Ставки за кредитами для позичальників, що мають дебетовий рахунок у банку, від 12%, при цьому клієнтам, які вже користувалися кредитом і мають хорошу кредитну історію, можуть бути запропоновані і більш низькі ставки -- 10-11%. Правда, врахуйте, що в цьому випадку, швидше за все, банк не включає приховані комісії та додаткові платежі.

Процентні ставки за кредитами із забезпеченням в середньому по ринку 16-19%. У ролі забезпечення по кредиту можуть виступати поручителі або заставу. Наявність в угоді поручителів гарантує, що в разі, якщо позичальник з тих чи інших причин не зможе виконати свої боргові зобов'язання, борг буде погашений поручителем. Поручителями можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Вимоги до фізичних осіб, виступаючим в якості поручителів, аналогічні вимогам до позичальників. Застава -- нерухомість, транспортні засоби та інше ліквідне майно -- теж забезпечують зниження ризику, оскільки, у разі невиконання зобов'язань, це майно може бути реалізоване, і боргові зобов'язання в підсумку будуть погашені.

Найбільш високими ризиками характеризуються кредити, що видаються без поручителів і застави з наданням обмеженого набору документів. Так, ставки за кредитами, що не вимагає від позичальника надання підтверджених документів про доходи, становлять 20-30%.

Середніми процентними ставками в 16-25% обкладаються кредити, що видаються при повній відповідності позичальника вимогам банку, таким як вік, реєстрація, трудовий стаж, і надання документального підтвердження про доходи. При цьому розмір відрахувань по кредиту не повинен перевищувати 40-50% від щомісячного доходу.

Різні програми споживчого кредитування є практично у кожного банку. Вибираючи кредит, почніть з того, які гарантії ви можете надати -- чи маєте ви можливість підтвердити свій рівень доходу, чи є у вас поручитель або заставне майно. Далі треба ознайомитись з програмами, пропонованими різними банками. Процентні ставки можна уточнити як безпосередньо в банках і на їх офіційних сайтах, так і на сайтах кредитних брокерів або спеціалізованих аналітичних порталах. Треба враховувати також розмір комісій за оформлення кредиту та ведення рахунку, деякі банки не включають такі додаткові платежі до заявлену процентну ставку.

2.2 Тенденції розвитку споживчого кредитування

Сьогодні в Україні більшість населення не може собі дозволити купувати товари тривалого користування за рахунок поточних доходів. Майже половина працездатного населення має доходи, які не перевищують прожиткового мінімуму. Для цих категорій людей, а також пенсіонерів, інвалідів та інших малозабезпечених громадян придбання товарів тривалого користування стає неможливим.

У цих умовах актуальність набуває вироблення концепції розвитку споживчого кредитування в Україні в умовах ринкової економіки. Ці проблеми розробляли вчені-економісти в минулому для умов функціонування планової економіки. Модель споживчого кредиту, яка склалася раніше в Україні, виявилась не пристосовною для умов ринкової економіки, а це вимагає логічного обґрунтування, теоретичного опрацювання проблеми розвитку споживчого кредиту.

Орієнтація на ринкові відносини передбачає нове розуміння споживчого кредиту, різноманітну економічну роль партнерів у процесі кредитування, зміни схеми їх стосунків. Новим у системі взаємин є участь товаровиробників, будівельних фірм у відтворюючому процесі, охоплюючи процес реалізації товарів. Споживчий кредит повинен пом`якшити кризу неплатежів у народному господарстві.

Вивчення системи кредитування фізичних осіб є необхідним, перш за все, стосовно завдань, які стоять перед комерційними банками. Активна робота комерційних банків у галузі обслуговування приватних осіб є необхідною умовою зміцнення ресурсної бази, розширення ринків їх успішної конкурентної боротьби з небанківськими фінансово-кредитними закладами. При цьому мова повинна йти не тільки про вдосконалення техніки кредитування і розширення видів кредитних послуг, але і про вироблення цілого комплексу нових принципів стосунків банків з фізичними особами. Тому особливо актуальним є вивчення закордонного досвіду і його творче використання стосовно умов вітчизняної економіки, що матиме позитивну роль і допоможе уникнути істотних помилок у побудові моделі економічного механізму стосунків партнерів у процесі кредитування.

За даними рисунку 2.1 та таблиці 2.1, видно, що кредити які надають комерційні банки фізичним особам складають 6% від загального об`єму наданих кредитів.

На сьогоднішній день в Україні з`являються нові види надання споживчих кредитів. Це, насамперед, здійснення кредитування молодих сімей. Враховуючи низький рівень платоспроможності переважної частини молодих сімей, кредити надаються строком на 30 років (з міського бюджету м. Києва виділено 5 млн. грн.).

На рис. 2.1 зображено кредити видані комерційними банками юридичним та фізичним особам.

 

Рис 2.1 Кредити, надані комерційними банками юридичним і фізичним особам

Забезпеченням даного кредиту виступає куплене житло. Тобто, житло переходить у власність молодої сім`ї після повної сплати нею боргу за придбаним кредитом.

Таблиця 2.1. Структура кредитного портфеля комерційних банків за галузями економіки.

ГАЛУЗЬ	млн. грн.	%
Промисловість	2846	37
Торгівля	2369	31
Сільське господарство	313	4
Будівництво	210	3
Транспорт	202	3
Фізичні особи	454	6
Інші	1240	16
Всього:	7634	100

Ця система кредитування дає змогу значно розширити коло громадян, які будують житло, за рахунок осіб з порівняно невисокими статками. Доходи молодих сімей на початку низькі, але з часом зростатимуть.

