Дослідження ролі кредитування у господарській діяльності підприємств

Кредитна діяльність комерційного банку аналізується по наступних напрямах: рух кредитів; розподіл кредитів по економічних секторах; оцінка забезпеченості позик, погашення і поворотності кредитів.

Аналіз руху кредитів банку припускає вивчення фінансової звітності, з якої можна визначити питому вагу знов виданих кредитів по відношенню до залишку позикової заборгованості на кінець звітного періоду) відсоток погашення кредитів за звітний период, співвідношення дебетових і кредитових оборотів, зростання кредитних вкладень за звітний період, достатність резерву на можливі втрати по позиках; розмір прострочених відсотків (см таблицю 2.1).

Таблиця 2.1 - Рух кредитів за станом на 01.01.06 (в тис. грн.)

З таблиці видно, що видані кредити по відношенню до залишку позикової заборгованості склали 100%.

Значення цього показника полягає в тому, щоб визначити, скільки кредитів залишилося непогашеними з виданих в минулому звітному періоді. В даному прикладі залишок позикової заборгованості не перевищує розміру знов виданих кредитів. Це позитивно характеризує діяльність ЛВ ВАТ «Ощадбанк» по відстежуванню руху кредитів. Той же показник можна розрахувати в розрізі короткострокових і довгострокових позик. Вони будуть рівні відповідно: 99% і 134% (див. гр. 3 стор. 1 і 2). Це говорить про те, що якщо залишок позикової заборгованості по короткострокових кредитах нижче за залишок знов виданих за звітний період кредитів, то по довгострокових кредитах спостерігається зворотна тенденція: 34% позик було видано понад залишок заборгованості по довгострокових позиках на початок звітного періоду.

Даний показник, навіть у разі невчасного віддзеркалення банком фактів простроченої заборгованості, наявності високої питомої ваги пролонгованих позик в кредитному портфелі банку, допомагає побачити, який розмір залишків позикової заборгованості банку не має руху і переходить з кварталу в квартал.

Таким же чином можна розрахувати відсоток погашення кредитів. Відносимо суму погашених в звітному періоді позик до знов виданим:

Одержуємо, що тільки 23% кредитів було погашено від суми знов виданих кредитів, у тому числі по короткострокових - 23% і довгостроковим - 24%. Цей показник говорить про те, що в даному банку відсоток погашення позик по відношенню до виданих кредитів малий.

Другий показник доповнює перший і дозволяє по-новому поглянути на отримані результати. Якщо перший показник свідчить про обмеження комерційним банком розміру знов видаваних кредитів, то другий - про низьку частку погашення раніше виданих позик усередині звітного періоду, у тому числі виданих кредитів до звітного періоду.

Для того, щоб точніше розрахувати відсоток погашених кредитів можна врахувати всю суму заборгованості, а не тільки знов видану. Скоректований показник виглядатиме таким чином: скоректований відносно розрахункового показника фактичний відсоток погашення буде менше: 19% проти 23% по всіх кредитах, у тому числі по короткострокових - 18%, по довгострокових - 24%. Можна зробити висновок про те, що в даному банку низький відсоток повернення раніше виданих позик. Слід поліпшити політику банку в області видачі кредиту і порядку його забезпечення.

Можна розрахувати і обороти по позикових рахівницях. В даному випадку дебетовий оборот в 4 рази перевищував кредитовий:

В розрізі короткострокових і довгострокових кредитів зберігається та ж тенденція. Це говорить про небезпечну політику банку по нарощуванню видачі позик при поганому поверненні.

Цей же висновок підтверджується і тенденцією зростання кредитних вкладень в 4,5 рази, у тому числі по короткостроковим позикам - в 4,4 рази, по довгострокових в 288 разів.

При таких показниках бурхливий розвиток довгострокових кредитів представляється необгрунтованим.

Резерв на можливі втрати по позиках склав 4% від об'єму позикової заборгованості, у тому числі від об'єму короткострокових позик-4%. По довгостроковим позикам резерв створений не був, що особливо небезпечно для банку, оскільки бурхливе зростання довгострокових позик характеризується низьким відсотком їх погашення. Отже, розмір резервів на можливі втрати по позиках, враховуючи їх рух, явно недостатній для підтримки фінансової стійкості банку.

Аналіз виявив невеликий розмір прострочених відсотків - 0,1% від виданих кредитів, у тому числі по короткостроковим позикам 0,1%. По довгострокових позиках сума прострочених відсотків в звітності не відображена.

