Медична хімія

б) АgСNS (1,16 ? 10^-12) г) АgІ (1,5 ? 10^-16)

ПРАВИЛЬНІ ВІДПОВІДІ

1) Правильна відповідь в).

Добуток розчинності сполуки загального складу AnBm, що в незначній мірі дисоціює за pівнянням:

АnBm == nA^m+ + mBⁿ,

буде мати вигляд: ДР (АnBm) = [A^m+]ⁿ ?[B^n-]^m , або для фосфату кальцію:

ДР (Ca₃(PO₄)₂) = [Ca²⁺]³ ? [PO₄^3-] ² .

2) Правильна відповідь г).

Якщо добуток концентрацій іонів перевищує величину ДР, буде утворюватися осад, за протилежних умов ([Ag⁺] ? [Br^-] < ДР) осад буде розчинятися.

Обидва процеси (розчинення осаду і утворення осаду) будуть відбуватися до встановлення рівноваги: [Ag⁺] ? [Вr^-] = ДР.

3) Правильна відповідь г).

Чим менша величина добутку розчинності сполуки, тим менш розчинною є сполука. Отже, найменш розчинним буде йодид Аргентуму АgІ, а найбільш розчинним роданід Аргентуму АgСNS.

6. ПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ.

1. Написати формули для розрахунку добутків розчинності сполук:

фосфат барію, оксалат кальцію, гідроксид Купруму (ІІ).

2. Пояснити, як вплине на розчинність фосфату кальцію додавання

до нього розчину фосфату натрію.

3. Розрахувати, чи буде утворюватися осад Аg₃РО₄ (ДР = 1,8 ? 10^-18), якщо злити 100 мл розчину АgNOз з молярною концентрацією

5 ? 10^-4 моль/л і 100 мл розчину Nа₃РО₄ з молярною концентрацією 6 ? 10^-3 моль/л.

4. Розрахувати концентрацію катіонів барію у насиченому розчині ВаSО₄, якщо добуток розчинності ВаSО₄ дорівнює 1,0 ? 10^-10.

7. ЛІТЕРАТУРА.

1. Мороз А.С., Луцевич Д.Д., Яворська Л.П. Медична хімія. -В: НОВА КНИГА, 2006,

с. 177-184.

2. Медицинская химия: учеб. / В.А. Калибабчук, Л.И. Грищенко, В.И. Галинская и др.; под ред. В.А. Калибабчук. - К.: Медицина, 2008.

2. Селезнев К.А. Аналитическая химия. М., Химия, 1973, с. 35 41.

3. Ленский А.С. Введение в бионеорганическую й биофизическую химию.

М., Высшая школа, 1989, с. 160 165.

1. TЕМA. Розчини. Розрахунки в титриметричному аналізі.

2. МЕТА. Закріпити знання про величини, що характеризують кількісний склад розчинів та знання теоретичних основ титриметричного аналізу.

Студент повинен знати:

величини, що характеризують кількісний склад розчинів;

формули для визначення масової частки, молярної концентрації, молярної концентрації еквівалента;

формули для визначення кількості речовини, кількості речовини еквівалента, молярної маси еквівалента, фактора еквівалентності;

формули для проведення розрахунків у титриметричному аналізі;

вміти:

розраховувати концентрацію розчинів;

розраховувати масу і кількість розчиненої речовини в розчині;

переводити одну форму вираження концентрації в іншу;

проводити розрахунки за формулами титриметричного аналізу.

3. ОРІЄНТОВНА КАРТКА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

Зміст і послідовність дій	Вказівки до навчальних дій
1. Види концентрації розчинів.	1.1. Масова, об'ємна та молярна частки. 1.2. Молярна концентрація. 1.3. Молярна концентрація еквівалента (деци-, санти-, мілі-, та мікромолі).
2. Розрахунки в об'ємному аналізі.	2.1. Основна формула об'ємного аналізу. 2.2. Визначення концентрації речовини в досліджуваному розчині. 2.3. Визначення чистоти речовини за допомогою об'ємного аналізу.

4. ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО РОЗВ'ЯЗАННЯ

Задача 1.

Глутамінова кислота застосовується при лікуванні захворювань ЦНС у вигляді розчинів з масовою часткою 1% і густиною 1,12 г/см³. Розчинником є розчин з масовою часткою глюкози 25%. Розрахувати масу глутамінової кислоти, що необхідна для приготування 50 см³ розчину.

РОЗВ'ЯЗАННЯ

1) Знаходимо масу розчину глутамінової кислоти:

m_(р-ну) = с • V = 1,12 г/см³ • 50 см³ = 56 г

2) Знаходимо масу глутамінової кислоти в цьому розчині:

Задача 2.

При запаленнях шкіри і слизових оболонок використовують розчин ацетату алюмінію, який одержують розчиненням 8,7 г солі в 100 мл води. Визначити молярну концентрацію ацетату алюмінію у такому розчині, якщо густина розчину 1,05 г/см³.

РОЗВ'ЯЗАННЯ

1) Розраховуємо кількість речовини ацетату алюмінію:

2) Визначаємо масу розчину, враховуючи, що с_(Н2О) = 1 г/см³ :

m_{(розчину)} = m_{(Аl(СНзСОО)з)} + m_(води) = 8,7 г + 100 г = 108,7 г

3) Знаходимо об'єм розчину:



4) Знаходимо молярну концентрацію солі:

Задача 3.

При проведенні якісної проби Обермейєра в біохімічному аналізі застосовують реактив, який є розчином з масовою часткою хлориду заліза (ІІІ) 0,335% у концентрованій соляній кислоті. Густина такого розчину 1,2 г/см³. Визначити молярну концентрацію еквівалента хлориду заліза (ІІІ) у цьому розчині.

РОЗВ'ЯЗАННЯ: 1) Припустимо, що об'єм розчину дорівнює 1 л

V_{(розчину)} = 1л = 1000см³

2) Визначаємо масу розчину такого об'єму:

m_{(розчину)} = V_{(poзчинy)} ? с = 1000 см³ ? 1,2 г/см³ = 1200 г

3) Знаходимо масу хлориду заліза (ІІІ):

4) Знаходимо молярну масу еквівалента хлориду заліза (ІІІ):

5) Знаходимо кількість речовини еквівалента хлориду заліза (ІІІ) в 1 л розчину, тобто молярну концентрацію еквівалента:



Задача 4.

