Перестрахування в Україні

Ставка в 15% однак, не показує галузевих розбіжностей і розбіжностей між окремими країнами. Малі країни передають великі суми з тим, щоб виконати правильне географічне розташування своїх ризиків (таблиця 2.5.).

Таблиця 2.5. [9] Ставка цесії за секторами і країнами

Країна	Непряме страхування
	Автомо- більне	Нещасні випадок	Пожежа	Транспортне	Цив. відпов	Середня ставка*
США	8,7	3,5	11,7	14,8	13,0	9,9
Японія	18,8	35,2	29,4	9,5	3,1	25,3
Німеччина	25,9	7,0	65,8	45,5	33,8	24,4
Франція	5,3	11,2	32,0	49,7	13,9	14,1
Італія	5,4	16,3	43,0	64,3	18,9	19,5
Голландія	4,0	8,5	28,2	22,0	-	14,5
Іспанія	7,8	12,9	86,9	73,9	54,4	18,5
Швейцарія	5,4	5,8	26,0	20,8	9,6	12,2

* по відношенню до договорів прямого ризикового страхування.

Виходячи з даних таблиці, маємо, що попит на перестрахування тісно пов'язаний зі структурою ринку прямого страхування. Дійсно, чим більш однорідний ринок і чим вищий ступінь конкуренції (випадок США), тим звернення до перестрахування стає відносно менш необхідним. Навпаки, чим більша автономізація ринку, тим більшу роль грає перестрахування.[26]

Розподіл ставки цесії за сферами діяльності, показує, що передаються здебільшого найбільш складні ризики, особливо із дефіцитних галузей.

Протягом останніх років спостерігається застій у розвитку попиту на перестрахування, що вилилось, у глобальному плані, у збільшення розмірів власного утримання, і, відповідно, у зменшення ставки перестрахування. Ця тенденція, до того ж, підтверджується при аналізі різних ринків, а особливо тих, де ставки цесії високі.

Пояснити дане явище можливо двома причинами:

еволюція перестрахування, під впливом змін типу ризиків, в сторону непропорційного, де страхові внески менш централізовані, ніж в непропорційному;

вплив структурної перебудови, що чіпає ринки прямого страхування, особливо Європи, що виразилося на появі крупних груп, менш схильних до перестрахування.[11]

Звідси виникає питання, чи є ця тенденція чисто кон'юнктурною, що вписується у рамки довгострокових коливань, чи вона викликана невідворотними структурними змінами.

Попиту на перестрахування відповідає пропозиція. Попит звичайно виходить від компаній прямого страхування, але іноді і від самих перестрахувальників. Джерелом пропозиції у загальному випадку є перестрахувальні компанії. Сукупність попиту і пропозиції створюють ринок. Укладені у кожному конкретному випадку договори представляють собою практичне втілення їх перетину.

В залежності від конкурентної ситуації і існуючих у розпорядженні ресурсів можна говорити про ринок продавця і ринок покупця. До недавнього часу надлишковість пропозиції призвела до домінування попиту. Дані про співвідношення між ними продовжують змінюватися.[8]

Не весь попит може бути задоволений. Бувають і інші ситуації: катастрофічні збитки, що мали місце в США у 1989 році і в Західній Європі у 1990 р., скорочення фінансових ресурсів внаслідок падіння процентної ставки і стану фінансових ринків, потребі у подальшій платоспроможності, випробування яких, можливо, вже запізнє, пояснюють певну тенденцію до зміни даного ринку.

Існують різні типи організацій, що займаються перестрахуванням (зазвичай це компанії). Серед них виділяють професійних перестрахувальників, а також компанії прямого страхування, що також займаються перестрахуванням. Існують, однак, винятки, що необхідно відмітити:

лондонський Ллойд, що складається насправді із фізичних осіб, але що займається страхуванням і перестрахуванням;

організації перестрахування, що зазвичай мають назву перестрахувальних кас, що повністю або частково належать державі. Вони можуть мати статус, що наближує їх до традиційних компаній. Вони не є якоюсь особливою формою, що мають специфічні цілі.[12]

Прикметник “професійні” не має додаткового позитивного значення для того, щоб відокремити групу перестрахувальників від інших. Він лише відображає їх спеціалізований характер. Термін “професійний” означає, що продавець виходить на ринок виключно з пропозицією перестрахування. Якщо ж вони мають намір зайнятись страхуванням, вони не мають права зробити це іншим чином, ніж через юридично незалежні філіали.

За оцінкою на ринку діє біля 3 тис. Перестрахувальників, з яких 250 - професійні. У загальному випадку - це акціонерні товариства, але існують також компанії взаємного страхування, чия доля на ринку, однак, невелика.

Для класифікації перестрахувальників можна використовувати декілька критеріїв: брутто-обороти та нетто-обороти, розмір власного капіталу, навіть (але це суперечливо) численність персоналу. Звичайно використовують показник нетто-обороту як самий простий і доступний. Виходячи з цього, основуючись лише на показнику нетто-обороту в доларах США, можна привести список найбільш крупних компаній на ринку (таблиця 2.6.).

Таблиця 2.6.[12] ТОП 10 перестраховиків світу, 2007 рік

Ризикове страхування	Страхування життя
Компанія	Країна	Компанія	Країна
Munich Re	Німеччина	Swiss Re	Швейцарія
Swiss Re	Швейцарія	Munich Re	Німеччина
Berkshire Hathaway	США	RGA	Німеччина
Lloyd's	Великобританія	Hannover Re	Німеччина
Hannover Re	Німеччина	GE Insurance Solutions	США
GE Insurance Solutions	США	Berkshire Hathaway Re	США
Ризикове страхування	Страхування життя
Transatlantic Holdings	США	SCOR Vie	Франція
Partner Re	США	Revios Re	Німеччина
XL Re	США	XL Re	США
Everest Re	Бермуди	Transamerica Re (Aegon)	США

Цей перелік не представляє з себе класифікацію, оскільки тут не зазначені такі крупні товариства, як Gerling та Francona. Тут наводяться лише деякі найбільш крупні за нетто-оборотом перестрахувальники в розподілі за країнами. Також необхідно підкреслити, що у цих компаній є філії за кордоном, особливо у Великобританії, що робить його, особливо з урахуванням Ллойда, основним центром зосередження міжнародної пропозиції.

