Знакова функція та мовна організація музичного мовлення

Запропонована морфологічна класифікація знаків (за критерієм відношення властивостей форми знакового предмета до його генетичних і семантичних властивостей). Установлено класи знаків-ознак і знаків-символів (перші містять у собі підкласи детермінованих ізоморфних і детермінованих анізоморфних індексів, другі - класи недетермінованих ізоморфних (іконічних) і недетермінованих анізоморфних (умовно-сигнальних) знаків).

Установлено, що знакові засоби мистецтва (в тому числі музичного) у порівнянні з іншими семіотичними об'єктами, мають такі особливі властивості: а) системну єдність та структурність; б) необмеженість набору знаків, що входять у художню знакову систему; в) змістовну нетотожність кожного художнього знака будь-якому іншому, морфологічно відмінному від нього знаку, з чим зв'язана неможливість перекодування художніх текстів; г) можливість перекладу в інший художній знак на підставі творчого уподібнення значень і прагматичних потенцій мовлення; д) естетичність форми.

Визначено специфічні властивості художніх знаків, а саме: а) тяжіння до типу іконічних символів; б) напівпрозорість знака-носія відносно певного значення; в) здатність "нести в собі" особистісні смисли, пов'язані з неповторним досвідом життєдіяльності суб'єкта мовлення. Стверджується, що ці властивості обумовлюють невизначеність границь значення художнього знака, його атрибутивну багатозначність.

Визначаються властивості знаків музичного мовлення: а) за своїм змістом музичний знак відноситься до художніх символів; б) з морфологічного погляду музичні знаки є переважно іконічними символами (знаки-індекси й знаки-сигнали мають меншу питому вагу в музичному семіозисі); в) незалежно від своїх морфологічних і семантичних властивостей будь-який музичний знак є функціональним елементом мовної системи.

4. В дисертації створена цілісна структурно-функціональна модель системної (мовної) організації музичного мовлення, яка може стати основою для розвитку нової наукової галузі - теорії музичної мови. Головними твердженнями дескриптивної моделі музичної мови є такі:

Музичне мовлення має три рівня організації: а) базис - необхідні й достатні закономірності, механізми системної організації мовлення), в) норму - конкретні фонди елементів, принципи їх оформлення й поєднання у висловленнях, г) узус - комплекс базових і нормативних закономірностей, співвіднесений з типовими мовними ситуаціями.

Система музичної мови опирається на три механізми: фонологічний, морфологічний і синтаксичний. Кожний механізм складається з фонду елементів і закономірностей їх системної організації (граматики).

Центральним поняттям, що характеризує фонологічний механізм музичної мови є фонема. Під фонемами музичної мови розуміються елементарні, неподільні, системно пов'язані між собою типові звукові форми, що служать еталонами розрізнення музичних морфем і синтаксем, тобто виконують мовну функцію релевантних одиниць. Конкретним звуко-матеріальним утіленням фонеми у мовленні є музичний алофон. Фонеми генеруються й функціонують на підставі диференціальних ознак: а) висотних, довготних, динамічних, тембральних, артикуляційних модуляцій звуку; б) метричних ознак (домірність звуковисотних, часових, динамічних, артикуляційних характеристик); в) системно-позиційних ознак.

Установлено, що графічними аналогами музичних фонем є типові нотні знаки. Функція ноти (музичної графеми) полягає у референції до певної музичної фонеми. Число нот, разом із діакритичними знаками, є меншим за теоретично можливе число фонем. У класичному європейському нотному письмі використовується біля 100.000 графічних типів. Потенціальна кількість теоретично можливих звукотипов музичної мови, що отримана шляхом підрахунку комбінацій диференціальних ознак музичних тонів та шляхом оцінки нотно-графічних типових фігур, у тисячі разів перевершує число фонем вербальної мови. Актуальна ж кількість звукотипів, що використовуються у музичному мовленні складає менш 1% від числа усіх можливих комбінацій диференціальних ознак.

