Теперішнє становище банківської системи України можна характеризувати як ризикове щодо можливості потрапляння до пастки «швидкого зростання». Про це свідчать ознаки:

- зростання активів банківської системи в умовах досить високих відсоткових
ставок за кредитами не супроводжується адекватним збільшенням прибутку банків;

- навпаки, показник рентабельності активів зменшився за два роки бурхливого зростання системи з 1.19 до 1.04% [19]. Тобто, на жаль, наявний негативний ефект масштабу від зростання;

- посилене фондування шляхом залучення депозитів фізичних осіб (найдорожчого джерела банківських пасивів) в умовах певного посилення інфляційних процесів стримує зниження процентних ставок. Це обмежує коло потенційних позичальників переважно сферою швидкого обороту коштів - передусім торгівлі, яка на грудень 2006 року отримала 36% усіх кредитів, наданих в економіку України, тоді як промисловість - лише 30%;

банківська система не має значних внутрішніх джерел підвищення капіталізації - грошовий потік, генерований нею, недостатній для отримання прибутку такого рівня, який дозволив би істотно наростити власний капітал;

капіталоємність (частка капіталу в пасивах) впала з 17,5% (станом на 01.01.2001 р.) до 12,4% (01.01.2007 р.), це свідчить про збільшення рівня ризикованості вкладання коштів в КБ України, тому що він служить для покриття збитків від банківської діяльності.

- зовнішні джерела підвищення капіталізації обмежені: залучати нових акціонерів складно через побоювання нинішніх власників втратити контроль над банками, продаж додаткових банківських акцій населенню є менш привабливим у зв'язку з практикою хронічної невиплати банками дивідендів за власними акціями у грошовій формі та змін в оподаткуванні дивідендів;

- держава не є сильним гравцем на банківському ринку, про що свідчить невиконання Національним банком і Кабінетом Міністрів України в 2003 році завдання, названого пріоритетним у Посланні Президента України Л.Д. Кучми до Верховної Ради України щодо створення Українського банку реконструкції та розвитку (УБРР);

- іноземні інвестиції в банківський капітал поки-що неістотні, навпаки - у 2001-2003 роках частка іноземного капіталу в статутному капіталі банків знизилася з 13.3 до 11.3% [19].

Отже, можна зробити висновок, що в даний момент у площині активи-капітал існує загроза виникнення самопідтримуваного негативного зворотного зв'язку. Це може завести банківську систему України в інституційну пастку, своєрідну потенційну яму, вихід з якої можливий лише за якісних структурних змін.

Недостатність капіталу вітчизняної банківської системи виходить на перший план як один з основних чинників, що стримує розвиток фінансово-кредитного сектору в процесі виконання ним своєї функції фінансового посередництва.

Головні шляхи виходу банківської системи з пастки швидкого зростання та покращення якості власного капіталу на мій погляд, - це подальша концентрація та капіталізація внутрішнього банківського капіталу, вливання українськими акціонерами у великі банки необхідного капіталу (як основного, так і додаткового) з не фінансового сектору, в тому числі й шляхом повернення з офшорних зон після проведення податкової амністії, про необхідність якої говориться вже не один рік.

Висновки

Банки відіграють основну роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного перепливу капіталів, нагромадженню коштів для структурної перебудови економіки, розвитку підприємництва.

Досвід розвитку зарубіжних кредитних систем показав доцільність побудови дворівневої банківської системи, де існує розподіл функцій центрального банку та інших кредитних установ. Ця система характерна для усіх ринково розвинутих країн і на цей час застосовується також в нашій країні.

Для більш успішного функціонування комерційного банку, підвищенні його платоспроможності та ліквідності необхідно приділяти увагу доцільному формуванню та регулюванню його пасивів, завдяки яким формуються ресурси банку.

Згідно з існуючими в банківський практиці традиціями ресурси комерційного банку поділяються на власні, залучені та запозичені. Перед комерційними банками постає завдання ефективного розташування ресурсів, які б приносили банку прибуток. Для цього комерційний банк повинен:

підтримувати співвідношення між власними та залученими коштами;

підвищувати частку власного капіталу по відношенню до його активів;

у структурі залучених коштів не повинні домінувати великі міжбанківські кредити;

підвищувати якість обслуговування клієнтів;

нарощувати стабільну частину власних коштів - статутного фонду та резервного капіталу.

Тому потрібно вибирати таку структуру банківського капіталу, яка при найменших затратах на формування банківських ресурсів буде сприяти підтримці стабільному рівню доходів, а також репутації комерційного банку на рівні, достатньому для залучення ним необхідних грошових ресурсів на вигідних умовах.

