Світовий ринок цінних паперів

цінний папір грошовий інвестування

2. Ринок цінних паперів, інвестиції та економічне відтворення

Почнемо розгляд з функцій, які ринок цінних паперів виконує в економічній сфері:

відтворення дійсної вартості основних виробничіх фондів, рентабельності того чи іншого підприємства, товариства, компанії. Ця функція особливо актуальна в приватизаційному процесі при корпоратизації та акціонуванніі державних підприємств. Але й в розвинутих ринкових відносинах рівень фінансової ефективності підприємства, встановлений через курс його акцій на фондовій біржі, є більш об'єктивним.

Прискорення обігу надлишкового капіталу у вигляді цінних паперів, його акумулюція для інвестицій у виробничу та соціальну сфери.

Переміщення капіталу із однієї галузі в інші.

Акумуляція вільних грошових коштів населення, їх зв'язування та вилучення із вільного обігу.

Головними характеристиками та принципами функціонування такого ринку є:

Цілісність ринку у межах окремої країни, яка забеспечується наявністю єдиної національної фондової біржі як єдиного місця котирування цінних паперів, єдиного Центрального депозитарію цінних паперів і єдиного Клірингового банку. Цілісність ринку означає визначення єдиних курсів на усі цінні папери, які допущені до обігу й котирування по всій території даної країни, тобто, якщо для контролю від держави є Національний банк, то для контролю тих же грошей у вигляді цінних паперів є той же Національний банк через фондову біржу.

Централізація ринку цінних паперів, що означає державний контроль та безпосереднє регулювання цілісної системи обігу цінних паперів і забеспечується спеціально створеними державними органами.

Прозорість ринку цінних паперів, що означає широке розповсюдження ринкової інформації, однаковість ціни на конкретні цінні папери по всій території країни, доступність та рівноправність замовлень будь-якого клієнта на купівлю-продаж цінних паперів та виключає можливості компенсації цих замовлень фінансовим посередникам за свій рахунок

Введення системи електронного обігу цінних паперів - їх дематеріалізованого обігу у формі комп'ютерних записів на рахунках через систему «національна фондова біржа - центральний депозитарій - кліринговий банк»

Відповідність, як наслідок, національної системи обігу цінних паперів загальноприйнятим стандартам безпеки інтересів і прав інвесторів, що забеспечує високі гараниії для залучення місцевих та іноземних інвестицій в акціонерні капітали і розвиток національної економіки.

2.1 Механізм акумулювання інвестиційних ресурсів та оцінка ризиків на ринку цінних паперів

З розвитком ринку цінних паперів зростає актуальність фінансових вкладень в цінні папери. Дана проблема обумовлена її складністю, різноманітністю суб'єктів і об'єктів фондового ринку. З однієї сторони, ринок насичений цінними паперами; з другої, в діяльності ринку цінних паперів бере участь значна кількість суб'єктів, які мають на меті свою користь:

інвестування вільних коштів з метою збереження та приросту капіталу,

інвестування в цінні папери як основний вид діяльності комерційної організації;

інвестування для надання управлінського впливу на об'єкт інвестицій через придбання пакету цінних паперів.

Процес інвестування - це підбір портфеля цінних паперів приватними інвесторами та фінансовими інститутами. Процес інвестування в цінні папери завжди поєднується із зіставленням ризику, прийнятого на себе, та очікуваним наслідком від інвестицій. Тому досить важливо кількісно оцінити ці параметри і порівняти їх з аналогічними параметрами альтернативних вкладень. Всі ці та інші питання вирішуються із застосуванням різноманітних методів економічного аналізу. Методи аналізу цінних паперів дозволяють визначити впевненість, спираючись на дослідження макроекономічної теорії та її практичне застосування.

Основною теоретичною базою для економічного аналізу цінних паперів і формування інвестиційного портфеля на сучасному етапі продовжує залишатися сформована ще в 60-ті роки теорія ефективного ринку. Згідно твердженням теорії ефективного ринку, якщо ціни акцій вірно відображають майбутні прибутки і характеристики ризику акцій, то вільний ринок акцій здатний суттєво впливати на вибір суспільства розміщення обмежених ресурсів у правильному руслі, а якщо орієнтування на ціну акції -гра наздогад, то неефективні для суспільства виробництва можуть розвиватися просто для високої ціни їх акцій. На сучасному українському ринку акцій інвестори керуються мотивацією очікування приросту курсової вартості акцій, а не майбутнього дивіденду. Особливе значення ця мотивація набуває в умовах інфляції, властивої для початкової стадії розвитку фондового ринку в Україні. На Заході кілька шкіл застосовують різні підходи чи їх комбінацію до визначення задач аналізу цінних паперів як окремої дисципліни. Фундаментальна школа, та ії визнаний голова Б. Грехем основну увагу звертає на аналіз фінансового стану корпорацій, виплачуванні ними дивіденди, поточну ставку відсотків та інше. Технічна школа виходить з того, що вся інформація, суттєва з точки зору "фундаментальної школи", враховується в курсах цінних паперів ще до їх опублікування. Тому наріжним каменем є розгляд самого ринку, рух біржових котирувань, обіг бірж, тощо.