Центральним поняттям, що характеризує морфологічний механізм музичної мови, є морфема. Музичні морфеми визначені як елементарні цілісні музично-інтонаційні форми, що мають фонемну структуру й певне позаконтекстове художньо-образне значення. Кожна музична морфема є деяким формальним і семантичним інваріантом, що ідеально існує в музичній свідомості й отримує матеріальне втілення в інтонаційному процесі у вигляді аломорфу. Поняття музичної морфеми корелює з категорією музичної інтонеми, а поняття морфемного фонду музичної мови - з уявленням учених про “інтонаційний словник” музичної культури.

В дисертації розроблено метод класифікації морфем музичної мови. Останні розділяються на класи мелодичних і гармонічних. Мелодичні морфеми підрозділені на висотно-контурні, ритмічні, артикуляційні, динамічні, тембральні (у залежності від диференціальних ознак фонем, що складають структуру морфеми). Інтонеми, що мають найпростішу фонемну структуру і найзагальніше образно-виразне значення, названі в роботі протоморфемами. Вони служать підставою для більш складних інтонаційних одиниць. Розглядаються також класи морфем, установлені за критеріями художньо-образного й системно-функціонального значення.

Музичний синтаксис трактується як механізм об'єднання (зчленування) інтонаційних одиниць у процесі мовлення, що несе безпосередню відповідність за смисл музично-мовного артефакту. Синтаксичний устрій розглядається як гетерогенна структура. Безпосередніми причинами її виникнення є:

а) моторика ( енергетика, кінематика) артикуляційно-вокалізаційних дій,

б) морфемний фонд мовної системи з властивими йому закономірностями звуковисотної, метроритмічної, динамічної, артикуляційної, тембрової й ладової організації,

в) фонд типових синтаксем - моделей, які породжують музичні висловлення.

Також свій вплив на синтаксичний стрій мовлення можуть вчинити позамузичні фактори:

а) структура словесної мови, що впливає на музику безпосередньо (в умовах синкретичної чи синтетичної словесно-музичної форми) чи опосередковано, через фразеологічні інтонаційні моделі, запозичені музикою;

б) синтаксис рухів людського тіла, сполучених із музикою через метроритміку танців і ритуальних дій;

в) духовний стан і творчі інтенції музиканта-виконавця, що впливають на появу в тексті ненормативних синтаксичних властивостей (музичні "словообриви").

Унаслідок своєї гетерогенності музичний синтаксис завжди являє собою складну структуру, що має два рівні:

а) поверхневий, спричинений факторами фізики та психофізіології мовленнєвих дій, певними позамузичними факторами;

б) глибинний, що обумовлюється ладовими закономірностями, логічними принципами музичного мислення. Визначаються елементи поверхневого синтаксису (просодема, фраза) та глибинного синтаксису (мотив, речення).

Найбільш специфічні принципи побудови музичного синтаксису обумовлені:

а) креативною потенцією музичних морфем - основного фонду художньо-образних знаків-символів музичного мистецтва;

б) закономірностями ладової організації музичної мови, що специфічно втілюють універсальні закони логіки людського мислення, зокрема - впливом загальної логічної схеми висловлення, що включає моменти експозиції, розвитку і завершення (формула i:m:t за Б. Асаф'євим).

Як встановлено в дисертаційному дослідженні, синтаксичний механізм музичної мови дозволяє створювати предикативні музичні висловлення, що має важливе значення для компонування наративних за змістом артефактів мовлення, для розвитку засобів музичної драматургії.

Музичний синтаксис у різних музичних мовах має різні властивості, обумовлені:

а) типом і мірою впливу позамузичних, зокрема, словесно-мовних факторів;

б) характером взаємодії одиниць поверхневого і глибинного синтаксису;

в) відношенням між предикативними й модальними ознаками речень.

5. Узагальнюючими теоретичними положеннями дисертації служать підсумкові визначення категорій музичного мовлення та музичної мови.

Музичне мовлення - це різновид мовної діяльності людини, обумовлений художніми потребами особистості й соціуму, що використовує спеціально упорядковані (симетризовані) й системно пов'язані художні знаки-символи звукової природи.

