Чи приречена незалежність центробанків в добу популізму? Суверенізм УБ якість інститутів

Джерело: BIS Central Bank's Policy Rate Statistics

Рис. 5. Монетарний простір: процентні ставки ключових центробанків, %

З вичерпанням простору монетарної політики пов'язана також дилема фіскальної політики. Середовище низьких ставок толерувало можливості проводити м'яку боргову політику. Уряди як розвинутих країн, так і країн з ринками, що формуються, не поспішали повертатись до бюджетної дисципліни. Якщо динаміка первинного сальдо бюджету загалом відповідає циклічній позиції економік (рис. 7.), то зниження державного боргу після кризи 2008 року не відбулося (рис. 8). Внаслідок цього очікувані зміни в борговій позиції багатьох країн виглядають загрозливими. Запуск економіки після корона-кризи потребуватиме підтримання низьких процентних ставок в подальшому. Фіскальний простір швидко вичерпується, а його підтримка дедалі чіткіше ставатиме чутливою до того, як центробанки балансуватимуть між навігацією виходу з дефляційної пастки та підтриманням фінансової стабільності.

Джерело: IMF Statistics on Fiscal Indicators

І на решті, очікування, що процентні ставки залишатимуться низькими в довгостроковій перспективі, справляє вплив на мотивацію щодо нагромадження боргів у приватному секторі. Рис. 9. демонструє, що фінансовий простір приватних позичальників суттєво звузився. Більший тягар боргів формує замкнене коло низьких процентних ставок. їх підвищення відповідно до потреби обмежується міркуваннями фінансової стабільності, подальше нагромадження боргів позначатиметься на глибині шоку, а долання наслідків останнього в разі його виникнення в умовах значного боргового тягаря передбачатиме і подальший знижувальний тиск на ставки (так звана проблема secular stagnation vs secular debt).

Також очевидним є те, що глобальна інтеграції породжує асиметричну здатність до нагромадження боргів приватними компаніями та урядами в розрізі розвинутих країн та країн з середніми доходами. Якщо уряди з країн з ринками, що формуються, не в змозі дозволити собі подібних до розвинутих країн масштабів боргової експансії, то приватні позичальники значно чутливіші до універсалізму реакції на низькі процентні ставки. Компанії країн з середніми доходами за темпами нагромадження боргів значно випередили компанії розвинутих країн (Рис. 9).

Джерело: BIS Credit Statistics

Боргове нависання, набуваючи універсальної структурної риси, так само швидко космополітизується, і так само швидко переростає в джерело популізму, оскільки простір монетарної політики виглядає вже значно більш обмеженим. Центробанки, активно долаючи наслідки двох останніх глобальних фінансових потрясінь, вже сформували образ «рятівників» економіки, часто виходячи за межі традиційної модальності монетарної політики, яка випливає з усталеного інституціонального каркасу. Це відкриває шлях до того, що суспільні запити і тим більше ідеологічно вмотивований тиск на монетарні органи щодо їхнього залучення у розв'язання структурних проблем дедалі посилюватиметься.

Якщо контр-циклічна реакція є цілком в дусі універсального академічного погляду на оптимальну монетарну політику, то це ще не означає, що на політичному рівні існуватиме достатня воля для ідентифікації різниці між циклічними та структурними проблемами. Донедавна центробанкам вдавалось обстоювати свою незалежність, апелюючи до різниці між циклічними та структурними вимірами шоку. Довіра до інституту незалежності тут відігравали важливу роль: вона була еквівалентна довірі до професійного судження регулятора, внаслідок чого його дискреційні дії легітимізувались в рамках чинної інституціональної моделі. Втім, виникає проблема, чи центробанки свідомо йшли на більш м'які контр-циклічні реакції щоб знизити градус політичного тиску довкола монетарної політики для того, щоб не сформувались передумови для появи коаліцій, зацікавлених у послабленні їхнього статусу? Чи монетарні органи були настільки впевнені у своїй компетентності, щоб завжди розмежовувати розширення поля дискреційних рішень, адресованих циклічним процесам, та захист своєї професійної автономії у випадках, коли політичний тиск на них генерувався браком політичної волі до реагування на структурні виклики?

