Оптимізація управління територіальним розвитком міста

При розробці відповідної математичної моделі дуже важливо, щоб у число аргументів виробничої функції, що є основою цієї моделі, повинні бути включені всі істотні для даного процесу фактори; логічні і економічні вимоги. Основні з них наступні:

усі величини повинні мати виразний економічний зміст;

усі економічні величини, що входять у виробничу функцію, повинні бути вимірні;

випуск продукції без витрат неможливий;

якщо величина якого-небудь ресурсу обмежена, то випуск не може рости нескінченно;

збільшення витрат не може привести до зменшення випуску.

Структурна та математична модель взаємозв'язків між характером землекористування й системою просторових зв`язків у місті дозволяє визначити шлях, щоб інтегрувати обидва явища у послідовній, практичній і життєздатній політиці міської влади.

Для вирішення проблем процесу інтегрування моделей просторової підсистеми і економічної підсистеми містобудівної системи пропонується використовувати модель міжсекторного підходу “витрати-випуск” для містобудівного аналізу:

,(10)

де: Xіm -- загальний випуск економічного сектора m у зоні i; Xjm -- загальний випуск економічного сектора m у зоні j; Zjmn -- зональні технічні коефіцієнти місця призначення (приймаючої зони); b -- відстань-заснований фінансовий параметр чутливості; cij -- вартість переміщення від зони походження поїздки i до місця призначення зони j; Yim -- кінцевий попит для випуску сектора m у зоні i.

Оптимальне розміщення пунктів обслуговування населення на мережі, що задовольнить попит в деякому числі пунктів, можна визначати, розглядаючи відстань, час або вартість переміщення на мережі, на якій розміщені пункти попиту і пункти обслуговування (пропозиції) і по якій повинен відбуватися рух. Застосовуючи критерій мінімізації транспортної роботи (витрат) можна вибрати таке розміщення, при якому сумарне переміщення між пунктами обслуговування і пунктами попиту буде мінімальним. В цьому полягає мета алгоритму для моделі розміщення пунктів обслуговування на мережі. В моделі розміщення пунктів обслуговування на мережі для пошуку набору вузлів обслуговування використовується алгоритм заміщення верхнього, або обміну вузлів, Тейтца і Барта.

Розділ 4 “Моделі природно-техногенної підсистеми містобудівної системи”. На основі дослідження структури природно-технічної підсистеми містобудівної системи, взаємозв'язків природних і антропогенних чинників розроблені математичні моделі освоєння „складних” територій, методика проектування.

Сучасна практика розміщення будівництва на складних територіях, які характеризуються можливими зсувними явищами, підтопленням ґрунтується на передпроектній оцінці стійкості території. При цьому як правило ігноруються можливі зміни параметрів природного середовища під впливом створюваної забудови, її благоустрою. Це приводить до непередбачених порушень стійкості території, змінам характеристик ґрунтів і, в результаті, значним економічним збиткам, необхідністю відновлення порушених територій, експлуатації будинків і елементів благоустрою.

Моделювання “поводження” складних територій у практиці проектування сполучено з визначеними труднощами, обумовленими, по-перше, великою трудомісткістю розрахунків по перевірці стійкості території, по-друге, недостатньою вивченістю того комплексу антропогенних впливів, що створюється в результаті забудови території, по-третє, складністю економічного аналізу збитків від порушень стійкості територій.

Застосовувані в даний час для опису містобудівних об'єктів математичні моделі можна розділити на дві великі групи: дескриптивні (описові), що використовуються для опису його економічних можливостей, соціальних функцій і т. п. та оптимізаційні, за допомогою яких із можливих варіантів рішення вибирається кращий. Поряд із цими підходами, останнім часом починає застосуються імітаційна методологія моделювання складних містобудівних систем. Освоєна територія є складною, саморегульованою, динамічною, відкритою і квазіврівноваженою системою. Найбільш прийнятний шлях проектування цієї системи є імітаційне моделювання, що дозволяє в досить повній мірі врахувати соціальні, економічні, екологічні аспекти містобудівного проектування. Зараз у структуру імітаційної моделі, поряд з імітаційними блоками, що дозволяють прогнозувати поводження функціональних підсистем, які мають іманентні властивості, вводяться керуючі блоки, що описують можливі планові (проектні) впливи на стан системи: відведення територій під різні функції, зміни планувальних рішень, благоустрій, реконструкцію забудови, організацію нових транспортних ліній. Опис адаптації системи дозволяє оцінити ефективність цих керуючих нововведень, завдяки чому імітаційний підхід здобуває конструктивний характер, що наближає його до оптимізаційного. Значення керованих перемінних розглядаються як частина вхідних даних. Таким чином, у рамках імітаційної моделі оптимізаційний процес можна реалізувати за допомогою систематичної зміни значень керованих перемінних з наступним одержанням результатів прогону моделі на ЕОМ.

