Мистецтвознавча палітра Григорія Дем’яна

Г. Дем'ян повідомив, що близько 1907 року І. Слав'як переїхав до Росії і завдяки своєму рідкісному таланту й працьовитості потрапив до імператорської капели в Петербурзі. Приймали туди, звісно, особливо обдарованих співаків. Проте думками він линув у свої гори. Востанє артист відвідав рідне село перед Першою світовою війною, правдоподібно, в 1913 році. Тут він виконував такі пісні, як «Стоїть явір над водою», «Козаченьку, куди йдеш?», «Коза-дереза» та інші.

На жаль, біографія І. Слав'яка досі ще маловивчена, резюмував Г. Дем'ян. Хочеться вірити, що публікація цих коротких відомостей про славного сина Бойківщини сприятиме пожвавленню розшуків нових матеріалів.

Об'єктом дослідження Г. Дем'яна став відомий альтист і педагог Зенон Дашак [5, с. 311-312]. Він народився 17 липня 1928 року в місті Стрию. Там здобув середню освіту, одночасно навчаючись у Стрийській музичній школі. Закінчив у 1951 році Львівську консерваторію, а в 1954 році -- аспірантуру при Київській консерваторії, а через рік захистив кандидатську дисертацію. Працював у Київській консерваторії впродовж 1951-1965 років, у тому числі завідував кафедрою струнних інструментів (1960-1965), проректором з наукової та навчальної роботи (1963-1965). У липні 1964 року З. Дашак був керівником делегації музикантів з тодішнього СРСР на Третьому міжнародному фестивалі і конкурсі імені Джордже Енеску в Бухаресті.

Г. Дем'ян підкреслив, що З. Дашак очолював Львівську державну консерваторію імені Миколи Лисенка впродовж 1965-1992 років, піднісши її авторитет на високий рівень. Він зробив і свій вклад в українську композиторську творчість, ставши автором «Української сюїти» для альта і фортепіано, «Варіацій на українські теми», багатьох обробок для скрипки та альта. Особливу увагу звертав на підготовку навчально-педагогічного репертуару для музичних шкіл України. Йому вдалося опублікувати низку посібників з перекладами творів М. Лисенка, С. Людкевича, П. Сокальського, В. Косенка, Ю. Щуровського та інших. У складі струнного квартету з О. Деркач, Б. Косівським, Х. Коллесою при Львівській консерваторії виконував твори українських та зарубіжних композиторів, зокрема А. Кос-Анатольського, В. Барвінського, М. Колесси. Серед його учнів -- А. Венжега, Д. Гаврилець, Ю. Холодов. Від 2004 року у Києві проходить Міжнародний конкурс альтистів імені Дашака.

Чільне місце в мистецтвознавчому доробку Г. Дем'яна займають діячі театральної культури. Йдеться передусім про талановиту артистку Іванну Біберович, про яку він розповів у своїх двох публікаціях [1, с. 139; 5, с. 315]. Вона народилася 30 грудня 1861 року в селі Фалиші, нині Станків Стрий- ського району Львівської області у родині художника А. Коралевича. Рано втративши батьків, виховувалася у Т. Романович -- директорки українського театру товариства «Руська бесіда». Чотирнадцятилітньою дівчиною Іванна розпочала свій шлях у мистецтво, коли вступила до українського галицького театру, яким керувала її прийомна мати. І. Біберович швидко оволоділа таємницями театрального мистецтва. 1876 року у «Наталці Полтавці» І. Котляревського вперше виступила на сцені під псевдонімом І. Ляновська. Вона з успіхом грала ролі Галі в «Назарі Стодолі» Т. Шевченка, Софії в «Безталанній» І. Карпенка-Карого, Катрі «Не судилось» М. Старицького, Агафії Тихонівни в «Одруженні» М. Гоголя, Катерини в «Гнаті Приблуді» С. Воробкевича, Чори в «Довбуші» Ю. Федьковича та багатьох інших.

1893 року І. Біберович разом з родиною оселилася в Коломиї, після чого на професійній сцені виступала рідко. Вона стала першою виконавицею провідних жіночих ролей у виставах за творами М. Кропивницького на галицькій сцені. Померла актриса 7 вересня 1937 року в Коломиї.

Назавжди вписане в історію культури нашого народу ім'я вихідця з Турківщини Омеляна Бачинського, за визначенням Г. Дем'яна -- творця першого театру в Галичині [45]. Саме йому випав почесний, але нелегкий в умовах Австрійської імперії обов'язок першим очолити український театр «Руська бесіда» у Львові, бути відомим режисером і актором.

