Операції банків України на валютному ринку

Для розрахунку нормативу за кожною іноземною валютою підраховується підсумок за всіма балансовими та позабалансовими активами і зобов`язаннями банку. Коли вартість активів і позабалансових вимог перевищує вартість пасивів і позабалансових зобов`язань, відкривається довга відкрита валютна позиція. Якщо вартість пасивів і позабалансових зобов`язань перевищує суму активів і позабалансових вимог, то відкривається коротка відкрита валютна позиція. Сума довгої відкритої валютної позиції вказується зі знаком плюс, короткої - зі знаком мінус.

Загальна сума відкритої валютної позиції в цілому по банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті за всіма іноземними валютами.

Для визначення нормативів відкритої валютної позиції до розрахунку капіталу береться сума капіталу, зафіксована за балансом на попередній день. Валютна позиція банку визначається щоденно і окремо щодо кожної іноземної валюти.

Відповідальність за порушення банками нормативів відкритої валютної позиції висвітлено у ст.48 Закону України „Про банки і банківську діяльність” та „Положення про застосування Національним банком України санкцій за порушення банківського законодавства", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001. № 369, встановлено відповідні заходи впливу.

Заходи впливу за порушення економічних нормативів до банків застосовуються регіональними управліннями Національного банку згідно з Постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998р, за №38 з обов`язковим погодженням з управлінням контролю економічних нормативів Департаменту безвиїздного нагляду. Національного банку залишає за собою можливість вживати інших заходів впливу та встановлювати порядок їх використання залежно від конкретної економічної ситуації. У разі неузгодженого зазначеного питання між Департаментом безвиїздного нагляду та регіональним управлінням Національного банку остаточне рішення виносить Правління Національного банку України.

Національний банк України у сфері валютного регулювання:

здійснює валютну політику виходячи із принципів загальної економічної політики України;

складає спільно з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

визначає за необхідності ліміти заборгованості у іноземній валюті уповноважених банків резидентам;

видає обов`язкові до виконання нормативні акти по здійсненню операцій на валютному ринку України;

накопичує, зберігає та використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

видає ліцензії на здійснення валютних операцій і приймає рішення про їх скасування;

встановлює способи визначення і використання валютообмінних курсів іноземних валют, що виражені у валюті України, курсів валютних цінностей, що виражені у іноземній валюті або розрахункових клірингових одиницях;

встановлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю і своєчасним представленням;

забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції і операції уповноважених банків.

Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів, а також зобов`язання по декларуванню валютних цінностей підлягають валютному контролю. Органам, що здійснюють валютний контроль, надано право вимагати і отримувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стану банківських рахунків у іноземній валюті у межах своїх повноважень До таких повноважень відносяться здійснення контролю за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України по всім питанням, що не віднесені до компетенції інших державних органів, забезпечення виконання уповноваженими банками функцій валютного контролю. Основні принципи здійснення Національним банком функцій головного органу валютного контроля визначенні Положенням про валютний контроль, затвердженим Постановою Національного банку України від 08.02.2000 №49.

Види та управління валютними ризиками

Прийняття ризиків - основа банківської справи. Банки мають успіх тоді, коли прийняті ним ризики розумні, контрольовані і знаходяться у межах їх фінансових можливостей та компетенції. Банк намагається отримати максимальний прибуток, але це прагнення обмежується вірогідністю понести збитки. Взагалі ризик банківської діяльності і означає вірогідність того, що фактичний прибуток буде менший ніж очікуваний.

Короткострокові зміни валютних курсів є наслідком постійних коливань, зумовлених частою зміною попиту і пропозиції на ту чи іншу валюту. Оскільки обсяги зовнішньоекономічних операцій постійно зростають, а світовий валютний ринок функціонує цілодобово, такі тимчасові коливання є неминучими. Це стає постійним джерелом валютного ризику. Крім того, фірми та банки, що працюють на валютному ринку, можуть потерпати від цілеспрямованих валютних спекуляцій, досвід яких має і Україна, тому визначення характеру і розмірів валютних ризиків і запобігання ним стає однієї з досить актуальних проблем здійснення експортно-імпортних операцій та міжнародних фінансових розрахунків.

Під валютним ризиком розуміють можливість грошових втрат суб`єктів валютного ринку через коливання валютних курсів. Під суто економічним кутом зору такий ризик є наслідком незбалансованості активів і пасивів щодо кожної з валют за термінами та сумами.

Управління валютним ризиком передбачає проведення його детального аналізу, оцінки можливих наслідків та вибір методів страхування. Оцінка ризику передбачає визначення тривалості періоду ризику, суми коштів, що знаходяться під ризиком, та обсягу збитків за відповідними зобов`язаннями, що можуть виникнути в майбутньому. Тому передбачення валютних ризиків посідає чільне місце у стратегії планування діяльності банку і є запорукою підвищення ефективності їхньої основної діяльності.

Управління валютним ризиком базується на виборі відповідної стратегії менеджменту ризику. він містить в собі такі основні елементи: використання всіх можливих засобів уникнення ризику, який призводить до значних збитків, контроль ризику та мінімізація сум імовірних збитків, якщо немає можливості уникнути його повністю, страхування валютного ризику в разі неможливості його уникнення.

Існує безліч варіантів вибору стратегії - від нейтрального ставлення до ризику, коли фінансові менеджери через незначні розміри можливих збитків не беруть ці ризики до уваги, до повного контролю і страхування усіх можливих валютних ризиків і валютних збитків. Тому запобігання валютним ризикам завдяки використанню певних методів страхування можна вважати головним елементом стратегії менеджменту валютних ризиків.

Страхування валютних ризиків називають хеджуванням. Головна мета використання відповідних методів хеджування полягає в тому, щоб здійснювати валюто-обмінні операції своєчасно - ще до того як відбудеться небажана зміна курсів. Або ж компенсувати збитки від такої зміни за рахунок паралельних операцій з валютою, курс якої змінюється в протилежному напрямку.

