Облік та аналіз банківських кредитів
Класифікація і характеристика кредитних операцій. Аналіз діючого порядку формування банківського кредиту. Використання економіко-математичних методів з метою удосконалення планування і прогнозування в банках. Порівняльний аналіз прибутків банку.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.02.2011 |
| Размер файла | 170,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
y=Na0+a1x;
xy=a0x+a1x2;
де N - число одиниць спостережень (36),
x -сума наданих кредитів (10999),
y -сума прибутку банку (569),
xy=176835,3
x2=3514981,8 (Див. додаток таблицю 3.1).
У результаті маємо систему рівнянь:
569=36a0+10999a1;
176311,8=10999a1+3514981,8a1;
36a0=569-10999a1;
a0=(569-10999a1)/36;
a1=0,0159;
a0=10,95.
Рівняння має вигляд: y =10,95+0,0159x;
Підставимо вибірково 7-е і 25-е значення. Пряма лінія, що відповідає цьому рівнянню, проведена на графіку 3.1.
Модель аналізованої залежності відповідає логіці економічного аналізу, чим більше сума виданих кредитів, там більше прибуток банку.
Тепер необхідно з'ясувати, чи є зв'язок між аналізованими показниками і наскільки вона сильна.
Середня сума прибутку дорівнює 15,81 тис.грн. на місяць.
Просте зіставлення даних 7-й і 9-й граф таблиці призводить до явного висновку: відхилення від прямої менше відхилень від середньої, отже, оцінки по рівнянню набагато точніше оцінок по середньому розміру досліджуваної ознаки.
Дамо нашому висновку кількісне вираження, тобто обчислимо, наскільки усі відхилення від середньої перевищують відхилення від прямої. Цю задачу не можна, очевидно, розв'язати шляхом підсумовування самих відхилень, тому що сума в обох випадках рівна нулю. Скористаємося квадратами відхилень.
Дисперсія (s2y).
(y-y)2
s2y= ; (3.1)
N
s2y = 584,06/36 = 16,22;
sy= 16,22 = 4,03;
Такі ж операції варто проробити і з відхиленнями від прямої.
Нову дисперсію позначимо через s2yx , показуючи цим, що в даному випадку ми розглядаємо y як залежний розмір стосовно x. Дисперсія значень y складає:
s2yx=544,84/36=15,13;
syx= 15,13=3,89;
Це означає, що дійсний прибуток банку, відхиляється від прибутку, обчисленої по рівнянню, у середньому на 3,89 тис.грн. Розмір syx характеризує надійність оцінок, отриманих по рівнянню прямої, а розмір sy показує надійність оцінок за допомогою середньої.
Визначаємо наскільки скоротилася сума квадратів відхилень при переході від середньої арифметичної до рівняння прямої:
s2y-s2yx 16,22-15,13
= = 0,067; (3.2)
s2y 16,22
Розмір 0,067 (коефіцієнт детермінації) характеризує силу впливу даної причини (сума виданих кредитів) на пов'язаний із нею показник (сума прибутку). Коефіцієнт детермінації обчислюється як відношення квадратів відхилень. Для переходу до першого ступеня необхідно витягти квадратний корінь, одержуємо коефіцієнт кореляції:
s2y-s 2yx
r= = 0,067 = 0,26; (3.3)
s2 y
Рівняння зв'язку і коефіцієнт кореляції є двома найважливішими характеристиками кореляційної залежності, що узагальнюють, між досліджуваними ознаками. Рівняння в конкретній кількісній формі показує, яка існує залежність між двома перемінними, а коефіцієнт кореляції дозволяє судити про силу цієї залежності, про тісноту досліджуваного зв'язку.
Тіснота зв'язку між перемінними може бути змінена за допомогою індексу кореляції (i), що визначається аналогічно коефіцієнту для лінійної форми зв'язку, тобто за формулою:
s2yx
i= 1- ; (3.4)
s2y
де s2yx -середнє квадратичне відхилення фактичних значень y від значень, обчислених по рівнянню кривої,
s2y -середнє квадратичне відхилення фактичних значень y від їх середнього арифметичного розміру.
15, 13
i= 1- = 1-0,93 = 0,27;
16,22
Індекс кореляції умовний розмір, що розраховується лише стосовно конкретної форми кривої. Як бачимо питому вагу суми виданих кредитів дорівнює 0,27, або 27% прибутку банку відбувається за рахунок зміни суми виданих кредитів. Тому розмір обраного чинника на прибуток банку істотно впливає. Визначимо середню квадратичну помилку коефіцієнта кореляції вибіркової сукупності:
Визначимо відношення коефіцієнта кореляції вибіркової сукупності до запропонованої квадратичної помилки:
Різниця i - r = 0,27 - 0,261 = 0,009; 0,009 < 0,1;
Отже, лінійна форма зв'язку обрана правильно.
Даний коефіцієнт означає, що запропонованою економіко-математичною моделлю можна користуватися, при вивченні впливу суми виданих кредитів на прибуток банку.
3.2 Аналіз активних операцій банку
Аналіз і оцінка якості кредитного портфеля
Аналіз структури активних операцій ділиться на якісний і кількісний. У випадку здійснення якісного аналізу визначається перелік активних операцій (напрямків використання коштів банку) на момент проведення аналізу. (Див. додаток таблиця 3.2)
У структурі активних операцій банку найбільша питому вагу має кредитна діяльність - 49,4%, у тому числі надання короткострокових кредитів 33,1%. Банк є платоспроможним, оскільки кошти на кореспондентському рахунку в НБУ складають 22,5%. Витрати банку мають незначну питому вагу в структурі активних операцій - 2,7%. Отже, активи банку складаються в основному з позик клієнтів. Безнадійні борги по цих позиках заподіюють банку збитки, особливо в тому випадку, якщо недостатньо забезпечені кредити.
Кредитний портфель - це характеристика структури і якості виданих позичок, класифікованих по визначених критеріях. Одним із таких критеріїв, застосовуваних у практику, є ступінь кредитного ризику. За цим критерієм визначається якість кредитного портфеля. Аналіз і оцінка якості кредитного портфеля дозволяє менеджерам банку управляти його позичковими операціями.
При формуванні кредитного портфеля необхідно враховувати такі ризики:
1. Кредитний ризик - при якому позичальники можуть бути не в змозі погасити свій борг;
2. Ризик ліквідності - при якому у банку виявиться недостатньо коштів для виконання платіжних зобов'язань у встановлені терміни;
3. Процентний ризик - ризик змін процентних ставок, що негативно позначаються на прибутку банку.
