Діяльність бірж

На основі заповнених біржових посвідчень і операційних листів на другий день після дня торгів здійснюються розрахунки у тих банківських закладах, у яких відкриті кореспондентські рахунки контрагентів.

2.4 Біржа праці

Біржа праці -- установа ринкової економіки, яка здійснює посередницьку місію між найманими працівниками та роботодавцями в процесі купівлі-продажу товару робоча сила. У всіх країнах світу вони є державними організаціями.

Біржі праці виконують такі функції: працевлаштування безробітних, сприяння всім бажаючим змінити характер і місце роботи, вивчення кон'юнктури ринку робочої сили та надання інформації про неї, професійна орієнтація молоді, облік безробітних та виплата їм допомоги.

В Україні біржу праці було закрито в 1930 р. як непотрібну і таку, що має існувати лише за капіталізму, проте її функції не зміг ефективно виконувати жоден адміністративний орган [4].

Нині, виходячи з необхідності розбудови ринку та здійснення структурних зрушень у виробництві, долаються ідеологічні догми щодо товару робоча сила та біржі праці.

Згідно із Законом України “Про зайнятість населення” вже реалізується програма формування ринку праці: створено близько 700 регіональних центрів зайнятості, розпочата реєстрація безробітних, здійснюється працевлаштування переважної більшості тих, хто звертається до центрів зайнятості.

Ще не використано громадські роботи, які фактично є дійовим і універсальним засобом активної політики на ринку праці. Хоч і схвалено національну програму громадських робіт як частини Державної програми зайнятості населення, проте вона не реалізується.

Молодіжна біржа праці, створена cлужбою молоді, призначена для вивчення попиту на робочу силу. забезпечення населення, що не працює, робочими місцями. Молодіжна біржа відкриває курси, створює додаткові робочі місця, планує за пайовою участю з підприємствами міста Харкова інші заходи [8].

На договірній основі з навчальними закладами формується система професійної перепідготовки безробітних, в якій щороку перенавчатимуться 350--400 тис. чоловік. Проте ще не всі питання функціонування ринку праці вирішені. Зокрема, незадовільно формується матеріально-технічна база центрів зайнятості. Вони не забезпечені достатньою мірою комп'ютерною технікою, не створена елементарна інформаційна мережа, без якої не може бути ринку. Повільно формується і фонд зайнятості, з якого потрібно черпати кошти компенсації незайнятим.

Актуальною є проблема демонополізації ринку праці. В умовах гіперінфляції, коли потрібна висока соціальна відповідальність і тих, хто піднімає ціни, і тих, хто домагається підвищення заробітної плати, втрати від несанкціонованих страйків та всіляких зупинок виробництва зростають багаторазово.

ІІІ. Механізм біржової торгівлі

3.1 Види біржових угод

Біржові угоди укладають члени бірж особисто або через повноважних представників і брокерів. Вони вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі. Зміст біржових угод (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку) розголошенню не підлягає. Ця інформація може надаватися тільки за письмовою вимогою органів слідства і суду. Основними видами біржових угод є: взаємна передача прав та обов'язків щодо реального товару; укладання угод реального товару з відстрочкою строку його поставки (форвардні угоди); взаємна передача прав та обов'язків щодо стандартних контрактів на поставку біржового товару (ф'ючерні угоди); уступка прав на майбутню передачу прав та обов'язків щодо біржового товару або контракту на поставку біржового товару (опціонні угоди), а також інші угоди щодо біржового товару, контракту або прав, установлених правилами біржової торгівлі.

Угода вважається укладеною з моменту її оформлення та реєстрації згідно з прийнятим порядком на біржі, але вона не може укладатися від імені й за рахунок біржі. Історично так склалося, що механізм функціонування бірж строго регламентований [1,9]. Установлюються регулярність і дата проведення торгів, місце укладання угод (біржовий зал) тощо.

У світовій практиці склалися чотири основні види біржових угод.

