Банківська система України

При здійсненні банківського нагляду НБУ має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів НБУ для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.

При здійсненні банківського нагляду НБУ може користуватися послугами інших установ за окремими угодами.

НБУ здійснює банківський нагляд на індивідуальний та консолідованій основі і застосовує заходи впливу за порушення вимог щодо банківської діяльності.

У разі розгляду НБУ питань щодо застосування заходів впливу до конкретного банку для надання пояснень запрошується голова ради директорів, або голова спостережної ради цього банку, за винятком випадків призначення тимчасового адміністратора або відкликання ліцензії банку і призначення ліквідатора.

При здійсненні нагляду за установами, що ведуть банківську діяльність в інших державах НБУ співпрацює з відповідними органами цих держав.

Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” НБУ встановлює для всіх інших банків обов'язкові економічні нормативи:

мінімальний розмір статутного фонду для інших банків, які створюються та вже діють;

достатність капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням ризиків;

нормативи ліквідності банку

максимальний розмір ризику на одного позичальника

норматив інвестиційної діяльності*.

Згідно ст. 69 Закону України “Про банки та банківську діяльність” банк зобов'язаний подавати НБУ фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості. НБУ має право вимагати від банку подання консолідованої звітності.

Кожен власник істотної частини у банку, який є юридичною особою, зобов'язаний подати НБУ у встановлений ним строк річний звіт про свою діяльність. Звіт містить:

види діяльності, які здійснює юридична особа;

інформація щодо суб'єктів господарювання, в яких особа має участь;

баланс та звіт про прибутки цієї особи, на кінець останнього фінансового року.

НБУ має право вимагати подання інших періодичних звітів чи інформації від власників істотної участі в банку з метою здійснення нагляду за безпекою і надійністю фінансового стану банку забезпечення дотримання положень законодавства.

Фінансова звітність банків, що подається до НБУ має бути щорічно перевірена аудитором. Аудиторська перевірка банку здійснюється аудитором, який має сертифікат НБУ на аудиторську перевірку банківських установ.

Аудиторський звіт має містити:

баланс банку;

звіт про рахунки доходів та витрат;

звіт про рух капіталу;

таблицю строків активів і пасивів;

інформацію стосовно достатності резервів та капіталу банку;

інформацію стосовно адекватності бухгалтерського обліку, процедуру внутрішнього аудиту та заходів контролю банку;

висновок про те, чи відображає наданий банком фінансовий звіт дійсний фінансовий стан банку.

Банк зобов'язаний публікувати квартальні бланки, а також звіт про прибутки (збитки) в газеті “Урядовий кур'єр” або “Голос України” протягом місяця наступного за звітним кварталу.

Банк зобов'язаний публікувати річну фінансову звітність, підтверджену аудитором, не пізніше 1 червня наступного за звітом року в тих же газетах.

Робота по банківському нагляду диференційована по трьом основним напрямкам: загальний нагляд, інтенсивний нагляд та високого ступеня.

Загальний погляд розповсюджується на стало працюючі банки, які є фінансово-стійкими, виконують економічні нормативи, норми діючого законодавства та накази НБУ, мають добру ділову репутацію. Його здійснюють регіональні управління НБУ. Загальний погляд полягає в контролі за виконанням економічних нормативів та перевірки інших звітів, що надаються банками. Інформація про виявлення порушення направляється Правлінню НБУ для винесення відповідних рішень.

Інтенсивний нагляд розповсюджується на банки, які порушують економічні нормативи а також допускають інші незначні порушення, вони не відрізняються фінансовою стабільністю.

Нагляд високого ступеня застосовується по відношенню до банків, які систематично порушують економічні нормативи та допускають інші грубі порушення або мають незадовільний фінансовий стан.

Приймаючи рішення про застосування інтенсивного нагляду високого ступеня, Головне управління банківського нагляду НБУ проводить інспектування банків їх відділень, філій та представництв, спрямованих на виявлення причин порушень та недоліків в роботі банку. Інспектори НБУ провіряють законність виконаних операцій, діяльність внутрішнього і зовнішнього аудиту, стан обліку, достовірність звітів, засновницьких та інших документів.

За висновком інспектування керівництву банку направляється інформація, в якій вказується причини виявлення недоліків, дається оцінка фінансового стану банку, його можливості та шляхи виходу із ситуації. Вимоги НБУ обов'язкові до виконання.

У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки НБУ, банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ або здійснення ризикованих операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, НБУ адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу до яких відносяться:

письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих витрат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;

скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління банку для прийняття програми фінансового оздоровлення банку;

укладання письмової угоди з банком за якою банк чи

визначена радою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, тощо;

видати певні розпорядження стосовно банку який порушив законодавство.

У разі порушення банківського законодавства чи нормативно-правових актів НБУ, що спричинило значну втрату активів або доходів і настанні ознак неплатоспроможності банку, НБУ має право відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку.

Якщо в діях керівника банку або фізичної особи чи представника юридичної особи - власника істотної частини участі, якій пред'явлено обвинувачення у вчинені злочину, не встановлено складу злочину, але має місце порушення вимог банківського законодавства або нормативно-правових актів НБУ або якщо таку особу визнано винною у вчинені корисливого злочину із призначенням покарання без позбавлення волі, НБУ має право видати банку розпорядження про звільнення такої особи з посади, або заборону користуватися правом голосу придбаних акцій лише на підставі попереднього дозволу НБУ.