Кредитний ризик повинний контролюватися для підтримки його на відповідному рівні. Цього рівня банк досягає за допомогою знедоленого керування кредитами, а також таких мір:
- кредити даються тільки тим позичальникам, кредитоспроможність яких перевірена і є задовільною;
- кредитна угода складається таким чином, щоб виключити можливість невиконання його умов;
- постійно контролювати виплати відсотків і погашення основної суми боргу; якщо платежі переходять у категорію прострочених, застосовуються відповідні міри.
Зважаючи на те, що найбільша питома вага припадає на кредитну діяльність в активних операціях банку, що є ризикованої для комерційного банку, виникає необхідність в аналізі «кредитного портфеля» банку. (Див. додаток таблиця 3.3)
Структура «кредитного портфеля» банку може вважатися задовільною в тому випадку, якщо питома вага кредитів без забезпечення, сумнівних для повернення, прострочених і пролонгованих складає не більш 50%. У такому випадку банк проводить ризиковану кредитну політику.
Основоположним моментом в керівництві кредитним портфелем банку є вибір кредиторів, оцінки якості окремо взятої позички. На даний час приймаються два головних критерії: ступінь заможності повернення позички і фактичний стан із погашенням раніше виданих позичок. Вони відповідають утриманню першого етапу керування кредитним портфелем.
З погляду забезпечення повернення позичок НБУ пропонує виділити три групи кредитів, що різняться за ступенями ризику.
Перша група - забезпечені позички.
Друга група - недостатньо забезпечені позички.
Третя група - незабезпечені позички.
Другий критерій класифікації відбиває фактичний стан із погашенням раніше виданих позичок. У цьому зв'язку виділяють 5 груп кредитів:
1. - позички, що повертаються в термін.
2. - позичка, із прострочена заборгованість терміном до 30 днів;
3. - «- від 30 до 60 днів;
4. - « - від 60 до 180 днів;
5. - « - понад 180 днів.
З урахуванням зазначених критеріїв НБУ пропонує виділяти п'ять груп кредитів, що диференціюється рівнем відрахувань у резервний фонд банку, що відповідає утриманню другого етапу керівництва кредитним портфелем.
Відрахування конкретних позичок, виділених банком, значаться на балансі на квартальні дати, до відповідних груп складає утримання третього етапу керівництва кредитним портфелем.
На четвертому етапі робітники банку визначають структуру кредитного портфеля в розтині класифікованих позичок, тобто сумують усі позички однієї групи й одержують дані обсяги кожної групи, а також кредитного портфеля банку в цілому на відповідну дату.
На п'ятому етапі визначається сукупний ризик кредитного портфеля банку. Для цього сума кредитів по кожній групі примножається на відповідний відсоток ризику.
На 1.01.99 р. структура кредитів Регіонального керівництва Промінвестбанку виглядає таким чином (тис. грн.):
|
1-я гр._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 1500,0 2-я гр. _ _ _ _ _ _ _ _ _ _2300,0 3-я гр._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 800,0 4-я гр._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 700,0 5-я гр._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 1300,0 Разом:_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 6600,0 |
Використовуючи коефіцієнти ризику кожної групи позичок, одержуємо сукупний ризик кредитного портфеля банку на 1.01.99 р.:
(1500х2%)+(2300х5%)+(800х30%)+(700х75%)+
(1300х100%) = 2200 тис. грн.
На попередню дату (1.01.98 р.) розмір сукупного ризику був вище, і складала 4500 тис. грн. Кредитний ризик знизився за рахунок поліпшення якості кредитного портфеля.
Шостий етап - аналізуємо чинники, що викликали погіршення якості кредитного портфеля. Такі чинники можуть бути пов'язані як із зміною фінансового стану позичальників, так і з погіршенням заможності повернення позичок при використанні заставного права, гарантій або страхування.
На сьомому етапі керівництва кредитним портфелем здійснюється формування достатніх резервних фондів.
У нашому випадку банк зобов'язаний сформувати резервний фонд у розмірі не менше 2200 тис. грн. Аудитори повинні підтвердити повноту формування зазначеного резерву.
На заключному (восьмому) етапі керівництва кредитним портфелем менеджери банку на основі розгляду сформованої структури кредитного портфеля і чинників, що викликали її зміну, намічають міри в області кредитної політики банку на перспективу. До них належать: зміни в цільовій спрямованості позичок або сфер вкладення кредитних ресурсів, одержання додаткових гарантій, посилення попереднього і наступного контролю за виконанням умов кредитного договору, поліпшення тих або інших елементів організації кредитного процесу.
Система контролю за якістю кредитного портфеля і факторами ризику
Внутрішньобанківський контроль за якістю кредитного портфеля і факторами ризику, є одним із найважливіших напрямків внутрібанківської роботи. Цю роботу необхідно розглядати не тільки з погляду економічної безпеки банку, у зв'язку з учиненням яких-небудь зловживань його службовцями або несумлінними клієнтами, але і як засіб визначення стану ліквідності банківських операцій, ступеня концентрації їхньої ризикованості, ефективності розміщення власних і притягнутих коштів. Інакше кажучи, аналітичний внутрішньобанківський контроль необхідно розглядати як систему керівництва факторами ризиків, а також як інструмент прогнозування і здійснення ефективної грошово-кредитної політики банку. Як перший, так і другий аспекти внутрібанківській системи контролю спрямовані на підтримку стабільної роботи банківського закладу. Але в силу специфіки даної роботи ми розглянемо ці питання через призму економічної безпеки банків у процесі проведення активних кредитних операцій.
Важливість даних питань полягає в тому, що в процесі активних кредитних операцій формується елемент ліквідності кредитного портфеля банків, а за правильно розміщені кредитні ресурси вони одержують відсотки, що є основним джерелом прибутку, формування якісного кредитного портфеля банку має вирішальне значення для його рентабельної роботи і надійності як партнера у фінансово-господарській діяльності. Запропонована система аналізу може бути використана як робітниками банку для розробки оптимальних систем по керівництва кредитними ризиками і на цій основі удосконалювання кредитної діяльності, так і відповідними контрольно-ревізійними службами при проведенні перевірочних заходів щодо вивчення діяльності банку.
Аналіз кредитної діяльності банку містить:
1. Оцінку ефективності банківських аналітичних систем керівництва кредитними ризиками (розробляється з урахуванням структури і видів кредитних ризиків кредитного портфеля конкретного банку).
2. Оцінку якості можливого ризику, його правильну класифікацію в плані покриття і достатності існуючих резервів для покриття фактичного і потенційного збитку.
3. Прогноз рентабельності проведених кредитних операцій і обґрунтування відповідності прибутку ступеня кредитних ризиків.
4. Визначення ступеня, особливостей і типу концентрації ризиків кредитного портфеля.
