Методи страхування та перестрахування в Україні

Аналіз структури пасивів виявив переважання власного капіталу в пасивах, що характерно для усіх учасників ринку. Частка резервів у пасивах коливається на рівні 30-40%[35].

Отже, низька капіталізація компаній, характерна для страхового ринку, суттєво гальмує його розвиток. З огляду на це, нарощування власного капіталу, в першу чергу, за рахунок нерозподіленого прибутку, дозволить поширити страховий захист на великі та катастрофічні ризики, збільшивши місткість страхового ринку. Це також дозволить залишати більшу частку ризиків на власному утриманні українських страховиків, не передаючи їх повністю в перестрахування нерезидентам.

2.2 Аналіз структури ринку перестрахування в Україні

Ринок перестрахування в Україні вимагає вдосконалення та структурних змін. Виникає необхідність підвищення статусу внутрішніх перестраховиків, застосування нових форм і методів перестрахових операцій. Нові форми співробітництва між різними компаніями, в тому числі щодо перестрахування екологічних ризиків, здатні оптимізувати ринок перестрахування в України. Нарощення активів страховими компаніями та розвиток ринку перестрахування є необхідним чинником для дальшого розвитку ринку страхування України в цілому.

Проблеми ринку перестрахування та його розвиток в Україні досліджені в працях А.І. Гінзбурга, Ю.М. Дьячкова, Н.І. Машина, Н.В. Ткаченко та інших дослідників. Проте інтеграція вітчизняного страхового ринку в європейський ринок страхування потребує визначення подальших напрямків розвитку ринку перестрахування в Україні та з'ясування його економічно-соціальних пріоритетів для держави в цілому.

В останні роки в Україні відбувається значний розвиток страхових послуг і зростання страхового ринку в цілому. Так, кількість страхових компаній у період 1998-2007 рр. зросла на 193 одиниць. Валові страхові премії збільшилися майже в 23 рази і в 2007 році становили 18008,2 млн. грн.

Одним з факторів розширення страхового ринку є розвиток ринку перестрахування, який є важливим фінансовим інструментом для страхових компаній, соціально важливим чинником розвитку суспільства в державі та необхідною умовою розвитку економіки в цілому.

Застосовуючи перестрахування, страхові компанії:

- зменшують розмір технічного ризику, тобто ймовірності відхилення фактичного рівня сукупних страхових виплат від рівня, що прогнозується страховиком (недостатність коштів страховика для виконання зобов'язань за договорами страхування);

- беруть на себе частину ризиків страховика, зменшуючи його відповідальність і тим самим перетворюючи непередбачені, змінні витрати в постійні;

- збільшують ємність страховика стосовно можливості підписання ризиків;

- аналізують міжнародний досвід, що є корисним для страховиків при оцінці розвитку ринку.

Крім того, процес перестрахування дає впевненість страхувальникові у своєчасному відшкодуванні збитків, оскільки страховик, який перестраховує взяті на себе ризики, створює додаткові гарантії своєї фінансової стійкості.

Незважаючи на значимість та всеосяжність процесу перестрахування, даний вид послуг ще недостатньо розвинутий та досліджений в Україні як з наукового погляду, так і з практичного. Перестрахування в нашій державі тільки починає виділятись у самостійний вид фінансової діяльності.

В Україні в даний момент не існує законодавчого середовища для роботи професійної перестрахувальної компанії. Перестрахуванням можуть займатись усі суб'єкти страхового ринку, які отримали ліцензію на той чи інший вид страхування, що призвело до демпінгування тарифів та обумовило ситуацію з відсутністю єдиних стандартів і вимог до договорів перестрахування. Єдиної думки стосовно сутності перестрахування немає й у вітчизняній науковій літературі. В своїй більшості вітчизняні автори [23-26] використовують визначення перестрахування, яке закріплене в законі «Про страхування», але, на наш погляд, воно не відображає повною мірою всієї сутності даного виду фінансової діяльності і залишає невизначеними питання, наприклад, стосовно ретроцесії або відносин, які виникають у ході вторинного перестрахування між ретроцедентом і ретроцесіонарієм. Крім того, більшість авторів акцентують свою увагу на обмеженій кількості завдань перестрахування, використовуючи їх у різній послідовності та інтерпретації.

