Політичні та соціально-економічні умови становлення і розвитку культури Київської Русі

Перші давньоруські літописи з'явилися вже в XI ст. і вочевидь спиралися на ще більш давні записи. Найдавніші з літописів - Київський (близько 1037), Києво-Печерський (1073), Новгородський (1079) - відомі за згадками, але до наших часів не збереглися. Значною мірою вони ввійшли до складу Початкового, або Києво-Печерського зведення (1093), з якого виникла "Повість времінних літ". "Повість" було укладено близько 1110 p., імовірно, ченцем лаври преподобним Нестором. Твір дійшов до нас у двох найповніших списках XV ст.: Іпатіївському та Лаврентіївському (за назвами монастирів у Росії, де в XVIII ст. їх було виявлено істориками). Дві версії цієї пам'ятки дещо відрізняються за змістом і пафосом, але в українській історіографії віддають перевагу Іпатіївському списку як більш автентичному, пов'язаному саме з українськими територіями і менше спотвореному пізнішими редакціями.

Цей твір увібрав увесь досвід історичної писемності попереднього часу і досягнення європейської думки, традиції візантійської культури. У вступі до “Повісті” Нестор подав картину світової історії, показав місце слов'ян і Київської Русі у сучасному йому світі, ствердив ідею взаємозв'язку і взаємозумовленості історії всіх народів, засудив княжі міжусобиці. Нестор - широко ерудована особа: він постійно звертається до Біблії як найвищого авторитету історичних знань середньовіччя, до численних візантійських хронік. Літопис доведений до 1110 р. Він двічі піддавався редагуванню (за Володимира Мономаха і Мстислава): у 1116 р. - ігуменом Видубецького монастиря Сильвестром, у 1118 р. - Мстиславом Володимировичем (або за його наказами). Унаслідок цього в літопису з'явилася норманська концепція давньоруської історії, яка не відповідає історичній дійсності.

Крім Києва літописання велося в Новгороді, Чернігові, Переяславі, Галичі, Володимирі-Волинському, Володимирі-на-Клязьмі, Ростові. Хоча майже всі князівства Русі мали свої літописи, більшість з них носили місцевий, а не загальноруський характер. Серед найбільш визначних загальнодержавних літописів слід назвати Галицько-Волинський (XIII ст.) . На відміну від більшості інших, він, скоріш за все, повністю написаний не монахами, а визначними дружинниками чи боярами і викладає події не за роками, а становить суцільну розповідь про історичні факти та подає життєписи окремих найбільш відомих руських князів.

У XIII ст. кількість світських за змістом творів у літературі Київської Русі збільшується. Популярністю користуються описи мандрівок до інших країн, в першу чергу- Візантії: "Ходіння в Царьград" Добрині Ядрейковича, "Повість про взяття Царьграда фрягами (хрестоносцями)". З'являються нові форми історичних творів: сказання, сімейні хроніки, воєнні повісті, життєписи князів.

Високий розвиток культури Київської Русі мав міцне підґрунтя, створене попередниками: розвинену писемність, образне бачення явищ, уміння трансформувати в мистецькі образи історичні події та персонали. Усе це зумовило формування унікального явища -- літератури періоду Київської Русі.

культура київський русь мистецтво

Висновки

Київська Русь, освоївши кращі досягнення народів східних слов'ян, протягом IX--XII ст. вибудувала самобутню і високу культуру, яка посіла визначне місце серед культур країн Європи та Азії.Численні археологічні знахідки та писемні джерела свідчать про їх самобутність і спростовують тези окремих науковців про іноземні впливи, які особливо були популярними серед вчених в XIX- XX ст.

Культурі Київської Русі притаманні спільні риси в різних галузях духовної і матеріальної культури -- житті, одязі, речах побуту, декоративно-прикладному мистецтві, обрядовості, усній народній творчості, що на сьогодні являє для нас єдину спільність -- культуру Київської Русі.

Високий освітній рівень києворусичів підтверджується великою кількістю писемних пам'яток і написів на пряслицях, холодній зброї, берестяних грамотах, графіті у Софії Київській та Новгородській. Народилася і утвердилася любов до книги, утворюються скрипторії, майстерні для переписування та оздоблення книги. На основі багатої фольклорної традиції розвивається оригінальна література. На жаль, до наших днів дійшло мало світських творів, але "Слово про Ігорів похід" серед них посідає чільне місце. Один із найвизначніших світських творів періоду Київської Русі -- це "Поучение" дітям Володимира Мономаха, в якому він закликає їх до миру і злагоди та подає ідеалізований образ політика, державного діяча, воїна.Істотного розвитку дістала усна народна творчість, що відбиває специфіку мислення і мову народу.