Для захисту від валютно-фінансових ризиків використовують дві групи методів - організаційні та фінансові. До організаційних належать деякі види прямого страхування валютних ризиків безпосередньо у банку за такими напрямками:

структурне збалансування валютних резервів банку шляхом досягнення рівноваги між припливом валюти від експортних угод та відпливом для фінансування імпорту;

залучення до зовнішньоекономічного контракту валютного застереження, що дає можливість переглядати суму платежу пропорційно зміні курсу валюти і слугує засобом захисту від валютного ризику тією мірою, якою динаміка валютних курсів відбивається на зростанні товарних цін;

маніпуляції із строками платежів, тобто деяка їхня затримк чи випередження залежно від напрямку прогнозних коливань валютного курсу, переказах прибутку, погашенні кредитів тощо (так звана практика „крок вперед, два кроки назад”);

створення спеціальних страхових фондів та формування оптимальних резервів для покриття валютного ризику;

підтримка відкритої валютної позиції банку у межах нормативів, встановлених законодавством.

В основу менеджменту валютного аккаунтового ризику покладена концепція хеджування. Хеджування позиції ризику в окремій валюті означає відкриття компенсуючої (протилежної) валютної позиції, прибутки або збитки за якою точно відшкодовували б можливі збитки чи прибутки стосовно початкової валютної позиції, що захищає банк від неочікуваних несприятливих зрушень у курсах.

У розпорядженні банк має різноманітні хеджингові техніки. Проте до того, як їх застосовувати, слід визначити: котру величину валютної позиції можна залишити неприхованою. Для цього слід з`ясувати прийнятний рівень валютного ризику, оптимальний спосіб хеджування для покриття залишку валютного ризику, яким чином передбачувані операції стосовно хеджування валютно-курсового ризику будуть впливати на загальні операційні рішення банку.

Базова хеджингова стратегія для зменшення трансляційного ризику полягає, по-перше, у збільшенні суми активів, які деноміновані у інвалютах, курс котрих відносно національної валюти прогнозується до підвищення, а, по-друге, скороченні суми активів, які деноміновані в тих інвалютах, курс котрих стосовно національної валюти прогнозується до зниження. Навпаки банк буде зменшувати зобов`язання, які виражені у сильних валютах, і збільшувати зобов`язання, котрі виражені у слабких валютах.

Однак, якщо ринок визнає вірогідність підвищення або зниження курсу певної валюти, то це визнання буде відображене у вартості різних хеджингових технік, наприклад, з використаннях форвардного курсу. Лише тоді, коли очікування банку відрізняються від ринкових, таке хеджування приводить до зниження її втрат. Відповідно до цього, у розпорядженні банку є такі методи управління валютним трансляційним ризиком:

корекція потоків валютних фондів;

укладення форвардних контрактів на продаж чи купівлю іноземних валют;

нетинг ризику.

Техніка корекції потоків валютних фондів зводиться до зміни величини і валюти запланованих грошових потоків банку.

Прямі методи такої корекції включають інвестування у цінні папери та інші активи, які виражені у сильних валютах та позичання і формуванні інших зобов`язань у слабких валютах.

Непрямі методи корекції валютних потоків охоплюють зміни трансфертних цін щодо внутрішньобанківського продажу та комісійних, прискорення або гальмування внутрішньобанківських платежів у інвалюті.

Водночас є обмеження на застосування наведених технік. Деякі з них можуть вимагати значного часу для свого введення у дію. Іноді важко змінити раніше застосовану техніку, наприклад, рівень трансфертних цін. Певні техніки не знаходяться під контролем фінансових менеджерів, а належать до сфери загально-банківської політики (зміна трансфертних цін та комісійних), що потребує від фінансових менеджерів роз`яснень (особам, які приймають загально-банківські рішення) характеру впливу цих технік на рівень загально-банківського ризику. У цілому укладення форвардно-ф`ючерсних контрактів є найбільш популярним інструментом щодо захисту від валютного трансляційного ризику.

Нетинг ризику є додатковою технікою щодо менеджменту валютного трансляційного ризику, яка корисна для банків з позиціями у декількох інвалютах. Вона означає відшкодування відкритої позиції в одній валюті завдяки покриттю протилежною чи такою ж позицією у тій самій або іншій інвалюті. При цьому хеджування проводиться з метою, щоб прибутки і збитки за цими позиціями компенсували один одного.

Операційний ризик виникає як можливість отримання валютних прибутків або збитків банку у зв`язку з виникненням валютно-деномінованих контрактних умов. Він частково розглядається як обліковий, проте має грошовопотоковий характер, а отже, є частиною економічного ризику. Валютний операційний ризик для банку породжується наявністю небезпеки зазнати в майбутньому збитків за вже укладеним торговельним або кредитним контрактом, який деномінований в інвалюті, внаслідок несприятливої зміни курсів.

Валютний контрактний ризик визначається у кожній окремій інвалюті. Кількісно він дорівнює різниці між майбутніми грошовими надходженнями та виплатами у кожній інвалюті, які зафіксовані у різноманітних контрактах. Тобто у нетто-валютному потоці банку, за котрим він має вимоги або зобов`язання. Отже поняття валютного операційного ризику багато у чому відповідає категорії відкритої валютної позиції.

Засобом захисту від операційного ризику є здійснення операцій у відповідній інвалюті, грошові потоки за котрою покривають грошові потоки щодо початкової операції. Проте, у цілому, при хеджуванні валютного операційного ризику найбільш широко застосовуються такі захисні техніки: форвардні і ф`ючерсні валютні контракти; валютні опціони; позички і кредитування в інвалютах.

Валютно конкурентний ризик пов`язаний з тим, що несприятливі стійкі зрушення у валютнокурсових трендах можуть породжувати негативні довгострокові зміни у загальних ринкових позиціях банків. Важливий аспект менеджменту валютно-конкурентного ризику - включення оцінки його величини до базових управлінських рішень. Конкурентна концепція валютного ризику фокусується на впливі курсів на майбутні грошові потоки банку. Валютно-конкурентний ризик - це ступінь вірогідності впливу результатів діяльності банку з валютою на вартість банку і його грошові потоки валютних курсів. Так, приведена вартість майбутніх очікуваних грошових потоків банку детермінує його поточну вартість. Вона буде залежати від валютно-конкурентного ризику. Таким чином цей ризик визначається як вірогідність того, що коливання курсів модифікують розміри майбутніх грошових потоків фірм.

