Аналіз банківської діяльності на прикладі комерційного банку "УкрСибБанк"

Питома вага ліквідних активів у структурі балансу вітчизняних банків (75,8%) у 4,3 рази перевищила відповідний коефіцієнт американських банків (19,92%). Слід визнати, що високий рівень ліквідності банків позитивно оцінюється з погляду клієнтів, контрагентів, кредиторів, але негативно впливає на прибутковість, адже дохідність активів перебуває в оберненій залежності від їх ліквідності. Оскільки в даному разі нас цікавить саме прибутковість банків, високий рівень ліквідності слід розглядати як одну із причин зниження прибутків у вітчизняній банківській системі.

Таблиця 2.10.

Аналіз основних показників діяльності банків, (%)

Звісно, з погляду забезпечення стабільності всієї банківської системи України такий надзвичайно високий рівень ліквідності американських банків дає підстави робити висновок про їхню нестабільність. У зв'язку з цим зазначимо, що достатній рівень ліквідності забезпечується не тільки і не стільки накопиченням ліквідних активів, а й доступністю і стабільністю джерел їх поповнення. Банки США мають змогу користуватися перевагами, які надає високорозвинений фінансовий ринок, і залучати ліквідні засоби в будь-який час у необхідній кількості, що дає змогу підтримувати запас ліквідних активів на мінімальному рівні. Українські банки змушені накопичувати ліквідність, адже нерозвиненість внутрішнього фондового та валютного ринків, відсутність виходу на міжнародні ринки грошей унеможливлює застосування досконаліших методів управління ліквідністю.

Негативно вплинули на прибутковість і структурні зрушення в портфелі активів, які мали місце протягом аналізованого періоду, зокрема такі, як зниження питомої ваги кредитного портфеля в активах, оскільки кредити завжди були найдохіднішими банківськими активами. Наголосимо, що в міжнародній банківській практиці оптимальним вважається рівень 60-65%, який і спостерігається в американських банках, тоді як у вітчизняній банківській системі цей показник в 1,5 раз нижчий.

Але висока дохідність кредитних операцій супроводжується ще й високим ризиком, рівень якого відображає відношення обсягу резерву на покриття кредитних ризиків до обсягу кредитів. В Україні такий резерв ще не сформований у повному обсязі, тому розрізняють розрахункову та фактичну величину резерву. В процесі обчислень відповідного показника використана розрахункова сума резерву як така, що точніше відображає рівень кредитного ризику банків. У США подібної проблеми не виникає, оскільки резерви вже давно і в повному обсязі сформовані. Як свідчать дані таблиці 2.10, кредитний ризик вітчизняних банків суттєво перевищує (у 5,4 раз) аналогічний показник американських банків, крім того, протягом першого півріччя 2000 року ця негативна тенденція поглиблювалася і значення відповідного показника збільшилося на 5,33%. Зрозуміло, що проблемні кредити дають збитки банку, а тому є ще однією причиною зниження прибутковості.

Аналіз динаміки таких показників, як прибутковість капіталу, прибутковість активів, чиста процентна маржа, свідчить, що їх значення протягом першої половини 2000 року погіршилися. Це сталося насамперед унаслідок збільшення сукупного капіталу та активів по банківській системі в цілому. Так, досить яскраво виявляється тенденція до зростання рівня капіталізації банків, що само собою є, безперечно, позитивним фактом, причому темпи зростання статутних фондів банків вищі, ніж темпи зростання сукупного капіталу. Одночасно поліпшився якісний склад капіталу за рахунок зменшення питомої ваги додаткового капіталу в його структурі.

При зростанні капіталу для підтримки його прибутковості на попередньому рівні необхідно забезпечити адекватні темпи зростання прибутку, але такого завдання вітчизняним банкам вирішити не вдалося. Аналіз абсолютної величини прибутку у системі комерційних банків свідчить, що банки не тільки досягли відповідного зростання у 2012 році, а й не змогли одержати прибутку на рвні попереднього року. Так, величина прибутку по .банківській системі на 01.07.2012 року становила 133,1 млн. грн., тоді як за відповідний період минулого року - 309,1 млн. грн., що в 2,3 рази більше. Прибутковість власного капіталу становила лише 5,5%, що в 3,9 раз менше, ніж у попередньому періоді.