Оскільки визначені збитки, пов'язані з кредитами є неминучими, то наявність відповідної системи контролю і процедури прийняття рішень про надання кредитів дає можливість знизити ризик збитків. Прогноз припустимих ризиків кредитних операцій повинний базуватися на системі контролю і процедурі надання, покликаних захищати банківські резерви і капітал, обмежувати ризики до контрольованих рівнів. Ці системи і процедура припускають глибокий аналіз кількісних кредитних чинників, що відповідно відображають якість припустимих ризиків.
Для попередження погіршення якості кредитного портфеля в процесі концентрації тих або інших видів кредитів, у тому числі в залежності від періодичності діяльності, банк повинний оперативно визначати ріст ризиків, і відкоригувати балансову вартість кредитів шляхом створення спеціальних резервів для покриття можливого збитку.
Аналіз кредитних ризиків являє собою оцінку якісних і кількісних факторів платоспроможності окремих позичальників і їхньої сукупності. На основі цього будується прогноз перспектив і методів підтримки ліквідності операцій, що складають кредитний портфель, а при необхідності і санації кредитної діяльності банку.
Внутрішньобанківський процес керівництва кредитними ризиками має чотири основні стадії:
а) Робота банку по організації видачі кредиту. На цій стадії оцінюється, затверджується і документально відображається кредитний ризик, визначається його категорія.
б) Розгляд кредитного ризику. Дана стадія передбачає розробку прогнозу з урахуванням ступеня ризику від моменту видачі кредиту до його повного повернення.
в) Нагляд за боржниками в розтині конкретних угод, ризикованими кредитами і рівнем їхньої концентрації в розтині категорій ризиків.
г) Контроль за процесом погашення заборгованості.
Керівництво кредитними ризиками включає банківські підходи і засоби контролю за кредитною діяльністю і складається з:
1. Кредитної стратегії, що включає кредитну політику і процедуру надання кредитів.
2. Організації роботи персоналу по виконанню кредитних функцій.
3. Внутрішньобанківського контрольного супроводу за наданими кредитами.
4. Урахування кредитів і управлінських систем звітності.
Внутрішньобанківські методи зниження кредитних ризиків
Існує багато різноманітних ризиків, так чи інакше пов'язаних із кредитними ризиками. У банківській практиці їх нараховують понад п'ятдесяти видів, починаючи з ризику простого шахрайства, лжебанкротства, банкрутства позичальника; відмови його партнерів від платежів за отримані товари, від придбаних або зроблених позичальником товарів; рівня переконцентрації ризиків у зв'язку з наданням коштів одному позичальнику, розміщення їх в одному секторі економіки; пільгового кредитування родинних дочірніх підприємств; заможності банків і підприємств-позичальників кваліфікованими кадрами й інших чинників, що впливають на ступінь ризику, аж до ряду політичних чинників, таких як військові конфлікти, революції, націоналізація, зміна законодавчої політики тощо.
Слід зазначити, що при правильній організації роботи і взаємодії відповідних служб банку ризики можна зводити до мінімуму, але жоден із ризиків не може бути усунутий цілком. Водночас, надмірна обережність може позбавити банк прибуткових можливостей, що, як уже відзначалося, є основним джерелом його прибутку. З іншої сторони надмірна, непродумана ризикованість створює для банку погрозу загубити не тільки прибуток у виді відсотків за надані кредити, але і кредитні кошти. Для більш повного їхнього урахування в процесі застосування вичленуємо найбільш важливі, внутрішньобанківські методи зниження кредитних ризиків.
Перший метод зниження кредитних ризиків: вибір менш небезпечних видів і режиму проведення активних кредитних операцій у залежності від рівня надійності позичальника і ряду інших чинників.
Другим методом зниження кредитних ризиків є лимитування витрати позичальником кредитних коштів.
Третім методом зниження кредитних ризиків є диверсифікація позичок.
3.3 Аналіз платоспроможності і ліквідності підприємства
Оцінка платоспроможності і ліквідності.
Попередня оцінка фінансового положення підприємства здійснюється на підставі даних бухгалтерського балансу, " Звіту про фінансові результати і їхнє використання ", а також " Додатки до балансу підприємства ".
На даній стадії аналізу формується початкове уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни в складі майна підприємства і їхніх джерел, установлюються взаємозв'язки між показниками.
Для зручності проведення такого аналізу доцільно використовувати так званий ущільнений аналітичний баланс - нетто, що формується шляхом додавання однорідних по своєму складі елементів балансових статей у необхідних аналітичних розтинах, як це показано на таблиці. (Див. додаток таблиця 3.4)
Одним із найважливіших критеріїв фінансового положення підприємства є оцінка його платоспроможності, під яким прийнято розуміти спроможність підприємства розраховуватися по своїх довгострокових зобов'язаннях. Отже, платоспроможним є те підприємство, у якого активи більші, ніж зовнішні зобов'язання.
Спроможність підприємства сплачувати по своїх короткострокових зобов'язаннях називається ліквідністю. Інакше кажучи, підприємство вважається ліквідним, якщо воно в стані виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи поточні активи. Виходячи зі сказаного, у практиці аналітичної роботи використовують цілу систему показників ліквідності . Роздивимося найважливіші з них.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (коефіцієнт терміновості) обчислюється - кошти і швидко реалізація цінних паперів(III розділ активу) до короткострокової заборгованості (результат поділу III пасиву). Він показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на дату упорядкування балансу або іншої конкретної дати.
За даними нашого прикладу співвідношення коштів і короткострокових зобов'язань складає 0.24 : 1 (299:1255) на початок року і 0.16 : 1 (259:1591) на кінець. Це говорить про те, що погасити свої зобов'язання в терміновому порядку підприємство не змогло б. Проте, з огляду на малу можливість того, що всі кредитори підприємства одночасно пред'являть йому свої боргові вимоги, і приймаючи в увагу той факт, що теоретично достатнім значенням для коефіцієнта терміновості є співвідношення 0.2 : 1, можна попередньо припустити допустимість сформованих на підприємстві співвідношень легко реалізованих активів і короткострокової заборгованості.
Уточнений коефіцієнт ліквідності - визначається як відношення коштів, цінних паперів і дебіторської заборгованості (III розділ активу) до короткострокових зобов'язань (результат III поділу пасиву балансу-нетто). Цей показник характеризує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок готівки, але і за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, виконані роботи або зроблені послуги. Для нашого прикладу це співвідношення склало на початок року 0.73 : 1 ((299+612):1255) і на кінець року 0.65 : 1 ((259+780):1591), тобто скоротилося на 8 пунктів.
Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття) являє собою відношення всіх поточних активів (результат II розділу + результат III розділу активу) до короткострокових зобов'язань (результат III розділу пасиву балансу нетто). Він дозволяє встановити, у якій кратності поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. У загальному випадку нормальними вважаються значення цього показника, що знаходяться в межах від 2 до 3.