Аналіз процесу збору, використання, перетворення інформації на різних ієрархічних рівнях містобудівного проектування дозволив зробити висновок про необхідність при розробці і використанні інформаційних технологій використовувати два рівні моделювання: структурний (функціонально-логічний) і кількісний (адекватний). Перший рівень дозволяє на початкових стадіях проектування звузити область можливих рішень при дефіциті вихідної інформації: обмежити набір функціональних зон, обмежити зони розміщення будинків різних типів і поверховості. На кількісному рівні моделювання кожній логічній перемінній структурної моделі відповідає алгебраїчна або кількісна перемінна. Якщо на попередньому рівні моделювання враховувалися причинно-наслідкові зв'язки в містобудівній системі при абстрагуванні від природи діючих соціальних, природних і антропогенних факторів, то моделювання на даному рівні повинно характеризувати функціональні зв'язки між елементами і властивостями містобудівної системи.

З метою виявлення й обмеження кількості елементів структури імітаційної моделі містобудівного освоєння територій були проведені дослідження значимості різних природних і антропогенних факторів природно-технічної системи щодо стійкості. Це дозволило окреслити коло досліджень для формалізації взаємозв'язків природно-техногенної підсистеми.

Проведені дослідження виявили набір антропогенних навантажень і впливів для кожної функціональної зони містобудівного утворення, межі зміни цих впливів. Найбільшим діапазоном зміни параметрів антропогенного впливу володіє житлова зона (особливо в розподілі навантажень і зміни водяного режиму території). На основі результатів аналізу впливу природних факторів на стійкість територій були обрані три природні компоненти підсистеми: зміна поверхні території, співвідношення природної і штучної поверхонь і коефіцієнт стоку, як компоненти, що максимально прямо й опосередковано впливають на стійкість території.

Забудова території викликає зміну режиму підземних вод. Природні й антропогенні умови, у яких спостерігається підтоплення, дуже різноманітні, тому для аналізу причин, побудови прогнозів, вибору і розрахунку захисних споруджень необхідна схематизація цих умові, виділення головних факторів, що визначають стійкість території, і відкидання другорядних. Забудова і благоустрій приводить до затінення частини території, яка покрита будинками і дорожніми покриттями, що приводить до виникнення різниці температур ґрунтів під покриттями та на вільній поверхні і виникненню термоосмотичної фільтрації ґрунтової води убік падіння температур. Основними причинами термоосмоса є зміна пружності водяних пар у залежності від поверхневого натягу і температури. Звідси спрямованість і величина термоосмотичної фільтрації залежить від часу року, орієнтації будинків і поверховості забудови, тому що поверховість будинків визначає довжину тіні. Забудова викликає зміну напруженого стану ґрунтів, що, у свою чергу, викликає зміну їхніх фільтраційних показників. Ґрунти різного генезису і геологічного віку неоднаково реагують на зовнішнє навантаження. Величина і швидкість стиснення ґрунтів залежать від ступеня насичення їх водою, структури і величини пористості. Установлено, що чим менше водопроникність ґрунтів, тим осідання протікає повільніше, тобто існує безпосередній зв'язок між змінами тиску і фільтраційних параметрів ґрунту. Схематизуючи геологічну будівлю і гідрогеологічні умови, можна представити рух ґрунтових вод як планову нестаціонарну фільтрацію для одношарового безнапірного потоку ґрунтових вод, що підстилається негоризонтальним водоупором.

Включення блоку параметричної оптимізації в імітаційну модель вимагає насамперед вибору функції чи критерію цільової функції, що містить у собі мети збереження і придбання. Мети збереження зв'язані насамперед зі збереженням і розвитком чинників, що визначають екологічну стійкість території, а мети придбання -- появою нових соціальних і естетичних якостей при мінімізації вартості інженерної інфраструктури. Моделювання проводиться за принципом фіксованих станів, тобто характеристики стану природних параметрів природно-технічної системи аналізуються при зміні параметрів містобудівного освоєння.

Розділ 5 “Методологія управління розвитком міста “. Викладені результати дослідження технології розробки стратегій управління містобудівною системою, теоретичні основи формування задач процесу прийняття містобудівних рішень з використанням сучасних інформаційних технологій.