В останні роки в Україні установи банків почали застосовувати банківські пластикові картки. В світі, це одна з найпопулярніших форм споживчого кредиту. Пластикові картки є зручним засобом платежу, які дозволяють своєму власнику проводити розрахунки як на території країни, так і за її межами.

Банківські пластикові картки можуть бути: власні - видані приватній особі, яка може користуватися власним картрахунком; корпоративні - видаються юридичній особі, користувачем даної картки виступає працівник даного підприємства, який може розпоряджатися корпоративним картрахунком підприємства.

В залежності від принципу, який покладено в основу фінансових взаємовідносин банка та власника картки, вони розподіляються на дебетові та кредитові.

Дебетова банківська пластикова картка дозволяє розпоряджатися картрахунком в межах залишку коштів на ньому. Суть дебетової платіжної схеми полягає в тому, що операція яка здійснюється по даній картці в той же день проводиться через банк і витрачена сума дебетується з рахунку клієнта. Якщо ж сума покупки перевищує залишок на рахунку, то операція не проводиться.

Кредитна банківська пластикова картка - як правило передбачає, що на картрахунку клієнта нульове сальдо, а всі операції за кредитною карткою здійснюються у кредит. У кінці кожного місяця банк-емітент робить процедуру білінгу, тобто надсилає власнику картки спеціальну виписку з карткового рахунку з переліком усіх операцій, проведених за цей час, а також сум і строків сплати заборгованості.

У держателя картки є два альтернативних варіанти розрахунку з банком:

– сплатити борг без виплати відсотків протягом пільгового періоду (25, 30 днів з дати платежу, вказаного у виписці);

– продовжити кредит за межі пільгового періоду з нарахуванням відсотків на суму непогашеної заборгованості (15-20%).

Ще одна перевага кредиту за банківськими пластиковими картками це те, що він доступний власнику в багатьох країнах світу і 24 години на добу. Клієнту за кредитною карткою встановлюється щомісячний кредитний ліміт, розмір якого визначається виходячи з достатку клієнта та його щомісячного прибутку.

Особливістю українського ринку є те, що 80% усіх карток емітовані в межах зарплатних проектів і лише 20% придбано добровільно. Співвідношення кількості дебетних і кредитних карток також 80% до 20%.

Обіг коштів за банківськими пластиковими картками міжнародних платіжних систем у цілому в Україні становить близько 20 млн. грн. щомісячно і має тенденцію до зростання. На картки платіжної системи Visa припадає 65% обсягу всіх операцій, Eurocard / Mastercard - 30%, інших систем (American Express, Diners Club) - 5% платежів в Україні. Нині 80% усіх операцій з картками зосереджено у Києві, решту 20% - в обласних центрах.

В Україні споживче кредитування за банківськими кредитними картками зможе набути широкого розповсюдження за умов стабілізації економіки, зростання виробництва та підвищення добробуту населення.

Підсумовуючи питання, розглянуті в другому розділі, можна зробити такі висновки. Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов'язаних з особливостями сфери особистого споживання громадян.

По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредиторами і позичальниками, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надаються суб'єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості (наприклад, акцій, облігацій тощо).

По - друге, споживчий кредит позичальники, як правило, беруть, коли їм бракує власних коштів, тоді як юридичні особи часто використовують одержані кредити як джерело доходів.

По - третє, на відміну від усіх інших видів кредиту, якими користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчий кредит одержують фізичні особи.

По - четверте, повернення позиченої вартості у разі споживчої позики відбувається не в результаті вивільнення коштів у позичальника, а в наслідок їх накопичення.

По - п`яте, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичуючи кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню, з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень у цілому, а з іншого - прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По - шосте, лише за умови споживчого кредитування кредитні відносини громадян будуються за схемою “фізична особа - фізична особа”.

По - сьоме, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем - підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низькими та середніми доходами), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме з цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно.

Недостатня увага українських комерційних банків до роботи з населенням має нині як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. Основні з них, безумовно, пов'язані з економічною нестабільністю і законодавчою неврегульованістю. Проте перспективи роботи банків із населенням в Україні великі.

Банкам України доцільно вивчати та використовувати досвід зарубіжних країн для здійснення споживчого кредитування.



3. Перспективи розвитку споживчого кредиту

3.1 Контроль за цільовим використанням споживчого кредиту, робота з нестандартними споживчими кредитами

У процесі кредитування банк здійснює контроль за цільовим використанням наданих кредитів позичальниками шляхом перевірки документів, представлених для оформлення кредиту, звітів про використання коштів та інших документів, передбачених кредитним договором, а також шляхом перевірок на місцях у відповідних установах, організаціях, фірмах тощо.

Відповідно до строків, встановлених кредитними договорами, позичальники надають банку документи, що підтверджують витрати та цільове використання кредиту:

- по будівництву, ремонту і реконструкції - акти приймальних комісій або довідки БТІ про реєстрацію будівель із зазначенням оціночної (кошторисної) вартості або звіт про використання коштів по кредиту з пред'явленням виправданих документів (рахунки, квитанції, чеки торговельних організацій та ін.).

- на купівлю об'єктів - договори купівлі-продажу та документи, що підтверджують цільове використання кредиту.

За кредитами, поданими на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об'єктів, обов'язково проводяться перевірки цільового використання на місцях силами кредитних працівників, а при необхідності -- інших спеціалістів. Перевіряються передбачена документація, відповідність об'єктів, що будуються, затвердженим проектам, наявність невкладених у справу будівельних матеріалів, компонентів деталей стандартних будинків та причин їх нагромаджування, відповідність обсягу фактично виконаних робіт обсягу, який зазначено у звітах про використання коштів по кредиту і т.ін.