Музична мова - це система організації звукових художніх знаків-символів, що включає закономірності їх спеціального метричного упорядкування, принципи фонологічної, морфологічної і синтаксичної організації тексту на рівнях базису (мовних універсалій), норми та узусу.

музичний синтаксис мова

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія: Музыкальная речь и язык музыки. Теоретическое исследование. - Одесса: Изд-во Одесской государственной консерватории им. А. В. Неждановой им. А. В. Неждановой., 2001. - 306 с.

Статті у наукових фахових виданнях:

1.Про техніцизм в авангардистській музиці // Музика. - 1979. - № 2. - С. 11-12.

2.Електронічна музика: проблеми та перспективи // Музична критика і сучасність. - Вип. 2, - К.: Музична Україна, 1984. - С. 141-157.

3.Детское музыкальное творчество в динамике становления личности // Проблемы музыкальной культуры. - Вып 1, - К.: Музична Україна, 1987. - С. 102-120.

4.Комп'ютер: непорозуміння чи схвалення? // Музика. - 1989. - № 5. - С. 10-11. (у співавторстві з Соколом І.Б.)

5.Стилизация как художественно-выразительный прием в современной украинской музыке // Проблемы музыкальной культуры. - Вып. 2, - К.: Музична Україна, 1989. - С. 86-104.

6.Прогнозирование музыкально-творческой деятельности детей на основе изучения ее мотивации // Теоретико-методологические и прикладные проблемы развития единой системы непрерывного образования. - Ч. 1. - М.: Изд-во АПН СССР, 1990. - С. 112-115

7.Компьютер - помощник в музыкальном обучении // Информатика и образование. - 1990, - № 2. - С. 87-90. (у співавторстві з Соколом І. Б.).

8.Современная ситуация в отечественном школьном музыкальном музыкальном образовании: формирование новой педагогической парадигмы // Психолого-педагогічні аспекти перспективних систем та технологій навчання: погляд в майбутнє. Праці фахівців України….Під ред. Чебикіна О. Я. - Одеса: Изд-во ОГПИ им. К. Д. Ушинского, 1993. - С. 127-128.

9.К вопросу о причинах симметрии в музыкальной форме // Одесский музыковед' 93. Сб. статей. Ред. коллегия: Малышев Ю.В. и др. - Одесса: Моряк, 1993. - С. 77-91.

10.Культура причерноморских немцев // Научно-информационній бюллетень. Международный союз немецкой культуры (IVDK). - 1995. - № 1. - С. 13-15.

11.The Black-Sea Region Germans and their music in Terms of Ethnocultural Development // Musik im Umbruch - kulturelle Identitдt und gesellschaftlicher Wandel in Sudosteuropa. Herausg. von Bruno B. Reuer. - Mьnchen: Verlag Sьdostdeutsches Kulturwerk, 1999. - S. 238-248.

12.К изучению образного содержания музыкального мышления (психологический аспект проблемы) // Музичне мистецтво і культура. Науковий вісник. - Вип. 2. - Одеса: Астропринт, 2001. - С. 21-28.

13.Музыкальная культура этнических немцев Украины в жанровом аспекте // Київське музикознавство. - Вип. 6. - Київ: Нац. муз. академія України ім. П.І. Чайковського, 2001 - С. 324-336.

14.Музыкальный знак в типологическом аспекте // Текст музичного твору: практика і теорія. Зб. статей / Київське музикознавство. Вип. 7. - Київ: Нац. муз. академія України ім. П.І. Чайковського, 2001. - С: 47-56.

15.Die Musik in den christlichen Kirchen Odessas (Das Problem des Stiles) // Die Kirchenmusik in Sьdosteuropa. Zur Musikgeschichte einer europдischen

Region. Herausgegeben von Franz Metz. - Mьnchen: Edition Musik Sьdost, 2002. - S. 67-73.

16.Музыкальный язык и стиль музыкальной речи (о соотношении понятий) // Труды Одесск. гос. консерватории им. А. В. Неждановой. - Вып 3. - Одесса, 2002. - С. 44-49.