Кожний перестрахувальник більш-менш частіше надає перевагу національним цедентам. Ця національна направленість представляє собою певну перевагу, що надає певну стабільність. У цього явища є дві причини: воно є наслідком певного націоналізму або носить обов'язковий характер. В обох випадках виявляється, що деякі країни встановлюють монополію на національних, можна навіть сказати, державних перестрахувальників.[7]

Інші країни, навпаки, дуже відкриті для співробітництва з іноземцями. Прикладом може слугувати Іспанія, де іноземним перестраховикам належить більша частина національних цесій.

Компанії прямого страхування можуть брати участь у перестрахуванні двома способами:

використовуючи свої перестрахувальні філії, для яких вони резервують всі або частину своїх цесій;

через відділ перестрахування.

В обох випадках вони діють як і професійні перестраховики.

Лондонський Ллойд - дуже своєрідна установа, статус і правила діяльності якої неможливо описати стисло. Основними серед них є наступні.

Члени Ллойду, що беруть на себе відповідальність за ризиками, мають назву names. Вони організовують органи видачі полісів, що мають назву синдикати, управління і результати діяльності яких незалежні один від одного. Names можуть належати до різних синдикатів. Це фізичні особи, що несуть відповідальність всім своїм майном. На противагу розповсюдженій хибній думці, не існує загальної платоспроможності Ллойду. Кожен член синдикату несе повну відповідальність за тими договорами, які заключила особа, що має на це право, андеррайтер. Звісно, існує гарантійний фонд, що покриває весь комплекс операцій, але його межі обмежені. Таким чином, вибір синдикату у якості перестраховика небезпечно.[11]

Синдикати управляються спеціалізованими агентствами, які як правило займаються відбором страховиків для категорій договорів, які синдикат має намір укласти. Вони займаються як прямим страхуванням, так і перестрахуванням. Результати їх діяльності аналізуються, за рідким випадком, за підсумком трьохрічного періоду.

Організація налічувала біля 30 000 членів, кількість синдикатів складає біля 200. Останнім часом мали місце злиття та розпуски. Загальна фінансова міць, тобто величина зібраних премій складає 20 млрд. долл. Підсумки останніх років були не зовсім успішними, тому є низка причин: невдалий розвиток договорів з цивільної відповідальності з американцями, природні катастрофи, що мали місце в США, Європі тощо.[12]

Оскільки європейський перестрахувальний ринок є найстарішим у світі, аналіз його діяльності певним чином відбиває світові перестрахувальні тенденції. В умовах глобального характеру найбільший ступінь якості страхування та перестрахування на Лондонському ринку дозволить йому залишатись головним центром міжнародного перестрахування, незважаючи на деякі незнані зміни у структурі перестрахування. Характерною рисою європейського перестрахувального ринку є високий рівень пропорційних перестрахувальних справ, що підписуються європейськими перестраховиками, особливо у Франції та Німеччині. Не дивлячись на певні труднощі в діяльності світових пере страховиків, наявні статистичні дані говорять про те, що позитивна тенденція та прибутковість по справах залишиться більш менш незмінною.

Розділ 3. Перестрахування як захист на національному страховому

ринку

3.1 Проблеми та перспективи розвитку українського ринку

перестрахування

Страховий ринок на сьогодні є найрозвинутішим сектором ринку небанківських фінансових послуг України, який акумулює близько 83% загального обсягу активів цього сектора, та продовжує динамічно розвиватися. На українському страховому ринку України поряд з українськими компаніями працюють також компанії з польським, американськими, австрійським російським, австралійським капіталами, тощо, що свідчить про зацікавленість іноземних інвесторів страховим ринком України.[20]

Взаємини між сторонами в процесі перестрахування будуються на основі відповідних договорів факультативного або облігаторного перестрахування, що склалися у світовій практиці перестрахувальних звичаїв, на принципі слідування долі страховика. На жаль, відсутнє однозначне тлумачення деяких перестрахувальних термінів.[31]

Хоча обсяги перестрахувальних операцій у порівнянні з обсягами операцій по прямому страхуванню незначні, по темпах росту перестрахування перевершує пряме страхування в 1,2 рази.

Основними видами страхування, відповідальність по яких перестраховується, є страхування майна юридичних осіб, страхування вантажів, транспортне каско (авіаційних, морських судів, авто), цивільна відповідальність. Особисте страхування, на яке приходиться чимала частка на ринку прямого страхування, практично не перестраховується. Страхування виїжджаючих за кордон у даний час вважається не суттєвим для перестрахування.[27]

Практично всі морські ризики, відповідальність вантажоперевізника розміщені за кордоном.

Ряд українських страховиків споконвічно орієнтовані на іноземних перестрахувальників за бажанням страхувальників або згідно особистих переваг, інші звертаються за кордон через неможливість розмістити той або інший ризик на внутрішньому перестрахувальному ринку. Це здебільшого характеризується ємністю українського перестрахувального ринку.[28]

Тут можна окремо говорити про дві складові:

- власна, або нетто-ємкість українського ринку, що заснована на власних фінансових ресурсах;

- брутто-ємкість українського ринку, що включає автоматичний облігаторний захист , наданий українським компаніям перестрахувальниками-нерезидентами.

Існує безліч різних підходів до розрахунку місткості ринку. На українському ринку найбільш часто використовується розрахунок на основі законодавчого нормативу максимального власного утримання по одиничному ризику, що складає 10% величини статутного капіталу і сформованих резервів. За результатами роботи українських компаній за 2006 рік ці показники виглядають наступним чином.