Кредитний працівник щоквартально складає план перевірки цільового використання поданих кредитів, наданих на будівництво, реконструкцію та ремонт. План складається з таким розрахунком, щоб кожний позичальник був охоплений перевіркою не менше одного разу на рік з дня оформлення кредитного договору.

Перевірка освоєння та цільового використання кредитів на будівництво, реконструкцію та ремонт оформляються актом, який підписується перевірочною комісією та позичальником (в разі відмови позичальника підписати акт про нецінове використання кредиту або його частини акт підписується представником місцевого органу влади).

У випадку нецільового використання кредиту акт перевірки або чеки, оплачені за товари, не пов'язані з прямим призначенням кредиту, є підставою для пред'явлення до позичальника позову про дострокове утримання виданих йому коштів.

По кредитах, наданих на купівлю нерухомості кредитний працівник повинен:

- перевірити наявність договору купівлі-продажу та документів, що підтверджують прав власності на об'єкт;

- переконатись, що адреса об'єкту, яка вказана у договорі купівлі-продажу, відповідає адресі, зазначеній у документі на право власності та у довідці бюро технічної інвентаризації.

Контроль за кредитами на інші цілі, в тому числі, за кредитами на начальні потреби, може здійснюватись витрати та цільове використання кредиту (в разі необхідності - шляхом виїзду до позичальника).

При встановленні фактів пред'явлення фіктивних документів, які стали підставою для видачі коштів по кредиту, банк передає матеріали слідчим органам для притягнення винних до відповідальності.

При виникненні простроченої заборгованості за наданими кредитами установи банку зобов'язані без затримки вживати заходів щодо повного повернення боргів, у тому числі із майнових поручителів.

Відповідальність за несвоєчасне вжиття заходів по поверненню боргів несуть керівники установ банку, які видали даний кредит.

Якщо між банком і боржником - фізичною особою виникають спори, то вони вирішуються шляхом учинення виконавчих написів та в судовому порядку.

Отримавши повідомлення від відповідального працівника бухгалтерії про ненадходження в строк чергових платежів від позичальника, кредитний працівник разом з працівником служби безпеки та працівником юридичного відділу мають вживати заходів впливу до боржника:

1) направити на наступний день рекомендованими листами претензії до позичальника та майнового поручителя про необхідність внесення ними відповідних платежів;

2) звернутися за сприянням до адміністрації за місцем одержання заробітку (пенсії) позичальника.

Одночасно установа банку повинна негайно звернутися до нотаріуса для учинення виконавчого напису або до суду з позовом про примусове стягнення боргу. При простроченні сплати позичальником платежів від позичальника, кредитний працівник разом з працівником служби безпеки та працівником кредитного відділу мають вживати заходів впливу до боржника:

1) направити на наступний день рекомендованими листами претензії до позичальника та майнового поручителя про необхідність внесення ними відповідних платежів;

2) звернутись за сприянням до адміністрації зі місцем одержання заробітку (пенсії) позичальника.

Одночасно установа банку повинна негайно звернутися до нотаріуса для учинення виконавчого напису або до суду з позовом про примусове стягнення боргу. При простроченні сплати позичальником платежів за кредитом понад місяць установа банку має звернутися з позовом до суду про повернення всієї заборгованості за кредитом, що обліковується за цим позичальником.

До позовної заяви додаються завірені копії кредитного договору, виписки з особового рахунку позичальника та інші документи, що підтверджують позовну вимогу банку. Оригінали документів можуть бути представлені суду за його вимогою лише для огляду.

Якщо у зв'язку з припиненням надходження коштів від позичальника в погашення кредиту буде встановлено, що позичальник вибув і нове місце його проживання невідоме, то при наявності рішення суду про стягнення заборгованості установі банку необхідно негайно звернутися до суду за внесенням ухвали про розшук боржника через органи внутрішніх справ.

У разі смерті позичальника банк повинен звернутися до спадкоємців позичальника, які прийняли спадщину або до державної нотаріальної контори в порядку та строки, визначені ст.557 ЦПК України.

Після смерті позичальника заборгованість за кредитом може бути переоформлена на працездатного члена сім'ї за згодою останнього, а також на іншу працездатну особу за її особистою згодою.

За порушення строків для вчинення позову чи виконавчого напису для стягнення боргу за кредитом та належне оформлення документів, якщо це призвело до неможливості відшкодування збитку з боржника, винні в цьому працівники установи банку несуть відповідальність за завданий збиток у встановленому законом порядку.

За рухом справ, переданих судовим органом, органам арбітражу, прокуратури та внутрішніх справ, установи банку повинні здійснювати постійний нагляд, добиватися розшуку винних осіб, які переховуються, а також накладанням арешту на їх майно і забезпечення позову банку.

При розгляді справ у судах установи банку зобов'язані брати участь у засіданнях через своїх представників як позивачі. У випадках незадоволення судом поданих позовів установи банку зобов'язані оскаржити ці рішення в строки, передбачені чинним законодавством, а також надіслати вищестоящим установам банку копії всіх рішень по відхилених позовах.

Одержані установами банку виконавчі документи по стягненнях з фізичних осіб повинні невідкладно направлятися судовим виконавцям в порядку та строки, визначені Законом України “Про виконавче провадження”.

Виконавчі листи та виконавчі написи подаються до стягнення негайно. Відповідальність за своєчасність вжиття заходів щодо стягнення боргів (подання позовів, оскарження неправильних рішень судів, одержання виконавчих листів, направлення виконавчих листів судовим виконавцям або в банк та ін.) несуть керівники установ банку, юрисконсульти та кредитні працівники. споживчий кредит процентний ставка

Нагляд за станом цієї роботи в установах банку та надання консультацій з питань, пов'язаних із стягненням боргів, покладається на начальників регіональних управлінь банку.