Отже, проаналізувавши наявні дефініції, вважаємо, що найбільш прийнятним є таке визначення перестрахування: це - самостійний вид фінансової діяльності стосовно процесу передачі ризику виконання визначеної частини зобов'язань прямим страховиком (цедентом, перестрахувальником) іншому страховику (перестраховику, цесіонеру) або подальшої передачі ризику перестраховиком (ретроцедент) іншому страховику (ретроцесіонеру) з метою забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності прямого страховика, розширення фінансових можливостей та стабілізації портфеля учасників перестрахування, збору та обробки інформації для вирішення міжнародних проблем страхової діяльності. Увесь процес перестрахування відбувається на договірних умовах та за визначеними тарифами.

Страхування ризиків, пов'язаних з реконструкцією АЕС, вугільних шахт, будівництва доріг, аеропортів, стимулювання розвитку експортних операцій, страхування аграрних ризиків та екологічних ризиків, потребує значних резервних фондів. Фінансова стабільність страхового ринку обумовлюється здійсненням операцій з перестрахування. У даний момент окреслені види діяльності не покриті договорами страхування та перестрахування чи покриті частково. А виявлення, визначення та управління такими ризиками є соціально-економічною необхідністю розвитку держави. Вказані принципи безпосередньо стосуються, на наш погляд, процесу перестрахування, оскільки даний процес є як засобом впливу на суб'єктів господарювання, так і методом впровадження даної стратегії з боку держави.

Для визначення загальних тенденцій на ринку перестрахування та з'ясування його місця в загальному ринку страхування України розглянемо динаміку частки перестрахування у валових преміях по ринку в цілому та структуру перестрахування у розрізі резидентів та нерезидентів (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Динаміка перестрахування резидентами та нерезидентами протягом 1998-2007 рр.

Можна стверджувати, що протягом періоду 1998-2007 рр. загальна частка перестрахування у валових страхових преміях невпинно зростала до 2004 р. і досягала 60%, що становить 11678,3 млн. грн. Надалі частка перестрахування в загальних валових преміях скорочувалась і в 2007 р. була 36%. В абсолютному значенні частка перестрахування залишалась майже на одному рівні, що відповідає зростанню загальних валових премій по ринку страхування в Україні.

Розглядаючи частки перестрахування резидентів та нерезидентів у загальних валових преміях, треба зазначити, що до 2004 р. частка перестрахування у нерезидентів була неодмінно більшою і становила 35% (3179,1 млн. грн.) проти 25% (2238,1 млн. грн.) у резидентів. Але вже в наступному 2004 р. дана тенденція кардинально змінилась. Так, у 2004 р. частка внутрішнього перестрахування становила 50% від загальних валових премій, або 9774,0 млн. грн., а частка перестрахування нерезидентів - тільки 10% (1904,3 млн. грн.). Дана зміна обумовлена законодавчими вимогам стосовно відповідності компаній нерезидентів рейтингам стійкості, що відразу унеможливило фінансові схеми стосовно страхування фінансових ризиків у перестраховиків з країн Прибалтики, які були основними партнерами українських компаній.

Крім того, необхідно розглянути структуру перестрахування ризиків у нерезидентів за період 2005 р. - ІІІ кв. 2008 р. (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Структура вхідного перестрахування за період 2005 р. - 3 кв. 2008 р.

Так, протягом аналізованого періоду структура перестрахування ризиків у нерезидентів постійно змінювалась. Стабільним залишалась лише частка Росії, компанії якої перестраховували понад 20% усіх ризиків. Значне зменшення частки Росії за ІІІ кв. 2008 р. обумовлено вступом України до СОТ. Після 16 травня 2008 р. договори перестрахування можуть бути укладені тільки з країнами членами СОТ, що неодмінно негативно вплине на весь ринок перестрахування України в цілому.

