Главная
Коллекция "Otherreferats"
Банковское, биржевое дело и страхование
Управління неторговими валютними операціями у ТОВ "Укрпромбанк"
Управління неторговими валютними операціями у ТОВ "Укрпромбанк"
Структура валютного ринку. Валютний курс та фактори, що на нього впливають. Класифікація валютних операцій. Методи управління неторговими операціями. Система валютного регулювання в Україні. Валютне обмеження та валютні ризики ТОВ "Укрпромбанк".
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.05.2010 |
| Размер файла | 143,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Розрахунки за міжурядовими угодами здійснюються через кореспондентські рахунки тих комерційних банків України, які уповноважені урядом України.
НБУ визначає порядок та умови валютних вкладів населення в банках України. З метою контролю над рухом іноземних капіталів НБУ визначає порядок надання резидентам ліцензій на одержання кредитів в Іноземній валюті від іноземних кредиторів і надає резидентам дозвіл на вивезення раніше придбаних ними іноземних цінних паперів [32, c.115].
НБУ здійснює валютні інтервенції на міжбанківському валютному ринку. Щоб підвищити курс національної валюти, НБУ продає іноземну валюту, а щоб понизити його, - скуповує. Щоб не допустити обвального падіння курсу національної грошової одиниці, НБУ резервує значні суми у ВКВ. Для підтримки національної валюти НБУ застосовує такі методи:
- валютні інтервенції, в тому числі за рахунок скорочення власних резервів;
- встановлює обов'язковий продаж виробниками експортної продукції частини валютної виручки на міжбанківському валютному ринку;
- збільшення нормативів резервування валюти;
- стримування зростання грошової маси через механізм мультиплікатора.
Контроль за валютними операціями комерційних банків здійснюється через надання Національним банком ліцензій на здійснення банками платіжних і розрахункових операцій з валютними цінностями.
НБУ відслідковує динаміку реального ефективного обмінного курсу - показника внутрішньої і зовнішньої купівельної спроможності національної валюти по відношенню до валют країн - основних торгових партнерів України. Саме цей показник сигналізує про зміну конкурентних позицій українських товарів на зарубіжних ринках.
Якщо реальний ефективний обмінний курс девальвує, то зростають резервні курсові та ринкові переваги українських виробників на зовнішніх ринках. Вважається, що оптимальне значення обмінного курсу національної валюти визначається двома граничними параметрами. Верхню межу визначає відношення загальної ліквідності (резервні гроші та депозити бюджетних організацій в НБУ та в банках) до валових міжнародних активів НБУ. Нижню межу визначає відношення грошової бази до валових міжнародних активів НБУ.
Грошово-кредитна політика НБУ як центрального банку країни, направлена на забезпечення стабільного валютного курсу національної валюти як необхідної умови сталого економічного розвитку. В зв'язку з цим, важливо зупинитися на питанні про доцільність девальвації національної валюти. Девальвація вигідна насамперед експортерам, оскільки дає можливість отримувати більший дохід від експорту в перерахунку на гривню. Але цей ефект є короткочасним. Внутрішні ціни швидко зростають і досягають рівня експортних. Також девальвація національної валюти знижує купівельну спроможність населення, адже ціни багатьох товарів прив'язані до долара США. Наслідком цього є звуження внутрішнього ринку. Як свідчить практика, девальвація не завжди позитивно впливає на динаміку українського експорту.
Навпаки, зміцнення курсу національної валюти сприяє здешевленню критичного імпорту, технологічного імпорту машин та устаткування, здешевленню обслуговування зовнішнього боргу країни. Зміцнення національної валюти є чинником цінової стабільності.
Внаслідок високого рівня відкритості української економіки зовнішні шоки через канали двосторонньої торгівлі, потоки капіталу та взаємозалежність кредитних портфелів справляють відчутний негативний вплив на фінансовий ринок. Після приєднання України до статті VIII Статуту Міжнародного валютного фонду вона не може обмежувати проведення розрахунків між резидентами та нерезидентами за поточними торговельними валютними операціями у національній грошовій одиниці. Тому органи валютного контролю для реалізації економічної політики держави змушені вживати адміністративних заходів, спрямованих на підтримку курсу гривні й регулювання платіжного балансу [41, c.101-103].
Валютні операції резидентів на території України та за її межами, а також нерезидентів на території України підлягають валютному контролю (в тому числі шляхом проведення перевірок), з метою забезпечення дотримання резидентами й нерезидентами валютного законодавства України при здійсненні валютних операцій.
Основними напрямками валютного контролю є:
- здійснення контролю за повнотою та своєчасністю валютних надходжень в Україну та виконання резидентами та нерезидентами зобов'язань в іноземній валюті та валюті України;
- здійснення контролю за законністю валютних операцій резидентів на території України і за її межами та нерезидентів на території України;
- здійснення контролю за повнотою та об'єктивністю обліку та документації стосовно валютних операцій, звітності про валютні операції та декларування резидентами валютних цінностей, товарів та майна, які перебувають за межами України, а також здійснення контролю за реєстрацією договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами щодо залучених від нерезидентів кредитів, позик (поворотної фінансової допомоги) у грошовій формі або банківських металах.
Валютний контроль в Україні здійснюється на основі Положення про валютний контроль яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 р. N 49.
Положення про валютний контроль визначає основні засади здійснення Національним банком України функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йому за статтями 7, 44 Закону України "Про Національний банк України" та статтями 13, 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Органами валютного контролю в Україні є:
а) Національний банк України - головний орган валютного контролю;
б) Державна податкова адміністрація України;
в) Державна митна служба України.
Агентами валютного контролю в Україні є:
а) уповноважені банки;
б) уповноважені фінансові установи;
в) уповноважені спеціалізовані організації;
г) Державне казначейство України.
Агенти валютного контролю здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через їх установи. У випадках, встановлених законами України, про виявлені порушення агенти валютного контролю інформують:
- Національний банк України у порядку, встановленому Національним банком України;
- органи державної податкової служби в порядку, установленому Національним банком України за погодженням з Державною податковою адміністрацією України.
За порушення валютного законодавства настає адміністративна або кримінальна відповідальність згідно із законодавством України.
Органи валютного контролю (крім Національного банку України) та інші органи виконавчої влади про виявлені порушення валютного законодавства інформують Національний банк України у порядку, установленому Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
3.2 Валютне обмеження та валютні ризики
Валютне обмеження - це законодавча чи адміністративна заборона, лімітування чи регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями [44, c.85].