Управління містом є процес оптимізації розвитку складного, квазіврівноваженого, соціально-демографічного, економічного, просторового, екологічного, культурологічного, політичного феномену. Об`єкт управління постійно знаходиться під впливом різнорідних, різнонаправлених сил. Так, наприклад, реструктуризація економічного комплексу міста, з одного боку, збільшує рівень безробіття, підвищує соціальну напругу населення, а, з іншого боку, потребує значних змін у соціальній структурі зайнятості цього ж населення, в першу чергу в рівні освіти і професійній кваліфікації. Змінюється міграційні потоки, структура товарообміну із зовнішнім світом, екологічний стан міста, система просторових зв`язків землекористувачів, культурологічні цінності. Перед суб`єктом управління постає складна задача: визначити структуру цілей управління, граничних умов при все більшому дефіциті ресурсів.

Ускладнення функціональної і планувальної структури містобудівних об'єктів, зміна соціально-економічних парадигм розвитку суспільства -- висуває принципово нові вимоги до якості містобудівних проектів. Традиційні методи містобудівного проектування не дозволяють із достатньою повнотою врахувати й відбити всю складність і динамічність сучасних містобудівних систем. Розуміння містобудівних об'єктів, як складних систем, що розвиваються, вимагає, щоб політика управління їх розвитком будувалася на довгострокових, стратегічних рішеннях, що відповідають програмним цілям, з одного боку, вибору оптимальних шляхів досягнення цих цілей у кожен фіксований момент часу -- з іншого.

З метою забезпечення органічного ув'язування розробки етапів містобудівного розвитку з циклами соціально-економічного планування, необхідно скоротити час виконання комплексу проектно-планувальних робіт. Це зажадає якісної перебудови всієї технології містобудівного проектування, зведення стадій районного планування і генерального плану й одночасного їхнього виконання. При цьому на першій стадії розробляється весь комплекс економічних, демографічних, соціальних проблем, проблем екології, рішення яких можливо тільки з визначенням збалансованих якісних і кількісних інженерно-технічних, просторових, природоохоронних показників.

Запропонована технологія управління розвитком міста базується на розгляді містобудівних об'єктів у чотирьох аспектах: соціально-демографічному, економічному, просторовому, екологічному. Таке уявлення вимагає створення взаємозалежних автоматизованих комплексів, призначених для розробки й контролю реалізації (моніторингу) намічених заходів, що являють собою необхідну сукупність програмних і технічних засобів, інформаційного забезпечення, що дозволяють вести постійний контроль стану об'єкта й оперативний пошук оптимального рішення виникаючих проблемних ситуацій. Вони повинні бути орієнтовані на: аналіз альтернатив і оцінку містобудівних і соціально-економічних наслідків реалізації інвестиційних програм; вибір стратегії територіально-планувального розвитку об'єкта; оцінку екологічного стану забудови населених місць.

Динамічність і надзвичайна складність містобудівних об'єктів вимагають постійного відновлення й систематизації показників, що характеризують стан територіальних елементів і функціональних систем, реорганізації існуючого порядку інформаційного забезпечення містобудівного управління і проектування. Воно повинно ґрунтуватися на принципах створення містобудівних інформаційних систем, що представляють собою автоматизовані комплекси, що включають організаційні, інформаційні, програмно-математичні і технічні засоби, що дозволяють оперативно здійснювати збір, нагромадження, обробку і видачу інформації для рішення задач містобудівного планування й керування процесами розвитку містобудівних систем. Необхідно представляти процес управління територіальним розвитком міста у вигляді послідовності задач, що формуються за семантичними, методичними і інформаційними ознаками, і, які пов'язані між собою прямими і зворотними інформаційними різнотемповими потоками.

Визначено, що більшість задач містобудівного планування й керування процесами розвитку містобудівних систем є задачами оптимізації, тобто представляють ітераційний процес пошуку таких вхідних параметрів елементів містобудівної системи, при котрих її вихідні параметри (зростання доходів домогосподарств, збільшення видів і об'ємів базової (містоутворюючої) діяльності, просторовий розподіл видів землекористування, стійкість території) приймають найкращі (у визначеному змісті) значення. Методи параметричної оптимізації грають ключову роль у процесі розробки стратегій управління розвитком міста, які відповідають заданим соціально-економічним, екологічним вимогам. Сам процес управління по своїй суті є процес оптимізації. Неможливо уявити управлінське рішення, яке не має цілі, початкових і граничних умов.