Тому частка збільшення перестрахування ризиків у Великобританії за останні два роки становила 32%, що в абсолютному значенні перевищує 240 млн грн і є абсолютно зрозумілою тенденцією.

Частка інших країн, які беруть українські ризики на перестрахування, у своїй більшості не перевищує 10% у загальній структурі.

Отже, ринок перестрахування в Україні розвивається паралельно з тенденціями розвитку страхового ринку України в цілому. Зростають обсяги премій, які одержують більшою мірою вітчизняні перестраховики, та поліпшується структура перестрахування ризиків у нерезидентів. У ІІІ кв. 2008 р. чисельність європейських компаній, в яких перестраховуються вітчизняні ризики, зросла (як в абсолютному, так і у відносному значенні).

Незважаючи на комплекс окреслених проблем, надалі ринок перестрахування в Україні очікує таке:

- дальше збільшення фінансових ресурсів вітчизняних компаній у результаті збільшення статутних фондів та консолідації ринку в процесі злиття та поглинання з метою збільшення вхідних потоків перестрахування від перестрахувальників-нерезидентів;

- створення об'єднань професійних перестраховиків, а також організацій, здатних поліпшити роботу на страховому ринку, зокрема інституту брокерів, перестрахових пулів;

- удосконалення законодавства в напрямі стимулювання розвитку вітчизняного перестраховика в реальному секторі ринку;

- упровадження нових перестрахових програм, розроблених спільно страховиками та перестраховиками, що дасть можливість зробити страховий продукт гнучкішим та комплексним.

Реалізація всіх наведених заходів дасть можливість сформувати стабільний український перестраховий ринок з максимальним використанням його внутрішнього потенціалу та наступної міжнародної інтеграції.

Аналіз ринку перестрахування в Україні та тенденції його дальшого розвитку показали таке:

- український ринок перестрахування перебуває на стадії становлення розвитку та організації. Процес виділення перестрахування в самостійний вид фінансової діяльності тільки розпочинається;

- перестрахування є багатогранним процесом, що впливає як на економічну діяльність суб'єктів господарювання, так і на їх соціальну складову;

- держава повинна бути зацікавлена у розвитку перестрахування, оскільки це сприяє вирішенню соціальних проблем у розрізі розв'язання екологічних питань, зменшує витрати бюджетних коштів та знижує відплив фінансових ресурсів за кордон, що обумовлює зростання інвестиційної привабливості не тільки страхового ринку а й національної економіки;

- вітчизняний ринок перестрахування розвивається паралельно з класичним ринком страхування, але незначна ємність українських компаній не дозволяє їм перестраховувати значні ризики, що спричинює відплив капіталу за кордон.

3. Шляхи підвищення ефективності функціонування ринку страхування та перестрахування в Україні

Страхова галузь України, як і вся її економіка, зазнає нині безпрецедентних змін. У найстисліше строки потрібно подолати шлях від централізованої планової економіки до господарства, що функціонує на ринкових засадах. Зміни мають бути фундаментальні й стосуватися політичних, юридичних, економічних, соціальних і технологічних аспектів еволюції суспільства. Отже реформування тривалий час впливатиме на розвиток усіх галузей економіки країни.

Головні перетворення полягають у структурних змінах форм власності. Ці зміни, у свою чергу, зумовлюють відповідну трансформацію форм її страхового захисту. Серед змін, які відбуваються нині в Україні, найістотніше вплинути на подальшу долю страховиків можуть наступні.

Здійснення приватизації майна переважної кількості підприємств, що раніше належали до державного сектора економіки. Це зумовлює підвищення страхового інтересу як щодо захисту майна, так і щодо страхування відповідальності підприємств. Потрібно намагатися охопити страхуванням насамперед ризики засновників та акціонерів компанії. Це сприяє швидшому започаткуванню та подальшому розвитку страхової діяльності, підвищує довір'я до нового страховика, що дуже важливо для укріплення позиції на страховому ринку.

Зміни в джерелах сплати страхових платежів. Тепер і за добровільними видами страхування майна підприємств (включаючи транспортні засоби, вантажі) страхові премії додаються до витрат на виробництво, що відповідно зменшує базу оподаткування. Це значно підсилює фінансові можливості підприємств, спонукає їх брати участь у страхуванні.