Варто мати на увазі, що якщо відношення поточних активів і короткострокових зобов'язань нижче, ніж 1:1, то можна говорити про високий фінансовий ризик, пов'язаний з тим, що підприємство не в змозі оплатити свої рахунки.
Співвідношення 1:1 припускає рівність поточних активів і короткострокових зобов'язань. Приймаючи до уваги різноманітний ступінь ліквідності активів, можна з упевненістю припустити, що не всі активи будуть реалізовані в терміновому порядку, а, отже, і в даній ситуації виникає можливість фінансової стабільності підприємства.
Якщо ж значення коефіцієнта покриття значно перевищує співвідношення 1 : 1, то можна зробити висновок про те, що підприємство має у своєму розпорядженні значний обсяг вільних ресурсів, сформованих за рахунок власних джерел.
Іншим показником, що характеризує ліквідність підприємства, є оборотний капітал, що визначається як різниця поточних витрат і короткострокових зобов'язань. Іншими словами, підприємство має оборотний капітал доти, поки Поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання (або в цілому доти, поки воно ліквідне).
У цьому зв'язку корисно визначити, яка частина власних джерел коштів вкладена у найбільш мобільні активи. Для цього береться так званий коефіцієнт маневреності.
Оборотний капітал
К маневреності = (3.7)
Джерела власних коштів
У нашому прикладі коефіцієнт маневреності складає 749 : 1932 = 0. 397 на початку року і 570 : 2205 = 0. 259 наприкінці, що в цілому підтверджує раніше зроблені висновки щодо структури джерел формування поточних активів на підприємстві.
Внутрішній аналіз стану активів.
З метою поглибленого аналізу доцільно згрупувати всі оборотні активи по категоріях ризику. Приміром, є велика можливість того, що дебіторську заборгованість буде легше реалізувати, ніж незавершене виробництво, або витрати майбутніх періодів. (Див. додаток таблиця 3.5)
У розвиток проведеного аналізу доцільно оцінити тенденцію зміни співвідношень важкореалізованих активів і загального розміру активів, а також важкореалізованих і легко реалізованих активів. Тенденція до росту названих співвідношень указує на зниження ліквідності.
Враховуючи, що відповідно до чинного законодавства податок на майно підприємства береться з усієї сукупності основних і оборотних коштів і фінансових активів, підприємству необхідно рятуватися від подібного баласту. (Див. додаток таблиця 3.6)
Для стабілізації фінансового положення підприємства керівництву і головному бухгалтеру слід ужити термінових заходів по стабілізації фінансового положення підприємства. Такими заходами повинні стати:
- удосконалення організації розрахунків із покупцями (варто мати на увазі, що в умовах інфляції, як правило, вигідніше продавати продукцію швидше і дешевше, ніж очікувати вигідних умов ії реалізації);
проведення інвентаризації стану майна з метою виявлення активів "низької" якості і списання їх із балансу у встановленому порядку й ін.
Внутрішній аналіз короткострокової заборгованості.
Аналіз короткострокової заборгованості проводиться на підставі даних аналітичного урахування розрахунків із постачальниками, отриманих кредитів банку, розрахунків з іншими кредиторами. У ході аналізу проводиться вибірка зобов'язань, терміни, погашення яких наступають у звітному періоді, а також відстрочених і прострочених зобов'язань.
Для цілей аналізу стана розрахунків із постачальниками може бути використана таблиця. (Див. додаток таблиця 3.7)
Схована кредиторська заборгованість підприємства виникає у випадку поширеної в даний час форми розрахунків із покупцями на умовах передоплати. Аналіз стану кредиторської заборгованості підприємства його покупцям показаний у таблиці. (Див. додаток таблицю 3.8)
Як бачимо, схована кредиторська заборгованість підприємства склала 248 тис. грн., із них 148 тис. грн. - із терміном утворення більше трьох місяців.
Аналогічно аналізується стан заборгованості підприємства по отриманих позичках банку, позикам, іншим кредиторам.
Результати аналізу можуть бути подані в таблиці. (Див. додаток таблицю 3.9)
На ліквідність підприємства значний вплив робить термін надання кредиту.
Середній період надання кредиту може бути обчислений по формулі:
Середній залишок Тривалість
заборгованості * періоду
Період кредиту = (3.8)
Сума обороту
де під сумарним оборотом розуміється розмір дебетового обороту за аналізований період по рахунках зобов'язань. Примітка : розрахунки проводяться окремо по кожному виду зобов'язань.
Для визначення середнього періоду кредиту за рік у чисельнику формули буде 360 (кількість днів у періоді), за квартал - 90, за місяць - 30.
При цьому в найбільше спрощеному виді розмір середнього залишку по видах короткострокових зобов'язань можна розрахувати за даними балансу як:
ОКЗн + ОКЗк
Середній залишок = (3.9)
заборгованості 2
де ОКЗн і ОКЗк - залишок заборгованості на початок і кінець періоду.
Для одержання більш достовірної інформації варто залучити щомісячні дані про залишки кредиторської заборгованості, відбиті у журналах-ордерах №4 "Короткострокові кредити банків", №6 "Розрахунки з постачальниками", №8 "Розрахунки по авансах отриманих", "Розрахунки з бюджетом", №10 "Розрахунки по оплаті праці" і "Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню" або в їхніх відомостях. Для аналізу зручно використовувати таблицю. (Див. додаток таблицю 3.10)
Дані таблиці свідчать про найбільше серйозні зміни в термінах кредитування, які відбувались у поточному році по статтях короткострокових позичок банку і кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги.
Фінансова стійкість підприємства буде залежати від того, яким чином воно проводило в поточному періоді взаєморозрахунки зі своїми боржниками (дебіторами). Нагадаємо, що необхідною умовою стабільності діяльності є одержання кредиту на тих же умовах (або кращих), на яких саме підприємство його робить.
Висновок.(Див. додаток таблицю 3.11)
3.4 Оцінка кредитоспроможності підприємств малого бізнесу
Система показників на стартовому періоді не повинна бути складно, щоб не збільшувати трудомісткість банківських операцій.
При цьому під ліквідними коштами пропонується розуміти ліквідні активи трьох класів. (Див. додаток таблицю 3.11)
Для оцінки кредитоспроможності підприємств пропонується використовувати три показники, що розраховуються на основі середніх сальдових даних балансів за минулий рік: коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт покриття і показник заможності власними коштами. Коефіцієнт ліквідності призначений для оцінки спроможності позичальника оперативно визволити з господарського обороту кошти і погасити боргові зобов'язання. 1)
Ліквідні кошти
Кл = (3.10)
Короткострокові боргові зобов'язання
Коефіцієнт покриття використовується для оцінки межі кредитування даного клієнта. Якщо коефіцієнт покриття менше 1, варто припинити видачу позичок або зажадати гарантію.