Фундаментальний аналіз дозволяє глибоко і всебічно з'ясовувати стан справ у будь-якій сфері фондового ринку і являє собою детальне вивчення галузей та окремих компаній з точки зору їх цінних паперів. На практиці представники інвестиційно-ділерських фірм часто не мають часу для подібних розвідок і користуються послугами аналітичних відділів фірм та іншими джерелами інформації. Проте вони повинні добре усвідомлювати, яким чином буде зроблено той чи інший висновок. В свою чергу, технічний аналіз дає можливість спрогнозувати зміну ринкової кон'юнктури. Випуск акцій підприємством та їх вдале розміщення може сприяти швидкій мобілізації коштів для інвестування. Проте емісію акцій можуть здійснювати лише підприємства, які акціонуються або вже є акціонерними, причому відкритого типу. Потенційним джерелом додаткових інвестиційних ресурсів на підприємствах є випуск облігацій. За матеріалами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, на фондовому ринку практично відсутні корпоративні облігації.

Для організації інвестиційного процесу дуже важливим є створення чіткої та прозорої системи розрахунків за операціями купівлі-продажу цінних паперів. Річ у тім, що учасники таких операцій наштовхуються на певні ризики. Власне,це ті ж ризики, які виникають у процесі проведення валютних операцій. Передусім це "витратний ризик", або "ризик витрат заміщення", тобто ризик, пов'язаний із загрозою банкрутства однієї зі сторін до терміну здійснення розрахунків, що штовхає іншу сторону на втрату можливих прибутків. Масштаби цього ризику рівнозначні витратам на укладення нової угоди за поточною ринковою ціною. Такий ризик зменшується шляхом скорочення часу між укладенням угоди та здійсненням розрахунків за нею, а також у разі використання відповідно організованої системи заліку. "Основний ризик» полягає у можливості неодержання продавцем цінних паперів грошей після того, як папери уже надійшли покупцеві. (Аналогічний ризику валютних операціях відомий як "герштадт-ризик" -- за назвою німецького банку, який збанкрутував у середині 1970-х років через збитки, що виникли саме з такої причини).

"Ризик ліквідності" -- це загроза несвоєчасного отримання однією зі сторін цінних паперів або грошей, через що вона вимушена брати кошти в борг чи продавати інші активи, аби виконати свої зобов'язання за рештою угод. Учасники ринку цінних паперів можуть також наштовхнутися на ризик неплатоспроможності клірингового банку. І, нарешті, на системний ризик, суть якого в тому, що невиконання зобов'язань одним фінансовим інститутом може спричинитися до виникнення проблем в інших або навіть їх банкрутства. Одним із заходів, який значно зменшує перелічені ризики, є гарантовані розрахунки між учасниками угоди за принципом "поставка проти платежу". Цього можна досягнути за допомогою однієї з трьох найпоширеніших у світовій практиці моделей розрахунків.

Модель 1. Її головними елементами є надсилання інструкцій щодо переказу як цінних паперів, так і грошових коштів на підставі інформації про кожну угоду та остаточний переказ цінних паперів, який здійснюється одночасно з переказом грошей. (Таку модель, за даними британського агентства "Тhomas Murrey", сьогодні використовують 17 відсотків центральних депозитаріїв). Модель 2 передбачає надсилання інструкцій щодо переказу цінних паперів за кожною угодою, проте самі перекази цінних паперів від продавця покупцеві здійснюються лише наприкінці циклу, коли відбувається і переказ грошових коштів, -- на умовах "нетто". (Цій моделі надає перевагу 21 відсоток центральних депозитаріїв). Модель 3 полягає в тому, що інструкції щодо переказу як цінних паперів, так і грошових коштів надсилаються на основі інформації "нетто" (тобто з урахуванням можливих контругод), а остаточні перекази здійс ються наприкінці циклу. (Цією моделлю користуються 18 відсотків центральних позитаріїв світу).

