. «Культурний купол», інтерв'ю Євгена Стасіневича з важливими та відомими фігурами культурного та інтелектуального поля. Відновлено з provid.org.

Жижек, Славой. (2022, 14.06). Военно-поэтический комплекс. Nevoina. Відновлено з https://syg.ma/@nevoina/slavoizhizhiek-voienno-poetichieskii-komplieks

Жижек, Славой. (No date a). Про російську агресію проти України. Відновлено з https://md-eksperiment.org/ post/20220316-slavoi-zhyzhek-pro-rosijsku-agresiyu-proti-ukrayni

Жижек, Славой. (No date b). «Матриця», або дві сторони збочення. Відновлено з http://provid.org.bitverzo.com/

Жижек, Славой. (No date c). Мы должны прекратить позволять России определять правила кризиса в Украине. Відновлено з Syg.mahttps://politcom.org.ua/slavoi-zhyzhek-my-dolzhny-prekratyt-pozvoliat-rossyy-opredeliatpravyla-kryzysa-v-ukrayne

Йоргенсен, М., & Филлипс, Л. (2008). Дискурс-анализ. Теория и метод. Харьков: Гуманитарный центр.

Кант, И. (1965). Об изначально злом в человеческой природе. Сочинение в шести томах. Т 4. М. С. 40-41.

Кассен, Б., & Сігов, К. (Ред.). (2013). Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей (Т 3). Київ: Дух і літера.

Ларина, Е., & Овчинский В. (No date). Цифровые войны ХХ1 века. Экспертный доклад. Изборский клуб--Институт динамического консерватизма. Відновлено з http://www.izborsk-dub.ru/content/artides/2320

Линд, У С., & др. (No date). Меняющееся лицо войны: четвертое поколение. Відновлено з http://pentagonus.ru/ publ/23-1-0-1094

Лукашенко -- віддзеркалення Путіна. (2022, 19.12). Настоящее время. Відновлено з https://president.gov.by/ru/ events/aleksandr-lukashenko-19-dekabrya-provedet-peregovory-s-prezidentom-rossiyskoy-federacii-vladimiromputinym

Муфф, Ш. (2009). Демократия в многополярном мире. Прогнозис, (2(18)), 59-71.

Слотердайк, Петер. (No date). Появились «черно-белые войны» -- войны, нивелирующие многоцветность. Відновлено з https://huxley.media/pojavilis-cherno-belye-vojny-nivelirujushhie-mnogocvetnost-peter-sloterdajk-nemeckij-filosof

Тоффлер, А. (1999). Третья волна. М.: АСТ.

У Празі з'явився мурал із дівчинкою, яка під українським прапором ховає відомих казкових героїв. (No date). Відновлено з https://tsn.ua/ato/u-prazi-z-yavivsya-mural-iz-divchinkoyu-yaka-pid-ukrayinskim-praporom-hovaye-vidomihkazkovih-geroyiv-2013367.html

Фуко, М. (1996). Воля к знанию: по ту сторону власти, знания и сексуальности. Работы разных лет. М.: Касталь.

Фуко, М. (2004). Археология знания. СПб: ИЦ «Гуманитраная академия»; Университетская книга.

Фурс, В. (2006). Социальная философия в непопулярном изложении. Вильнюс: ЕГУ С. 68-118.

Хабермас, Ю. (2001). Моральное сознание и коммуникативное действие. СПб: Наука.

Хайдеггер, М. (1991). Разговор на проселочной дороге. М.: Высшая школа.

Хайдеггер, М. (2020). К философии (О событии). М.: Изд-во Института Гайдара.

Baitello, Jr. N. (2005). A era da iconofagia. Sao Paulo: Hacker.

Kaldor, М. (2013). In Defence of New Wars, in: Stability. International Journal of Security and Development. Vol. 2. No. 1. Article number 4.

Virilio, P. (1999). Politics of the Very Worst: an Interview by Philippe Petit. Trans. by M. Cavaliere. S. Lotringer (Ed). New York: Semiotext(e), 83 p.



References

Apel, K.-O. (1999). Dyskursyvna etyka: polityka ipravo [Discursive ethics: politics and law]. Kyiv: Ukrainskyi filosofskyi fond. (In Ukrainian)

Badiou, A. (2003). Manifest filosofii [Philosophy Manifesto]. St. Petersburg: Machina. (In Russian)

Badiou, A. (2005). Kratkij kurs metapolitiki [A short course in metapolitics]. Moscow: Lohos. (In Russian)

Badiou, A. (2019). Stolittia [Century]. Lviv: Vydavnytstvo Anetty Antonenko. (In Ukrainian)

Baitello, Jr. N. (2005). A era da iconofagia. Sao Paulo: Hacker.