Банк реалізує міжнародну кредитну діяльність у різних формах: надає позики безпосередньо позичальнику; розміщує кошти на депозит у банку-кореспонденті; укладає контракт з клієнтом про надання коштів протягом певного майбутнього періоду; дає зобов`язання повернути кошти іншому кредитору, якщо клієнт не здатний це зробити сам.

При наданні міжнародних кредитів банк зіштовхується із низкою специфічних ризиків, основними серед яких є фінансовий, валютний та політичний.

Фінансовий ризик надання міжнародних позик - це небезпека неповернення боргу, яка зумовлена тим що позичальник опиниться обмежено або повністю некредитоспроможним. Для оцінки такого типу ризику банк аналізує репутацію позичальника, характер його грошових потоків чи виробничих потужностей, структуру позикоодержувача.

Якщо у країні позичальника діє контроль за переказами інвалюти за кордон, то банк може зіштовхнутися з неможливістю позикоодержувача (з огляду на наявність таких валютних обмежень) повернути борг. Такий тип ризику називають небезпекою введення валютного контролю.

Для оцінки такого виду ризику банк повинен з`ясувати не тільки поточну валютну позицію країни позичальника, а точно спрогнозувати цю позицію країни на момент погашення позики. Крім того, слід передбачити можливість різкої девальвації валюти держави позикоодержувача у зв`язку з настанням у ній фінансових і політичних криз, оскільки девальвація може мати руйнівний вплив на спроможність повернення боргу.

Валютні ризики управляються в банках різноманітними методами. Першим кроком до управління валютними ризиками всередині структури банку є встановлення лімітів на валютні операції. Так, наприклад, дуже поширені такі види лімітів:

ліміти на іноземні держави (встановлюються максимально можливі суми для операцій на протязі дня з клієнтами і контрпартнерами в сумі з кожної конкретної країни);

ліміти на операції з контрпартнерами і клієнтами (встановлюється максимально можлива сума для операцій на кожного контрпартнера, клієнта або групу клієнтів);

ліміт інструментарія (встановлення обмежень по використовуваних інструментах і валютам із визначенням списку можливих до торгівлі валют і інструментів торгівлі);

ліміт збитків (встановлюється максимально можливий розмір збитків, після досягнення якого всі відкриті позиції повинні бути закриті зі збитками). У деяких банках такий ліміт встановлюється на кожний робочий день або окремий період часу (один місяць), у деяких банках він підрозділяється на окремі види інструментів, а в інших може також встановлюватися на окремих дилерів.

Крім лімітів у світовій практиці застосовуються такі методи зниження валютних ризиків:

взаємний залік купівлі-продажу валюти по активу і пасиву, так званий метод „метчінг", де за допомогою відрахування надходження валюти з розміру її відтоку банк має можливість впливати на їхній розмір і відповідно на свої ризики.

використання методу „неттінга”, що полягає в максимальному скороченні кількості валютних операцій за допомогою їх укрупнення. З цією метою банки створюють підрозділи, що координують надходження заявок на купівлю-продаж іноземної валюти.

придбання додаткової інформації шляхом придбання інформаційних продуктів спеціалізованих фірм у режимі реального часу валютних курсів, що відображають зміни і останню інформацію.

ретельне вивчення й аналіз валютних ринків.

Також, для обмеження валютних ризиків застосовується страхування.

Страхування - це процес зменшення ризику можливих втрат. Банк може прийняти рішення страхувати усі ризики, не страхувати нічого або щось вибірково.

Ще одним методом управління валютним ризиком є аналіз змін курсів валют. Такий аналіз буває фундаментальним і технічним.

Фундаментальний аналіз зміни курсів валют заснований на припущенні, що основні зміни курсів відбуваються під дією макроекономічних чинників розвитку економік країн-емітентів валюти. Аналітики, що прираховують себе до фундаменталістів, уважно відслідковують базові показники макроекономічного розвитку окремих країн і прогнозують зміни курсів валют у довгостроковій перспективі.

Технічний аналіз заснований на положенні про те, що макроекономічні показники в короткостроковій і середньостроковій перспективі мало відбиваються на змінах курсів валют. Більше того, курси валют можна з винятковою точністю прогнозувати тільки за допомогою методу технічного аналізу, основою якого є математична система. Технічний аналіз простежує тенденцію коливань курсів валют і дає сигнали до купівлі та продажу.

Техніко-економічна характеристика ЗАТ КБ „ПриватБанк”

Закрите акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк" заснований у 1992 році і є одним із найбільш динамічно розвиваючихся банків України. Банк займає перші позиції банківського рейтингу країни. Здійснює діяльність на підставі генеральної ліцензії Національного банку України. Станом на 1 січня 2008 року розмір чистих активів ПриватБанку складає 33912 млн. грн. Статутний фонд банку складає 2082 млн. грн., у тому числі кредити фізичним особам - 11564 млн. грн. Фінансовий результат ПриватБанку за підсумком 2008 року складає 506208 млн. грн.

На підставі генеральної ліцензії Національного банку України на проведення банківських операцій, ПриватБанк здійснює весь спектр послуг, що присутні на вітчизняному ринку банківських послуг з обслуговування корпоративних і приватних клієнтів у відповідності до міжнародних стандартів. Довготерміновий інтерес клієнта - головний пріоритет у роботі банку. З клієнтами працюють висококваліфіковані фахівці і персональні менеджери, які несуть відповідальність за забезпечення якісного обслуговування, оперативне і точне задоволення потреб клієнтів.