У процесі дослідження прибутковості важливе місце посідає аналіз обсягів і структури доходів і витрат банків. Так, темпи зростання доходів в першій половині 2012 року порівняно з відповідним періодом попереднього року становили 120%, тоді як темпи зростання витрат - 131%, причому процентні витрати зросли на 34%. Це свідчить про недосконалість застосовуваних методів управління, прорахунки у сфері менеджменту й відсутність скоординованого підходу до управління активами і пасивами банку. Випереджаючі темпи зростання витрат у порівнянні з доходами розцінюються як досить небезпечна тенденція, яка значною мірою й зумовила зниження прибутків.

Протягом 2012 року деякі комерційні банки не змогли уникнути поточних збитків, серед них і два із групи найбільших «Україна» та Ощадбанк. Із цього приводу зауважимо, що вести мову про прибутковість активів чи капіталу у випадку, коли фінансовим результатом діяльності банку є збитки, на нашу думку, не зовсім коректно, хоч іноді такі дані наводяться зі знаком мінус, наприклад прибутковість капіталу в першій половині 2012 року по групі найбільших банків становила мінус 2,8%.[11]. Звичайно, для порівняння збиткових банків можуть бути використані відносні показники, але при цьому аналіз зміщується в іншу (від'ємну) площину, яка потребує визначення відповідних (відмінних од звичайних) параметрів відліку.

Зауважимо, що середньо галузеві показники маскують варіативність результатів, одержаних у середині системи, тому звернемося до аналізу показників прибутковості банків (*за рейтингом «Банк-Інформ» при АУБ), які змогли одержати досить високі прибутки за дев'ять місяців 2012 року (табл. 2.11.).

Порівняльний аналіз показників прибутковості свідчить про досить високий рівень їх диференціації, який відображає величину розриву між коефіцієнтами окремих банків та середньогалузевими значеннями. Так, найвищий показник прибутковості активів (19,89 - Донміськбанк) - у 9 разів, або на 800%. Подальший аналіз свідчить, що понад 50% прибутку, одержаного банківською системою за 9 місяців 2000 року, було генеровано тільки шістьма банками, а десять перших за рейтингом прибутковості банків сформували 60,6% загального прибутку.

Отже, за результатами проведеного аналізу можемо зробити висновок, що думка про високу прибутковість банківської системи є скоріше міфом, тоді як для окремих банків це реальність. Насамкінець, зазначимо, що прибутковість - тільки один із багатьох аспектів, за якими оцінюється діяльність банку, і тому не може сприйматися як остаточне свідчення ефективності його роботи. Для банків як установ, діяльність яких значною мірою заснована на довірі з боку клієнтів і які розпоряджаються значною частиною суспільного капіталу, пріоритетне значення можуть мати такі характеристики, як надійність і стабільність. Під цим кутом зору головна стратегічна мета визначається як зниження ризику за умови збереження певного рівня прибутковості, що дає змогу банкам досягнути адекватної рівноваги в умовах мінливого ринкового середовища.

Таблиця 2.11.

Показники прибутковості банків за даними балансів на 01.10.2012р.

З обставин, що склалися в нашій країні, орієнтація на стабільність видається найважливішою політикою, а тому підсумкова оцінка діяльності як окремого банку так і банківської системи в цілому має ґрунтуватися на даних комплексного економічного аналізу.

1.4 Аналіз рейтингової оцінки діяльності комерційних банків

Для здійснення комплексного рейтингового оцінювання діяльності банків нами пропонується специфічний підхід, демонстрацію якого буде проведено на прикладі системи CAMEL. Як відомо, рейтингове оцінювання CAMEL ґрунтується на узагальнюючому оцінюванні основних показників діяльності банків, що дає змогу визначити фінансове становище кожного банку на основі єдиних критеріїв та здійснювати контроль за дотримуванням нормативних вимог НБУ. Така система рейтингу допомагає органам нагляду виявити банки, що мають у своїй діяльності істотні недоліки, які можуть у кінцевому результаті, призвести їх до банкрутства.

Зробимо спробу побудувати модель поведінки комерційних банків за допомогою методів багатовимірного статистичного аналізу в межах вибраної системи показників. Особливість даних, що розглядаються, полягає в тому, що кожному банку, який вивчається, відповідає певний вектор ознак.

