Рогачицький горизонт у степових поховальних традиціях

Слідів використання худоби у поховальному обряді виявлено небагато. Серед них вже згадані «кромлехи» з бичачих черепів. Імовірно, черепи (голови) поклали на перекриття поховання 3/32 Чкалівської групи, тому їх уламки траплялися у заповненні. Хребці тварини виявлені у посудині з поховання 2/6 біля с. Об- лої. Як уже зазначалось, кістки тварин траплялися у вогнищах кургану 7 біля с. Августинівка та в рові кургану 1 поблизу Скадовська.

Обмежене використання вохри у поховальному обряді компенсується виробами з неї. Вони та посуд складають основний супровід небіжчиків. Щодо виробів з вохри, то тут варто, у першу чергу, виділити курган 1 біля с. Широке, поховання якого супроводжувалися виробами у вигляді циліндра або його чверті інколи значних розмірів. Часто ці вироби мали вигляд «валька» або «коржика», але трапляються й грудки вохри. У брусочку з вохри у поховання 1/3 біля м. Скадовськ було три кременевих відщепи. У похованнях кургану біля с. Облої зафіксовано шматочки та вироби із смоли.

Посуд різноманітний, але переважає округлодонний кулястої форми чи видовжених пропорцій, з високою горловиною й покатими плічками, неорнаментований. Дещо інакшим є горщик із поховання 1/3 біля с. Широке з прокресленим незавершеним зигзагом на тулубі та посудина з потовщеними вінцями з поховання 1/21 біля с. Олександрівка. Однак ці поховання входили до комплексів одночасних поховань, зокрема і з горщиками, яким притаманні риси посуду середнього шару Михайлівки.

Прикметною рисою цих поховань є т. зв. серезліївські статуетки (поховання курган 1 біля с. Широке й курган 3 Чкалівської групи). Сьогодні вони відомі лише на Правобережжі Дніпра.

У могилах трапляються і металеві речі. Зазвичай це дрібні прикраси (Августинівка, поховання 7/2; Чкалівська група, поховання 3/29; Облої, поховання 2/24; Скадовськ, поховання 1/6) чи шило (Широке, поховання 1/1). Оригінальний металевий виріб -- якась застібка -- розміщувався за головою дитини у похованні 2/9--1 біля Михайлівки. Можливо, цей виріб належав дорослому, котрий рукою обіймав голову дитини.

Серед поодиноких виробів відзначимо кременеві відщепи (поховання 1/3, група Ковалів- ка IV), ножеподібні пластини (поховання 1/23 біля с. Привільне; поховання 1/1 біля с. Широке -- разом з мідним шилом та циліндром із вохри). Кістяні й рогові вироби теж трапляються рідко -- це кістяні проколки у похованні 3/16 Чкалівської групи, дуже стилізована статуетка з поховання 1/11 біля с. Олександрівка і роговий предмет в одному з поховань кургану 7 група Завадських могил. Вкажемо також мушлю в поховання 3/25 Чкалівської групи, дрібне намисто з поховання 3/19 тієї ж групи і дерев'яну чашу у похованні 2/7 біля с. Михайлівка.

За інвентарем виділяється поховання 12/5 біля с. Істочне, що супроводжувалося виробничим інвентарем: металеві ніж і шило, кам'яні товкачик і розтирач, кременеві відщеп та ножеподібна пластина.

Оскільки під час відбору поховань ми орієнтувались на керамічний комплекс середнього шару Михайлівки, який датується СІІ, то, здавалося б, немає потреби розглядати їхню стратиграфічну позицію. Однак, означення одночасних поховань різними термінами -- пізньо- енеолітичні та ранньоямні -- розмежувало їх у часі, що спричинило і різну їхню культурну атрибуцію. Зазвичай пізньоенеолітичні розглядають як давніші за ранньоямні та зараховують до кола пізніх нижньомихайлівських, дніпровсько-бузької синкретичної групи та животилівської й животилівсько-вовчанської з деякими пізньотрипільсько-майкопськими впливами. Отже, поховальний обряд пізньоенеолітичних мешканців Степу постає строкатим, а обряд ранньоямного населення демонструє ритуальну єдність. Це змушує нас звернутися до курганної стратиграфії.