О. Бачинський народився 1833 року у гірському селі Жукотині. З 1852 року він розпочав свою працю на сцені. Спочатку був суфлером, а в 1854-1857 роках -- актором польського театру у Львові. Пізніше переїхав на Наддніпрянщину, де перебував до кінця 1863 року, працюючи в різних театрах Києва, Кам'янця-Подільського, Житомира, Бердичева, Одеси.

Переїхавши до Львова, О. Бачинський взявся за організацією театру «Руська бесіда». Доводилося долати важкі перешкоди, оскільки австрійське чиновництво чинило супротив усьому українському. Урочисте відкриття українського театру «Руської бесіди» у Львові відбулося 29 березня 1864 року постановкою мелодрами «Маруся» за однойменною повістю Г. Квітки-Основ'яненка. У цьому немала заслуга О. Бачинського.

Позитивною рисою галицького театру була його орієнтація на наддніпрянську драматургію. Тоді ж показано «Наталку Полтавку» і «Москаля-чарівника» І. Котляревського, «Сватання на Гонча-рівці» Г. Квітки-Основ'яненка, «Назара Стодолю» Т. Шевченка та низку інших. Львівський театр гастролював упродовж 1866-1867 років у Тернополі, Бережанах, Станіславі, Стрию. Потім О. Бачинський організував нову трупу, яка виїжджала поза межі Галичини. Невдовзі вона припинила свою діяльність, а її керівник повернувся до Львова.

Від 5 червня 1870 до 6 червня 1873 року О. Бачинський вдруге очолював театр «Руської бесіди». Потім він працював керівником приватної українсько- польської трупи, що проіснувала до 1894 року. Визначною подією того часу стала підготовлена на сцені опера С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм». Крім того, були поставлені «Чорноморці» М. Лисенка, «Ревізор» М. Гоголя.

Останні роки життя талановитий режисер і актор провів у Самборі. Тут він і помер 10 липня 1907 року.

Коло діячів «Руської бесіди» розширив Г. Дем'ян іншими іменами, діяльність яких пов'язана певним чином зі Стрийщиною. Кожного року в Стрию гастролював театр під керівництвом видатного актора і режисера Йосипа Стадника [1, с. 140]. Він народився 18 березня 1876 року у селі Валяві Перемишльського повіту (тепер територія Польщі). Закінчив польську драматичну студію Конопка. Впродовж 1894-1913 років Й. Стадник працював у театрі «Руська бесіда» у Львові, з 1906 року -- його режисер і директор. Потім працював у різних містах і театрах.

Отож, коли Й. Стадник очолював театральний колектив «Руська бесіда», щоразу приїжджав до Стрия. Лише в одному 1911 році з 11 по 29 листопада цей театр поставив для населення міста «Запорожця за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Паливоду» І. Карпенка-Карого, «Золоте руно» Пшиби- шевського, «Циганську любов» Легарта, Гофманові казки Оффенбаха, «Марусю Богуславку» М. Старицького та інші. Виступав цей театр також у Синьовидному і Скольому.

За свою національну позицію Й. Стадник був репресований. Після повернення із заслання з Углича над Волгою до Львова незабаром помер -- 8 грудня 1954 року.

Виступав у Стрию і театральний колектив під художнім керівництвом Степана Чарнецького [1, с. 140-141] (народився 1881 року у селі Шманьків- ці на Тернопільщині). З 1906 року став театральним референтом «Руської Бесіди» у Львові, а в 1913-1914 роках -- режисер і мистецький керівник його театру. Г. Дем'ян наголосив, що в складі колективу С. Чарнецького були популярні актори Іван і Катерина Рубчаки -- відома родина драматичних артистів, а також Василь Юрчак, талант якого високо цінив Микола Садовський, Василь Петрович (справжнє прізвище Сеник), молоді, але обдаровані Амвросій Бучма, Лесь Курбас, які згодом стали майстрами сцени.

Саме в Стрию у 1914 році відсвятковано 50-річний ювілей українського театру в Галичині. Перед початком святкової вистави Лесь Курбас виступив з палкою промовою, яку написав Степан Чарнецький. З великим піднесенням пройшла і сама вистава. А потім стрияни влаштували для улюблених артистів святкову вечерю, яка стала своєрідним продовженням ювілейних заходів. Пізніше С. Чарнецький писав, що той вечір запам'ятався надовго, хто брав участь у нього.