Рис. 2. Процес управління територіальним розвитком міста

Проблема оптимізації має два найважливіших аспекти. Перший з них полягає у формулюванні критерію оптимальності. Другий аспект проблеми полягає у виборі методів і алгоритмів рішення задачі оптимізації по обраному критерію. Обґрунтовано, що для рішення містобудівних задач найбільш підходять квазіньютоновські методи оптимізації. Сформульовані критерії оптимізації, початкові і граничні умови для рішення містобудівних задач при розробці стратегій управління розвитку міста щодо: соціально-політичних умов; природних умов і ресурсів; екологічних умов; системи економічних взаємодій міських галузей; системи просторових взаємодій міських землекористувачів.

Важливою задачею аналізу ефективності функціонування містобудівної системи (що особливо важливо при розробці інвестиційної політики) є математична оцінка правильності вибору параметрів, що характеризують землекористування, а також визначення значень максимально можливих допусків на ці параметри. Для цього необхідно досліджувати чутливість вихідних характеристик при визначенні фінансових і економічних характеристик виду діяльності землекористувача (можливого прибутку й ризику від діяльності, корисність виду діяльності для економіки міста) або функції критерію оптимізації стратегії управління територіальним розвитком міста до зміни параметрів землекористування, застосовуючи методи теорії чутливості. В роботі розроблена методика визначення чутливості при розробці стратегій управління територіальним розвитком міста.

Методика визначення чисельності населення міста, що ґрунтується на теорії „економічної бази”, -- застаріла. Як показав аналіз для найкрупніших міст, інвестиційний, споживчий і державний мультиплікатор значно перевищують мультиплікатор чистого експорту. Тобто, робити прогноз чисельності населення по базовій діяльності (містоутворюючій групі населення) стає щонайменше нераціональним. Саме поняття „містоутворююча група населення” втрачає своє домінуюче значення. При визначенні і прогнозуванні чисельності населення міста треба використовувати: моделі „зрушень і часток”, причому, для детального аналізу потрібно залучати всі три види зрушень: пропорційні, диференційні і загальні; моделі за схемою „витрати-випуск” як для „закритої” так і для „відкритої” економік.

Процес визначення і прогнозування чисельності населення міста -процес оптимізації, де: для моделей „зрушень і часток” потрібно використовувати такі критерії оптимізації, як: конкурентоспроможності міських видів економічної діяльності на ринках регіонального, національного і міжнародного рівнів (диференційні зрушення), структурної перебудови економіки міста (пропорційні зрушення). При обмеженнях соціального, економічного і фіскального характеру, диверсифікації економіки міста; для моделей за схемою „витрати-випуск” треба використовувати критерії максимізації кінцевого споживчого попиту (великі значення середньої і граничної схильності до споживання населення), максимізації внутрішнього валового продукту міста (збільшення темпів росту економіки міста, боротьба з циклічними спадами), максимізації обсягів валових інвестицій в галузі економіки міста (великі значення інвестиційного мультиплікатора для теперішнього розвитку міських економік України). При обмеженнях соціального, економічного і фіскального характеру, диверсифікації економіки міста.

Системний підхід в управлінні містом потребує урахування всіх структурних складових містобудівної системи. Визначено, що структура суб'єкта управління повинна дозволити сполучити сучасні жорсткі вимоги населення до економічного рівня розвитку і якості середовища, ступінь індивідуалізації запитів до міських послуг із мінімізацією вартості й термінів реалізації запитів. Моделі й методи, що засновані на теоріях економічних циклів, економічної бази, міських і міжміських мультиплікаторах, просторових взаємодій, потенціалів, кваліметрії, служать ефективним інструментом для дослідження окремих елементів структури об'єкта управління, але не враховують повною мірою, по-перше, взаємозв'язку між цими елементами і, по-друге, взаємозв'язку суб'єкта й об'єкта управління. Для урахування всіх складних структурних взаємозв'язків пропонується моделі міжгалузевого балансу за схемою „витрати-випуск”. Розроблена таблиця „витрати-випуск” для м. Києва, що показує грошову оцінку товарів і послуг, що течуть із кожної галузі економіки міста у всі інші і стратегії управління розвитком міста на основі оптимізаційної моделі „витрати-випуск”. Так при розробці стратегії управління з метою збільшення кінцевого споживчого попиту населення Києва ми отримали наступні результати.

При цьому: сила реакції міського доходу на зміни в обсягах інвестицій і вивозу практично не змінюється, середня схильність до споживання місцевих товарів збільшується на 5 %, загальна середня схильність до споживання збільшується на 2 %, частка товарів, що ввозяться, в загальних споживчих витратах зменшується на 3 %, швидкість реакції економіки міста на зміни в обсягах інвестицій і вивозу збільшується.

