Активи банку

Інтегрований підхід до управління активами допомагає вирішити проблему оптимізації співвідношення між прибутковістю та ризиком.

Трактування управління активами як методів чи певних прийомів суттєво звужує сферу застосування інтегрованого підходу до управління банком. Спираючись на принципи системного підходу, вважаємо найдоречнішим розглядати управління активами як загальну методологічну концепцію, згідно з якою формується філософія управління сучасними банком. Сутність концепції управління активами полягає у скоординованому керуванні фінансовими потоками банку, в процесі якого шляхом узгодження управлінських рішень досягається кілька цілей - таких, як підвищення прибутку, зниження ризиків, аналіз і контроль ліквідності, управління спредом тощо. Інтегрований підхід стосується практично всіх сфер фінансового управління банком.

Традиційний підхід до розв'язання проблеми полягає в об'єднанні джерел фінансування. Згідно з таким методом управління структура зобов'язань не впливає на вибір напрямків розміщення активів, усі кошти розглядаються як єдиний ресурсний потенціал банку без урахування особливостей різних видів зобов'язань. Завдання керівництва банку -- визначити пріоритетні напрямки розміщення активів, що розглядаються як незалежна величина.

Перевагою методу об'єднання джерел фінансування є простота й доступність його практичного застосування, а головним недоліком - виникнення проблем з ліквідністю.

Альтернативний підхід до управління структурою активів та зобов'язань банку базується на поділі джерел фінансування. Сутність методу полягає у встановленні відповідності між конкретними видами таких джерел та напрямками використання ресурсного потенціалу. Кошти, одержані з відносно стабільних джерел, таких як строкові вклади, депозити, можуть бути спрямовані на видачу довгострокових кредитів і придбання облігацій.

Отже, основна ідея концепції управління активами полягає в тому, що банки, визнаючи роль сукупного портфеля в одержанні високого прибутку за прийнятого рівня ризику розглядають свої активи.

3.2 Фінансовий стан та проблеми розвитку активів банків України за останній рік

У зв'язку із значними темпами економічного розвитку було адекватно збільшено пропозицію грошей. За серпень - грудень 2003 року грошова база зросла на 4.7% і на 1 січня поточного року становила 20.5млрд.грн. За цей період серед складових грошової бази обсяг резервних коштів збільшився на 25.5%, у тому числі готівки в касах банків - на 21%, коштів на коррахунках комерційних банків - на 24.3%, та найбільше з початку цього року зріс обсяг грошей поза банками - на 21.3%. За 5 місяців 2003 року частка готівки в загальному обсязі грошової бази зменшилася з 76.3 до 75.5% при зростанні питомої ваги. На 01.01.2004р.

Грошовий мультиплікатор становив 1.87 порівняно з 1.91 на початку року. Протягом грудня 2003 року грошова база зросла на 6.8% завдяки зростанню коштів на коррахунках комерційних банків.

З початку поточного року частка грошової маси в національній валюті зросла на 22.4% і на 01.01.2004 р. становила 30.2 млрд. грн. Відбулися відповідні зміни в структурі грошової маси.

Так, на 01.01.2004 р. питома вага коштів на поточних рахунках у національній валюті становила 24.1% порівняно з 24.7% на початку року.

Упродовж серпня - грудня 2003 року шляхом емісії покривалося 4.2% від усіх видач готівки з кас банків, що було майже на рівні аналогічного періоду попереднього року.

З початку цього року спостерігалася тенденція до зростання як надходжень, так і видатків готівкових коштів із кас банків.

Було видано готівки на 26.2% більше, ніж у попередньому періоді.

У структурі надходжень готівки до кас банків 54.1% від загального обсягу становили надходження від торгівельної мережі, надходження на рахунки за вкладами фізичних осіб та від продажу іноземної валюти становили 6.1 і 3.8%.