1,14 г реактивної щавелевої кислоти Н₂С₂О₄ • 2Н₂О розчинили у воді і приготували 200 мл розчину. На титрування 25,00 мл такого розчину було витрачено 20,00 мл розчину з молярною концентрацією еквівалента NaОН 0,1 моль/л. Визначити масову частку чистої щавелевої кислоти у наважці.

РОЗВ'ЯЗАННЯ

1) За основним рівнянням титрування знаходимо молярну концентрацію еквівалента щавелевої кислоти у розчині:

2) Знаходимо масу дигідрату щавелевої кислоти в одному літрі розчину;

М-молярна маса еквівалента дигідрату щавелевої кислоти, г/моль;

молярна концентрація еквівалента дигідрату щавелевої кислоти, моль/л;



3) Знаходимо мacy дигідрату щавелевої кислоти у 200 мл (0,2 л) приготовленого розчину:

4) Знаходимо масову частку чистої щавелевої кислоти (дигідрату) у наважці:

5. ЛІТЕРАТУРА.

1. Мороз А.С., Луцевич Д.Д., Яворська Л.П. Медична хімія. -В: НОВА КНИГА, 2006,

2. Медицинская химия: учеб. / В.А. Калибабчук, Л.И. Грищенко, В.И. Галинская и др.; под ред. В.А. Калибабчук. - К.: Медицина, 2008.

3. Садовничая Л.Л., Хухрянский В.Г., Биофизическая химия. К: Вища школа, 1986.

4. Ленский А.С. Введение в бионеорганическую химию. М: Высшая школа, 1989.

5. Бабков А.В. и др. Практикум по общей химии с элементами количественного анализа. М: Высшая школа, 1978.

1. ТЕМА. Окисно-відновне титрування (оксидиметрія).

Метод перманганатометрії.

2. ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕМИ. Окисно-відновні реакції є одним з основних видів взаємодії в живому організмі. Реакції окиснення-відновлення лежать в основі ряду методів кількісного аналізу, які об'єднуються під загальною назвою оксидиметрії. Цими методами визначають вміст окисників і відновників у розчинах, біологічних рідинах, воді. Одним з методів оксидиметрії є перманганатометрія (робочий розчин перманганат калію). Методом перманганатометрії можна визначати вміст сечової кислоти у сечі та крові, іонів кальцію, окислювального фермента каталази. Цей метод використовується у санітарно-гігієнічному аналізі при дослідженні питної води та стічних вод. Розчини перманганату калію застосовуються також як дезинфікуючі засоби, компоненти відбілюючих рецептур у стоматології.

3. МЕТА. Сформувати уявлення про можливості застосування окисно-відновних реакцій у кількісному аналізі та засвоїти принципи перманганатометричного титрування.

Студент повинен знати:

основні положення теорії окисно-відновної взаємодії;

суть методів оксидиметрії, зокрема перманганатометрії;

особливості дії перманганату калію як окисника в різних середовищах;

особливості перебігу окисно-відновних реакцій в організмі;

вміти:

складати рівняння окисно-відновних реакцій;

проводити перманганатометричне титрування;

виконувати розрахунки в перманганатометричному аналізі.

4. ОРІЄНТОВНА КАРТКА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

Зміст і послідовність дій	Вказівки до навчальних дій
1. Окисно-відновна взаємодія	1.1. Теорія окисно-відновних реакцій. 1.2. Класифікація окисно-відновних реакцій (міжмолекулярні, внутрішньомолекулярні, диспропорціонування). 1.3. Складання рівнянь окисно-відновних реакцій.
2. Окисно-відновні реакції в живому організмі.
3. Оксидиметрія.
4. Перманганатометрія.	4.1. Суть методу перманганатометрії. Робочий розчин. Індикатори методу.
	4.2. Окислювальна дія перманганату калію в залежності від реакції середовища. 4.3. Особливості титрування в перманганатометрії. Автокаталіз.
5. Визначення масової частки сульфату Феруму (ІІ) у тех-нічному купоросі.	5.1. Техніка титрування. 5.2. Розрахунок масової частки за даними титрування.

5. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1) Вказати, які з наведених речовин мають бути тільки окисниками (за станом хрому):

а) К₂Сr₂О₇ б) Сr₂Оз в) Na₂CrO₄ г) NaCrO₂

2) У якій з наведених схем відбувається окиснення елемента?

а) NО₃ > NНз; б) СО > CO₂; в) NO₂ > NO; г) CO₂ > СО_з^2-.

3) Скласти повне молекулярне рівняння окиснення сульфату

Мангану (ІІ) перманганатом калію у нейтральному середовищі, якщо іонна схема реакції має вигляд:

Мn²⁺ + МnО₄+ H₂O = MnO₂ + ...

Знайти повну суму коефіцієнтів у молекулярному рівнянні.

а) 21 б) 32 в) 10 г) 15

4) Визначити молярну масу еквівалента перманганату калію у перманганатометричному титруванні.

а) 31,61 б) 52,68 в) 79,02 г) 158,04

5) Вказати особливість окиcно-відновних реакцій у живих організмах.

ПРАВИЛЬНІ ВІДПОВІДІ

1) Правильні відповіді а) і в).

У сполуках К₂Сr₂О₇ і Na₂CrO₄ ступінь окиснення хрому максимальна (+6), а в інших сполуках +3. Сполука з максимальним значенням ступеня окиснення може бути тільки окисником

2) Правильна відповідь б).

Окиснення супроводжується збільшенням ступеня окиснення.

а) N⁺⁵О₃^-> N^-3H₃ б) С⁺²О > C⁺⁴О₂ в)N⁺⁴O₂ > N⁺²O

г) С⁺⁴О₂ > С⁺⁴О₃^2-

3) Правильна відповідь г).

