Культура України

П. Могила, будучи архімандритом Києво-Печерського монастиря, у 1629 р. склав <Літургаріон або Служебник>, в якому подана текст літургіі та інших молитов і обрядових звичаїв, властивих тільки українській церкві. Разом з ігуменом цього ж монастиря І. Трохимовичем П. Могила був співавтором епохального твору цієї доби <Православне сповідання віри>. Даний катехізис подає основи віри православної церкви, очищеної від чужих впливів. За проведену роботу П. Могила був нагороджений ступенем, доктора богословських наук. Цей твір був поширений також і серед неправославних християнських народів, а в Україні залишився єдиним підручником у навчанні віри аж до ХІХ ст. Крім того, П. Могила був автором <Требника>, в якому описаний порядок богослужінь, зв'язаних з різними обставинами: на випадок недуги, неврожаю, посвячення нової хати тощо.

П.Могила доклав багато зусиль для піднесення Київського Богоявленського братства. Він провів реформу Київської братської школи на зразок західноєвропейських колегій і з того часу вона стала називатися Києво-Могилянською академією. Навколо академії він згуртував визначних учених-тєологів. Столицю України Київ називали тоді Могилянськими Атенами. За рахунок прибутків монастирів П. Могила організував перебудову церкви Київської Софії і Спаса та провів розкопки руїн Десятинної церкви. Він також здійснив заходи для канонізації всіх печерських угодників .

Освіта і шкільництво в Україні тісно пов'язані з розвитком друкарської справи. Епохальний винахід друку в Європі започаткував німецький винахідник Й. Гутенберг, який в 40-х роках ХV ст. розробив технологію друкарського процесу. Він винайшов спосіб виготовлення друкарських форм із застосуванням рухомих літер і сконструював друкарський процес. Цей винахід швидко поширився на всі країни Західної Європи. В ХV ст. перші друкарні виникають у великих слов'янських містах - Празі та Кракові, а з початком ХVІ ст. - на українсько-білоруських і литовських землях.

Точна дата початку книгодрукування на українських землях нам невідома. Дослідники тривалий час дотримувались думки, що першою друкованою книгою був <Апостол>, виданий у Львові Іваном Федоровим у 1574 р. Разом із Петром Метиславцем вони заснували у 1564 р. друкарню в Москві, де видали <Апостол>, а в 1565 р. <Часовник> для церковних потреб. Однак діяльність першодрукарів у Москві тривала недовго. Переслідувані властями світськими і духовними, вони змушені були виїхати у Велике князівство Литовське. Тут у маєтку литовського гетьмана Г. Ходкевича, потомка давнього українського роду, в м. Заблудові друкарі видали у 1568 - 1569 рр. <(Євангеліє учительне> і <Псалтир>. Після того їх дороги розійшлися: Петро Метиславець переїхав до Вільна і з допомогою міщан Кузьми та Луки Мамоничів відкрив друкарню, де було видано <Євангеліє> (1575 р.) і <Псалтир> (1576 р.). В свою чергу, Іван Федоров у Заблудові опублікував <Псалтир з часосновцем> (1570 р.). На цьому Заблудівська друкарня припинила свою діяльність. Наприкінці 1572 р. Іван Федоров переїхав до Львова - важливого на той час економічного і культурного центру України. Тут за допомогою міщан він заснував друкарню і 1574 р. видав <Апостол> і <Буквар> (<Азбуку>). Вихід у світ <Апостола> - знаменна подія в історії української культури. Дана книга сприяла розвиткові українського письменства, яке відіграло важливу роль у захисті української національної церкви і національної справи взагалі. Наприкінці львівського видання <Апостола> І. Федоров помістив герб Львова і свій власний герб, що був своєрідним екслібрисом знаменитого друкаря. У післямові до <Букваря> він писав, що мав намір подбати і про видання інших потрібних книг. Це йому вдалося здійснити за допомогою князя К. Острозького в м. Острозі. Він надрукував - <Буквар> (1578 р.) для потреб заснованої там школи, <Біблію> (1581 р.) - перше повне видання слов'янською мовою. Повернувшись до Львова в 1582 р., друкар через ряд матеріальних ускладнень не зміг продовжувати друкарсько-видавничу діяльність. Іван Федоров помер 15 грудня 1583 р. і був похований на території Онуфріівського монастиря. На його могилі вдячні львівські міщани встановили надгробок з написом: <друковані занедбало обновив>. Місце поховання і надгробок не збереглися, а напис дав поштовх для виникнення нових гіпотез про існування книгодрукування на Україні до Івана Федорова.

Одна із таких гіпотез пов'язана з іменем львівського міщанина Стефана Дропана, який у 1463 р. відновив Опуфріівський монастир, заснований ще князем Левом Дациловичем. У документах ХVІІ ст. є згадка про те, що у 1460 р. С. Дропан подарував монастиреві власну друкарню.

Цю гіпотезу підтримує сучасний дослідник історії книгодрукування в Україні О.Мацюк. Документальні дані про це знайдено у книжкових фондах василіанських монастирів Центрального Державного Історичного Архіву у Львові. Незважаючи на відсутність дофедорівських стародруків, гіпотеза про початок книгодрукування в Україні до І. Федорова має право на існування.

Слідом за львівською та острозькою друкарнями 6ули організовані й інші, які діяли не лише у містах (Київ, Рогатин), але й в селах при монастирях (Крилос, Стрятин, Почаів, Угерці) .

Значний внесок у розвиток книгодрукування зробили С.Будзина, Т. Земка, Я. Шеліга, С. Рогаля, мандрівний друкар П. Людкевич та ін. Серед стародруків у ХVІ ст. з'явились численні твори українською мовою, а також переклади з південнослов'янських оригінальних творів. Визначною пам'яткою перекладної літератури є <Пересопницьке Євангеліє>, перекладене з болгарської мови на слов'яно-руську Михайлом Василевичем із Сянока (1556 - 1561 рр.). Дана книга знаменита тим, що вона є найкращим зразком української мові того часу і особливо славиться своїм винятковим мистецьким оформленням.

Висновок

Вивчення суспільства через культурологічні процеси особливо важливе сьогодні, адже сприйняття його лише через економічні та політичні процеси збіднює людство. Практицизм, технократія знеособлюють індивідуальність, негативно позначаються на ній, помітно знижуючи рівень культури народів. Культурологічна база уможливить розуміння важливості та значущості таких феноменів суспільної свідомості, як мистецтво, література, філософія, а також найвищого уособлення природи - людини.

Сприйняття і розуміння культури як суспільного явища допоможуть кваліфіковано аналізувати, систематизувати, класифікувати та створювати оптимальні моделі процесів духовного, соціально-політичного та культурно-мистецького життя, на цій базі впорядкувати й унормовувати розмаїття форм людської діяльності.

Размещено на Allbest.ru

Використана література

1. Дорошенко Д. І. Нарис історії України, Львів, 1991.

2. Крип'якеиич І. П. Історія України, Львів, 1990.

3. Огієнко І. Українська культура. 1991.

4.Кононенко П.П. «Проблеми розвитку української літератури».

5.Кононенко П,П. «Українознавство».

6.Кононенко П.П. «Свою Україну любіть».

7.Літопис руський. Пер. з давньорус. Л.Є.Махновця; Відп. ред. О.В.Мишанич.