Київська книжкова графіка кінця 50-х — початку 70-х років ХХ століття. Тенденції розвитку, стилістика, майстри

Визначити в стилі української книжкової графіки кінця 50-х -- початку 70-х рр. етапи становлення і розвитку можна лише досить умовно. Це пов`язано з тим, що художники розробляли й опановували нову графічну систему не одночасно, а поступово. Деякі митці звернулися до неї раніше, деякі -- значно пізніше. Для одних нова графічна манера стала “справою всього життя”, для інших -- незначним епізодом творчої біографії. Нарешті, окремі митці органічно “переросли” графічну систему, в межах якої працювали деякий час. Але все ж таки побудувати певну періодизацію української графіки кінця 50-х -- початку 70-х рр. цілком можливо.

Своєрідним прологом до явища, яке розглядається в дисертації, можна вважати творчість В. Литвиненка. Йому притаманна робота над книгою як цілісною системою, використання техніки лінориту для досягнення органічного зв`язку ілюстрацій з друкованим текстом. Однак ці зміни мають характер експерименту і відбуваються виключно у сфері дитячої книжкової графіки. Характерні роботи В. Литвиненка: ілюстрації до байок І. Крилова (1945) та Л. Глібова (1946), до казки-притчі Лесі Українки “Біда навчить” (1960).

Початком реформування української графіки можна вважати конкретну дату -- 1957 рік і навіть конкретну подію -- Республіканську ювілейну художню виставку, присвячену 40-річчю Жовтня. Як це не парадоксально, реформування книжкової графіки розпочинається зі станкових творів. Молоді митці наполягають на використанні в графіці саме графічних художніх прийомів, перш за все енергійного зіставлення чорних і білих плям, підкресленої площинності зображення, виразної, емоційно забарвленої композиції. Основним джерелом натхнення для них стає мексиканська гравюра. Найхарактернішою роботою першого етапу є цикл ілюстрацій Г. Якутовича до повісті М. Коцюбинського “Fata morgana”. Сюди ж слід віднести “Арсенальців” І. Селіванова , гравюри В. Куткіна і О. Губарєва за мотивами поезій Т. Шевченка, а також єдину “справжню” книгу цього періоду -- “Злочин і кара” Ф. Достоєвського з ілюстраціями С. Адамовича. Усі ці твори датуються 1957 р. і характеризуються безсумнівною близькістю манери виконання. Перший етап триває приблизно до 1960 р. За цей час роботи названих художників стають значно індивідуальнішими. Крім того, до реформування графіки, перш за все книжкової, долучаються інші митці -- Г. Гавриленко, Г. Малаков, А. Базилевич, пізніше О. Данченко, Г. Зубковський.

Найвищий розквіт нової графічної системи припадає на період з 1960 по 1965 рік. У цей час з`являються найбільш довершені твори книжкової графіки, які водночас характеризуються неповторністю і яскравою індивідуальністю художньої манери ілюстратора. Підвищена емоційність ранніх творів змінюється потягом до гармонії і врівноваженості, увагою до суто декоративних якостей лінориту та інших графічних технік. Найхарактерніші твори цього етапу: “Земля” О. Кобилянської, проілюстрована С. Адамовичем (1960), “Вершники” Ю. Яновського з ілюстраціями І. Селіванова (1961), “Тронка” О. Гончара, проілюстрована В. Куткіним (1964), п`єси І. Кочерги “Ярослав Мудрий” і “Свіччине весілля” (1963) та повість М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” (1965), проілюстровані Г. Якутовичем, а також ілюстрації В. Куткіна і Г. Гавриленка до ювілейного видання “Кобзаря” Т. Шевченка (1963), яке, однак, не стало по-справжньому органічною й цілісною книгою. Дуже своєрідний шлях реформування книжкової графіки демонструє О. Данченко в ілюстраціях до роману О. Ільченка “Козацькому роду нема переводу” (1964).