Ліквідні кошти + Залишок запасів усіх
I і II класу матеріальних цінностей по балансу
Кпок. = (3.11)
Короткострокові боргові зобов'язання
Показник заможності власними коштами включений у число основних показників кредитоспроможності в зв'язку з історично сформованою проблемою заниженості нормативів власних оборотних коштів. Хоча нормативи скасовані, проблема з позиції гарантії повернення позичок залишається. Чим більше розмір власних коштів, тим вище спроможність клієнта вчасно розрахуватися по своїх боргових зобов'язаннях:
Фактична наявність власних оборотних коштів по балансу
Псс =
Загальний розмір оборотних коштів у запасах, (3.12)
витратах, розрахунках і в грошовій формі
В даний час значну частину клієнтів більшості комерційних банків складають підприємства малого бізнесу. При оцінці їхньої кредитоспроможності варто враховувати такі особливості:
1. Банк має справу зі значною кількістю знову створених підприємств малого бізнесу. Це не дає можливості оцінити їхній рівень кредитоспроможності традиційним засобом - на основі фактичних даних про финансово - господарську діяльноіть підприємства в минулому році. У зв'язку з цим варто розмежовувати визначення ризику кредитування:
- знову створених підприємств малого бізнесу;
- чинних підприємств.
2. Відносна нестійкість виробничих зв'язків підприємств малого бізнесу викликає значні коливання в надходженні виторгу від реалізації виробленої ними продукції. Це визначає підвищений ризик комерційного банку при наданні позичок, тому що й в умовах балансування кредитних ресурсів і кредитних вкладень потрібна гарантія звільнення кредитних ресурсів у будь-який період року.
3. Підприємства малого бізнесу, одержують позички періодично. Видача може різко змінити рівень кредитоспроможності, що варто враховувати в методиці розрахунку відповідних коефіцієнтів.
4. Нерідко підприємства малого бізнесу погано забезпечені власним капіталом.
Відповідно до викладеного пропонується така система показників кредитоспроможності чинних підприємств малого бізнесу. (Див. додаток таблицю 3.12)
Особливості зазначених коефіцієнтів кредитоспроможності випливають з особливостей підприємств малого бізнесу і полягають у такому:
1. У розрахунок коефіцієнта ліквідності включається розмір вимогаємої позички.
2. При розрахунку коефіцієнта покриття в ліквідні кошти включається вартість власних основних фондів.
3. У власні кошти підприємства включаються залишки спеціальних фондів.
Для підприємств знову утворених і які займаються торгово-посередницькою діяльністю основна увага повинна бути приділена оцінці ділового ризику відбитого в техніко-економічному обгрунтуванні. Необхідно звернути увагу на розмір вимогаємої позички і розмір запланованого прибутку, а також на ліквідність товару. Необхідно також установити наявність договорів на постачання і реалізацію продукції, місцезнаходження постачальників і покупців продукції, що може призвести до труднощів у розрахунках з іншими регіонами країни. Запропонована методика була випробувана мною на 37 підприємствах малого бізнесу. (Див. додаток таблицю 3.13)
У основі визначення класу кредитоспроможності клієнта лежить критеріальний рівень показників і їхній рейтинг. Особливості організації оборотних коштів у нашій країні не дозволяють прямо використовувати критеріальний рівень коефіцієнтів ліквідності і покриття, застосовуванні у світовій практика.
Коефіцієнти і показники на рівні середніх розмірів є підставою віднесення позичальника до 2 класу, вище середніх - до 1 і нижче середнього - до 3. Як приклад можна привести таку модель шкали, розраховану по ОПЕРО АК ПИБ, що займається кредитуванням, в основному, підприємств торгово-посередницької сфери діяльності. (Див. додаток таблицю 3.14)
По 37 аналізованих підприємствах були отримані такі дані по класу кредитоспроможності даних коефіцієнтів. (Див. додаток таблицю 3.15)
Клас кредитоспроможності коефіцієнта варто визначати не тільки по його критеріальному рівні, але і на основі аналізу чинників, що впливають на його розмір. Наприклад, по одному з підприємств малого бізнесу, що займається торгово-посередницькою діяльністю, коефіцієнти кредитоспроможності на початок і кінець 4 кварталу 1998 року мали такий рівень. (Див. додаток таблицю 3.16)
1. По динаміці коефіцієнта ліквідності очевидно, що до кінця звітного періоду він збільшився на 0,13 . Причинами даної зміни є: а) за рахунок зміни ліквідності активів 2-го класу даний коефіцієнт збільшився на 0,81. Зокрема, це було пов'язано із збільшенням боргу постачальників на 563. 299 тисяч гривень або на 150,9 % , що може бути пов'язане з уповільненням розрахунків.
Збільшилася заборгованість персоналу по іншим операціях на 2. 563 тис. грн. або на 82.1%.
Позитивним є зменшення заборгованості інших дебіторів на 4. 340 тисячі гривень або на 13%.
Збільшилися аванси, видані постачальникам і підрядчикам на 15. 600 тисяч гривень.
б) За рахунок зміни ліквідності активів 1-го класу коефіцієнт ліквідності збільшився на 0,039 , що пов'язано зі збільшенням коштів у касі на 222 тисячі гривень, збільшенням коштів на рахунку на 25. 174 тисячі гривень і на валютному рахунку на 1. 500 тисячі гривень, збільшилися й інші кошти на 2. 313 тисяч гривень.
Збільшення ліквідних активів 1-го класу позитивний момент у роботі підприємства, оскільки, чим вище ліквідність активів, тим більше у підприємства можливості виконати свої зобов'язання. Це не пов'язано із збільшенням короткострокових позичок.
в) За рахунок зміни короткострокової заборгованості даний коефіцієнт знизився на 0,719. Це пов'язано, по-перше, із зростанням заборгованості в короткострокових кредитах банку на 398. 453 тисячі гривень або на 69 % . Збільшилися так само кредити банків для робітників та інші короткострокові позики.
Другою причиною було збільшення заборгованості постачальникам у зв'язку з уповільненням розрахунків. Крім того, збільшилася заборгованість бюджету. Негативним моментом було також скорочення авансів, отриманих від покупців і замовників. Підприємству необхідно використовувати попередню форму розрахунків і брати аванси.
2. Коефіцієнт покриття до кінця звітного періоду знизився на 0,05. Це негативний момент у роботі підприємства, оскільки при особливих обставинах підприємство при недостачі готівки, реалізувавши товари все рівно не зможе оплатити свої зобов'язання.