Сумарна величина сплаченого статутного капіталу - 1 324,5 млн. дол. США. Сумарна величина сформованих резервів - 999,2 млн. дол. США

Нетто-ємкість українського ринку (10%) - 232,4 млн. дол. США

Однак необхідно враховувати фактор, що кожна ємкість повинна характеризуватися такими критеріями як:

- доступність,

- зручність використання,

-надійність,

- якість. [11]

Якщо спроектувати ці критерії на українську нетто-ємкість, то одержуємо наступні результати дослідження:

1. Доступність для перестрахування ризиків на внутрішньому ринку забезпечена законодавчими нормами - ризики передаються і приймаються в перестрахування на підставі отриманих ліцензій на той або інший вид страхування , на цю же суму премій зменшується або збільшується податкові зобов'язання.

2. Зручність використання ємкості визначається можливістю і безперешкодністю розміщення ризику усередині ринку. На жаль, через слабку капіталізацію компаній і роздробленості ринку (411 компаній, станом на 31.12.2006 р.), реально розмістити великі ризики, з погляду існуючих технічних і юридичних процедур перестрахування, можна в порядку 20-25 страхових компаніях.

3. Надійність використання ємкості визначається величиною власного утримання кожної компанії-перестрахувальника (політика внутрішнього андеррайтинга), по якій вона гарантує виплату страхових відшкодувань по можливих збитках власними засобами з обліком її подальшого фінансового забезпечення. Результат аналізу показав, що власна надійна нетто-ємність українського ринку, що доступна і зручна перестрахувальникові, складає сумарно величину від 18,6 до 20,0 млн. дол. США . Як бачимо, реальна нетто-ємність українського ринку складає біля 10% від потенційних можливостей .

4. Якість перестрахувальної ємкості - це результат комплексної реалізації вище згаданих критеріїв, що дозволить перестрахувальникам одержувати зручний і надійний захист, мінімізувати годинні і фінансові витрати на розміщення ризиків, а також використовувати єдині стандарти і принципи ведення бізнесу. [15]

Викладений аналіз показує, що на сьогодні слабко використовується власний фінансовий потенціал ринку як з метою формування української перестрахувальної ємкості, так і для створення перестрахувального потенціалу для вхідного бізнесу в Україну від перестраховиків-нерезидентів.[17]

Іншою складовою українського ринку перестрахування є брутто-ємність.

Насамперед, ця наявність і величина облігаторних договорів між українськими страховими компаніями і перестрахувальниками-нерезидентами. Якщо говорити в цифрах, то ліміти облігаторних договорів українських страхових компаній не дуже великі.

Результати досліджень показали, що по основних класах бізнесу ми маємо такі ємкості:

Безсумнівно, для розміщення ризиків можливе використання декількох брутто-ємкостей українських компаній, тоді зазначені середні цифри можуть збільшитися в кілька разів. Але, з обліком існуючих у світовій практиці перестрахування правил і стандартів, а також останніх катастрофічних подій і збитків, міжнародні облігаторні договори мають тверді застереження і виключення. Ці пункти стосуються формулювань і викладу тих або інших ризиків, недопущення кумуляції бізнесу і можливих збитків, обмеження ретроцесійних секцій і багато інших застережень, що стосуються іноді специфічних умов страхування. [17]

Звідси висновок:

1. Українська брутто-ємність може бути використана внутрішніми страховиками для перестрахування тільки невеликих і середніх ризиків по всіх класах бізнесу.

2. Українська брутто-ємність є і буде залишатися стійким і перспективним каналом доступу до світової перестрахувальної ємкості як окремо взятої компанії, так і ринку в цілому.

Домінуючими формами перестрахувальних операцій на національному ринку є факультативні пропорційні перестрахування окремих ризиків.

Усередині країни перестраховуються відносно дрібні за обсягами відповідальності ризики, премії по яких не цікавлять закордонних перестрахувальників. Це, як правило, фінансові ризики, короткострокові вантажі, недороге майно, автомобільне каско, частково каско авіаційного і морського транспорту (переважно через страхування по балансовій вартості). Страхування пасажирів і членів екіпажів на авіаційному транспорті розміщається факультативно на національному.[20]

Таким чином, продовжується негативна тенденція значного відтоку валюти за межі України на тлі позитивної тенденції збільшення перестрахованої відповідальності.

Уся викладена інформація є підтвердженням прозорості українського ринку перестрахування. Як наслідок, зобов'язує нас чітко визначити перспективи і найближчі задачі, рішення яких дозволить максимально використовувати внутрішній потенціал страхового бізнесу і перейти в статус ринку, що може і буде використовуватися як частина міжнародної перестрахувальної ємкості. А саме:

1. Удосконалення законодавчої бази, у частині визначення перестрахування як виду діяльності. Ця норма дозволить забезпечувати перестрахувальний захист на українському ринку не тільки страховиками, але і професійним українським перестрахувальним компаніям. Через реалізацію такої норми наш ринок одержить доступ до світових законодавчих процесів в області перестрахування.

2. Встановлення в українському бізнесі-суспільстві позитивного сприйняття перестрахування як механізму захисту окремо узятої компанії і страхового ринку в цілому, а не як засіб оптимізації грошових потоків. Саме в цьому напрямку дуже важливо спільно працювати всім учасникам страхового ринку, у частині популяризації страхування як засобу захисту страхувальника, а наявність механізму перестрахування - як гарантія оперативності у виплаті страхових відшкодувань. Упевнено, що і цей напрямок стане предметом реалізації майбутніх проектів на телебаченні, радіо і всіх існуючих засобах масової інформації, що сьогодні організовуються Комітетом інформаційної політики при ЛСОУ.

3. Стандартизація перестрахувальних продуктів по основних класах бізнесу з урахуванням традицій українського страхового ринку і міжнародних принципів ведення перестрахувального бізнесу. Іншими словами, створення професійного тандема українського страховика й українського перестрахувальника, дасть можливість зробити українську нетто-ємність значно доступнішою, а українська брутто-ємність буде істотно рости.