Скористаємося іонно-електронним методом складання окисно-відновних рівнянь. Оскільки реакція відбувається в нейтральному середовищі, у ліву частину напіврівнянь входить тільки вода, а у праву частину іони Н⁺ або іони ОН^-. Напіврівняння окиснення:

Мn²⁺ + 2 H₂O 2е> MnO₂ + 4H⁺ 3

Напіврівняння відновлення: 6

МnО₄+ 2 H₂O + Зе> MnO₂ + 4 ОН 2

Складемо обидва напіврівняння з урахуванням рівності кількості відданих і прийнятих електронів:

3 Мn²⁺ + 2 МnО₄+ 10 Н₂О = 5 MnO₂ + 12 H⁺ + 8 ОН

Враховуючи, що 8 Н⁺ + 8 ОН= 8 Н₂О, маємо:

3 Мn²⁺ + 2 MnO₄+ 10 H₂O = 5 MnO₂ + 8 H₂O + 4 Н⁺

Виключаючи по 8 Н₂О з лівої і правої частин:

3 Мn²⁺ + 2 MnО₄+ 2 Н₂О = 5 MnO₂ + 4 Н⁺

Одержали повне іонне рівняння, а повне молекулярне рівняння буде мати вигляд (додаємо в обидві частини 3 SО₄²+ 2 К⁺):

3 MnSO₄ + 2 КМnO₄ + 2 H₂O = 5 MnO₂ + К₂SО₄ + 2 H₂SO₄

Отже, сума всіх стехіометричних коефіцієнтів дорівнюватиме 15.

4) Правильна відповідь а).

Перманганатометричне титрування проводять у кислому середовищі, що відповідає максимальній окислювальній здатності перманганату калію, а також легкості фіксації кінця титрування. Відновлення перманганату в кислому середовищі відповідає рівнянню:

МnО₄+ 8 Н⁺ + 5е> Мn²⁺ + 4 H₂O

Молярна маса еквівалента перманганату калію буде обчислюватися за формулою:



оскільки кількість прийнятих одним моль КМnО₄ електронів буде п'ять.

5) У живих організмах основним відновником є Гідроген субстратів, а окисником кисень. Особливістю окиснення Гідрогену субстратів є багатостадійність процесу, а також те, що енергія хімічної реакції виділяється переважно не у вигляді тепла, а у вигляді хімічної енергії зв'язків макроергічних сполук (АТФ, АДФ), що при цьому синтезуються.

6. ПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ.

1. Які реакції називаються окисно-відновними?

2. Що таке ступінь окиснення, окисник, відновник?

3. Які процеси називають окисненням, а які - відновленням?

4. Навести приклади найважливіших окисників та відновників.

5. Як визначають молярну масу еквівалента та молярну концентрацію еквівалента розчинів окисників та відновників?

6. На чому грунтується оксидиметрія та на які методи її поділяють?

7. Який робочий розчин та індикатор застосовують у методі перманганатометрії?

8. Які речовини кількісно визначають цим методом?

7. ЛІТЕРАТУРА.

1. Мороз А.С., Луцевич Д.Д., Яворська Л.П. Медична хімія. -В: НОВА КНИГА, 2006,

с. 336-344.

2. Медицинская химия: учеб. / В.А. Калибабчук, Л.И. Грищенко, В.И. Галинская и др.; под ред. В.А. Калибабчук. - К.: Медицина, 2008.

3. Селезнев К.А. Аналитическая химия. М., Химия, 1973, с. 236-244.

4. Бабков А.В. и др. Практикум по общей химии с элементами количественного анализа. М., Высшая школа, 1978, с. 129-140.

1. ТЕМА. Оксидиметрія. Метод йодометрії.

2. ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕМИ. Йодометрія один із найпоширеніших методів оксидиметричного титрування, оскільки є простим і точним методом. Застосовується у хімічних, клінічних та санітарно-гігієнічних дослідженнях , у першу чергу для визначення окисників і відновників у розчинах та біологічних рідинах. Наприклад, для визначення ферменту пероксидази у плазмі крові, "активного" хлору у хлорній воді, залишкового хлору у питній воді після хлорування. Застосовують йодометричний аналіз і для оцінки якості фармацевтичних препаратів, ліків, методом йодометрії визначають вміст альдегідної і кетонної груп, ацетону, хінону, гідрохінону, антипірину та ін. Знання методів оксидиметрії будуть, безумовно, корисними, при вивченні біохімії, фармакології, гігієни.

3. МЕТА. Ознайомитися з теорією та можливостями методу йодометрії. Засвоїти принципи зворотного йодометричного титрування.

Студент повинен знати:

теоретичні основи методу йодометрії;

суть прямого і зворотного титрування при визначенні відновників;

суть методу заміщення при визначенні окисників;

вміти:

складати рівняння окисно-відновних реакцій в методі йодометрії;

проводити пряме і зворотне йодометричне титрування;

виконувати розрахунки в йодометричному аналізі.

4. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1) Які перетворення йоду лежать в основі методу йодометрії?

а) 2 I0_з- + 12 Н⁺ + 10е- > I₂ + 6Н₂О в) I₂ + 2е^-- > 2І- б) І-+ 3 Н₂О 6е- > I0₃- + 6 Н⁺ г) 2 І-- 2е-> І₂

2) Вказати, розчини яких речовин використовують як робочі в йодометрії.

а) йоду; в) тіосульфату натрію;

б) йодиду калію; г) крохмалю.

3) Чому при визначенні формальдегіду в формаліні застосовують зворотне титрування, а не пряме?

а) при прямому титруванні визначенню точки еквівалентності перешкоджає повільне проходження реакції;

б) пряме титрування з хімічної точки зору неможливе;

в) при прямому титруванні крохмаль не може застосовуватися як індикатор;

г) зворотне титрування скорочує час аналізу.

4) Визначити молярну масу еквівалента формальдегіду в його реакції з йодом.

а) 30 б) 15 в) 10 г) 6

5) Коли при зворотному йодометричному титруванні додають крохмаль?

а) на початку титрування тіосульфатом;

б) зразу після додавання розчину йоду;

в) коли при титруванні тіосульфатом йоду залишається дуже мало;

г) коли при титруванні тіосульфатом жовте забарвлення розчину зникає зовсім.

ПРАВИЛЬНІ ВІДПОВІДІ

1) Правильні відповіді в) і г).

При зворотному титруванні використовують окислювальні властивості молекулярного йоду, він реагує з відновником і сам відновлюється:

I₂ + 2е-> 2 І-.

У методі заміщення при визначенні окисників застосовують відновлюючі властивості йодид-іонів, які еквівалентно відновлюють окисники, а самі окиснюються: 2 І- - 2е- > І₂.

Сполуки, що містять йодат-іони IО₃- - йодати, в йодометрії не використовуються.

2) Правильні відповіді а) і в).

У йодометрії як робочі розчини застосовують розчини йоду і тіосульфату натрію, концентрація яких точно визначається окремо спеціальним додатковим титруванням.