Надзвичайно важливим при визначенні рейтингу за допомогою статистичного аналізу є виявлення розшарування даних на чітко виражені групи (кластери, класи та ін.) в р-вимірному просторі. Це дає можливість розв'язати проблеми відбору найбільш інформативних показників., зниження розмірності досліджуваного простору ознак, а також класифікації банків. При цьому слід мати на увазі, що набору оцінок, який дає змогу в стислому вигляді описати стан того чи іншого банку, як правило, немає. У таких випадках звичайно використовують експертні методи. До участі в експертному опитуванні залучаються фахівці ознайомлені зі станом справ, що дає змогу суттєво підвищити якість і ефективність аналізу.

Інформацію, отриману від експертів, має бути представлено у формі, зручній для подальшого вивчення. Можливість формалізації інформації залежить від специфічних можливостей досліджуваного банку, повноти даних, якісного складу експертів. Завдання експерта полягає в тому, щоб умістити кожний запропонований на розгляд банк у певний оціночний інтервал.

При формуванні матриці початкових даних використовують 5-бальну шкалу, відповідно до якої комерційний банк оцінюється таким чином:

1 - «сильний»;

2 - «задовільний»;

3 - «посередній»;

4 - «граничний»;

5 - «незадовільний».

На нашу думку, найбільш прийнятим для зниження розмірності матриці початкових даних є один із методів багатомірного статистичного аналізу - факторний аналіз. Модель факторного аналізу може бути записана в спрощеному вигляді:

F = f1x1 + f2x2 + ... + fnxn + e, (2.24)

де f - факторні навантаження; x - значення змінних; e - випадкові відхилення; n - кількість змінних.

Використання факторного аналізу при оцінюванні стану комерційних банків можна проілюструвати на конкретному прикладі. З метою проведення аналізу було відібрано 20 банків, для яких розраховано основні показники системи CAMEL.

Таблиця 2.12.

Результати оцінювання діяльності комерційних банків за системою CAMEL за 1-й період

Враховуючи конфіденційність оцінок, ми присвоїли досліджуваним банкам умовні номери, що виключає можливість несанкціонованої ідентифікації даних. При цьому зі всієї сукупності даних було відібрано 5 банків, які мають тенденцію до поліпшення показників, 5 - до погіршення і 10 банків, що мають відносно стабільний стан. (Див. Табл. 2.12; 2.13; 2.14).

Таблиця 2.13.

Результати оцінювання діяльності комерційних банків за системою CAMEL за 2-й період

Таблиця 2. 14.

Результати оцінювання діяльності комерційних банків за системою CAMEL за 3-й період

Крім цього для наочності було додано умовні маркерні набори даних, адекватні за системою CAMEL абсолютно надійному банку - (1,1,1,1), банку-банкруту - (5,5,5,5), а також дані про 3 банки, що посідають проміжне становище в цій системі (відповідно 2,2,2,2, 3,3,3,3 і 4,4,4,4). Третій показник (М - менеджмент) до уваги не брався, оскільки він розраховується на основі даних усіх інших компонентів - достатності капіталу, якості активів, дохідності активів та ліквідності.

Дані розглядалися в трьох послідовних періодах. Після обробки первісного масиву даних було отримано комерційну матрицю такого вигляду:

Схема 1. Комерційна матриця

Власні значення й процентні відношення виділених факторів надано в Табл. 2.15. Четвертий фактор дорівнює «0», тому про нього в таблиці не подано інформації. Слід відзначити, що на перші два фактори припадає не менше 84% повної дисперсії матриці початкових даних, у результаті первісний масив можна подати в двовимірному просторі.

Таблиця 2.15.

Власні значення і процентні відношення факторів

Значення факторних навантажень у таблиці 2.16. Досліджуваний простір факторів цілком задовільно описується лінійною моделлю:

F1 = 0.248x1 + 0.630x2 + 0.030x3 + 0.678x4;

F2 = 0.359x1 - 0.011x2 + 0.445x3 + 0.141x4.

Фактор F1, на нашу думку, можна розглядати як інтегральний показник діяльності банку. Чим менше його значення, тим краще становище банку. Це зумовлене особливостями системи оцінювання CAMEL.

У факторі F2 параметрам С (достатності капіталу) і Е (доходності активів) відповідають позитивні навантаження, а параметрам А (якості активів) і L (ліквідності) - негативні.