4. Просування на українському ринку страхових і перестрахувальних програм, розроблених спільно страховиком і перестрахувальником. Такий підхід дозволить, по-перше, зробити страховий продукт більш гнучким, різноманітним, повним і комплексним, по-друге, страхова програма буде мати автоматичний перестрахувальний захист як на внутрішньому так і, по необхідності, зовнішньому перестрахувальному ринку. Як наслідок :

- мінімізація витрат на створення і реалізацію страхових продуктів і перестрахувальних операцій;

- можливість одночасного використання такого продукту у всіх структурних підрозділах страхової компанії, особливо в регіональних підрозділах, без додаткового узгодження умов страхування.

У результаті такого співробітництва виграє український страховий ринок.

5. Підвищення рівня професіоналізму страхових послуг. Учасникам ринку необхідно усвідомити, що якість перестрахувальної послуги лежить не в занижених перестрахувальних тарифах, а в аргументованості і коректності визначеної ціни на перестрахування за конкретним договором або об'єктові страхування.

Безсумнівно, такі правила гри в перестрахуванні можуть бути визначені компаніями носіями перестрахувальних технологій , тими гравцями, що мають можливість переймати міжнародний досвід перестрахування й адаптувати його до українських реалій, а також просувати свої власні , аналітично і статистично обґрунтовані, перестрахувальні програми. Ті компанії, що пройшли аудит свого андеррайтинга міжнародними перестрахувальниками, одержали квоту довіри від міжнародних партнерів і підписали облігаторну ємкість, як правило, надають якісні перестрахувальні послуги і забезпечують надійність бізнесу. Ці компанії завжди цінують довіру, тому що його втрата чревата закінченням усякого співробітництва.

Досить відмітною є робота українських компаній за принципом «взаємності». Взаємний перестрахувальний бізнес повинен розвиватися в частині активного використання внутрішньої нетто-ємкості, але ця форма перестрахувального бізнесу повинна якісно змінитися, повинне відбутися переосмислення такого співробітництва. Взаємність повинна вестися не за принципом балансу перестрахувальних премій , а за принципом одержання якісного , надійного, доступного й ефективного перестрахувального захисту на основі кооперації перестрахувальних ємкостей декількох компаній усередині ринку.

6. Збільшення розмірів і якості облігаторних ємкостей, доступних вітчизняному ринку. Ці ємкості повинні забезпечувати професійні українські перестрахувальні і страхові компанії за підтримкою страхових і перестрахувальних брокерів.

7. Формування стабільного українського перестрахувального ринку з максимальним використанням його внутрішнього потенціалу з метою збільшення вхідних потоків перестрахування від перестрахувальників - нерезидентів. Упевнено, стабільність і прозорість українського перестрахувального ринку забезпечать у самий найближчий час сприйняття і використання його як надійної і стабільної частини світового ринку перестрахування.[15]

Ще одним аспектом функціонування українського ринку перестрахування є нерозвиненість сфери діяльності професійних перестраховиків.

Поява професійного перестраховика на страховому ринку України сьогодні є логічною закономірністю і необхідністю розвитку української страхової індустрії в цілому.[20]

Лише професійні перестраховики, які ніколи не були конкурентами для страхових компаній, надають послуги останнім з метою захисту їх інтересів, портфелю та страхувальника. Саме в цьому і є головна філософія діяльності професійного перестраховика. [18]

Усвідомивши таку філософську сутність, стає зрозумілим, що перестраховик це перш за все партнер, з яким ідучи поруч, можна вирішити багато завдань.

По-перше, на етапі укладання прямого договору страхування можуть погоджувати умови страхування, розробляти спільно прямі програми страхування від одиничних до комплексних, що спрощує процедуру перестрахування, яка починає діяти майже автоматично.

По-друге, існування професійного перестраховика дає можливість страховим компаніям підписувати портфельні (облігаторні) перестрахувальні програми. Фактично це визначення умов співпраці страховика і перестраховика по ще не існуючим договорам страхування.

По-третє, існування на ринку професійного перестраховика поступово приводить до утвердження в страховому середовищі єдиних правил, стандартів, визначень, обмежень і т.д. Враховуючи, що перестрахування по своїй суті інтернаціональний бізнес, саме перестрахування, представлене професійним перестраховиком «підтягує» ринок в цілому до світових стандартів.

По-четверте, саме внутрішній професійний перестраховик, працюючи в умовах одного ринку, знаючи особливості цього ринку, його специфіку і структуру, може запропонувати страховим компаніям індивідуальні програми перестрахування.

По-п'яте. Сьогодні всі констатують факт, що міжнародний ринок перестрахування характеризується достатньо високими тарифами та жорсткими андеррайтинговими вимогами. Відповідно, за таких умов більшості українським страховим компаніям не під силу отримати професійний перестрахувальний захист у перестраховиків-нерезидентів. Але альтернативні і професійні умови перестрахування може запропонувати український перестраховик за умови підтримки його страховиками. [19]

Перестраховик, як професійний гравець на внутрішньому страховому ринку, формує свій перестрахувальний портфель з урахування як міжнародного досвіду так і з урахуванням специфіки українського ринку, підтягуючи його до світових стандартів. Такий підхід дає можливість отримати достатню облігаторну ємкість на світовому ринку перестрахування по різних класах бізнесу для забезпечення потреб українських страховиків з однієї сторони і наростити фінансові можливості внутрішнього перестраховика, розширивши ємкість українського ринку перестрахування в цілому, з іншого боку. Тобто, викладений варіант співпраці учасників внутрішнього страхового ринку в галузі перестрахування сприятиме його професійному формуванню та розвитку, адаптації його до міжнародних стандартів та підходів, а також плавному входженню у світове перестрахувальне бізнес-середовище.[14]

Варто зазначити, що ретроцесійна діяльність перестраховика є його професійною діяльністю, а не є ознакою його слабкості або фінансової не стабільності. Така діяльність характерна для всіх рейтингових перестраховиків і є підтвердженням постійного контролю за своїм портфелем і диверсифікацєю прийнятих на перестрахування ризиків.

Ще одним, шостим, аспектом розвитку професійного перестрахування в Україні є розвиток ринку перестрахування життя.