17."Музыкальное произведение" как видовая категория и структурные свойства музыкального текста // Музичний твір: проблема розуміння. Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. - Вип. 20. - К., 2002. - С. 13-22.

18.О причинах и целях музыкально-речевой деятельности // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. Зб. наук. Праць / За ред Н. Є. Гребенюк. - Вип. 8. - К.: Науковий світ, 2002. - С. 29-35.

19.Уровни организации музыкальной речи (базис, норма, узус музыкального языка) // Сучасні проблеми методичного аспекту освіти та мистецтвознавства. Зб. наук. праць / Заг. ред. Г.Є.Гребенюка. - К.: Науковий світ, 2002. - С. 273-281.

20.Музыкальные нотные знаки в типологическом аспекте // Проблеми сучасного мистецтва і культури. Проблеми професійної педагогічної діяльності / Зб. наук. праць. - Київ: Науковий світ, 2002. - С. 193-200.

21.Фонетика музыкального языка в типологическом аспекте (о проблеме классификации музыкальных инструментов) // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. Зб. наук. праць / За ред. Н. Є. Гребенюк. - Вип. 9. - Київ: Науковий світ, 2002. - С. 121-128.

22.Теоретическое музыкознание (к определению понятия) // Теоретичні та практичні питання культурології: Українське музикознавство на зламі століть. - Вип. 9. - Мелітополь: Сана, 2002. - С. 40-50.

АНОТАЦІЯ

Шип С. В. Знакова функція та мовна організація музичного мовлення. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 - музичне мистецтво. Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського. - Київ, 2002.

В дисертації музика розглядається як діяльність мовлення, що грунтується на використанні особливих знакових засобів, а саме - художніх символів.

Визначаються головні властивості художнього символу, а саме: матеріальна зумовленість, необмеженість класу позначeних об'єктів, переважно іконічний принцип означення, здатність до вираження особистісних смислів (відношень, модальностей), структурна складність та підпорядкованість закономірностям мовної системи.

Розглядається історичний розвиток наукових уявлень про музику як мовлення та особливу мову, що склали в ХХ ст. лінгвосеміотичний підхід у теоретичному музикознавстві.

Пропонується універсальна модель системи музичної мови, придатна до вивчення музичних мов різних культур.

Модель описує музичну мову як таку, що реалізує свої функції на трьох організаційних рівнях - базису, норми та узусу.

Визначаються та аналізуються фонемний, морфемний та синтаксичний механізми музичної мови.

Музичні фонеми визначаються як звукові типи, що створені в музично-мовній практиці.

Музичні морфеми трактуються як інтонаційні форми, що складаються з фонем, мають певне стійке позаконтекстове значення, утворюють синтаксичні одиниці музичного мовлення.

Музичний синтаксис розглядається як складний механізм мовотворення, що має два рівні: поверхневий (зумовлений властивостями процесу озвучення) та глибинний (що спричиняється логікою музичного висловлення).

Ключові слова: музичне мовлення, музична мова, лінгвосеміотичний підхід, музичний знак, музична фонема, музична морфема, поверховий музичний синтаксис, глибинний музичний синтаксис, музичне речення, предикативність музичного висловлення.

АННОТАЦИЯ

Шип С. В. Знаковая функция и языковая организация музыкальной речи. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора искусствоведения по специальности 17.00.03 - музыкальное искусство. Национальная музыкальная академия Украины им. П. И. Чайковского. - Киев, 2002.

В диссертации музыка рассматривается как речевая деятельность, подчиненная языковым закономерностям. Первым основанием для такого суждения является анализ научных представлений о речевых и языковых свойствах музыки (от времен античности до наших дней). Определяются типичные признаки различных исторических этапов развития подобных представлений; характеризуется и критически осмысливается современное методологическое направление в музыкознании, дефинированное как "лингвосемиотический подход".

Вторым основанием для суждения о речевом характере музыки является анализ ее социокультурных функций. Утверждается, что музыка отвечает социальным и личностным потребностям человека в совместных действиях (кооперации); получении, передаче, хранении информации; психологической экспрессии; имитационно-игровых действиях; эстетической творческой активности, т. е. тем потребностям, которые обусловливают речевую деятельность людей.