1. Угоди на наявний товар з пред'явленням його чи товарних зразків на місці. Такі угоди нині переважають на всіх біржах. Вони укладаються: а) за умов попереднього огляду товарів (за зразками, стандартами, обумовленою середньою чи стандартною якістю товару); б) на товар, який на час торгів виставлений на біржі, знаходиться на її складах або очікується його прибуття до закінчення біржового зібрання; в) на товар, який на час торгів знаходиться в дорозі; г) на відвантажений чи готовий до відвантаження товар.

2. Форвардні угоди -- це угоди із зобов'язанням поставити реальний товар в майбутньому. Контрактом обумовлюються кількість і якість продукції, час і місце поставки, форвардні поставки й угоди щодо них мають бути найпоширенішими, бо вони найповніше відповідають інтересам учасників контрактів. Як правило, це -- угоди з наперед заданими умовами і попереднім замовленням, а також контракти, які мають нестандартний характер і які не перепродаються на біржі.

3. Термінові угоди (ф'ючерні) -- це угоди із зобов'язаннями поставити товар, заздалегідь обумовлений за всіма параметрами, котрий вироблятиметься в майбутньому.

Ф'ючерні контракти укладаються на двосторонній основі, коли покупець зобов'язується прийняти, а продавець -- поставити конкретний товар за певною ціною на визначену майбутню дату. На відміну від інших строкових угод, ф'ючери --стандартизовані за кількістю та якістю товарів. Торгівля ними ведеться на організованих біржових ринках шляхом публічного проголошення пропонування на купівлю та продаж. Це прискорює і полегшує процес прийняття рішень, а виграш чи програш визначається співвідношенням цін купівлі і продажу.

Якщо контракт не закритий до офіційного строку поставки, то клієнт зобов'язаний виконати своє зобов'язання, тобто поставити чи оплатити товар контрагенту, якого добровільно визначає біржа з числа учасників торгів. Звичайно, у випадках фінансових ф'ючерів фізична поставка не здійснюється. Остаточна ліквідація контракту тут відбувається шляхом зменшення чи збільшення додаткової маржі в останній день торгівлі. Іншими словами, клієнт просто переводить свій програш кліринговій палаті чи, навпаки, отримує від неї виграну суму

Вперше ф'ючерну торгівлю було організовано у 1972 р. на Чиказькій біржі [5]. Завдяки високій стандартизації, простоті та надійності операцій вона стала швидко поширюватися і вдосконалюватися. З її допомогою підприємці мають можливість не лише гарантовано отримувати й здобувати продукцію, а й ефективно страхувати свої відкриті позиції в іноземних валютах, боргових зобов'язаннях і портфелях цінних паперів.

Біржовий механізм фінансово-страхового захисту інтересів клієнтів має назву хеджирування. Хеджирування, з одного боку, захищає учасників ф'ючерної торгівлі від непередбачуваних коливань курсів цін та втрат, а з іншого -- робить виробників (продавців) товару і його покупців (споживачів) зацікавленими в стабілізації цін. Водночас це підвищує ліквідність біржових угод, а також дає змогу більш рівномірно розподілити всілякі ризики між учасниками угод.

Хеджирування, або страхування ризику зриву біржової угоди, починається з визначення пакета ризиків, які покриваються й не покриваються страховим полісом. Сукупний ризик зриву біржових угод (опціонні, ф'ючерні, ризики помилок біржових брокерів) проявляється в двох аспектах: по-перше, ризик недопоставки товару, а по-друге -- затримки поставок чи поставок неякісного товару. Далі визначається розмір відповідальності страхівника за покриття збитків до певного розміру за рахунок спеціально створених резервно-страхових фондів, що називається франшизмом. Розмір франшизи за всіма видами ризику, як правило, становить 5% від страхових сум з кожного виду ризику. У 1992--1994 рр., через складні обставини в економіці і фінансах обов'язковою умовою розрахунку за товар на біржі була стопроцентна передоплата [3].