Після 1965 р. відбувається поступовий занепад “ліноритної” системи і формування нових графічних систем, у тому числі і в книжковій графіці. Кардинально змінюється художня манера найяскравіших представників української графіки цього періоду -- С. Адамовича і Г. Якутовича. Роботи інших художників ще більше індивідуалізуються, про що свідчать такі видання, як “Декамерон” Дж. Боккаччо (1967) і “Енеїда” І. Котляревського (1969) з ілюстраціями О. Данченка, “Енеїда” І. Котляревського, проілюстрована А. Базилевичем (1968). Вірність стилістиці попереднього етапу зберігають О. Губарєв, І. Селіванов, Г. Зубковський, але їхні твори вже виглядають як “данина славетному минулому”. Водночас до лінориту звертається Н. Лопухова, яка створює, так би мовити, лебедину пісню художньої манери, характерної для графіки 60-х рр., -- ілюстрації до “Лісової пісні” Лесі Українки (1970). Кінцева межа даного періоду є досить “розмитою”. В усякому разі її треба шукати у першій третині 70-х рр.

На завершення слід сказати про вплив графіки кінця 50-х -- початку 70-х рр. на українське мистецтво наступного періоду, який відкривається на початку 70-х рр. і знаменується перш за все увагою до офорта і його різновидів (нерідко це унікальні авторські техніки), а також популярністю великих станкових серій. Від митців попереднього періоду (і своїх учителів у буквальному значенні цього слова) художники 70-х рр. перейняли розуміння графіки як абсолютно самостійного і самоцінного мистецтва, яке не потребує живописних “підпорок” і здатне втілити ту чи іншу думку суто власними засобами й методами. Крім того, художники 70-х рр., попри захоплення станковими серіями, зберігали інтерес до мистецтва книги. Однак на відміну від своїх учителів, вони не стільки відроджували й підтримували традиції українського друкарства, скільки зверталися до сміливого експериментування.

Таким чином, українська графіка кінця 50-х -- початку 70-х рр. знайшла своє логічне продовження в діяльності митців наступного покоління.

Основні положення і висновки дисертації викладені в публікаціях

Ламонова О. Микола Тарасович Попов // Українська Академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці: Науковий зб.-- К., 1997. -- Вип. 4. -- С. 180--182.

Ламонова О. Вплив народного мистецтва на українську графіку кінця 50-х -- початку 70-х рр. // V Гончарівські читання “Феноменологія українського народного мистецтва: форма і зміст”. -- Київ: Музей Івана Гончара, 1998. -- С. 12--13.

Ламонова О. “Новий стиль” в українській графіці кінця 50-х -- початку 70-х років // Українська Академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці: Науковий зб. -- К., 1999. -- Вип. 6. -- С. 185--191.

Ламонова О. Графічний цикл Володимира Василенка до “Роману про Тристана та Ізольду” Жозефа Бедьє // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр. -- Харків: ХХПІ, 1999. -- № 1. -- С. 60 -- 63.

Ламонова О. “Декамерон” Олександра Данченка // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр. -- Харків: ХХПІ, 1999. -- № 2/3. -- С. 97--101.

Ламонова О. Олександр Данченко // Образотворче мистецтво. -- 2000. -- №1/2.-- С. 64--67.

Ламонова О. Художник-графік Георгій Зубковський (середина 60-х -- середина 70-х років) // Українська Академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці: Науковий зб. -- К., 2000. -- Вип. 7. -- С. 208--213.

Ламонова О. Михайло Дерегус -- ілюстратор // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр. -- Харків: ХХПІ, 2000. -- № 4/5. -- С. 81--83.

Ламонова О. Діалог художніх трад.жицій в українській графіці кінця 50-х -- початку 70-х років // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр. -- Харків: ХХПІ, 2000/2001. -- № 6/1. -- С. 78--80.

Ламонова О. Графічний цикл Надії Лопухової до “Лісової пісні” Лесі Українки (1970) // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр. -- Харків: ХХПІ, 2000/2001. -- № 6/1. -- С. 81--85.

Ламонова О. Ілюстративний цикл Георгія Малакова до роману Вальтера Скотта “Квентін Дорвард” (1972) // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр. -- Харків: ХХПІ, 2001/2002. -- № 2--3/1. -- С. 19--23.

Анотація

Ламонова О. В.

Київська книжкова графіка кінця 50-х -- початку 70-х років ХХ століття.

Дисертація присвячена київській графіці кінця 50-х -- початку 70-х рр., розкриває тенденції її розвитку і стилістику. Розглядається рання творчість провідних українських художників-графіків -- Г. Якутовича, С. Адамовича, О. Данченка, О. Губарєва, І. Селіванова, А. Базилевича, В. Куткіна, Н. Лопухової, Г. Малакова, Г. Зубковського. Аналізуються їхні станкові твори і книжкові ілюстрації.