При забезпеченні повернення кредиту заставою (закладом) банк звертається до суду з позовом про звернення стягнення на заставлене майно або нотаріального органу згідно із Законом України “Про заставу”. На підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріальної контори провадиться реалізація майна (цінностей), що прийняте в заставу (заклад).

Реалізація майна (цінностей), прийнятого під заставу (заклад) проводиться відповідно до чинного законодавства. Із суми виручених коштів погашається борг за процентами та кредитом, а також відшкодовуються витрати по стягненню заборгованості та пеня. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечення цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

Якщо вирученої від реалізації застави (закладу) суми коштів недостатньо для погашення нарахованих процентів, пені та основного боргу, банк має право пред'явити позов до суду про одержання недостатньої суми з іншого майна боржника (або майнового поручителя), що необхідно зазначити в кредитному договорі та договорі застави.

В разі, якщо кредит переходить у категорію проблемних у відповідності з тимчасовим положенням про проблемний кредит і взаємодію установ (підрозділів) банку по роботі з ним, подальші заходи щодо повернення такого кредиту мають узгоджуватись та проводитись разом зі спеціалістами підрозділів по роботі з проблемними кредитами.

3.2 Основні проблеми та шляхи розвитку споживчого кредитування в Україні

Розвиток і вдосконалення діючої практики кредитування населення на споживчі цілі передбачає, на нашу думку, поетапну розробку і реалізацію програми комплексного кредитно-розрахункового обслуговування населення (тобто, подальшого розвитку кредитування клієнтів на поточні потреби).

На першому етапі необхідно розширити безготівкові розрахунки через банк, а саме, практики виплати заробітної плати. Також необхідно, щоб купівля населенням промислових та продовольчих товарів проходила безготівковим шляхом, що повинно передбачати можливість скористатись кредитом банку при нестачі власних коштів клієнта. Цьому повинно сприяти впровадження пластикових карток як елементів електронних систем платежів та розрахунків. Створення подібної системи в Україні дозволить економити час, зробити дешевшим розрахунки та кредитний процес, розширити сферу застосування карток, збільшити їх чисельність, підвищити прибутковість роботи банків та інших учасників системи платежів та розрахунків.

Сьогодні здійснювати розрахункові та кредитні операції в таких великих об'ємах, в потрібному темпі і з високою точністю неможливо без сучасних інформаційних технологій, які базуються на добре відрегульованих локальних, регіональних і глобальних комп'ютерних системах. Що стосується організаційної сторони, то необхідно відзначити поетапну розробку і реалізацію програми вдосконалення комплексного банківського обслуговування населення на основі застосування сучасної електронно-обчислювальної техніки та засобів зв'язку. На макероекономічному рівні ведеться мова про створення національної платіжної системи.

У зв'язку з цим доцільно звернути увагу на досвід зарубіжних країн, а саме, на успіхи Франції в створенні єдиної банківської сітки, яка забезпечує універсальність всіх карток, які виробляє Франція. До 1984р. у Франції існувало три автономні і несумісні системи банківських карток: Carte Bleu, Carte Verte ф картка банку Credit Mutuel. Групи банків, які випускали ці картки, вели між собою високовартісну конкурентну боротьбу. Ця боротьба охопила банки повністю. Вони навіть перестали піклуватись про реальні комерційні результат своєї діяльності в “картковому” бізнесі, оскільки власники карток відчували труднощі в пошуках банкомата або комерсанта, спроможного її прийняти. Нарешті, була підписана угода про створення міжбанківської системи взаєморозрахунків, яка була основна на таких принципах, як технічна одноманітність, комерційний нейтралітет, упорядкованість процедур і обов'язкове приймання певного набору карток у всіх банках. Франція, сформувавши єдину банківську сітку і накопичивши досвід застосування електронних карток для телефонних переговорів, стала першою країною, яка наважилась цілеспрямовано вводити систему електронних карток в загальнонаціональну масштабі. Цей приклад сьогодні наслідує Німеччина і Швейцарія.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що в історії вже були періоди, коли проходили дуже важливі зміни в платіжному обороті. Поява монет, банкнот, чеків, а пізніше пластикових карток відноситься до їх числа. В кожної епохи - свої гроші. Сучасні монети і банкноти поступово витісняють з обороту “електронні гроші”. На початкових етапах їх впровадження нові методи укладання угод може здатися не стільки важливим та необхідним, однак з часом вони ставали важливішими елементами платіжного обороту більшості країн світу. Дискусії про темпи і масштаби комп'ютеризації банків продовжуються, але в цей час питання про те, що цей шлях розвитку банків і банківської справи не уникнути сумнівів не виникає. Комп'ютеризація банківських систем має принципове значення не тільки для клієнтів банків, самих банків, фінансово-кредитної системи країни, але й для економіки в цілому, оскільки сучасна високорозвинута банківська система, яка має тісні зв'язки зі всіма галузями, секторами економіки, надає стимулюючу дію на розвиток останньої.

Вдосконалення економічного механізму в умовах переходу до ринку висуває більш високі вимоги до функціонування системи грошового обігу, організації розрахунково-касового і кредитного обслуговування фізичних осіб. Зріст платіжного обороту і обумовлені ним витрати обігу вимагають необхідність створення принципово нового механізму грошового обігу, який забезпечує швидко зростаючі платіжні потреби і прискорення оборотності грошових коштів при одночасному зниженні витрат обігу і скороченні витрат праці.

