Обрядові побажання: структура і семантика тексту

Найбільш значущі параметри побажання-ритуалу (дуально-обмінні відношення, які зв'язують чужих одне одному людей) "увійшли" до текстів побажань, оформилися у вигляді самостійних мотивів чи їх компонентів. Обсяг самих текстів побажань, їх місце і значення в структурі обрядів може визначатися формою вербальної поведінки його учасників, а також і нейтралізацією вербального компонента, у зв'язку з чим саме побажання тоді буде обмежене кількома словами, що не матимуть самостійного значення і будуть включені (на правах одного з мотивів) у розгорнутий святково-привітальний текст.

Вербальні побажання, які широко визнавані в даному соціумі як стійкі формули, що містять побажання добра однією особою на адресу іншої, використовуються в багатьох жанрових різновидах форм традиційного й обрядового спілкування: в етикетному мовленні (вітання, прощання, поздоровлення, тости, висловлення подяки); у складі текстів-заклинань та текстів-замовлянь; у примовляннях, що супроводжують дії, яким приписувалось особливе міфологічне значення (при чханні, позіханні, спотиканні, випадковому падінні); у формулах, які виголошуються в ситуаціях, що осмислюються як факт "першої" події (побажання на адресу того, хто одягає обновку, хто вперше в сезоні куштує зрілі плоди) та в інших текстах.

Жанрове розмежування формул на підставі одних лише текстових характеристик найчастіше неможливе, адже диференціація побажальних формул залежить від конкретної ситуації, в якій промовляється текст. Спільними для ритуально-побажальних текстів характеристиками є: семантика побажання добра й адресатна спрямованість тексту від того, хто говорить, до іншої особи.

Визначення жанрових і функціональних відмінностей побажальних формул пропонується за основними ознаками: 1) побажання як елемент ритуально-магічної практики (тобто за приналежністю цієї формули до обрядового контексту) чи за приналежністю до етикету (побажання як факт побутової етикетної поведінки); 2) за виконанням формулою обрядово-магічної функції або ж соціально-нормативної, комунікативної; 3) за поетичною оформленістю побажальних формул (що дозволяє віднести їх до обрядового фольклорного репертуару) або ж за мовними ознаками (це фрази, що побутують у складі звичайних мовленнєвих стереотипів); 4) за ступенем використання акту дарообміну між виконавцем тексту та його адресатом.

У тематичному ж відношенні всі побажальні формули містять традиційний набір побажань здоров'я, щастя, господарського благополуччя, божого благословення тощо. Доброзичливі побажання будуються за різними композиційними структурами (симетричними, асиметричними), в основі яких лежать різні смислові аспекти (підтекст, багатозначність, іронічне забарвлення тощо).

Основна спільна функція - магічна - всіх українських примовлянь-побажань зумовлює значну близькість словесного оформлення різних їх типів. Магічна роль вербальних формул підсилюється порівняльними художніми формулами типу "скільки - стільки", що утворюють кількісну паралель - таким чином створюється картина омріяного незчисленного багатства й прибутку, щасливого життя особи, до якої звернено побажання. Провідну думку доброзичень увиразнюють і підкреслюють часті повтори і тавтологічні звороти, надаючи їм особливої експресивності, величності та стилістичного колориту урочистості, величальні епітети й порівняння.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях автора

1. Обрядово-ситуативний контекст побажань // Вісник Київського міжнародного університету. (Літературознавчі студії). Випуск 4. - К., 2002. - С. 287 - 297.

2. Родинна обрядовість українців: народини // Українська мова та література. - 2002, червень. - № 23 (279). - С. 14 - 17.

3. Родинна обрядовість українців: новосілля // Українська мова та література. - 2002, червень. - 24 (280). - С. 18 - 21.

4. Специфіка побажань // Література. Фольклор. Проблеми поетики. / Збірник наукових праць. - Випуск 7. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2000. - С. 135 - 146.

Размещено на Allbest.ru