Як зазначалося, поховання доби пізнього енеоліту репрезентовані двома різновидами. Це поодинокі поховання під курганами та у складі невеликих могильників з декількома основними похованнями. Серед першого різновиду поховання бувають основними та впускними. Впускним передували поховання випростані (Ковалівка IV, курган 1; Михайлівка, курган 2), на спині з розворотом ліворуч і з підігнутими ліворуч ногами (Ковалівка VII, курган 4) чи зібгані на боці (Ковалівка VI, курган 4; Лупареве, курган 1), тобто поховання, які відносять до постмаріупольської/квітянської/ дереївської культури та нижньомихайлівської. Наступний горизонт складають поховання, які зазвичай називають пізньоямними (Ковпанен- ко, Фоменко 1986, с. 13--14; Шапошникова и др. 1986, с. 51). Поховання біля с. Августинів- ка -- основне 3 і впускне 2 -- можна розглядати як однокультурні, на що вказує ідентичність обряду (вони різняться лише орієнтацією).

Таким чином, вказані поховання займають стратиграфічну позицію між найдавнішими енеолітичними та пізньоямними.

Інші пам'ятки репрезентовані могильниками зі значною кількістю основних поховань, котрі нерідко доповнювалися і впускними. Зазначимо, що в кургані 1 біля с. Баратівки одна із кам'яних скринь (поховання 6), імовірно, була усипальницею тривалого використання. На це вказує конструкція скрині (західна бокова стінка була нижчою) та колективний характер поховання (Rassama- кіп 1996). Саме цим могильникам зазвичай притаманний строкатий поховальний обряд, особливо з точки зору розмаїття поз, як показали А.В. Ніколова та Ю.Я. Рассамакін (Ни- колова, Рассамакин 1985).

Відзначивши їхній синкретизм, дослідники розглядають їх як єдиний хронологічний пласт, що не піддається диференціації, котрий вони за трипільськими імпортами синхронізують з найпізнішими фазами Трипілля, однак розглядають і як такі, що тяжіють до нижнього шару Михайлівки, зокрема, за ліпним посудом. У цьому ми вбачаємо протиріччя, оскільки саму Михайлівку (нижній шар) датують все ж ранішим часом, зокрема Ю.Я. Рассамакін (1999, fig. 3.5). Важко віднайти аналогії посуду з цих поховань у нижньому шарі Михайлівки. Насторожує й те, що наступні поховання в цих курганах класифікуються як пізньоямні (Николова, Рассамакин 1985, с. 42), що є побічною вказівкою на те, що енеолітичні є синхронними середньому шару Михайлівки. Проте жодного натяку на можливість такої синхронізації не було зроблено, хоча вона є очевидною.

Спроба впорядкувати цей матеріал, виходячи з хронологічного пріоритету поз в похованнях під курганами, наміченого Ю.Я. Рассамакіним (1990, с. 73), та стратиграфічної позиції поховань, дає такі результати. Поховання кургану 1 біля с. Олександрівка, основні поховання біля м. Скадовська та всі (основні і впускні) в кургані 3 Чкалівської групи репрезентовано давнішими позами -- зібгано на боці й випростано на спині. Сюди ж можна віднести один з останніх комплексів в кургані 18 Покровсько- го кар'єру поблизу м. Орджонікідзе (Рассамакин, Куприй 2001). Зібгані на спині (пізніша поза) у поєднанні з випростаними та зібганими на боці маємо в кургані 1 біля с. Широке (усі основні), кургані 7 група Завадських могил (основні і впускні), серед основних поховань в кургані 2 біля с. Облої та серед основних поховань кургану 1 біля с. Баратівка. Наступну групу репрезентовано лише похованнями зібгано на спині: впускні в кургані 1 біля с. Облої, кургані 1 біля с. Баратівка, кургані 1 біля м. Ска- довськ, кургані 2 біля с. Михайлівка, три поховання біля с. Осокорівка. До них долучаються основні і впускні поховання з групи поодиноких поховань.