Рішення НБУ щодо призначення тимчасової адміністрації є виконавчим документом .

Штрафи на керівників та службових осіб банку, фізичних осіб - власників істотної участі - накладаються в порядку, передбаченим Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Порядок застосування заходів впливу передбачених банківським законодавством, а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків і інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ, встановлюється законами України та нормативно-правовими актами НБУ.

Висновки

Банки являються однією із найважливіших структур ринкової економіки. Банківська діяльність суттєво перевищує ефективність суспільного виробництва, сприяє зросту виробництва суспільної праці.

Україна на сьогоднішній день знаходиться у стані переходу до нової економічної системи, що заснована не на командно-розподільних, а на ринкових відносинах. Ринковій економіці потрібна відповідна банківська система, яка поступово починає складатися.

Відомо що кредитно-банківська система має життєво важливе для любої країни світу, вона служить об'єктом пильного нагляду і регулювання як зі сторони НБУ так і зі сторони вищих органів державної влади й управління.

На сьогоднішній день банківська система України представлена двома рівнями, такими як НБУ та інші банки.

Національний банк встановлює правила та проводить реєстрацію інших банків, видає ліцензії на ведення валютних операцій, здійснює нагляд за діяльністю інших банків в Україні. Як банк-банків тобто центральний банк, веде рахунки інших банків, здійснює їх розрахунково-касове обслуговування, надає кредити банкам, встановлює правила існування міжбанківського кредитного ринку в Україні. НБУ організовує касове виконання бюджету банківської системи України, надає кредити уряду. Головною метою Центрального банку є забезпечення стабільності грошової одиниці, це є чітко вказано в Основному Законі України - Конституції.

Другою ланкою банківської системи є інші банки. Вони є основною ланкою грошово-кредитної системи і відносяться до особливої категорії ділових підприємств. Інші банки заохочують вкладення капіталів, заощаджень населення і інші вільні кошти, які вивільняються в процесі господарської діяльності, й пропонують їх у тимчасове користування іншим опонентам, які потребують додаткового капіталу. Головною метою інших банків є отримання максимального прибутку.

Правові норми, що регулюють банківську діяльність містяться як у загальних так і спеціальних, присвячених регулюванню тільки банківських відносин, нормативних актах. До них належать Конституція України, закони України і постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, Постанови Кабінету Міністрів, постанови, положення, інструкції НБУ та Міністерства фінансів України.

Отже, можна зробити висновок, що сукупність всіх правових норм, що регулюють організацію банківської системи, діяльність Національного банку України, діяльність інших банків різних форм власності і проведення банківських операцій, становлять визначених комплекс норм і предметну єдність. Крім того, норми банківського права включають також норми інших галузей національного права.

Список використаної літератури

Конституція України від 28.06.1996р.

Закон України “Про Національний банк України” від 20.05.1999р.

Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20.09.2001р.

Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.1991р.

Закон України “Про підприємництво” від 07.02.1991р.

Закон України “Про підприємництво в Україні” від 27.03.1991р.

Закон України “Про Антимонопольний комітет України” від 13.07.2000р.

Постанова правління НБУ №77 від 27.03.1996р. “Про затвердження положень”, “ Про порядок створення і реєстрації комерційних банків” та “Про порядок ліцензування банків України”.

Амесов Е.А. - учебное пособие “ Финансовое право Украины” - 2010г., Харьков из-во “Эспада”.

Бленчук П.Д., Диннін О.Г., Лютий І.О., Скороход О.В. - підручник “Банківське право, українське та європейське”. - 2009 Киів: “Атіса”

Воронова Л.К - Підручник “Фінансове право” 2010 Харків вид-во “Консуль”

Мороз А.Н. - підручник “Основи банківської справи” - 2010г. Київ: вид-во “Либра”.

М.І. Савлук Вступ до банківської справи К.:Лібра, 2010.

Т.Андрушків. Банки як суб'єкти фінансових ринків України. - 2010 ,Київ

Барановський О. Банківська система України: сьогодні і завтра // Дзеркало тижня. - №14 - 2010.

Бюлетень НБУ. - №7. - 2011.

Васильченко З.М. Структурні диспропорції у розвитку банківської системи України // Фінанси України. - №9. - 2009. -

Вісник НБУ. - №3. - 2011.

Вісник НБУ. - №5. - 2011.

Вісник НБУ. - №3. - 2011.

Вісник НБУ. - №9. - 2010.

Кураков Л.П., Тимирясов В.Г. Современные банковские системы. - М.: Гелиос АРВ, 2009.

Любунь О.С. Стратегічне планування та управління банківською діяльністю / Фінанси України. - №11. - 2010.

Павлюк К.В., Кажан В.А. Діяльність іноземних комерційних банків в Україні: тенденції та проблеми // Фінанси України. - №6. - 2010.

Патрікац Л., Крохмалюк Д. Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України // Вісник НБУ. - 2010. - №4.

Шелудько Н.М. Іноземний капітал у банківському секторі України: проблеми і наслідки // Фінанси України. - №7. - 2009.

Размещено на www.allbest.ru