Дана проблема не може бути вирішена при масовому використанні існуючих форм грошей, тому що в силу своєї фізичної природи вони мають межу оборотності, обумовлюють високу трудомісткість фінансових розрахунків і заважають контролю за рухом грошових коштів. Основний шлях її вирішення -- це використання так званої “безпаперової” технології, впровадження “електронних грошей” на основі сучасного досвіду індустріально розвинутих країн Заходу.

Без застосування електронно-обчислювальної техніки і засобів автоматизації сьогодні підготовка банками аналітичних оглядів і прогнозів по різноманітних фінансових і загальноекономічних питаннях, які визначають банківську політику, в тому числі кредитну політику у взаємовідносинах з населенням, неможлива. Таким чином, завдяки новій техніці банки отримують можливість в значно ширших, ніж раніше, масштабах надавати клієнтам цілий комплекс інформаційно-консультаційних, довідкових, правових та інших банківських послуг, що, по суті справи, є новим напрямком банківського обслуговування клієнтів. Роблячи висновки з приводу розвитку українського ринку пластикових карток, можна зробити ряд висновків.

По-перше, слід відзначити, що ринок банківських послуг терпить значні зміни і в останні роки набув всіх рис ринку пластикових карток, який розвивається. З одного боку, провідні українські банки активно працюють з міжнародними платіжними системами, а з іншого -- вони самі включились в конкурентну боротьбу за пальму першості на українському ринку високих технологій, створюючи власні електронні системи платежів та розрахунків, або об'єднані системи пластикових карток. При цьому переважаючою є тенденція до об'єднання першопочатково розрізнених систем багатьох банків і фірм в єдину універсальну платіжну систему.

Стримуючими факторами в процесі створення національної системи пластикових карток в Україні є: а) відсутність законодавства про пластикові платіжні засоби; б) невизначеність їх статусу. На даний час в нашій країні нічим не регламентовані вимоги до емітентів пластикових карток, до тих інститутів, котрі мають право на залучення коштів фізичних та юридичних осіб, право на здійснення розрахунків в інвалюті, на отримання комісійних за послуги. Більш того, немає навіть чіткого визначення термінів Власник карткового рахунку, банк-емітент пластикової картки, банкомат, торговий термінал потребують свого визначення і застосування всіма учасниками електронних платежів та розрахунків.

По-друге, важливою особливістю українського ринку пластикових карток є той факт, що основними елементами систем платежів є банківські картки. Банки-емітенти активно конкурують між собою, прагнучи залучити більше клієнтів. Результатом гострої конкурентної боротьби є зниження вартості карток і вартості комісійних за користування ними.

По-третє, розвиток інфраструктури (сітки торгових і сервісних точок, які приймають картки до сплати, банкоматів, розрахункових центрів і т.д.) відстає від темпів випуску пластикових карток.

По-четверте, українські банки в більшості випускають в обіг дебетові картки в зв'язку з особливостями економічної ситуації в країні (інфляція, криза неплатежів, підвищені економічні ризики та ін.). Банки прагнуть застрахувати себе від можливих втрат і тому при видачі навіть кредитної картки вимагають внесення страхового депозиту, який перевищує ліміт кредитування, що по при всякі сумніви ставить суть “кредитної угоди” під сумнів.

На думку представників ділових кіл Заходу, підписання ряду угод і робота українських банків по розвитку електронних послуг свідчать про прагнення нашої країни приймати активну участь в технічному оновленні і розвитку міжнародних ділових зв'язків.

Разом з тим, цілком очевидно, що впровадження кредитних та інших пластикових карток в Україні слід розвивати на основі ретельного аналізу практики використання карток за кордоном, їх переваг і недоліків. На даний час споживчі позики надаються індивідуальним позичальником різними комерційними банками. При цьому до основних факторів, які вживають на вибір форми кредитного договору в умовах кредитування, можна віднести макроекономічні фактори (загальна економічна і політична нестабільність, рівень офіційної процентної ставки НБУ, інфляційні очікування населення, купівельна спроможність гривні, її стабільність, розвинутість валютного і фондового ринків, кон'юнктура ринку позичкових капіталів і т.д.) і мікроекономічні фактори, які діють на рівні банку та його клієнта (конкурентоздатність банку, ризики, які відчуває він та його клієнти, платоспроможність клієнта, якість забезпечення позики, чи є клієнт постійним клієнтам банку, чи має постійне джерело доходів і т.д.) Ці та багато інших факторів приймає до уваги банк при розробці своєї кредитної політики, яка визначає строки кредитування, рівень взаємних процентних ставок та інші умови кредиутвання.

Аналіз практики кредитування індивідуальних клієнтів в Україні дозволив нам зробити ряд висновків. Перш за все сучасна практика кредитування населення різними комерційними банками має ряд загальних особливостей, які властиві початковому етапу розвитку споживчого кредитування в Україні.

По-перше, відомо що в умовах монобанківської системи ні банки, ні тим більше ощадні каси кредитуванням населення не займались. Як наслідок відносно нова практика кредитування фізичних осіб насичена проблемами.

До числа останніх можна віднести: недоліки процесу кредитування (наприклад, аналіз кредитоспроможності індивідуальних позичальників, якщо він взагалі проводиться, носить, як правило, формальний характер; складність процедури оформлення видачі позики; складнощі із забезпеченням поверненості: нерідкість випадків нецільового використання позик або несвоєчасного погашення населенням заборгованості перед банком); використання готівкових коштів при видачі і погашенні позики, що не сприяє економії витрат обігу; відсутність економічно обгрунтованої процентної політики; проблеми законодавчого характеру (відсутність необхідних законів і наявність законів невисокої якості) та ін; відносно вузький (в порівнянні із західною практикою) спектр видів споживчих позик.