Впроваджуючи нові види банківських послуг і постійно вдосконалюючи комплекс банківського обслуговування, на сьогоднішній день банк обслуговує 241 тисячу корпоративних клієнтів, приватних підприємців - 209 тисяч і більш ніж 12,5 мільйонів рахунків фізичних осіб. Об`єм залучених банком коштів юридичних осіб, на 1 січня 2008 року складає 8500 млн. грн, у тому числі депозитний портфель юридичних осіб 2500 млн. грн. Об`єм коштів фізичних осіб, залучених ПриватБанком на 1 січня 2007 року складає 15188 млн. грн., у тому числі депозитний портфель фізосіб - 11201 млн. грн.

Банк має кореспондентські відносини з такими іноземними банками: Bank Of New York (США), RaiffeizenBank (Австрія), CityBank (США), CrediLeone (Франція), „Мультібанк" (Латвія), та інші зарубіжні банки. А також тісні стосунки з банками України, такими як: Промінвестбанк, АКБ „Інтербанк", КБ „Альфа банк", КБ „Надра” та багато інших.

ЗАТ КБ „ПриватБанк" також має дочірні банки, такі як АБ „Москомприватбанк" у Россії, банк „Приватінвест" - інвестиційний банк в Україні (Київ), ВАТ „Морський транспортний банк” та „Паритате" банк у Латвії. Також присутні філія на Кіпрі та відділення та представництва по усьому світу.

Банк має складну та розгалужену структуру. Поточне керування банком здійснюється Правлінням. До Правління банку входять Голова Правління Дубілет В.А., Генеральний заступник голови правління, чотири перших заступника Голови правління, також у прийнятті стратегічних рішень беруть участь директори бізнесів та підтримуючих напрямків.

У ПриватБанку ведуться наступні бізнеси: загальносистемний бізнес корпоративних клієнтів, бізнес обслуговування індивідуальних клієнтів, казначейство, бізнес обслуговування індивідуальних VIP-клієнтів, бізнес персонального обслуговування індивідуальних клієнтів, інвестиційний бізнес, бізнес обслуговування клієнтів, бізнес бюджетування промислових і корпоративних VIP-клієнтів, центр електронного бізнесу та бізнес управління проектами.

До підтримуючих напрямків належать: напрям інформаційні технології, напрям розвитку регіональних підрозділів, напрям фінанси та ризики, аудит, бухгалтерія, юридична підтримка, служба безпеки, напрям загальний маркетинг та реклама, напрям стратегічний менеджмент, фінансовий моніторинг, управління персоналом, психологічна служба, та напрям „Back-office”. Відповідальність та функції членів Правління визначені Радою акціонерів і оформлені довіреностями. Процедура прийняття рішень побудована по принципу колегіальності. Голова правління несе відповідальність за рішення Правління і має право „вето" на рішення які приймаються.

Також до структури ЗАТ КБ „ПриватБанк" входять 7 міських регіональних підрозділів, 9 регіональних підрозділів, 23 самостійних філій, 3 філії у складі регіональних підрозділів та безліч відділень які поділено на п`ять груп за чисельністю працюючого у них персоналу та спектром послуг що ними надаються.

До основних функцій правління банку належать стратегічне панування; питання маркетингової діяльності; технологічний контроль, фінансовий контроль за діяльністю банку, кадрова політика банку.

До функцій голови Правління банку відносяться керування фінансово-господарською діяльністю банку, забезпечення виконання рішення загальних зборів акціонерів банку, представлення банку в усіх державних і недержавних підприємствах, організаціях як в Україні, так і за кордоном, підписання від імені банку угод, контрактів, інших цивільно-грошових документів; прийом на роботу та звільнення із займаних посад співробітників банку, застосування до них заходів заохочення та стягнення; затвердження найважливіших внутрішніх документів, серед яких режим роботи банку, положення про структурні підрозділи банку, посадові обов`язки начальників структурних підрозділів та інші; ведення засідань Правління банку та Кредитного комітету; проведення нарад з питань поточної діяльності банку; виконання інших рішень, пов`язаних із структурою діяльності банку та рішенням Загальних зборів акціонерів.

Кожен з членів Правління банку несе персональну відповідальність за прийняття та виконання рішення стосовно діяльності банку в обсязі покладених на нього повноважень і обов`язків.

До складу банку входять такі основні підрозділи:

Управління активно-пасивними операціями, до якого входять такі основні відділи: кредитний, департамент цінних паперів, валютний відділ, департамент по роботі з населенням який містить сектор по роботі з пластиковими картками;

Управління бухгалтерського обліку, звітності та касових операцій, до якого входять: операційний відділ, відділ касових операцій, відділ зведеної звітності та економічного аналізу, бухгалтерія, відділ обліку валютних операцій. Цей підрозділ банку відповідає за бухгалтерське відображення всіх банківських операцій.

Адміністративно-господарське управління включає в себе підрозділи: автоматизації та інформаційно-технічного забезпечення, юридичний, служба безпеки, до якої входять служба інкасації та перевезення цінностей, управління персоналом, департамент розвитку і роботи з клієнтами, маркетинговий департамент, господарський департамент.

Крім основних підрозділів існують і інші підрозділи банку.

Кредитний комітет - складається з усіх членів правління банку та керівників кредитного, юридичного та департаменту служби безпеки. Кредитний комітет існує для колективного розгляду усіх факторів „за" і „проти” відносно прийняття рішення стосовно того чи іншого клієнта.

Сектор аудиту - це основний контрольний підрозділ банку, що виконує такі функції: контроль відповідності всіх банківських операцій чинному законодавству, координація відносин банку з податковими органами, роз`яснення усіх бухгалтерських та юридичних дискусіях у межах банку, перевірка достовірності інформації, що надається керівництву банку, управління ризиками.

Правління банку і Кредитний комітет приймають рішення в рамках повноважень, затверджених Радою акціонерів.

Відповідно до закону України „Про банки і банківську діяльність” з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків, Національного банку України встановлює для всіх банків незалежно від форм власності ряд економічних нормативів.

Контроль за дотриманням банками встановлених економічних нормативів здійснюється відповідними регіональними управліннями та Управлінням нагляду за великими банками Національного банку України щоденно та щомісячно (на підставі форм звітності за 1-ше число місяця). Розрахунок економічних нормативів банком проводиться на підставі щоденних балансів, при цьому звітними вважаються економічні нормативи, розраховані: на конкретну встановлену дату, за щоденними розрахунками, за формулою середньозваженої величини (за місяць).

