Сецесія в архітектурі Станіславова кінця ХІХ – початку ХХ століття

Використання у 1980-1990 рр. сецесійних форм у контекстуальних вставках історичної частини міста, в особняковому будівництві у більшості випадків відповідає принципу історизму кінця ХІХ ст., коли від використання прийомів і форм архітектури минулого очікувалось відтворення відповідної психологічної атмосфери.

3. У третьому параграфі запропоновано модель архітектурної системи сецесії Станіславова та визначено її місце у архітектурній системі Галичини. Архітектурна система станіславівської сецесії є компонентом сецесійної підсистеми архітектурної системи Галичини - відкритої, ієрархічної системи, яка в свою чергу є одним з компонентів більш широкої системи - містобудівної. Базовою мінімальною одиницею, носієм інформації, в архітектурній системі сецесійного Станіславова є розпланування, яке в сецесії методологічно передбачає відповідність зовнішнім формально-просторовим характеристикам будинку. Структура взаємозв'язків елементів забезпечує мобільність системи, можливість об'єднання елементів у білатеральні групи на підсистемному рівні (на предметному рівні - за змістом і формою, на просторовому - за функцією і формою, на речовинному рівні - за функцією і структурою), утворюючи т. зв. семантичні поля. Існування системи передбачає її зв'язок з іншими системами, у даному випадку в ролі інших систем виступають об'єктивні зовнішні і внутрішні фактори впливів.

Зовнішні впливи і локальні будівельні традиції сприяли оформленню станіславівської сецесії в дві головні течії: інтернаціональну європейську й відмінну народно-романтичну, що споріднює її з віденською, краківською та львівською архітектурою. Основна частина станіславівської сецесійної забудови за більшістю ознак належить до типової, характерної віденсько-мюнхенському осередку та поділяється на архітектуру універсального типу та сецесійно-історичну архітектуру. Домінуючим акцентом архітектури універсального типу є лінеарно-рослинний або формальний декор та повторення цих форм у архітектурній масі. Такі ж елементи та принципи утворення архітектурних форм зустрічаємо в іншій частині об'єктів, що стоять на пограниччі з історичними формами. Це сецесійно-історична архітектура, де локальні теми минулого виступають у модифікованому сецесійному дусі.

Етнічна мозаїка, з якої виросла галицька мистецька культура та процеси пристосування, які в ній відбувалися, детермінували неоднорідність, багатокультурний характер як львівської, так і станіславівської архітектури. Багатокультурний характер станіславівської архітектури визначив наступну сецесійну палітру: сецесію українську (народностильову „гуцульську”, сецесійно-романтичну, неокласицистичну), українсько-німецьку (народностильову, неокласицистичну), українсько-польську (народностильову “гуцульсько-закопанську”, сецесійно-романтичну), єврейську (ро-мантичну). Отже, станіславівська сецесія, як і львівська, повстала завдяки творчості представників різних народів. Це споріднює її з трансильванською (угорсько-румунською), чеською сецесією.

Здійснене дослідження архітектури Станіславова підтвердило, що галицька сецесійна архітектура не є однорідною. Станіславівська сецесія має низку суттєвих відмінностей у стилістичному розвитку від львівської сецесії, що репрезентує загальний образ сецесії Галичини.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Значну частину архітектури історичного центру Івано-Франківська формує екстер'єр споруд періоду сецесії та через довготривалу недооцінку івано-фран-ківська (станіславівська) сецесійна архітектура залишалась малодослідженою і практично невідомою.

2. На основі здійсненого аналізу доведено, що становлення та розвиток забудови м. Станіславова наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. залежало від впливу внутрішніх та зовнішніх чинників та було нерозривно пов'язане з еволюцією його архітектурно-розпланувальних характеристик у ХVІІ-ХІХ ст.

3. На основі виявлених закономірностей у розвитку архітектурно-розплану-вальних, стилістичних вирішень встановлено етапи розвитку архітектури Станіславова періоду сецесії,: 1895-1899 рр. - протосецесія; 1900-1902 рр. - рання фаза; 1903-1908 рр. - зріла фаза; 1909-1914 рр. - пізня фаза. Етапи розвитку послідовно співпадають з етапами розвитку європейського модерну, але характеризуються часовим відставанням порівняно з архітектурою європейською на п'ять-шість років, з львівською - на два-три роки з подальшою тенденцією до зменшення хронологічної різниці.

4. Визначено вісім основних джерел виростання станіславівської сецесії, її окреслення у протосецесійний період та подальших сецесійних інспірацій.

5. У період протосецесії архітектурні джерела репрезентовані двома тенденціями - класицистичною та романтичною. Сецесія ранньої та зрілої фаз поділяється на орнаментальну та раціональну течії, які відтворюються у зовнішньому розвитку мотивами універсального типу та сецесійно-історичними. Пізня фаза станіславівської сецесії характеризується двома тенденціями: раціоналістичною та ретроспективною.

6. За результатами стилістичного аналізу встановлені дві головні течії розвитку станіславівської сецесії: інтернаціональна європейська й відмінна народно-романтична, що споріднює її з віденською, краківською та львівською архітектурою. Основна частина станіславівської сецесійної забудови належить до типової, характерної віденсько-мюнхенському осередку та поділяється на архітектуру універсального типу та сецесійно-історичну архітектуру. Національна сецесійна палітра, яка складається з чотирьох стильових спрямувань, споріднює її з краківською, львівською, трансильванською (угорсько-румунською), чеською сецесією.