Таким чином, за аналізованими матеріалами можна зробити висновок про незадовільний рух кредитів банку за звітний період, відсутності резервів на покриття втрат по довгострокових позикам, недостатності загальних резервів на можливі втрати по позиках. Погашення і поворотність кредитів також незадовільні.

Можливі рекомендації за наслідками аналізу:

посилення роботи банку по поверненню раніше виданих кредитів;

узгодження дебетових і кредитових оборотів по позикових рахівницях;

впорядкування звітності по прострочених позиках і відсотках та інш.

Аналіз галузевої структури дозволяє визначити диверсифікацію кредитів в порівнянні з попередньою звітною датою. Для цього розраховується питома вага вкладених в окремі галузі позик в цілому, короткострокових і довгострокових позик, а також в динаміці. Цей аналіз необхідний для виявлення зон кредитного ризику, для вироблення кредитної політики і визначення лімітів кредитування по окремих галузях і клієнтах банку.

Таблиця 2.2 - Аналіз кредитів по економічних галузях

Як видно з таблиці, банк відрізняється нераціональною структурою кредитних вкладень, основна їх частка була вкладена в інші галузі економіки країни (49%). На другому місці вкладення в торгово-посередницьку діяльність - 31%, на третьому - в промисловість - 18%, основна частка яких доводиться на паливно-енергетичний комплекс, частка вкладень в будівництво і споживацькі позики невисокі (по 2%). Вкладення в сільське господарство відсутні. Довгострокові позики видавалися тільки населенню.

Проте в порівнянні з минулим звітним періодом диверсифікація кредитних вкладень покращала. З'явилися вкладення в промисловість, у тому числі паливно-енергетичний комплекс, зросли вклади в торгово-посередницьку діяльність на 11%, в будівництво і споживацькі позики - на 1% з одночасним різким зниженням вкладень в інші галузі на 30 %.

Таким чином, не дивлячись на відносне погіршення диверифікації кредитного портфеля за минулий період, банку все ж таки слід в цілях зниження ризику продовжити політику подальшого збільшення кредитних вкладень в промисловість, будівництво, споживацькі позики і зменшити кредитування інших, не основних галузей народного господарства, де як і раніше розташована основна зона кредитного ризику банку. ЛВ ВАТ «Ощадбанк» слід виробити обгрунтовані ліміти кредитування різних галузей народного господарства і довгострокових кредитів населенню.

Забезпеченість позик аналізується по видах забезпечення і його якості. Мета аналізу - виявити ступінь забезпеченості видаваних позик, а, отже, і можливість компенсації при невіддачі раніше виданих кредитів і покриття ризиків.

Для аналізу забезпеченості позик необхідно визначити питому вагу окремих видів забезпечення в сумі позикової заборгованості клієнтів банку. Як видно з табл. 2.3, частка кредитів, виданих під заставу склала 45% (у тому числі по виробництву - 19% і по торгівлі - 26%); частка гарантій - 24% (відповідно 8 і 16%); частка страховок - 19% (відповідно 9 і 10%); частка довірчих кредитів - 12% (відповідно 3 і 9%).

Таблиця 2.3 - Забезпеченість позик комерційного банку

Проте ці дані не дозволяють оцінити комбіновану заставу в кількісному виразі, його якість і достатність, гарантії, причини появи бланкових (довірчих) кредитів. Для цього потрібно скласти додаткову таблицю за наслідками ревізії кредитних справ (див. таб. 2.4).

Таблиця 2.4 - Ефективність забезпеченості кредитів на 01.01.06

В графі 1 таблиці відображаються позики, забезпечені договорами застави, страхування або гарантіями. Ці договори повинні бути підтверджені актами перевірки достатності і якості застави, а також платоспроможності страхувальника, гаранта або доручає.

В графах 2-5 виділяються суми окремих видів комбінованого забезпечення, також засвідчені документами.

В графах би і 7 показані суми недостатньо забезпечених позик з виділенням причин, пов'язаних із зміною якості застави (усихання, утруска, псування в результаті неправильного зберігання або закінчення його терміну, зникнення і т.д.) або передбачених умовами договору - часткове забезпечення.

В графах 8 і 9 відображаються незабезпечені позики з вказівкою причин (відсутність застави у зв'язку з відмінним фінансовим станом клієнту або неприйнятної якістю застави).