Наприклад, українські банки поки не надають позик: з індивідуальними умовами, по кредитних картках, в формі овердрафту за поточним рахунком клієнта, цільових позик на освіту дітей, студентам та ін. Розширення практики платної освіти в нашій країні ставить питання про впровадження позик на освіту.

По-друге, складна ситуація в країні (політична та економічна нестабільність) накладає свій відбиток на розвиток кредитних відносин банків з населенням. Аналіз ринку, проведений нами з точки зору рівня доходів населення, купівельної спроможності, забезпечення банківськими з установами в регіональному аспекті показав, що питання розвитку несе в собі певні ризики: ризик різкого знецінення цінних паперів, прийнятих в забезпечення позики, втрати майна клієнта в результаті стихійного лиха і т.д., шахрайства з боку позичальника, вибуття останнього з постійного місця проживання в невідомому напрямку і т.д. Тим не менше, в умовах платіжної кризи, яка вразила банківську систему, важливою характеристикою сучасного стану ринку кредитів є можливість забезпечити велику поверненість за споживчими позиками, ніж по позиках, наданих підприємствам і організаціям.

Вивчення показало, що сучасна українська практика кредитування індивідуальних клієнтів на споживчі цілі потребує свого вдосконалення як з точки зору розширення об'єктів кредитування, так і диференціації умов надання позик. Відомо, що більшість комерційних банків в нашій країні сьогодні зводять “обслуговування фізичних осіб” до залучення коштів по вкладах. З нашої точки зору необхідно вдосконалювати комплексне банківське обслуговування населення, надаючи останнім широкий вибір банківських кредитів і послуг, збільшуючи доходи, формуючи ресурсну базу банку, розширювати кредитні взаємовідносини з населенням.

Макроекономічна стабілізація в цілому і подолання інфляції також дозволять населенню ширше використовувати банківські позики для вирішення життєво важливих проблем. Все, що вказує на необхідність подальшого розвитку і вдосконалення кредитних зв'язків комерційних банків з населенням на основі вивчення вітчизняного і зарубіжного досвіду. За останній рік в Україні комерційними банками надано кредитів на суму 699,3млн.грн. (48% від кредитного портфеля) тобто на 34,1% більше порівняно з 01.01.1999р. Майже все кредити надані фізичним особам 92,1% в національній валюті.

Подальший розвиток і вдосконалення взаємозв'язків коштів з населенням можливо і доцільно здійснювати на основі вивчення і впровадження на практиці сучасного вітчизняного і зарубіжного досвіду. Використання досвіду інших країн в галузі кредитування фізичних осіб може проходити по мірі накопичення комерційними банками досвіду по кредитуванню, зміцненню матеріально-технічної бази, забезпечення необхідними кадрами, в декількох напрямках:

а) вдосконалення нових видів позик, які використовуються і проваджуються;

б) підвищення якості банківського обслуговування населення;

в) диференціації умов надання позик в залежності від виду позики, строку використання, рівня доходів позичальника і т.д.;

г) уніфікація порядку оформлення і використання кредитів;

Подальше покращення організації кредитування індивідуальних позичальників потребує рішення ряду проблем. Споживчі кредити на даний час видаються не тільки кредитними інститутами, але й підприємствами і організаціями, котрим кредитні функції не властиві. Крім того, кредитування споживчих потреб населення багатьма організаціями перешкоджає вирішенню багатьох питань. Наприклад, відсутнє планування споживчих кредитів в цілому по країні. В кредитних планах банків передбачають лише кредити, які видаються ними. Невизначеність перспектив подальшого розвитку споживчих кредитів.

Вище сказане підтверджує необхідність рішення питання про поступову концентрацію видачі всіх видів споживчих кредитів в банківській системі, і, в першу чергу, в Ощадбанку, який маж широку сітку своїх закладів, максимально наближених до населення. Зосередження в Ощадбанку видачі споживчих кредитів, поряд із розвитком даної сфери банківських послуг в інших комерційних банках на альтернативній основі повинно сприяти подальшому розвитку їх основної функції - організації ощадної справи. Тому умови видачі кредитів доцільно органічно пов'язати із зберіганням коштів населення за вкладами, державних цінних паперів, цінних паперів місцевих органів влади і самого банку. Одночасно в перспективі доцільно розвивати різні форми кредитування фізичних осіб (поточного та інвестиційного характеру), враховуючи при цьому зарубіжний досвід.

У зв'язку з цим є доцільним суттєво розширити перелік видів позик, які надаються клієнтам на освіту, на організацію власного бізнесу, а також надавати різноманітні послуги, в тому числі інформуючи клієнтів про програми стимулювання інвестицій і підприємництва.

Крім того, позитивний ефект для розвитку кредитування індивідуальних позичальників мало б також: введення цільових житлово-будівельних вкладів та надання на цій основі першочергового права на отримання інвестиційного кредиту власникам вкладів після дотримання встановлених умов, строку зберігання і необхідної суми накопичення коштів по вкладу; проведення маркетингових досліджень банків з метою виявлення потрібних населенню нових видів позик; підвищення рівня інформованості власних клієнтів банків про нові види кредитів і банківських послуг; максимальний облік інтересів клієнта, індивідуальний підхід при кредитуванні.

Розвиток кредитних відносин населення з банками -- це питання не тільки економічне, але й політичне та соціальне. Попри необхідну економічну та політичну стабілізацію, розробки комерційними банками соціально-орієнтованої кредитної політики у взаємовідносинах з населенням, він потребує також модернізації форм і методів кредитування, вдосконалення процентної політики в умовах надання і погашення кредитів, використання досвіду зарубіжних країн з ринковою економікою.