Заходи впливу за порушення банком економічних нормативів застосовуються відповідно до статті 48 Закону України „Про баки і банківську діяльність” та Положення „Про застосування Національним банком України до комерційних банків санкцій за порушення банківського законодавства", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369 із змінами та доповненнями до нього.

Порушення банком вказаних нормативів Національного банку України, тягне за собою штрафи, які фактично є витратами банку і порушенням банківської дисципліни.

Основний документ для аналізу фінансового стану - це баланс банку. Баланси, які публікуються, складені за уніфікованою системою, яка діє в Україні. Для аналізу балансу необхідно співставити різні частини активу і пасиву, доходи по різних активах, пасивах (витрати на різні групи). Доцільно проводити аналіз банківського балансу в динаміці за різні періоди.

Прибуток визначається як різниця між отриманими доходами і понесеними витратами. В основу методики розрахунку суми прибутку покладено розмір доходу, який припадає на одиницю власного капіталу банку, при створенні банку в формі акціонерного товариства, як „Приватбанк" - дивідендом. Його рівень не може бути нижчим базової процентної ставки по пасивним операціям, оскільки у цьому випадку ринкова вартість випущених банком цінних паперів буде нижча за їх номінальну вартість. При встановленні норми доходу на власний капітал необхідно враховувати відсотки, що сплачуються за привілейованими акціями. Помноживши середню норму дохідності на розмір власного капіталу, можна визначити масу прибутку, яка направляється на виплату дивідендів. Вона є основою для розрахунку суми необхідного прибутку. Для цього до маси прибутку, що використовується для виплати дивідендів, потрібно додати витрати банку, відрахування в резервний фонд банку, платежі до бюджету, розмір фондів економічного стимулювання банку.

Проводячи послідовну політику закріплення стабільності банку і вдосконалення якості обслуговування, ПриватБанк вважає одним із пріоритетних напрямків своєї діяльності розвиток комплексу сучасних послуг для індивідуального клієнта. На сьогоднішній день банк пропонує громадянам України більш ніж 150 видів самих сучасних послуг, серед яких поточні, вкладні операції, карткові продукти, різноманітні програми споживчого кредитування, що здійснюються у партнерстві з провідними вітчизняними торгівельними, ріелтерськими компаніями і автовиробниками.

Національна мережа банківського обслуговування ПриватБанку, що включає в себе 2325 філій і відділень по всій Україні, дозволяє будь якому клієнту отримати самий високий рівень обслуговування практично у будь-якій точці країни.

Розділ 2. Аналіз системи організації операцій банків на валютному ринку

2.1 Дослідження показників діяльності банків України на валютному ринку та огляд курсоутворення в Україні

Валютно-курсова політика є визначальною для стабільного розвитку економіки. Водночас протиріччя між довгостроковими та короткостроковими наслідками її впровадження особливо під час трансформаційних процесів в економіці, породжує численні помилки у виборі альтернативних варіантів політики.

Трансформаційні процеси в економіці України постійно супроводжуються зовнішніми та внутрішніми шоками. Визначальну роль у цьому відіграють курсові потрясіння. Візьмемо ревальвацію національної валюти України у 2005 році на 5%. З огляду на стрімкість її проведення вона опинилася на п`ятому місці серед негативних подій 2006 року. Але справа не лише у тому, що проведена у короткий період ревальвація знецінила валютні доходи експортерів та валютні заощадження населення.

Оцінюючи ревальвацію 2005 року з позицій сьогодення, навряд чи суб`єкти господарювання будуть категоричними. Після чергового шоку, ревальвація стала таким фактором, який пом`якшує негативну дію зовнішнього цінового чинника.

Після грошової реформи 1996 року економіка України пройшла кілька періодів розвитку, що супроводжувалося піднесеннями, кризами та падіннями, а відповідно і різноманітними валютно-курсовими режимами. За 10 років у країні випробувано як крайні варіанти - плаваючий та фіксований режими валютних курсів, - так і компромісні, що поєднують елементи обох режимів.

Із 2002-го року до 2008 року обмінний курс залишався відносно стабільним в умовах посилення фундаментальних факторів його зміцнення, які призводили до формування значного позитивного сальдо рахунку поточних операцій, однозначних показників інфляції (за винятком 2004 року) і стабільно високих темпів економічного зростання.

Серед ключових факторів зміцнення реального ефективного обмінного курсу гривні зауважимо підвищення продуктивності праці у експортно орієнтованих видах промислової діяльності та випереджаюче зростання цін на провідні товари українського експорту порівняно зі збільшенням цін на імпортні енергоносії. Ціновий чинник відіграв виняткову роль у формуванні позитивного торгівельного сальдо.

Зважаючи, що за рахунок активної політики інтервенцій на міжбанківському валютному ринку Національний банк України запобігав значним коливанням валютного курсу, можна де-факто констатувати цілковите повернення у цей період до політики фіксованого обмінного курсу ринковими засобами. За таких умов „фіксований" курс не перешкоджав дії об`єктивних чинників курсоутворення і сприяв підтриманню макроекономічної стабільності.

Однак у другому півріччі 2004 року та на початку 2005-го року внаслідок стрімкого підвищення вартості імпортованої сировини нафти та загрози прискорення інфляційних процесів постало питання про зміщення акцентів у валютно-курсовій політиці. Перевагу надали цілеспрямованому впливу валютного курсу на інфляцію шляхом поступової реалізації національної валюти, і відповідно - стримування цінового зростання на внутрішньому ринку. Розрахунки ефекту від такої дії, проведені фахівцями Інституту економіки та прогнозування НАН України, свідчили, що у виграші будуть нетто-імпортери - виробники продуктів нафтопереробки. Програють нетто-експортери, особливо металургійної промисловості. Посилити дефляційну роль курсового чинника могли б лише дієві державні заходи щодо стримування надлишкового зростання цін на продукти нафтопереробки.