мистецтвознавчий дем'ян пензель сцена

Висновки

Цими видатними майстрами пензля, композиторами, музикознавцями, акторами й співаками не вичерпується список, що розглядав Г. Дем'ян. Проте й він показує широту кругозору дослідника, велику зацікавленість їхньою спадщиною, бо ж намагався представити її багатьом шанувальникам української культури, і, щонайголовніше, прищепити любов до неї у молоді, яка на все життя запам'ятала ці «уроки краси».

Література

1. Дем'ян Г. Підгір'я моє зелене. Жовтень. 1968. № 7. С. 102--103.

2. Дем'ян Г. К. Устиянович і Т. Шевченко. Радянська Верховина. Сколе, 1989. 14 вересня.

3. Дем'ян Г. Слідами Корнила Устияновича. Зоря (м. Яворів Львівської обл.). 1989. 4 листопада.

4. Дем'ян Г. Буковиною зі славою Тараса. Радянська Буковина. Чернівці, 1990. 6 березня.

5. Дем'ян Г. Золотий гомін. Хвилі Стрия. Стрий: Щедрик, 1995. С. 283.

6. Дем'ян Г. Де ж помер і похоронений К.М. Устиянович. Львівська національна наукова бібліотека. Відділ рукописів. Ф. 207. Од. зб. 94. 4 арк.

7. Дем'ян Г. Творець краси. Радянська Верховина. Сколе, 1972. 25 квітня.

8. Дем'ян Г. Славська колекція графіки. Радянська Верховина. Сколе, 1972. 28 листопада.

9. Дем'ян Г. Натхненний співець Карпат. Сколівщина у творчості Г. Смольського. Радянська Верховина. Сколе, 1983. 15 жовтня.

10. Дем'ян Г. Сільська виставка екслібрисів. Прапор перемоги. Заставна, 1978. 6 травня.

11. Дем'ян Г. В експозиції -- екслібриси. Прапор перемоги. Заставна, 1985. 9 липня.

12. Дем'ян Г. Графіка українського художника з Польщі Тирса Венгриновича. Народна творчість та етнографія. 1990. № 5. С. 16--21.

13. Дем'ян Г. Тирс Венгринович. Таланти Бойківщини. Львів, 1990. С. 53--54.

14. Дем'ян Г. Митці Львівщини: Календар ювілейних та пам'ятних дат на 1994 рік. Львів, 1993. С. 53-- 54.

15. Дем'ян Г. Український графік з Польщі. Бойки. 1995. № 1--3. С. 45--46.

16. Дем'ян Г. Щедрий талант. Будівник комунізму. Стрий, 1965. 22 вересня.

17. Німенко А. Акварелі смерекового гаю. Літературна Україна. 1965. 2 листопада.

18. Дем'ян Г. Щедра палітра. Будівник комунізму. Стрий, 1965. 11 грудня.

19. Лист П. Обаля до Г. Дем'яна від 15 грудня 1965 року. Папка «Обаль Петро». Домашній архів. 1 арк.

20. Дем'ян Г. Виставка стрийського художника. Будівник комунізму. Стрий, 1966. 25 березня.

21. Лист П. Обаля до Г. Дем'яна. 1968. Львівська національна наукова бібліотека імені В. Стефаника. Відділ рукописів. Ф. 207. Од. зб. 202. 2 арк.

22. Дем'ян Г. Мистецька виставка. Прапор перемоги. Заставна, 1985. 18 травня.

23. Лист П. Обаля до Г. Дем'яна від 23 травня 1985 року. Папка «Обаль Петро». Домашній архів. 1 арк.

24. Дем'ян Г. «Колись я ще людиною стану ...»: До 25- річчя передчасної смерті Марії Пекар-Новицької. Гомін волі. Стрий, 1990. 15 вересня.

25. Дем'ян Г. Сівач краси і добра (До 110-річчя з дня народження М.І. Івасюка). Прапоп перемоги. Заставна, 1975. 15 квітня.

26. Дем'ян Г. Зберегти Івасюкові пенати. Прапор перемоги. Заставна, 1977. 26 липня.

27. Івасюк Олена Миколаївна. Видатний художник і турботливий батько. Авторизований запис Г.В. Дем'яна. Львівська національна наукова бібліотека імені В. Стефаника. Відділ рукописів. Ф. 207. Од. зб. 71. 17 арк.

28. Дем'ян Г. Досліджуючи життя художника. Прапор перемоги. Заставна, 1986. 1 квітня.

29. Дем'ян Г. Скульптур із Задубрівки. Прапор перемоги. Заставна, 1974. 28 листопада.

