Кредити Світового банку умовно поділяються на проекти системні та інвестиційні. Призначені для реформування окремих секторів економіки чи фінансів кошти по системних проектах (реабілітаційна позика, кредит на розвиток підприємств, кредит на перебудову фінансового сектору) спрямовувалися безпосередньо до Державного бюджету і фактично були покриттям його дефіциту. До Державного бюджету спрямовувались також кредити від ЄС, Японії та позики від зарубіжних комерційних банків.

Значно менша частина кредитних ресурсів Світового банку відноситься до інвестиційних проектів (проект по насінництву, проект реабілітації гідроелектростанцій та інші). В основному на реалізацію цих проектів спрямовуються кредитні ресурси ЄБРР. Проте цей банк співпрацює переважно з приватним сектором України.

Потрібно відзначити, що зовнішні державні позичання використовувались здебільшого на поточні потреби, тобто на забезпечення стабільності грошово-кредитної системи, підтримку Державного бюджету та здійснення "критичного імпорту" (переважно енергоресурсів). І тільки невелика частина цих коштів спрямована безпосередньо на розвиток економіки. Значна питома вага реструктуризованої в державний борг заборгованості за енергоресурси свідчить про те, що скорочення їх споживання повинно бути однією з пріоритетних цілей структурної перебудови і технічного переозброєння економіки.

Нарощування державою зовнішніх боргів ускладнює і без того досить непросту ситуацію щодо виконання бюджетом боргових зобов'язань. Якщо на 2007 р. передбачалась питома вага видатків Держбюджету на погашення і обслуговування зовнішніх боргів 7,5%, на 2008 р. - 8%, то на 2009 р. - вже 12,3%. Отже, проблема обслуговування зовнішнього державного боргу в 2009 р. стоїть досить гостро. Тому для її вирішення потрібна була реструктуризація боргових зобов'язань.

Висновки

Проблемами банківської системи є: недостатній рівень капіталізації банків (оскільки незначна частка іноземного капіталу в загальній сумі сплаченого статутного капіталу комерційних банків викликана тим, що на сьогодні Україна є непривабливою для іноземних інвесторів); наявність значних кредитних ризиків та недостатня кількість реальних платоспроможних позичальників; відносно малі масштаби банківської системи (але обсяг кредитних вкладень постійно зростає. Так, за 2004 рік обсяги кредитних вкладень в реальний сектор економіки збільшились на 28%, в т.ч. на інвестиційні цілі - на 8,7%); недосконалість законодавчої бази; недостатній обсяг строкових депозитів у комерційних банках через все ще недостатній рівень довіри населення до банківської системи (разом з тим обсяг вкладів населення постійно зростає: 1998-2003 роки - в 10,7 рази, з початку 2004 - на 30%); складний фінансовий стан деяких великих банків, які у значній мірі зайняті обслуговуванням державного сектора економіки та державних програм; відсутність розвиненого фондового ринку, і, зокрема, ринку державних цінних паперів.

Головною метою грошово-кредитної та валютно-курсової політики є сприяння підтриманню високих темпів економічного зростання через забезпечення стабільності національної валюти, стабільності цін та підвищення ефективності функціонування банківської системи

Основними цілями грошово-кредитної та валютно-курсової політики уряду України на 2010 р. є:

- зростання кредитування реального сектору;

- зростання депозитів населення та підприємств;

- підвищення рівня прибутковості банківських операцій, орієнтація на доходи від кредитування і обслуговування реального сектора економіки;

- посилення контролю за дотриманням комерційними банками регулятивних норм;

- погашення державою реструктуризованої заборгованості перед комерційними банками;

- сприяння впровадженню нових банківських технологій та послуг, створення спеціалізованих банківських установ (Український банк реконструкції та розвитку, Земельний (іпотечний) банк);

- підтримання стабільності валютного ринку;

- збільшення міжнародних валютних резервів Національного банку за рахунок активної політики інтервенцій та ефективного використання кредитів міжнародних фінансових організацій;

- створення сприятливих умов для зовнішньоекономічної діяльності реального сектору та для залучення іноземних інвестицій в українську економіку.