Вони є складовою частиною валютного контролю, який передбачає також заходи держави з нагляду, реєстрації, статистичного обліку названих операцій. Валютні обмеження закріплюються валютним законодавством, яке є підставою для постанов і директив з конкретних проблем.
Серед основних цілей валютних обмежень можна виділити:
1. вирівнювання платіжного балансу;
2. підтримання валютного курсу;
3. концентрація валютних цінностей в руках держави для вирішення поточних і стратегічних завдань.
Валютні обмеження мають дискримінаційний характер, бо сприяють перерозподілу валютних цінностей на користь держави і великих підприємств за рахунок дрібних і середніх підприємців, ускладнюючи їм доступ до іноземної валюти. Валютні обмеження переважно є складовою політики протекціонізму і дискримінації торгових партнерів. Неабияке значення в їх реалізації мають політичні мотиви.
З метою тиску на інші країни провідні держави застосовують валютну блокаду. Це економічна санкція у формі односторонніх валютних обмежень однієї країни чи групи країн щодо іншої держави, які перешкоджають використанню її валютних цінностей з метою змусити її до виконання певних вимог і спрямованих на підрив її валютно-економічного становища.
Валютні обмеженні передбачають:
1. регулювання міжнародних платежів і переказів капіталів, репатріації прибутків, руху золота, грошових знаків і цінних паперів;
2. заборону вільної купівлі-продажу іноземної валюти;
3. концентрацію в руках держави іноземної валюти та інших валютних цінностей.
Існують наступні форми валютних обмежень:
1. За поточними операціями платіжного балансу:
- блокування валютного виторгу іноземних експортерів від продажу товарів у даній країні, обмеження їх можливостей розпоряджатись цими коштами;
- обов'язковий продаж валютного виторгу експортерів повністю або частково Центральному або уповноваженому банкам;
- обмежений продаж інвалюти імпортерам. У деяких країнах імпортер повинен внести на депозит у банк певну суму національної валюти для отримання імпортної ліцензії;
- обмеження на форвардні купівлі імпортерами іноземної валюти;
- заборона продажу товарів за кордоном на національну валюту; заборона оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою;
- регулювання термінів платежів з експорту та імпорту в умовах нестабільності валютних курсів. При цьому суворо контролюються авансові платежі іноземним експортерам [47, c.23-25].
2. За фінансовими операціями платіжного балансу:
1) при пасивному платіжному балансі застосовують такі заходи З обмеження вивозу капіталу і стимулювання приймання капіталу і для підтримання курсу валюти:
- лімітування вивезення національної і іноземної валюти, золота, І цінних паперів, надання кредитів;
- контроль за діяльністю ринку позичкових капіталів: операції Здійснюються тільки з дозволу Міністерства фінансів і за представлення інформації про розмір кредитів, які надають, і прямих інвестицій за кордоном та залучення іноземних інвестицій за умови попереднього дозволу органів валютного контролю;
- повне чи часткове припинення погашення зовнішньої і заборгованості або дозвіл оплати її національною валютою без і права переказу її за кордон.
2) при активному платіжному балансі з метою стримування припливу капіталів і підвищення курсів національної валюти застосовують такі форми валютного контролю з фінансових операцій:
- депонування на безпроцентному рахунку в ЦБ нових закордонних зобов'язань банків;
- заборона на інвестиції нерезидентів, продаж національних цінних паперів іноземцям;
- обов'язкове повернення позик в іноземній валюті в національному банку;
- заборона на виплату процентів за строковими вкладами іноземцям в інвалюті;
- введення від'ємної процентної ставки за вкладами нерезидентів в національній валюті (від 12 - 40 %) річних (платить вкладник або банк, який залучає кошти Центральному банку);
- обмеження ввезення валюти в країну;
- обмеження на форвардний продаж національної валюти іноземцям;
- застосування примусових депозитів [47, c.26].
Загалом правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити як режим валютних обмежень. Сутність такого режиму полягає в законодавчій або адміністративній забороні, лімітуванні або регламентації операцій з валютою або валютними цінностями. Введення валютних обмежень може диктуватися економічними або політичними причинам.
Валютні обмеження полягають у дорученні керувати валютними операціями Національному банку, ліцензування валютних операцій, можливості блокування валютних рахунків; до недавнього часу вимозі обов'язкового продажу половини валютного виторгу експортерів Національному банку. Одним з важливих валютних обмежень є заборона обігу i використання іноземних валют як платіжного засобу.
Таким чином, законодавство України встановлює загальний дозвіл ведення валютних операцій, але в суворо обмеженому порядку i при забороні здійснення певних дій. Згідно з вказаним загальним дозволом кожний конкретний суб'єкт має право бути власником валютних цінностей з усіма повноваженнями, що з цього випливають, -- володіння, користування, розпорядження валютними цінностями. Але при загальному дозволі існують певні обмеження:
1. регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу капіталу, репатріації прибутків, золота, грошових знаків та цінних паперів;
2. обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюті та введення обов'язкового продажу державі іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційним курсом (зараз це в Україні скасовано), але не законодавчім органом, а Національним банком;
3. зосередження валютних операцій в центральному або спеціально уповноважених банках;
4. контроль за створенням та ліквідацією авуарів резидентів в країні (авуари -- це кошти, що належать резидентам або нерезидентам i знаходяться в іноземних банках);
5. контроль за створенням та ліквідацією авуарів нерезидентів - учасників валютних операцій в країні;
6. контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку України та резидентів в економіку інших країн;
7. здійснення декларування, попереднього дозволу, контролю або заборони в здійсненні окремих видів валютних операцій.
Основою правового регулювання валютних відносин є валютно-правові норми. Вони допускають певну диспозитивність для суб'єктів валютних правовідносин. Водночас ці норми мають характерні для всіх фінансово-правових норм оцінки -- державно-владний характер, імперативність i категоричність приписів. Це прямо випливає з валютної політики держави.
Правові відносини, що випливають з валютних операцій, характеризуються особливим складом суб'єктів, їх правами i обов'язками, а також об'єктом -- валютними цінностями.
Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання i валютного контролю» до валютних цінностей відносить як валюту України, так i іноземну валюту; при цьому під іноземною валютою слід розуміти:
- іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в o6iry та є законними платіжними засобами на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з o6iry або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;
- кошти у грошових одиницях іноземних держав i міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;
- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи, виражені в іноземній валюті або монетарних металах);
- монетарні метали -- золото i метали ірідієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових i побутових виробів з цих металів i брухту цих металів.
Учасниками валютних правовідносин виступають уповноважені банки, резиденти, нерезиденти, які здійснюють валютні операції, суспільно-територіальні утворення, колективні суб'єкти, індивідуальні суб'єкти.
Валютні обмеження відзначаються певним дискримінаційним характером, оскільки сприяють перерозподілу валютних цінностей на користь держави чи певних підприємств за рахунок інших підприємств, головним чином великих експортерів. І нічого дивного немає в тому, що багато підприємств виступає проти валютних обмежень. Як приклад можна привести норму обов'язкового продажу частини валютних надходжень підприємствами - експортерами, яка існувала в Україні - 50%. Підприємства-експортери дійсно втрачають від цього продажу валюти. Їм доводиться платити банкам за вимушену конвертацію валюти і нести втрати на курсовій різниці у зв'язку з можливою девальвацією національної грошової одиниці за час, що мине від моменту обов'язкового продажу до моменту купівлі валюти.
Отже, можна констатувати, що певні валютні обмеження пов'язані з таким поняттям як валютний ризик, а виникнення валютного ризику напряму пов'язано із валютним курсом, тому, на нашу думку, питання впливу валютних ризиків на діяльність економічних суб'єктів в першу чергу стосується впливу змін валютного курсу на їх діяльність. Валютні курси впливають на зовнішню торгівлю різних країн, впливаючи на цінові співвідношення експорту й імпорту і викликаючи зміни внутрішньо економічної ситуації, а також змінюючи поведінку фірм, що працюють на експорт чи конкурують з імпортом.
Можливість попередження валютного ризику є однією із основних складових конкурентоспроможності компанії на ринку. Валютний ризик для експортерів та імпортерів виникає у випадках, коли валютою ціни є іноземна для них валюта.
Експортер має збитки при зниженні курсу валюти ціни відносно його національної валюти в період між укладанням контракту і здійсненням платежу по ньому. Для імпортера збитки виникають при протилежному руху курсу. В обох випадках еквіваленти в національних валютах будуть відрізнятися в гірший бік від тих сум, на котрі експортер і імпортер розраховували в момент підписання контракту. На сьогодні існує певний інструментарій захисту (хеджування) від валютних ризиків, проте з розвитком фінансового ринку України з'являються і нові методи та інструменти. Так, останнім часом в стандартний набір послуг комерційного банку включено та послугу по доступу на світовий валютний ринок - валютний дилінг. Валютний дилінг є одним із найбільш потужних інструментів щодо хеджування валютного ризику.
Показовим прикладом можливості використання валютного дилінгу у хеджуванні валютних ризиків є ситуація із ревальвацію гривні наприкінці квітня 2005 року. Передумовами ревальвації стали інфляційні очікування, частково спричинені великими валютними доходами українського експорту та загальною світовою тенденцією до ослаблення долара, до якого тривалий час була прив'язана гривня. Використовуючи підходи фундаментального аналізу можливо було спрогнозувати укріплення гривні. Так, існувало декілька причин щодо можливої її ревальвації. Перша причина для зростання гривні - об'єктивна недооцінка валюти. Виходячи з паритетів купівельної спроможності, гривня на сьогодні є недооціненою щодо світових валют і передусім долара. За даними британського тижневика The Economist, згідно розрахованого ним Біг Мак індексу, який базується на теорії паритету купівельної спроможності, курс гривні до долару США станом на липень 2005 р. повинен складати приблизно 2,37 грн. за 1 долар США. Така значна недооцінка вітчизняної валюти сформувалася через те, що економіка України орієнтована на експорт. За даними Держкомстату України лише у 2006 р. Україна експортувала продукції на $ 3,67 млрд. більше, ніж імпортувала.
Друга причина для подальшого зростання гривні - зростання цін на пальне. Імпортерам найбільш вигідна сильна валюта країни імпорту (купують відносно дешевше, продають відносно дорожче). Згідно інформації Держкомстату України у 2006 році 35,49 % імпорту припадало на енергоносії (передусім, на нафту і газ).
Третя причина ревальвації гривні це менеджмент державного боргу. Урядом було задекларовано про наміри зменшення державного боргу, а чим дешевшим буде долар США, тим реально менше заплатить держава за своїми боргами закордонним кредиторам.
Четверта причина щодо зміцнення гривні - боротьба з інфляцією. За даними Міністерства фінансів України, в українську економіку щодня надходить до 300 млн. дол. США. Доволі велику частину цієї суми викуповує Нацбанк, проте великий щоденний обсяг вкидання гривні може спровокувати інфляцію. Отже, із підвищенням валютного курсу гривні, менше вітчизняної валюти буде вкидатися в економіку, це зменшить ризики інфляції.
Базуючись на отриманому прогнозі постає завдання побудувати дієву стратегію щодо хеджування валютних ризиків. Хеджування приводить до того, що для компанії зникає ризик зміни курсів і це дає можливість планувати діяльність і бачити фінансовий результат, не перекручений курсовими коливаннями, дозволяє заздалегідь призначити ціни на продукцію, розрахувати прибуток, зарплату і т.д.
Угоди на світовому валютному ринку здійснюються за принципом маржинальної торгівлі. Торгівля проводиться без реального постачання грошей, що скорочує накладні витрати і дає можливість відкривати позиції як на купівлю, так і на продаж валюти (у тому числі відмінної від валюти депозиту).
Хеджування валютного ризику за допомогою угод без руху реальних засобів (з використанням кредитного плеча) дає додаткові можливості. По-перше, дозволяє не відволікати з обороту компанії значні кошти. По-друге, дозволяє продати валюту, що буде отримана в майбутньому.
Проаналізуємо можливість використання валютного дилінгу для хеджування валютних ризиків, що виникли внаслідок ревальвації гривні у квітні 2005 р., для умовної компанії - імпортера.