30. Дем'ян Г. Скульптур Микола Ісопенко. Прапор перемоги. Заставна, 1986. 27 листопада.

31. Дем'ян Г. Окраса нового музею. Прапор перемоги. Заставна, 1988. 6 серпня.

32. Дем'ян Г. «Естампи Миколи Стратілата». Прапор перемоги. Заставна, 1989. 5 січня.

33. Дем'ян Г. Балан Іван Дмитрович. Молодий буковинець. 1989. 12 березня.

34. Дем'ян Г.В. Балан Іван Дмитрович. Енциклопедія сучасної України. Київ, 2003. Т. 2. С. 133.

35. Дем'ян Г. З шевченківською символікою. Прапор перемоги. Заставна, 1988. 5 травня.

36. Дем'ян Г. Остап Нижанківський і Сколівщина. До 125-річчя з дня народження композитора. Радянська Верховина. 1988. 23 січня.

37. Дем'ян Г. Композитор і громадський діяч. До 100- річчя з дня народження Д.В. Січинського. Будівник комунізму. Стрий, 1965. 3 грудня.

38. Дем'ян Г. Микола Лисенко і Сколівщина. Радянська Верховина. Сколе, 1967. 23 березня.

39. Дем'ян Г. Лисенко і Сколівщина. Радянська Верховина. Сколе, 1972. 3 червня.

40. Дем'ян Г. Соломія Крушельницька на Сколівщині. Радянська Верховина. Сколе, 1973. 15 вересня.

41. Дем'ян Г. Зустріч з улюбленим композитором. Радянська Верховина. Сколе, 1973. 23 вересня.

42. Дем'ян Г. Олександр Носалевич. Бойки. 1992. № 1.

43. Дем'ян Г. Феномен між басами. Музика. 1993. № 3. С. 28--29.

44. Дем'ян Г. Іван Слав'як. Таланти Бойківщини. С. 179-- 183.

45. Дем'ян Г. Творець першого театру в Галичині. Ленінський шлях. Турка, 1972. 5 вересня.

References

1. Dem'yan H. (1968). My foothills are green. October, 7, 102-103 [in Ukrainian].

2. Dem'yan H. (1989, 14 September). K. Ustiyanovych and T. Shevchenko. Soviet Verkhovyna. Skole [in Ukrainian].

3. Dem'yan H. (1989, 4 November). In the footsteps of Kornil Ustiyanovich. Zorya (Yavoriv, Lviv region) [in Ukrainian].

4. Dem'yan H. (1990, 6 march). Bukovina with the glory of Taras. Soviet Bukovina. Chernivtsi [in Ukrainian].

5. Dem'yan H. (1995). Golden noise. Waves of Stryi (P. 283). Stryi [in Ukrainian].

6. Dem'yan H. Where K.M. Ustiyanovich died and was buried. In Viddil rukopysiv Lvivs'koyi natsional'noyi nauk- ovoyi biblioteky imeni V. Stefanyka. F. 207. Od. zb. 94 [in Ukrainian].

7. Dem'yan H. (1972, 25 April). Creator of beauty. Soviet Verkhovyna. Skole [in Ukrainian].

8. Dem'yan H. (1972, 28 November). Slavic graphics collection. Soviet Verkhovyna. Skole [in Ukrainian].

9. Dem'yan H. (1983, 15 October). Inspired singer of the Carpathians. Skolivshchyna in the works of G. Smolsky. Soviet Verkhovyna. Skole [in Ukrainian].

10. Dem'yan H. (1978, 6 May). Rural exhibition of bookplates. Victory flag. Zastavna [in Ukrainian].

11. Dem'yan H. (1985, 9 July). The exposition includes bookplates. Victory flag. Zastavna [in Ukrainian].

12. Dem'yan H. (1990). Graphics of the Ukrainian artist from Poland Tyrs Wengrynovych in the exposition -- bookplates. Folk Art and Ethnography, 5, 16--21 [in Ukrainian].

13. Dem'yan H. (1990). Tyrs Wengrynovych. Talents of Boykivshchyna (Pp. 53--54) [in Ukrainian].

14. Dem'yan H. (1993). Artists of Lviv Region: Calendar of anniversaries and anniversaries for 1994 (Pp. 53--54). Lviv [in Ukrainian].