Можна зробити висновок, що запропонований спосіб подачі показників, які характеризують банки в полі виділених факторів, може бути застосовано до комерційних банків при визначенні їхнього рейтингу.

Таблиця 2.16.

Значення факторних навантажень

В умовах фінансової кризи реалізація викладених пропозицій дала б змогу оперативно відстежувати всі зміни в банківській системі України та прогнозувати фінансову надійність комерційних банків.

РОДІЛ 2. ВДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ ТА РЕЙТИНГОВОЇ ОЦІНКИ

2.1 Математичні моделі рейтингової оцінки діяльності банку

Аналіз ефективності банківської діяльності зводиться до оцінки рентабельності комерційного банку, включає до себе кількісний та якісний аналіз. Кількісний аналіз засновано на застосуванні фінансових коефіцієнтів, аналізі динаміки показників, виявленню загальних трендів, а також порівнювальному аналізі значення показників (коефіцієнтів) даного банку в порівнянні з іншими банками. Якісний аналіз засновано на аналізі структурі доходів та видатків банка, оцінці тенденцій їх зміни.

При визначенні ефективності роботи банку за якийсь термін часу поперед всього акцент робиться на аналізу рентабельності банку, який здійснюється із застосуванням показників, для розрахунку яких треба знати об'єм прибутку, отриманого банком в відліковому терміні. Розрахування прибутку західного банку здійснюється по наступній схемі:

Чистий прибуток = Чистий процентний дохід + Інші доходи - Непроцентні видатки - Податки (3.1)

Чистий прибуток використовується банком для виплати дивідендів акціонерам та забезпечує зростання капіталу, який є невід'ємною частиною для зростання банку. Чистий процентний доход розраховується так:

Чистий процентний доход = Процентні доходи - Процентні видатки - Збитки по ссудам (3.2)

Інші доходи банки тримають у вигляді комісійних по банківським послугам.

Непроцентні видатки - це заробітна платні та премії робітників, витрати на придбавання та утримання споруд, устаткування та ін.

В сучасній закордонній банківській практиці виділяють три основних способи розрахунку рентабельності банку:

Аналізують дохідність капіталу банка (ROE) виходячи з балансових даних банку.

ROE = Чистий прибуток (3.3)

Акціонерний капітал

Оптимальне значення ROE, на думку західних аналітиків, повинні знаходитися в мережах 10 - 20%. Значенню ROE є підстава показників ринку. Дана формула прибутковості капіталу або прибутку на власний капітал банку приблизно 30 років назад використовувалися для розрахунку рівня рентабельності банку, а в наші часи її використовують для виявлення поточного доходу.

При оцінці ефективності роботи найвищого менеджменту аналізується рентабельність активів (ROA); цей показник показує на скільки банк ефективно розміщував банківські ресурси та як широко використовується рейтинговими організаціями при ранжуванні банків. В міжнародній банківській практиці прийнято враховувати нормальним значення ROA не нижче 1. Цей показник розраховується наступним шляхом:

ROA = Чистий прибуток (3.4)

Акціонерний капітал

Використовують дані про рівень ставки дохідності, що потребується інвестором. Можна сказати, що це ринкова ціна, так як усі інвестори вимагають дохід одного рівня.

Загальна рентабельність банку = Дивідендний дохід + Приріст капіталу (3.5)

Отже, загальну рентабельність банку можна показати у вигляді відношення (Модель Гордона):

Загальна рентабельність = D1 + P1 - P0 (3.6)

Р0 Р0

де D1 - дивіденди на кінець року;

P0 - ціна купівлі цінного паперу;

P1 - ціна продажу акцій.

Наприклад, якщо D1 = $5, P0 = $100, P1 = $110, тоді підставивши ці дані в формулу Гордона, отримаємо загальну рентабельність банку, яка дорівнює 15% ((5 : 100 + (110 - 100)) : 100 = 15%. Взагалі ця формула використовується для розрахунку рентабельності банку на кінець року. ЇЇ застосовують також для визначення поточної рентабельності. Банк може досягти мети зростання фінансових результатів діяльності тільки в тому випадку, якщо він виконує жорсткий контроль за своїми видатками.

ВИСНОВКИ

Центральну функцію комплексного аналізу банківської діяльності, яку він виконує в банку, можна назвати пошук резервів підвищення ефективності функціонування на основі вивчення передового досвіду та досягнень науки і практики. Це дозволяє оптимізувати структуру активів та пасивів з метою максимізації прибутку банку.