3) Правильна відповідь а).

Формальдегід з йодом у лужному середовищі реагує досить повільно, тому ця реакція не може бути основою для титрування.

4) Правильна відповідь б).

Взаємодія формальдегіду з йодом відбувається за рівнянням:

НСНО + 3 NаОН + I₂ = НСООNа + 2 NaI + 2 H₂O,

причому 1 моль формальдегіду окиснюється, віддаючи 2 електрони:

НСНО + 3 ОН- - 2е- > НСОО- + 2 Н₂О

Тому молярна маса еквівалента формальдегіду буде дорівнювати:

5) Правильна відповідь в).

Розчин крохмалю додають наприкінці титрування, коли йоду в розчині, який титрують, залишиться дуже мало, забарвлення розчину стає блідо-жовтим. Якщо додавати крохмаль раніше, при високій концентрації йоду, останній адсорбується на макромолекулах крохмалю, і його реакція з тіосульфатом буде йти надто повільно. Розчин при цьому можна перетитрувати.

5. ПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ.

1. Що таке йодометрія і для чого використовують цей метод?

2. Які робочі розчини та індикатор застосовують у методі йодометрії?

Назвати особливості застосування індикатора.

3. Які методики застосовують у методі йодометрії? У чому суть прямого, зворотного та непрямого титрувань?

4. Як обчислити кількісний вміст речовини в препараті за результатами зворотного титрування?

5. Визначити молярну масу еквівалента окисника і відновника в реакціях:

H₂SO₃ + I₂ + H₂O >

H₂O₂ + KI + H₂SO₄ >

6. Теоретичні основи йодометричного визначення формальдегіду у формаліні.

6. ЛІТЕРАТУРА

1. Мороз А.С., Луцевич Д.Д., Яворська Л.П. Медична хімія. -В: НОВА КНИГА, 2006, с. 344-353.

2. Медицинская химия: учеб. / В.А. Калибабчук, Л.И. Грищенко, В.И. Галинская и др.; под ред. В.А. Калибабчук. - К.: Медицина, 2008.

3. Селезнев К.А. Аналитическая химия. М., Химия, 1973, с. 245-255.

4. Бабков А.В. и др. Практикум по общей химии с элементами количественного анализа. М., Высшая школа, 1978. с, І42-І48.

1. ТЕМА. Період напівперетворення. Фотохімічні реакції. Фотосинтез.

2. ОБГРУНТУВАННЯ ТЕМИ. Період напівперетворення є дуже важливою кінетичною характеристикою реакцій, особливо тих, що мають складний механізм і невелику швидкість. Це поняття застосовується для кількісної характеристики зміни у навколишньому середовищі концентрації радіонуклідів, пестицидів, інших шкідливих речовин.

Фотохімічні реакції, що відбуваються під дією світла, є дуже поширеними в природі і використовуються в технологічних процесах. Найважливішими фотохімічними реакціями є реакції фотосинтезу синтез глюкози рослинами з вуглекислого газу і води під дією сонячного світла. Поглинання світла необхідне також і для перетворення ізомеризації ретинального компоненту родопсину в ІІ-трансретиналь. Ця реакція запускає хімічний механізм зору. Фотохімічною є реакція синтезу озону у верхніх шарах атмосфери, а утворення озонового прошарку забезпечує захист Землі від ультрафіолетової радіації Сонця.

Фотохімічними за природою є реакції, що лежать в основі фотографічного процесу.

Отже, розуміння суті питань цієї теми необхідне для загальнонаукової, екологічної підготовки студентів-медиків.

3. МЕТА. Сформувати уявлення про суть і значення фотохімічних реакцій у природі і техніці. Усвідомити важливість поняття "період напівперетворення" для кінетичної характеристики реакції.

Студент повинен знати:

суть поняття "період напівперетворення" і його значення як кількісної характеристики реакції;

основні положення теорії фотохімічних реакцій;

роль фотохімічних реакцій у природних процесах, їх застосування у техніці і технології;

вміти:

визначати величину періоду напівперетворення за кінетичними даними реакції.

4. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ.

1) Вибрати правильну характеристику поняття "період напівперетворення”.

а) це проміжок часу від початку реакції, за який концентрація продуктів зрівнюється з концентрацією вихідних речовин;

б) це проміжок часу, за який у системі встановлюється рівновага;

в) це проміжок часу, за який концентрація продуктів стане удвічі більшою, ніж концентрація вихідних речовин;

г) це проміжок часу, за який прореагує половина вихідної кількості речовини.

2) Показати, від яких факторів залежить величина періоду напівперетворення.

а) це постійна для всіх реакцій величина, що залежить лише від значення константи швидкості реакції;

б) величина періоду напівперетворення залежить лише від початкової концентрації вихідних речовин;

в) величина періоду напівперетворення, в залежності від порядку реакції, може залежати від різних факторів;

г) величина періоду напівперетворення, в залежності від порядку реакції, залежить від константи швидкості реакції і початкової концентрації.

3) Пояснити, чи виконується у фотокаталітичних реакціях закон фотохімічної еквівалентності.

а) виконується, бо це один із основних законів фотохімії;

б) не виконується, бо світло є лише збудником реакції, що далі вже йде самостійно;

в) не виконується, бо поглинання світла може супроводжуватися побічними реакціями, у яких беруть участь і молекули домішок;

г) виконується, бо завжди квант світла, що поглинається, викликає одну елементарну хімічну реакцію.

4) Вказати, які промені світла викликають хімічну реакцію.

а) всі, що падають на реакційну систему;

б) всі, що поглинаються реакційною системою;

в) тільки високочастотні промені, що несуть велику кількість енергії;

г) тільки промені видимого сонячного світла.

ПРАВИЛЬНІ ВІДПОВІДІ

1) равильна відповідь г).

Період напівперетворення це проміжок часу від початку реакції, за який прореагує половина початкової кількості вихідної речовини, або молярна концентрація вихідних речовин зменшиться наполовину.

2) Правильна відповідь г).

Величина періоду напівперетворення, в залежності від порядку реакції, розраховується за формулами:

для реакції нульового порядку:

для реакції першого порядку:

для реакції другого порядку:

для реакції третього порядку:

де: k константа швидкості реакції;

С₀ початкова концентрація речовини.

3) Правильна відповідь б).