Із прийняттям християнства витісняється традиційна дерев'яна архітектура, на зміну їй приходить мурована, візантійського типу, яка частково увібрала в себе традиції будівничих Русі. Давньоукраїнське зодчество розвивалося в контексті західноєвропейської архітектурної традиції, а будівельна давньоукраїнська традиція слугувала за взірець в інших землях Київської Русі.

Високого рівня розвитку досягло декоративно-прикладне, ужиткове та ювелірне мистецтво. Вироби майстрів Київської Русі були популярними не тільки на батьківщині, а й за її межами. Це переважно вироби із золота: намисто, колти, ланцюжки, сережки, діадеми, браслети,фібули,персні та ін.

Культурний розвиток Київської Русі створив родючий грунт, на якому пізніше постали різноманітні у своїх проявах і самобутні за характером культури українського, російського й білоруського народів. На українських землях саме демократичні тенденції давньоруської культури знайшли найбільш сприятливі умови для подальшої еволюції. Ці тенденції були тісно пов'язані з патріотичною боротьбою за національну самобутність вітчизняної культури, що стала тотожною боротьбі за рідну мову, православну віру, соборну державу.

Практичне значення даної роботи- можливість використання її на семінарах, лекціях, шкільних уроках з літератури, історії та культурології, особливо для висвітлення особливостей та специфічних рис культури Київської Русі.

Список використаної літератури

1. Білецький О.І. Від давнини до сучасності.Збірник праць з питань української літератури, т.1.-К.:Держлітвидав України,1960.

2. Бокань В. Історія культури України/І.Польовий-К.,2001.

3. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях.-К.,1992.

4. Воропай Олекса. Звичаї нашого народу.- К., 1999. т1.

5. Гнатюк В.Знадоби до української демонології.-Львів,1903

6. Греченко В.А. Історія світової та української культури./І.Чорний,В.Кушнерук,В.Режко-К.: Літера,2000.

7. Грицай М.С. Давня українська література./В.Л.Микитась, Ф.Я.Шолом-К.: Вища школа,1978.

8. Грушевський М.С. Історія української культури.-К.,1993.

9. Грицай М.С. Українські літописи і народна творчість.-«Вісник Київського університету»-№8.-1966.

10. Дяченко Ю.П. Українці: народні вірування, повіря, демонологія.- К., 1992.

11. Запровадження християнства на Русі.Історичні нариси. -- К., 1988.

12. Історія української культури /За ред.І.П.Крип'якеви- ча.-- К., 1990.

13. Історія світової та української культури.- К., 2000.

14. Календарно-обрядові пісні.-К.,1987.

15. Культура українського народу: Навч. посібник / За ред. В.М.Русанівського.-- К.,1995.

16. Культура українського народу.-К.,1994.

17. Логвин Г. З глибин.Давня книжкова мініатюра.-К.,1974.

18. Лосєв І.В. Історія і теорія світової культури: Європейський контекст.-К.,1995.

19. Максимов С.В. Нечиста і невідома сила.-К.,1993.

20. Мамолат Є.С. Історія українського мистецтва.-К.,1966.

21. Марченко Н.І. Історія української культури: з найдавніших часів до середини 18 ст.-К.,1961.

22. Мистецтво Київської Русі. -- К.,1989.

23. Нарис української культури. - Хмельницький, 1992.

24. Німчук В.В. «Слово о полку Ігоревім» і народна мова.-К.,1968.

25. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу.- К.,1992.

26. Полонська-Василенко Н.Д. Історія України. --К.,1993.

27. Померанцева О.В. Міфологічні персонажі в українському фольклорі.-К.,1975.

28. Попович М. Нариси історії культури України.-Львів, 1990.

29. Рыбаков Б. А. Язычество Древней Руси. -- М., 1983.

30. Семчишин М. Тисяча років української культури.--К., 1993.

31. Українська культура. Історія і сучасність: Навч. посібник / За ред. С. О. Черепанової. -- Л., 1994.

32. Українська культура. Курс лекцій / За ред. Д. Антоновича. -- К., 1992.

33. Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник / За ред. М. Заковича. --.К.,2000.

34. Енциклопедія українознавства.-Львів,1993.

Размещено на Allbest.ru