Заходи грошово-кредитної та валютно-курсової політики на 2010 рік:

- запровадити дієву систему гарантування вкладів населення;

- регулювати грошово-кредитний ринок за допомогою відповідних монетарних інструментів;

- прийняти Закони України “Про фінансові операції”, “Про іпотеку” та “Про кредит”;

- продовжити співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями та отримати кредити від них, в т.ч. за програмою EFF;

- вирішити проблеми реструктуризації зовнішньої заборгованості;

- акумулювати всі валютні надходження Уряду (від міжнародних фінансових організацій, закордонних держав та приватизації від нерезидентів) на окремому банківському рахунку (для уникнення конвертації їх у гривні та створення при цьому додаткової гривневої ліквідності) і здійснення з цього рахунку зовнішніх проплат Уряду, інвестиційної діяльності та структурних реформ;

- викуповувати надлишкову пропозицію валюти на ринку з метою забезпечення стабільності валютного ринку і поповнення золотовалютних резервів.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність». (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 5-6, ст.30)

2. Гальчинський А. С. Теорія грошей. -- К.: Основи, 1999.

3. Єпіфанов А. О., Міщенко В. І., Гребник Н. І. Грошово-кредитна політика в Україні; тенденції та перспективи. // Фінанси України, -2003.- №9.

4. Жан -- Поль Бландіьєр. Валютний курс: його місце і роль у перехідній економіці.// Фінанси України, 2003, - №8.

5. Остапець А. І. Остапець Л. В. Банківська система України: стан і проблеми розвитку.// Фінанси України, 2003 - №8.

6. Вступ до банківської справи / Відп. ред. М. І. Савлук. -- К.: Лібра, 2001.--Розд. 2.

7. Косолапов А. Г. Грошово-кредитна політика -- гарант стабілізації економіки України // Фінанси України. -- 2000. -- № 7.

8. Долан Э, Д. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная полика СПб: Оркестр, 1997.

9. Закон України “Про банки і банківську діяльність“./ Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. --К., 2004. -- Вип.1.

10. Банківські операції / За ред. А. М. Мороза, К. -- 2003.

11. Національний банк і грошово -- кредитна політика: Підручник / За ред. А. М.Мороза , М. Ф. Пуховкіної. -- К. КНЕУ, 2002.

12. Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. К., 2001.

13. Костіна Н. І. Алексєєв А. А., Василик О. Д. Фінанси: система моделей і прогнозів. Навчальний посібник. -- К.: Четверта хвиля, 2001.- 304с.

14. Башнянін Г. І., Богиня Д. П., Загорський В. С. Національна грошова система і проблеми формування номінальної й реальної вартості грошей // Фінанси Україні. -- 2002.-.№1.

15. Стельмах В. С., Єпіфанов А.О., Гребеник Н.І., Міщенко В.І. Грошово- кредитна політика в Україні / Володимир Іванович Міщенко (ред.). -- К. : Знання, 2003. -- 306с.

16. Савченко А. Г. Макроекономіка: Підручник. - К.:Либідь, 2002.- С. 36 - 52.

17. Старченко В. Д. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій). - К.: Вид-во Європ. ун-ту (фінанси, інформ. системи, менеджмент і бізнес), 2003. - С. 12 - 21.

18. Сундаков А. Міжнародний валютний фонд і Україна Банківська справа №3 (9), 1999.

19. Стратегія економічного протекціонізму: концептуальні засади нової стратегії для України. - К.: Центр антикриз. дослідж., 2002.

20. Фельдерер Б., Хомбург Ш. Макроекономіка і нова макроекономіка: Підручник для студ. екон. фак. вузів / Е... Буровникова (пер.). -- К. : Либідь, 2001. -- 464с.

21. Хорошковський В. Кредити міжнародного валютного фонду: Навч. посіб. для студентів вузів. - К.: ТОВ "Літера", 2002. - 72 с.

22. Юшко С. В. Категорії валового і чистого доходу: їх історія та майбутнє // Економіка АПК. - 2004. - №1.

23. Ющенко В., Лисицький В. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. - К.: Скарби, 2001. - С. 203-227.

Размещено на Allbest.ru