а) за рахунок ліквідності активів 2-го класу даний коефіцієнт збільшився на 1,11 , б) за рахунок зміни запасів і витрат даний коефіцієнт збільшився на 0.308. Мало місце збільшення виробничих запасів на 164. 782 тисячі гривень або 120. 7%, збільшилися витрати майбутніх періодів на 127 тисяч гривень або на 115%. Збільшилася готова продукція на 1. 833 тисячі гривень або на 135.9%. Причому ця продукція користується не дуже підвищеним попитом.
в) за рахунок зміни ліквідних активів 1 класу коефіцієнт покриття збільшився на 0,05.
г) основний негативний вплив на зниження коефіцієнта покриття зробило збільшення короткострокової заборгованості. За рахунок цього коефіцієнт покриття знизився на 1,518. Підприємству треба особливу увагу звернути на свої борги, а банку підсилити контроль за кредитом.
3. Показник заможності власними коштами до кінця звітного періоду знизився на 13,3%, що є також негативним моментом, тому що підприємство починає існувати в основному за рахунок притягнутих і позикових коштів, а частка власних коштів підприємства до кінця періоду лише на 34,2% проти 47,5% на початку періоду.
Банк може продовжувати кредитувати такого клієнта тільки за умови збільшення статутного фонду. Крім того, відсутній нерозподілений прибуток.
У цілому класність коефіцієнтів кредитоспроможності даного підприємства має такий вигляд:
01.10.98г. 01.01.99г.
До ліквідності 1 кл. 1 кл.
До покриття 2 кл. 2 кл.
Показник ОСС 1 кл. 1 кл.
Підприємство може продовжувати кредитувати за умови поліпшення збуту продукції (реклама, зміна начальника відділу збуту й інші маркетингові заходи).
По одному з підприємств малого бізнесу був зроблений розрахунок показників по французькій методиці. Були отримані такі результати. (Див. додаток таблицю 3.17)
По вищенаведеній методиці дане підприємство було некредитоспроможним. (Див. додаток таблицю 3.18)
По французькій методиці утворилися такі результати:
Коефіцієнт К1 має позитивний тренд, але дуже велика частка доданої вартості (знову створеної вартості) використовується на трудові витрати, тобто мало коштів залишається для технічного переозброєння.
Коефіцієнт К2 також має позитивний тренд, оскільки спостерігається різке зниження частки доданої вартості, що йде на фінансові платежі. Але рівень коефіцієнта К5 свідчить про ненадійність позичальника. У цілому по двох методиках можна зробити висновок про некредитоспроможність клієнта. На основі аналізу вищенаведених коефіцієнтів складається картотека кредитоспроможності.
КАРТОТЕКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ КЛІЄНТА
Загальна оцінка кредитоспроможності дається в балах. Бали являють собою суму творів рейтингу кожного показника на клас кредитоспроможності.
Рейтинг, або значимість, показника визначається індивідуально для кожного позичальника в залежності від політики даного комерційного банку, особливостей клієнта, ліквідності його балансу, положення на позичковому ринку. Наприклад, висока частка короткострокових ресурсів, наявність простроченої заборгованості за позикою і неплатежами постачальникам підвищують роль коефіцієнта ліквідності, що оцінює спроможність підприємства до оперативного звільнення коштів. Втягування ресурсів банку в кредитування постійних запасів, заниженість розміру власних коштів підвищують рейтинг показника заможності власними коштами. Порушення економічних меж кредиту, закредитованість клієнтів висуває на перше місце при оцінці кредитоспроможності рівень коефіцієнта покриття.
I клас присвоюється при 100 - 125 балах, II клас - при
126 - 200 балах і III клас - при 201 - 295 балах.
Викладений принцип визначення класу кредитоспроможності можна формалізувати у виді такої таблиці. (Див. додаток таблицю 3.19)
Для оцінки кредитоспроможності клієнта комерційного банку рекомендується використовувати не тільки основні, але і додаткові показники.
1. Наявність у підприємства простроченої заборгованості.
2. Оборотність дебіторської заборгованості.
3. Чисте сальдо готівки.
4. Показник рівномірності розподілу прибутку:
Набір даних показників був визначений емпіричним шляхом.
Середньоквадратичне відхилення по прибутках за квартал
@ = (3.13)
Середній прибуток за квартал
Необхідно перевірити:
- чи були у підприємства випадки прострочення й у якій сумі;
- чи часто це спостерігалося (реально простежити по підприємствах, що у комерційному банку брали кредит неодноразово, тобто є постійними клієнтами).
Якщо в підприємства є прострочена заборгованість, те його клас кредитоспроможності знижується. Показник простроченої заборгованості служить також для перевірки слушності даної методики.
Оборотність дебіторської заборгованості показує: через, скільки днів, у середньому, для підприємства реально одержати свої борги. Він може служити також і для додаткової оцінки коефіцієнта ліквідності і коефіцієнта покриття. Якщо значення цих показників збільшилися за рахунок збільшення дебіторської заборгованості або запасів і витрат, а оборотність їх сповільнилася, то немає основ підвищувати даному підприємству клас кредитоспроможності.
Чисте сальдо готівки розраховуються як наявні кошти по Активу балансу за мінусом заборгованості за кредитом. Воно показує наявність вільних ліквідних активів I класу, що можна використовувати для погашення боргу.
Показник рівномірності розподілу прибутку показує, якими частинами на період кредитування буде надходити запланований прибуток. Якщо значення цього показника в межах 30%, то розподіл можна вважати рівномірним.
У залежності від значень цих показників можна підвищувати або знижати клас кредитоспроможності клієнта.
Якщо за кредитом звертається знову утворене підприємство, у якого, як правило, баланс "нульовий", то тут доцільно використовувати методику оцінки їхньої кредитоспроможності на основі оцінки ділового ризику. Особливу увагу варто зробити на перевірку техніко-економічного обгрунтування кредиту, наявність договорів на постачання і реалізацію, звернути увагу на ліквідність товару, порівняти розмір позички і планований прибуток. Можна скласти пропорцію: у скільки разів прибуток повинний перевищувати розмір позички, щоб підприємство могло без проблем погасити кредит і відсотки. Особлива увага варто звернути на забезпечення кредиту. По таких підприємствах реально оцінити лише показник заможності власними, а також коефіцієнт ліквідності або покриття. На додаток до цієї методики можна запропонувати систему оцінки ділових якостей керівника, його спроможність організувати справу, швидко і вигідно реалізувати товар і інші якості. На закінчення можна сказати, що доцільно звести дану картотеку по кожному клієнту окремо, щоб мати чітке уявлення про фінансову усталеність даного позичальника.