Компанія-імпортер очікує протягом місяця постачання партії товарів з Білорусі на суму 60 000 грн. Розрахунок відбувається в національній валюті України. У компанії на рахунку є долари США і їй прийдеться їх конвертувати у своєму банку в гривні. Виходячи з розрахунку витрат і майбутнього прибутку, поточний курс гривні стосовно долару США компанію влаштовує. Проте менеджмент компанії не бажає зараз купувати гривні на всю суму контракту. Аналітики компанії, використовуючи прийоми фундаментального аналізу, прогнозують можливу ревальвацію гривні. Тому приймається рішення захеджувати ризик подорожчання гривні шляхом укладання угод на торговому рахунку без реального постачання коштів. Для цього компанія переводить 5 000 доларів США на свій торговий рахунок і відкриває довгу позицію по валютній парі долар США / гривні (купує гривні, продає долари) на суму 60 000 грн. Сума в 5 000 доларів на торговому рахунку дозволяє "витримати" несприятливий рух курсу порядку 800 пунктів (60 000 * 0.0800 = 4 800). Послідовність дій при хеджуванні наведена у таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 - Хеджування валютного ризику компанії-імпортера
|
Дата і подія |
Курс долар США / гривня |
Угоди в банку з реальним постачанням |
Угоди на торговому рахунку без реального постачання |
|
|
Укладання контракту |
5,2000 |
Покупка 60 000 грн., продаж доларів США |
||
|
Через місяць: Одержання товару і перерахування 60 000 грн. продавцю |
5,0500 |
Покупка 60 000 грн., продаж доларів |
Продаж 60 000 грн., покупка доларів США |
|
|
Результат |
Прибуток 9 000 доларів щодо курсу 5,2000 |
Збиток 9 000 доларів |
Як видно з таблиці 3.1, отриманий на торговому рахунку збиток, компенсується прибутком від конвертації гривні в банку за вигіднішим курсом, ніж у момент укладання контракту. Тепер, незалежно від напрямку руху курсу гривні на валютному ринку, сума прибутку і збитку завжди буде дорівнювати нулю. Таким чином, керівництво компанії вирішило для себе проблему можливого подорожчання гривні і зберегло засоби для інших операцій.
Витрати на операції по хеджуванню є дуже незначні в порівнянні із сумою контрактів, що хеджуються. Метою хеджування є не отримання додаткового прибутку, а зниження ризику потенційних утрат. Тому ефективність хеджування можна оцінювати тільки з урахуванням основної діяльності торгової компанії. Добре побудована програма хеджування зменшує не тільки ризик, але і витрати за рахунок вивільнення ресурсів компанії, допомагає менеджеру зосередитися на головних аспектах бізнесу.
3.3 Валютне регулювання щодо здійснення неторгових операцій в Україні
Як нами вже було визначено вище, до неторгових валютних операцій відносяться такі види операцій як купівля та продаж готівкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті; інкасо іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті; випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів; купівля (оплата) дорожніх чеків іноземних банків; оплата грошових акредитивів і виставлення аналогічних акредитивів; організація роботи і порядку проведення операцій в обмінних пунктах. Розглянемо, які існують особливості щодо регулювання даних операцій в Україні.
Так, торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України визначені НБУ у Правилах здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України від 18 березня 1999 р. Відповідно до зазначених Правил операції на міжбанківському валютному ринку України дозволяється здійснювати лише суб'єктам цього ринку, до яких належать НБУ, уповноважені банки (комерційні банки, які отримали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями); уповноважені кредитно-фінансові установи (які отримали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями) та валютні біржі. НБУ встановлює офіційний обмінний курс гривні до іноземних валют та міжнародних розрахункових одиниць згідно з порядком встановлення і використання офіційного обмінного курсу гривні до іноземних валют. Після отримання ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій уповноважені банки України можуть відкривати кореспондентські рахунки.
Суб'єкти міжбанківського валютного ринку купують іноземну валюту для власних потреб і за дорученням клієнтів (резидентів і нерезидентів). Операції з купівлі-продажу іноземної валюти за іноземну валюту здійснюються суб'єктами ринку на міжнародних валютних ринках та/або на міжбанківському валютному ринку України.
З метою лібералізації і подальшого впорядкування здійснення операцій з банківськими металами на міжбанківському валютному ринку України Правління Національного банку України змінило порядок організації торгівлі банківськими металами на валютному ринку України. Зокрема, визначено, що до оптової торгівлі банківськими металами належать операції з купівлі-продажу за однією угодою банківських металів на суму, що становить понад 50 тис. грн. на день укладення угоди.
Роздрібну торгівлю банківськими металами здійснюють уповноважені банки та інші уповноважені фінансові установи, які отримали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з банківськими металами. Зазначені установи проводять операції з роздрібної торгівлі банківськими металами з клієнтами (фізичними особами - резидентами і нерезидентами та юридичними особами-резидентами) через каси уповноважених банків (уповноважених фінансових установ). Роздрібна торгівля банківськими металами здійснюється з їх фізичною поставкою. Якщо учасником роздрібної торгівлі виступає юридична особа-резидент, така торгівля може здійснюватися за умови укладення відповідного договору в письмовій формі. При цьому купівля або продаж банківських металів здійснюється за наявності сертифіката якості цих металів. Громадяни мають право придбавати банківські метали за готівку.
Протягом робочого дня уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) може продати одному клієнту банківських металів на суму, що не перевищує 50 тис. грн. Приймання та оцінку банківських металів здійснює експерт (касир-експерт) з банківських металів. Національним банком України встановлено Правила здійснення фізичними особами переказів іноземної валюти в межах України. Відповідно до норм законодавства фізичним особам-резидентам дозволяється переказувати іноземну валюту з їх поточних рахунків в іноземній валюті, відкритих у банках, як на поточні рахунки в іноземній валюті інших фізичних осіб-резидентів, так і на власні поточні або власні вкладні (депозитні) рахунки в іноземній валюті. Зазначені перекази здійснюються виключно в межах коштів, що є на відповідних рахунках.
Без відкриття поточних рахунків фізичним особам-резидентам дозволяється переказувати на користь інших фізичних осіб-резидентів суму, що не перевищує в еквіваленті 1 тис. дол. США за один операційний день. Такі перекази здійснюються без подання фізичною особою документів, що підтверджують родинні стосунки.
До компетенції НБУ належить також встановлення порядку переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, платіжних карток через митний кордон України.
