Звернення стягнення на закладене майно підприємства може статися з рішення суду, арбітражного суду, третейського суду, а також у безспірному порядку на основі виконавчого напису нотаріусів.

Для укладання договору застави підприємство-заставодавець повинно передати банку (заставодержателю) такі документи:

а) договір страхування та страхове свідоцтво;

б) докази згоди органу, який управляє майном, на укладання договору, а також докази, що органи приватизації та трудовий колектив було повідомлено про цей факт;

в) витяги з книги запису застав;

г) установчі документи, свідоцтво про реєстрацію та нотаріально засвідчені зразки підписів своїх службових осіб.

Такі форми забезпечення, як поручительство або гарантії юридичних осіб, використовуються лише за надання кредиту надійним підприємствам або в разі прийняття у забезпечення гарантій Уряду України, надійних банків тощо. Документи, що свідчать про забезпечення, підприємство подає в банк до отримання кредиту.

Висновки

В умовах ринку роль кредиту як інструменту регулювання фінансової діяльності підприємств зростає. Це обумовлено такими факторами:

- по-перше, збільшується питома вага кредиту в фінансуванні основних і оборотних засобів підприємства. Кредит дозволяє більш раціонально організовувати оборот коштів підприємства, не відволікаючи значні ресурси на створення грошових фондів і надлишкових запасів сировини і матеріалів. Це пояснюється тим, що в сучасних умовах бюджетні асигнування на цілі розвитку (відтворення) практично не виділяються і кредит виступає найважливішим джерелом формування основних і оборотних коштів підприємств усіх форм власності;

- по-друге, кредит активно використовується при придбанні цінних паперів підприємствами;

- по-третє, кредит залучається у фінансування інвестицій та інновацій і, отже, зростає його роль в забезпеченні і прискоренні науково-технічного прогресу;

- по-четверте, кредит може активно використовуватись як джерело викупу приватизовуваних підприємств;

по-п'яте, роль кредиту у зовнішньоекономічному обороті підприємств через механізм стимулювання росту експортного потенціалу підприємства зростає, сприяючи тим самим накопиченню валютних ресурсів.

Підприємства отримують кредити на умовах терміновості, повернення, цільового характеру, забезпечення, платності.

Виникнення кредитних відносин між підприємствами й банками можливе за таких умов.

1. Учасники кредитної угоди мають бути юридичними особами і функціонувати на принципах комерційного розрахунку.

2. Підприємство (позичальник) або має бути власником майна, або володіти правом на користування та розпорядження ним.

3. Необхідна наявність економічних і юридичних гарантій повернення кредиту після певного строку.

4. Кредитор має бути так само заінтересований у видачі кредиту, як підприємство -- в його отриманні, тобто повинні збігатися економічні інтереси суб'єктів господарювання.

Банківська установа може надати кредит лише після комплексної оцінки діяльності позичальника Банк-кредитор у процесі аналізу підприємства ставить такі вимоги:

* підприємство має бути кредитоспроможним;

* підприємство повинно забезпечувати зростання обсягів виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг);

* інвестиційний проект підприємства-позичальника має бути фінансове окупним та не передбачати виробництва з високим екологічним ризиком;

* кредит має бути забезпечений. При цьому вартість застави, як правило, повинна становити не менше 200% від суми зобов'язань позичальника. За оцінювання майна, що передається в заставу, ураховується його ліквідність.

Література

1. Гуцал І.С. Банківське кредитування суб'єктів ринку в трансформаційній економіці України (питання теорії, методики, практики). -- Л.: ВАТ "БІБЛЬОС", 2002. -- 244 с.

2. Дзюблюк О.В. Організація грошово-кредитних відносин суспільства в умовах ринкового реформування економіки. -- К.: Поліграфкнига, 2001. -- 512 с.

3. Банківські операції: Підручник / AM. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. AM.Мороза. -- 2-ге вид., випр. і доп. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 476 с.

4. Сусіденко В.Т. Стратегія управління кредитною діяльністю комерційних банків. -- п.: КДТЕУ, 1998. -- 348 с.6 Бюлетень Національного банку України. -- 2005. -- № 1. -- С. 92.

6. Структура активів комерційних банків України за станом на 01.01.2005р. // Вісник Національного банку України. -- 2004. -- № 3. -- С. 51.

7. Структура активів банків України за станом на 01.01.2003 р. // Вісник Національного банку України. -- 2001. -- № 3. -- С. 8--11; 2002. -- № 3. -- С. 9--12; 2003. -- №5. -- С. 11 -- 14; 2004. -- №12. -- С.11 -- 14; 2005. -- № 3. -- С. 48--55.

8. Бюлетень Національного банку України. -- 2005. -- № 1. -- С. 52, 56, 92.

9. Остапенко В.В., Мешков В.В. Кредитование банками предприятий: потребности, воможности, интересы // Финансы. -- 2001. -- № 8. -- С. 22.

10. Бюлетень Національного банку України. -- 2005. -- № 1. -- С. 92.

11. Бюлетень Національного банку України. -- 2005. -- № 1. -- С. 54, 58, 78, 92, 116.

12. Бюлетень Національного банку України. -- 2005. -- № 1. -- С. 95.

13. Бюлетень Національного банку України. -- 2005. -- № 1. -- С. 54, 58, 79, 92, 116.

14. Вісник Національного банку України. -- 2004. -- № 12. -- С. 3.

15. Гладких Д. Основні тенденції розвитку кредитного ринку в Україні, або колективний портрет українського позичальника // Вісник Національного банку України. -- 2003. -- С. 52, 53.

16. Бюлетень Національного банку України. -- 2003. -- №1. -- С. 15.

17. Бюлетень Національного банку України. -- 2003. -- №1. -- 2003. -- № 10. -- С. 105; 2005. -- № 1. -- С. 105.

18 Бюлетень Національного банку України. -- 2005. -- № 1. -- С. 105.

19. Роуз Питер С. Банковский менеджмент: Пер. с англ. 2-го изд. -- М.: Дело Лтд, 1995. -- С. 172--173.

20. Бюлетень Національного банку України. -- 2005. -- № 1. -- С. 105.

21. Березовий В. Проблеми правового регулювання кредитних операцій // Вісник Національного банку України. -- 2002. -- № 7, -- С. 29--30.

22. Бюлетень Національного банку України. -- 2005. -- № 1. -- С. 108.

23. Банки, малые и средние предприятия: к сотрудничеству и взаимному успеху. Руководство для СМП и банков // Проект TACIS по распространению технической информации. -- Люксембург: Офис офиц. изд. Европейского Сообщества, 1997. -- С. 15.

24. Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, MJ. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. А.М. Мороза. -- 2ге вид., випр. і доп. -- К: КНЕУ, 2002. -- С. 15.

Размещено на Allbest.ru