4. Досить близькою до страхового договору за своєю суттю є угода з опціоном. Це також оптовий контракт страхувальника (покупця опціону), за який він отримує певну суму (премію). Головною перевагою опціону є лімітований ризик і потенціально необмежена доходність. Сплативши невелику суму, можна одночасно застрахуватися від втрат і отримати досить відчутний прибуток. Більше того, якщо ринкова ціна відхиляється від нормального стану, то отримувач опціону може скоротити свої збитки, своєчасно перепродавши контракт. Наприклад, якщо інвестор А купив європейський колл на одну акцію компанії АБО строком на 6 місяців за ціною виконання 50 доларів і виплатив премію 4 долари, а поточна ціна акцій на той час також була 50 доларів, то, заплативши 4 долари премії, він купив право придбати акцію за ціною 50 доларів. За умови, що ринкова ціна після завершення строку опціону сягнула 60 доларів, інвестор, продавши опціон за цією ціною, отримує доход від опціону в 6 доларів. Прибутковість опціону становить:

[1]

Відносини між продавцями та покупцями на ф'ючерній біржі здійснюються через клірингову палату, котра як третя сторона угоди виступає покупцем стосовно продавця і продавцем щодо будь-якого покупця. Тому покупці й продавці ф'ючерних контрактів беруть на себе зобов'язання не один перед одним, а перед розрахунковою палатою. Остання ж бере на себе відповідальність гаранта і страхувальника для обох сторін укладеної угоди.

Механізм ф'ючерної торгівлі включає такі дії:

1. Брокерська контора (фірма) отримує наказ клієнта купити (продати) ф'ючерний контракт і виконує його через свого представника в операційному залі.

2. Угода реєструється на ім'я брокерської фірми -- члена клірингової палати.

3. Проти незакритого на кінець біржового дня контракту брокерська фірма переводить на рахунок у кліринговій палаті гарантійний внесок (початкову маржу), розміри якої встановлюються біржею, виходячи з ринкових характеристик товару.

4. На кожен наступний торговий день розмір внеску переглядається, виходячи з відхилення офіційної ціни закриття від контрактної. Внаслідок щоденного «приведення до ринкової ціни» брокерська фірма або перераховує додаткову (варіаційну) маржу, або знімає з рахунку вільний залишок, що перевищує потрібний мінімум покриття. За таким же принципом здійснюються відносини між брокерською фірмою та клієнтом.

5. Ф'ючерний контракт можна в будь-який день закрити через укладання оберненої (офетної) угоди. Наприклад, покупець ф'ючера може закрити своє зобов'язання перед кліринговою палатою шляхом продажу аналогічного типового контракту.

Розвиток цих та інших біржових угод веде до того, що біржа перестає виконувати функцію обміну наявного товару, проте зберігає функцію ціноутворення, або «відкриття» ціни. Тому вся сукупність ф'ючерних контрактів, що обертаються на біржі, являє собою ніби дзеркальне відображення сукупності наявних або за певних умов готових до висунення на ринок товарів.

3.2 Біржові операції

Біржовою операцією називається угода між членами біржі щодо купівлі-продажу, поставки та обміну товарів, допущених до обігу на товарній біржі, і зареєстрована не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Вони регламентуються відповідними правилами, затвердженими загальними зборами членів товарної біржі або органом, що ними уповноважений. Правилами визначається: строк і місце проведення біржових операцій; порядок надання та розмір плати за користування послугами біржі; відповідальність учасників і працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі; інші положення, встановлені органами управління біржі.

Укладання та виконання біржових угод вимагає здійснення певних біржових операцій, які поділяються на такі види:

1. Операції за готівку (касові), коли обидва контрагенти (продавець та покупець) виконують прийняті на себе зобов'язання негайно при укладанні угоди. Іноді допускається певна відстрочка виконання угоди на другий, третій, четвертий день, а на Паризькій біржі -- навіть тиждень. Операції з готівкою абсолютно переважали колись і досить поширені нині. У разі купівлі-продажу цінних паперів касові операції здійснюють, як правило, не маклери чи ділери, а інвестори, які заінтересовані у довгострокових вкладеннях свого капіталу.