У фотокаталітичних реакціях світло, що поглинається, ініціює реакцію, яка потім відбувається самодовільно, незалежно від кількості квантів світла, що поглинулися. Таким чином, закон фотохімічної еквівалентності у таких реакціях не виконується.

4) Правильна відповідь б).

Згідно з основним законом фотохімії законом Гротгуса-Дрейпера хімічно активними є тільки ті промені, що поглинаються реакційною системою. Це можуть бути не тільки промені сонячного світла, але й ультрафіолетові та інфрачервоні промені.

5. ПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ.

1. Розрахувати величину періоду напівперетворення реакції омилення етилформіату, що є реакцією другого порядку, якщо початкова концентрація естеру дорівнює 0,01 моль/л, а константа швидкості реакції дорівнює 1,93 10^-1 л/смоль.

2. Порівняти величини періодів напівперетворення (напіврозкладу) радіоактивних ізотопів тритію (12,26 років), радію (1590 років) і радону (3,825 дня) і зробити висновок про швидкість їх розкладу.

3. Показати, яке значення має закон Ламберта-Бугера-Бера для фотохімічних реакцій.

4. Вказати, які процеси слід вважати зворотними для реакції фотосинтезу і де вони відбуваються.

6. ЛІТЕРАТУРА.

1. Мороз А.С., Луцевич Д.Д., Яворська Л.П. Медична хімія. -В: НОВА КНИГА, 2006,

с. 450-456.

2. Медицинская химия: учеб. / В.А. Калибабчук, Л.И. Грищенко, В.И. Галинская и др.; под ред. В.А. Калибабчук. - К.: Медицина, 2008.

3. Садовничая Л.П., Хухрянский В.Г., Цыганенко А.Я. Биофизическая химия. К., Вища школа, 1986, с. 143, 164-166.

4. Ленский А.С. Введение в бионеорганическую и биофизическую химию. М., Высшая школа, 1979, с. 72-73.

5. Равич-Щербо М.И., Новиков В.З. Физическая и коллоидная химия. М., Высшая школа, 1975, с. 110, 114-115.

1. ТЕМА. Особливості кінетики ферментативних процесів.

2. ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕМИ. Кислотно-основний каталіз дуже поширений вид гомогенного каталізу, у якому каталізаторами виступають катіони гідроксонію або гідроксид-іони. За таким механізмом відбуваються реакції гідролізу, омилення естерів, крохмалю, амідів та ін. У живому організмі такі реакції відбуваються під дією ферментів, активність яких залежить від концентрації катіонів гідроксонію або гідроксид-іонів. Активність ферментів взагалі залежить від концентрації ферменту та субстрату, рН, наявності речовин, які можуть бути активаторами або інгібіторами.

Велике значення має фактор екологічної чистоти живого організму та навколишнього середовища, екосистеми в цілому. Деякі речовини при попаданні в живий організм можуть не тільки тимчасово знизити активність ферменту, а і повністю блокувати його. Деякі лікарські засоби також можуть бути інгібіторами ферментів. Тому фармакологічні дослідження пов'язані з вивченням дії ліків на ферменти. Знання закономірностей ферментативних процесів необхідні студенту-медику для засвоєння відповідних розділів біохімії, гігієни, фармакології, спеціальних дисциплін.

3. МЕТА. Сформувати уявлення про кислотно-основний каталіз, залежність швидкості ферментативних процесів від концентрації, температури, наявності активаторів та інгібіторів.

Студент повинен знати:

особливості кислотно-основного каталізу;

характер залежності швидкості ферментативних процесів від концентрації ферменту та субстрату;

принципи активації та інгібірування ферментів;

вміти:

проводити теоретичний аналіз можливого впливу середовища на ферментативний процес.

4. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ.

1) Вказати правильну характеристику кислотно-основного каталізу.

а) це реакції кислот і основ між собою;

б) це реакції кислот і основ, що відбуваються під дією каталізаторів;

в) це реакції, в яких кислоти та основи діють як каталізатори;

г) це реакції, в яких кислоти взаємодіють з основами тільки у присутності каталізатора.

2) Вибрати кінетичне рівняння розкладу фермент-субстратного комплексу FS з утворенням продукту і ферменту за теорією ферментативних реакцій Міхаеліса-Ментен.

а) б) в) г)

3) Охарактеризувати залежність швидкості ферментативної реакції від концентрації ферменту.

а) прямопропорційна; б) оберненопропорційна;

в) гіперболічна; г) експоненціальна.

4) Вибрати термін, який найбільше підходить для характеристики речовин, наявність яких у середовищі зменшує швидкість корозії металів.

а) каталізатори; б) інгібітори; в) каталітичні отрути; г) сенсибілізатори.

ПРАВИЛЬНІ ВІДПОВІДІ

1) Правильна відповідь в).

Кислотно-основний каталіз це вид гомогенного каталізу, в якому каталізаторами є катіони гідрогену (гідроксонію) або аніони гідроксилу. Каталізатори переважно приєднуються до молекули реагуючої речовини, утворюючи проміжний комплекс, у якому відбувається перерозподіл електронної густини зв'язків. Потім цей комплекс розкладається, утворюються продукт реакції і вільний каталізатор.

2) Правильна відповідь а).

При виведенні кінетичного рівняння ферментативного каталізу Міхаеліса-Ментен припускалося, що розклад фермент-субстратного комплексу FS на продукт реакції С і фермент F відбувається як реакція першого порядку:

k₂

FS F + С

Отже, кінетичне рівняння цього розкладу матиме вигляд:

V = k₂[FS]

3) Правильна відповідь а).

Згідно з кінетичним рівнянням Мехаеліса-Ментен:

залежність швидкості ферментативної реакції від концентрації ферменту прямопропорційна.

4) Правильна відповідь б).

Для усунення або стримування корозії металів застосовують спеціальні речовини, які називаються інгібіторами корозії. Найчастіше це хромати, фосфати, нітрити, молібдати та ін. Вони додаються в агресивне, з точки зору можливої корозії, середовище або входять до складу захисного покриття на металевій конструкції.

5. ПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ.

1) Пояснити можливі механізми впливу величини рН середовища на каталітичну активність ферменту і швидкість ферментативного процесу в цілому.

2) Показати, в чому різниця дії інгібітора у різних видах оборотного інгібірування.

3) Пояснити, що спільного може бути у отруйних речовин та лікарських засобів стосовно їхнього відношення до ферментів у живому організмі.

4) Навести приклади позитивної дії інгібіторів та їх застосування.