На 1 січня 2004 року загальний обсяг вкладів населення, залучених комерційними банками України, становив 8.7 млрд. грн. і за 8 місяців поточного року зріс на 32.6%. зростання вкладів населення відбувалося за рахунок збільшення їх частки в національній в національній валюті і було зумовлене переважно зростання доходів населення та стабілізацію курсу гривні щодо іноземних валют.

В іноземній валюті залишки вкладів населення збільшилися за цей період на 27.6% і на 01.01.2004 р. становили 4.2 млрд. грн.

Рис. 3.1. Структура вкладів населення за видами валют та строками на 01.01.2003

Приріст вкладів населення в комерційних банках у січні цього року був на 1.7% більшим, ніж у грудні. За місяць обсяг депозитів до запитання зменшився на 0.35 при одночасному зростанні строкових вкладів на 2.5%.

За станом на 01.01.2004 р. загальний обсяг заборгованості за кредитами, надані банківською системою України, дорівнював 35.6 млрд. грн. і збільшився з початку року на 18%.

За станом на 1 січня 2004 року в загальному обсязі кредитних вкладень частка кредитів, направлених в економіку України, становила 69.8%.

Залишки заборгованості за кредитами, наданими комерційними банками, на початок вересня поточного року становили 26.2 млрд. грн..

У січні 2004 порівняно з груднем 2003 року заборгованість за кредитами комерційних банків зменшилась на 0.3% в національній валюті залишилась на рівні попереднього періоду (7.2 млрд. грн.).

З початку 2003 року динаміку кредитних вкладень у реальну економіку України визначало розширення ресурсної бази комерційних банків. Обсяги ресурсів комерційних банків для кредитування реальної економіки за 5 місяців 2003 року зросли на 2.5 млрд. грн., або на 33.9%, за рахунок збільшення строкових депозитів підприємства та населення як у національній, так і в іноземній валюті.

У кредитному портфелі комерційних банків залишки заборгованості за позичками, наданими СГД та населенню, за серпень - грудень 2003 року зросли на 29% і на 01.01.2004 р. становили 24.7 млрд. грн.. Із них заборгованість у національній валюті становила 13.7 млрд. грн. і збільшилася на 34.4%, в іноземній валюті - 10.9 млрд. грн. і зросла на 22.7%.

Незважаючи на те, що банківські установи в основному кредитували позичальників на короткі терміни, позитивні зрушення спостерігалися на ринку довгострокових кредитів комерційних банків.

Рис. 3.2 Структура заборгованості за кредитами наданими комерційними банками на 01.01.2004р.

Динаміка розподілу кредитних вкладень за формами власності підприємств-позичальників свідчить про зацікавленість комерційних банків у кредитуванні переважно недержавних господарств.

На 1 січня поточного року приватними господарствами було отримано 2.7 млрд. грн., або 10.8% позичок.

У структурі заборгованості за видами наданих кредитів за станом на 01.09.2003 р. переважають кредити в поточну діяльність підприємницьких структур. Залишки заборгованості за кредитами, наданими на поточні потреби збільшились на 39.6%.

За серпень-грудень 2003 року було проведено 67 аукціонів з первинного розміщення облігацій внутрішньої позики й залучено до Державного бюджету 538.5 млн. грн., що менше попереднього року на 68.5%.

Обсяг операцій з державними цінними паперами на вторинному ринку в серпні - грудні 2003 року становив 3.2 млрд. грн., які збільшилися на 28.2%.

Отже, відбулися структурні зрушення в активах банку. З балансоване зростання активів, поліпшення їх якості є необхідною передумовою стабільного функціонування і розвитку комерційних банків, їх позитивного впливу на розвиток економіки України.

У другому півріччі 2003 року зберігалася стійка тенденція і до зростання обсягів активів. Зауважимо, що темпи їх приросту (14.3%) значно переважили рівень інфляції (5.3%).