За даними таблиці визначається ефективність заставної політики банку. Ніж більше випадків неправильно оформлених договорів застав, гарантій і полісів страховок, фактів зміни якості забезпечення в процесі кредитування, збільшення кількості бланкових кредитів, видаваних непершокласним позичальникам, тим нижче якість кредитної діяльності комерційного банку.

З таблиці можна зробити висновок, що частка забезпечених позик у банку достатньо велика в загальному об'ємі виданих позик 88%, або 4 654 474 тис.грн. Відповідно частка нічим не забезпечених позик складала 12%, або 634 702 тис.грн.

В той же час звертає на себе увагу висока частка забезпечених кредитів, виданих під комбіноване забезпечення 77%, або 3 583 944 тис.грн. Це незручно для банку як в плані юридичного оформлення подібних договорів, так і в плані перевірки на місцях якості застави. Основне місце в комбінованій заставі належить заставі під товарно-матеріальні цінності - 30% з 40% (частка застави); друге місце займають гарантії - 27%, третє - поліс страховки - 10%. Це говорить про недостатність ліквідної застави у клієнтів банку.

З таблиці видно, що якість довірчих кредитів залишає бажати кращого. Так, з 634 702 тис.грн. довірчих кредитів тільки 8%, або 50 800 тис.грн. оформлені позичальнику, який мав на це право, тобто відносився до позичальника 1-го класу кредитоспроможності. Решта клієнтів не мала права на такий кредит. Так, на суму 302 880 тис.грн. (або 48%) виданих позик застава була використана до закінчення терміну дії договору; на суму 250 320 тис.грн., або 39% від суми довірчих кредитів, застава була зіпсована в результаті неправильного зберігання; на суму 30 702 тис. грн., або 5% від суми довірчих кредитів, за умов договору кредит був забезпечений заставою тільки частково.

Таким чином, аналіз забезпеченості позик дозволяє зробити висновок про істотні недоліки банку в заставній політиці, вживанні незручних форм забезпечення, часткової застави, а також поганому контролі банку за збереженням і умовами зберігання застави.

Аналіз погашення виданих позик

Задачі аналізу - виявлення тенденції прискорення оборотності кредиту або вживання необхідних заходів у разі протилежного явища. Матеріалами для аналізу служать форми фінансовій звітності, дані позасистемного, синтетичного і аналітичного обліку.

Аналіз погашення виданих кредитів проводиться за розмірами прострочених позик, переоформлених кредитів, резервам на покриття сумнівних боргів за кредитами і фактами списання безнадійних позик. Об'єми і тривалість простроченої заборгованості аналізуються залежно від терміну це виникнення і питомої ваги кожної групи в загальній сумі виданих банком кредитів.

Таблиця 2.5 - Заборгованість комерційного банку

З табл. 2.5 видно, що частка простроченої заборгованості н загальній сумі позикової заборгованості банку склала 8,6%, у тому числі простроченої від 1 до 30 днів - 6%; від 31 до 60 днів - 2%, від 61 до 180 днів - 0,4%, понад 181 день - 0,2%. Вся прострочена заборгованість утворилася у виробництві.

Далі необхідно визначити частку пролонгованих позик в кредитному портфелі банку, а також питома вага поточної позикової заборгованості різних термінів.

Таблиця 2.6 - Переоформлені кредити (в тис. грн.)

Як видно з таблиці, частка пролонгованих позик перевищує частку прострочених позик на 25%. Це може свідчити про спотворення банками даних про прострочені кредити і заховання фактів невозврата позик пролонгацією. Тому при аналізі треба виявити випадки неодноразового переоформлення кредиту, розглянути правильність оформлення продовження кредиту і її необхідність за матеріалами кредитної справи для виявлення фактів заховання простроченої заборгованості. За перевіреними матеріалами прострочена заборгованість по сч. 620, 627,780 була занижена в два рази. Її об'єм повинен був скласти 650 млн грн., або 12% всього об'єму позикової заборгованості.

Слід також вивчити факти списання безнадійних позик за рахунок резерву на покриття втрат від кредитів, підстави для списання і знайти питому вагу списаних кредитів в загальному об'ємі прострочених позик, частку списаних кредитів в обсязі термінових позик і питома вага цих кредитів в сумі створеного резерву.

Частка списаних позик показує ефективність роботи банку з безнадійними кредитами і впливає на підвищення якості кредитного портфеля банку, звільняючи його від ризиків, зменшуючи частку прострочених позик, підвищуючи поворотність термінових кредитів.