Зростання рівня реальної середньої заробітної плати працюючих. Ця обставина дає нові можливості активізувати залучення населення до страхування життя, від нещасних випадків, страхування нерухомості, транспортних засобів та домашнього майна. Водночас зростання заробітної плати призводить до подорожчання трудових ресурсів, зайнятих у страхуванні.

Суттєве зниження рівня інфляції, завдяки якому зміцнюється довіра страхувальників до реальності відшкодування збитків. Проте особливу увагу слід приділити врахуванню у правилах і договорах страхування можливості коригувати страхову суму та суму платежів у зв'язку з відхиленням реальної вартості застрахованого майна під впливом інфляції (дефляції) грошової одиниці.

Стан криміногенної ситуації, особливо у великих містах, що призводить до підвищення рівня збитковості за багатьма договорами. Така тенденція вимагає коригування страхових тарифів, вжиття разом зі страхувальниками і правоохоронними органами додаткових запобіжних заходів щодо охорони об'єктів страхування.

Зміна порядку нарахування і віднесення на витрати амортизаційних відрахувань на основні засоби. Прискорена амортизація призведе до збільшення коливань між залишковою вартістю об'єкта за балансом підприємства і його реальною вартістю. Це потрібно брати до уваги і в умовах страхування.

Очікуване збільшення кредитних інвестицій у підприємницьку діяльність. Це потягне за собою, зокрема, збільшення масштабів використання страхових послуг у частині страхування майна від вогню і стихійного лиха, технічних ризиків, майна, що передбачається під заставу, страхування відповідальності.

Розпочато процес формування українського фондового ринку. Розвинений ринок цінних паперів дасть змогу страховикам прискорити продаж власних акцій і цим самим залучити додатковий капітал до статутного фонду. Водночас, це сприятиме оперативнішому вирішенню питання про інвестування тимчасово вільних коштів у цінні папери і, при потребі, їх продажу. Розвиток фондового ринку потягне за собою впровадження нових страхових послуг.

Коливання банківської облікової ставки, що безпосередньо впливає на прояв заощаджувальної функції страхування, вносить відповідні зміни в доходи страховиків від розміщення депозитів та визначає деякі інші параметри фінансової діяльності.

Зростання можливостей підприємств щодо реалізагіії продукції, особливо на експорт. Це створює сприятливі умови для розширення страхування експортних кредитів, страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції, страхування вантажів та відповідальності вантажоперевізника, страхування юридичних втрат на розгляд претензій.

Стабілізація економічного стану на багатьох підприємствах дозволяє поступово переходити до страхування втрат, до яких можуть призвести перерви у виробництві у разі настання стихійного лиха, техногенних аварій або інших страхових подій.

Поглиблення проблеми безробіття, що зумовлює зростання потреби у страхуванні роботодавця на цей випадок.

Поява в регіонах нових страховиків, що володіють аналогічними ліцензіями на страхову діяльність. Компанія має ретельної вивчати можливості своїх конкурентів і відповідно реагувати підвищенням якості, своїх послуг.

Список літератури

страховий комісія ексцедент договір

Конституція України. - К.: Видання Верховної Ради України, 1996. - 120 с.

Про страхування: Закон України від 07.03.1996., №85/96-ВР (зі змінами та доповненнями)

Про затвердження Порядку та вимог щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента: Постанова КМУ від 04.02.2004, №124

Про схвалення Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року: Розпорядження КМУ від 23.08.2005, №369-р (зі змінами та доповненнями)

Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 28.08.2003., №40 (зі змінами та доповненнями)

Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник. - К.: ЦУЛ, 2002 - 208 с.

Залетов А.Н. Страхование в Украине/ Под ред. Слісаренко О.О. - К. Міжнародна агенція «BeeZone», 2002 - 452 с.

Машина Н.І. Міжнародне страхування: Навчальний посібник. - К. ЦНЛ - 2006 - 348 с.