По перерахованої вище методиці був проведений аналіз фінансового стана 37 підприємств, що звернулися в банк за кредитом. Були отримані такі результати. Аналіз виявив, що з 37 фірм на момент обертання за кредитом кредитоспроможними були такі фірми:
1. - II клас кредитоспроможності;
2. - III клас кредитоспроможності;
3. - II клас кредитоспроможності;
4. - II клас кредитоспроможності;
5. - I клас кредитоспроможності;
6. - III клас кредитоспроможності;
7. - III клас кредитоспроможності;
8. - I клас кредитоспроможності;
9. - II клас кредитоспроможності.
На момент дії кредиту і з урахуванням додаткових показників утворилися такі результати:
Кредитоспроможними клієнтами були тільки:
5. - I клас кредитоспроможності;
6. - III клас кредитоспроможності;
8. - I клас кредитоспроможності;
9. - II клас кредитоспроможності.
1. - III клас кредитоспроможності;
3. - III клас кредитоспроможності;
Інші клієнти банку на момент звернення за кредитом були некредитоспроможними. Тому можна зробити висновок, що банк займається видачею ризикових кредитів.
3.5 Формування страхових резервів і резервних фондів
З позиції створення інфраструктури економічної безпеки банку керуючі інформаційні системи по контролі за кредитними ризиками, покликані забезпечити, принаймні, рішення двох основних задач. Це своєчасне виявлення прострочених платежів по наданим кредитам з метою вироблення і прийняття необхідних запобіжних заходів, що забезпечують своєчасне надходження платежів. Друга задача своєчасне формування резервних фондів із метою забезпечення стабільної роботи банку.
Немаловажну роль відіграють згадані інформаційні системи також для прийняття управлінських рішень під час вироблення тактики і стратегії кредитної політики банку.
Угруповання тих або інших зведень із метою створення управленсько інформаційних баз даних повинні грунтуватися на аналізі структури кредитних операцій конкретного банку. При цьому, згруповані зведення повинні містити інформацію про стан справ у розтині пасивних і активних операцій, що складають кредитний портфель банку. Крім того, при розробці цих систем, безумовно, враховується порядок формування резерву, призначеного для покриття можливих втрат у процесі кредитної діяльності банку. Такий порядок встановлюється Положенням НБУ "Про порядок формування і використання резерву на можливі втрати по позичках комерційних банків", затвердженому Постановою Правління НБУ №20 від 31 січня 1996 р.
Оцінка ступеня можливих ризиків і формування резерву комерційного банку для покриття збитків, що виникають у результаті кредитної діяльності, здійснюється відповідно до вищезгаданого Положення Національного банку України "Про порядок формування і використання резерву на можливі втрати по позичках комерційних банків".
Зазначений резерв сформується в обов'язковому порядку по всіх наданих кредитах у національній або іноземній валюті підприємствам, заснуванням, організаціям, фізичним особам, а також по міжбанківських кредитах.
Використовується резерв тільки для покриття непогашеної кредитної заборгованості по основному боргу. Водночас, п. 18 згаданого Положення НБУ передбачає, що тридцять відсотків коштів фактично створеного резерву при розрахунку кредитних ресурсів не враховуються і підлягають обов'язковому резервуванню на кореспондентських рахунках у НБУ. Інша частина тимчасово вільних коштів фактично сформованого резерву може бути використана на:
1. Придбання облігацій державної внутрішньої позики з терміном погашення не пізніше закінчення поточного року;
2. Вкладення в депозити НБУ з терміном повернення не пізніше закінчення поточного року.
Розмір резерву залежить від загальної суми кредитів на дату звіту, а не від суми наданих кредитів за звітний період, і повинний формуватися з урахуванням такої класифікації в розтині кожної групи наданих кредитів.
Класифікація кредитів та зв'язаних з ними ризиків.
1. Стандартні кредити це кредити видані платоспроможним, надійним позичальникам, термін погашення яких не наступив, але в банк надійшла інформація, що останні використовують кредит не за призначенням, або встановлено, що клієнт не сплатив відсотки. Під таку категорію кредитів формується страховий резерв у розмірі 2% від загальної суми стандартних кредитів.
2. Нестандартні кредити -це кредити, видані позичальникам із гарним фінансовим положенням, але деякі аспекти їхнього фінансового поводження викликали сумніви (не вчасно сплачують відсотки, їхні партнери не обов'язкові у своєчасному виконанні постачань і тощо). Під ці кредити формується страховий резерв у розмірі 5% від загальної суми субстандартных кредитів.
3. Кредити, що підлягають нагляду. До них належать такі кредити, що протягом 90 днів були субстандартними, пролонгувались, відсотки або суми на їхнє погашення не вносилися. По такій групі кредитів припиняється нарахування відсотків і формується страховий резерв у розмірі 50% від їхньої загальної суми.
4. Сумнівні кредити. Позичальник має багато боргів, заборгованість по позичковим коштам перевищила 180 днів. У цьому випадку формується страховий резерв у розмірі 80% від загальної суми таких кредитів.
5. Безнадійні кредити. Це кредити, надані позичальникам із неліквідним балансом, лжебанкротам, банкрутам. Наявні також форс мажорні обставини (смерть керівника, пожежа і тощо). У цих випадках банк формує страховий резерв у розмірі 100% від суми таких кредитів.
Формується страховий фонд за рахунок щоквартальних (щомісячних) відрахувань, рівними процентними частинами від розрахункової суми резерву на кожну звітну дату, що ставляться на операційні витрати банку в межах отриманого банком прибутку (рахунок “Доходи банку”), після виконання зобов'язань банку перед кредиторами, вкладниками і перед відрахуванням коштів на заробітну плату, капітальне вкладення й інші витрати банку. Акумулюються кошти резерву на рахунку "Резерви страхування активних операцій комерційних банків" (субрахунка - "резерв по кредитних ризиках") такою проводкою:
а) до внесення змін у законодавство: дебет - рахунки "Відвернені кошти за рахунок прибутку банку поточного року", кредит - рахунки "Резерви страхування активних операцій комерційних банків";
б) після внесення змін виконань у законодавство: дебет - рахунки "Операційні і різні витрати"; кредит-рахунку "Резерви страхування активних операцій комерційних банків".
У випадку зменшення розміру (порівняно з попередньою звітною датою) комерційні банки отриману різницю спрямовують на зменшення витрат банку поточного періоду. Здійснюється дана операція такою проводкою: дебет - рахунки "Резерви страхування активних операцій комерційних банків"; кредит - рахунки "Операційні і різні витрати".
Розрахунок суми резерву, що повинний бути сформований банком на звітну дату, здійснюється так:
Для щоквартального перерахунку коштів
S = 8,34 % * N1 * С, (3.14)
де цифра 8,34 - постійний відсоток, що забезпечує резерв рівними частинами у встановлений термін (100% розділене на 12 кварталів, тобто встановлений трирічний термін формування резерву);
N1 - кількість кварталів із початку формування резерву;
С - сума розрахункового резерву, утворена на звітну квартальну дату.