Ми не схильні абсолютизувати цю схему, оскільки вона є, по-перше, результатом логічних міркувань, по-друге, не завжди підтверджується. Скажімо, в кургані 24 поміж сс. Виноградним та Чапаївкою (правий берег р. Молочна), насип якого розростався по мірі здійснення окремих поховань, зафіксовано іншу послідовність: основне поховання 30 -- зібгано на лівому боці, впускне поховання 27 -- зібгано на правому боці (Рассамакін 1990, с. 64--74). По-третє, доживання зібганої на правому боці пози до кінця енеоліту засвідчує животилівсько-вовчанська група пам'яток.

Таким чином, зібгану на спині позу на сьогодні не можна хронологічно відділити від зібганої на боці. Це є перепоною на шляху виділення рогачицьких поховань як єдиної обрядової групи. На сьогоднішньому рівні знань може йтися лише про стратиграфічний горизонт пам'яток, синхронних Трипіллю СІІ і Михайлівці ІІ. Загалом вони займають позицію між похованнями нижньомихайлівської і постмаріупольської/квітянської культур та ямної і є синхронними животилівсько-вовчанським пам'яткам. Однак це ставить проблему поточнення часу існування попередніх культур, особливо постмаріупольської-квітянської. З цієї точки зору заслуговує на увагу думка І.Ф. Ковальової, котра вважає, що статуетки супроводжували найпізніші постмаріупольські поховання (Ковалева 2000, с. 144). Якщо це так, то йдеться про співіснування у якийсь проміжок час рогачицького та постмаріупольського населення.

І все ж навіть орієнтовне корегування цих комплексів у часі видається важливим, оскільки це чомусь ігнорували, а поняття середнього шару Михайлівки не фігурувало під час аналізу пізньоенеолітичних поховань. Більше того, затушовувалася і синхронність пізньому Трипіллю «ранньоямних» пам'яток. Так, А.В. Ніколова, синхронізуючи ранньоямні поховання з середнім шаром Михайлівки, Рєпінським поселенням тощо, зазначає, що «об'єктивних даних, що дозволяють синхронізувати пізньотрипільські матеріали і пам'ятки, котрі складають найдавніший горизонт ямної культури України, як вже не раз відмічалося багатьма дослідникам, немає» (Ніколова 1992, с. 186, 187).

А, між тим, якби у похованнях 6/15 та 6/16 біля с. Новоолексіївка не було статуеток та «амфорки», їх би зарахували до «ранньоямних», як і означив їх у «Польовому щоденнику» В.Г. Збенович (Черненко и др. 1972/35а). Але в публікації (Збенович 1976, с. 61) їх названо енеолітичними. До речі, в публікації їх подано як найдавніші, хоча курган не докопано, а за польовою документацією їх було опущено в другий насип. Пізньотрипільський посуд знайдено і в інших похованнях, здійснених у позі, котру вважають прикметною для ранньоямної культури, -- зібгано на спині з орієнтацією у східному напрямку, наприклад, в кургані 2 біля с. Єрмолаївка (Рьібалова 1964).

Абстрагуванню від матеріалів середнього шару Михайлівки, очевидно, сприяла і періодизація Д.Я. Телегіним старожитностей нижньо-михайлівського типу. Він абсолютно справедливо синхронізував широчансько-баратівські пам'ятки з ранньоямними, однак вважав їх локально-хронологічним відгалуженням нижньомихайлівської культури -- пізнім її етапом (Телегин 1971, с. 15). До речі, одним з аргументів було те, що наступні поховання в таких курганах представлено пізьоямними. Однак разом з цим було закладено традицію шукати аналогії посуду з енеолітичних поховань саме у нижньому шарі Михайлівки. Це з часом призвело до ситуації, коли, з одного боку, не заперечується синхронність ранньоямних пам'яток пізьотрипільським, а, з іншого, їх вважають пізнішими за пізньоенеолітичні, котрі знову ж таки є синхронними пізньотрипільським.