Зимовська Л.А., Проблеми перестрахування в Україні // Вісник Київського національного торгівельно-економічного університету - 2006 - №4.

Камынкина М.Г., Солнцева Е.Е. Перестрахование: практическое руководство для страховых компаний. - М.: АО «ДИС», 2001.

Компаніченко О.С., Перестрахування у системі страхових послуг // Фінанси України - 2003 - №4.

Кушнір В.А., Перестрахування у нерезидентів // Вісник податкової служби України - 2004 - №36.

Турбина К.Е. Страхование: теория и практика.: Учебное пособие - М.: Анки, 2003 - 704 с.

Холомошичева Е., Шереметьева Е. Проблемы страхового рынка Украины. - К.: КНЕУ, 2002,147 с.

Гутко Л.М. Страховий ринок України: стан, проблеми та перспективи розвитку // Економіка, фінанси, право - 2006. - №7. - с. 19-23

Дворак М. Вплив глобалізації світової економіки на розвиток українського ринку страхових послуг // Актуальні проблеми економіки - 2006. - №8 (62). - с. 67-74

Ринок страхування та тенденції подальшого розвитку.-К, 2006. - 158 с.

Захватихата П. Перспективи розвитку страхового ринку в Україні: проблемні питання // Підприємство, господарство, право -2006. - №2. - с. 42-44

Лінчинський Я.О. Конкурентоспроможність сектору страхових послуг України // Економіка та держава - 2007. - №2. с. 42-45

Свириденко А.А. Стан та перспективи розвитку страхового ринку в Україні // Фінанси України - 2006. - №4. - с. 146-150

Семенов К.А., Правове регулювання перестрахування: деякі аспекти // Право України. - 2005 - №2.

Супрун Л., Правові аспекти укладання договору перестрахування зі страховиками (перестраховиками) нерезидентами // Юридичний журнал - 2005 - №5.

Гинзбург А.И. Страхование: учеб. пособие / А.И. Гинзбург. - СПб.: Питер, 2002. - 176 c.

Дьячкова Ю.М. Страхування: навч. посіб. / Ю.М. Дьячкова. - К.: Центр навч. літ., 2008. - 240 с.

Машина Н.І. Міжнародне страхування: навч. посіб. / Н.І. Машина. - К.: ЦНЛ, 2006. - 504 c.

Ткаченко Н.В. Страхування: навч. посіб. / Н.В. Ткаченко. - К.: Ліра-К, 2007. - 376 с.

Тюгаєва С.О., Огляд європейського ринку перестрахування // Страхова справа - 2005 - №1.

Шумелда Я. Страхування: навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. Видання друге, перероблене і доповнене. - Тернопіль: Джура, 2007.

Постникова Н.Ю., О перестраховочной услуге // Финансі - 2004 - №12.

Мунтіян В.І. Макроекономічний аналіз передумови та перспективи розвитку фінансового ринку України // Фінансовий ринок України - 2007. - №11 (49). - с. 3-7

Фурман В.М. Страхування та його роль у соціально економічних процесах // Фінанси України - 2005. - №8. - с. 145-152

Власенко О.О. Розвиток страхового ринку України // 2006. - №8. - с. 140-144

Фурман В. Перспективи створення альянсів страхових компаній і банків в Україні // Вісник НБУ - 2006. - квітень. - с. 21-23

Страховое дело/ Под ред. Л.Й. Рейтмана. - М., 1992. - С. 17.

Супрун А.А. Проблеми управління активами в страхових компаніях України // Фондовий ринок. - 2002. - №34. - С. 26-30

Щиборщ К. Фінансовий аналіз діяльності страхової організації // Фінансовий бізнес. - 2001. - №9. С. - 38-46.;

Шевчук А.О. Оцінка фінансового стану та ефективності діяльності страхових компаній України // Регіональна економіка. - 2005. - №1. - С. 137-143.

Вовчок О.Д. Страхування: Навчальний посібник. 2-е видання, виправлене - Львів: «Новий - Світ 2000», 2005. - 480 с.

Размещено на Allbest.ru