Підсумовуючи питання, розглянуті в першому розділі, можна зробити такі висновки. Впровадження пропозицій і рекомендацій щодо шляхів розвитку банківських та небанківських продуктів споживчого кредитування, наданих в курсовій роботі, дозволить:

1. В банківському секторі: зосередити увагу банківських установ на привабливість розвитку сектору банківського споживчого кредитування населення, поточний рівень якого в розрахунку на душу населення в Україні в 6 разів нижче середньоєвропейського; ініціювати участь банківських установ в створенні та розширенні діяльності кредитних бюро для формування кредитної історії всіх фізичних осіб, які коли-небудь звертались за кредитом у будь-яку кредитну установу країни; зосередити зусилля кредитних ризик-менеджерів на розробці та удосконалення скорингових систем, які являють собою математичну або статистичну модель, за допомогою якої на основі кредитної історії «минулих» клієнтів банк намагається визначити, наскільки велика імовірність, що конкретний потенційний позичальник поверне кредит у визначений термін.

2. В небанківському секторі: створити систему спеціалізованих дочірніх банківських структур - фінансових компаній споживчого кредитування, в яких банк буде гарантом фінансової стабільності, джерелом вільних ресурсів для нарощування обсягів споживчого кредитування та організатором телекомунікаційних мереж автоматизованих систем мережевого обслуговування точок продажу продуктів споживчого кредитування і систем приймання платежів позичальників;

Це надасть можливість організувати діяльність банківських та небанківських фінансових установ у відповідності з цілісною системою управління розвитку споживчого кредитування населення для задоволення соціальних потреб населення України.



Висновки

Дослідження теми стосовно споживчого кредитування та перспектив його розвитку в Україні з теоретичної точки зору та практичного застосування, проведення детального аналізу операцій з споживчого кредитування приводить до ряду висновків.

Загалом банківська система України вже має законодавчу основу для свого функціонування на кредитних ринках. До основних нормативних документів, на яких базується банківська кредитна діяльність відносяться: Закон "Про банки і банківську діяльність", Положення Національного банку "Про кредитування, "Положення про порядок ліцензування банків в Україні" затверджене Постановою Правління Національного банку України, інструкції Національного банку України та інші нормативні акти.

Отже в кінці першого розділу можна підсумувати, що не дивлячись на те, що за кордоном обсяг кредитних операцій по споживчому кредитуванню складає одну третину від загального обсягу наданих кредитів, споживче кредитування в Україні ще не набуло великого розповсюдження серед банків, але є вже декілька банків які почали займатися кредитування населення. Що ж стосується самого споживчого кредиту, то існує декілька специфічних рис. По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надають суб`єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості ( Наприклад. акцій, облігацій тощо).

По-друге, на відміну від інших видів кредиту, якими користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило, фізичні особи.

По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень в цілому, а з іншого - прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем - підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низьким та середніми доходами), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно. У нашій країні це виражається у тому, що споживчі позики зазвичай надаються на пільгових умовах.

Недостатня увага українських комерційних банків до роботи з населенням має нині як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. Основні з них, безумовно, пов'язані з економічною нестабільністю і законодавчою неврегульованістю.

Проте перспективи роботи банків із населенням в Україні великі. Банкам України доцільно вивчати та використовувати досвід зарубіжних країн для здійснення споживчого кредитування.



Література

1. Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Закон України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 року № 679-XIV // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1999. - № 29. - Ст. 238.

3. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Національного банку України” від 09.07.2010 року № 2478-VI // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2010. - № 49. - Ст. 570.

4. Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006 року № 3480-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2006. - № 31. - Ст. 268.

5. Закон України "Про захист прав споживачів" від 01.12.2005 року № 3161-IV (3161-15) // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2006. -№ 7,- Ст. 84.

6. Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року N 2121-III // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України ста-ном від 24 липня 2009 року N 1617-VI - http://www.liga-zakon.net - Комп'ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2009

7. Закон України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року N 679-XIV // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 21 серпня 2009 року N 1608-VI - http://www.liga-zakon.net - Комп'ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2009

8. "Про кредитування" Положення НБУ №246 від 28.09.95// www.liga.kiev.ua

9. "Рекомендації по визначенню фінансового стану позичальників" Постанова НБУ №323 затверджене від 29.09.97 // www.liga.kiev.ua

10. "Про кредитний моніторинг" Положення ПриватБанку протокол №8 від 2.03.2001// www.liga.kiev.ua

11. "Про порядок визнання і списання безнадійної заборгованості за кредитами" Положення ПриватБанку протокол №8 від 2.03.2001// www.liga.kiev.ua

12. "Про споживче кредитування громадян України" Положення ПриватБанку протокол №8 від 2.03.2001// www.liga.kiev.ua

13. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М.Герасимович та ін.; За ред. А.М.Герасимовича. -- К.: КНЕУ, 2003.-- 599 с.

14. Андреева Г.В. Скоринг как метод оценки кредитного риска // Журнал “Банковские технологии”, № 6, 1999 // http://www.cfin.ru

15. Арістова А.М., Шульга Н.П. Фінансовий менеджмент у банку. Опорний конспект лекцій - К: КНТЕУ, 2007.- 123 с.

16. Банківський менеджмент: Навч. посібник / За ред. О.А. Кириченка. - К.: Знання-Прес, 2002. - 438 с.

17. Банківські операції: Підручник / За ред. А. М. Мороз. -- К.: КНЕУ, друге видання. -- 2002. -- 476 с.

18. Банківські операції : Підручник/За ред.Міщенка В.І., Слав"янської Н.Г.- Київ:Знання-Прес,2006 .-727 с.

19. Банківські операції: Підручник/ А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф.Пуховкіна та ін.; За ред.д-ра екон.наук,проф.А.М.Мороза.- К.: КНЕУ, 2000.- 384с.