Але рішення було прийнято, і в квітні 2005 року Національний банк України здійснив суттєву ревальвацію національної валюти на 2.7% (за підсумками року, вона в цілому становила 4.8%). Переглянув параметри валютно-курсової політики на 2005 рік, змінивши цільові зони коливання обмінного курсу із 5.27 - 5.31 до 5.10 - 5.15 грн. за долар США. Відповідно у 2005 році зміцнився реальний ефективний обмінний курс гривні, що погіршило цінові переваги вітчизняних товаровиробників і звузило їх частку на світових ринках. Станом на 1 червеня 2007 року цільові зони коливання валютного обмінного курсу залишилися без змін, тобто 5.05 - 5.15 грн. за долар США.

Валютно-курсова політика Національного банку України в 2008 році була спрямована на підтримку стабільності обмінного курсу гривні щодо курсоутворючої валюти - долара США, накопичення міжнародних резервів Національного банку України та своєчасне виконання зовнішніх боргових зобов`язань держави.

Протягом 2006 та на початок 2007 року офіційний курс гривні щодо долара США залишався незмінним - 505,00 за 100 дол. США.

Динаміка офіційного курсу гривні щодо євро та російського рубля відображала кон`юнктуру міжнародних ринків. За станом на 31.12.2006р. Офіційний курс гривні щодо євро дорівнював 665,09 грн. за 100 євро і порівняльно з листопадом гривня подешевшала на 1,0% або порівняно з початком цього року - на 11,4%.

За станом на 31.12.2008р. Офіційний курс гривні щодо російського рубля дорівнював 1,9179 грн. за 10 російських рублів і порівняно з листопадом гривня подорожчала на 0,1%. Порівняно з початком цього року гривня подешевшала на 9,3%.

Щодо інших іноземних валют, протягом 2008 року найбільше зниження офіційного курсу гривні спостерігалося щодо словацікої крони - на 22,5% та підвищення щодо ісландської крони - на 9,9%.

На міжбанківському валютному ринку України впродовж 2008 року курс гривні щодо долара США за операціями з купівлі коливався в межах 1% від офіційного курсу та становив 505,19 грн. за 100 дол. США на кінець 2008 року. Готівковий обмінний курс гривні з продажу долара США коливався у діапазоні від 518,19 до 502,14 грн. за дол. США, його відхилення від офіційного курсу не перевищували 2,6%.

Протягом 2008 року ринковий курс на міжбанківському ринку та готівковий обмінний курс гривні щодо євро коливалися в межах 3% від офіційного курсу. Міжбанківський курс євро щодо гривні за операціями з купівлі на кінець 2008 року становив 666,21 грн. за 100 євро, готівковий обмінний курс гривні з продажу євро - 667,41 грн. за 100 євро.

Міжбанківський курс гривні щодо російського рубля за операціями з купівлі на кінець 2007 та на початок 2008 року становив 1,91 грн за 10 російських рублів, готівковий обмінний курс гривні з продажу російського рубля - 1,88 грн за 10 російських рублів.

Упродовж 2008 року валютний ринок України характеризувався збільшенням обсягу операцій з іноземними валютами та збереженням стабільності валютного курсу гривні. У 2008 році ця тенденція зберігається.

Динаміка попиту та пропозиції іноземної валюти на валютному ринку протягом 2008 року була нерівномірною. Так, з початку року через погіршення сальдо торгівельного балансу, зростання інфляційних очікувань у зв`язку з підвищенням цін на газ та політичну напруженість передвиборчого періоду спостерігався підвищений попит на іноземну валюту як на безготівковому, так і на готівковому ринку. Для зниження напруженості та врівноваження ситуації на ринку були застосовані інтервенції з продажу іноземної валюти, загальний обсяг яких у 1 кварталі становив 1800 млн. дол. США.

Із середини квітня на міжбанківському ринку України почало відновлюватися домінування валютної пропозиції, а з початку травня воно набуло стійкого характеру. За рахунок цього загальне сальдо інтервенцій Національного банку України у 2008 році було позитивним і становило 906 проти 1050 млн. дол. США у 2007 році (з урахуванням надходжень валюти від продажу ВАТ ”Криворіжсталь„ у сумі 480 млн. дол. США). Обсяг міжнародних резервів у 2006 році підвищився на 290 млн. дол. США. Але на відміну від попередніх років, основним джерелом їх зростання виявилися внутрішні запозичення уряду - 230 млн. дол. США, що забезпечувало фінансування імпорту товарів та послуг майбутнього періоду протягом 4,4 місяця та перевищувало монетарну базу на 15,6%.

Загальний обсяг операцій з купівлі та продажу основних іноземних (долар США, євро та російський рубль) валют на валютному ринку України за 2006 рік порівняно з 2005 роком зріс на 19,4% і становив у доларовому еквіваленті 1375 млн. дол. США., що проілюстровано на Рис.2.1

Рис.2.1 Динаміка обсягів купівлі та продажу іноземних валют на валютному ринку України у 2007-2008 роках

У грудні 2008 року загальний обсяг операцій на валютному ринку збільшився на 14,7% порівняно з листопадом і становив 150 млн. дол. США, зокрема обсяг операцій із доларами США збільшився на 13,3% до 120 млн. дол. США, обсяг операцій з євро та російськими рублями - на 26% і 8,8% відповідно до 220 і 80 млн. дол. США.

У структурі загального обсягу операцій на валютному ринку в 2006 році частка операцій з доларами США дорівнювала 80,1%, частки операцій з євро та російськими рублями становили 13,8 та 6,1% відповідно. За сегментами валютного ринку України в 2006 році спостерігалося зменшення питомої ваги міжбанківського валютного ринку на 5,6 процентного пункту до 71,6%, натомість питома вага готівкового ринку збільшилася до 28,4%.

Зростання пропозиції іноземної валюти на міжбанківському ринку стимулювалося підвищеним рівнем валютних надходжень. Останні впродовж 2006 року збільшилися на 12500 млн. дол. США, або на 19%. При цьому основними джерелами валютних надходжень залишалися експортна виручка (54%), та зовнішні запозичення (25%).

