Особливості та види кредиту

Кредити, надані комерційними банками суб'єктам господарювання (за видами кредитів)[11, с.15]

Кредити, які надаються банками , можна класифікувати за різними ознаками. Лише комплексний підхід до виділення видів банківського кредиту дозволяє найповніше охарактеризувати кредитні операції комерційних банків.

Згідно із Положенням НБУ "Про кредитування' кредити, які надаються банками поділяються за такими ознаками:

· за строками користування;

· за забезпеченням;

· за ступенем ризику;

· за методами надання;

· за строками погашення.

За строками користування банківські кредити поділяють на:

· короткострокові (до 1 року);

· середньострокові (до 3 років);

· довгострокове (понад 3 роки);

Кожному з цих видів банківського кредиту притаманні конкретні ознаки, організаційні способи надання позик та їх погашення.

Короткострокові кредити надаються банками позичальникам на цілі поточної господарської діяльності у разі виникнення в них тимчасових фінансових труднощів у зв'язку із витратами, які не забезпечені надходженням коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити надаються на оплату обладнання, на поточні витрати, фінансування капітальних вкладень.

Довготрокові кредити надаються банками для формування основних фондів. Об'єктами кредитування при цьому є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів і т.ін.

Крім того, у західній банківській практиці виділяють позики до запитання (онкольний кредит), що повертаються позичальниками на першу вимогу банку (з попередженням). Ставки відсотка за онлольним кредитом нижчі, ніж за строковими позиками. Онкольний кредит розглядається як різновид короткострокового.

За забезпеченням виділяють такі види банківського кредиту:

· забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); вартість застави звичайно перевищує суму кредиту;

· гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

· з іншим забезпеченням (поручительства, свідоцтво страхової організації);

· незабезпечені (бланкові кредити).

Банківський кредит під заставу цінних паперів називається ломбардним кредитом.

За ступенем ризику банківські позики поділяються на: стандартні крелити та кредити з підвищеним ризиком.

Кредити з підвищеним ризиком надаються банками без забезпечення, а також клієнтам з нестійким фінансовим станом, які порушують строки повернення раніше отриманих позичок і оплати процентів за ними [12, с. 216].

В умовах наявності кризової ситуації в економіці України закономірно підвищується ризик кредитних операцій комерційних банків. Кредити з підвищеним ризиком посідають у таких умовах провідне місце в кредитному портфелі банків. Проте для банків є важливим нарощування обсягів кредитних операцій, в тому числі і за рахунок позик з підвищеним ступенем ризику, оскільки вони мають більшу дохідність у порівнянні з мало ризиковими.

До стандартних кредитів належать кредити, надані позичальникам, що мають належну фінансову стійкість і забезпечують своєчасне і повне повернення раніше отриманих позик і оплату процентів за ними [14, с. 186].

Відповідно до положення НБУ "Про порядок формування і використання резерву і відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків' банківські позики поділяються на п'ять груп: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні.

Стандартні позики характеризуються мінімальним ступенем ризику (2%), що відповідає умовам стабільного фінансового стану позичальника. Для позик під контролем ступінь ризику дорівнюєп'ять відсотків. Робота з цими позиками не створює проблем для фінансової діяльності комерційних банків. Субстандартні позики - це позики з підвищеним ризиком (ступінь ризику - 20%). Фінансовий стан позичальника на момент оцінки при такому виді банківського кредиту викликає серйозні побоювання. Сумнівними є кредити, повернення яких викликає сумнів у банку. Для сумнівних позик характерний ступінь ризику в 50%. До цих позик відносять пролонговані і прострочені кредити. Пролонгація означає продовження терміну погашення позики після настання договірних строків погашення через фінансову неспроможність позичальника. Простроченими є позики, не поверені банкови у встановлений строк. У разі прострочення терміну повернення позики банк може відповідно до чинного законодавства використати своє заставне право, тобто спрямуваи виручку від реалізації заставного майна безпосередньо на погашення позики.

Безнадійними (до погашення) є позики, які не можуть бути повернені і збереження яких на балансі банку як активи не має сенсу (ступінь ризику - 100%). В банківській практиці сумнівні, незабезпечені та безнадійні позики відносять до категорії роблемних кредитів.

За методом надання виділяють такі види банківських кредитів:

· у разовому порядку;

· відповідно до відкритої кредитної лінії (перманентні);

· гарантійні (гарантовані) - із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою.