2. Строкові операції -- це біржові операції, які згідно з відповідними угодами здійснюються у визначений час. Частка і роль їх у ринковій економіці зростає. На відміну від касових вони пов'язані з угодами кредитними (в США їх називають угодами з маржею [7]). Строкові операції використовуються для збільшення попиту на цінні папери чи надмірного підвищення їх курсів. Коли ж курси акцій з маржею починають падати, то це дає змогу брокерам вимагати від клієнтів додаткових сум грошей, бо тоді виникає загроза несвоєчасної сплати отриманої від банку позики.

Строкові операції стабілізують ринок, відволікають з ринку надлишкову масу грошей і спрямовують їх у інвестиції. Завдяки цьому вони стали потужними засобами боротьби з інфляцією, а також з хронічними зривами договірних зобов'язань та несвоєчасністю поставок. Комерційні посередники при здійсненні строкових операцій передбачають, як правило, поставки товару строком до 60 днів з частковою доплатою, яку стали називати гарантійним внеском, або маржею.

Всі строкові операції зводяться до трьох таких груп:

а) купівля з поставкою у визначений строк. Строкова операція тут не супроводжується ніякими іншими умовами і відрізняється від касової лише строком виконання, призначеним на майбутнє;

б) купівля з щоденною поставкою до певного строку. Буває й так, що покупець лише через певний час має право вимагати щоденних поставок;

в) купівля з поставкою за повідомленням. Продавець тут повинен поставляти відповідний товар до вказаного строку щоденно.

Виконання договору називається ліквідацією. День ліквідації встановлюється не учасниками угоди, а за існуючою традицією. Якби цього не було, то ліквідації відбувалися б щоденно, що вносило б напруженість у функціонування бірж і відбивалося б на цінах. Ось чому на всіх біржах день ліквідації особливий. Як правило, це -- останній торговий день місяця. Іноді він збігається із серединою місяця.

3. Операції «на різницю». В їх основу покладено розрахунок на отримання додаткового доходу внаслідок підвищення або пониження курсів та цін. Такі операції не матимуть спекулятивного характеру лише тоді, коли вони набудуть цивілізованих форм, тобто здійснюватимуться на законних підставах.

4. Операції з преміями. Це -- строкові операції, в яких одному контрагенту за відповідну плату (премію) надається право відмовитися від виконання угоди (або її частини). При цьому той, хто платить премію, може: а) цілком відмовитися від договору; б) виконати взяті зобов'язання на свій розсуд у той або інший строк, протягом певного періоду, але повністю відмовитися від договору не може; в) у момент ліквідації вимоги платити за більш високим, що встановився, курсом або самому за нижчим курсом поставити, продати товар.

Звичайно, є й інші строкові угоди, які дають право відмовитися від виконання певної частини контракту, прострочити виконання угод, які називаються репорт і депорт. Репорт -- продаж цінних паперів на певний строк банку з правом викупу їх після цього строку за вищим курсом. Депорт-- біржова угода, яка укладається спекулянтами, що «грають» на пониження з метою отримання курсової різниці.

3.3 Правове забезпечення біржової торгівлі

Вся біржова справа потребує державного правового забезпечення, щоб стимулювати розвиток ринкових відносин, вільного товарообігу й конкуренції. В США, наприклад, закон про товарні біржі вже діє з 1922 р. У 1978 р. створено підпорядковану Конгресу Комісію з ф'ючерної торгівлі, яка не лише видає законодавчі акти, стежить за втіленням у життя біржового законодавства, а й детально регламентує життєдіяльність бірж [10, 2].

Найхарактернішими рисами чинного американського біржового законодавства стали: а) розгорнута система захисту суспільства й учасників біржової торгівлі від зловживань; розробка дійових санкцій та покарань за проступки та злочини (використання службового становища, шахрайство тощо караються ув'язненням до 5 років або штрафом до 500 тис. дол.);

б) ідеологія законодавства про біржу спрямована проти монополізму, зловживань і водночас на організацію конкуренції й цивілізованого посередництва; в) скрупульозно регламентуються права та обов'язки учасників біржових операцій.