Не урегульованість на законодавчому рівні перестрахувальної діяльності і відсутність її ліцензування, породжує, логічно, невизначеність питання перестрахування життя. Якщо у ризикових видах страхування ще відслідковується логічна нитка перестрахувальних операцій і визначено суб'єкти, що мають право ними займатись, то у компаніях, які здійснюють страхування життя ситуація дещо складніша.[22]

Враховуючи невелику кількість компаній, що здійснюють такий вид страхування в Україні (близько 20 компаній що працюють на ринку, хоча зареєстровано більше 50) та в умовах існуючого законодавчого поля, отримана ліцензія дає право займатися перестрахуванням лише на взаємній основі, передаючи один одному ризики, або передавати всі ризики без обмежень виключно за кордон. Інший фактор, що характеризує специфіку перестрахування ризиків компаній по життю, то це 100% приналежність деяких основних гравців у цьому напрямку до іноземних інвесторів. Як наслідок, ризики таких компаній перестраховуються у країні інвестора і законодавство такому процесу не заперечує, а навпаки, сприяє. [28]

А як бути решті українських страхових компаній? Який варіант захисту свого портфелю обрати (факультативний чи облігаторний, квотний або на базі ексцеденту суми, чи квотно-ексцедентний) та захистом якого перестраховика скористатися? Як уже було визначено, існуюча законодавча база дає орієнтир страховикам лише на взаємність або на роботу з нерезидентом. Але в умовах становлення специфічного ринку страхування життя, формуванням позитивної страхової психології сприйняття необхідності та перспективності даного виду і його значення у майбутньому для кожного страхувальника, вимагає від страховиків неабияких зусиль для розвитку, розуміння і становлення самого бізнесу, а питання перестрахування, тим більше професійного, залишається в такий період на другому плані.[15]

Сьогодні можна почути різні коментарі щодо перестрахування ризиків по життю у перестраховиків нерезидентів, визначити всі позитивні сторони такої співпраці. Але, з іншого боку, потрібно визнати, що неврегульованість питання перестрахування і в цьому сегменті страхового ринку України, стримує його професійний розвиток, уповільнює ріст загальноукраїнської страхової та перестрахувальної ємкості ринку страхування життя..

Відповідно до структури активів, що приймаються на покриття страхових резервів компаній по страхуванню життя, право вимоги до перестраховиків повинне складати не більше 40% загального розміру резервів, з них право вимоги до перестраховиків-нерезидентів - не більше 25% загального розміру резервів. Варто відмітити, що сьогоднішні перестрахувальні програми страхових компаній по страхуванню життя 100% підписані з перестраховиками-нерезидентами і питома вага участі перестраховиків у страхових резервах .[17]

Звичайно, в нинішніх умовах українські професійні перестраховики не можуть займатись перестрахуванням ризиків по життю, хоча б тому, що не мають відповідної ліцензії. Але чому ми так вільно і самовпевнено передаємо ризики на перестрахування за кордон по всіх продуктах страхування життя, не проаналізувавши саму структуру ризиків, їх величину та їх ймовірність. Адже всі ризики, що відтікають за кордон на перестрахування, по своїй суті, в більшості, класика страхування від нещасних випадків з повним переліком відповідних ризиків (відомо, що накопичувальні програми страхування не перестрахуються) і збитковість по таких програмах за 2007 рік складала всього 6,3%. Для порівняння - збитковість по страхуванню автотранспортних ризиків коливається в межах 70-80%, але відслідковується постійна тенденція до перестрахування таких ризиків на внутрішньому ринку, а менш збиткові види, чомусь, навпаки перестраховуються кордоном. [7]

Саме ці викладені проблеми заслуговують на глибокий аналіз всіма учасниками ринку і державними органами та інституціями. Лише після їх детального вивчення і розв'язання український ринок страхування та перестрахування може стати частиною світової страхової індустрії.

Ще одним аспектом діяльності ринку перестрахування в Україні є його зв'язок з негативними криміналістичними схемами. З іншого боку, з перестрахуванням зв'язана безліч нелегальних схем перекачування грошей за кордон. Наприклад, страхування фінансових ризиків є ідеальним інструментом для відмивання коштів. Загалом ризик зловживань підвищується при роботі з перестрахувальними компаніями-нерезидентами, які не мають рейтингу Standart&Poors або MOODY. [32]

Перестрахування є майже ідеальним способом відшкодування збитків за допомогою перерозподілу страхових резервів (первинного страхового фонду). Страхова компанія передає одному або декільком переcтраховикам ту частинуризику, що перевищує її фінансові можливості, та забезпечує прийнятної однорідності ризиків та збалансованості свого страхового портфеля. Багато проблем на думку Держфінпослуг, полягає в специфіці існуючої податкової системи страхової діяльності. Ставка податку на прибуток а Україні становить 25%, а ставка податку на валовий дохід страхових компаній - 3%. Відповідно, через страхування можна проводити досить багато схем, пов'язаним з ухилянням від сплати податку на прибуток.

Недосконалість законодавства дозволяє створювати компанії-одноденки, які працюють протягом тільки одного кварталу. Через них проводять дуже великі платежі за кордон і відразу їх знищують, здаючи ліцензію й купуючи іншу «транзитну» фірму (наприклад, фіктивні структури, зареєстровані в пільговій Чорнобильській зоні). [19]

В Україні розпочалася кампанія боротьби з незаконним виведенням капіталів за кордон через перестрахування. З'явився Указ Президента «Про систему заходів по усуненню причин і умов, що сприяють прояву злочинності й корупції», у якому Національному банку й Держфінпослуг доручено посилити. В результаті затверджено постанову №124 «Про затвердження Порядку й вимог до здійснення перестрахування в страховика (перестраховика) -- нерезидента», яким посилено контроль за перестрахуванням нерезидентами українських страховиків.[19]

Також, цього року впроваджена норма, яка зобов'язує страхові компанії перед тим як одержати дозвіл на купівлю валюти, погодити договори перестрахування з Держфінпослуг (постанова НБУ від 14 січня 2005 року).