Baudrillard, J. (1998). V Teni Tysjacheletija, ili Priostanovka Goda 2000 [In the Shadow of the Millennium, or the Suspension of the Year 2000]. Paris: Sens & Tonka. (In Russian)

Bauman, Z. (2002). Individualizirovannoe obshhestvo [Individualizedsociety]. Мoscow: Lohos. (In Russian)

Biden, J. (2022, 12.12). Zajavil, chto usilenie PVO Ukrainy javljaetsja prioritetom SShA [He stated that strengthening the air defense of Ukraine is a priority for the United States]. Nastojashhee vremja. Retrieved from https://www.currenttime. tv/a/biden-zayavil-chto-usilenie-pvo-ukrainy-yavlyaetsya-prioritetom-usa/32172359.html (In Russian)

Deleuze, G. (2011). Logika smysla [Logic of meaning], Moscow: Akademicheskij proekt. (In Russian)

Dijk, T V (2013). Diskurs i vlast'. Reprezentacija dominirovanija v jazyke i kommunikacii [Discourse and power.

Representation of dominance in language and communication]. Moscow: Librikom. (In Russian)

Foucault, M. (1996). Volja k znaniju: po tu storonu vlasti, znanija i seksual'nosti. Raboty raznyh let [The Will to Know: Beyond Power, Knowledge, and Sexuality. Works of different years]. Moscow: Kastal'. (In Russian)

Foucault, M. (2004). Arheologija znanija [Archeology of knowledge]. St. Petersburg: IC «Gumanitranaja akademija»; Universitetskaja kniga. (In Russian)

Furs, V (2006). Social'naja filosofija v nepopuljarnom izlozhenii [Social Philosophy upopularly presented]. Vilnius: EGU. P. 68-118. (In Russian)

Gumbrecht, Hans. (2022, 2.04). Holovna diiova osoba tsoho vtorhnennia ne piddaietsia interpretatsii [The main protagonist of this invasion defies interpretation]. «Kulturnyi kupol», interviu Yevhena Stasinevycha z vazhlyvymy ta vidomymy fihuramy kulturnoho ta intelektualnoho polia. Retrieved from provid.org. (In Ukrainian)

Habermas, J. (2001). Moral'noe soznanie i kommunikativnoe dejstvie [Moral consciousness and communicative action]. St. Petersburg: Nauka. (In Russian)

Heidegger, M. (1991). Razgovor naproselochnoj doroge [Conversation on a country road]. Moscow: Vysshaja shkola. (In Russian)

Heidegger, M. (2007). Dorohoiu do movy [Road to language]. Lviv: Litopys. (In Ukrainian)

Heidegger, M. (2020). K filosofii (O sobytii) [To Philosophy (About the event)]. Moscow: Izd-vo Instituta Gajdara. (In Russian)

Jorgensen, M., & Philips, L. (2008). Diskurs-analiz. Teorija i metod [Discourse analysis. Theory and method]. Kharkiv: Gumanitarnyj centr. (In Russian)

Kaldor, M. (2013). In Defence of New Wars, in: Stability. International Journal of Security and Development. Vol. 2. No. 1. Article number 4.

Kant, I. (1965). Ob iznachal'no zlom v chelovecheskojprirode [About the inherent evil in human nature]. 6 vol. V 4. Moscow. P. 40-41. (In Russian)

Kassen, B., & Sihov, K. (Eds). (2013). Yevropeiskyi slovnykfilosofii: Leksykon neperekladnostei [European dictionary of philosophies: Lexicon of untranslatables] (V. 3). Kyiv: Dukh i litera. (In Ukrainian)

Larina, E., & Ovchinskij, V.(No date). Cifrovye vojny XXI veka. Jekspertnyj doklad [Digital wars of the XXI century. Expert report]. Izborskij klub -- Institut dinamicheskogo konservatizma. Retrieved from http://www.izborsk-club. ru/content/articles/2320 (In Russian)

Lind, U. S., & other. (No date). Menjajushheesja lico vojny: chetvertoe pokolenie [The changing face of war: the fourth generation]. Retrieved from http://pentagonus.ru/publ/23-1-0-1094 (In Russian)

Lukashenko -- viddzerkalennia Putina [Lukashenko is a reflection of Putin]. (2022, 19.12). Nastojashhee vremja. Retrieved from https://president.gov.by/ru/events/aleksandr-lukashenko-19-dekabrya-provedet-peregovory-s-prezidentomrossiyskoy-federacii-vladimirom-putinym (In Ukrainian)

Muff, Sh. (2009). Demokratija v mnogopoljarnom mire [Democracy in a multipolar world]. Prognozis, (2(18)), 59-71. (In Russian)

Sloterdajk, Peter. (No date). Pojavilis' «cherno-belye vojny -- vojny, nivelirujushhie mnogocvetnost' [There were "black and white wars wars leveling multicolor]. Retrieved from https://huxley.media/pojavilis-cherno-belye-vojnynivelirujushhie-mnogocvetnost-peter-sloterdajk-nemeckij-filosof (In Russian)