Ці та інші принципи цілком слушні і для нас. Лише відсутністю біржового законодавства можна пояснити намагання кожної біржі виробити власну схему діяльності, свої особливі правила проведення торгових операцій, віднайти свій специфічний товар, налагодити мережу представництв на біржах інших регіонів країни, обмінюватися брокерськими місцями і залучати як фундаторів представників інших бірж. Значні розбіжності й у статутах біржових товариств, у порядку та умовах біржових угод. Мають місце і значні коливання цін на один і той же товар.

Значним кроком уперед є прийняття Закону України «Про цінні папери й фондову біржу», який набрав чинності з 1 січня 1992 р. [11] Саме з цього часу припиняється випуск акцій трудових колективів, розпочинає дію система захисту майнових прав інвесторів, вводиться в дію державний контроль за випуском і обігом цінних паперів, а також санкції на тих, хто допускає відхилення від умов, дозволених законодавством.

Становленню цивілізованих ринкових відносин, організованого і регульованого ринку товарів та капіталів може також сприяти внесення істотних змін у відносини біржових структур з державою. Зокрема, ці відносини повинні розумно і виважено розвиватися шляхом державного регулювання і саморегулювання діяльності бірж, внесення часткових змін у їхній статус, який передбачав би перетворення їх у інформаційно-методичні центри комерційної діяльності, включаючи й право реєстрації всіх операцій в економіці України. Більше того, біржі України здатні перетворитися у центри формування ринкової політики цін, однакової як для державного, так і для ринкового секторів економіки.

Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами здійснюється через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України та на Українській міжбанківській валютній біржі. Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України були затверджені постановою Правління НБУ від 18 березня 1999 р. № 127, зі змінами [6].

Операції на міжбанківському валютному ринку України дозволяється здійснювати лише суб'єктам цього ринку, до яких належать: Національний банк України; уповноважені банки (комерційні банки, що отримали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями); уповноважені фінансові установи (що отримали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями).

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку мають право купувати іноземну валюту для власних потреб і за дорученням клієнтів (резидентів і нерезидентів) з метою перерахування іноземної валюти за межі України у випадках, що не суперечать чинному законодавству України та нормативно-правовим актам НБУ.

В умовах виникнення ажіотажного попиту на іноземну валюту та в інших кризових ситуаціях Національний банк може втручатися в діяльність міжбанківського ринку та УМВБ. Саме таке адміністративне втручання довелося здійснити НБУ у серпні -- вересні 1998 р., щоб стримати ажіотажний попит на готівкові і безготівкові долари у зв'язку із світовою фінансовою кризою [11]. Обмеження щодо операцій на валютному ринку можуть стосуватися цінових і нецінових аспектів угод. Лібералізація валютного ринку України торкнулася насамперед цінових аспектів, натомість зберігаються і навіть посилюються обмеження нецінових характеристик угод з метою зменшення спекулятивного тиску на обмінний курс і вивозу капіталу з України.

Закон України «Про товарну біржу» визначає її правове становище як посередницької структури, що має на меті одержання прибутку [6]. Вона є організацією, котра об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу й комерційну діяльність, у формі надання послуг в укладенні біржових угод, вивченні товарних цін, попиту й пропозиції товарів, вивченні, упорядкуванні й полегшенні товарообігу й пов'язаних з ним торговельних операцій. Діяльність товарної біржі регламентується, крім даного Закону та чинного законодавства України, Статутом біржі, правилами біржової торгівлі та біржового арбітражу.