7. За результатами функціонально-типологічного аналізу структуровано житлові, громадські та промислові сецесійні споруди, як десять функціонально обумовлених груп будинків.

8. За архітектурно-розпланувальними характеристиками встановлено способи розташування особняків та прибуткових будинків у системі міської забудови, визначено варіанти блокування прибуткових будинків на основі типових конфігурацій планів у рядовій забудові та запропоновано класифікацію розпланувальних схем сецесійних особняків Станіславова у п'яти групах.

9. У процесі архітектурно-розпланувального аналізу встановлено закономірності у взаємозв'язку між внутрішнім та зовнішнім розвитком формально-просторової системи будинків. В особняковому будівництві домінує об'ємна архітектурна композиція, у прибутковому до кінця 1910-х рр. - фронтальна. Раціональні тенденції формоутворення у сфері громадського будівництва виявились у нових формально-просторових і конструктивних вирішеннях. Громадські споруди, переважно адміністративні, фінансові, створюють просторові містобудівні домінанти з відкритими для огляду фасадами або займають найбільш вигідне наріжне місце у рядовій забудові. В окремих випадках формуються елементи ритмічної об'ємно-просторової композиції.

10. На підставі здійсненого аналізу встановлено, що сецесійні зміни в архітектурі Станіславова відбулись найперше на архітектурно-розпланувальному рівні. Відтворення цих змін у зовнішньому розвитку формально-просторової структури забезпечили сецесійно-історичні та сецесійні універсального типу архітектурні форми.

11. В результаті морфологічного аналізу доведено, що архітектурна деталь протягом еволюційного періоду розвитку станіславівської сецесії залишається важливим формотворчим чинником. Різноманітність видів вікон, арок, ніш, балконів, лоджій, еркерів, порталів, аттиків, куполів створює лаконічні форми, які разом складають композицію фасадів сецесійних будинків, і визначає стилістичне спрямування об'єктів.

12. При аналітичному дослідженні впливу сецесії на архітектуру Станіславова-Івано-Франківська 1920-1990-х рр. визначено, що архітектура 1919-1929 рр. є перехідним періодом від архітектури сецесії до конструктивізму (функціоналізму), яка розвивалась двома шляхами. Перший шлях - шлях історизму й традиціоналізму. Другий шлях - це раціоналізація сецесії у рамках пошуку нової естетики. Архітектуру Станіславова перехідного періоду, пов'язану з сецесією, слід класифікувати відповідно до будинків, що поєднують риси: сецесії та неокласицизму; сецесії та народного романтизму; сецесії та ар деко; сецесії та раціоналізму або конструктивізму (функціоналізму). Встановлено, що традиції станіславівської сецесії періодично відроджуються в архітектурі радянського і пострадянського Івано-Франківська. У 1960-х рр. виникла івано-франківська регіональна архітектурна школа, пов'язана з виявленням національних особливостей в архітектурі.

13. В результаті здійсненого дослідження визначено, що архітектурна система станіславівської сецесії є компонентом сецесійної підсистеми архітектурної системи Галичини - відкритої, ієрархічної системи, яка в свою чергу є одним з компонентів більш широкої системи - містобудівної.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Формування архітектурного обличчя міста Станіслава та стилістичні особливості окремих споруд кінця ХІХ - початку ХХ ст. // Вісник Прикарпатського університету: Мистецтвознавство / Редкол.: М. П. Фіголь, М. Є. Станкевич, Ю. П. Лащук та ін. - Івано-Франківськ: Плай, 1999. - Вип. 1. - С. 126-132.

2. Становлення та розвиток модерну в архітектурі Станіславова початку ХХ століття // Теорія та історія архітектури і містобудування / Редкол.: М. М. Дьомін, А. П. Мардер, А. О. Пучков та ін. - К.: НДІТІАМ, 1999. - Вип. 4. На честь Євгена Васильовича Тимановича. - С. 156-161.

3. Архітектура // Мій рідний край - Прикарпаття: Навч. посібник / Відпов. ред. В. І. Кононенко. - Івано-Франківськ: Плай, 2000. - С. 285-292.

4. Етапи розвитку станіславівської сецесії протягом 1895-1914 рр. // Вісник Прикарпатського університету: Мистецтвознавство / Редкол. М. Є. Станкевич, А. П. Лащенко, Р. В. Чугай та ін. - Івано-Франківськ: Плай, 2001. - Вип. 3. - С. 77-86.

5. Дослідження еволюції архітектурних форм сецесії міста Станіславова 1895-1914 рр. // Вісник Національного університету “Львівська Політехніка”: Архітектура / Відп. ред. проф. Б. С. Черкес. - Вип. 439. - Львів: НУ “ЛП”, 2002. - С. 250-258.

6. До питання про містобудівну трансформацію Станіслава // Архітектурна спадщина України / Редкол.: М. М. Дьомін, С. В. Бабушкін, А. О. Пучков та ін. - К.: НДІТІАМ; Головкиївархітектура, 2002. - Вип. 5. Традиції та новаторство у містобудуванні України. - С. 209-215.

7. Структурний аналіз сецесійних особняків Станіславова // Теорія та історія архітектури і містобудування / Редкол.: М. М. Дьомін, А. П. Мардер, А. О. Пучков та ін. - К.: НДІТІАМ, 2002. - Вип. 5. На честь Олени Марківни Годованюк. - С. 256-264.

Размещено на Allbest.ru