Поява в київській графіці стилістичної єдності пояснюється перш за все спільністю завдань, які вирішували молоді художники -- оновлення і реформування графіки, повернення їй статусу самостійного й оригінального виду образотворчого мистецтва. Наслідком цього стало звернення до технік високого друку -- лінориту і деревориту. Стилістика лінориту вплинула на інші графічні техніки, які застосовувалися в цей період, -- малюнок тушшю, малюнок фломастером тощо.

Нова графіка стала лаконічною, виразною, більш декоративною. Художники відмовлялися від лінійної перспективи, “сплощували” простір гравюр, об`єднували в одному зображенні кілька ракурсів. Велика увага приділялася ритму і лінії, яка набула особливої музичності. Суто декоративним було також застосування кольору. Він підкреслював умовність зображення, часом мав певне символічне навантаження. Захоплення вітчизняною історією та етнографією вплинуло не тільки на вибір сюжетів, але й на стилістику творів. Молоді художники спиралися у своїх пошуках на гравюри стародруків, а також на народне мистецтво.

Розквіт української графіки співпадає з відродженням інтересу до мистецтва книги. Молоді художники багато й плідно працюють у цій сфері, намагаючись досягти справжньої ансамблевості видання, гармонійного поєднання всіх його частин, перш за все тексту та ілюстрацій.

Українська графіка кінця 50-х -- початку 70-х рр. певним чином перегукується із сучасною їй течією в українському кінематографі, що дістала назву “поетичної хвилі”.

Інтерес до мистецтва книги зближує графіку вказаного періоду з експериментами тогочасних московських ілюстраторів, а звернення до технік високого друку -- з творчістю прибалтійських, перш за все литовських майстрів. При цьому київська графіка кінця 50-х -- початку 70-х рр. була яскравим і самобутнім художнім явищем. Твори цього періоду стали класикою вітчизняного мистецтва.

Ключові слова: риси стилістичної єдності, декоративність композиції, книжковий синтез

Аннотация

Ламонова О. В.

Киевская книжная графика конца 50-х -- начала 70-х годов ХХ века. Тенденции развития, стилистика, мастера.

Диссертация посвящена киевской графике конца 50-х -- начала 70-х гг., раскрытию тенденций её развития и стилистики. Рассматривается раннее творчество крупнейших украинских художников-графиков -- Г. Якутовича, С. Адамовича, А. Данченко, А. Губарева, И. Селиванова, А. Базилевича, В. Куткина, Н. Лопуховой, Г. Малакова, Г. Зубковского. Анализируются как станковые работы этих мастеров, так и их книжные иллюстрации.

Появление в киевской графике указанного периода несомненного стилистического единства объясняется прежде всего близостью целей, которые ставили перед собой молодые художники, стремившиеся к обновлению и коренному реформированию графики, к возвращению ей качеств, свойственных только этому виду изобразительного искусства. Следствием этого стало возвращение к сугубо графическим техникам -- ксилографии и особенно линогравюре, которая характеризуется особой “плакатной” остротой и выразительностью художественного языка. Стилистика линогравюры оказала влияние на другие графические техники, применявшиеся в этот период, -- рисунок тушью, рисунок фломастером. Излюбленные графические техники второй половины 40-х -- первой половины 50-х гг. (литография, офорт, рисунок тушью с “размывкой”) напротив, теряют свою популярность.

Молодые украинские графики акцентировали “графичность” своих работ, отказываясь от незаметных тональных переходов. Изображение строилось на сопоставлении черных (или цветных) и белых пятен, объединенных композиционно сравнительно небольшим количеством подчеркнуто грубоватых штрихов. Графика стала лаконичной и выразительной. Кроме того, она сделалась более декоративной. Художники охотно “уплощали” пространство, прибегали к совмещению в одном изображении нескольких ракурсов. При построении композиции большое внимание уделялось ритму и линии, приобретшей особую музыкальность. Сугубо декоративным было также использование цвета. Он подчеркивал условность графического изображения, нёс определённую символическую нагрузку и, наконец, просто оживлял и украшал композицию. Увлечение отечественной историей и этнографией (главным образом на карпатском материале) сказалось не только в выборе сюжетов, но и в стилистике произведений молодых художников, опиравшихся в своих поисках на гравюры XVI -- XVII вв., а также на народное искусство.