Згідно із Інструкцією „Про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України”, затвердженою Постановою Правління НБУ № 283 від 12.07.2000 фізичним особам дозволяється вивезення за межі України національної волюти в сумі, що не перевищує 10 000 гривень, у тому числі ювілейні та пам'ятні монети із недорогоцінних та дорогоцінних металів у сумі що не перевищує 3 000 гривень із них:
а) за умови усного декларування митному органу валюти України (за винятком монет із дорогоцінних металів) у сумі, що не перевищує 3 000 гривень;
б) за умови письмового декларування митному органу валюти України (у тому числі монет із дорогоцінних металів), якщо її сума перевищує 3 000 гривень.
Вивезення валюти України фізичними особами - резидентами та нерезидентами в сумі, яка перевищує встановлені норми, а також у випадках, не передбачених Інструкцією, дозволяється на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку, копія якої надсилається відповідним структурним підрозділом НБУ Державній митній службі України.
Аналогічний порядок передбачається і для ввезення громадянами України готівкової гривні назад у країну.
Юридичні особи-резиденти, яким належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні) транспортні засоби, що здійснюють пасажирські рейси за межі України, можуть вивезти через підзвітну фізичну особу кошти у сумі, що не перевищує 3 тис. грн., для забезпечення розрахунків на транспортних засобах за надані послуги та/або реалізовані товари. Якщо сума буде вищою, необхідна індивідуальна ліцензія НБУ. У зазначених випадках вивезення національної валюти підлягає обов'язковому декларуванню.
Дозволяється вивезення за межі України фізичними особами - резидентами та нерезидентами з обов'язковим зазначенням у митній декларації іноземної валюти, чеків, банківських металів, що ввезені раніше в Україну на законних підставах (за наявності митної декларації на їх ввезення).
Чинним законодавством дозволяється також вивезення за межі України фізичними особами - резидентами та нерезидентами коштів у загальній сумі до 10 тис. дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком на день перетинання митного кордону.
При цьому за умови усного декларування митному органу іноземної валюти готівкою та/або дорожніми чеками для фізичних осіб- резидентів можна вивозити кошти на суму до 3 тис. дол. США і для фізичних осіб-нерезидентів - на суму до 3 тис. дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті. Якщо сума більша, для її вивезення необхідно отримати довідку уповноваженого банку на вивезення іноземної валюти (довідка видається про зняття коштів з власного рахунку фізичної особи, про придбання такої валюти через касу або пункт обміну валюти уповноваженого банку, про придбання дорожніх чеків тощо). У такому разі вивезення валюти зазначається у митній декларації. Готівкова іноземна валюта вивозиться фізичними особами незалежно від віку.
Фізична особа-резидент має право ввозити в Україну з обов'язковим зазначенням у митній декларації іноземну валюту, чеки, банківські метали, що вивезені раніше за межі України на законних підставах (за наявності митної декларації) сумі, що не перевищує 15 тис. доларів США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на день перетинання митного кордону, із них:
а) за умови усного декларування митному органу на суму, що не перевищує 3 тис. доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті;
б) за умови письмового декларування митному органу, якщо сума перевищує 3 тис. доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, без підтвердних документів.
Фізична особа має право ввозити в Україну на одну особу (незалежно від віку) банківські метали вагою до 500 г у вигляді зливків та в іноземних монетах з дорогоцінних металів з пробами не нижче ніж: для золота - 900; для срібла - 925; для платини та паладію - 999 за умови письмового декларування митним органам.
Іноземна валюта та чеки які ввозяться фізичними особами - резидентами та нерезидентами, у сумі, що перевищує норму приймається митним органом на зберігання. Готівкова валюта підлягає переказуванню митним органом на поточний рахунок в іноземній валюті, відкритий на ім'я фізичної особи - резидента або нерезидента (оплата банківських послуг здійснюється за рахунок коштів фізичної особи), у разі подання цією особою документів, що засвідчують наявність рахунку в уповноваженому банку (копія зазначених документів залишається на митниці).
Щодо платіжних карток, то для їх вивезення також існують спеціальні правила. Зокрема, дозволяється вивезення за межі України:
а) за умови усного декларування митному органу фізичними особами - резидентами і нерезидентами - платіжних карток, емітованих банками України (у тому числі міжнародних платіжних систем);
Також платіжні картки вивозяться за межі України за умови усного декларування митному органу:
- фізичними особами-нерезидентами - платіжних карток, емітованих іноземними банками (у тому числі міжнародних платіжних систем) та небанківськими установами, що були ввезені/переслані в Україну з додержанням вимог чинного законодавства України;
- фізичними особами-резидентами, які працюють в іноземних представництвах юридичних осіб-нерезидентів, що зареєстровані в Україні, - корпоративних платіжних карток, емітованих іноземними банками, на підставі документів, що підтверджують факт роботи цих фізичних осіб у зазначених представництвах і організаціях (які засвідчені підписом керівника, головного бухгалтера та відбитком печатки представництв і організацій), або посвідки про відрядження за межі України, виданого представництвом юридичної особи-нерезидента або міжнародною організацією в Україні;
- фізичними особами-резидентами - платіжних карток, емітованих небанківською установою "American Express", що уклала угоду з уповноваженим банком, на підставі довідки цього банку про наявність у ньому картрахунку фізичних осіб;
- фізичними особами-резидентами - іменних ощадних (вкладних) книжок та інших вкладних документів, що засвідчують наявність вкладів у гривнях в уповноважених банках, за умови, що ці документи виписані на ім'я особи, яка виїжджає за межі України;
- фізичними особами - резидентами і нерезидентами - іменних (вкладних) книжок та інших вкладних документів, що засвідчують наявність вкладів в іноземній валюті в уповноважених банках, за умови, що ці документи виписані на ім'я особи, яка виїжджає за межі України;
б) з обов'язковим зазначенням у митній декларації фізичними особами-резидентами - платіжних карток, емітованих іноземними банками, на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку на відкриття рахунку в іноземному банку (пред'являється відповідному митному органу).
Слід зазначити, що й самі банківські установи для ввезення або вивезення готівкової іноземної валюти, бланків дорожніх чеків та банківських металів зобов'язані мати індивідуальну ліцензію та спеціальний дозвіл Національного банку відповідно до Правил надання уповноваженим банкам індивідуальних ліцензій на вивезення банкнот іноземних держав, банківських металів і спеціальних дозволів на ввезення банкнот іноземних держав, бланків чеків та банківських металів, затверджених постановою Правління Національного банку від 9 липня 1997 р. № 227.