Проведення комплексного аналізу банківської діяльності є запорукою успіху для будь-якого комерційного банку. Результати аналізу служать необхідним інформаційним джерелом для керівництва банку; за їх допомогою приймаються управлінські рішення по регулюванню банківської діяльності.

При проведенні аналізу діяльності комерційного банку необхідно мати аналітичні матеріали, які б дозволили отримати дійсну та повну інформацію про банк: його фінансовий стан, результати діяльності. Такою інформацією можуть бути: баланс банку, звіти про прибутки та видатки, данні про рахунки аналітичного обліку тощо.

Аналіз активів комерційного банку припускає аналіз структури його активних операцій і оцінку економічної діяльності і ризикованості окремих операцій. Це найбільш важлива стадія аналізу діяльності комерційного банку, тому що структура і якість активів в значній мірі обумовлюють ліквідність та платоспроможність банку і в кінцевому рахунку - його надійність та прибутковість.

Аналізуючи напрямки використання засобів, порівнюють отриману інформацію з аналогічними даними інших банків, а також відзначають зміни протягом досліджуваного інтервалу часу. Кількісний аналіз на підставі даних балансу комерційного банку й аналітичного обліку є одним з основних етапів аналізу структури активів. При цьому визначають питому вагу різних статей активу балансу і їхню значимість для банку.

Ліквідність та платоспроможність - найважливіші якісні характеристики діяльності банку, які свідчать про його надійність та стабільність. Для оцінки ліквідності використовуються коефіцієнти короткострокової і середньострокової ліквідності. Вони розраховуються як відношення короткострокових або середньострокових ліквідних активів до відповідних за строками пасивів. Показники ліквідності в різних країнах мають різні назви, залежать від спеціалізації і розміру банків, впроваджуваної політики в галузі кредиту. Показники мають неоднакові методики обрахування.

Аналіз доходів, видатків та прибутковості комерційного банку дає змогу вивчити результати його діяльності. Кількісний та якісний аналізи прибутковості проводяться з метою вивчення фінансової стійкості банку й оцінки ефективності його роботи за певний звітний період.

Аналіз класифікації ризиків, зроблений різними авторами, дає змогу віднести банківську діяльність до класу динамічних задач і виділити три загальних блока формування банківських ризиків: технології та послуги; зовнішня та внутрішня середа банку.

Ризики суб'єктів господарської діяльності, як правило , відображаються на зміні їх балансу. Якщо одним із вимог до балансу є його грошовий вираз, тоді любий ризик в кінцевому рахунку відображає зміну фінансового стану будь-якого суб'єкту господарської діяльності.

Аналіз досліджень показує, що для створення економіко-математичної моделі ризиків необхідно:

- відокремити ризики від факторів, що їх викликають;

- розглянути поняття та визначення відомі в літературі й банківській практиці ризиків та дати із загалом прийнятих класичних позицій їх визначення.

Аналіз банківської діяльності є одним з найважливіших напрямків економічної роботи ( і чим більший банк, тим більше значення має правильна організація його роботи в цілому та на кожній ділянці) і повинен вирішувати такі завдання:

Дати точну оцінку стану об'єкта дослідження і показати, наскільки він відрізняється від належного.

Розкрити можливості і шляхи зміни стану об'єкта з фактичного на належний.

Підготувати матеріали до вибору оптимального управлінського рішення і сприяти його виконанню.

При розробці методики рейтингового оцінювання необхідно враховувати специфічні потреби користувачів, до яких належать: керівництво, працівники банку та його акціонери (внутрішні користувачі); органи банківського нагляду, банки кореспонденти, клієнти, конкуренти, рейтингові агентства, засоби масової інформації (зовнішні користувачі). На нашу думку, незалежно від специфічних вимог користувачів доцільно розробити універсальний методологічний підхід до побудови рейтингової системи оцінювання комерційних банків. При цьому необхідно мінімізувати вплив суб'єктивного чинника на оцінювання діяльності комерційних банків.

При проведенні аналізу банківської діяльності дуже важливо оцінювати вплив різноманітних ризиків на діяльність банку, а тобто, на його роботу. Тому на скільки добре банк визначить для себе ризики, які діють на його діяльність, залежить не тільки прибутковість, але й фінансова стійкість банку.

Размещено на Allbest.ru