Поховальним пам'яткам цієї пори притаманні і певні схожі риси, як наприклад, зводити невеликі кромлехи навколо могил. Найбільше вони притаманні похованням біля с. Ковалівка, однак таким же кромлехом було оточено й одне з основних поховань в кургані 3 Чкалівської групи. Ця традиція є суто енеолітичною і не трапляється в ямній культурі. За розмірами кромлех кургану 1 групи Ковалівка VII подібний до подвійного кромлеха біля с. Осокорівка. Всі три поховання тут були здійснені зібгано на спині, а над похованні 11 відмічено куполоподібну споруду з каменю. В розораних курганах біля Ковалівки такі споруди могли «трансформуватися» в кромлехи. Можливо, однією з рис, що розділяє нижньомихайлівські та рогачицькі поховання є те, що у першому випадку кромлехи зводили навколо насипу (чи на значній відстані від могил), у другому -- навколо могил. Декотрі поховання здійснено в кам'яних скринях (курган 1 біля с. Баратівка; курган 7 група Завадських могил).

Однак тут варто розділяти дві проблеми -- хронологічну позицію поховань та культурну ідентифікацію. Дійсно, строкатість поховального обряду є перепоною на шляху однозначної культурної ідентифікації поховань, що ускладнюється й можливостями датування. Рогачицький горизонт відбиває, можливо, формування нового поховального обряду -- зібгано на спині, що на перших порах уживався зі старими традиціями -- зібгано на боці та випростано. Це стало можливим в умовах впливів та тісного спілкування, а, не виключно, й пересування у Степ, з одного боку, пізньотрипільського населення, що могло сприяти консервації зібганої пози, притаманної цьому населенню; з іншого -- населення Рєпінської культури, осередком формування якої була Сіверська Донеччина і якому притаманна стала поза небіжчиків (зібгано на спині); з третього -- впливів та пересувань представників пізньомайкопського світу. Нагадаємо, що зібгана на спині поза є найдавнішою серед енеолітичних і була притаманною Скелянській культурі. Таким чином, не виключено, що рогачицькі поховання відбивають її відродження.

Зони концентрації попередніх традицій зберігаються і у цей час: у північній -- випростана поза поєднується із зібганими на боці (хоча є й інші варіанти), на півдні -- зібгана на боці із зібганою на спині, а поміж ними пролягає смуга дніпровсько-бузької групи поховань, де були у вжитку всі пози. Цей процес завершився витісненням випростаної пози, і панівною стає поза зібгано на боці (поховання животилівсько-вовчанського типу). Обидві ці пози переходять і до наступної доби -- ямної культури.

Утім за ямної культури зникає традиція споруджувати невеличкі могильники, перекриті спільним насипом, кромлехи довкола могил, обрядова діяльність неподалік могил чи то скорочується, чи то провадиться десь у іншому місці (маються на увазі залишки вогнищ та ритуальних майданчиків під насипами енеолітичних курганів). Ці риси розмежовують дві доби.

Література

поховальний пізньотрипільський обряд

1. Генинг В.В., Корпусова В.Н. Археологические памятники Крымского Присивашья. Источное -- К., 1989. (Препринт).

2. Евдокимов Г.Л., Рассамакин Ю.Я. Два позднеэнеолитических могильника на юге Херсонщины // Новые памятники ямной культуры степной зоны Украины. -- К., 1988. -- С. 79--92.

3. Елагина Н.Г., Петренко В.Г. Отчет о археологических раскопках Ингулецкой скифской степной экспедиции / НА ІА НАНУ. -- 1968/54.

4. Збенович В.Г. К проблеме связей Триполья с энеолитическими культурами Северного Причерноморья // Энеолит и бронзовый век Украины. -- К., 1976. -- С. 57--69.

5. Ковалева И.Ф. К вопросу о культурной принадлежности антропоморфной пластики «серезлиевского типа» // Вісник ДДУ -- 2000. -- Дніпропетровськ, 2000. -- Вип. 8. -- С. 143--145.

6. Ковпаненко Г.Т. и др. Отчет о работе Южно-Бугской экспедииции / НА ІА НАНУ. -- 1969/25.

7. Ковпаненко Г.Т. и др. Отчет о работе Южно-Бугской экспедииции / НА ІА НАНУ. -- 1971/33.

8. Ковпаненко Г.Т. и др. Отчет о работе Южно-Бугской (Очаковской) экспедииции / НА ІА НАНУ. -- 1974/11.