15. Dem'yan H. (1995). Ukrainian schedule from Poland. Fights, 1--3, 45--46 [in Ukrainian].

16. Dem'yan H. (1965, 22 September). Generous talent. Builder of communism. Stryi [in Ukrainian].

17. Nimenko A. (1965, 2 November). Watercolors of spruce grove. Literary Ukraine [in Ukrainian].

18. Dem'yan H. (1965, 11 December). Generous palette. Builder of communism. Stryi [in Ukrainian].

19. Letter from P. Obal to G. Dem'yan dated December 15, 1965. In Home arkhiv. Obal Petro folder [in Ukrainian].

20. Dem'yan H. (1966, 25 march). Exhibition of the Stryi artist. Builder of communism. Stryi [in Ukrainian].

21. (1968). Letter from P. Obal to G. Dem'yan. In Viddil rukopysiv Lvivs'koyi natsional'noyi naukovoyi biblioteky imeni V. Stefanyka. F. 207. Od. zb. 202 [in Ukrainian].

22. Dem'yan H. (1985, 18 may). Art exhibition. Victory flag. Zastavna [in Ukrainian].

23. Letter from P. Obal to G. Dem'yan dated May 23, 1985. In Home arkhiv. Obal Petro folder [in Ukrainian].

24. Dem'yan H. (1990, 15 September). «Someday I will become a man... »: To the 25^th anniversary of the untimely death of Maria Pekar-Novitska. The din of freedom. Stryi [in Ukrainian].

25. Dem'yan H. (1975, 15 April). Sower of beauty and goodness (To the 110^th anniversary of the birth of M.I. Ivasyuk). Victory flag. Zastavna [in Ukrainian].

26. Dem'yan H. (1977, 26 July). Save Ivasyuk's penates. Victory flag. Zastavna [in Ukrainian].

27. Ivasyuk Olena Mykolayivna. An outstanding artist and caring father. Authorized record by G.V. Demyan. In Viddil rukopysiv Lvivs'koyi natsional'noyi naukovoyi biblioteky imeni V. Stefanyka. F. 207. Od. zb. 71 [in Ukrainian].

28. Dem'yan H. (1986, 1 April). Exploring the life of an artist. Victory flag. Zastavna [in Ukrainian].

29. Dem'yan H. (1974, 28 November). Sculptures from Zadu- brivka. Victory flag. Zastavna [in Ukrainian].

30. Dem'yan H. (1986, 27 November). Sculptures by Mykola Isopenko. Victory flag. Zastavna [in Ukrainian].

31. Dem'yan H. (1988, 6 August). The color of the new museum. Victory flag. Zastavna [in Ukrainian].

32. Dem'yan H. (1989, 5 January). Prints by Mykola Stratilat. Victory flag. Zastavna [in Ukrainian].

33. Dem'yan H. (1989, 12 March). Balan Ivan Dmitrovich. Young Bukovinian [in Ukrainian].

34. Dem'yan H. (2003). Balan Ivan Dmitrovich. Encyclopedia of modern Ukraine (Vol. 2, p. 133) [in Ukrainian].

35. Dem'yan H. (1988, 5 May). With Shevchenko's symbols. Victory flag. Zastavna [in Ukrainian].

36. Dem'yan H. (1988, 23 January). Ostap Nyzhankivsky and Skolivshchyna. To the 125th anniversary of the composer's birth. Soviet Verkhovyna. Skole [in Ukrainian].

37. Dem'yan H. (1965, 3 December). Composer and public figure. To the 100th anniversary of the birth of D.V. Sichinsky. Builder of communism. Stryi [in Ukrainian].

38. Dem'yan H. (1967, 23 March). Mykola Lysenko and Skolivshchyna. Soviet Verkhovyna. Skole [in Ukrainian].

39. Dem'yan H. (1972, 3 June). Lysenko and Skolivshchyna. Soviet Verkhovyna. Skole [in Ukrainian].

40. Dem'yan H. (1973, 15 September). Solomiya Krushelnytska in the Skoliv region. Soviet Verkhovyna. Skole [in Ukrainian].

41. Dem'yan H. (1973, 23 September). Meeting with your favorite composer. Soviet Verkhovyna. Skole [in Ukrainian].

42. Dem'yan H. (1992). Alexander Nosalevich. Fights, 1 [in Ukrainian].

43. Dem'yan H. (1993). The phenomenon between the bass. Music, 1, 28-29) [in Ukrainian].

44. Dem'yan H. Ivan Slavyak. Talents of Boykivshchyna (Pp. 179-183) [in Ukrainian].

45. Dem'yan H. (1972, 5 September). Founder of the first theater in Galicia. Lenin's Way. Turka [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru