Роль банківських установ при наданні безготівкового розрахунку в Україні

За чисельністю банкоматів лідерами серед банків є Приватбанк, Промінвестбанк та "Аваль", які встановили більше половини всіх банкоматів. Темпи приросту кількості банкоматів цих банків у 2005 р. становили відповідно 139.5% (678 штук), 39.8% (210 штук) і 109.1% (325 штук). На групу банків, які встановили на кінець 2005 року понад 50 банкоматів (Додаток Б), припадає 85% усіх функціонуючих в Україні банкоматів.[33]

Динамічніше за всіх (з банків, що встановили понад 50 банкоматів) у 2005 році розвивав свою банкоматну мережу Укргазбанк, який збільшив кількість встановлених банкоматів більш як у 4 рази (до 140 штук), що дало йому змогу в цьому рейтингу переміститися з п'ятнадцятої позиції відразу на восьму. Як і в 2002 році, зберегли високі темпи приросту кількості банкоматів і більш ніж подвоїли їх у 2005 році Укрсоцбанк (168.6%), Експрес-банк (167.5%), Правекс-банк (140.5%) та Укрсиббанк (132.1%).

Дев'ять банків встановили від 30 до 50 банкоматів. Це, зокрема, Морський транспортний банк (48 штук), Кредитбанк (46), ВАБанк (45), Укр-промбанк (45), Кредитпромбанк (38), "Південний" (37), "Хрещатик" (36). Донгорбанк (33), "Кредит-Дніпро" (32 штуки).

В останні роки багато українських банків стали надавати держателям платіжних карток на своїх банкоматах широкий комплекс додаткових послуг, таких як оплата послуг операторів мобільного зв'язку, наперед оплачені послуги операторів міжнародного зв'язку, послуги інтернет-провайдерів, страхувальників, комунальні платежі тощо. Водночас до сьогодні банки, хоча й закуповували банкомати з депозитною функцією (приймання готівкових коштів), практично не виконували її і не надавали такої послуги клієнтам.

Утім, деякі банки вже оголосили про початок тестування зазначеної функції, підготовку до її застосування в межах власних -- для використання своїми працівниками -- та вивчення попиту потенційних клієнтів. Основна послуга, яка стане доступною клієнтам завдяки депозитним банкоматам, -- це поповнення карткового рахунку. Залежно від типу банкомата готівка може вноситися покупюрно або з використанням конверта (гроші вкладаються у конверт, який зберігається в банкоматі до інкасації, а потому банк зараховує їх на рахунок). Банкомати, які приймають готівку купюрами, технологічні та дорожчі, ніж їх "конвертні" аналоги, тож банки, вірогідно, швидше розпочнуть надання депозитних послуг саме з використанням "конвертних" банкоматів. Упровадження "покупюрних" банкоматів потребує більше часу для вирішення питань, пов'язаних зі скануванням і розпізнанням купюр та сертифікацією цієї функції, але й переваги цих банкоматів очевидні: перевірка справжності купюр, майже миттєве поповнення рахунку тощо.

На ринку еквайрингу безумовним лідером за числом встановлених платіжних терміналів є Приватбанк, частка якого на 01.01.2006р. сягала близько 53%. Та загалом, оскільки протягом 2005 року загальний приріст кількості платіжних терміналів Приватбанк становив лише 3.3% (438 штук), його питома вага на ринку платіжних терміналів зменшилася на 9% (із 62 до 53%). Це свідчить не так про зміну пріоритетів банку, як про те, що навіть найбільші гравці карткового ринку повинні зважати на необхідність значних інвестицій, яких вимагає робота, пов'язана з ЕМV-міграцією [31].

Серед банків, які у 2005 році встановили понад 200 платіжних терміналів, найдинамічніше розвивав цей напрям діяльності (як і банкоматну мережу) Укргазбанк (Додаток Г), котрий більш як у чотири рази збільшив кількість встановлених терміналів (до 228 штук). Примітні темпи приросту кількості платіжних терміналів у 2005 році мали Імексбанк (151%), Укрексімбанк (91.5%), Перший український міжнародний банк (65.8%), «Аваль» (54%).

Із загальної кількості платіжних терміналів на кінець 2005 року 16 837 одиниць (63,7%) застосовувалися як торговельні -- для здійснення платежів за товари та послуги у торговельно-сервісній сфері. Слід зазначити, що торговельним еквайрингом займаються переважно банки, які є лідерами з емісії платіжних карток і які в змозі вкладати значні інвестиції у цей напрям діяльності. Проте не можна не відмітити й наявність цілком успішних з точки зору саме торговельного еквайрингу локальних проектів, реалізованих деякими банками. Кількість торговельних терміналів, установлених цими банками на підприємствах торгівлі та послуг, сягає в окремих випадках до 90% від загальної кількості термінального обладнання. Такі проекти втілено, зокрема, Імексбанком, МТ-банком, Морським транспортним банком, Укрсиббанком, банками "БІГ Енергія" та "Південний".

Характеризуючи інфраструктуру обслуговування карток, необхідно сказати також про імпринтери, що встановлюються банками на підприємствах торгівлі та сервісу і використовуються ними для видачі готівки. Лише дванадцять банків володіють імпринтерами в кількості понад 100 одиниць. За числом установлених імпринтерів переважають три банки, частка яких сягає 87.5% від усіх пристроїв. Приватбанк за станом на 01.01.2006 р. встановив 23 066 імпринтерів (його частка на ринку -- 72.1%), "Аваль" -- 3 533 (11.1%), Промінвестбанк -- 1 392 (4.4%). Інші банки на кінець 2003 року налічували менш як по 1 000 імпринтерів, і їх частка в загальному обсязі незначна. Загальна кількість встановлених банками торговельних імпринтерів на 01.01.2006 р. становила 22 221 штук (69.5%). [32]

Підсумовуючи викладене вище, слід зазначити, що динаміка розширення інфраструктури приймання карток у торгівлі та сфері послуг протягом 2003 року була значно нижчою, ніж темпи збільшення банками емісії платіжних карток. Основні свої зусилля та інвестиції банки спрямували на забезпечення необхідної інфраструктури для організації видачі готівкових коштів держателям карток. Але не розвиваючи інфраструктуру їх приймання у торговельно-сервісній мережі, не можна досягти головної мети -- збільшення обсягів безготівкових розрахунків платіжними картками.

безготівковий платіжний оборот розрахунок україна

Розділ 3. Шляхи удосконалення та перспективи розвитку безготівкового платіжного обороту в Україні

3.1 Концептуальні підходи до вдосконалення управління ринком карткових продуктів та перспектива розвитку в Україні

Сьогодні перевага надається максимально зручним для клієнта банківським продуктам. Одним із таких продуктів є картки миттєвого випуску. Завдячуючи простоті, мінімальним затратам часу (10-15 хвилин) і коштів, миттєві картки стають привабливими для клієнтів. У липні 2003 року Приватбанк першим запропонував унікальну технологію миттєвого випуску пластикових карток -- картку "Миттєва", яка викликала велику зацікавленість із боку клієнтів. Зауважимо, що одним із актуальних та найважливіших наших завдань є боротьба з картковим шахрайством, щорічні збитки від якого, за оцінками Association of Certifield fraund, зростають у всьому світі в середньому на 20% (за 2001-2002 рр. офіційно опротестовані угоди в усьому світі оцінюються у 4-5 мільярдів доларів США). Одним із напрямів боротьби з шахрайством є перехід з випуску карток на магнітній стрічці до чіпових карток {банки -- члени МПС VISA та MasterCard планують здійснити перехід на чіпові картки до 2005 року). Міграція безготівкових платежів на ЕМV-технології, тобто перехід на чіпові (мікропроцесорні) картки, дасть змогу підвищити безпеку трансакцій, втілити програми лояльності для різноманітних сегментів клієнтів. Чіпові картки зручно також використовувати у вигляді електронного гаманця та втілювати у спільних продуктах у найнезвичніших галузях: використанні пластикових карток для оплати таксофонів, парковці автомобілів тощо. Приватбанк одним з перших в Україні ініціював впровадження мікропроцесорних технологій і найближчим часом планує почати емісію та обслуговування чіпових карток. [23]

Продовжують активно розвиватися інтернет-технології. У липні 2003 року Приватбанк запровадив унікальний для українського і світового ринку проект, у рамках якого власники міжнародних карток VISA та MasterCard, емітованих Приватбанком, можуть підключитися до системи інтернет-банкінгу "Приват 24" через мережу банкоматів по всій Україні.

Перспективним напрямом є також нова технологія, запушена у пілотному режимі платіжною системою VISA разом із Приватбанком у березні цього року. У власників пластикових карток з'явилася нова можливість переказувати кошти безпосередньо з картки на картку як у безготівковому вигляді, так і готівкою. Інтерес для клієнтів полягає в тому, що переказ може здійснюватися готівкою, у будь-яку країну світу, у будь-якій валюті, за мінімальним тарифом терміном не більше трьох днів.

Необхідно також звернути увагу на початок реалізації українськими банками технології поповнення коштів на карткових рахунках через банкомати. Окрім того, у США сьогодні популярною є технологія cash-back, тобто видача невеликих сум готівки власнику картки у магазинах. Показники технології досить цікаві, вони спрощують обслуговування карткового рахунку і є перспективними для розвитку на українському ринку.

Нині ринок пластикових карток розвивається в основному за рахунок зарплатних проектів. Проте все більше банків оголошують про початок споживчого кредитування через пластикові картки. При цьому пластикові картки стають якісно новим продуктом, який завдяки зарплатним проектам може набути швидкого поширення серед населення. Тому "проривним" напрямом розвитку ринку пластикових карток може стати освоєння банками кредитних карток. Частка кредитних карток сьогодні на ринку нашої країни незначна, тоді як у розвинутих країнах кредитні картки становлять досить значну частину карткового бізнесу. Вони фактично є одним з варіантів споживчого кредитування. Очевидно, такі картки користуватимуться підвищеним попитом у нерозбещеного банківськими кредитами населення нашої країни. [27]

Багато банків випускають кредитні картки вже давно, однак пропонують їх тільки своїм високопосадовим співробітникам чи корпоративним клієнтам. Така позиція пояснюється дуже просто: у випадку неповернення кредиту гарантом по ньому є банк. Системи оцінки ризиків при кредитуванні населення за допомогою пластикових карток мають лише поодинокі банки. Тому бурхливого зростання цього ринку не спостерігається. Якщо не брати до уваги картки, за якими видаються кредити на придбання побутової техніки, можна сказати, що сегмент реальних кредитних карток розвивається повільно. Приватбанк визначив для себе основні напрями розвитку кредитування за пластиковими картками в Україні (кредитування під заробітну плату, кредитування пенсіонерів, кредитування фізичних осіб за картками високого класу (Classik і вище), що дало змогу охопити практично весь сегмент клієнтів -- власників пластикових карток. Нині банк також працює над збільшенням частки кредитних карток та поліпшенням сервісу, що надається. Серед нових напрямів розвитку кредитних карток Приватбанку можна відзначити залучення до кредитних карткових продуктів клієнтів, котрі ще не стали власниками карток. У цьому році розроблено і запроваджено цікавий для клієнтів продукт -- депозитно-кредитна картка "Комбі". Кредит встановлюється на картку залежно від розміру депозиту, і клієнт може користуватися коштами, не втрачаючи при цьому відсотків за депозитом. [25]

Слід зазначити також, що тенденція до зростання кількості емітованих пластикових карток в Україні свідчить про те, що наприкінці 2006 року їх кількість може сягнути 9--10 мільйонів штук, в основному за рахунок втілення зарплатних проектів. Тому велику увагу банки повинні приділяти:

- розвитку інфраструктури обслуговування карток (банкоматної та POS-термінальної мережі, процесинговим центрам тощо);

- розширенню функціональних можливостей карток, банкоматів та POS-терміналів;

- зниженню ставок інтерчейнджу, що дасть змогу підвищити привабливість еквайрингової мережі для торговельних підприємств та відповідно збільшити безготівковий оборот.

Незначне збільшення кількості трансакцій у торговельно-сервісній мережі можна частково пояснити роз витком експрес-кредитування, яке в 2003 році почали здійснювати деякі банки за допомогою платіжних карток. Загалом же картковий ринок уже кілька років поспіль не в змозі зрушитись у бік безготівкових платежів, оскільки він на 80--90% сформований за рахунок зарплатних проектів. Така ситуація не вигідна ні держателям карток, ні банкам і торговцям. Банкам зазначені операції особливих прибутків не приносять, оскільки в рамках зарплатних проектів комісія з отримуваних в банкоматі грошей не стягується. Ці проекти розглядаються банками як додаткова послуга великим корпоративним клієнтам. Істотні прибутки зарплатні проекти можуть приносити лише за високого рівня заробітної плати на підприємстві, відсутності додаткових витрат (наприклад, на встановлення нових банкоматів) або використання схем щодо оптимізації роботи. Здебільшого ж банки мають незначний зиск -- до 1 %, який стягується з роботодавця. [27]

Проблема полягає в тому, що держателі карток, виданих у рамках зарплатних проектів, не мають додаткових стимулів для їх використання як платіжного засобу. Ще два-три роки тому основний вихід із тупикового шляху розвитку ринку карток аналітики вбачали у широкому розповсюдженні кредитних карток. Однак досі їх кількість обчислюється десятками тисяч. Картки стануть реальним платіжним засобом тільки тоді, коли громадяни придбаватимуть їх свідомо, коли їх не нав'язуватимуть клієнтам у рамках зарплатних проектів. Нормального рівня розвитку цей бізнес досягне лише за умови, що більшість карток стануть кредитними, причому продаватимуться за значно нижчими тарифами, і клієнти зможуть користуватися "пільговим періодом", протягом якого можна повернути кредит без сплати відсотків до введення "пільгового періоду" банки поки що не готові, насамперед з економічних причин та через відсутність необхідного законодавства, яке б належно захищало права кредиторів. Багато українських банків виявляє інтерес до роботи з кредитними картковими продуктами, однак їх стримують брак досвіду і високі кредитні ризики. Відсутність масового ринку кредитних карток в Україні значною мірою пояснюється браком інституту кредитного бюро та пов'язаної з ним практики створення й застосування кредитних історій і систем оцінки кредитоспроможності позичальників -- держателів карток.

Утім, про повноцінний розвиток ринку платіжних карток за підсумками 2005 року наразі говорити зарано, оскільки картки ще не стали для населення реальним платіжним засобом. Хоча обороти з їх використанням у торгово-сервісній мережі збільшилися ледве чи не вдвічі протягом минулого року.

Робота платіжних систем в Україні засвідчує, що картки в основному використовуються для отримання готівки, тому надзвичайно важливою є державна підтримка карткового бізнесу - створення необхідних умов для поліпшення структури грошового обігу за рахунок масових безготівкових платежів із використанням карток і скорочення частки готівкових розрахунків.

З метою вирішення проблем, пов'язаних із розвитком систем масових безготівкових платежів з використанням платіжних карток, міжвідомчою робочою групою з питань розвитку безготівкових розрахунків в Україні при Державній комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом у 2003 році розроблено проект Державної програми розвитку масових безготівкових розрахунків в Україні та заходів щодо її виконання. [25]

Реалізація передбачених програмою заходів сприятиме поліпшенню структури грошового обігу в Україні за рахунок розбудови масових безготівкових платежів з використанням платіжних карток і скороченню частки готівкових розрахунків, створенню прозорої фінансової системи, залученню через банківську систему в загальногосподарський обіг значних ресурсів (готівкових коштів громадян та юридичних осіб), забезпеченню поступового переходу населення на безготівкові розрахунки, зменшенню витрат Національного банку та держави на підтримку готівкового обігу.

3.2 Впровадження нетрадиційних послуг в сфері безготівкового розрахунку

Протягом останнього десятиріччя у світі активно формується інформаційне суспільство: дедалі більше розвиваються обчислювальні та інформаційні системи (мережі) -- унікальний симбіоз комп'ютерів, телекомунікаційної мережі та сучасних систем передачі інформації (електронний обмін інформаційними потоками). Новітні технології широко запроваджуються і в Україні. Швидкими темпами відбувається входження країни до всесвітньої мережі Інтернет. [27]

Послуга інтернет-банкінгу з'явилася в середині 1990-х років, коли багато фінансових інститутів (і першими серед них -- банки) для надання послуг почали використовувати можливості Інтернету. Зі зростанням інтересу клієнтів до інтернет-банкішу зростатимуть і витрати банків на упровадження нових технологій. Так, якщо у 2001 році витрати європейських банків на впровадження і підтримку інтернет-систем становили 489 млн. доларів США, то у 2004 році вони сягнуть уже 1.392 млрд. доларів. Передбачається, що найбільше коштів на ці цілі витратять англійські, французькі та німецькі банки.

Згідно із прогнозом, у 2007 році порівняно з 2004-м кількість користувачів мережевих банківських послуг подвоїться і сягне 130 млн. [37]

Інтернет-банкінг: нові реалії банківського бізнесу. Власне, організація переказування її грошових коштів від одних суб'єктів до інших і є першою функцією банків. Але останнім часом для забезпечення платежів між сторонами банки надають клієнтам можливість доступу до своїх рахунків прямо через Інтернет. Інтернет-банкінг -- це можливість здійснення клієнтом усіх стандартних операцій (крім операцій з готівкою) в офісі банку через Інтернет, а саме: отримання в електронному вигляді виписки з рахунку, інформації про платежі в режимі реального часу, переказування коштів на будь-який рахунок в іншому банку, здійснення за спеціальними шаблонами комунальних платежів, купівлі / продажу іноземної валюти, а також можливість брати участь у торгах на фондових ринках. У деяких банках клієнти можуть отримувати кредит і страхувати депозити. Тобто Інтернет-банкінг передбачає дистанційне управління банківськими рахунками. [40]

Отже, Інтернет-банкінг е найбільш динамічним та представницьким напрямом фінансових рішень в Інтернеті. Не дивно, що сьогодні під поняттям "Інтернет-банкінг" розуміють дещо більше, ніж просто дистанційне управління рахунком. Це один із різновидів так званого домашнього банкінгу (home banking), який становить технологію віддаленого банківського обслуговування -- без відвідування банківського офісу.

Віддалений банківський сервіс удома розпочався ще у 1980-ті роки з телефонного банківського обслуговування. Потім з'явилися відповідні послуги з використанням персонального комп'ютера І прямого підключення до банківських серверів -- так званий РС- банкінг (система "Клієнт -- банк").

Але між системами РС-банкінгу та інтернет-банкінгу існують відмінності. Так, при РС- банкінгу клієнт за допомогою комп'ютера і модему з'єднується через модемний пул зі спеціальною банківською системою для керування своїм рахунком. На комп'ютері клієнта обов'язково має бути встановлене відповідне програмне забезпечення. Серйозною перевагою інтернет-банкінгу перед системою "Клієнт -- банк" є те, що замість спеціалізованих програм використовується стандартний інтернет-броузер. Клієнту не треба купувати і встановлювати будь-яке програмне забезпечення -- досить отримати в банку "ім'я (логін)" з паролем для входу в систему та дискету (смарт-картку чи інший засіб) з ключем для електронно-цифрового підпису своїх розпоряджень. Як правило, клієнт працює через звичайний веб-браузер і може ввійти у систему з будь-якого віддаленого терміналу, підключеного до Інтернету. Для цього користувачу достатньо, як правило, ввести на сайті банку лише свій "логін" та пароль.

Головна проблема інтернет-банкінгу -- процедура внесення та отримання готівки. Тобто клієнти позбавлені можливості отримувати послуги з касового обслуговування, що в умовах України е суттєвим недоліком. Якщо банк "напіввіртуальний" (тобто надає послуги через Інтернет і географічно реально присутній за місцем реєстрації), то цю незручність легко подолати, відвідавши реально банк.

Електронна торгівля в усьому світі інтенсивно розвивається. Обсяг електронних продажів товарів та послуг, за різними джерелами, становив у 2005 році близько 250 млрд. доларів США.

Торгівля через Інтернат за своєю природою інтернаціональна. Поки що найбільше використовують її США, Японія та країни ЄС.

Зі вступом України до Світової організації торгівлі ми отримаємо можливість вийти на глобальний ринок електронної торгівлі. Але для цього необхідно узгодити міжнародне торгове законодавство з національним та прийняти ряд законів, які регулюватимуть електронні фінансові послуги в нашій країні.

Інтегрування України у світові ринки шляхом участі в електронній торгівлі сприятиме зниженню невиробничих витрат в економіці, вивільнить певні ресурси для економіки країни.

Першочерговим заходом щодо впровадження електронної торгівлі в Україні має стати формування правової бази для ведення торгових операцій з використанням інформаційних технологій.

Електронна комерція, безумовно, розвиватиметься, проте на цей процес істотно впливатиме фактор платоспроможності населення.

Платіжними засобами в інтернет-комерції (інтернет-магазині) є банківські картки міжнародних платіжних системи VISA, Europy. Широке застосування можуть набути б Інтернет-комерції і картки Національної системи масових електронних платежів, які оснащені чіп-модулями та забезпечують високий ступінь захисту від шахрайства порівняно з картками із магнітною смугою.

Україна сьогодні широко освоює інтернет-технології глобальних комп'ютерних систем та інтернет-банкінгу зокрема. Однак із ряду причин, головна з яких -- відсутність базового законодавства, що регулює роботу юридичних осіб у всесвітній мережі, цей процес не набув належного розвитку. Для прикладу: в Росії на розгляд Державної Думи подано більше 10 законопроектів, спрямованих на створення безпечної інтернет-комерціїта недопущення шахрайства у цій сфері.[27]

Серед банків країн колишнього СРСР систему інтернет-банкінгу першим запропонував російський Авто-банк у 1998 році. В Україні експлуатацію цієї системи започаткував Міжнародний комерційний банк у середині 2000 року. Проект було погоджено з Національним банком України, який уперше дозволив використовувати систему в експериментальному режимі.

Слід зазначити, що саме НБУ керує процесом створення електронних платіжних систем, а також законодавчої бази для розвитку електронної комерції і банківських інтернет-послуг в Україні.

За прогнозами аналітиків. 2006--2007 роки можуть стати в Україні роками широкого впровадження послуг через Інтернет-банкінг, оскільки прийняті в червні минулого року закони України "Про електронні документи та електронний документообіг" і "Про електронний цифровий підпис" створять умови для широкого розвитку інтернет-банкінгу в Україні.

Банки вже 10 років використовують електронний цифровий підпис у системі міжбанківських електронних платежів та програмах, що забезпечують функціонування зв'язку "Клієнт -- банк". Вони накопичили певний досвід, який дає їм змогу без особливих труднощів реалізувати в банківській системі норми зазначених законів. [40]

3.3 Оцінка можливостей та практичні пропозиції щодо використання зарубіжного досвіду використання безготівкового платіжного інструментів

Оскільки питання контролю за платіжними системами все частіше звучать у міжнародному контексті, у світі дедалі ширшого розмаху набуває обговорення основоположних принципів, за якими такий контроль має здійснюватися на практиці.

На початку дев'яностих років Банк міжнародних розрахунків оприлюднив "Звіт Ламфалуссі", який містин перелік мінімальних стандартів для систем клірингового розрахунку, їх було розвинуто в опублікованих у січні 2001 року Комітетом із платіжних і розрахункових систем (CPSS) цього ж банку "Основних принципах для системно значущих платіжних систем", де сферу застосування стандартів було поширено на всі платіжні системи, незалежно від їх організаційної структури. В останньому документі з'явилося поняття "системно значущої платіжної системи'' -- такої, що може стати джерелом руйнування всієї фінансової системи або середовищем для поширення її руйнування. Документ визначив базові принципи, за якими мають створюватися і функціонувати системно значущі платіжні системи, та основні функції центрального банку в сфері контролю за ними.[41]

У січні 2001 року центральні банки "Групи десяти" та Міжнародна організація комісій із цінних паперів (ІО5СО) розробили рекомендації стосовно організації, безпеки й моніторингу систем, які здійснюють розрахунки за операціями з цінними паперами, а в червні 2003 року Європейський центральний банк оприлюднив документ "Стандарти контролю за системами роздрібних розрахунків в євро", згідно з яким уже згадані "основні принципи" поширювалися також на ті платіжні системи, котрі, хоча й не були системно значущими, суттєво впливали на економіку країн єврозони.

Останнім часом відповідні контрольні механізми запроваджуються у сфері електронних грошей. Свідченням тому -- документи Європейського центрального банку "Доповідь про електронні гроші" (серпень 1998 року), де міститься низка мінімальних вимог до систем розрахунків електронними грошима, та "Досягнення безпеки в системах розрахунків електронними грошима" (травень 2003 року). Європейським парламентом та Радою Європейського Союзу у 2000 році прийнято директиву 2000/46/ЄС про започаткування та здійснений діяльності установами - емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними.

Контроль за платіжними системами Нідерландів покладено на відповідний структурний підрозділ центрального банку, який разом із підрозділами аналізу діяльності платіжних систем і розробки політики утворюють Департамент політики платіжних систем. [28]

Повноваження і завдання Банку Нідерландів у сфері контролю за платіжними системами зафіксовано в національному законодавстві. У статтях 3 та 4 Закону про Банк Нідерландів зазначено, що центральний банк має сприяти стабільності фінансової системи і безперебійному функціонуванню платіжних систем. Ці положення цілком відповідають нормам статті 22 Статуту ЄСЦБ, яка ставить таке ж завдання перед Європейською системою центральних банків.

Банк Нідерландів використовує як безвиїзний метод контролю (отримання і аналіз важливої інформації, періодичні зустрічі з системними операторами та керівними органами платіжних систем тощо), так і перевірки на місцях.

Для здійснення аналізу певної платіжної системи створюються робочі групи за напрямами: правові питання, управління ризиком, операційна надійність, Групи складаються із фахівців підрозділу контролю за платіжними системами, інших підрозділів центрального банку та працівників самої платіжної системи.

Звіт про проведену роботу з висновками і пропозиціями надається Правлінню банку, ЄЦБ та оприлюднюється у квартальному звіті Банку Нідерландів. [24]

Розуміння тенденцій розвитку платіжних систем Європи, зокрема Нідерландів, допоможе в роботі над побудовою української платіжної системи, сприятиме визначенню пріоритетів ЇЇ розвитку та контролю за нею.

Розробляючи та вдосконалюючи систему роздрібних платежів, необхідно зважати на європейські тенденції до скорочення обігу чеків, їх заміни платіжними картками і прямими переказами, а також врахувати передумови, що сприяли широкому використанню платіжних карток. Перші кроки до законодавчого і нормативного врегулювання питань розрахунків платіжними картками в Україні вже зроблено: прийнято Закон "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", на виконання якого Національний банк розробив ряд відповідних нормативно-правових актів. Проте, щоб забезпечити ефективність "карткових" розрахунків, слід істотно вдосконалити їх нормативно-правову основу. Зокрема, необхідно врегулювати питання захисту інтересів клієнтів та емітентів, встановити межі відповідальності держателя картки в разі неавторизованого платежу, розв'язати цінові проблеми та стимулювати розвиток інфраструктури приймання карток.