В результаті зазначених нововведень під санкції регулятора потрапили 68 страхових компаній, яких регулятор зобов'язав розірвати договори зі страховиками-нерезидентами, які не відповідають чинному законодавству.[20]

Таким чином, успіх економічних перетворень (реформ) залежить від ефективності їх здійснення. Ефективність проведення реформ в Україні залежить від можливості створення ринкової економіки, що передбачає економічну стабільність, забезпечення гарантій здійснення підприємницької діяльності та соціального захисту населення.

В нинішніх умовах українські викладені проблеми заслуговують на глибокий аналіз всіма учасниками ринку і державними органами та інституціями. Лише після їх детального вивчення і розв'язання український ринок страхування та перестрахування може стати частиною світової страхової індустрії.

Таким чином, успіх економічних перетворень (реформ) залежить від ефективності їх здійснення. Ефективність проведення реформ в Україні залежить від можливості створення ринкової економіки, що передбачає економічну стабільність, забезпечення гарантій здійснення підприємницької діяльності та соціального захисту населення.

3.2 Шляхи підвищення ефективності функціонування ринку

перестрахування в Україні

Тепер, якщо в портфелі страхової компанії виявився ризик, який необхідно перестрахувати, то страховик повинен вирішити для себе принципове питання. Яка частка відповідальності за цим договором може бути залишена на власному утриманні, а яка повинна бути перестрахуватися.

Власне утримання являє собою деяку частину страхової суми, яку страхова компанія залишає або вважає за доцільне відшкодувати можливі збитки. Цю суму визначають окремо за страховим полісом, одному ризику або ряду ризиків. Частки ризиків понад це певного рівня компанія передає у перестрахування.

Розмір власних утримань багато в чому залежать від фінансових можливостей страхової фірми, тобто від розміру власного капіталу. Його регламентація може бути здійснена як законодавчо, так і самими учасниками перестрахування. У деяких країнах держава ставить розмір власного утримання в залежність від сплаченого капіталу (певний відсоток від нього), або може бути встановлено співвідношення між утримуваної премією і власними активами страхової компанії.

Для національних страховиків максимальний обсяг зобов'язань страховика за окремим договором не може перевищувати 10% від суми власних коштів. У випадку перевищення зазначеного нормативу, відповідна частина відповідальності понад можливостей компанії повинна бути передана у перестрахування. При цьому звертає на себе увагу недосконалість даної формулювання. А саме, що необхідно приймати в якості бази для розрахунку ліміту відповідальності - страхову суму за договором в цілому, або страхову суму по кожному окремому ризику. Якщо мається на увазі перший варіант, то він видається не зовсім виправданим. Так, наприклад, за договором страхування майна юридичної особи передбачається надати страховий захист різних об'єктів (будівлі, ТМЦ, транспортні засоби тощо) з різним набором страхових випадків і неоднаковою ступенем імовірності їх настання. Тобто ці ризики можна визнати незалежними один від одного. І в даному разі залишення на власному утриманні тільки 10% сукупної відповідальності явно недостатньо. Слід припустити, що в цій ситуації страховик розіб'є даний договір на цілий ряд договорів майнового страхування з різних ризиків. Це забезпечить йому утримання набагато більшої частки відповідальності ніж за сукупним договору, а отже, і отримання більшої частини передбачуваних страхових платежів. Таким чином, я вважаю, що було б доцільно зупинитися на другому варіанті формулювання цього положення, а саме, що максимальний обсяг зобов'язань страховика визначається по кожному окремому ризику. Вона більш логічна і позбавити страхові компанії від різних хитрощів щодо зменшення страхової суми за окремими договорами.

Дещо інший підхід у визначенні ліміту відповідальності страховика використовується в Російській Федерації. Так, Державний страховий нагляд Росії в "Умовах ліцензування страхової діяльності на території Російської Федерації визначає максимальну відповідальність по окремому ризику не більше 10% власних коштів страховика зі страхування життя, від нещасних випадків і хвороб, з медичного страхування і зі страхування відповідальності власників автотранспортних засобів. По інших видах страхової діяльності сукупна максимальна відповідальність по п'яти найбільших за розміром ризиків не повинна перевищувати двократного розміру власних коштів.

Саме цей підхід у визначенні ліміту відповідальності по кожному окремому ризику використовується у відношенні до всього групи особистого страхування, а також страхування відповідальності власників автотранспортних засобів. І абсолютно недоцільно, на мій погляд, допускати утримання набагато більш високої відповідальності за іншими договорами страхування. Оскільки перш за все з цих видів (страхування майна і відповідальності) існує можливість кумуляції збитків.

З метою розширення ємності національного страхового ринку, сучасним страховим законодавством передбачено, що при перестрахуванні у зарубіжного страховика (перестраховика) частка власних зобов'язань перестраховика (власне утримання) повинна складати не менше 5% від загального обсягу зобов'язань, В цілому це положення спрямоване на захист інтересів вітчизняних страхових організацій. Встановлений мінімальний розмір власного утримання ставить перепону на той випадок, якщо національна страхова компанія буде лише формально використана для укладення договору страхування, а вся відповідальність і, що більш важливо, страхова премія будуть "вивезено" за кордон.

З іншого боку цієї правовою нормою враховуються і інтереси перестрахувальника. Заборона на фронтірованіе (нульове власне утримання) припускає збереження такого найважливішого принципу перестрахування як принципу страхового інтересу. Видавши свій страховий поліс і отримавши певну винагороду, фронтир компанія не бере участі в подальшому в ліквідації збитків, а отже, не має страхового інтересу за даним полісом. Це не змушує перестраховика проявляти уважність та обережність під час прийому ризику на страхування,

Але, на мій погляд, не у всіх випадках можна дотримати дану вимогу. При укладанні договорів страхування на надвисокі страхові суми 5-ти відсоткове власне утримання може виявитися непосильним не тільки для якоїсь окремої страхової компанії, але і для всього страхового ринку України.

Таким чином встановлюється величина максимальної страхової суми (або максимального ймовірного збитку), за якою страховик буде нести відповідальність сам. При цьому необхідно звернути увагу на те, що для страховика має більше значення не максимальний, а оптимальний розмір власного утримання.