Таблиця 2.7 - Списані кредити

З таблиці видно, що банк почав роботу по списанню безнадійних позик за рахунок резерву на покриття втрат від кредитних ризиків. Це дозволило банку списати 5% позиковій заборгованості, 60% всієї простроченої заборгованості і, отже, підвищити якість свого кредитного портфеля.

Необхідно також проаналізувати залишки заборгованості по термінових позиках (по термінах погашення, що залишилися) і визначити питому вагу позик з терміном погашення до 1 місяця, від 1 до 6 місяців, від 6 місяців до 1 року, зверху 1 роки (див. табл. 2.8). Метою такого аналізу є визначення термінів надання кредитів для коректування політики банку в цьому напрямі.

Таблиця 2.8 - Залишки заборгованості (в млн грн.)

В основному термінова заборгованість має тривалість від 1 до 6 місяців (70%) і лише 25% поточної заборгованості тривалість до 1 місяця, понад 6 місяців мають тільки 5% позиковій заборгованості. В той же час в минулому звітному періоді термінова заборгованість тривалістю до 1 місяця складала 58%, от1 % до 6 місяцем 42%, більше 6 місяців - менше 1%. В наявності погіршення показників в аналізованому звітному періоді і збільшення тривалості поточної заборгованості.

На підставі розглянутих матеріалів слід зробити загальний висновок про неблагополучне положення з погашення кредитів банку: високій питомій вазі прострочених і пролонгованих позик, надмірної тривалості поточної заборгованості.

Аналіз формування резерву на можливі втрати по позиках

Аналіз включає оцінку правильності розподілу виданих позик по групах ризику і їх віддзеркалення в звітності банку, достатності розміру резерву на покриття втрат по кредитних ризиках і відповідність розрахункової суми резерву фактично створеному, а також сумі кредитів, що підлягають списанню за рішенням арбітражного суду.

З цією метою перевіряються кредитні справи клієнтів і журнал ведення позики, а також правильність віднесення позики до однієї з груп ризику залежно від тривалості простроченої заборгованості, забезпеченості кожної позики і визначення ступеня ризику.

Таблиця 2.9 - Класифікація позик по групах ризику і ступінь ризику (%)

Залежно від результатів класифікації позик визначається питома вага кожної групи ризику в загальній сумі кредитних вкладень

Таблиця 2.10 - Сума заборгованості по групах ризику (в тис. грн.)

Таким чином, позики 5-й групи ризику ("безнадійні") у банку відсутні, а позики 4-й групи ризику ("небезпечні") складають менше відсотка від розміру кредитного портфеля банку. Разом безнадійні і небезпечні позики відносяться до проблемних і займають також менше відсотка від залишку виданих позик. Позики інших груп ризику відповідно складають: "задовільні" - 3%, "нестандартні" - 6% і "стандартні" - 92%.

Загальний ступінь ризику складе 3%.

Таким чином, комерційний банк повинен створити фактичний резерв у розмірі 3% всіх виданих позик. Це майже безризиковий кредитний портфель.

Наступний етап аналізу - визначення достатності створеного резерву.

При цьому особливої уваги заслуговують 3-я і 4-та групи ризику, що вимагають великих витрат банку на резервування, оскільки по позиках 1-ї і 2-ї груп ризику банк резервування може не проводити.

Це питання віддано в основному на розгляд банку, окрім незабезпечених, централізованих і спеціальних кредитів (див. табл. 2.10). З таблиці видно, що фактичний резерв більше, ніж потрібен по умовному розрахунку на 23 546 тис. грн. Отже, суму надмірно нарахованого резерву потрібно повернути в доходи банку.

Висновки

Усі комерційні банки в певній мірі беруть участь у ризиковому запозиченні ресурсів і кредитуванні. Саме кредитні операції посідають домінуюче місце у портфелі послуг банку. Отже, загальний розвиток усіх видів банківської діяльності потребує, у першу чергу, вдосконалення їх кредитних відносин. Активація підприємницької діяльності ринкових суб'єктів різних організаційно правових форм вносить пожвавлення у процес пошуку альтернативних джерел фінансування їх діяльності, в тому числі банківських кредитів. Створення сприятливого підприємницького клімату суттєво залежить від заходів банківських установ, покликаних надавати взаємовигідні кредитні послуги суб'єктам господарювання для підтримки їх ділової активності.