Висновки

Функціонування фінансово-кредитної системи будь-якої країни неможливе без ефективної дії банківської системи. Обслуговування платіжного обороту одна з традиційних сфер банківських послуг. Ефективне функціонування економіки в цілому так і кожного суб'єкта господарювання, зокрема, залежить від організації безготівкових розрахунків у господарському обороті.

Незважаючи на те, що в останні роки в Україні дуже великих розмірів досягай операції з готівкою, основними та найбільш перспективними, на що вказує міжнародний досвід, є безготівкові розрахункові операції.

Нормативно-правове регулювання безготівкового обороту здійснюється за Інструкцією НБУ "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 21.01.2004 року № 22 , яка встановлює загальні правила, форми і стандарти банків та інших юридичних та фізичних осіб у грошовій одиниці України на території України, що здійснюється за участю банків.

Треба сказати, що готівковий грошовий оборот головним чином залежить від вибору клієнтами-учасниками форм безготівкових розрахунків. Тому банки повинні активно розробляти нові види розрахунків, пропонувати їх своїм клієнтам, залучаючи таким чином до участі у безготівковому обороті.

Користуючись зарубіжним досвідом багато комерційних банків зараз пропонують своїм клієнтам нову послугу - розрахунок за допомогою платіжних карток. Але на сучасному етапі банки рідко мають власні картки, а, в основному, використовують картки міжнародних платіжних систем для розрахунків юридичних та фізичних осіб.

Зважаючи на ці реалії, НБУ створює Національну систему масових електронних платежів, покликану усунути основні перешкоди на шляху запровадження справді масової платіжної системи.

На сучасному етапі головне завдання - якомога швидше поширити систему, а саме:

- активно залучити громадян до користування можливостями НСМЕП;

- фінансувати розбудову широкої інфраструктури системи (у торгівлі, сфері послуг на транспорті тощо);

- створити нову та доопрацювати наявну нормативну базу;

- забезпечити цій справі широку державну підтримку.

Великі перспективи НБУ вбачає також у впровадженні електронної комерції. Сучасні клієнти з картками НСМЕП матимуть змогу користуватися послугами Інтернет-магазинів, отримувати банківські послуги та сплачувати комунальні платежі через Інтернет.

Цей проект є дуже перспективним, але й дуже складним для втілення його в життя. На сьогоднішній час існує багато перешкод, які необхідно подолати для того, щоб проект почав ефективно функціонувати. Перш за все, потрібно покращити макроекономічну ситуацію в країні, тобто покращити рівень життя населення. Лише коли у населення підвищиться рівень доходів та з'являться вільні кошти, тоді банки можуть розраховувати на ці кошти і на те, що платежі будуть здійснюватися не готівковим шляхом, а через платіжні картки.

По друге, до проекту потрібно залучити якомога більше підприємств, установ, організацій у сфері торгівлі та надання послуг, тому що саме вони є тим ланцюгом у системі, який буде безпосередньо приймати до оплати розрахункові картки. А для цього необхідно забезпечити їх системою терміналів для обслуговування системи, що потребує, у свою чергу, великого вкладання коштів. Лише при наявності всіх цих умов система зможе працювати та розвиватися.

Отже, удосконалення системи безготівкового обігу буде сприяти здійсненню конкретних вимог, які обумовлені інтересами розвитку економіки. Головна з них - забезпечувати своєчасне отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним продукцію, надані послуги, чим сприятиме прискоренню обігу оборотних коштів у розрахунках..

Список використаних джерел

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. - К.: Преса України, 1997. - 80 с.

2. Закон України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 №679 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності (комп'ютерна правова система ЛІГА: ЗАКОН, Професіонал).

3. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р. №2121 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності (комп'ютерна правова система ЛІГА:ЗАКОН, Професіонал).

4. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. - № 996 - XIV (зі змінами та доповненнями)

5. Закон України “Про обіг векселів в Україні” від 05.04.2001 р. № 2374-III (зі змінами та доповнення)

6. Постанова Правління Національного банку України “Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України” від 19.02.2001 р. № 69

7. Постанова Правління Національного банку України “ Про затвердження інструкції з організації емісійно-касової роботи в територіальних управліннях Національного банку України ” від 09.04.2001р.№310

8. Постанова Правління Національного банку України “Зміни до ін-струкції №1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України” від 01.08.2001р. №309

9. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004 р. № 22

10. Положення “Про порядок здійснення банком операцій з векселями в національній валюті на території України”, затверджене постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 р. № 508

11. Інструкція № 337 про касові операції в банках України, затверджена постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003р. № 309

12. Програма вдосконалення організації готівкового обігу національної валюти в України на 2004 -2008 рік , затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р.№ 18

13. Азаренкова Г.М. Бухгалтерський облік: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. Знання 2004 р.

14. Азаренкова Г.М. Вплив портфеля цінних паперів банків України на їхні доходи: ознаки взаємозалежності: Вісник Національного банку України. - 2004 р. - №10. - С.23-25.

15. Азаров М.В., Янчуков В.І. Регіональна система масових електронних платежів // Вісник Національного банку України. - 1998. - №11. - С. 49 - 50.

16. Андрійчук В.М. Виходимо у світ через Інтернет //Вісник Національного банку України. - 2002. - №1. - 49 с.

17. Банківське право України: Навчальний посібник. Кол. авт.: Жуков А.М., Іоффе А.Ю., Кротюк В.Л., Пасічник В.В., Селіванов А.О. та ін. / За заг. ред. А.О. Селіванова - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000. - 384 с.

18. Брегеда О. Місце банківських послуг в інтернет-просторі України // Вісник Національного банку України . - 2001. - № 6. - С. 23-25

19. Бейт М. VISA в Україні // Вісник Національного банку України. - 2000. - №1. - С.12 - 14.

20. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Посібник - К.: Видав. Центр “Академія”, 2001. - 320 с.

21. Васюренко О.В. Банківські операції: Навчальний посібник. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. - 243 с.

22. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. - 4-те вид., перероб. І доп. - К.: Знання, 2004. - 324с. - (Вища освіта XXI століття).

23. Дубілет О. Перспективи розвитку карткових продуктів // Вісник НБУ - 2003. - № 10. - С. 11-13

24. Єрьоміна Н.В. Банківські інформаційні системи: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ,2000. - 220 с.

25. Заброцька О. Пластикова картка як інструмент платіжної системи // Вісник Національного банку України. -2003. - №5. - С. 31 - 33.

26. Корбі С. Безготівкові розрахунки та шляхи вдосконалення їх - банківська справа, 2002 р. № 1 с. 49

27. Меджибовська Н. Банківські сервери в Інтернеті //Вісник Націо-нального банку України . - 2002. - №5. - С. 38 - 39.

28. Міжнародні стандарти контролю за платіжними системами // Вісник НБУ.-2005.-№ 12.-С.50-52

29. Новак І.М. Системи розрахунків у реальному часі //Вісник Національного банку України. - 2004. - №3. - С. 39 - 40.

30. Омельчук Л. Стан міжбанківських розрахунків, що здійснювалися через СЕМП НБУ в 2003 році // Вісник НБУ.-2004.-№ 3.-С.28-30.

31. Проблеми роботи банків із векселями. // Вісник НБУ.-2003.- № 10.-С.49-53.

32. Решетніков П. Досвіт використання інформаційних технологій у банківській сфері // Вісник НБУ.-2004.- № 4.-С.40-43

33. Савін К. Платіжні картки як сучасний інструмент банківського маркетингу //Банківська справа. - 2004. - № 1. - С. 40 - 46.

34. Савченко А. Національна система масових електронних платежів на етапі пілотного проекту //Вісник Національного банку України. - 2005.- №11. - С. 13 - 15.

35. Савченко А., Кравець В. Розвиток платіжної системи України за десятиріччя //Вісник Національного банку України.- 2003.- №5.- С. 10 - 12.

36. Савченко А. СЕП: Виповнюється перше десятиліття // Вісник НБУ.-2003.- № 10.-С.11-15.

37. Самко Н. Інтернет - банкінг в Україні: поступове наближення до світових стандартів //Обрій ПІБ. - 2004. - №6 (34). - С. 13.

38. Сокольська О., Шульга Н. Стратегічне та оперативне планування діяльності банку на ринку пластикових карток //Вісник Національного банку України. - 2002. - №9. - С. 44 - 46.

39. Харченко В. Підсумки діяльності банків України на ринку платіжних карток // Вісник НБУ.-2005.- № 4.-С.24-29

40. Шкудун Д. Моделювання роботи банку в системі електронних платежів // Вісник НБУ - 2003. - № 1. - С.41-43

41. Яременко Ю. Незамінні компоненти банківських послуг //Вісник НБУ. - 2003. - № - С. 22-23

Размещено на Allbest.ru