У спеціальній літературі для визначення власного утримання існує ряд рекомендацій, які варто було б прийняти до уваги при розрахунку цього показника. Деякі автори вказують на ліміти власного утримання, які використовуються на практиці і виробляються дослідним шляхом. Безумовно, що дана інформація повинна прийматися до уваги національними страховиками, а з розумінням того, що сформувався страховий ринок і ринок у нашій республіці не одне і теж, і що єдині підходи можуть бути використані при повній ідентичності компаній, їх бізнесу і застосовуваних способів перестрахового захисту .

Встановивши величину власного утримання за договором, страховик частину, що залишилася страхової відповідальності передає перестраховикові на тих умовах, які зможуть забезпечити найкращу перестраховий захист. Порядок передачі відповідальності в перестрахування зверх власного утримання визначаються тією формою, способом перестрахування, які обираються страховиком за погодженням з перестраховиком.

Після розробки програми перестрахування страховик повинен зайнятися підбором відповідної перестрахувальної компанії. Перестрахування ризиків в Україні можливо як у національних страховиків, так і в іноземних страхових і перестрахувальних організацій.

З метою організації кваліфікованої перестрахового захисту професійної діяльності страхових компаній, що діють на вітчизняному страховому ринку, а також інтересів страхувальників було б доцільно створити професійні перестрахувальні компанії. Однак, на сьогоднішній день страхове законодавство не визначає місце професійного украхнського перестраховика на страховому ринку.

Одним з можливих варіантів є організація державної перестрахувальної компанії. Саме таким чином була вирішена проблема створення професійних перестрахувальних компаній у Франції, азійських та африканських країнах, де були створені державні перестрахувальні суспільства, у які всі страхові компанії, зареєстровані в країні, в обов'язковому порядку передавали певну частку всіх прямих ризиків.

Звертає на себе увагу той факт, що державні перестрахувальні суспільства функціонують виключно країнах, що розвиваються, тоді як вони повністю відсутні в країнах з високо розвиненими страховими ринками. Їх завдання полягає зовсім не в збільшенні ємності національних страхових товариств, У більшості цих країн на ринку присутній досить багато іноземних страхових товариств, які значною мірою визначають ринок. Перестрахування, будучи в значній мірі міжнародним регулятором страхування, взагалі погано переносить державне регулювання.

Незважаючи на те, що на українському ринку свої послуги пропонує достатню кількість іноземних перестрахувальних товариств, перестрахування здійснюється і серед страхових товариств. Такі страхові компанії як "УАСК АСКА", "Оранта", "Провідна", "Альфа Страхування" приймають ризики в перестрахування від інших страховиків. І ці операції мають тенденцію до збільшення.

Однак, подібна практика розміщення ризику серед страхових компаній може мати певні негативні наслідки. Необхідно враховувати, що перестрахування може принести перестраховикові збитки і подібна «взаємність» може виявитися обміном збитками. Це відбулося на західних страхових ринках, що й призвело до відмирання системи взаємності.

Більш того, в цій ситуації залишаються незатребуваними переваги професійної перестрахувальної компанії. Одним з них є нейтральність професійного перестраховика по відношенню до страхувальника. Тоді як перестрахування в страховій компанії - це перестрахування у можливого конкурента з усіма непередбачуваними наслідками.

Перестрахувальник, як правило, здійснює більш широке коло операцій. Він працює на більш широкій території і з більшим, ніж страховик, числом страхових товариств, акумулює і поширює досвід, отриманий від одних страхових товариств на інші. Цей досвід, як стосовно умов страхування, так і щодо тарифікації ризиків, практики розгляду претензій, вивчення законодавства, практики інших країн і багато чого іншого складає основу того, без чого діяльність професійного перестраховика немислима - основу системи послуг.

Страховик може використовувати ці послуги найбільш повно, звертаючись до перестраховикові не з пропозицією прийняти певну частку в ризику, а доручивши йому розробити найбільш ефективну з урахуванням всіх обставин систему перестрахового захисту даного ризику або навіть портфеля. Така практика провідних світових перестрахувальних товариств, і немає причин для того, щоб ця практика не застосовувалася на страховому ринку України.

З огляду на фінансовий стан національних страховиків, розширення ємності українського страхового ринку буде здійснюватися через систему співстрахування, спеціалізовані страхові та перестрахувальні пули.

Страховий пул продає поліси, за якими всі його учасники беруть заздалегідь узгоджену частку відповідальності, яка по відношенню до страхувальника виражається прямо в межах цієї частки. Перестрахувальні договори, які укладаються пулом за загальний рахунок, звільняють пул від ризиків, які можуть перевищити його ємність.

Беручи свою специфічну частку, кожен учасник пулу бере участь не тільки в ризиках, які він сам прийняв або передав в пул, але також і в усіх інших ризики, внесених до пулу іншими учасниками. Така концепція дозволяє досягти три важливі цілі:

1. Кількість ризиків, що приймаються кожним учасником за його частці збільшується.

2. У портфелі кожного учасника поліпшується склад ризиків.

3. Учасник пулу не може зазнати збитків, які перевищують його частку.

Перестраховий пул аналогічний страхового пулу з тією. тільки різницею, що він спеціалізується на перестрахувальних операціях. Перестраховики, що беруть участь у такому пулі, залишають на своїх рахунках певні частки власної участі від переданих їм у перестрахування ризиків, а решту передають у перестраховий пул.

Однак, існує такий недолік створення пулів як слабке розсіювання ризику, оскільки він, по суті справи, зосереджений в межах даної країни. І при настанні великих страхових подій всі національні страхові компанії беруть участь в їх відшкодування.