9. Ковпаненко Г.Т., Фоменко В.М. Поховання доби енеоліту-ранньої бронзи на Правобережжі Південного Бугу // Археологія. -- 1986. -- Вип. 55. -- С. 10--25.

10. Кривцова-Гракова О.А Погребения бронзового века и предскифского времени на Никопольском курганном поле // МИА. -- 1962. -- 115. -- С. 5--55.

11. Крилова Л.П. Археологічні розкопки на Криворіжжі в 1964--1965 р. // Наш край. -- Дніпропетровськ, 1971. -- С. 17--34.

12. Крылова Л.П. Отчет о археологических раскопках у Кривого Рога // НА ІА НАНУ. -- 1965/38.

13. Корпусова В.Н., Бессонова С.С. и др. Отчет о работе Северо-Крымской экспедиции // НА ИА НАНУ. -- 1978/12.

14. Лагодовська О.Ф., Шапошникова О.Г., Макаревич М.Л. Михайлівське поселення. -- К., 1962.

15. Ляшко С.Н. Энеолитические «вытянутые» погребения в Днепровском Надпорожье // Степное Поднепровье в бронзовом и раннем железном веках. -- Днепропетровск, 1981. -- С. 61--66.

16. Мовша Т.Г. Періодизація та хронологія середнього та пізнього Трипілля // Археологія. -- 1972. -- 5. -- С. 3--23.

17. Мозолевский Б.Н., Николова А.В. Отчет о работе Орджоникидзенской экспедиции // НА ІА НАНУ. -- 1990/9б.

18. Нечитайло А.Л. Связи населения степной Украины и Северного Кавказа в эпоху бронзы. -- К., 1991.

19. Николова А.В. Хронологическая классификация памятников ямной культуры степной зоны Украины: Дис. ... канд. іст. наук. -- К., 1992.

20. Николова А.В., Рассамакин Ю.Я. О позднеэнеолитических памятниках Правобережья Днепра // СА. -- 1985. -- № 3. -- С. 37--56.

21. Отрощенко В.В., Рассамакін Ю.Я. Культурна належність окремих поховань «нижньомихайлівського» типу // Археологія. -- 1990. -- № 3 - С. 101--107.

22. Пустовалов С.Ж. Розкопки кургану «Бобушка» (к. 3, Чкаловська кург. гр.) // Культурологічні студії. -- К, 1999. -- Вип. 2. -- С. 141--164.

23. Рассамакин Ю.Я. Энеолитические погребения бассейна р. Молочной // Древнейшие скотоводы степей юга Украины. -- К., 1987. -- С. 31--43.

24. Рассамакін Ю.Я. Єнеолітичні поховання Північного-Західного Приазов'я // Археологія. ! 1990. ! № 1. ! С. 644.

25. Рассамакин Ю.Я., Куприй С.А. Новые позднеэнеолитические погребения Днепровского Правобережья // АВУ 1999000 р. ! К., 2001. С. 352.

26. Рибалова В.Д. Могильник епохи бронзи в с. Осокоровці // АП. 1960. IX. С. 53.

27. Самар В.А. Курган эпохи энеолита-бронзы вблизи Михайловского поселения // Древности Степного Причерноморья и Крыма. -- Запорожье, 1992. -- С. 40--49.

28. Телегін Д.Я. Енеолітичні стели і пам'ятки нижньомихайлівского типу // Археологія. 1971. Вип. 4. С. 3--17.

29. Телегин Д.Я. и др. Вильнянские курганы в Днепровском Надпорожье. К., 1977.

30. Шапошникова О.Г., Фоменко В.Н., Довженко Н.Д. Ямная культурно-историческая область (южнобугский вариант). К., 1986.

31. Щепинский А.А., Черепанова Е.Н. Северное Присивашье в V-I тысячелетиях до нашей эры. Симферополь, 1969.

32. Rassamakin Yu.Ya. The Main Directions of the Development of Early Pastoral Socientes of the Northen Pontic Zone: 4500450 BC (Preyamnaya Cultures and Yamnaya Culture) // BPS. -- 1994. -- Vol. 2., P. 290.

Размещено на Allbest.ru