2.2 Фондові кризи у ринковій економіці

У літературі поки що немає єдиного погляду на фондові кризи як на економічне явище. Поряд із розповсюдженим ставленням до криз як до негативних явищ існує й альтернативний погляд. Існує погляд, що вони зміцнюють інвестиційні потоки, оскільки звільняють економіку від нереальних інвестиційних проектів, які поглинають вільні ресурси і сприяють виробництву непотрібних товарів, що є характерним для безкризової економіки. Відсутність криз призводила б до дисбалансу між зростанням фіктивного та реального капіталів, як це спостерігалося під час останньої кризи в Південно-Східній Азії.Що стосується дисбалансу між грошовою й товарною масою, то причиною сучасних фінансових потрясінь є неконтрольованість руху загальної маси капіталу в умовах вільного міжнародного руху капіталу, через що існує великий ризик виникнення дисбалансу між грошима і товарами. Виходом із такої ситуації мають стати обмеження на рух капіталу.Окрім тенденцій до періодичних підвищень і знижень фондових індексів, що мають місце як на цивілізованих фондових ринках, так і на тих, що розвиваються, існують ректифікаційні кризи, які характерні лише для останніх. Їх виникнення нерідко спостерігається тільки один раз за всю історію ринку. Під ректифікацією слід розуміти очищення ринку від значної кількості дрібних брокерів та інвесторів, посилення позицій великих, а також збільшення вкладів у значні інвестиційні інститути. Такі кризи майже не впливають на середньо- та довгострокові перспективи ринку і є першою стадією переходу до врівноваженішого стану, коли дія ринкових законів розширюється. Для визначення періодів значних падінь цін на фондових ринках в історії регіонів західна література використовує показник у вигляді відношення рівня регіонального фондового індексу на момент часу і до максимального рівня даного індексу до моменту часу t, що позначається як СМАХt. Поняття, необхідні для аналізу фондових криз, визначаються таким чином:

відносне падіння індексів -- падіння стосовно їхнього історично максимального рівня;

обвал -- відносне падіння регіонального індексу більш ніж на 20% для розвинутих ринків і більш ніж на 35% для ринків, що розвиваються;

початок кризи -- місяць, коли індекс досяг свого історичного максимуму, який передує місяцеві початку обвального падіння цін;

початок обвалу -- місяць, коли індекс цін упав нижче від порогового рівня (тобто 20% для розвинутих ринків і 35% для ринків, що розвиваються);

найглибша точка падіння -- місяць, коли індекс цін досяг мінімального рівня під час кризи;

відновлення -- перший місяць після початку обвалу, коли індекс досяг свого максимального рівня, який мав місце до обвалу.

Для уникнення подвійного врахування однієї і тієї ж кризи вважають додаткові обвальні падіння цін, які виникли у межах кризи, частиною цієї кризи. Такий підхід до аналізу фондової кризи дає змогу ідентифікувати дев'ять відомих фінансових криз, які мали місце на фондових ринках світу. Шість криз із дев'яти були пов'язані зі змінами у глобальних умовах торгівлі: перша криза в розвинутих країнах 1973 року і три кризи, що охопили три регіони в 1980 і 1981 роках, були пов'язані з підвищенням цін на нафту; криза 1994 року в Латинській Америці й остання азіатська криза, що почалася 1996 року, були пов'язані з переоцінкою валют при режимах фіксації обмінних курсів. Що ж до трьох останніх криз, то дві з них, 1987 року (одна у розвинутих країнах, друга у країнах Латинської Америки), були пов'язані з обвалом фондового ринку США; азіатська криза 1990 року стала результатом кількох одночасних політичних і економічних потрясінь.

На підставі цих спостережень напрошується висновок, що фондовим кризам можуть систематично передувати епізоди значного підвищення цін.

На підставі сказаного можна припустити, що, оскільки передкризове підвищення цін більше від найглибшого спаду під час кризи і спостерігається певна кореляційна залежність між підвищеннями і падіннями цін, засоби ан-тикризового регулювання можуть спрямовуватися передусім на запобігання надмірному підвищенню курсів акцій із метою пом'якшення можливої наступної фондової кризи. Такі кроки можуть мати як засоби економічного впливу, наприклад, продумане поступове підвищення облікових ставок у період надмірного підвищення курсів акцій, після якого може статися обвал, так і засоби психологічного впливу на учасників фондового ринку.

2.3 Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні

Разом з тим можна впевнено сказати, що взятий керівництвом держави курс на реформування економіки України, створення законодавчої бази, що забезпечувала б та сприяла реформам, розчищала ті бюрократичні завали, що стоять на шляху просування реформ та розвитку ринкових відносин, неодмінно дасть свої позитивні результати.