Швидше за все відповідь на це питання перебуває десь по середині, демонструючи появу специфічного феномену - центробанківського прагматизму. Останній, покликаний продемонструвати допустиму гнучкість, відштовхуючись від формальних та неформальних обмежень на монетарні рішення, втім, він ще більше потребує необхідності спиратись на аргументи, релевантність яких часто допускає високий професійний бар'єр для розуміння. З іншого боку, професійний прагматизм калібрується тим, на скільки інші центробанкіри опиняються в подібних ситуаціях приблизно в однаковий історичний час. Наявність іміджу глобальної еліти формує своєрідний peer's pressure, коли рішення, як би вони не виглядали надмірно акомодативними, повинні відповідати інтелектуальним стандартам, усталеним в глобалізованій культурі академічного виміру поведінки центробанкірів. Без такого рефрену втрата поваги в глобальних колах підриває і внутрішню легітимність неоднозначних макроекономічних рішень. Для країн з ринками, що формуються, ситуація деякою мірою зворотна. Саме непопулярні внутрішні рішення, які виправдовуються в рамках клубної центробанківської культури, стають підставою глобальної легітимізації, що в багатьох випадках відкриває шлях до неявної міжнародної протекції відповідних монетарних органів, тиск на які набуває світового розголосу, але й здобуває популярності серед популістично налаштованого суспільства.

Іншим виміром цієї проблеми є те, на скільки універсалізується запит на м'яку монетарну політику внаслідок кризи. Формується парадоксальна ситуація, коли центробанки сприймаються глобалізованою елітою і у цей же час ті з них, які мають найбільший простір політики, обираються за приклад для наслідування при популістичному торпедуванні тих з них, які в силу макроекономічних обставин більшою мірою змушені бути обмежені у дискреційних рішеннях. Відмінності в структурі та дизайні пакетів допомоги економіці під час кризи швидше за все вказують на те, що незалежність центробанків все таки справляє вплив на простір супутніх політик. Інституціональні запобіжники тиску на центробанк виявляються дієвими у багатьох випадках, інакше антикризові програми, попри функціональну однотипність, виглядали би значно подібнішими в розрізі багатьох країн. Завдяки здатності до адаптації до структурних, інституціональних чи політико-економічних нюансів тої чи іншої країни центробанки продовжують бути носієм гену універсального принципу незалежності тою мірою, якою саме суспільство спроможне дозувати сплески популізму, послуговуючись вигодами цінової та фінансової стабільності.

Висновки

Зміни в глобальній економіці, чи то під впливом шоків, чи то під впливом технологічних та структурних змін, стали сприятливим підґрунтям для посилення популістичних настроїв. Ще до початку глобальної фінансової кризи сформувався універсальний принцип незалежності центрального банку як інституціональної рамкової умови підтримання цінової та фінансової стабільності. Однак, так само є зрозумілим, що такі рамкові умови мають спиратись на достатній запас міцності якості інститутів (верховенство права, баланс стримувань і противаг, якість демократії, соціальна довіра, наявність легітимних шляхів розв'язання проблеми міжгрупових протистоянь).

Поєднання слабкості інститутів з посиленням популістичної тенденції фокусується на ризиках подальшого виживання універсального принципу незалежності центробанків, оскільки останні дедалі частіше асоціюються з глобалізованою елітою. Підвищення незалежності центробанків в світі випереджає покращення верховенство права, тим самим підвищуючи вразливість більш незалежних монетарних органів там, де реформи є найбільш млявими. Окрім цього, звуження простору політики та масштаб двох останніх глобальних криз стають додатковими джерелами підживлення популістського тиску на центробанки, з огляду на послаблення політико-економічної гнучкості у реалізації рішень, які могли би покращити структурну адаптацію економіки. Здатність до нагромадження валютних резервів також опиняється під ризиком в силу посилення популізму. Суверенізм демонструє своєрідну асиміляцію здатності до нагромадження резервів, оскільки з ними пов'язане зниження вразливості до зовнішніх шоків, пристосування до яких може обмежувати національну економічну політику.