Проте, участь у страхових і перестрахувальних пулах дозволить місцевим страховим організаціям успішно нарощувати свої резервні фонди, обмінюватися практичним досвідом, інтегрувати у світовий страховий ринок. Сферою діяльністю пулів повинні стати такі види страхування, які найбільшою мірою потребують координації зусиль усього ринку. Це, перш за все, страхування нафтових операцій, фінансових ризиків, цивільної відповідальності, будівельно-монтажних ризиків, екологічне страхування та ін

Розвиток системи вітчизняного перестрахування має йти у напрямку забезпечення надійного розміщення великих ризиків в закордонних страхових і перестрахувальних компаніях при максимальному використанні власних можливостей страхового ринку. У своїй перестрахувальної діяльності українським страховикам слід користуватися послугами філій і представництв страхових, перестрахувальних і брокерських організацій, зареєстрованих в Україні. Страховики можуть перестрахувати свої ризики безпосередньо у іноземних перестраховиків. При розміщенні своїх ризиків у перестрахування за кордоном мають право користуватися також безпосередньо послугами закордонних брокерських організацій. Доцільність виходу іноземних перестрахувальних компаній на страховий ринок України бачиться в тому, що:

- Можливість вітчизняних перестрахувальних товариств (навіть за умови їх кількісного зростання) будуть залишатися менше ємності внутрішнього страхового ринку;

- Розподіл ризику збитку буде відбуватися поза національної економіки.

Висновки

У роботі наведене теоретичне узагальнення та вирішення проблеми формування та подальшого розвитку ринку перестрахування України. Результати дослідження дозволили зробити такі висновки теоретичного та практичного характеру:

Важливою проблемою вітчизняних страхових компаній в умовах ринку є проблема виживання та забезпечення безперервного розвитку. Під час фінансової економічної кризи ця проблема особливо загострилась і найбільша увага приділяється зміцненню фінансового потенціалу страховиків і, зокрема, забезпечення їх фінансової стійкості.

Однією з умов забезпечення фінансової стійкості страхових компаній є перестрахування. Перестрахування, з точки зору його сутності, є нічим іншим, як страхуванням, але страхуванням іншого порядку. Перестрахування - це страхування страховиків. Воно обумовлене наявністю договору прямого оригінального страхування і базується на ньому, зокрема на основі передачі страховиком частини ризику іншому страховику. Тобто це страхування застрахованого страховиком ризику. Необхідність перестрахування обумовлена такими обставинами: можливістю збитку, пов'язаного з великим ризиком; перевищенням середньої частоти збитків.

Перестрахування в сучасних умовах виконує дві важливі функції: дозволяє впроваджувати єдині правила роботи для уникнення кумуляції та управління ризиками і є серйозним фінансовим та інвестиційним інструментом для держави.

Перестрахування має специфічні особливості неординарної сфери страхової діяльності, давню історію та напрацьований досвід. Україна запозичила досвід перестрахувальної діяльності з міжнародної практики.

В сучасних умовах існує багато проблем, пов'язаних з розвитком перестрахувального ринку, на якому б працювали професійні страховики: регулювання перестрахувальної діяльності; застосування складніших форм перестрахування на практиці; розробка законодавства в сфері перестрахування; дослідження сутності перестрахувальних операцій.

Розвиток перестрахування та багато проблемних питань з приводу регулювання перестрахувальної діяльності призвело до появи значної кількості інформаційно-аналітичних матеріалів, публікацій. На жаль, фундаментальні розробки по перестрахуванню в Україні відсутні.

Серед проблем, які потребують найшвидшого вирішення, слід відзначити необхідність удосконалення законодавчої, інформативно-правової та нормативної бази як страхування, так і перестрахування.

В Україні поки що не сформована необхідна законодавча база, яка б регулювала перестрахування. У статті 11 Закону України «Про страхування» є лише одне визначення перестрахування, яке, на нашу думку, неповне і не враховує відносин вторинного перерозподілу ризиків. В законі сказано, що страховику дозволяється перестраховувати ризик повністю або частину його. Більшість спеціалістів вважають за доцільне передавати перестраховику лише частину відповідальності. В протилежному випадку страховик, по суті, перетворюється в брокера. В Законі України «Про страхування» нема визначення договору перестрахування, не вказано чим він відрізняється від страхового договору.

Проведене дослідження сучасного стану перестрахування в Україні доводить, що перестраховувальна діяльність в країні є невід'ємним сегментом страхового ринку. Найбільше вітчизняні страховики застосовують перестраховувальні операції в майновому страхуванні та страхуванні відповідальності, що в цілому відображає загальні тенденції страхового ринку. За результатами дослідження зроблено висновок, що саме перестраховики-нерезиденти сплачують більшу частку всіх виплат за договорами перестрахування в порівнянні з вітчизняними перестраховиками, що свідчить про накопичення певного досвіду в країні в проведенні перестраховувальних операцій. Але водночас така тенденція є і доказом необхідності вітчизняними страховиками передавати великі ризики за кордон, що пояснюється недостатньою місткістю страхового ринку України.

На нашу думку, перестрахування як вид діяльності повинно здійснюватись професійно, з дотриманням певних вимог, норм і підлягати ліцензуванню.

Узагальнюючи розгляд основних проблемних аспектів вдосконалення перестрахувальної діяльності в Україні, можна зробити висновок про необхідність створення законодавчих та економічних умов розвитку перестрахування й адаптації його до міжнародного перестрахування.

Вирішення вищевказаних актуальних проблем сприятиме розвитку перестрахувальної діяльності в Україні та створення цивілізованого перестрахувального ринку.

Швидше за все, зі зростанням обсягів страхового ринку і, отже, обсягів перестрахувальних операцій, економічні реалії змусять розробити таку нормативну базу. Наразі на підставі прогнозів розвитку страхового ринку можна передбачити, що необхідність створення повного правового забезпечення перестрахувальної діяльності гостро постане приблизно через 1-3 роки.

перестрахування ринок україна правовий

Список використаних джерел

Конституція України. -К.: Видання Верховної Ради України, 1996. - 120с.

Про страхування: Закон України від 07.03.1996., №85/96-ВР (зі змінами та доповненнями)

Про затвердження Порядку та вимог щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента: Постанова КМУ від 04.02.2004, № 124

Про схвалення Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року: Розпорядження КМУ від 23.08.2005, №369-р (зі змінами та доповненнями)

Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 28.08.2003., №40 (зі змінами та доповненнями)

Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник. - К.: ЦУЛ, 2002 - 208 с.