Третьим основанием для утверждения о речевой природе музыки является использование ею знаковых средств. Последние характеризуются как художественные знаки (или художественные символы). Определяются типологические характеристики и главные особенности этого вида знаковых средств, в частности: зависимость смысла знака от его материальных свойств, принципиальная безграничность класса означенных объектов, господство иконического принципа знаковой референции, способность знака выражать некий личностный смысл, структурная сложность, подчиненность закономерностям языковой системы.

Трактовка музыки как речи позволила уточнить ряд понятий теоретического музыкознания (музыкально-речевая деятельность и речевые действия, музыкальный текст и контекст, устная и письменная музыкальная речь и др.); предложить классификацию мотивов музыкальной речи и основных форм речевых действий (монолог, диалог, полилог).

Понимание музыки как речевого явления и осознание особенностей знакового содержания музыкальной речи позволили разработать в диссертации универсальную теоретическую модель системы музыкального языка, пригодную для изучения любых видов музыкально-речевой практики. Согласно построенной модели, музыкальный язык реализует свои системно-организующие функции на трех уровнях. Таковыми выступают: базис (имманентные механизмы языковой организации), норма (устойчивые элементы, конкретные грамматические закономерности) и узус (наиболее употребительные нормативные формы языка в определенных типичных условиях речевой деятельности).

Исследование базисного устройства музыкального языка позволило установить наличие и проанализировать его фонемный, морфемный и синтаксический механизмы.

Музыкальные фонемы определяется как звуковые типы, выработанные в музыкально-речевой практике. С этой точки зрения музыкальная речь представляется как последовательность аллофонов (звуков, отвечающих определенным типам).

Морфемы музыкального языка трактуются как интонационные формы, состоящие из фонем, имеющие устойчивое внеконтекстовое значение и служащие основой для образования музыкально-синтаксических единиц. В этом аспекте музыкальная речь представляет собой последовательность алломорфов (интонационных форм, отвечающих определенным интонационным типам).

Музыкальный синтаксис рассматривается как сложный механизм образования (порождения) речевого артефакта, имеющий два уровня: поверхностный (обусловленный свойствами звуко-интонационного процесса) и глубинный (детерминированный логикой музыкального высказывания). Специальное внимание уделяется устройству музыкального предложения, у которого обнаруживается способность передавать предикативный смысл.

Ключевые слова: музыкальная речь, речевые функции музыки, художественный знак, музыкальный язык, музыкальная фонема, музыкальная морфема, музыкальный синтаксис, музыкальное предложение, предикативность музыкального высказывания.

ANNOTATION

Shyp Sergey. Sign functions and language organization of musical speech. - Manuscript. Thesis for a doctor's degree in speciality 17.00.03 - Music Art. - Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Music. - Kiev, 2002.

In the given dissertation music is examined as phenomenon of speech. The musical speech consists of special signs - art symbols. The main properties of art symbols are: essenciality of material form, limitlessness of a class of designated objects, domination of iconic principle, ability of expression of personal meaning (attitudes, modalities), structural complexity and subordination to language system etc.

The author constructs the universal model of musical language system, which is applicable to musical languages of different cultures. The basic statements of the given model are as following: 1) The musical language functions in levels of base, norm and usus; 2) The main components of musical language system are subsystems (mechanisms) of phonemes, morphemes and syntax; 3) Musical phonemes are types of sounding, which serve as a building material for musical morphemes; 4) Musical morphemes are phonematical structures having steady meaning outside of a context; and they are employed as the base for syntactic units of musical speech; 5) The musical syntax has two levels of its structure: surface (caused by properties of sound process) and deep (caused by logic of the musical statement).

The constructed model of musical language is intended for a musical texts analysis method perfection, development of scientific representations about the musical thinking, comparative study of various musical styles, genres and cultures.

Key words: musical language, musical speech, musical signs, musical phonemes, musical morphemes, musical syntax, musical sentency, predication in musical narration.

Размещено на Allbest.ru

Размещено на Allbest.ru