5) Пояснити, як за кінетичними характеристиками зробити висновок, чи можна віднести реакцію до автокаталітичних реакцій.

6. ЛІТЕРАТУРА.

1. Мороз А.С., Луцевич Д.Д., Яворська Л.П. Медична хімія. -В: НОВА КНИГА, 2006, с. 465-486.

2. Медицинская химия: учеб. / В.А. Калибабчук, Л.И. Грищенко, В.И. Галинская и др.; под ред. В.А. Калибабчук. - К.: Медицина, 2008.

3. Садовничая Л.П., Хухрянский В.Г., Цыганенко А.Я. Биофизическая химия. К., Вища школа, 1986, с. 157-161.

4. Ленский А.С. Введение в бионеорганическую и биофизическую химию. М., Высшая школа, 1979, с. 73-79.

5. Равич-Щербо М.И., Новиков В.В. Физическая и коллоидная химия. М., Высшая школа, 1975, с. 129-131.

1. ТЕМА. Гальванічні кола.

2.ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕМИ. Гальванічні кола застосовуються не тільки для добування електроенергії, а й у дослідженнях механізмів реакцій, функціонування біологічних мембран, визначенні концентрацій іонів у розчинах, біологічних рідинах, тощо. Отже, основні принципи складання гальванічних кіл, застосування електродів необхідні студентам для розуміння напрямків і можливостей потенціометричних досліджень у медицині.

3. МЕТА. Ознайомитися з основними принципами складання гальванічних кіл і можливими напрямками їхнього застосування у медико-біологічних доcлідженнях.

Студент повинен знати:

типи гальванічних кіл;

види електродів та їх функціональне застосування;

методику складання гальванічного кола в залежності від конкретного потенціометричного дослідження;

вміти:

розраховувати EРC гальванічного кола;

проводити розрахунки концентрацій іонів за даними ЕРС відповідного гальванічного кола.

4. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ.

І) Вибрати правильну характеристику гальванічного кола Zn/ZnS0₄//NiSO₄/Ni

а) концентраційне коло; в) окисно-відновне коло;

б) хімічне гальванічне коло; г) амальгамне коло.

2) Вказати формулу для обчислення ЕРС концентраційного кола.



3) Вибрати групу електродів, що можуть застосовуватися як електроди порівняння.

а) водневий електрод, платиновий електрод;

в) стандартний водневий електрод, сурм'яний електрод;

г) каломельний електрод, хлорсрібний електрод.

4) Вибрати групу електродів, що можуть застосовуватися як індикаторні.

а) водневий електрод, платиновий електрод;

б) іон-селективний електрод з К⁺-функцією, каломельний електрод;

в) стандартний водневий електрод, сурм'яний електрод;

г) хлорсрібний електрод, каломельний електрод.

ПРАВИЛЬНІ ВІДПОВІДІ

І) Правильна відповідь б).

Це гальванічне коло складається з двох різних за природою металічних електродів, отже це хімічне коло, у якому відбувається хімічна реакція:

Zn + Ni²⁺ = Zn²⁺ + Ni

2) Правильна відповідь в).

ЕРС концентраційного кола обчислюється за рівнянням:

3) Правильна відповідь г).

Електроди, що можуть застосовуватися як електроди порівняння, повинні мати постійні значення потенціалу, незалежні від складу розчину. Тільки у відповіді г) вказані електроди ІІ роду, потенціали яких не залежать від складу розчину, в якому вони знаходяться.

4) Правильна відповідь а).

У всіх інших відповідях вказані електроди, потенціал яких має постійне значення: каломельний (б), стандартний водневий (в), хлорсрібний і каломельний (г).

Водневий електрод застосовується як індикаторний при визначенні рН, а платиновий як індикаторний при визначенні окисно-відновного потенціалу.

5. ПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ.

1. Пояснити, що є джерелом електричної енергії у концентраційному

гальванічному колі.

2. Пояснити, що означає запис гальванічного кола за правилом "правого плюса".

3. Записати гальванічне коло, що складається з таких напівелементів:

Рt¦Сu²⁺, Сu⁺ та Pt | Fе³⁺, Fе²⁺,

якщо вважати умови дії кола стандартними, а величини стандартних потенціалів напівелементів дорівнюють відповідно: 0,17 та 0,77 В.

4. Розрахувати ЕРС гальванічного кола, що складається з двох залізних електродів з концентраціями катіону Fе²⁺ відповідно 0,1 та 0,01 моль/л, температура стандартна.

6. ЛІТЕРАТУРА.

1. Мороз А.С., Луцевич Д.Д., Яворська Л.П. Медична хімія. -В: НОВА КНИГА, 2006, с. 532-535.

2. Медицинская химия: учеб. / В.А. Калибабчук, Л.И. Грищенко, В.И. Галинская и др.; под ред. В.А. Калибабчук. - К.: Медицина, 2008.

3. Садовничая Л.П., Хухрянский В.Г., Цыганенко А.Я. Биофизическая химия. К., Вища школа. 1986, с.121 123.

4. Равич-Щербо М.И., Новиков В.В. Физическая и коллоидная химия. М., Высшая школа, 1975, с. 59 63.

1. ТЕМА. Аерозолі, суспензії, емульсії. Порошки, пасти, креми. Властивості та застосування в медицині.

2. ОБГРУНТУВАННЯ ТЕМИ. Грубодисперсні системи входять до складу живих організмів та здійснюють значний вплив на їх нормальне функціонування. При диханні людина вдихає практично аерозоль - повітря з диспергованими у ньому твердими або рідкими частинками. На багатьох виробництвах у легені разом з повітрям потрапляють частинки вугілля, цементного пилу, азбесту, гірських порід, борошна та інших твердих та рідких речовин. Вони осідають на альвеолах, зумовлюючи легеневі захворювання - пневмоконіози. Дуже небезпечними для людини є патогенні аерозолі бактеріальної, мікробної та вірусної природи, які спричинюють захворювання на грип, туберкульоз легенів, менінгіт та ін. Але аерозолі широко застосовуються в медицині для інгаляцій при лікуванні органів дихання, бо саме ліки в аерозольній формі є найбільш ефективними у боротьбі з простудними, інфекційними, алергійними захворюваннями бронхів, легенів, горла та носа.