Расцвет украинской графики совпал с возрождением интереса к искусству книги. Г. Якутович, С. Адамович, А. Данченко, И. Селиванов, А. Базилевич, В. Куткин, Н. Лопухова много и плодотворно работают в этой области. Художники конца 50-х -- начала 70-х гг. стремились к созданию целостного книжного организма. Понятие ансамбля стало ключевым в работе С. Адамовича над повестью О. Кобылянской “Земля”, Г. Якутовича -- над драматическими поэмами И. Кочерги “Ярослав Мудрый” и “Свадьба Свички”, повестью М. Коцюбинского “Тени забытых предков”, А. Данченко -- над “Декамероном” Дж. Боккаччо и “Энеидой” И. Котляревского, И. Селиванова -- над “Бурьяном” А. Головко и “Всадниками” Ю. Яновского, А. Базилевича -- над романом Г. Квитки-Основьяненко “Пан Халявский” и “Энеидой” И. Котляревского, Г. Зубковского -- над “Казацкими песнями”, Н. Лопуховой -- над “Лесной песней” Леси Украинки.

Украинская графика конца 50-х -- начала 70-х гг. имела точки соприкосновения с современным ей течением в украинском кино, получившим название “поэтической волны”. Их сближал интерес к образному языку, символическое использование цвета и не менее символическое его отсутствие, острота характеристик действующих лиц. Режиссеры “поэтической волны” и художники-графики реализовали свои замыслы на очень близком материале -- этнографическом или историческом. Наконец, книга и фильм были разными путями к одной, по сути, художественной цели -- достижению синтеза. Не даром ведущий киевский график этого времени -- Г. Якутович -- плодотворно работал и как художник кино. К сожалению, это единственный пример подобного сотрудничества.

Интерес к искусству книги в определенной степени сближал украинскую графику конца 50-х -- начала 70-х гг. с экспериментами современных ей московских иллюстраторов, а обращение к таким техникам, как линогравюра и ксилография, -- с творчеством прибалтийских, в первую очередь литовских, мастеров. При этом украинская графика конца 50-х -- начала 70-х гг. была ярким и самобытным художественным явлением. Произведения, созданные в этот период, стали классикой отечественного искусства.

Ключевые слова: черты стилистического единства, декоративность композиции, книжный синтез

Abstract

Oxana V. Lamonova

KYIV BOOK GRAPHICS WITHIN THE LATE 50s -- EARLY 70s OF THE XX CENTURY.

TENDENCIES OF DEVELOPMENT, STYLISTICS, MASTERS.

The present Ph.D. Thesis deals with the Kyiv graphics within the late 50s -- early 70s and detects its stylistic identity. Early creation of the outstanding Ukrainian graphic artists, namely: G. Yakutovych, S. Adamovych, O. Danchenko, O. Gubarev, I. Selivanov, A. Bazylevych, V. Kutkin, N. Lopukhova, G. Malakov, G. Zubkovsky is being considered. Easel graphics and book illustrations of the artists mentioned are being analyzed here.

Advent of stylistic identity traits in Kyiv graphics is, first of all, explained by a community of problems which young artists were solving, i.e. the graphic art renovation and reformation, restitution of the graphics status as an independent and original fine art. As a result, the artists adverted to relief printing techniques, namely, linoegraving and xylography. Lincut stylistics affected other graphic techniques applied at that moment, i.e. drawing in Indian ink, drawing in flomaster, etc.

A new graphic art became more laconic, more expressive and more decorative. Artists rejected linear perspective, made their works space a plane one; a few viewpoints were united in their single image. The rhythm and the line were of special importance and of specific melodiousness. Color application was also purely decorative. It just emphasized an image conditional character and could be of some symbolic sense. Enthusiasm for native history and ethnography influenced not only topics selection but also work stylistics. Young artists in their search were guided by the ancient printer engravings as well as by folk art.

Ukrainian graphics golden age concurs with revived interest for a book art. Trying to get a real assembly of edition, to unite harmoniously all its components -- text and illustration firstly -- young artists are working hard and efficiently in the given sphere.

Ukrainian graphics of the late 50s -- early 70s definitely faces its modern trend in the Ukrainian movies. It was called a “poetic surge”.

Enthusiasm for the book art draws together those days graphics with the Moscow illustrator contemporary experiments and relief printing technique with the Baltic masters -- primarily, with the Lithuanian ones. Kyiv graphics of the late 50s -- early 70s is, however, a vivid and original artistic event. Masterpieces of the period stated are the native art classics.

Key words: traits of stylistic identity, composition decorativeness, book synthesis

Размещено на Allbest.ru