Обсяг чистих активів системи комерційних банків за друге півріччя 2003 року збільшився на 5 546.7 млн. грн., або на 15.0% (за 4 квартал - на 3 007.8 млн. грн., або на 7.6%) і на 01.12.2003 р. становив 42 536.9 млн. грн..

Як відомо, необхідною умовою фінансової стабільності комерційних банків та їх спішного розвитку є не лише якісне, врівноважене зростання обсягу активів, а й наявність раціональної (оптимальної) їх структури, її постійне вдосконалення, спрямоване на зменшення обсягу неробочих, проблемних активів та на диверсифікацію активних операцій банків.

Позитивними змінами у структурі активів можна вважати зростання частки кредитного портфеля та зменшення частки проблемних кредитів.

Одне із най важливих завдань українських банків - підвищення рівня ліквідності, адже це є необхідною умовою їх конкурентоспроможності на внутрішньому та міжнародних ринках.

Основна частина активів банків - це кредитний портфель. Загалом по системі його обсяг збільшився з початку року на 4 944.3 млн. грн., або на 20.9% (за 2 квартал - на 2 571.8 млн. грн., або на 9.9%) і на 01.12.2003 р. дорівнював 28 627.1 млн. грн.. Зростання сталося в основному за рахунок збільшення (на 28.2%) обсягів кредитів, наданих суб'єктам господарювання. Високими темпами (за півроку - на 20.2%) зростали й обсяги кредитів, наданих фізичним особам.

У структурі кредитного портфеля переважають кредити, надані суб'єктам господарювання - 23 372.9 млн. грн..

Основні фактори, які перешкоджають розвитку кредитування фізичних осіб, низький рівень доходів населення, високі відсотки за користування кредитними коштами, недосконалість схем довгострокового кредитування фізичних осіб.

Якість кредитного портфеля за звітний період дещо поліпшилася. Так, частка проблемних (прострочених та сумнівних) кредитів за півріччя зменшилася на 2.3 п. п. (з 11.9% до 9.6% від обсягу кредитного портфеля), сума всіх проблемних кредитів скоротилася на 63.3 млн. грн., або на 2.2%.

Із початку року обсяги вкладень у цінні папери збільшилися на 217.8 млн. грн., або на 10.0% і за станом на 01.12.2003 р. становили 2 398.2 млн. грн.. Зростання відбулося в основному за рахунок ОВДП. Слід зазначити, що обсяги вкладень у цінні папери збільшувалися дещо повільнішими темпами, ніж сума активів у цілому - частка цінних паперів у загальних активах за підсумками півріччя становила лише 5.6%. Це пояснюється зваженою політикою банків щодо здійснення операцій із цінними паперами, обумовленою недостатнім розвитком фондового ринку в Україні.

Зауважимо, що протягом першого півріччя нинішнього року найвищими були темпи зростання вкладень у асоційовані та дочірні компанії (відповідно 29.8% і 19.8%), що свідчить про прагнення банків набути впливу в інших сферах діяльності.

Активні операції банків із цінними паперами є важливим джерелом одержання прибутку, дієвим засобом вирішення проблемних питань, пов'язаних із ліквідністю балансу. Тож інвестиційна політика банків повинна і надалі спрямовуватися на розв'язання проблем дохідності, ліквідності, на зменшення ризику від операцій із цінними паперами шляхом проведення політики диверсифікації портфеля цінних паперів.

Обсяги дебіторської заборгованості з початку року збільшилися на 157.3 млн. грн., або на 8.4% (щоправда, протягом другого кварталу вони зменшилися на 17.8 млн. грн., або на 0.9%) і на 01.12.2003 р. сягнули 2 022.3 млн. грн..

В загальних активах банків доволі великою є частка неприбуткових активів (основних засобів та нематеріальних активів) - 7.3% (7.8% від обсягу активів). Причому вона має стійку тенденцію до збільшення. Так, у першому півріччі основні засоби та нематеріальні активи зросли на 211.1 млн. грн. (у 2 кварталі - на 144.2 млн. грн.), або на 6.8% і на 01.07.2003 р. оцінювалися в 3 321.5 млн. грн.