Для обслуговування фізичних осіб - резидентів та нерезидентів з метою купівлі-продажу іноземної валюти, уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ, а також інші юридичні особи - резиденти, що уклали агентську угоду з уповноваженим банком, організовують пункти продажу іноземної валюти. Правове забезпечення їх діяльності визначається Положенням про пункти обміну іноземної валюти, затвердженим постановою Правління НБУ від 7 липня 1994 р. № 12-9.
Для обмінного пункту банк встановлює ліміт авансу в національній та іноземній валютах у розмірі, що забезпечує додержання пунктами ліміту грошового авансу. Щоденно у встановленому банком порядку касир обмінного пункту здає до каси уповноваженого банку залишок іноземної і національної валюти, який перевищує ліміт, необхідний для роботи обмінного пункту з одночасним здійсненням відповідних бухгалтерських записів.
Не допускається відмова у здійсненні валютно-обмінних операцій пунктом обміну іноземної валюти за наявності коштів для здійснення цих операцій. Курси купівлі та продажу готівкової іноземної валюти в обмінних пунктах і банківських касах протягом дня зміні не підлягають.
Висновок
Підсумовуючи наведений матеріал в даній дипломній роботі зрезюмуємо основні положення дослідження. До неторгових операцій відносяться операції по обслуговуванню клієнтів, не пов'язані із проведенням розрахунків по експорту й імпорту товарів і послуг клієнтів банку, рухом капіталу. Уповноважені банки можуть надавати наступні операції неторгового характеру:
- купівля і продаж готівкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті;
- інкасо іноземної валюти і платіжних документів у валюті;
- здійснювати випуск і обслуговування пластикових карток клієнтів банку;
- проводити оплату дорожніх чеків іноземних банків;
- оплату грошових акредитивів і виставляння аналогічних акредитивів.
Неторгові операції, у розрізі окремих видів, одержали широке поширення для надання клієнтам більш широкого спектра банківських послуг, що відіграє немаловажне значення в конкурентній боротьбі комерційних банків за залучення клієнтури. Без операцій, а саме, випуску пластикових карт, здійснення переказів за кордон, оплати і виставляння акредитивів, купівлі дорожніх чеків, практично неможлива повсякденна робота з клієнтами.
Хоча останні дві операції не одержали широкого поширення. Випуск і обслуговування пластикових карток - одна з відносно нових операцій, що дає можливість зайняти ще вільні „ніші ринку” по даному виді операцій, залучити додаткових клієнтів і удержати старих клієнтів, підняти престиж банку і зайняти більш високе положення в конкурентній боротьбі між банками. Операція купівлі і продажу готівкової валюти є однієї з основних операцій неторгового характеру. Діяльність обмінних пунктів комерційних банків служить рекламою банку, засобом залучення клієнтів у банк, і, саме головне, приносить реальний доход комерційному банку.
В дипломній роботі було досліджено стратегію та методологію управління неторговими валютними операціями ТОВ „Укрпромбанк”.
ТОВ „Укрпромбанк” створено у 1989 році. Банк є повноправним членом Першої фондової торгової системи, асоційованим членом Міжнародної платіжної системи MasterCard International та афілійований член Міжнародної платіжної системи Visa International. Банк є корпоративним членом УкрСВІФТ та міжнародної організації S.W.I.F.T/ SCRL.
Зобов'язання банку на більш як 90% сформовані за рахунок коштів клієнтів до запитання. Дешеві зобов'язання становлять основу ресурсної бази банку, тобто даний банк не несе значних витрат при сплаті процентів. Частка строкових депозитів -- 0,61%, а міжбанківського кредиту -- 1,18%.
Аналіз зобов'язань свідчить про те, що банк не має надійної бази кредитних ресурсів і наражається на великий ризик, вкладаючи такі кошти в кредити.
Загалом фінансовий стан банку можна охарактеризувати як стабільний. Щодо рекомендацій банку, то тут хотілося б відмітити про необхідність зміни політики стосовно ресурсної бази (слід вишукати більш надійні джерела ресурсів ніж поточні рахунки клієнтів).
ТОВ „Укрпромбанк” активно здійснює операції на міжбанківському валютному ринку України, а також надає своїм клієнтам повний спектр міжнародних валютних послуг: операції з купівлі-продажу валют на основі попиту та пропозиції учасників торгівлі, здійснює свої вклади в іноземні банки Європи та США.
В своїй діяльності ТОВ „Укрпромбанк” пропонує власним клієнтам здійснення міжнародних переказів за допомогою інкасо та акредитивів. в даному банку відкрито 44 кореспондентських рахунків у банках далекого зарубіжжя та в 12 банках країни СНД та Балтії, то відбувається і збільшення міжнародних розрахунків. Також для здійснення операцій в Україні дев'ятьом зарубіжним банкам в ТОВ „Укрпромбанк” відкрито 10 рахунків. Найбільші обсяги розрахунків здійснюються через ряд іноземних банків: Дойче банк, Комерц банк, Дрезднер банк, Кредит Свісс Ферс Бостон, ЮБС АГ та у багатьох інших банках. Для оперативного безперебійного здійснення розрахунків та з метою диверсифікації ризиків у 2005 році мережу кореспондентських рахунків НОСТРО збільшено на шість рахунків.
В ТОВ „Укрпромбанк” управлінням неторговими валютними операціями займається валютне управління банку. Специфіка неторгових валютних операцій припускає врахування банками у своїй стратегії і тактиці, крім розглянутих у роботі аспектів, такі як: рух валютних курсів, державну грошово-кредитну політику і державне регулювання. Нагальна потреба їхньої розробки підтверджує і досить великий закордонний досвід, що українські банки можуть використовувати як допоміжний матеріал у процесі своєї діяльності.
Що стосується удосконалення стратегії ТОВ „Укрпромбанк”, то тут нам би хотілося звернути увагу керівництва банку на необхідність проведення якісного аналізу ринкової кон'юнктури перед напрацюванням відповідних напрямків розвитку банківського продукту. Так, привабливість банківського продукту неторгового характеру банків-конкурентів можна оцінити, розробивши балову систему оцінки. Банківські маркетологи повинні визначити попит з боку клієнтів у залежності від антуражу.