ІV. Становлення біржової справи в Україні

Сучасне відродження біржової діяльності в Україні започатковане лише 1990 р. На нинішньому етапі вже завершився організаційний період становлення, й розпочали торги більш як 80 бірж. Звичайно, їх ще не можна порівняти з сучасними центрами біржової торгівлі, та вже й вони починають відігравати самостійну і досить значну роль у процесі оптової торгівлі. З числа зареєстрованих бірж 49 з них сформувалися як універсальні й товарно-сировинні біржі, 8 -- спеціалізовані, 8 -- фондові й товарно-фондові, 5 -- агропромислові, 2 -- цукрові, 1 -- нерухомості і 1 -- міжбанківська валютна біржа. Щоправда, працювали й проводили регулярні торги лише 43 з них. Більше того, і в 1994--1996 рр. продовжувався процес скорочення числа бірж. Лише 1993 р. було ліквідовано або перепрофільовано в інші комерційні структури 15 бірж [2,3]. Серед причин, що викликали цей негативний процес, основними є: загальна криза економіки, скорочення виробництва, поступове відновлення прямих господарських зв'язків між виробниками й споживачами на основі бартеру, інші кризові та інфляційні фактори.

Економічні, організаційні та правові засади функціонування бірж регулюють закони України «Про товарну біржу», «Про господарські товариства», «Про підприємства». Розроблено ряд інших законодавчих та інструктивних документів про оподаткування господарських суб'єктів. Згідно з Законом «Про товарну біржу» біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу й комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту й пропозиції товарів, вивчення, упорядкування і поліпшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Основними принципами діяльності бірж України є рівноправність учасників торгів, застосування вільних ринкових цін, гласність та публічність проведення біржових операцій. Установлюючи правила торгівлі, обов'язкові для всіх учасників торгів, біржі України створюють умови для прискорення товарообігу, регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропонування.

Провідні позиції у біржовій торгівлі України зайняла Українська біржа. Тут концентрується необхідна інформація про потреби виробництва, попит та пропонування предметів народного споживання, укладаються угоди на їх поставки, виставляються зразки товарів, які потім, залежно від попиту на них, будуть випускатися в масовій кількості.

Біржові ціни важливі для всіх господарників, яким доводиться приймати рішення, особливо на майбутнє. У зрілій ринковій економіці біржові ціни є орієнтиром для складання виробничих програм, тому що від вартості сировини й напівфабрикатів залежать умови збуту виробленої продукції. Тож і у нас біржі мають виконувати функцію ціновиявлення, тобто встановлення первинного співвідношення попиту й пропозиції. Досить часто первинне виявлення ціни спричинює лавиноподібне зростання цін, тому викликає критику з боку споживачів. Проте навіть у цьому випадку позитивний ефект ціновиявлення очевидний, тому що відразу вдається виявити граничні межі купівельної спроможності на даний період часу, встановити максимальну ціну виробника й споживача. До цього її практично ніхто не виявляв. Біржовий посередник шукає і знаходить оптимальну ціну і для продавця, і для покупця. Він і сам не залишається в накладі, тому що за надані послуги клієнту (продавцеві) і замовнику (покупцеві) отримує відповідну винагороду.

В реалізації товарів і продукції виробництва все значнішу роль відіграє Українська універсальна товарна біржа. На її операції припадає 10% усього біржового обороту чорних металів, понад 55% кольорових металів, близько 40% товарів народного споживання, близько 30% угод з нерухомістю.

На новій основі відродилася Львівська біржа «Галицькі контракти», фундаторами якої стали понад 500 фірм і підприємств [6]. Зацікавленість у веденні торгів на ній висловили представники біржових товариств Росії, Литви, Білорусі, а також США, Франції, Італії, Німеччини, Китаю та інших країн. Польща запропонувала створити спільний комітет «Галицька згода» і через нього налагодити довгострокові і стабільні стосунки акціонерів України й Польщі.

Практика торгівлі на біржах виявила ряд недоліків, які пов'язані з браком відповідної допоміжної техніки й обладнання, недостатнім посередницьким досвідом брокерів, відсутністю (і це головне) стандартизованості товарів, зокрема загальновизнаного обсягу товарних партій, який був би кратним біржовій одиниці -- лоту, уніфікованого показника якості різних товарів і товарних груп, що дало б змогу об'єктивно зіставити споріднені товари навіть в одній біржовій секції. Не сприяв розвитку біржової справи й відсутність вільного обертання контрактів між різними секціями в межах однієї біржі та інших загальновизнаних у світі правил і стандартів. Негативно впливають на біржову торгівлю також державне замовлення, бюрократичні структури, працівники яких виховані на догматах розподільчої економіки, фондування матеріально-технічних ресурсів й управління економікою як одним підприємством.