У сфері формування резервів найкраще йдуть справи в групі середніх банків. Тут у повному обсязі сформованого резерв на відшкодування можливих витрат за кредитними операціями та резерв на відшкодування можливих витрат від дебіторської заборгованості. Банкам, які ще не повною мірою сформували резерви за активними операціями, необхідно, з одного боку, активізувати роботу щодо відрахувань у зазначенні резерви, а з другого - вжити заходів для поліпшення якості активів, посилити контроль за ризиками у кредитній діяльності.

Протягом звітного періоду вітчизняні банки продовжували формувати резерви за активними операціями (табл.3.1).

Таблиця 3.1 Структура активів системи комерційних банків України та формування під них резервів

3.3 Шляхи зниження ризиків активних операцій у банках України

Сучасний банківський ринок немислимий без ризику. Ризик присутній в будь-якій банківській операції, тільки він може бути різних масштабів і по різному «пом'якшуватися» і компенсуватися. Тому для банківської діяльності важливим є не уникнення ризику взагалі, а передбачення і зниження його до мінімального рівня.

Таким чином, ризик можна визначити як загрозу того, що банк понесе втрати, розмір яких є показником рівня ризикованість майбутнього заходу і якості стратегії в області ризику.

У банківській діяльності існують наступні види ризику: кредитний, процентний, валютний.

Кредитний ризик, пов'язаний з можливістю невиконання позичальником своїх фінансових зобов'язань по поверненню основного боргу і процентів по ньому кредитору. Кредитний ризик може виникнути при погіршенні фінансового положення позичальника, виникненні непередбачених ускладнень в його роботі, недостатній професійній підготовленості банківського працівника, що ухвалило рішення про кредитування і інших обставин. Кредитний ризик повинен контролюватися для підтримки його на належному рівні при умові дотримання вимог:

а) кредит видається тільки тим позичальникам, кредитоспроможність яких перевірена і є задовільною;

б) кредитний договір складають таким чином, щоб виключити можливість невиконання її умов;

в) постійний контроль сплати процентів і погашення основної суми боргу.

Процентний ризик, пов'язаний з можливими коливаннями ринкових процентних ставок, тобто можливість втрати через перевищення процентних ставок, що виплачуються по залучених коштам над ставками по виданих кредитах, що безпосередньо відіб'ється на розмірі прибутку, що отримується.

Валютний ризик, пов'язаний з коливаннями курсів валют внаслідок операцій купівлі - продаж валюти, видачі валютних кредитів.

Існує декілька способів захисту від кредитного ризику:

а) лімітування кредитів;

б) диверсифікація кредитних вкладень;

в) вивчення і оцінка кредитоспроможності позичальника;

г) оперативність при стягненні довга;

д) страхування кредитних операцій;

э) залучення достатнього забезпечення.

Лімітування кредитів - це спосіб встановлення сум граничної заборгованості по позиках конкретному позичальнику. Воно здійснюється шляхом встановлення лімітів кредитування, які являють собою заздалегідь встановлену граничну суму кредиту, яку позичальник має правіше отримати в банку.

Диверсифікація позик, як спосіб захисту від кредитного ризику, являє собою розподіл виданих кредитів між різними юридичними і фізичними особами. При цьому меншою буде міра ризику неповернення боргу, оскільки імовірність банкрутства багатьох позичальників значно нижче за імовірність банкрутства одного або декількох позичальників.

Страхування кредитних операцій, як спосіб захисту від кредитного ризику, означає, що банки повинні створювати страхові фонди, як на мікро-, так і на макрорівні, а також страхувати окремі високо ризиковані кредитні операції в спеціалізованих страхових організаціях.