Одноразові позички - це позички, рішення про видачу яких приймається банком окремо за кожною позичкою на підставі заяви та інших документів клієнта.

Перманентні позички надаються банками у міру виникнення у клієнтів потреби в межах розміру відкритої кредитної лінії. Позички надаються, як правило, шляхом безпосередньої оплати з позичкового рахунку розрахункових документів клієнта (доручень, чеків та інш.) без погодження з банком розміру окремих позичок і документального їх оформлення.

Гарантовані позички бувають двох видів:

· з попередньо обумовленою датою видачі;

· з видачею у міру виникнення в ній потреби.

Сутність гарантованої позичкової операції полягає у наданні банком зобов'язання надати клієнту кредит при виникнені у нього потреби у визначеному розмірі протягом обумовленого терміну (як правило, кварталу).

За методами погашення банківські кредити поділяються на такі, що погашаються:

· водночас;

· у розстрочку;

· достроково (за вимогою кредитора або за заявкою позичальника);

· з регресією платежів;

· після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Ту банківську позику, яка погашається водночас, часто називають прямою; вся основна заборгованість за цією позикою має бути погашена на одну кінцеву дату. Відсотки ж можуть оплачуватися через певні проміжки часу або по закінченні строку позики. Позички в розстрочку передбачають періодичне погашення основної суми заборгованості, як правило, рівними частинами. У цьому випадку погашення позики не є таким обтяжливим для позичальника, як погашення водночас.

Окрім визначених законодавством видів банківський кредит поділяють ще за:

- формою залучення (двосторонній, консорціум ний, "дзеркальний', багатосторонній).

Банківський консорціум - тимчасове добровільне об'єднання комерційних банків для розв'язання конкретних завдань. Різновидом консорціумного кредиту є паралельний кредит. При паралельному кредитуванні в угоді беруть два або більше банків, які самостійно ведуть переговори з позичальником, потім узгоджують між собою умови кредитуваня щоб у підсумку укласти кредитний договір із загальними для всіх учасників умовами.

- строком повернення (строкові, до запитання, прострочені, відстрочені).

Строкові позички надаються на строк, зафіксований у кредитній угоді. Позички до запитання, або безстрокові - надаються на невизначений строк. Клієнт зобов'язаний повернути таку позику за першою вимогою банку. Простроченими вважаються позички, за якими закінчилися строки повернення. Відстрочені - це позички, за якими банком перенесені строки повернення на пізніший час.

- характером визначення процента (з фіксованою процентною ставкою, з плаваючою процентною ставкою).

Фіксована процентна ставка застосовується за згодою сторін і притаманна стабільній економіці та короткостроковим кредитом. Плаваюча процентна ставка є засобом зменшення ризику банківських втрат в умовах нестабільної економіки, значних темпів інфляції і при довгостроковому кредитуванні. Процентна ставка періодично переглядається і прив'язується, як правило, до облікової ставки центрального банку.

- способом сплати процента розрізняють банківські позики з виплатою процентів у міру використання позичкових коштів (звичайний кредит) і з виплатою процента одночасно з одержанням коштів (дисконтний кредит).

Кількістю кредиторів банківські позички поділяють на такі, які надаються одним банком; є синдикованими (консорціальними); є паралельними.

ВИСНОВКИ

Причиною виникнення кредиту була необхідність одного товаровиробника продати свій товар, а покупця -- купити його, коли він ще не отримав гроші за свій товар. Проте з розвитком суспільного відтворення з'явилося чимало інших чинників, що зумовлюють необхідність кредиту: поява вільних коштів в одних суб'єктів господарювання і виникнення потреби в них у інших; коливання потреб у коштах і джерелах їх формування, які виникають у юридичних і фізичних осіб та держави; надання в тимчасове користування коштів під майбутні, віддалені в часі, доходи.

Сутність кредиту полягає не в масі позиченої вартості, а в тих економічних відносинах, які виникають у зв'язку з рухом вартості на засадах зворотності та платності. Ці відносини характеризуються низкою специфічних рис, які конституюють явище кредиту і відрізняють його від інших економічних явищ.

Кредит є вартісною категорією і з цього погляду має багато спільного з іншими економічними категоріями -- грошима, фінансами, торгівлею, капіталом тощо. Разом з тим це самостійна категорія, яка має свої функції і особливе призначення в економічному житті суспільства.

Натуралістична теорія кредиту трактує сутність кредиту з позицій його ролі в забезпеченні руху реального капіталу в натурально-речовій формі, недооцінює відносної самостійності руху грошового капіталу і його впливу через кредит на розвиток суспільного виробництва.