Також суверенізм не входить у парадигмальний конфлікт з фундаментальними принципами сучасної монетарної політики, яка здійснюється відповідно до пріоритетів внутрішньої рівноваги чи то в аспекті встановлення процентних ставок, чи то в аспекті нагромадження валютних резервів. Звідси випливає, що суверенізм не повинен радикально розходитись з тими інституціональними рамковими умовами, які уможливлюють ефективну реалізацію монетарної політики, зорієнтовану на внутрішню рівновагу. Це формує певні напруження між універсалізмом незалежності центробанків та посиленням зміщень в сторону економічного націоналізму, на який така незалежність може накладати обмеження швидше у вигляді втримування його в рамках принципів макроекономічної дисципліни. З іншого боку, здатність центробанків розширювати арсенал реакції на сильні макрофінансові потрясіння призводить до появи своєрідного прагматизму, який стає своєрідною функціональною відповіддю на зростаючий тиск, допускаючи дозовану гнучкість монетарної політики в межах інституціонально захищених мандатів на підтримання цінової та фінансової стабільності. Це дозволяє констатувати, що ті принципи реалізації монетарної політики, на які спираються сучасні центробанки, є достатньо зручними для сувереністичних ухилів в порядку денному багатьох суспільств. Руйнація універсального принципу незалежності центробанків відбудеться тільки тою мірою, якою суверенізм підриває принципи верховенства права з відповідними наслідками для соціально-економічних показників.

Бібліографія

1. AcemogLu, Daron, Johnson, Simon, Ouerubin, Pablo, and Robinson, James. (2008). When Does Policy Reforms Works? The Case of Central Bank Independence. NBER Working Paper 14033: 1-73.

2. Agur, Itai. (2019). Populism and Central Bank Independence. SUERF-BAFFI Carefin Conference “Populism, Economic Policies and Central Banking” website, November 8

3. Aizenman, Joshua, and Lee, Jaewoo. (2007). International Reserves: Precautionary vs. Mercantilist Views, Theory and Evidence. Open Economies Review 18(2): 191-214.

4. Aizenman, Joshua, Cheung, Yin-Wong, and Ito, Hiro. (2013). “Impossible Trinity” Hypothesis in an Era of Global Imbalances: Measurement and Testing. Review of International Economics 21(3): 447-458.

5. Aizenman, Joshua, Cheung, Yin-Wong, and Ito, Hiro. (2015). International Reserves Before and After the Global Crisis: Is There no End of Hoarding? Journal of International Money and Finance 52: 102-126.

6. Berger,Wolfram, and Kissmer, Friedrich. (2013). Central Bank Independence and Financial Stability: A Tale of Perfect Harmony? European Journal of Political Economy 31: 109-118.

7. Berggren, Niclas, Daunfeldt, Sven-Olov, and Hellstrom, Jorgen. (2012). Social Trust and Central Bank Independence. Paper Presented at World Congress of Public Choice Societies, IFN Working Paper 920: 1-23,

8. Binder, Carola. (2019). Political Pressure on Central Banks. SUERF-BAFFI Carefin Conference “Populism, Economic Policies and Central Banking”, November 8 March 12, 2021).

9. Bodea, Cristina, and Hicks, Raymond. (2014). Price Stability and Central Bank Independence: Discipline, Credibility and Democratic Institutions. International Organization 69(1): 35-61.

10. Bodea, Cristina, Garriga, Ana Carolina, and Higashijima, Masaaki. (2019). Monetary Constrains, Spending, and Autocratic Survival in Party-Based Regimes. SUERF-BAFFI Carefin Conference “Populism, Economic Policies

11. Borio, Claudio. (2019). Central Banking in Challenging Times. SUERF Policy Note 114: 1-20.

12. Cihak, Martin. (2010). Price Stability, Financial Stability, and Central Bank Independence. Oesterreichische Nationalbank 38th Economic Conference Papers, 45-55.

13. CoLantone, ItaLo, Stanig, Piero. (2019). The Surge of Economic Nationalism in Western Europe. Journal of Economic Perspective 33(4): 128-151.

14. De Lima, Pedro, de Serres, Alain, and Kennedy, Mike. (2003). Macroeconomic Policy and Economic Performance. OECD Economic Department Working Paper 353: 1-65.

15. De Spiegeleire, Stephan, Skinner, Clarissa, and Sweijs, Tim. (2017). The Rise of Populist Sovereignism. Hague Centre for Strategic Studies. Populist Sovereignism. Hague 2: 23-44.

16. Dincer, Nergiz, and Eichengreen, Barry. (2014). Central Bank Transparency and Independence: Updates and New Measures. International Journal of Central Banking 10(1): 189-253.

17. Dornbusch, Rudiger, and Edwards, Sebastian. (1991). The Macroeconomics of Populism in Latin America. Chicago: NBER and University of Chicago Press.

18. Eichengreen, Barry. (2018). The Populist Temptation: Economic Grievance and Political Reaction in the Modern Era. Oxford: Oxford University Press.

19. Eijffinger, Sylvester, Stadhouders, Patrick. (2003). Monetary Policy and Rule of Law. CEPR Discussion Paper 3698, (accessed March 12, 2021).

