Водойми рідного краю. Їх стан та охорона

За видами забруднення вод виділяють:

* хімічне (неорганічне і органічне);

* фізичне (теплове, радіаційне);

* біологічне (мікроорганізмами, гельмінтологічне, гідрофлорне).

Для забезпечення необхідного стану води природних водних об'єктів необхідно розробляти та реалізовувати заходи з охорони вод.

Заходи по очищенню водойм рідного краю

Заходи із збереження і відновлення чистоти водойм

Сучасний розвиток промисловості, сільського господарства, транспорту, а також ріст міст супроводжується великим скидом забруднених вод. При відсутності належних заходів із зниження забруднення води, природне розбавлення і самоочищення стає недостатньою. Великі концентрації шкідливих домішок перешкоджають самоочищенню води і її забруднення інтенсивно прогресує.

Тому, для збереження чистоти водойм, необхідно:

- забезпечити повну очистку комунально-побутових і промислових стоків;

- вдосконалювати і змінювати технологію промислового виробництва;

- розроблювати і впроваджувати маловодну і безводну технології;

- широко впроваджувати оборотне водопостачання, розширювати повторне використання очищених стічних вод;

- застосовувати раціональні способи і прийоми використання добрив і пестицидів;

- розробляти і здійснювати державні плани водоохоронних заходів в масштабах басейнів річок і водойм з урахуванням перспективного розташування продуктивних сил і засобів виробництва.

Наразі існують такі способи очищення стічних вод: механічна, фізико-хімічна, хімічна і біохімічна.

Механічна очистка служить для відокремлення нерозчинних речовин шляхом проціджування, відстоювання, фільтрування і центрифугування. Застосовують її, як попередню перед іншими способами очистки, або у випадках, коли стічні води, які пройшли через згадані пристрої, використовують з метою виробництва чи, якщо можливо, їх скидають у водойму. Воду, яка пройшла механічну очистку, як правило хлорують.

Хімічні і фізико-хімічні способи застосовують для очистки виробничих стічних вод від колоїдних і розчинних речовин. Для цього, у відповідності з характером забруднення, у воду вводять спеціальні реагенти, пропускають повітря чи пару, використовують електроліз та іонообмінні матеріали.

Біохімічна очистка основана на властивості деяких організмів використовувати для свого розвитку органічні речовини стічних вод. Цей спосіб використовують після того, як стічна вода очищена від мінеральних і нерозчинних органічних речовин. Він дозволяє майже повністю видалити забруднення органічного походження. Біохімічну очистку проводять в природних умовах - на полях зрошення, а також в штучних умовах - в біологічних фільтрах.

Охорона води від забруднення добривами і пестицидами. Забруднення водойм не є обов'язковим супутником інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Більш того, при правильне використання мінеральних добрив покращує структуру грунту і підвищує його стійкість до водної і вітрової ерозії.

Для запобігання попадання добрив у водойми необхідно:

- дотримувати відповідність норм кількості добрив потребі рослин;

- встановлювати оптимальні терміни внесення добрив;

- вносити добрива в подрібленому вигляді в період вегетації рослин;

- вносити добрива разом із зрошувальною водою, що зменшує їх дозу.

Для обмеження попадання пестицидів у водні об'єкти необхідно:

- вдосконалювати систему їх застосування;

- застосовувати стрічкову чи крайову обробку замість суцільної;

- ширше застосовувати біологічні методи захисту рослин;

- розробляти менш шкідливі види пестицидів;

- забороняти хімічну обробку за допомогою авіації.

Використання стоків тваринницьких комплексів. Задача боротьби з пагубною дією тваринницьких стоків на водні об'єкти довгий час рахувалась важкою із-за великої їх кількості, складності утилізації і вивозу, трудності забезпечення санітарного стану гноєсховищ. Ця проблема не вирішена і зараз для більшості невеликих і неспеціалізованих господарств.

Захист води від забруднення синьо-зеленими. “Цвітіння” води в результаті інтенсивного розвитку синьо-зелених водоростей явище закономірне. Воно виникає в результаті діяльності людини з формування біоценозів, створення водосховищ і т.п.

Заходи із збереження і відновлення чистоти водойм

З нагоди Всесвітнього дня води, в Кіровограді відбулося засідання круглого столу, в якому взяли участь представники державних та громадських організацій. Всі знають, в чому проблематика малих та середніх річок, а також якості питної води, тільки ніхто не знає, де взяти кошти на реалізацію програм екологічно - санітарного характеру. Є невелике сподівання, що запровадження децентралізації дозволить органам місцевого самоврядування акумулювати якісь кошти на вирішення програм порятунку малих річок, але поки що це лише теорія. На практиці у нас прийнято запровадження ініціатив, виконання яких лежить поза межами можливостей як органів місцевого самоврядування, так і об'єктів господарювання чи населення. В Україні дуже жорстке екологічне законодавство, але схоже, що у виконання цих нормативів не вірять самі розробники. Разом з тим, ми десятиріччями спостерігаємо процес загибелі наших річок та погіршення якості питної води в колодязях. Причини часто лежать на поверхні - це порушення елементарних правил, що приводить до замулення і втрати здатності до самовідтворення малих річок. 70 відсотків колодязів області потрібно вивести з експлуатації через перевищення вмісту нітратів у воді. Ніхто не слідкує за дотриманням режиму водоохоронних зон та прибережно-захисних смуг, який передбачає повну заборону господарської діяльності, тобто будівництва, утримання городів і тому подібне, на відстані від 25 метрів і більше, від урізу води. Фермери розорюють береги, господарі приватних осель облаштовують на берегах річок і водойм вигрібні ями та сміттєзвалища.

