Ринок цінних паперів: його суть і значення

Індекс ПФТС визнаний Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК) як єдиний індекс для використання цією організацією для моніторингу внутрішнього стану українського фондового ринку. З початку існування індексу ПФТС -- 1 жовтня 1997 р. -- він поступово знизився із 100 до 21.62 од. До початку жовтня 1998 р. причиною була світова фінансова криза, що змусила нерезидентів, що домінували на ринку акцій в Україні, репатріювати свої капітали, що природно-, катастрофічні зменшило обсяг ринку. Очевидно, що крім світової кризи було достатньо причин внутрішнього характеру: несприятливий політичний фактор, відсутність перспектив на суттєві економічні реформи, відсутність економічного зростання, криза фінансової системи внутрішнього походження, виснаження внутрішніх інвестиційних ресурсів та ін.

В квітні 1998 р. Україна як ринок, що розвивається, була включена до системи індексів МФК, і до індексу IFC Frontier. Дані для обчислення індексу ґрунтуються на результатах торгівлі в ПФТС і включили до себе 17 українських корпорацій із загальною капіталізацією у 668 млн. дол. США, що в обсязі ВВП країни становить 1.38%. Значення цього показнику навіть серед країн, що розвиваються в середньому становило близько 30%. В розрахунок капіталізації не приймалися акції, які належать державі. Якщо враховувати великі частки держави в енергогенеруючих підприємствах і ті, що блокують в багатьох інших, очевидним стає занижений рівень капіталізації. Ринкова капіталізація цих підприємств, розрахована на весь статутний фонд, і склала б майже 5 млрд. дол. Цікавий той факт, що частка акцій цих підприємств в обсязі торгів в ПФТС становила в першому півріччі 1998 р. від 93 до 62%. Це свідчить про високу концентрацію ринку акцій в Україні та є показником нерозвинутості ринку і слабкої економіки. Тому початок приватизації крупних підприємств може сильно змінити галузеву структуру торгівлі.

Завдяки ринку з'явилася можливість розміщення акцій деяких українських емітентів крізь депозитарні розписки на західних ринках.

Ринок дав можливість розрахувати загальноприйняті фондові індекси по найбільш ліквідним акціям. Так, індекс Р/Е для 17-ти підприємств, зазначених вище, склав за 1997 р. в середньому 2-8 од., в той час як цей коефіцієнт на розвиненому ринку становить як мінімум 10-12 од. Щоправда, тут існує багато ньюансів, пов'язаних зі державними відмінностями в бухгалтерському обліку, в доступності акцій, в ступені ризику. Безумовно, спираючись на аналіз українських бухгалтерських форм звітності, не можна достовірно оцінити підприємство. Неадекватність, абсолютна недостатність бухгалтерської інформації робили ринок неповоротким, що придавало особливу цінність інсайдерській інформації. Тому більш реальний в умовах України індекс P/S, бо обсяг продаж є більш реальною величиною у порівнянні з бухгалтерським прибутком. Довіра інвесторів, в основному іноземних, до цього коефіцієнту підтверджується і статистично -- відхилення значень цього коефіцієнту по найбільш ліквідним акціям менші, аніж у Р/Е. Середнє значення цього коефіцієнту по відзначеним вище 17-ти підприємствам знаходиться в 1997 р. в межах 0.3-0.5.

На динаміку торгів акціями впливав досить ємкий ринок ОВГЗ як альтернативний шлях інвестування «коротких» грошей. Наприклад, падіння доходності ринку ОВГЗ на початку 1998 р. призвело до зростання обсягу торгів акціями в системі ПФТС з 28.8% в січні до 69.77% в квітні.

Однак, незважаючи на присутність іноземного капіталу та наявності торговельної системи, ринок акцій в Україні тяжко було назвати таким із-за його низької ліквідності, тобто можна лише констатувати факти угод з акціями, але казати про ринок було б не зовсім вірно. Більш-менш ліквідними можна було назвати лише акції декількох емітентів в окремі періоди, при цьому їхня ліквідність була достатньо умовна, залежала від багатьох факторів, в окремі періоди була відсутньою і т.д. Тому український ринок акцій з самого початку не сприймався поважними іноземними портфельними інвесторами як сферою прикладання більш-менш значного капіталу.