Для щомісячного перерахунку повинна використовуватися формула
S=2,78% *N2 *C, (3.15)
банк кредит прибуток
де: 2,78 - постійний відсоток, що забезпечує формування резерву рівними частинами у встановлений термін (100% розділене на 36 місяців);
N2 - кількість місяців із початку формування резерву;
С - сума розрахункового резерву, що склалася на кінець звітного місяця.
Отримана відповідно до викладених розрахунків сума резерву, що повинна бути сформована на звітну дату, дорівнюється з залишками коштів, обсічених на звітне число на рахунку "Резерви страхування активних операцій комерційних банків". Сума встановленої різниці підлягає перерахуванню в даний резерв.
Формування резерву здійснюється головним офісом банку і його філій по кожній сумі наданого кредиту в залежності від ступеня кредитних ризиків по класифікації. Резерв зберігається в головному офісі банку (за винятком 30% резерву що зберігаються в НБУ). Якщо у філії банку не вистачає коштів для виконання розрахункового нормативу формування страхового резерву, що бракує сума в обов'язковому порядку виповнюється головним офісом відповідного банку.
Резерв комерційного банку може бути використаний тільки на погашення безнадійної кредитної заборгованості по основному боргу. Загальна сума такої заборгованості списується зі страхового резерву по оформленому протоколом рішенню Правління банку не пізніше останнього дня поточного року, у якому заборгованість визнана безнадійною. Здійснюється така операція такою проводкою: дебет рахунку "Резерви страхування активних операцій комерційних банків", кредит рахунку “Прострочена заборгованість ”.
Одночасно списуються і безнадійно прострочені відсотки, що були нараховані, але не отримані. Списання здійснюється такою проводкою:
дебет рахунку "Прибутки майбутніх періодів", кредит рахунків “Прострочена заборгованість по відсотках”.
Списана прострочена заборгованість по основній сумі боргу враховується на забалансовий рахунок "Борги, списані на збитки". Нараховані, але не отримані відсотки підписаної заборгованості підлягають урахуванню на забалансовий рахунок "Відсотки по безнадійних боргах".
Банк зобов'язаний протягом трьох років продовжувати роботу з відшкодування боргу. Якщо ця робота за трирічний період успіху не принесла, заборгованість по основному боргу і неодержаних відсотках із зазначених забалансових рахунків списується цілком.
У випадку, коли така робота завершується успіхом, сума поверненого кредиту і відсотків ставиться на рахунок "Резерви страхування активних операцій комерційних банків" (якщо сума резервного фонду недостатня) або, коли такий фонд сформований за розсудом керівництва комерційного банку, (Правління банку) зараховуються в будь-який інший фонд банку. Наприклад, у фонд матеріального заохочення, виробничого і соціального розвитку або інші фонди. При цьому робиться така проводка: дебет - поточний рахунок клієнта, кредит - фонди банку. Відсотки за повернений кредит зараховуються в прибутки банку на рахунок "Операційні й інші прибутки". Одночасно заборгованість списується з забалансових рахунків.
Якщо прибутків, отриманих банком і спрямованих на формування страхового фонду, недостатньо для покриття збитків від кредитної діяльності, відрахування здійснюються за рахунок резервного фонду, фонду економічного стимулювання, а також коштів, отриманих від реалізації майна або внесків банку в статутні фонди інших підприємств і організацій.
Згаданий резервний фонд комерційних банків формується для покриття можливих збитків, що виникають у результаті діяльності банку. Розмір резервного фонду повинний складати не менше 20% від статутного фонду банку. Формується такий резерв шляхом щомісячного відрахування не менше п'ятьох відсотків від прибутку банку, після оподаткування, нарахування дивідендів і перерахування коштів в інші обов'язкові фонди.
Подобные документы
Сутність кредиту, його види, принципи і форми. Основні принципи організації обліку кредитних операцій банку, особливості формування та аналізу його кредитного портфелю. Методичні підходи до обліку кредитних операцій банку на прикладі ПАТ "Промінвестбанк".
дипломная работа [557,7 K], добавлен 20.11.2013Особливості організації та регламентування активних операцій банку в Україні. Основна характеристика кредитних, інвестиційних та депозитних банківських операцій. Головний аналіз схеми надання непрямої гарантії. Дослідження основних форм кредиту.
курсовая работа [341,2 K], добавлен 13.03.2019Організація банківського кредитування підприємств малого і середнього бізнесу. Види банківських кредитів. Проблеми кредитування малого бізнесу в Україні. Аналіз кредитних операцій, структури кредитного портфеля банку на прикладі АТ "УкрСиббанк".
дипломная работа [3,9 M], добавлен 22.06.2011Загальні підходи до організації обліку кредитних операцій комерційного банку. Теоретичні засади обліку інвестиційних операцій банку. Порядок обліку цінних паперів у торговому портфелі банку. Аналіз інвестиційних та кредитних операцій АБ "Укргазбанк".
дипломная работа [1,7 M], добавлен 18.11.2013Економічна сутність короткострокових кредитних операцій банку. Державне регулювання кредитних операцій. Інформаційна база та інструментарій аналізу короткострокових кредитних операцій. Аналіз індикаторів ринку короткострокового кредитування в Україні.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 02.10.2011Економічна сутність, поняття та класифікація депозитних операцій. Методичні підходи до обліку депозитних операцій банку. Аналіз залучення коштів фізичних осіб ПАТ "Укрсоцбанк". Сучасний стан та перспективи розвитку депозитних операцій в Україні.
дипломная работа [1,9 M], добавлен 20.11.2013Теоретичні засади дослідження процесу банківського кредитування. Методи управління кредитними ризиками. Аналіз кредитних операцій УкрСиббанку. Прийняття рішень надання кредиту. Напрямки удосконалення організації процесу банківського кредитування.
реферат [120,3 K], добавлен 15.06.2009Визначення та обґрунтування суті та необхідності банківського кредитування підприємств. Виявлення негативних факторів впливу на доцільне використання позик та шляхи їх ліквідації. Аналіз ефективності використання кредитних ресурсів підприємствами.
курсовая работа [137,0 K], добавлен 15.11.2014Визначення понять "кредит" і "позика". Головні відмінності кредитних та інвестиційних операцій комерційних банків. Класифікація банківських кредитів. Поняття та види банківських інвестицій. Обчислення відсоткових прибутків за позиковими операціями.
контрольная работа [53,0 K], добавлен 05.09.2013Класифікація і характеристика кредитних операцій. Форми кредиту. Кредитні операції. Види кредитів. Розгорнута класифікація кредитів. Етапи видачі кредиту. Перелік документів. Етап розгляду кредитного проекту. Експертиза кредитного проекту.
реферат [37,1 K], добавлен 07.08.2007
