Самобутня культура Древнього Єгипту

Мумії після сповивання звичайно упаковувалися в шухляди. Додаткове упакування, що одержало в археологів назву "картонаж", виготовлялася з 20-30 льняних чи папірусових простирадл, просочених смолою, гіпсом чи соком акацій. Ці простирадла вологими накладалися на сповите тіло. Щоб матеріал туго обтягав мумію, його стягали на спині шнуром. Висихаючи, картонаж ставав міцним, як дерево. Його покривали тонким шаром штукатурки і розписували фарбами. Картонажний футляр клали в дві чи більше дерев'яних шухляд з кедра чи сикамори, що входили один в іншій. Труни у формі людського тіла одержали назву антропоідів. Якщо небіжчик походив зі знатної родини, його мумію укладали в кам'яний саркофаг з мармуру, вапняку, сланцю або граніту.

Відзначимо, що тільки одна з десяти мумій виготовлялася описаним нами способом, дуже дорогим і трудомістким. Велика ж частина оброблялася більш дешевими методами. Дослідники установили, що підготовка мумії вироблялася трьома способами, було навіть підраховано, скільки коштує той чи інший спосіб у сучасній валюті. Перший (дуже дорогий) - 1200 доларів, другий - 300 доларів, третій (дуже дешевий) - 75 доларів.

З тих пір пройшли століття, але проблема збереження тіл померлих продовжує хвилювати вчених. Навчання про бальзамування розвивалося, удосконалювалося і дійшло до наших днів, але передумовами до розвитку цієї галузі знань були тексти древніх бальзаматорів Єгипту, їхній неповторне, часом загадкове мистецтво.

Мистецтво Древнього Єгипту

У божественному царстві фараонів мистецтво служило насамперед релігії. Творами сакрального мистецтва були піраміди, храми, гробниці, настінний живопис і статуї. Сюжети барельєфів незмінно служили сполучною ланкою між богами і людьми, насамперед фараонами. Сцени боротьби, жертвоприносини і потойбічного життя чергувалися зі сценами життя, діяльності, радості і смерті.

Єгипетські художники не знали перспективи, але всіма доступними їм способами вони прагнули правдиво відтворювати дійсність. Той, кому удасться цілком зануритися в споглядання яскравих єгипетських фресок, навіть не володіючи спеціальними знаннями, зможе скласти собі уявлення про життя Древнього Єгипту. Багато які з фресок роблять дивне, хвилююче враження на глядача.

Імхотеп, міністр і зодчий фараона Джосера (XXVIII в. до н.е.), автор східчастої піраміди в Саккара, вважається батьком кам'яної архітектури. У ті часи храми ще являли собою частину комплексу піраміди. Пізніше на зміну пірамідам прийшли сховані від розкрадачів скельні гробниці. У віддаленні від таких гробниць храми стали здобувати більше значення. Ці спорудження будувалися з каменю на століття. Житла ж простих людей зводили зі швидко руйнівної цегли.

Величний зал храму Амоіа в Карнаці, будівництво якого почав Сеті I і завершив його син Рамсес II (приблизно 1290-1224 до н.е.). Монументальні колони з капітелями у вигляді квіток папірусу, що розкрилися, підтримуючі на висоті 24 м колосальні архітрави, свідчать про досконалість будівельної техніки. Усякий, кому хоч один раз доводилося бачити піраміди, мимоволі задумувався над тим, як же були побудовані ці грандіозні спорудження, як перевозилися величезні камені, якими технічними і математичними знаннями володіли древні єгиптяни і якими інструменти вони користалися.

Ті ж питання виникають при погляді на обеліски Луксора, Гипостиль у Карнаці й особливо на колоси Мемнона, споруджені з кам'яних брил, вирубаних у каменоломнях до північного сходу від Каїра і доставлених за 700 км. у Фіви.

У Древньому Єгипті технічні і наукові знання не були самостійними предметами, а входили в загальне утворення переписувачів, що служили місцевому правителю або фараону. Освіта починалася з оволодіння мистецтвом читання і письма за допомогою літературних текстів. Крім того, вивчалися папіруси, що містять праці по математиці і техніці; правда, їх до нас дійшло набагато менше, ніж літературних пам'ятників.

З древніх часів ремісники складали сімейні гільдії: є свідчення, що в додинастичному Єгипті існувало, наприклад, високорозвинена гончарна справа, виготовляли кам'яні інструменти, кераміку, вироби з металу. . Пізніше єгиптяни почали добувати рідкий по твердості камінь, причому каменоломні часто знаходилися на значній відстані від долини Нілу. В часи Древнього царства (3-є тисячоріччя до н.е.) удосконалилася обробка каменю, з'явилися барельєфи і скульптура; вершиною цього мистецтва стало створення перших колосів: сфінкса в Гізі і статуй V династії (2465-2323 до н.е.). Щороку розлив Нілу стирав границі полів і їх приходилося постійно заново межувати, що сприяло розвитку рахування. За допомогою ніломірів на півдні, на острові Елефантина, і на півночі, біля Мемфіса, фіксувалися підйом води і щорічна висота затоплення: адже рівень води визначав розміри прибуткового податку з різних категорій оброблюваних земель, особливо з плантацій на високих ділянках. Спостереження за розливами Нілу і виявлення їхнього зв'язку з астрономічними феноменами привели до винаходу календаря, заснованого на зміні часів року, що було великим досягненням у порівнянні з колишнім місячним календарем. Знання, отримані при обробці землі і вивченні зоряного неба, лягли в основу майбутньої теорії монументальної архітектури Древнього царства.

Ніл був головною артерією країни. По ріці плавали човни і баржі, рукави дельти використовувалися як засоби повідомлення: канали, що їх зв'язували, з'єднували прибережні поселення. По каналах з одного храму в іншій переправляли важкі вантажі, а більш легкі, наприклад мішки з зерном, перевозили по суші на ослах, а тільки потім по воді. Колеса, що ввійшли в побут у період Нового царства (1550-1070 до н.е.), ставилися тільки на військові візки і колісниці, і хоча знатні люди користалася останніми для розважальних прогулянок, вони все-таки не були розповсюдженим засобом пересування. У Древнім царстві високопоставлені сановники, відправляючись на короткі відстані, користалися носилками, далекі ж подорожі воліли робити по воді.

На противагу Вавилону, похмурій батьківщині деспотизму, Єгипет був для древнього світу щирою міцністю священної науки, школою для його найбільш славних пророків, притулком і разом лабораторією найбільш шляхетних переказів людства. Едуард Шюре ("Містерії Єгипту").

культура релігійний древній єгипет

Размещено на Allbest.ru