Ринок акцій, що існував в Україні, представляв собою в основному спекулятивні угоди -- просту зміну акціонерів, без політики емітента на використання цього ринку з метою залучення грошей, тому його стан ніяким чином не відбився на розвитку виробництва. Без цієї політики ринок акцій взагалі неможливий, бо це необхідна передумова становлення публічних корпорацій. Об'єктивною причиною цього стало, по-перше, те, що основа цінності акцій -- реальні інвестиційні можливості -- у українських корпорацій в існуючих економічних і правових умовах дуже низькі і ризиковані, по-друге, те, що фінансовий ринок України дуже вузький і деформований державними позиками. Суб'єктивна причина -- той фактор, що менеджмент корпорацій не враховував акції як інструмент фінансування, ставлячись до нього виключно як до феномену власності.

Загальна причина -- перехідний, характер економіки, що призвів до невідповідності структур планової, і ринкової економіки, внаслідок чого чисельні підприємства виявилися неефективними чи просто не сприйнятими ринком.

Для українських акціонерних товариств актуальним є не завдання оперативного фінансового менеджменту -- зняття вершків від діяльності інвесторів-спекулянтів, не організація управління ліквідністю і курсом акції, в тому числі через депозитарні розписки, звітність, індекси, а завдання стратегічного фінансового менеджменту -- знаходження стратегічного інвестора.

На основі викладеного можна зробити наступні висновки:

1. Ринок акцій був створений іноземними та нечисленними українськими інвесторами з метою контролю за певними ринком українських підприємств і діями спекулянтів акціями.

2. Єдиним фактором, здатним у нинішній час зробити стабільним ринок акцій в Україні, є розмір і періодичність виплати дивідендів.

3. В Україні немає в завершеній формі інституту акціонерної власності, що в нинішній час не зовсім ефективна в основному з причин низького інвестиційного потенціалу колишніх державних підприємств. Тому матеріальні інтереси сприяють переливу коштів, що належать акціонерному товариству, до приватної власності та тіньової економіки.

3. Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні

Вище ми розглянули питання про становлення ринку цінних паперів в Україні, види цінних паперів, їх суть і значення в формуванні ринкової економіки, показали проблеми та причини, які заважають швидшому розвитку фінансового ринку в Україні та посиленню цього впливу на відновлення і зростання національного виробництва.

Разом з тим можна впевнено сказати, що взятий керівництвом держави курс на реформування економіки України, створення законодавчої бази, що забезпечувала б та сприяла реформам, розчищала ті бюрократичні завали, що стоять на шляху просування реформ та розвитку ринкових відносин, неодмінно дасть свої позитивні результати.

Перехід бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємств України на нові міжнародні стандарти дасть можливість привести у відповідність з міжнародними нормами форми бухгалтерської та фінансової звітності. Це в свою чергу дасть можливість привести у відповідність показники, за якими здійснюється оцінка фінансового стану підприємств, фондового та фінансового ринків, розкрити інформацію для потенціальних інвесторів про дійсний стан підприємств, що разом із створенням більш м'якого податкового регулювання виведуть на ринок цінних паперів значну кількість вільних грошей як внутрішніх так і іноземних інвесторів.

Створення дійсно нормального конкурентного середовища на ринку цінних паперів разом з іншими наведеними вище факторами, дасть можливість більш реально оцінити вартість акцій підприємств, що будуть вільно обертатись на ринку, різко збільшить кількість підприємств, що вийдуть на ринок цінних паперів зі своїми акціями.

Повинен також зрости ринок облігацій внутрішньої державної позики, що дасть можливість залучати до фінансування дефіциту державного бюджету неемісійні кошти фізичних та юридичних осіб, включаючи нерезидентів. Це сприятиме проведення Нацбанком України значної роботи, пов'язаної з підготовкою необхідних нормативно-методичних документів та введенням в дію комп'ютерних інформаційних технологій для обслуговування розміщення, обігу та погашення державних облігацій та сплати відсотків.

Не менш важливим є необхідність розширення застосування цінних паперів в розрахунків між підприємствами. Потрібно зробити привабливим використання вексельної форми розрахунків, що дасть можливість зменшити потребу підприємств в "живих" грошах, прискорити обіг грошей і як наслідок покращить стан фінансового ринку в Україні.