Отже, успіх функціонування комерційного банку залежить від постійного аналізу коштів, які знаходяться на депозитних рахунках, постійній роботі з клієнтами, гарному обслуговуванні, а також потрібно враховувати досвід страхування депозитів західних країн таких, як США, Канада, Німеччина, бо це ще один з важливих елементів, який сприяє покращенню діяльності банку.

Наприкінці роботи хочу відмітити, що політична криза, що склалася в Україні вже несприятливо відзначилася на коштах комерційних банків. Так населення, перебуваючи у невизначеному положенні та очікуючи значну інфляцію, почало швидкими темпами знімати свої гроші з депозитів до запитання та достроково припиняти строкові депозити. На що КБ відреагували обмеженнями в видачі коштів, щоб не допустися надмірного перевищення грошової маси над товарною. Ще не відомо, як політична криза скажеться на розвитку банківської системи взагалі, але можу констатувати, що довіра до банків з боку населення значно впаде доки не стабілізується становище в країні. А, враховуючи те, що вклади населення становлять найбільшу частку зобов'язань банків України, то таке становище призведе до значного зменшення банківських пасивів, а отже і активів. А це означає, що наша економіка в найближчому майбутньому недоотримає кредитів на розвиток, і наш економічний розвиток загальмується. Все те над чим працювала вітчизняна банківська система протягом останніх років може зійти нанівець.

Список літератури

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000.

2. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999.

3. Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» вiд 20.09.2001.

4. Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики. Монографія. - К.: КНЕУ, 2002. - с. 2-10.

5. Аналіз забов'язань банків України // Бюлетень НБУ. - 2007. - №1. - с. 7-18.

6. Афанасьєв А. Планування структури капіталу // Банківська справа. - 2006. - №2. - с. 9

7. Богдавноська О. Оподаткування депозитів: джерело наповнення держбюджету чи гальмо на шляху внутрішніх інвестицій? // Вісник НБУ. - 2007. - №8. - с. 14.

8. Васюренко О.В. Банківські операції. - К.: 2002. - с. 21-30.

9. Вожжов А. Депозити до запитання у формуванні стабільної і керованої ресурсної бази банків // Вісник НБУ. - 2007. - №11. - с. 5-7.

10. Гальчинський А.С. Теорія грошей. - К.: 1998. - с. 65-68.

11. Герасимович А.М. Аналіз банківської діяльності. - К.: КНЕУ, 2003. - с. 301-305.

12. Гладких Д. Структура та динаміка зростання банківських пасивів // Вісник НБУ. - 2006. - №12. - с. 34-40.

13. Коробовой Т.М. Банковское дело. - М.: 2005. - с. 209-213.

14. Конопатська Л.В. Бондар Н. Актуальні проблеми страхування депозитів комерційних банків // Вісник НБУ. - 2007. - №11. - с. 37-39.

14. Коцовська Р. Операції комерційних банків. - К.: Нав. пос., 2003. - с. 56

15. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. - Т, 1993. С 396.

16. Мороз А.М. Банківські операції. - К.: КНЕУ, 2002. - с. 384.

17. Огієнко В. Раєвська Т. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - гарант захисту вкладників в Україні // Вісник НБУ. - 2006. - №6. - с. 39-44.

18. Прозоров Ю. Институииональньїе особенности банковской концентраций в странах - кандидатах на вступление в ЕС // Фінансово-банківська система України у європейському вимірі: Збірник статей. - К: Вид. дім «Козаки». 2002. - С. 138-144.

19. Прозоров Ю. Особливості інституційних перетворень та концентрація банківського капіталу в Україні // Вісник НБУ. - липень 2006 р. - с. 11-13.

20. Прозоров Ю. Концентрація банківської системи України: подальші перспективи // Вісник НБУ. - 2006. - №1. - С. 54-56.

21. Савлук М.І., Мороз А.М. та ін. Гроші та кредит. ? К.:КНЕУ, 2006. ? 596 с.

22. Семуельсон П.А., Нордгауз В.Д. Мікроекономіка. - К.: 1998. - с. 622.

23. http://www.bаnk.gov.uа - інформаційний сайт Національного банку України.

24. http://www.banker.uа - інформаційний сайт Асоціації банків України.

25. httр://www.liga.kіеv.uа - інформаційно-пошукова система законодавчих нормативних актів «Ліга-Закон».

Размещено на Allbest.ru