20. Банки и банковские операции: Учебник для вузов / Под ред. проф. Е.Ф.Жукова.- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 471 с.

21. Беляков А.В. Банковские риски: проблемы учета, управления и регулирования - М.:Издательская группа "БДЦ-ПРЕСС", 2003г. - 256 с.

22. Бергер Айке Банковские операции для физических лиц - К.:Укр.Финан-сово-банковская шк. в сотрудничестве с группой европейских сберегательных банков, 1997.- 135 с.

23. Васюренко О.В. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навчальний посібник/ О.В. Васюренко, К.О. Волохата. - К.: Знання, 2006. - 464 с. - // (Вища освіта XXI століття)

24. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. М. І. Савлука. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 578 с.

25. Грюнинг, Хенни. Анализ банковских рисков. Система оценки корпора-тивного управления и управления финансовым риском : пер. с англ. / Х. ван Грюнинг, С. Б. Братанович. - М. //Весь мир, 2007. - 290 с.

26. Донець Л.І. Економічні ризики та методи їх вимірювання: Нав-чальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ Л.І. Донець. - К. // Центр навчальної літератури, 2006. - 312 с

27. Дорош Г. Чи захищаються права споживачів при здійсненні банківської діяльності? // „Юридична газета”, № 6(67), 20 квітня 2006 року

28. Кредитний ризик комерційного банку. Навч. посіб./ В.В.Вітлінський, О.В.Пернарівський, Я.С.Наконечний, Г.І.Великоіваненко; за ред В.В.Вітлінського.- К.: Т-во "Знання", КОО, 2000.- 251с.

29. Лагутин В.Д. Кредитование : теория и практика. Учебное пособие.- 3 -е изд. К.: «Знание», 2002, 215 с.

30. Методичні вказівки з інспектування банків "Система оцінки ризиків" // Постанова Правління НБУ від 15.03.2004 № 104 - http://www.liga-zakon.net //Комп'ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2009

31. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик - менеджменту в банках України // Постанова Правління Національного банку України від 02.08.2004 № 361 - http://www.liga-zakon.net - - Комп'ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України “Ліга-закон”, 2009

32. Панова Г. Банковское обслуживание частных лиц. - М.:АО ДИС, 1994. - 352с.

33. Панова Г.С. Кредитная политика коммерческого банка .- М.: ИКЦ «Дис», 1997.- 464 с.

34. Підсумки діяльності кредитних установ за 2008 рік // Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України - http://www.dfp.gov.ua, 2009

35. Примостка Л.О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи та моделі: Монографія. -- КНЕУ, 2002.-- 316 с.

36. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. -- 2-е вид., доп. і перероб. -- К.: КНЕУ. 2004. -- 468 с.

37. Управління банківськими ризиками. Навчальний посібник - за ред. проф. Примостки Л.О. - К.:КНЕУ, 2007. - 616 с.

38. Управление деятельностью коммерческого банка (банковский менеджмент) / Под ред. доктора экон. наук, профессор О.И. Лаврушина. - М: Юристь, 2003 - 688 с.

39. Щибиволок З.І. Аналіз банківської діяльності: Навчальний посібник/ З.І. Щибиволок; Відп. за вип. С.І. Шкарабан. - К.: //Знання, 2006. - 312 с

40. http://www.bank.gov.ua - Офіційний сайт НБУ, 2013

41. http://www.eurocredit.com.ua - Ринок споживчого кредитування України // ЗАТ “Догмат Україна”, 2010



Додаток А

Рейтинг оцінки якості кредиту

категорія	№ п/п	Назва показнику	Бали
А		Призначення та сума кредиту
	1	Призначення розумне та сума повністю виправдана	20
	2	Призначення сумнівне, сума прийнятна	15
	3	Призначення непереконливе, сума проблематична	8
В		Фінансовий стан претендента на кредит
	1	Дуже гарний фінансовий стан , сильний та стабільний приток коштів	40
	2	Гарне фінансове становище, сильний грошовий потік	30
	3	Прийнятне фінансове положення, нестійкий грошовий потік	20
	4	Невисокий дохід в минулому, слабкий грошовий потік	10
	5	Нещодавно багато втратив, грошовий потік слабкий	4
С		Застава
	1	Не потрібна застава або надається обширна грошова застава	30
	2	Значна ліквідна застава	25
	3	Достатня застава прийнятної ліквідності	20
	4	Достатня застава, але обмеженої ліквідності	15
	5	Недостатня застава невисокої якості	8
	6	Нема прийнятної застави	2
D		Термін та схема погашення
	1	Короткотермінове, самоліквідуючеєся, гарне вторинне джерело	30
	2	Середньотерміновий, погашення частинами, потужний грошовий потік	25
	3	Середньотерміновий, з погашенням одним платежем, довгостроковий з середнім грошовим потоком	20
	4	Довготерміновий, погашаємий частинами, невпевненість в надходженнях	12
	5	Довготерміновий, призначення сумнівне, вторинних джерел не має	5
E		Кредитна інформація на позичальника
	1	Чудові відносини в минулому з позичальником	25
	2	Гарні кредитні відгуки з надійних джерел	20
	3	Обмежені відгуки, нема негативної інформації	15
	4	Нема відгуків	9
	5	Несприятливі відгуки	0
F		Взаємовідносини з позичальником
	1	Існують постійні вигідні відносини	10
	2	Існують посередні відносини або ніяких	4
	3	Банк несе втрати на відносинах з позичальником	2
G		Вартість кредиту
	1	Вище звичайного для такої якості кредиту	8
	2	відповідності до якості кредиту	5
	3	Нижче звичайного для такої якості кредиту	0



Додаток Б

Размещено на Allbest.ru