Перехід бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємств України на нові міжнародні стандарти дасть можливість привести у відповідність з міжнародними нормами форми бухгалтерської та фінансофої звітності. Це в свою чергу дасть можливість привести у відповідність показники, за якими здійснюється оцінка фінансового стану підприємств, фондового та фінансового ринків, розкрити інформацію для потенціальних інвесторів про дійсний стан підприємств, що разом із створенням більш м'якого податкового регулювання виведуть на ринок цінних паперів значну кількість вільних грошей як внутрішніх так і іноземних інвесторів.

Створення дійсно нормального конкурентного середовища на ринку цінних паперів разом з іншими наведеними вище факторами, дасть можливість більш реально оцінити вартість акцій підприємств, що будуть вільно обертатись на ринку, різко збільшить кількість підприємств, що вийдуть на ринок цінних паперів зі своїми акціями.

Повинен також зрости ринок облігацій внутрішньої державної позики, що дасть можливість залучати до фінансування дефіциту державного бюджету неемісійні кошти фізичних та юридичних осіб, включаючи нерезидентів. Цьоме сприятиме проведення Нацбанко україни значної роботи, пов'язаної з підготовкою необхідних нормативно-методичних документів та введенням в дію комп'ютерних інформаційних технологій для обслуговування розміщення, обігу та погашення державних облігацій та сплати відсотків.Не менш важливим є необхідність розширення застосування цінних паперів в розрахунких між підприємствами. Потрібно зробити привабливим використання вексельної форми розрахунків, що дасть можливість зменшити потребу підприємств в "живих" грошах, прискорити обіг грошей і як наслідок покрацить стан фінансового ринку в Україні. Необхідно також вдосконалювати структуру фондової біржі України, створювати та вдосконалювати її комп'ютерну мережу, а також законодавство, що регулює риноц цінних паперів та діяльність його учасників. Потрібно створити такі правила гри на ринку цінних паперів, що унеможливлювали б появу фінансових спекулянтів та шахраїв.

Незважаючи на проблеми в становленні та розвитку ринку цінних паперів в Украіні, перспектива дальшого розвитку ринку цінних паперів є реальною. Вона залежить в першу чергу від покращання загального стану економіки України, зміни структури та зростання національного виробництва, пожвавлення інвестиційної діяльності, розвитку банківської системи, підвищення життєвого рівня населення.

Висновок

Підводячи підсумки в даній роботі, можна беззаперечно сказати, що ринок цінних паперів відіграє важливу роль у суспільному відтворенні. Адже основна функція ринку цінних паперів - мобілізація грошових засобів інвесторів для організації та розширення виробництва.

Друга функція - інформаційна. Вона полягає в тому, що ситуація на ринку цінних паперів повідомляє інвесторам інформацію про економічну кон'юнктуру в країні, і дає їм орієнтири для вкладання своїх капіталів. В цілому ж функціонування капіталу у формі цінного паперу сприяє формуванню эфективної та раціональної економіки, оскільки він стимулює мобілізацію вільних грошових ресурсів в інтересах виробництва та їх розподіл у відповідності до потреб ринку.

Як показує світовий досвід, ефективне функціонування ринку цінних паперів неможливе без регулюючої та контролюючої діяльності державних органів. В умовах становлення ринку цінних паперів функціонування подібних структур має велике значення.

На світовому ринку існує дві основні моделі організації ринку цінних паперів. Одна з них передбачає перевагу на ринку комерційних банків (Німеччина, Японія, Франція). Інша передбачає активну роль як банківських установ так і небанківських фінансово-кредитних інститутів (США, Великобританія). У тих країнах, де на ринку переважає обмежена кількість комерційних банків, їх діяльність контролюється національним банком та іншими державними агенціями, державне регулювання більш жорстке. Таким чином, ринок цінних паперів представляється як ефективний механізм функціонування ринкової економіки, інструмент мобілізації фінансових ресурсів та заощаджень населення, оптимального перерозподілу засобів, підвищення активності людини як реального власника.Інструментарій сучасного ринку цінних паперів є складним і багатоманітним, тому я дала характеристику основним видам цінних паперів. Також описала механізм визначення курсової вартості та дивідендну політику акціонерних товариств. Я дала аналіз структури ринку цінних паперів, особливостей функціонування біржового та позабіржового ринків, В умовах становлення національного фондового ринку великого значення набуває необхідність безумовного підтримання його фінансової безпеки. При цьому слід наголосити, що безпека фондового ринку безпосередньо пов'язана з бюджетною, борговою та інвестиційною безпекою держави, особливо з огляду на недостатньо контрольований розвиток сегмента державних цінних паперів, а також із фінансовою безпекою численних юридичних і фізичних осіб. Необхідним кроком має бути переорієнтація державних облігацій на фінансування окупних інвестиційних проектів у пріоритетних напрямках, які підпримуються державою. Мається на увазі, по-перше, встановлення меж для розподілу залучених ресурсів на фінансування дефіциту державного бюджету. Модель органiзацii ринку цiнних паперiв передбачає необхiднiсть:

широкого використання стандартних кодiв для торгiв i доставки цiнних паперiв;

розповсюдження iнформацiї щодо компанiй, акцiї яких котируються на фондовiй бiржi, та вимога до цих компанiй надавати таку iнформацiю;

встановлення й опублiкування курсiв на цiннi папери з дотриманням принципу рiвностi iнвесторiв;

запобiгання виникненню неорганiзованних паралельних ринкiв на шкоду лiквiдностi централiзованого ринку, який є единим ринком, що створює можливостi для попиту i пропозицiї;

надiйностi бiржового ринку: забезпечення вiдсутностi затримок i безпеки поставок цiнних паперiв та грошової оплати за них через систему, яка дiє в стандартний перiод угоди.

Ринок цiнних паперiв має базуватися на довiрi й взаємоповазi усiх його учасникiв, використовувати єдинi правила професiйної та етичноi поведiнки на ньому, користуватись єдиною термiнологiєю.

Список використаної літератури

1.Закон України «При цінні папери та фондову біржу» від 11.09.1999р. №13-477

2.Закон України «Про банки та банківську діяльність від 13.09.2000 р. №4551.

3.П(с)БУ 2 - П(с)БУ "Баланс", затверджений наказом МФУ від 31.03.1999р. за №87.

4.П(с)БУ 12 - П(с)БУ 12 „Финансовые інвестиції", затверджене наказом МФУ від 26.04.2000р. за №91.

5.Авдеев А.М., Павловец В.И. Экономические показатели инвестиционных проектов в условиях инфляции. Экономика и коммерция. №3, 1994.

6.Агарков М. М. Учение о ценных бумагах - М.:, Финстатинформ, 2004 г. - 150 с.

7.Алексеев М. Ю. Рынок ценных бумаг - М.:, Финансы и статистика, 2000 г. - 165 с.

8.Алехин Б. Рынок ценных бумаг - К.:Либідь. 2005 г. - 166 с.

9.Бакаєв Л.О. Кількісні методи в управлінні інвестиціями : Навч.посібник. - К.,2000. - 266 с.

10.Балабанов В. С. Осокина М. Е. Рынок ценных бумаг - М.:Литера, 2004 г. - 213 с.

11.Баронський А. Ринок цінних паперів в Україні- Фінансова Україна, 1998 р. - № 47 - с. 12-18.

12.Басовский Л.Е. Финансовый менеджмент: Учебник. - М.,2002. - 184 с.

13.Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. - К., 2006. - 462 с.

14.Боди Э. Боди З., Кейн А., Маркус.А.Дж. Принцип инвестиций - М.,2002. - 212 с.

15.Бочаров В.В. Инвестиционный менеджмент . - СПб, 2008. - 350 с.

16.Бочаров В.В. Финансовое моделирование :Учеб пособие. - СПб., М., Харьков, Минск, 2004. - 414 с.

17.Ван Хорн ДЖ.К. Основы управления финансами. М., Финансы и статистика, 2006.

18.Ван Хорн Дж.К., Вахович Д.М. Основы финансового менеджмента. Пер с англ. - 11-е изд. - М,2001. - 403 с.

19.Винс Р.Математика управления капиталом: Методы анализа риска для трейдеров и портфельных менеджеров: Пер. с англ. - М.: Альпина. - 2000. - 400с.

20.Гитман Л.Дж., Джонк М. Основы инвестирования. - М.,1997. - 274 с.

21.Гридчина М.В. Финансовый менеджмент: Курс лекций. - К.,2007. - 288 с.

22.Я.И. Єлейко, О.И.Єлейно, К.Є.Раєвський. Інвестиції ризик прогноз:Посібник - К., Львів,2000. -

23.Жуков Е. Ф. Ценные бумаги и фондовые рынки. Учебное пособие для вузов - М.: Банки и Биржи, Юнити, 2005 г. - 298 с.

24.Меркумов Я.С. Финансовые вычисления. Теория и практика: Учебно-справочное пособие. - М.,2006. - 275 с.

25.Ли Ч.О., Финнерти Д.И. Финансы корпорации : теория, методы и практика: Учеб для вузов: Пер с англ. - М., 2007. - 345с.

26.Короленко М.В. Дивідендна політика акціонерного товариства. - Фінанси України. - №2. - 2000. - с. 160

Размещено на Allbest.ru