Велика кількість лікарських засобів, такі як синтоміцин, стрептоцид, камфора, ментол, сірка, оксид цинку та інші вживаються у лікувальній практиці у вигляді суспензій та паст (концентрованих суспензій). В організмі жирові емульсії, захищені білками, забезпечують жирове живлення. У фармації та медицині багато лікарських речовин застосовують у вигляді емульсій (типу М/В - для внутрішнього вживання), кремів, мазей (типу В/М - як зовнішні засоби).

3. МЕТА. Сформувати уявлення про будову, властивості та застосування у медицині, фармації грубих дисперсій - аерозолів, суспензій, емульсій.

Студент повинен знати:

особливості будови, властивості, методи одержання та руйнування

аерозолів;

значення аерозолів для життєдіяльності організму, можливості засто-

сування їх у лікарській практиці, промисловості та сільському госпо-

дарстві;

особливості будови, властивості та застосування суспензій;

види емульсій, їх властивості, методи добування та застосування;

емульгатори;

особливості будови концентрованих суспензій та емульсій: паст, кремів, мазей;

вміти:

класифікувати природні та штучні дисперсні системи за агрегатним станом фаз.

4. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ.

1) Вибрати ознаки грубодисперсних систем:

1 - гомогенність, 2 - гетерогенність, 3 - прозорість,

4 - непрозорість, 5 - стабільність, 6 - нестабільність.

а) 1, 3, 5; б) 2, 4, 6; в) 1, 4, 5; г) 2, 3, 6.

2) Вибрати дисперсні системи, що відповідають умовному позначенню Р/Г: 1 - пил, 2 - туман, 3 - піна, 4 - поролон, 5 - дим, 6 - аерозольний парфум.

а) 1, 5; б) 2, 6; в) 1, 3; г) 3, 4.

3) Туман утворився при контакті вологого теплого повітря з потоком холодного газу. Вказати метод, за яким одержали туман.

а) пневморозпилення; б) диспергування;

в) конденсація; г) зміна напряму і швидкості руху.

4) Вибрати фактори, що зумовлюють тимчасову стійкість суспензій:

1 броунівський рух; 3 наявність сольватної оболонки;

2 наявність заряду; 4 концентрація дисперсної фази.

а) 1, 2; б) 2, 3; в) 3, 4; г) 1, 4.

5) Вибрати емульгатори, які здатні підвищити стійкість емульсії абрикосового масла у воді:

1 - натрієве мило, 2 - кальцієве мило, 3 - водорозчинний полімер,

4 - каучуковий латекс, 5 - гідрофільна глина, 6 - гідрофобна сажа.

а) 1, 3, 5; б) 2, 4, 6; в) 1, 2, 3; г) 4, 5, 6.

6) Вибрати правильне визначення явища “коалесценція”:

а) розшарування емульсії на два шари - дисперсна фаза і дисперсійне середовище;

б) виділення емульгатора в окрему фазу;

в) виділення дисперсійного середовища в окрему фазу;

г) злиття дрібних частинок дисперсної фази у більші краплі.

ПРАВИЛЬНІ ВІДПОВІДІ.

1) Правильна відповідь б).

Грубодисперсні системи є гетерогенними, а, значить, і термодина-мічно нестійкими. Вони непрозорі для світла, бо світло переважно відбивається від поверхні частинок та заломлюється.

2) Правильна відповідь б).

Умовне позначення Р/Г означає, що дисперсна система складається з рідкої (Р) дисперсної фази і газоподібного (Г) дисперсійного середовища, тобто є аерозолем. З наведених дисперсних систем аерозолями з рідкою дисперсною фазою є туман та аерозольний парфум.

3) Правильна відповідь в).

Цей метод називається конденсація, бо менші за розмірами частинки (краплі) води злилися у більші краплі під дією низької температури.

4) Правильна відповідь б).

Суспензії - це гетерогенні принципово нестійкі системи. Але якщо частинки дисперсної фази суспензії мають заряд або сольватну (гідратну) оболонку, їх агрегативна стійкість значно збільшується.

Кінетична стійкість суспензій дуже мала, тому що броунівський рух не властивий частинкам дисперсної фази суспензії. Концентрація починає впливати на стійкість тільки агрегативно стійких концентрованих суспензій - паст.

5) Правильна відповідь а).

Емульгатори, адсорбуючись на поверхні розподілу фаз, підвищують стійкість емульсій. Емульгатори бувають гідрофільними та гідрофобними. Природа емульгатора визначає тип емульсії та її стійкість. Згідно з правилом Банкрофта, емульгатор повинен мати спорідненість до дисперсійного середовища емульсії, яку він стабілізує.

Отже, емульсію абрикосового масла у воді будуть стабілізувати гідрофільні емульгатори, які краще розчиняються у воді, ніж у маслі.

Такими емульгаторами будуть натрієве мило, водорозчинний полімер (наприклад, білок) і гідрофільна глина.

6) Правильна відповідь г).

Коалесценція, або злиття дрібних крапель у більші краплі, є початковим етапом руйнування емульсії, яке закінчується її розшаруванням.

5. ПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ.

1) Записати за допомогою умовного позначення фазовий склад таких дисперсій: пил, суспензія, емульсія, дим, аерозольний лак.

2) Співставити пропускання світла істинними розчинами, колоїдними системами та грубими дисперсіями.

3) Пояснити явище “обернення фаз емульсії”. Вказати, що може викликати таке явище.

4) Пояснити, який тип емульсії можуть стабілізувати водорозчинний лецитин та нерозчинний у воді холестерин.

5) Пояснити, стабілізаторами яких типів емульсій застосовують у харчовій та фармацевтичній промисловостях білки та водонерозчинні пальмітат і стеарат сахарози.

6. ЛІТЕРАТУРА.

1. Мороз А.С., Луцевич Д.Д., Яворська Л.П. Медична хімія. -В: НОВА КНИГА, 2006, с. 730-755.

2. Медицинская химия: учеб. / В.А. Калибабчук, Л.И. Грищенко, В.И. Галинская и др.; под ред. В.А. Калибабчук. - К.: Медицина, 2008.

3. Садовничая Л.П., Хухрянский В.Г., Цыганенко А.Я. Биофизическая химия. -Київ: Вища школа, 1986.-С.187-191, 197-209.

4. Равич-Щербо М.И., Новиков В.В. Физическая и коллоидная химия. -М.: Высшая школа, 1975. -С. 188-193.

1. ТЕМА. Напівколоїдні мила, детергенти. Міцелоутворення у розчинах напівколоїдів.