Українська міжбанківська валютна біржа була створена постановою Правління НБУ "Про Українську міжбанківську валютну біржу" від 8 червня 1993 р. № 50. УМВБ діє на основі Статуту [11]. За формою торги на УМВБ можуть здійснюватися або "з голосу" (голосові торги) або як електронні торги. Порядок їх здійснення визначається відповідним документом -- "Технології проведення торгів на українській міжбанківській валютній біржі", затвердженим Біржовим Комітетом УМВБ 29 вересня 2000 р. Електронні торги проводяться у біржовій електронній системі торгів -- "БЕСТ". Технології проведення торгів конкретним товаром (на УМВБ діють не лише валютна секція, а й фондова, товарна, торгівлі банківськими металами) визначається відповідними правилами проведення торгів певним товаром, які затверджуються біржовим комітетом.

Розмір мінімальної заявки на купівлю та/або продаж іноземної валюти (лот) [5] встановлюється біржовим комітетом. Суми, вказані в заявках, мають бути кратними лотам.

Момент, коли сукупні обсяги заявок на продаж та купівлю валюти збігаються, називається фіксингом. Усі заявки на продаж/ купівлю задовольняються за єдиним курсом -- курсом фіксингу.

Після завершення біржових торгів укладені на них угоди оформлюються біржовими свідоцтвами. Розрахунки за угодами, укладеними на УМВБ, здійснюються на підставі біржових свідоцтв і відповідно до Порядку розрахунків з валютних угод на УМВБ.

Висновки

Біржова діяльність розгортається нині за несприятливих економічних умов. Криза супроводжується скороченням обсягів виробництва, змінами структури діючого виробництва, зростанням товарного дефіциту, зниженням продуктивності суспільної праці, монополізмом виробників і відсутністю конкуренції. Не відповідають стандартам ринкової економіки фінансово-кредитна та податкова системи. Не менш важливим негативним фактором стало систематичне одностороннє підвищення вартості енергоносіїв і сировини, що надходять з Росії.

Ці та інші причини зумовили в біржовій діяльності ряд труднощів, що привели до перепрофілювання й закриття лише у 1993 р. до 15 бірж і переходу переважної більшості з них до торгівлі нерухомістю та іншими нетоварними формами (квотами, ліцензіями, кредитними ресурсами тощо). Зокрема, у 1993 р. найбільша питома вага у структурі біржових угод належала операціям з нерухомістю -- 40%, квотами і ліцензіями -- 21%, транспортними засобами -- 15%, паливом -- 11%. А на всі інші класичні біржові товари фактично припадає лише 13%. Кризові явища поглиблювалися і в 1994--1996 рр.

Крім того, розвитку біржової торгівлі не сприяє політика штучного стримування доходів населення. Навпаки, вона посилює застій і деградацію економіки. Якби діяв ринковий механізм формування доходів, це дало б змогу через обіг цінних паперів акумулювати кошти для будь-яких інвестицій, у тому числі і для житлового будівництва, розвитку страхової медицини, розширення виробництва й піднесення якості товарів народного споживання.

Як уже зазначалося, для України становлення й розвиток діяльності бірж -- справа досить нова й тому потребує часу для того, щоб вийти на рівень функціонування відомих у світі великих біржових структур. На сьогодні біржова діяльність в Україні регламентується Законом “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про товарну біржу” “Про зайнятість населення”, які визначають правові умови створення та діяльності бірж на території країни.

Міністерство фінансів України й місцеві фінансові органи здійснюють контроль за випуском та обігом цінних паперів, призначають державних представників на біржах. Вони уповноважені контролювати дотримання положень Статуту й правил бірж й мають право участі в роботі їх керівних органів.

Важливою є роль біржі у котируванні цін, установленні стандартів на біржові товари, розробці типових контрактів, здійсненні арбітражних функцій, розрахунків між членами біржі, в інформаційній діяльності й наданні різних послуг своїм клієнтам. На біржі створюються котирувальні комісії, які займаються фіксуванням цін та їх публікацією. Це робиться щоденно наприкінці дня після біржових торгів.