У Кіровограді вже загинули малі річки - Мотузянка, Біанка, які просто засипані сміттям. Достатньо побувати на берегах цих річок, щоб оцінити масштаби екологічної катастрофи. Не краще становище і в Інгулу. В районі заводу Цукрогідромаш (який і сам стоїть прямісінько на березі), нижче Миколаївського (донедавна Кіровського мосту), та в районі провулку Арнаутського, через самовільні забудови пройти берегом просто неможливо. До краю загиджені або забудовані береги водойми на Сугоклеї (Міський сад). І так - по кожній водоймі в області, особливо в райцентрах чи селах. Через розораність вже зникло джерело, що дає початок Інгульцю, який в межах Олександрії в спекотне літо навіть пересихає. Можливо, через будівництво каналу Дніпро - Інгулець, який теж в спеку часто залишається без води. Річка Березівка в Олександрії теж потребує негайного порятунку. Річки Кіровоградщини взагалі характеризуються маловодністю, а підземні води - підвищеною жорсткістю. Звідси і нарікання на недостатнє очищення скидних вод тими ж водоканалами, які просто не здатні покращити природні фізико-хімічні показники води, хоча вимог до питної води вони дотримуються. Більшість райцентрів, а сіл практично повністю, не мають навіть елементарних очисних споруд, що лише накопичує проблематику. Ми і досі переймаємося станом великих річок, але забуваємо, що їх наповнюють водою малі, які і потребують порятунку в першу чергу. Заходи, які б дозволили створити умови для порятунку річок не складні - жорсткий контроль за дотриманням законодавства, заборона розорення і забудови берегів, аж до знесення незаконних споруд, знищення смітників, через виявлення і покарання порушників. Це б і дисциплінувало, і давало б кошти на проведення відповідних заходів.

За рахунок коштів місцевого бюджету проводилось, впродовж червня-жовтня, виконання робіт щодо розчистки та кріплення берегів р.Інгул в м. Кіровограді.

Для покращення санітарно - екологічної ситуації в басейні ріки Інгулець Починаючи з 2011 року, промивка р. Інгулець проводиться по всій її довжині на протязі всього вегетаційного періоду витратою 11м3/сек., що з року в рік значно поліпшує показники якості води за вмістом хлоридів, сульфатів, жорсткості не тільки в водосховищі, а й на водозаборах Інгулецької системи.

Людина зруйнувала екологічний баланс, що панував у природі. Тож кому, як не їй, і подбати про перлини степової України - її ріки.

А ми - діти, будемо зберігати, оберігати та відновлювати водойми рідної Землі!

Список використаної літератури

1. Дьоміна Т.А. Екологія, природокористування, охорона навколишнього середовища М.: Аспект-прес, 1995.

2. Новіков Ю.В. Екологія, навколишнє середовище і людина М.: 1998.

3. Родзевич М.М., Пашканг К.В. Охорона і перетворення природи. М.: Просвещение, 1986.

4. Сотников А.С. “Головні річкові системи України”; Київ, 2002р.

5. Погорецький В.С. “Живлення і режим річок”; Тернопіль, 2003р

6. Бастюк Б.В. “Водні ресурси Украйни”; Харків, 2003р.

7. Боярин А.Ю. “Закони раціонального використання водних ресурсів України”; Київ, 2001р.

8. Герасименко Ю.П. “Річки України”; Київ, 2000р.

9. Гураков А.А. “Проблема річок та водовикористання в Україні”; Київ, 1999р.

10. Білявський Г.О. "Основи загальної екології".

11. Андрейцев Ю.І. "Екологічна експертиза, право та практика".

12. "ПОСТАНОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки`.

13. "НАЦІОНАЛЬНА ДОПОВІДЬ УКРАЇНИ ПРО ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО РІЗНОМАНІТТЯ".

14. Ворнов А.К "Навколишнє середовище та розвиток Сотников А.С. “Головні річкові системи України”; Київ, 2002р.

15. .Голобородько В. Ингулец скифский, половецкий, татарский, козацкий / В. Голобородько // Городской курьер. 2008. № 21. С. 11.

16. .Дяченко Л. Д., Ковальов М. М. Рідний край Кіровоградщина. Кіровоград, Облуправління по пресі. 1992. 150 с.

17. .Кузик Б. М., Біло шапка В. В. Кіровоградщина: історія та сучасність центру України: В 2-х т. Дніпропетровськ: Арт-Прес, 2005.

18. .Матівос Ю. Такий загадковий Інгул / Ю. Матівос // Кіровоградська правда. 2007. 11 грудня. С. 5.

19. .Матівос Ю. Течуть річки - великі і малі // Кіровоградська правда. 1998. 16 квітня. С. 3.

20. Як і чому помирають річки Кіровограда.

21. Новини > Суспільство > | (25.03.2016 - 17:00) 347 Перейти до коментарів.

Размещено на Allbest.ru