Тому в процесі подальшої діяльності комерційного банку формується резервний капітал. Він призначений для покриття можливих збитків комерційного банку по активних операціях, що проводяться ним.

Комерційний банк зобов'язаний формувати резерв для відшкодування можливих збитків по основному боргу (без % і комісій) по всіх виданих кредитах у валюті України і в ВКВ, в тому числі і міжбанківським кредитам і врахованими векселями, а також по операціях фінансового лізингу.

Критерії оцінки фінансового положення позичальника встановлюються кожним комерційним банком самостійно з урахуванням даного Положення і рекомендацій НБУ.

Існують наступні міри ризику:

стандартні кредити 2%

кредити під контролем 5%

субстандартні кредити 20%

сумнівні кредити 50%

безнадійні кредити 100%

Вартість майна позичальника оформленого під заставу, визначається комерційним банком по реальній (ринковій ціні) з обліком складності реалізації майна у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань.

Однак пріоритет при захисті від кредитного ризику повинен віддаватися не залученню достатнього забезпечення, призначеного для покриття збитків, а аналізу кредитоспроможності позичальника, направленому на недопущення цих збитків.

Нарівні з створенням резервів, як способу захисту від кредитного ризику, комерційний банк може через страхові організації застрахувати ризик неплатежу і ризик настання відповідальності позичальника за неповернення кредиту.

У разі страхування відповідальності позичальників за непогашення кредитів договір укладається між страхувальником і позичальником. Порядок визначення страхової суми в договорі такий же, як і в попередньому. При оформленні кредиту позичальник надає банку проект страхового поліса, який він оплачує після отримання кредиту і тільки потім, страховий поліс набирає чинності.

У багатьох випадках по страхуванню відповідальності виникали трьохсторонні договору, в яких брав участь, крім страхувальника і страхувальника, банк. Такі договору мали для банку юридичну силу, як для однієї з сторін.

Деякі банки укладають зі страховими компаніями договору про спільну діяльність по зниженню кредитних ризиків, в яких виконують певну роботу в цьому напрямі, що є вельми ефективним, так як створюється загальна інформаційна база, перевіряється використання кредиту і інші. Банк при цьому бере на себе зобов'язання ефективно управляти тимчасово вільними грошовими коштами страхувальника. Страхова ж компанія зобов'язується страхувати і перестраховувати господарські ризики клієнтів банку.

Страхування ризику несплати процентів не знайшло широкого поширення, так як за вказаними вище договорами страхування, передбачалася, як правило, страхова сума, що включає суму кредиту і процентів за користування їм.

Для страхування майна, виступаючого як застава, від різноманітних ризиків, пов'язаних з його збереженням, псуванням і знищенням приваблюються організації і підприємства всіх форм власності, а також банки, якщо це передбачене за договором застави. Як правило, в цьому випадку майно знаходиться на збереженні в банку, або банку передається право власності на це майно.

Цінні папери несуть на собі імовірність виникнення чисто майнових ризиків, тому вони є об'єктом майнового страхування по окремих умовах, пов'язаних з їх зберіганням.

Внутрішньобанківський контроль за якістю кредитного портфеля і чинниками ризику, є одним з найважливіших напрямів внутрішньобанківської роботи. Цю роботу необхідно розглядати не тільки з точки зору економічної безпеки банку, але і як засіб визначення стану ліквідності банківських операцій, міри концентрації їх ризикованість, ефективності розміщення власних і залучених грошових коштів.

У процесі активних кредитних операцій формується елемент ліквідності кредитного портфеля банків, а за правильно розміщені кредитні ресурси вони отримують проценти, що є основним джерелом прибутку.

Розмір резерву залежить від загальної суми кредитів на дату звіту, а не від суми наданих кредитів за звітний період, і повинен формуватися з урахуванням наступної класифікації в розрізі кожної групи наданих кредитів.