На міжбанківському валютному ринку України у грудні 2008 року порівняно з листопадом обсяг операцій з купівлі та продажу основних іноземних валют збільшився на 15% до 10700 млн. дол. США у доларовому еквіваленті за рахунок збільшення операцій з доларами США на 12,8% до 8,3 млрд. дол. США та операції з євро та російськими рублями - на 29,5 і на 10,9% до 1700 і 700 млн. дол. США.

На міжбанківському валютному ринку України в грудні 2008 року втримувалася ситуація до перевищення попиту на іноземну валюту над пропозицією на 6,2%, у тому числі операціями з доларами США і російськими рублями - на 20 та 54%, разом з тим операції з купівлі євро перевищили їх продаж в 2,1 рази. (Рис 2.2).

У структурі загального обсягу на міжбанківському валютному ринку в 2008 році частка операцій з доларами США дорівнювала 77,7%, частки операцій з євро і російськими рублями становили 15,7 та 6,7% відповідно.



Рис.2.2 Динаміка обсягів операцій з купівлі та продажу за видами іноземних валют на міжбанківському валютному ринку України в 2008 році

На готівковому сегменті валютного ринку попит на іноземну готівкову валюту протягом 2008 року перевищував її пропозицію. В цілому за рік чистий попит становив майже 3300 млн. дол. США проти 1300 млн. дол. США у 2007 році.

На готівковому сегменті валютного ринку України в грудні 2008 року порівняно з листопадом обсяг операцій з купівлі та продажу основних іноземних валют збільшився на 13,9% до 4300 млн. дол. США у доларовому еквіваленті за рахунок збільшення операцій з доларами США на 14,4% до 3700 млн. дол. США, з євро - на 15,5% до 500 млн. дол. США.

У продовж грудня на готівковому валютному ринку України збереглася тенденція до перевищення операцій з продажу іноземних валют на 30,7%, з євро на 37,3%, одночасно операції з купівлі російських рублів переважали над продажем на 25,5% (Рис 2.3).



Рис.2.3 Динаміка обсягів операцій з купівлі та продажу за видами іноземних валют на готівковому валютному ринку України в 2008 році

У структурі загального обсягу операцій на готівковому валютному ринку у 2008 році частка операцій з доларами США становила 85,8%, частки операцій з євро і російськими рублями - 11,5% та 2,7% відповідно.

Одним із визначальних факторів, що посилює вплив ефект переносу в Україні, є інтервенційна політика Національного банку (або монетарний ефект, під яким розуміють зміну темпу інфляції при зміні величини інтервенцій), котру він здійснює на валютному ринку для підтримки стабільності курсу гривні. Через канал валютних інтервенцій, який усе ще залишається головним, регулюється кількість грошей в обігу, що безпосередньо впливає на рівень інфляції у державі. За інформацією М.І. Савлука, за 15 років незалежності України (1992-2008 рр.) саме через канал валютного ринку в економічний оборот було спрямовано 60.6% грошової маси. Особливо великою стала частка валютних інтервенцій у загальному обсязі показника грошової маси 2000 року. Впродовж наступних років вона постійно збільшувалася. її зростання припинилося лише в 2006 році.



Рис.2.4 Динаміка грошових показників, сальдо валютних інтервенцій Національного банку та обсягів рефінансування банківської системи україни у 2000 - 2007 роках

З аналізу графіка на Рис.2.4 випливає, що динаміка руху грошових показників збігається з динамікою руху валютних інтервенцій Національного банку України. Плавні лінії грошових агрегатів у графіку свідчать, що, здійснюючи інтервенції, Національний банк стерилізує надлишкову масу грошей в обігу, і це зменшує монетарну складову в темпах зростання інфляції.

К. Коріщенко за допомогою економетричних моделей кількісно оцінив вплив валютних інтервенцій на рівень інфляції. За його розрахунками, збільшення частки інтервенцій у національній валюті в загальному обсязі грошової маси на 1 процентний пункт через сім місяців призводить до зростання темпів інфляції на 0.06 процентного пункту.

Монетарний ефект зміцнення курсу національної валюти (утому числі гривні) також пов'язаний зі зниженням темпів інфляції. Проте існує і проінфляційний вплив зміцнення національної валюти. Він обумовлюється впливом на поведінку економічних суб'єктів очікувань зміни обмінного курсу. Головною передумовою такого впливу є те, що економічні агенти, формуючи очікування щодо майбутнього курсу гривні, орієнтуються на прогнози дій центрального банку. Заявлені Національним банком України темпи зміцнення номінального курсу гривні за рік порівнюються з реальними даними. На основі цього уточнюються і коригуються річні бізнес-плани.

Крім того, на силу ефекту переносу суттєво впливає стабільність курсу національної валюти, оскільки коливання обмінного курсу призводять до того, що імпортерам стає невигідно з мінливістю курсу постійно змінювати ціни, і це зумовлює менший ефект переносу.

Щодо зміни курсу гривні в 2008 році, дослідження підтвердили цю гіпотезу на рівні видів економічної діяльності та окремих товарів. Отже, ефект переносу є меншим у країнах із більш волатильним обмінним курсом.

Проте якщо виробники очікують, що зміни обмінного курсу будуть постійними і тривалими, вони вочевидь змінять ціну товару, а не маржу прибутку, що посилить ефект переносу.

Ступінь впливу динаміки курсу на ціни в Україні залежить і від інфляційних очікувань. Якщо монетарні органи та уряд суворо дотримуються запланованої мети щодо зниження інфляції, ефект переносу проявляється меншою мірою. Це підтверджується тим, що ефект переносу відображає очікування економічних агентів щодо впливу монетарних і валютних шоків на поточні та майбутні витрати, оскільки контракти укладаються щонайменше на рік наперед. Якщо монетарні органи та уряд чітко дотримуються визначеної мети, рівень довіри до них зростає. У зв'язку із цим поведінка підприємств у сфері формування цін змінюється, і вони не обов'язково перекладатимуть витрати, що зросли, на ціни. Тому в умовах низької інфляції ефект переносу буде меншим завдяки вищій спроможності центрального банку та уряду утримувати ціни на певному рівні.