Банківська система України ще перебуває в стані становлення, причому цей процес відстає від потреб реформування економіки. У цьому виявляється взаємозалежність всієї економічної системи та системи банків, яка є “нервовою системою” господарського механізму. Основною причиною слабкості системи банків є економічна криза, спад виробництва, розрив традиційних господарських зв'язків. Лібералізація, інфляція та безконтрольне зростання цін спричинили велику нестачу оборотних засобів і коштів для інвестицій, які практично, припинились. Це в свою чергу спричинило масові неплатежі, гіпертрофовану потребу у кредитних ресурсах. Виникла суперечність: без дешевих кредитів не можливо здійснити стуктурної перебудови у промисловості України, відродити інвестиції, насамперед у прогресивні технології, не можуть “стати на ноги” промислові підприємства, отже неможливо наситити внутрішній ринок дешевими та якісними товарами. Але гостра потреба в кредитних ресурсах зумовлює властиве для кризової економічної ситуації непомірне зростання процентних кредитних ставок. Що в свою чергу стримує підприємства в кредитно-фінансових відносинах з банківськими установами. Існує вихід, коли навіть за умов загально кризової ситуації підприємство може укріпити та поліпшити своє фінансове становище - за рахунок ефективного залучення кредитних коштів.

Розкривши тему даної курсової роботи можна сказати, що правильна організація процесу банківського кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями - основа фінансової та ринкової стабільності комерційних банків (з урахуванням визначного місця, що посідають кредитні операції а портфелі банківських активів).

Банкам необхідно створити обстановку економічної зацікавленості підприємств в pостi i підвищенні соціально-економічної ефективності виробництва.

У сучасних умовах з метою забезпечення ефективної кредитної діяльності комерційні банки повинні розробляти власну внутрішню кредитну політику та впроваджувати практичні механізми її реалізації.

Кредитна політика банку повинна, насамперед, визначати завдання й пріоритети кредитної діяльності, засоби і методи їх реалізації, а також принципи і порядок організації власне кредитного процесу тому що, кредитна політика є основою організації процесу банківського кредитування відповідно до загальної ринкової стратегії діяльності банку й повинна чітко визначати цілі кредитування, правила їх реалізації, а також відповідне документальне методичне забезпечення.

Способи і методи реалізації кредитної політики необхідно формалізувати у відповідних внутрібанківських документах, основними серед яких повинні бути стандарти кредитування та кредитні інструкції. Необхідність розробки кредитної політики є також підготовка меморандуму з кредитної політики, який повинен забезпечити реалізацію стратегічних цілей банківської діяльності у сфері кредитування. Саме в ньому необхідно відобразити всі етапи кредитного процесу - від збирання інформації та вивчення кредитної передісторії до кредитного моніторингу та механізму формування резервів під можливі втрати за наданими кредитами. Меморандум встановлює вимоги, на основі яких робітників відділу кредитного аналізу банку здійснюють перевірки позичальників, визначає механізм внесення коректив у поточну внутрішню кредитну політику банку.

Отже, кредитна політика комерційного банку окреслює коло ключових цілей і завдань банківської діяльності та визначає конкретні способи і методи її реалізації з метою максимізації доходності кредитних операцій та досягнення прийнятого рівня ризиків банківської діяльності у сфері кредитування.

Також, можна вказати, що успішне проведення банком кредитування позичальників та отримання бажаного доходу при мінімальному кредитному ризику залежить від того, на якому рівні професійності були проведені етапи банківського кредитування. Вагоме місце серед яких займає оцінка фінансового стану потенційного позичальника.

Кредитні відносини повинні будуватися на основі глибокого вивчення установами банків фінансового стану, кредитоспроможності, перспектив розвитку клієнтури i професійного рівня їх керівників. Від цього залежить ефективність використання i своєчасність повернення позичених коштів, що прямо впливає на прибуток банків, лiквiднiсть їх балансу.

Слід відмітити, що існуюча в банках України методика аналізу кредитоспроможності позичальника недосконала. Вона дозволяє оцінити стан позичальника по балансу та звіту про фінансові результати фірми. Обчислені коефіцієнти є момент ними даними та характеризують стан позичальника на момент складання звітності. В цей момент позичальник може зазнавати тимчасові труднощі, пов'язані з нестачею ліквідних засобів, що відобразиться на його платоспроможності i погіршує показники. На оборотність ресурсів тимчасові фінансові ускладнення значно не вплинуть, якщо вони дійсно тимчасові. Тому потрібен глибокий аналіз оборотності ресурсів та рентабельності позичальника, який би здійснював працівник банку при наданні позики.