При плануванні стратегії управління неторговими валютними операціями фахівці банку не повинні вступати в конкурентні ігри, поки не зрозуміють, яке місце в даному секторі ринку повинний зайняти банк. Ціль аналізу ринкової обстановки і її тенденцій - визначення своєї ніші. В ідеалі ми повинні точно спрогнозувати, якою буде економічна обстановка, подивившись на адекватні показники рентабельності за минулі роки і тенденції, закладені в попередні періоди.
Тактика дій ТОВ „Укрпромбанк” повинна включати розробку ринкового набору компонентів таким чином, щоб задовольнити потреби цільової групи реальних і потенційних клієнтів (сегмента ринку), реалізувати намічені задачі і досягти намічених показників.
Навіть у такому невеликому банку як ТОВ „Укрпромбанк” можливості для розробки програми дій широкі. Було б занадто претензійно заявляти, що є процедура чи формула, що гарантує успіх у формулюванні стратегії чи тактики. Найбільш придатна програма дій повинна бути заснована на реаліях нашого ринкового положення.
Список використаної літератури
1. Закон України № 2121-3 від 7.12.2000 р. „Про банки і банківську діяльність”.
2. Декреті КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р.
3. Інструкція НБУ від 28.08.2001 №368 Про порядок регулювання діяльності банків в Україні.
4. Інструкція НБУ "Про відкриття, ведення, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті" від 12.11.2005 р. №492.
5. Інструкція "Про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України", затверджена Постановою Правління НБУ № 283 від 12.07.2000.
6. Правила здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону валюти, затверджені Правлінням НБУ від 17 січня 2001 року №18.
7. Правила надання уповноваженим банкам індивідуальних ліцензій на вивезення банкнот іноземних держав, банківських металів і спеціальних дозволів на ввезення банкнот іноземних держав, бланків чеків та банківських металів, затверджені постановою Правління Національного банку від 9 липня 1997 р. № 227.
8. Александрова Н.Г., Александров Н.А. Банки и банковская деятельность для клиентов. Санкт-Петербург: Питер, 2004, 224 с.
9. Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики. Київ: КНЕУ, 2004, 276 с.
10. Анализ деятельности коммерческого банка /АОЗТ "Вече". АО "Московское финансовое объединение", под. общ. ред. С.И. Кумок, 1994.
11. Антонов В.А. Мировая валютная система и международные расчеты. Москва: ТЕИС, 2000, 193 с.
12. Артемкина И.Г., Афанасьева Н.А., Барковский Н.А., Третьюхина Е.А. Международные расчеты по коммерческим операциям. Ч.1. Акредитив. Москва: АО "Консалтбанкир", 1994, 120 с.
13. Ачкасов А.И. Типы валютных операций и другие виды сделок на международных денежных рынках. Москва: АО "Консалтбанкир", 1994, 62 с.
14. Бабич А.М., Павлова Л.Н. Финансы. Денежное обращение. Кредит. Москва: ЮНИТИ-ДАНА, 2000, 687 с.
15. Балабанов И.Т. Банковское дело. Санкт-Петербург: Питер, 2001, 304 с.
16. Баринов Э.А., Хмыз О.В. Рынки: валютные и ценных бумаг. Москва: "Экзамен", 2001, 608 с.
17. Барковский Н.А., Крынецкая О.А., Клепикова Т.В., Третьюхина Е.А. Международные расчеты по коммерческим операциям. Ч.2. Инкассо. Перевод. Москва: Издательство АО "Консалтбанкир", 1994, 80 с.
18. Барковский Н.А., Саенко Л.В., Миронюк М.А., Третьюхина Е.А. Международные расчеты по коммерческим операциям. Ч.3. Определение оптимальных форм и условий расчетов. Типовые условия платежей по экспорту и импорту. Гарантии. Москва: АО "Консалтбанкир", 1994, 96 с.
19. Батракова Л.Г. Экономический анализ деяльности коммерческого банка: Учебник для вузув. - М.: Изд. Корпорация "Логос", 1998, - 344 с.
20. Бахрамов Ю.М., Глухов В.В. Организация внешнеэкономической деятельности. Особенности менеджмента. Санкт-Петербург: Издательство "Лань", 2001, 448 с.
21. Бендина Н. Международные валютно-кредитные отношения. Москва: "Издательство "ПРИОР", 2004, 112 с.
22. Бендина Н.В. Организация и техника внешнеэкономических операций (конспект лекций). Москва: "Издательство ПРИОР", 2000, 160 с.
23. Біленчук П.Д., Диннік О.Г., Лютий І.О., Скороход О.В. Банківське право: українське та європейське. Київ: Атіка, 1999, 400 с.
24. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси. Київ: Зання-Прес, 2004, 311 с.
25. Бровков С.М., Руденко Л.В. Валютно-фінансові механізми в міжнародномубізнесі: світовий досвід та українська практика. Київ: ТОВ "Агенство "Україна", 2001, 380 с.
26. Бровкова Е.Г., Продиус И.П. Внешнеэкономическая деятельность. Киев: Сирин, 2000, 196 с.
27. Бункина М.К., Семенов А.М. Основы валютных отношений. Москва: Юрайт 2000, 192 с.
28. Валютний портфель (Книга финансиста, книга коммерсанта, книга банкира. / отв.ред. Платонова Е.Д., Рубин Ю.Б.. - М.: "Соминтэк", 1995.
29. Васюренко О.В. Банківський менеджмент. Київ: Видавничий центр "Академія", 2001, 320 с.
30. Васюренко О.В. Банківські операції. Київ: Товариство "Знання", КОО, 2001, 255 с.
31. Вступ до банківської справи. /Под ред. Савлука М. И., Київ, Лібра, 1998, - 344 с.
32. Гальчинський А. Теорія грошей. Київ: Основи, 1998, 415 с.
33. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело. Москва: ЮНИТИ-ДАНА, 2001, 671 с.
34. Герчикова И.Н. Международные экономические организации: регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности. Москва: "Консалтбанкир", 2004, 624 с.
35. Гіл Ч.В.Л. Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному ринку. Київ: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2001, 856 с.
36. Головач А.В., Захожай В.Б, Головач А.В. Банківська статистика. К,:Українсько-фінський інститут менеджменту та бізнесу, 1998. - 192 с.
37. Гольцберг М.А., Воронова А.В. Международная торговля. Киев: BHV, 1994, 480 с.
38. Грачев Ю.Н. Внешнеэкономическая деятельность. Организация и техника внешнеторговых операций. Москва: ЗАО "Бизнес-школа "Интел-Синтез", 2001, 592 с.