Створена інтегрована модель, що визначає залежність ефективності міської економіки і землекористування від системи просторових взаємозв'язків міських землекористувачів, що дозволяє використовувати її при розробці різних стратегій територіального розвитку міста. Наприклад, визначення потенціалу місцевих доходів від кожного виду землекористування. Функцією критерію виступає максимізація доходу до місцевого бюджету від кожного виду діяльності:

, (11)

де zj - середня ставка доходу від j виду збору з землекористувача (оренда, земельний податок і таке інше);

qi - кваліметрична оцінка окремого виду землекористування в i - тому вузлу мережі просторових взаємодій;

si - площа окремого виду землекористування в i - тому вузлі мережі просторових взаємодій.

Вибір критерію оптимізації зроблено з умов виконання фіскальної функції суб'єкту управління містом, але окрім цієї функції, міська влада повинна виконувати соціальні, економічні (дбати про збільшення загального міського доходу) і структурно-економічні (дбати про позитивні структурні зміни в економіці міста). Використовуючи моделі теорії економічних циклів, теорії економічної бази і моделі “зрушень і часток”, ми можемо імовірно прогнозувати зміни в потребах і цінах окремих видів економічної діяльності і визначати перспективну структуру економіки міста та перспективну структуру зайнятості. Тобто є можливість задати діапазони змін міжгалузевих коефіцієнтів виробництва, що і використовуємо як граничні умови:

, (12)

, (13)

де Vimin, Vimax - відповідно мінімальне і максимальне значення показника степеня в формулі агрегованої кваліметричної оцінки;

fi - загальні зрушення по інвестиціям в і - тому виді землекористування;

ni - пропорційні зрушення по інвестиціям в і - тому виді землекористування;

pi - перспективна зайнятість в і - тому виді землекористування.

Граничною умовою також повинно бути:

.(14)

ВИСНОВКИ

1.У даному дослідженні:

Аналіз стану містобудівного процесу за останні 10 років показав: містобудівний процес є слабо керований тому, що не розроблена в повному обсязі методологія аналізу і оцінки функціонування містобудівної системи в нових соціально-економічних умовах розвитку суспільства; недостатньо розроблена структура взаємодії суб'єкта і об'єкта управління - міської влади і містобудівної системи; не досить структуровані і формалізовані задачі містобудівного планування; не розроблена система критеріїв, початкових і граничних умов задач управління територіальним розвитком міста; в системі державного управління містом не виділений як самостійний об'єкт управління -- інформаційне забезпечення процесу містобудівного планування, що затрудняє приведення існуючої інформації яка збирається, до структури інформації, котра потрібна для вирішення містобудівних задач; не розроблена єдина ідеологія створення правової системи, що повинна забезпечувати реалізацію містобудівних проектів і створити ефективну систему управління територіальним розвитком міста з використанням сучасних інформаційних технологій. Усе це підтверджується досвідом роботи над генеральним планом м. Києва.

Визначені і структуровані об'єкти містобудівного дослідження й проектування, предметна область містобудівної діяльності. Виявлені і класифіковані елементи, що формують систему, кількісні закономірності застосування параметрів цих елементів. Установлені границі, принципи внутрішньої організації містобудівних систем, як основних об'єктів керованого розвитку, фактори й умови, що визначають їхнє поводження в часі й у просторі.

Розроблено методологію управління розвитком містобудівних систем, що заснована на принципах системного аналізу, єдності й безперервності процесу містобудівного планування, управління процесами реалізації містобудівних рішень й використанні засобів автоматизації. Обґрунтовано представлення процесу управління територіальним розвитком міста у вигляді послідовності задач, що формуються за семантичними, методичними і інформаційними ознаками, і, які пов'язані між собою прямими і зворотними інформаційними різнотемповими потоками. Визначено, що більшість задач містобудівного планування й керування процесами розвитку містобудівних систем є задачами оптимізації, тобто представляють ітераційний процес пошуку таких вхідних параметрів елементів містобудівної системи, при котрих її вихідні параметри (зростання доходів домогосподарств, ріст внутрішнього міського продукту, збільшення видів і об'ємів інвестицій, просторовий розподіл видів землекористування, стійкість території) приймають найкращі (у визначеному змісті) значення.

Визначені принципи й методи економічного аналізу містобудівних систем в умовах переходу національної економіки України до ринкових відносин. Проаналізовано тенденції зміни основних визначальних факторів, їхній можливий вплив на хід процесу перетворення форм і систем міського землекористування. Розроблені принципи, моделі, критерії оптимізації, початкові і граничні умови соціально-економічної організації містобудівних систем.