Узагальнюючи проведену роботу можна сказати, що, якою б якісною не була кредитна політика, які б кредити не надавав банк за строками користування, як не намагався б створити ефективну цінову політику, це ще не гарантує забезпечення виконання встановлених параметрів діяльності банку та запланованого рівня ефективності кредитних операцій. Вирішальне значення має організація роботи з добору та управління кадрами, а також оптимальна функціональна побудова організаційної структури кредитного підрозділу комерційного банку.

Отже, банк, де організаційна структура, за якої функції кредитного процесу зосереджені в одному кредитному підрозділі, не буде здатний забезпечити ефективної системи організації та внутрішнього контролю за проведенням кредитних операцій - насамперед через відсутність розмежування функцій аналізу та подальшого супроводження кредитних проектів. При вирішені питань, пов'язаних із підвищенням ефективності кредитних операцій, важливе значення має вдосконалення організаційної структури підрозділів банку, які забезпечують виконання кредитного процесу.

Загалом якісне, професійне та послідовне виконання всіх необхідних процедур основних етапів банківського кредитування є необхідною та найважливішою умовою ефективної реалізації кредитної політики банку та забезпечення необхідного рівня доходності, платоспроможності та ліквідності банківської діяльності.

Список використаної літератури

1. Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 20.03.91 зі змінами і доповненнями // ВВР. 1991. - № 25.

2. Закон України „Про заставу” від 02.10.92 // ВВР. - 1992. - №47

3. Постанова Кабінету Міністрів України „Про впровадження механізму страхування кредитних ризиків” затверджено Кабінетом Міністрів України від 17 08.98 р. за № 1280.

4. Положення НБУ „Про кредитування” затверджено постановою Правління НБУ від 28.09.95 за № 246.

5. Аналіз діяльності комерційного банку: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл./За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та проф. А.М. Герасимовича. - Житомир: ПП “Рута”, 2001.-384 с.

6. Біленчук П.Д., Диннік О.Г., Лютий І.О., Банківське право Навчальний посібник. - К.: Атака, 1999. - 400 с.12. Васюренко О. В. Банківські операції: навч. посіб. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. - 243 с.

7. Васюренко О.В. Банківські операції: навч. посіб. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. - 243 с.

8. Вітлінський В., Великоіваненко Г., Наконечний Я. Поглиблений кількісний аналіз кредитоспроможності позичальника як спосіб зниження кредитного ризику // Банківська справа. - 1998. - № 6.

9. Витлинський В., Пернаривский А. Кредитный риск. Как его определить? // Деловая Украина. 1997. - № 45. - с. 6.

10. Вступ до банківської справи / Під кер. Савчука М.З. - Київ, 1988.

11. Голуб В. Методичні аспекти ціноутворення на кредитні послуги банку // Вісник НБУ, липень, 2002.

12. Загорий Г. О методах оценки кредитного риска // Деньги и кредит. - 1997. - № 6.

13. Іхваненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посібник. - К.: Знання-Прес,2000.-207с.

14. Кредитний ризик комерційного банку. Навч. посібник За ред. В.В. Вітлінського. К.: Знання. - 2000р. - 251 с.

15. Кредитування: теорія і практика: Навчальний посібник. - К.: Знання, КОО, 2000. - 215с.

16. Міщенко В., Пластун В. Моніторинг позичок у сучасній банківській практиці України // Вісник НБУ, січень, 2002.

17. Михайлов Д., Лужных А. О некоторых аспектах работы с банковскими гарантиями и поручительствами // Деньги и кредит. - 1997. - №4.

18. Пернарівський О. Інтелектуалізована кількісна оцінка кредитоспроможності позичальника // Фінанси України. - 1998. - № 6.

19. Работа современного комерческого банка / Калина А. В., Кощеев А. А. - К., МАУП, 1997. - 224 с.

20. Рябіна Л. Теорія і практика кредитних відносин в Україні // Вісник НБУ, січень, 2002.

21. Тиркало Р.І. Щибиловок З.І. Фінансовий аналіз комерційного банку: основні теорії, експрес-діагностика, рейтинг. Навч посіб, - К.: 1999. - 236 с.

Размещено на Allbest.ru