2. ОБГРУНТУВАННЯ ТЕМИ. Напівколоїдні мила та детергенти, що здатні утворювати у розчинах міцелярні структури, широко застосовуються як миючі та дезинфікуючі засоби, емульгатори - у виробництві фармацевтичних та косметичних препаратів. В організмі людини роль таких напівколоїдів належить солям жовчних кислот - холату та дезоксихолату натрію. Ці солі утворюють міцели, що сприяють емульгуванню жирів (на початку засвоєння жирів з їжі), транспорту ліпідів, розчиненню холестерину, виведенню ліків з організму. Неіоногенні поверхнево-активні речовини застосовуються для одержання стероїдних препаратів, вітамінів, барбітуратів.

3. МЕТА. Сформувати уявлення про особливості будови та властивості розчинів поверхнево-активних речовин, здатних до міцелоутворення.

Студент повинен знати:

види колоїдних поверхнево-активних речовин, особливості будови їх

молекул;

сучасні теоретичні погляди на будову міцел ПАР у розчинах;

суть критичної концентрації міцелоутворення (ККМ) як характеристики колоїдних систем ПАР;

суть солюбілізації, її біороль та напрямки застосування;

вміти:

визначати вид ПАР за її молекулярною формулою.

4. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ.

1) Вказати речовину, що буде катіоноактивною ПАР:

а) С₁₇Н₃₃СООNa; б) (С₁₇Н₃₁СОО)₂Са;

в) R(CH₃)₃NCl; г) RNHCOOH.

2) Вибрати ознаки, що належать неіоногенним ПАР:

1 - електроліт; 2 - неелектроліт; 3 - дифільна молекула;

4 - гідрофільна молекула; 5 - гідрофобна молекула;

6 - зменшує поверхневий натяг; 7 - збільшує поверхневий натяг.

а) 1, 3, 7; б) 2, 3, 6; в) 2, 5, 7; г) 1, 4, 6.

3) Вибрати правильне визначення критичної концентрації міцелоутворення:

а) це мінімальна концентрація ПАР у розчині;

б) це мінімальна концентрація ПАР, що забезпечує утворення міцели;

в) це максимальна концентрація ПАР, перевищення якої призводить до руйнування міцел ПАР у розчині;

г) це максимальна концентрація ПАР, що можлива у даному розчиннику.

4) Вибрати правильне визначення процесу солюбілізації.

а) це процес переходу в міцелу ПАР речовини, що не розчиняється у чистому розчиннику;

б) це процес руйнування міцел ПАР під дією інших розчинних речовин;

в) це процес руйнування міцел ПАР на окремі молекули;

г) це процес переходу речовини, що добре розчиняється у розчиннику, із міцели ПАР у розчинник.

5) Вказати, як відбувається солюбілізація неполярних молекул у розчині ПАР з полярним розчинником:

а) неполярні молекули переходять у вуглеводневу частину міцели ПАР;

б) неполярні молекули запобігають утворенню міцел ПАР;

в) неполярні молекули звязуються з неполярними фрагментами молекули ПАР і руйнують міцели;

г) неполярні молекули у розчині ПАР з полярним розчинником не під-даються солюбілізації.

ПРАВИЛЬНІ ВІДПОВІДІ.

1) Правильна відповідь в).

Катіоноактивною поверхнево-активною речовиною буде речовина, що у розчині з полярним розчинником йонізується з утворенням поверхнево-активного катіона. Такою речовиною буде сіль четвертинної амонієвої солі з вуглеводневим радикалом R:

R(CH₃)₃NCl R(CH₃)₃N⁺ + Cl^Ї

Cіль С₁₇Н₃₃СООNa буде аніоноактивною ПАР:

С₁₇Н₃₃СООNa C₁₇H₃₃COO^Ї + Na⁺

Сіль (С₁₅H₃₁COO)₂Ca буде неіоногенною ПАР, бо не розчиняється у воді.

Амінокислота з великим вуглеводневим радикалом R буде амфотерним електролітом:

₊

RNHCOOH RNH₂ COO^Ї

₊

₊ + H⁺ RNH₂-COOH катіон-ПАР

RNH₂-COO^Ї

+ OH^Ї H₂O + RNH-COO^Ї аніон-ПАР

2) Правильна відповідь б).

Неіоногенні ПАР - це поверхнево-активні речовини , молекули яких не іонізуються (не дисоціюють), тобто вони не є електролітами. Але такі мо-лекули дифільні, оскільки мають полярні і неполярні фрагменти будови, вони зменшують поверхневий натяг розчинника.

3) Правильна відповідь б).

При розчиненні ПАР у полярному розчиннику, молекули ПАР, починаючи з певної концентрації, утворюють міцели. Найменша концентрація, з якої починається утворення міцел ПАР, називається критичною концентрацією міцелоутворення (ККМ).

4) Правильна відповідь а).

Солюбілізація - це довільний процес переходу в середину колоїдної міцели ПАР речовини, яка не розчиняється у чистому розчиннику.

5) Правильна відповідь а).

Неполярні молекули при солюбілізації у розчині ПАР з неполярним розчинником повністю переходять у вуглеводневу частину міцели, розчиняються у цьому неполярному обємі. На відміну від них, полярні молекули при солюбілізації затримуються (адсорбуються) на поверхні міцели у шарі гідрофільних груп молекул ПАР. Дифільні молекули при солюбілізації орієнтуються між молекулами ПАР у міцелі і подібно до них.

5. ПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ.

1) Пояснити, чому розчини ПАР міцелярної будови інколи називають асоціативними колоїдами або напівколоїдами.

2) Вказати, до класу яких ПАР слід віднести такі естери, як монопальмітат та моностеарат сахарози і чому.

3) Вказати, від яких факторів залежить величина критичної концентрації міцелоутворення для ПАР даного виду.

4) Пояснити, які види міцел існують у розчинах ПАР за сучасними теоріями.

5) Пояснити біологічну роль явища солюбілізації та її застосування у хіміко-фармацевтичній промисловості.

6. ЛІТЕРАТУРА.

1. Мороз А.С., Луцевич Д.Д., Яворська Л.П. Медична хімія. -В: НОВА КНИГА, 2006, с. 756-758.

2. Равич-Щербо М.И., Новиков В.В. Физическая и коллоидная химия. -М.: Высшая школа, 1975. -С.193-195.

Размещено на Allbest.ru