Розроблено інтегровану модель оптимізації взаємозв'язків ефективності землекористування і системи просторових зв'язків у місті за допомогою міжгалузевого підходу „витрати-випуск”. Розроблено математичну модель оцінки, прогнозу впливу забудови на стан природного середовища і зонування території, що включає формалізований процес визначення величини і розподіли по території антропогенних впливів для різних варіантів планувальні рішення, факторний аналіз стійкості забудованої території, формалізований процес розробки комплексу заходів інженерної підготовки, визначення оптимального з погляду екологічної стійкості і мінімізації вартості інженерного захисту варіанта розміщення на території будинків різних типів і поверховості.

Розроблено і впроваджені в містобудівну практику пропозиції, що спрямовані на удосконалювання управління процесами реалізації містобудівних рішень, із використанням сучасних методів імітаційного моделювання, інформаційних технологій. Розроблена й апробована при розробці концепції генерального плану Києва система моделей, що охоплює головні аспекти управління -- соціально-економічний, функціонально-просторовий і інженерно-екологічний. Розроблені принципи і методи інформаційного забезпечення процесів містобудівного планування. Це дозволило на якісно новому рівні осмислити цілі і можливості містобудівного планування як найважливішої складової у системі довгострокового планування й оперативного керування процесами містобудівного розвитку, а звідси і визначити задачі по удосконаленню методології дослідження, проектування й реформування організаційних структур.

2.Посилення соціально-економічних, просторових, екологічних аспектів містобудівного проектування, їх інтеграція, необхідність підвищення ефективності містобудівної діяльності вимагають подальшої розробки і впровадження системних методів, сучасних інформаційних технологій, корінної перебудови технології містобудівного проектування, перегляду нормативних і методичних документів, принципів організації трудових колективів, реорганізації існуючої системи містобудівних науково-дослідних і проектних організацій, упорядкування їхньої функціональної й територіальної діяльності, зміни порядку фінансування проектних робіт. Відповідно повинна бути упорядкована функціональна й територіальна діяльність місцевих органів управління розвитком міста.

3.Дослідження, що було проведено, показало необхідність подальшого розвитку комплексних науково-дослідних робіт в напрямках:

поглиблення дослідження взаємозв'язків соціально-демографічної, економічної, функціонально-просторової, природно-техногенної структур містобудівної системи на міському і регіональному рівнях;

удосконалювання технології процесів управління територіальним розвитком міст з більш адекватним урахуванням місцевих соціально-економічних, функціонально-територіальних, екологічних, культурних, організаційних умов розвитку міста;

подальшого впровадження в сферу містобудівного проектування та оперативного управління розвитком міста методології системного аналізу з застосуванням математичних методів і моделей;

удосконалювання структури і змісту інформаційної бази управління процесами містобудування і територіального планування на регіональному і державних рівнях, що дасть можливість в повній мірі використовувати методи і моделі, що розроблені в цьому дослідженні і суттєво підвищити ефективність управління містобудівною діяльністю;

шляхів реалізації Закону „Про основи містобудування” в частині створення міських геоінформаційних систем і міських банків даних;

удосконалювання регулювання економічних відносин між суб'єктами економічної діяльності і міською громадою, міською і державною владою в сфері ефективного для міського розвитку управління розподілом міських ресурсів;

підготовки кадрів з управління територіальним розвитком міст.

4.Впровадження результатів дисертації в практику буде сприяти переведенню містобудівного процесу на інтенсивний шлях, створить умови для істотного підвищення обґрунтованості і якості проектних рішень, ефективності управління їх реалізацією, а, отже, поліпшенню якості міського середовища, підвищенню ефективності міського землекористування і умов життя населення міста.

СПИСОК ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Осітнянко А. П. Планування розвитку міста: Монографія. -- К., КНУБА, 2001. - 460 с.

2.Інженерний захист та освоєння територій: Довідник./ Білеуш А.І., Заблоцький Г.А., Леонтович В.В., Осітнянко А.П. і інш. / Під заг. ред. В. С. Ніщука. - К.: Основа, 2000. - 344 с.

3.Осітнянко А. П. Урбаністика. Конспект лекцій. - К., КНУБА, 2001. - 80 с.

4.Заблоцкий Г. А., Оситнянко А. П. Автоматизация градостроительной оценки природных условий. // Строительство и архитектура. - 1987. - № 6. - С.18-21.