39. Дахно І.І. Ботрук Ю.А. Міжнародна економіка. Київ: МАУП, 2004.
40. Дэниелс Д.Д., Радеба Л.Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции. Москва: "Дело Лтд", 1994, 784 с.
41. Заруба О.Д. Фінансовий менеджмент в комерційному банку. Київ, Знання, 1997, - 340 с.
42. Заруба О.Д. Фінансовий менеджмент у банках. Київ: Т-во "Знання", 1997, 172 с.
43. Звонова Е.А. Международное внешнее финансирование в современной экономике . Москва: ОАО "НПО "Экономика", 2000, 324 с.
44. Иванов В.В. Анализ надежности банка. М. Рус. Деловая литература, 1996, - 320 с.
45. Калина А.В., Конева М.И., Ященко В.А. Современный экономический анализ и прогнозирование (микро- и макроуровень). Учебно-методическое пособие. - К.: МАУП, 1997,- 272с.
46. Каракоз И.И., Самборский В.И. Теория экономического анализа, - К.: Выща шк. Головное изд-во, 1989, -255 с.
47. Кириченко О., Гіленко І., Ятченко А. Банківський менеджмент. Київ: Основи, 1999, 671 с.
48. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. Київ: Знання-Прес, 2004, 384 с.
49. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - 2-е изд. перераб. И доп. -М.: "Финансы и статистика", 1997, -512 с.
50. Ковальчук Г.Г., Коваль М.М, Ліквідність комерційних банків: Навчальний посібник. - К,: Знання , КОО, 1996. - 120 с.
51. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств . Київ: Видавничий дім "Скарби", 2001, 336 с.
52. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. Київ: Знання-Прес, 2004, 406 с.
53. Корнєєв В.В. Кредитні та інвестиційні потоки капіталу на фінансових ринках. Київ: НДФІ, 2005, 376 с.
54. Костіна Н.І. Гроші та грошова політика. Київ: НІОС, 2001, 224 с.
55. Кочетков В.Н. Аналіз банковской деятельности: теоретико-прикладной аспект. - К.: МАУП, 1999. -192 с.
56. Кочетков В.М. Забезпечення фінансової стійкості сучасного комерційного банку: теоретико-методологічні аспекти . Київ: КНЕУ, 2004.
57. Кравченко Л.М., Шапошников О.О. Валютне регулювання і валютний контроль в Україні. Київ: Київський національний торгово-економічний ун-т, 2001, 102 с.
58. Красавина Л.Н. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения. Москва: Финансы и статистика, 2001, 608 с.
59. Лаврушин О.И. Банковское дело. Москва: Финансы и статистика, 2005.
60. Маркарьян Э.А., Герасименко Г.П. Финансовый анализ. М.: Приор, 1997, - 160 с.
61. Масленченков Ю.С. "Финансовый менеджмент в коммерческом банке: Кн.2 : Технологический уклад кредитованая. - М.: "Перспектива", 1996.
62. Масленченков Ю.С. "Финансовый менеджмент в коммерческом банке: фундаментальный анализу. - М.: "Перспектива", 1996, - 160 с.
63. Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф. . Банківські операції. Київ: КНЕУ, 2004, 476 с.
64. Операції комерційних банків / Р. Котовська, В.Ричаківський та ін. - 3-тє вид. - К.: Алеута; Львів: ЛБІ НБУ, 2005. - 500 с.
Подобные документы
Організація неторгових валютних операцій комерційного банку. Аналіз управління неторговими валютними операціями у ТОВ "Укрпромбанк". Методи управління неторговими валютними операціями. Валютна політика та валютне регулювання.
дипломная работа [164,1 K], добавлен 06.09.2007Головні поняття та суб'єкти валютного ринку. Дослідження ролі та місця банків на світовому і національному валютному ринку, обґрунтування важливості оптимізації управління валютними операціями та ризиком валютної позиції. Методи державного регулювання.
дипломная работа [890,3 K], добавлен 19.09.2010Аналіз сучасних процесів, які відбуваються в Україні у сфері валютного регулювання та контролю. З’ясування місця Національного банку України та банків в регулюванні цих процесів. Пошук перспективних напрямків покращення механізму валютного регулювання.
курсовая работа [57,3 K], добавлен 19.10.2010Аналіз практики здійснення комерційними банками валютних операцій. Нормативно-правові акти їх регулювання. Аналіз операцій ВАТ "Альфа-банк" на міжнародному й внутрішньому валютному ринку. Аналіз валютної позиції банку. Управління валютними ризиками.
дипломная работа [488,3 K], добавлен 16.08.2010Поняття і головні чинники винекнення валютних ризиків. Особливості управління валютними ризиками. Страхування від валютних ризиків. Захистит від непередбачувальних та неконтрольованих ринкових змін. Маніпулювання валютними ризиками.
реферат [18,9 K], добавлен 19.02.2003Етапи формування національної системи валютного регулювання та валютного контролю в Україні. Курсова політика Національного банку України та управління золотовалютними резервами України. Порядок контролю за веденням валютних рахунків у комерційних банках.
дипломная работа [299,3 K], добавлен 24.01.2010Сутність та призначення валютного регулювання, характеристика методів його здійснення. Регулювання валютних обмежень, сфери їх застосування та основні форми. Механізм валютного регулювання в Україні. Дослідження основних факторів валютного курсоутворення.
курсовая работа [3,6 M], добавлен 26.12.2016Класифікація валютних ринків, їх структура та основні елементи, учасники та їх взаємодія. Значення комерційних банків та інших фінансових інститутів у функціонуванні валютного ринку. Залежність курсів попиту та пропозиції від ліквідності валютного ринку.
контрольная работа [150,8 K], добавлен 06.08.2009Теоретичне обґрунтування важливості оптимізації управління валютними операціями та валютним ризиком в банку. Пошук напрямків удосконалення інструментів управління валютним ризиком на основі використання моделей поточних часових та процентних геп-розривів.
дипломная работа [172,0 K], добавлен 06.07.2010Сутність та види валютного ризику банку, обґрунтування факторів, що на нього впливають. Валютні застереження, опціони та форвардні контракти, інструменти хеджування ризиків. Аналіз доцільності застосування VaR-методу для визначення валютного ризику.
курсовая работа [310,7 K], добавлен 02.05.2015