20. Funke, Manuel, Schularick, Moritz, and Trebesch, Christoph. (2016). Going to Extreme: Politics after Financial Crises, 1870-2014. European Economic Review 88(C): 227-260.

21. Gnan, Ernest, and Masciandaro, Donato. (2020). Populism, Economic Policies and Central Banking: an Overview. SUERF Policy Note 131: 1-13.

22. Goldstein, Morris. (2005). What the Next Emerging Market Financial Crisis Look Like. Institute for International Economics Working Paper 5-7: 1-115.

23. Gollwitzer, Sophia, and Ouintyn, Marc. (2010). The Effectiveness of Macroeconomic Commitment in Weak(er) Institutional Environments. IMF Working Paper 10(193): 1-58.

24. Han, Intaek. (2006). The Political Economy of Reserve Accumulation in the Developing World. The Korean Journal of International Relations 46 (5): 231-248.

25. Hayo, Bernd, and Voigt, Stefan. (2008). Inflation, Central Bank Independence and the Legal System. Journal of Institutional and Theoretical Economics 164 (4): 751-777.

26. Hielscher, Kai, and Markwardt, Gunther. (2012). The Role of Political Institutions for the Effectiveness of Central Bank Independence. European Journal of Political Economy 28(3): 286-301.

27. Inglehart, Ronald, and Norris, Pippa. (2016). Trump, Brexit, and the Rise of Populism: Economic Have-Nots and Cultural Backlash. Harvard Kennedy School Research Working Paper 16-026: 1-53.

28. Jacome, Luis, and Vazquez, Francisco. (2005). Any Link Between Legal Central Bank Independence and Inflation? Evidence from Latin America and the Caribbean. IMF Working Paper 05 (75): 1-41.

29. Jacome, Luis. (2001). Legal Central Bank Independence and Inflation in Latin America During the 1990s. IMF Working Paper 01(212): 1-40.

30. Jager, Kai. (2016). The Role of Regime Type in the Political Economy of Foreign Reserves Accumulation. European Journal of Political Economy 44: 79-96.

31. Kaltwasser, Cristobal Rovira. (2018). The Siren Song of Left-Wing Populism. Project Syndicate, September 14, (accessed March 12, 2021).

32. Keefer, Philip, and Stasavage, David. (2003). The Limits of Delegation: Veto Players, Central Bank Independence, and the Credibility of Monetary Policy. American Political Science Review 97(3): 593-- 621.

33. Klomp, Jeroen, and de Haan, Jakob. (2009). Central Bank Independence and Financial Instability. Journal of Financial Stability December: 1-46.

34. Koziuk, Viktor. (2015). Nezalezhnist' tsentral'nykh bankiv pislya hlobal'noyi finansovoyi kryzy: «sira zona status-kvo». Visnyk NBU 2: 16-25.

35. Koziuk, Viktor. (2018). Tsinova stabil'nist' i tarhetuvannya inflyatsiyi v syrovynnykh ekonomikakh: makroekonomika vs politekonomiya. Visnyk NBU 244: 4-25.

36. Lybeck, Tonny. (1998). Elements of Central Bank: Autonomy and Accountability. IMF Occasional Paper 98(1): 1-46.

37. Masciandaro, Donato, and Romelli, Davide. (2015). Ups and Dows. Central Bank Independence from Great Inflation to the Great Recession: Theory, Institutions and Empirics. Financial History Review 22(3): 259-289.

38. Mazzoleni, Oscar. (2019). Sovereignist Wine in Populist Bottle? An Introduction. Perspectives on European Politics and Society October: 1-15.

39. Moser, Peter. (1999). Cheks and Balances, and the Supply of Central Bank Independence. European Economic Review 43(8): 1569-1593.

40. Mudde, Cas, and Kaltwasser, Cristobal Rovira. (2017). Populism: A Very Short Introduction. Oxford: Oxford University Press.

41. Nurbayev, Daniyar. (2017). The Rule of Law, Central Bank Independence and Price Stability. Journal of Institutional Economics 14(4): 659-687.

42. Obstfeld, Maurice, and Rogoff, Kenneth. (2002). Global Implications of Self-Oriented National Monetary Rules. The Quarterly Journal of Economics 117(2): 503-535.

43. Obstfeld, Maurice. (2001). Globalization and Macroeconomics. NBER Reporter Fall: 1-20.

Размещено на Allbest.ru