5.Заблоцкий Г. А., Оситнянко А. П., Куць Е. С., Дишкант К. И. Инженерно-планировочная оценка территории г. Бердянска. // Градостроительство, вып.41. - К.: Будівельник, 1989. - С.41-46.

6.Оситнянко А. П., Артеменко А. А. Структура задач процесса градостроительного проектирования. // Оценка городских территорий (методы и модели) (Сб. научн. трудов). - К.: КиевЗНИИЭП, 1990. - С.36-43.

7.Осітнянко А. П. Автоматизація проектування інженерної підготовки міських територій. // Сучасні технології в містобудуванні та управлінні розвитком міст. - К.: Мінбуд України, 1993. - С.48-50.

8.Осітнянко А. П., Мамедов А. М. Проблеми управління територіальним розвитком міста. // Региональные проблемы архитектуры и градостроительства (Сб. научн. трудов). - Одесса: Город мастеров, 1999. - С.48-51.

9.Осітнянко А. П. Структура містобудівних задач. // Містобудування. Міжвідомчий науково-технічний збірник, вип. 46. - К.: НДПІмістобудування, 1998. - С.23-41

10.Осітнянко А. П., Савчук А. О. Дослідження інвестиційної привабливості окремих видів землекористування в місті. // Містобудування та територіальне планування”, вип. 2. -- К.: КНУБА, 1998. -- С.87-90.

11.Мамедов А. М., Осітнянко А. П. Вибір цільової функції і граничних умов в процесі управління містом. // Містобудування та територіальне планування, вип. 3. -- К.: КНУБА, 1999. -- С.18-40.

12.Мамедов А. М., Осітнянко А. П. Застосування балансових моделей типу “витрати-випуск” в управлінні територіальним розвитком міста. // Інженерна геодезія. Науково-технічний збірник, вип. 41, К.: КНУБА, 1999. - С.117-124

13.Мамедов А. М., Осітнянко А. П., Савчук А. О. Визначення цінності території в залежності від системи просторових взаємодій міських землекористувачів. // Містобудування та територіальне планування, вип. 4. -- К.: КНУБА, 1999. -- С. 75-97.

14.Апостолова Л. О., Осітнянко А. П. Методика прогнозування перспективної зайнятості в галузях міської економіки. // Містобудування та територіальне планування, вип. 5. -- К.: КНУБА, 2000. -- С. 88-100.

15.Мамедов А. М., Осітнянко А. П. Використання кейнсіанської теорії у плануванні територіального розвитку міста. // Містобудування та територіальне планування, вип. 6. -- К.: КНУБА, 2000. -- С. 78-114.

16.Мамедов А. М., Осітнянко А. П. Моделювання просторових зв'язків у місті. // Містобудування та територіальне планування, вип. 7. -- К.: КНУБА, 2000. -- С. 79-115.

17.Апостолова Л. О., Осітнянко А. П. Методи економічного аналізу галузевої структури економіки. // Містобудування та територіальне планування, вип. 8. -- К.: КНУБА, 2001. -- С. 3-23.

18.Осітнянко А. П. Методи аналізу соціально-демографічної структури населення міста. // Містобудування та територіальне планування, вип. 9. -- К.: КНУБА, 2001. -- С.151-175.

19.Осітнянко А. П., Сушко С. В. Врахування містобудівних факторів та обмежень при розробці інвестиційних проектів реконструкції житлових будинків. // Містобудування та територіальне планування, вип. 10. -- К.: КНУБА, 2001. -- С. 108-137.

20.Осітнянко А. П. Реконструкція інженерної інфраструктури міста і економічна ефективність міських землекористувачів. // Містобудування та територіальне планування, вип. 11. -- К.: КНУБА, 2002. -- С.70-84.

21.Осітнянко А. П. Моделі економічної підсистеми містобудівної системи. // Містобудування та територіальне планування, вип. 12. -- К.: КНУБА, 2002. -- С.102-107.

АНОТАЦІЯ

Осітнянко А. П. Оптимізація управління територіальним розвитком міста. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.23.20. - Містобудування та територіальне планування. -- Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, 2002.