Капіталотворча теорія кредиту трактує сутність кредиту як механізм творення капіталу, переоцінюючи самостійність руху грошового капіталу і можливості банків у його розширенні в інтересах розвитку виробництва.

Кредит -- явище руху, який здійснюється у різних напрямах і на різних рівнях. Рух кредиту у зв'язку з його участю у відтворювальному процесі проходить п'ять етапів:

-- формування вільної вартості;

-- розміщення вільної вартості в позички;

-- використання позиченої вартості на потреби позичальника;

-- вивільнення позиченої вартості з обороту позичальника;

-- повернення вивільненої вартості кредитору і сплата процентів.

Рух кредиту здійснюється за певними закономірностями, які зумовлюються особливою сутністю кредиту. Ці закономірності є визначальними чинниками в організації управління кредитними відносинами. На їх підставі формуються принципи (правила) кредитування. Основними принципами кредитування є: цільове спрямування позички; строковість позички; поверненість кредитору позиченої вартості; забезпеченість позички і платність користування позиченими коштами.

Під формою кредиту слід розуміти найбільш загальний прояв його сутності, що не зачіпає внутрішньої структури кредиту і не пов'язаний з конкретною характеристикою її окремих елементів. З цих позицій правомірно виділяти дві форми кредиту -- грошову та товарну, які тісно пов'язані між собою і є двома сторонами вартісної форми кредиту. Подібні форми можуть мати й інші економічні інструменти (фінанси, торгівля), проте це не суперечить сутності форми як найбільш загального, контурного прояву економічного явища. Такий контур можуть мати й інші вартісні явища.

Вид кредиту - це конкретний прояв окремих елементів кредиту як економічного явища. Види кредиту можуть виокремлюватися в межах його форм і розглядатися як складові елементи системи, якою є кредит. Для потреб практики види кредиту можна класифікувати за значною кількістю критеріїв і тому видів кредиту може бути велика кількість. Основними з них є комерційний, банківський, державний, міжнародний, виробничий, споживчий. Оскільки ці види виділені за різними критеріями, то одна і та ж сама позичкова вартість може визначатися як різні види кредиту. Наприклад, надана банком позичка може належати до банківського кредиту і до виробничого або споживчого кредиту залежно від цільового її спрямування.

Функції кредиту є одним з найскладніших дискусійних питань теорії кредиту. Загальновизнаною є функція перерозподілу вартості через механізм кредитування. Ця функція досить яскраво виражає призначення та роль кредиту. Існування її не викликає сумніву.

Друга функція пов'язана з призначенням кредиту в грошовій сфері. Але у формуванні її мають місце істотні розбіжності -- від емісійної до заміщення справжніх грошей. Такий різнобій можна пояснити ототожненням авторами функцій кредиту з функціями банків, що неправомірно. Тому другу функцію кредиту краще зводити до створення передумов для ефективного регулювання обороту грошей в інтересах забезпечення стабільності грошей і повного забезпечення потреб обороту в платіжних засобах.

Є достатньо підстав для виділення і таких функцій кредиту, як контрольно-стимулююча та функція капіталізації вільних грошових доходів.

У своїх проявах кредит різноманітний, тому в теорії і на практиці розрізняють цілий ряд форм і видів кредиту. Їм властиві свої особливості. З розвитком людського суспільства чільне місце займає та чи інша форма або навіть вид кредиту. Але на будь-якому етапі розвитку людства кредит відіграє досить важливу роль. У перші роки існування України як незалежної держави кредитні відносини в ній розвивались суперечливо і поки що не відповідають суспільним потребам.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях: Навчальний посібник/ За ред. Б. Л. Луціва.-2-ге видання, перер.-Тернопіль: Карт-бланш, 2000

2. Остапець А.І., Остапець А.В. Банківська система України: стан і проблема розвитку.// Фінанси України.- 2000.

3. Кредитна система. Вступ до кредитної справи./ Під ред. Савчук М.І. - К,1998

4. Крюковський О. Взаємовідносини кредитної системи// Економіст. - 2001.

5. А. Голуб, Л. Семенюк, Т. Смовженко. Гроші, кредит, банки . - Львів: „Центр Європи”, 1997.

6. Епіфанов А. Проблеми кредитування та оцінки кредитоспроможності клієнтів банку // Банківська справа. - 1997. - № 5.

Размещено на Allbest.ru