Toffler, A. (1999). Tretja volna [Third wave]. Moscow: AST. (In Russian)

U Prazi ziavyvsia mural iz divchynkoiu, yaka pid ukrainskym praporom khovaie vidomykh kazkovykh heroiv [A mural with a girl hiding famous fairy-tale heroes under the Ukrainian flag appeared in Prague]. (No date). Retrieved from https://tsn.ua/ato/u-prazi-z-yavivsya-mural-iz-divchinkoyu-yaka-pid-ukrayinskim-praporom-hovaye-vidomihkazkovih-geroyiv-2013367.html (In Ukrainian)

Viina v Ukraini [War in Ukraine]. (No date). Белсат News. Retrieved from https://www.youtube.com/watch?v=lJQOKLgsvc0 (In Ukrainian)

Virilio, P. (1999). Politics of the Very Worst: an Interview by Philippe Petit. Trans. by M. Cavaliere. S. Lotringer (Ed). New York: Semiotext(e), 83 p.

Zizek, S. (2008). Ustrojstvo razryva. Parallaksnoe videnie [Break device. parallax vision]. Moscow: Evropa. (In Russian) Zizek, S. (2016). Psykhoanaliz ta post-marksyzm. Vypadok Alena Badiu [Psychoanalysis and post-Marxism. The case of Alain Badiou]. Retrieved from https://provid.org/zizek/psyhoanaliz-ta-post-marksyzm-vypadok-alena-badyuslavoj-zhyzhek (In Ukrainian)

Zizek, Slavoj. (2022, 14.06). Voenno-pojeticheskij kompleks [Military Poetry Complex]. Nevoina. Retrieved from https:// syg.ma/@nevoina/slavoi-zhizhiek-voienno-poetichieskii-komplieks (In Russian)

Zizek, Slavoj. (2022, 15.04). Ne lyshe spivchuttia sponukaie nas dopomahaty vam [It's not just compassion that motivates us to help you]. «Kulturnyi kupol», interviu Yevhena Stasinevycha z vazhlyvymy ta vidomymy fihuramy kulturnoho ta intelektualnoho polia Retrieved from provid.org. (In Ukrainian)

Zizek, Slavoj. (No date a). Pro rosiisku ahresiiuproty Ukrainy [AboutRussian aggression against Ukraine]. Retrieved from https://md-eksperiment.org/post/20220316-slavoi-zhyzhek-pro-rosijsku-agresiyu-proti-ukrayni (In Ukrainian) Zizek, Slavoj. (No date b). «Matrytsia», abo dvi storony zbochennia ["Matrix", or two sides of perversion]. Retrieved from http://provid.org.bitverzo.com/ (In Ukrainian)

Zizek, Slavoj. (No date c). My dolzhnyprekratit'pozvoljat'Rossii opredeljat' pravila krizisa v Ukraine [We must stop letting Russia set the rules for the crisis in Ukraine]. Retrieved from Syg.ma https://politcom.org.ua/slavoi-zhyzhek-mydolzhny-prekratyt-pozvoliat-rossyy-opredeliat-pravyla-kryzysa-v-ukrayne (In Russian)



Abstract.

Screen mirror: the fractured Reality of wartime

Hanna Chmil Director of the Institute for Cultural Research of the National Academy of Arts of Ukraine, Full Member of National Academy of Arts of Ukraine, Doctor of Philosophical Sciences, associate professor, Kyiv

The presented conceptualization of the discursive field of the screen mirror as a reflection of the Reality of Russia's war against Ukraine fits into the situation of the presence of multiple discourses of this war, where each author builds their own version, articulating it in their reflections. Non-verbal practices are connected to the discourse-analysis of the Russian aggression against Ukraine -- images, when the events of the war are framed by the screen through semantic images as a visual series, according to the time of their progress. War as an event in specific circumstances and time is considered through the concept of "split Reality of the screen mirror", transformed into a collage of continuous replacements of "real" reality by constructed Reality. Without claiming the transcendentality of the idea of the screen mirror as containing a semantic boundedness, we try to give epistemic significance to a greater extent not to images, forms of depicting war, but to the idea of the "split Reality of the screen mirror" as a semantic phenomenon.

The method of typology introduces a conceptual character -- the figure of a media person as someone who has access to screen means of depicting the course of war, who is the culprit of the "split reality of the screen mirror" and fragments this mirror. Borrowed from Zizek's philosophical psychoanalysis, the concept of "real" reality" made it possible to develop the problem of the existence of the truth of the event of war due to "(dis)trust in the image", which, in turn, raises the question -- whether the screen image of war is an embodiment of the symbolic order. Keywords: split screen mirror, "real" reality, truth of being, operator, place-dimension, fact-testimony. Размещено на Allbest.ru