Висвітлені теоретико-методологічні основи управління територіальним розвитком міст. Обґрунтовано представлення процесу управління територіальним розвитком міста у вигляді послідовності задач, що формуються за семантичними, методичними і інформаційними ознаками, і, які пов'язані між собою прямими і зворотними інформаційними різнотемповими потоками. Визначено, що більшість задач містобудівного планування й керування процесами розвитку містобудівних систем є задачами оптимізації. Визначені і структуровані об'єкти містобудівного дослідження й проектування, предметна область містобудівної діяльності. Виявлені і класифіковані елементи, що формують систему, кількісні закономірності застосування параметрів цих елементів. Установлені принципи внутрішньої організації містобудівних систем, як основних об'єктів керованого розвитку, фактори й умови, що визначають їхнє поводження в часі й у просторі. Визначені принципи й методи економічного аналізу містобудівних систем. Розроблені принципи, моделі, критерії оптимізації, початкові і граничні умови соціально-просторової організації містобудівних систем. Розроблено методологію управління територіальним розвитком міста.

Ключові слова: місто, управління, містобудівна система, оптимізація, чутливість, економічний аналіз, соціально-просторовий аналіз, стійкість території, ефективність.

АННОТАЦИЯ

Оситнянко А. П. Оптимизация управления территориальным развитием города. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора технических наук по специальности 05.23.20. - Градостроительство и территориальное планирование. -- Киевский национальный университет строительства и архитектуры, Киев, 2002.

Освещены теоретико-методологические основы управления территориальным развитием городов; объектом градостроительного анализа и управления есть градостроительная система, которая представляет собой социально-демографическую, природно-техногенную подсистемы, подсистемы пространственных и экономических взаимодействий; свойством целостности обладают градостроительные системы, которые сформированы на базе крупнейших городов и агломераций; внутренняя структура градостроительных систем определяется совокупностью связей между подсистемами и факторами каждой подсистемы; определено общее количество факторов градостроительной системы, которые определяют ее функционирование. Анализ структуры экономики Украины и градостроительных систем крупнейших городов, тенденций переходной экономики, институтов управления города позволил обосновать применение в виде базы экономического анализа и прогноза городской экономики неокейнсианскую экономическую теорию. Определены методы анализа и прогнозирования экономической подсистемы градостроительной системы. Для оценки степени реакции экономики города на изменение эффективности городского землепользования разработана методика определения чувствительности при разработке стратегий управления территориальным развитием города. Исследования пространственных взаимосвязей городских землепользователей позволили разработать методы и модели анализа и прогноза социально-пространственного развития города. Разработаны модели оценки, прогноза состояния природно-техногенной подсистемы города. Предложены принципы, модели, критерии оптимизации, начальные и граничные условия социально-пространственной организации градостроительных систем на основе интегрирования моделей пространственной и экономической подсистем. Разработаны методологические принципы управления территориальным развитием города, позволяющие представить процесс управления в виде последовательности задач, которые формируются по семантическим, методическим и информационным признакам и связаны между собой прямыми и обратными информационными разнотемповыми потоками.

Ключевые слова: город, управление, градостроительная система, оптимизация, чувствительность, экономический анализ, социально-пространственный анализ, устойчивость территории, эффективность.

ANNOTATION

Ositnyanko A.P. Optimization of city's territorial development management. - Manuscript.

Thesis for a doctor's degree by specialty 05.23.20. - Town-planning and territorial planning. The Kyiv National University of Construction and Architecture, Kyiv, 2002.

The theoretical and methodological bases of organization of cities' territorial development management are developed; the object of town-planning analysis and management is town-planning system, which is represented as social-demographic, natural man-caused subsystems, the subsystems of spatial and economical interaction; the town-planning systems formed on the basis of biggest cities and agglomerations have integrity attributes; the internal structure of town-planning systems is determined by conjunction between subsystems and each subsystems' factors; the total amount of town-planning system's factors, which determine its functioning are developed. The analysis of Ukraine's economy structure and town-planning systems of the biggest cities, of transitional economy tendencies and city management institutions gave an opportunity to prove the use of neokeynsian economical theory as a basis for economical analysis and prediction of city economy. The methods of analysis and prediction of economical subsystem of town-planning system is determined. The principles of sensitivity determination while working out the strategy of city territorial development management developed to estimate the city economy response for changes of city's land tenure effectiveness. The research of spatial interactions between land users gave the opportunity to work out the methods and models of analysis and predictions of city social-spatial development. The estimation and prediction models of natural and man caused condition of city are developed. The principles, models, optimisation criteries, initial and boundary conditions of social-spatial organisation of town-planning system on the basis of spatial and economical subsystems integration are offered. The methodological principles of city territorial development management worked out, which allow to represent the management process as sequence of tasks, developed on the semanthical, methodical and informational basis and connected with each other by direct and reverse information streams of different rate.

Key words: city, management, town-planning system, optimization, sensitivity, economic analysis, social - spatial analysis, stability of territory, effectiveness.

Размещено на Allbest.ru