Проте в Україні саме уряд не завжди дотримується встановлених на рік інфляційних прогнозних показників. Тому інфляційні очікування в державі залишаються досить високими і закладаються у ціни майбутнього періоду.

В Україні станом на початок 2007 року еластичність споживчих цін до динаміки обмінного курсу вища при девальвації курсу гривні і нижча при його ревальвації - тобто ціни зростають, якщо гривня знецінюється, і не знижуються зі зміцненням курсу гривні. За останні три роки реакція споживчих цін на зміни валютного курсу не знизилась, а, навпаки, збільшилася, незважаючи на поступове зниження інфляції та значне падіння курсу долара США у 2005 році. Крім того, спостерігається посилення ролі європейської валюти у динаміці споживчих цін; ціни, однак, доволі повільно реагують на це, й ефект переносу є неповним.

З метою утримання оптимального рівня інфляції в країні курсова політика Національного банку має концентруватися на подальшій підтримці стабільності номінального валютного курсу гривні та запобіганні його стрімким змінам. Національному банку України необхідно також протягом року дотримуватися прогнозних показників курсової динаміки.

2.2 Операції з іноземною валютою, що здійснюється в ЗАТ КБ „ПриватБанк”

ЗАТ КБ „ПриватБанк" надає широкий спектр послуг у іноземних валютах фізичним та юридичним особам, резидентам та нерезидентам України.

Банк здійснює відкриття та ведення валютних рахунків клієнтів юридичним особам-резидентам України для здійснення поточної діяльності, фізичним особам-резидентам України з правом здійснення підприємницької діяльності (приватні підприємці без створення юридичної особи) і без нього, представництвам юридичної особи-нерезидента України з правом здійснення підприємницької діяльності або без надання такого права, дипломатичним, консульським, торговим та іншим представництвам іноземних держав, іноземним інвесторам (юридичним та фізичним особам), фізичним особам-нерезидентам України без права здійснення підприємницької діяльності.

Обов`язковими рахунками для підприємств, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність є транзитний і поточний валютні рахунки.

Транзитний валютний рахунок - це рахунок призначений для зарахування валютної виручки підприємства. Використання цього рахунку є обов`язковим у зв`язку з необхідністю розподілу валютної виручки, що надходить від нерезидента у валюті першої групи Класифікатора іноземних валют. Поточний валютний рахунок призначений для проведення безготівкових і готівкових розрахунків в іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених законодавством України.

Також ЗАТ КБ „ПриватБанк" відкриває та обслуговує позикові та депозитні валютні рахунки.

Позиковий валютний рахунок - рахунок, що відкривається для отримання банківських позик в іноземній валюті незалежно від наявності поточного рахунка в банку кредитора.

Депозитний валютний рахунок відкривається фізичним та юридичним особам (резидентам та нерезидентам) для зарахування на нього валютних депозитів з поточного рахунка з наступним поверненням суми основного депозиту та нарахованих відсотків по закінченню строку депозитного договору. Зберігання валюти на депозитному рахунку повинно бути обумовлене договором між вкладником і банком. Зарахування і списання іноземної валюти з депозитного рахунку проводиться через поточний рахунок підприємств.

Для філій і відокремлених підрозділів підприємств-резидентів, що здійснюють свою діяльність в Україні, відкривають окремий субрахунок валютного рахунка. При відкритті такого рахунка обов`язковим є зазначення обсягу та характеру операцій за ним. На цей рахунок зараховується виручка філії або відокремленого підрозділу з наступним її перерахуванням на поточний валютний рахунок підприємства. Платежі з цього рахунка здійснювати неможливо.

Представництвам юридичних осіб-нерезидентів відкриваються у ЗАТ КБ „ПриватБанк" рахунки двох типів: рахунки типу „Н” і рахунки типу „П".

Рахунок типу „Н” - відкривається іноземним, дипломатичним, консульським, торговим та іншим офіційним представництвам, міжнародним організаціям та філіям, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництвам юридичних осіб-нерезидентів, установам або особам, що представляють їх інтереси в Україні і не займаються підприємницькою діяльністю на території України.

Рахунок типу „П” - відкривається представництвам іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій, створених у будь-якій організаційній формі без статусу юридичної особи, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність нерезидента на території України.

ЗАТ КБ „ПриватБанк" здійснює неторговельні операції в іноземній валюті. Основними з таких операцій є обмінні операції, які проводять усі каси баку в усіх відділеннях у тому числі і безбалансових.

Курси купівлі та продажу іноземних валют за гривні в касі банку встановлюється банком щоденно до початку робочого дня згідно з наказом банку. У ньому зазначається дата, час, з якого діють встановлені курси, значення курсів купівлі та продажу валют, місцезнаходження пункту (ів) обміну. У банках в пунктах обміну валюти, які розташовані за різними адресами, в один робочий день дозволяється встановлення різних значень курсів валют. Також протягом робочого дня банк може змінювати значення курсів купівлі та продажу валют у касі з обов`язковим оформленням кожного зміненого значення курсів відповідним наказом, у якому обов`язково зазначається час зміни курсів (Наказ згенерований через ПриватДок).

Комісійні тарифи під час здійснення операцій із валютними цінностями встановлюються згідно з наказом по банку. Сума комісійної винагороди під час здійснення таких операцій визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют.

Каси банку можуть здійснювати всі валютно-обмінні операції серед яких: купівля та продаж у фізичних осіб готівкової іноземної валюти за готівкові гривні, зворотний обмін фізичним особам-резидентам невикористаних готівкових гривень, купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівлю-продаж дорожніх чеків за готівкову гривню, конвертація однієї валюти іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої держави, прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

У касах банків у доступному для огляду клієнтів місці розміщується інформація для клієнтів: копія наказу по банку про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют; перелік операцій, що здійснює ця каса, повідомлення різними мовами щодо можливості здійснення фізичними особами-нерезидентами зворотного обміну невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту за умови пред`явлення ними довідки за формою №377К; витяг з наказу про встановлення тарифів комісій за операціями, які здійснює ця каса, засвідчений належним чином.