Необхідно також вдосконалювати структуру фондової біржі України, створювати та вдосконалювати її комп'ютерну мережу, а також законодавство, що регулює ринок цінних паперів та діяльність його учасників. Потрібно створити такі правила гри на ринку цінних паперів, що унеможливлювали б появу фінансових спекулянтів та шахраїв.

Незважаючи на проблеми в становленні та розвитку ринку цінних паперів в Україні, перспектива дальшого розвитку ринку цінних паперів є реальною. Вона залежить в першу чергу від покращання загального стану економіки України, зміни структури та зростання національного виробництва, пожвавлення інвестиційної діяльності, розвитку банківської системи, підвищення життєвого рівня населення.

Висновки

У нинішній час в нашій країні поступово розвивається ринок цінних паперів. Практично усі суб'єкти економічних відносин, безпосередньо стикаються з обліком операцій з цінними паперами, а значить, виникає потреба враховувати в практичній діяльності особливості операцій з цінними паперами, так чи інакше, брати участь на ринку цінних паперів.

До висновку необхідно відмітити, що сьогодні перед українським ринком цінних паперів постає ряд проблем, швидке і ефективне рішення яких стане поштовхом до його подальшого розвитку. Це такі завдання, як:

- контроль за діями учасників ринку цінних паперів з метою обмеження монополістичної діяльності;

- комп'ютеризація фондового ринку і створення єдиного інформаційного простору для підвищення інформованості суб'єктів ринку;

- захист інтересів інвесторів і потреба удосконалення процедури реєстрації цінних паперів та захист їх від підробки;

- встановлення чітких засобів відповідальності державних та комерційних структур за порушення процедури випуску та обігу цінних паперів.

Обрана мною тема курсової роботи дуже об'ємна за змістові і в той час дуже цікава з точки зору динамічності свого розвитку. В даній роботі на основі діючого в Україні законодавства зроблена спроба розкрити суть і види цінних паперів, їх характеристику, а також ринку цінних паперів й особливості його становлення та функціонування в Україні.

В нашій країні відбувається поступовий розвиток ринку цінних паперів. В ході державних реформ була досягнута деяка стабілізація в економіці, зокрема значно були уповільнені темпи інфляції, забезпечувалася певна стабільність національної валюти, що, певно, сприяло становленню та зміцненню біржового ринку і торгівлі цінними паперами. Зараз підприємства можуть інвестувати кошти в державні цінні папери та одержувати при цьому деякий прибуток. Основна проблема вексельного обігу в нашій країні - це нестабільна економічна система, недовіра партнерів один до одного і бажання одержувати оплату за товар і послуги за фактом відвантаження або з попередньою оплатою. Мало керівників, що вірять в надійність векселів в нашій країні і в можливість отримати гроші потім, якщо вони не отримані по факту. Тим не менше, процеси, що відбуваються в нашій країні, повинні призвести до нормального функціонування системи цінних паперів, що в кінцевому рахунку покращить інвестиційний клімат в Україні, сприятиме розвитку національного виробництва.

Список літератури

1. Барановский О. Ринок цінних паперів в Україні: стан, проблеми, перспктиви. //Банківська справа. 1997. - №6.

2. Дик В.В. Інформаційні системи ринку цінних паперів.//Фінанси і статистика. - 1996.

3. Дьяченко В.П. //Фінансово-кредитний словник Издательство "Фінанси" 1964 р.

4. Кузнецов М.В. Ринок цінних паперів, як фактор відтворного процесу. //Гроші й кредит. - 1995. - №1.

5. Маскалєвич І. Ринок України: злітання, падіння, спад. //Фінансова консультація. - 1998. - №24.

6. Міркін Я.І. Ринок цінних паперів: структура та учасники. //Гроші та кредит.-1993. - №2.

7. Опришко В. Ринок акцій та реальна економіка.//Бізнесс-информ. - 1998. - №23-24.

8. Серебрянникова Л.А. Світовий досвід регулювання ринку цінних паперів. //Фінанси. - 1996. - №1.

9. Третьяк Є.Д. Ринок Цінних Паперів Україні.//Фінанси. - 1998. - №11.

10. Український ринок цінних паперів//Бізнес.-1995-№2-3

11. Холощак О. //Галицькі контракти. Другий зошит. - 1998.-№33-34.

Размещено на Allbest.ru