Однак слід зазначити, що котирувальна робота перебуває ще у стадії становлення. Причому не тільки тому, що операції на біржі все ще по суті є одиничними, а здебільшого тому, що ще не вироблені форми й методи цієї роботи. Крім того, недосконала інформаційна служба не забезпечує біржу постійними повідомленнями про динаміку попиту й пропозиції, коливання цін тощо.

Можна вказати й на інші недосконалості роботи бірж. Це, по-перше, існуючий розрив між розмірами операцій та сумами пропозицій. Величезна кількість нереалізованих пропозицій свідчить про недосвідченість брокерів і негнучкість в оперуванні цінами у процесі договірних відносин між продавцями та покупцями. По-друге, недостатня товарна спеціалізація, добір із величезної кількості товарів саме тих, на яких повинні бути зосереджені біржові операції. Досвід зарубіжних товарних бірж показує, що спеціалізовані біржі США, Англії, Японії обмежуються продажем окремих товарів або їхніх груп. По-третє, потребує великої роботи створення власної системи стандартів, враховуючи те, що нині існують великі розбіжності між діючими вітчизняними й міжнародними стандартами. По-четверте, відсутність досконалої статистики розвитку біржового руху в Україні з глибоким аналізом функціонування біржових структур різних типів, здійснюваних ними операцій, динаміки руху товарних мас та ціноутворення є великий гальмом підприємницької діяльності.

Як відомо, в країнах із ринковою економікою механізмі біржової справи відпрацьовувався та вдосконалювався віками. Його функціонування забезпечується фундаментальне розробленим біржовим законодавством, системою спеціальної підготовки кадрів високої кваліфікації, чітким комп'ютерно-інформаційним обслуговуванням клієнтів та брокерських служб. Тому і в Україні розвиток біржової торгівлі, фондового та товарного ринків треба починати з підведення під них надійної правової основи, підготовка своїх національних брокерських кадрів та інших спеціалістів високого ґатунку, використання кращого іноземного досвіду та запровадження сучасної інформаційно-електронної техніки.

В розвитку біржової торгівлі однаково заінтересовані всі підприємства, незалежно від форм їхньої власності. Світовий досвід підтверджує, що вона відповідає інтересам і державних структур. Навіть біржова спекуляція, не бажаючи того, збільшує попит (пропозицію) товарів, що врівноважує сезонні цінові відхилення, тому здійснює позитивний вплив на суспільне виробництво і споживання.

Літературні джерела

1. Алехин В.И. Рынок ценных бумаг: Введение в фондовые операции. - М.: «Наука», 1981. - 236с.

2. Байрамов Г. Зовнішня торгівля і економіка суверенних держав // Економіка України. - 1999р. - №11 - с. 63 - 65.

3. Брагинський С.В. Політична економія: дискусійні проблеми, шляхи оновлення // Економіка України. - 1997р. - № 4. - с. 47 - 53.

4. Гаврилиш О. Основні елементи теорії ринкової економіки. - К.: СПОЛОМ, 1997р. - 266с.

5. Долан Э., Кэмбелл К. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. - Харьков: Консул, 2001. - 424с.

6. Іващенко А.А. Товарна біржа. За кулісами біржової торгівлі // Фінанси України. - 1999. - №3. - с. 34 - 40.

7. Макконелл К., Брю С. Экономикс: В 2 томах. М.: «Наука», 1987.

8. Панасюк Б. Формування напрямків розвитку економіки в ринкових умовах // Економіка України. - 1999р. - №3. - с. 78 - 83.

9. Самуэльсон П. Экономика: В 2 т. М.: Стройиздат, 1979.

10. Рикардо Д. Основы политической экономии и налогового обложения. - М.: Стройиздат, 1981.

11. Чухно А. Природа сучасних грошей // Економіка України. - 2001. - №1. - с. 81 - 84.

Размещено на Allbest.ru