У банківській практиці при оцінці ризику в основному беруть до уваги імовірність некредитоздатність клієнтів, різкого погіршення їх фінансового становища, можливих вилучень певної частини коштів, вміщеної у внески, зміни курсу валют і цінних паперів, а також імовірність різних грошово-кредитних рестрикцій.

При оцінці конкретного вигляду ризику розраховуються оцінні показники ризику за допомогою визначення імовірності того, що банк понесе деякий розмір втрат. Ця залежність знаходить своє відображення в кривій ймовірностей виникнення, що спеціально будується певного рівня втрат, на якій виділяються: безризикова зона; зона допустимого ризику; зона недопустимого ризику; зона критичного ризику.

По даній кривій проводиться аналіз цих областей з точки зору встановлення оптимального рівня ризику для конкретного вигляду операцій з урахуванням специфіки роботи конкретного банку.

А отже, визначається рівень ризику банківської операції.

ВИСНОВКИ

1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. / Міністерство юстиції України. Офіційне вид. - К.: Право, 1996. - 56 с.

2. Закон України "Про Національній банк України" від 20.05.1999 №679 - XIV // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності (Додаток до журналу "Вісник Національного банку України), 1999. - №7. - С. 3-23.

3. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р. №2121-ІІІ // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності (Додаток до журналу Вісник Національного банку України), 2001. - №1. - С. 3-46.

4. Закон України "Про заставу" від 02.10.1992 №2654-XII // Відомості Верховної Ради України, 1992. - №47. - С. 5 - 39.

5. Постанова Правління НБУ “Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні від 28.08.2001 № 368 (комп'ютерна правова система ЛІГА: Закон, Професіонал).

6. Положення Національного банку України "Про кредитування" затверджене постановою Правління Національного банк України від 28.09.1995 р. №246 зі змінами та доповненнями // Податки та бухгалтерський облік, 2000. - №09. - С.59.

7. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України, затверджена постановою Правління Національного банку України від 30.12.1997 р. № 466 //http: //www.rada.kiev.ua

8. Банковское дело / Под ред. О.И. Лаврушина - М: ЄКОС, 1992. - 373 с.

9. Бакун П. Методика моделювання обсягу активів комерційного банку // Банківська справа. - 2002. - №3. - С. 50 - 56.

10. Банківський менеджмент: Навчальний посібник / О.А. Киреченко, І.В. Гіленко, Р.Л. Гоголь та ін.; За ред. О.А. Кириченко. - 3-тє вид., перероблене і доповнене. - К.: Знання-Прес, 2002. - 438с.

11. Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2000. - 384 с.

12. Валравен К.Д. Управление рисками комерческого банка. - Copyrght 1993; Мировой банк реконструкии и развития - 258 с.

13. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Навчальний посібник. - К.: Лібра, 2001. - 317 с.

14. Васюренко О.В. Банковская система в руслових трансформации финансового рынка. - Харьков: „ХарМос”, 1995. - 40с.

15. Васюренко О.В. Банківські операції: Навчальний посібник. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - 243 с.

16. Васюренко О.В. Современные методы управления банковскими ресурсами. - Харьков: „Гриф”, 1997. - 392с.

17. Геєць В. Перспективи світового економічного зростання у 2000 - 2002 роках // Вісник Національного банку України. - 2000. - №2. - С. 20 - 25.

18. Гєск'єр А. Загальний огляд макроекономічної ситуації в Україні // Вісник Національного банку України. - 2001. - №4. - С. 4 - 6

19. Довіра до банківської системи зміцнюється // Вісник НБУ. - 2001. - №4 (62). - С. 12 - 14.

20. Досягнення України на протязі 2001 - 2002 років // Вiсник НБУ. - 2003.- N 4. - С. 26 - 28

21. Іванова Т.Г. Управління активами комерційного банку в умовах розвитку ринкових відносин в Україні. Проблеми і перспективи розвитку фінансово-кредитної системи в Україні. - 2001.- 250 с.

22. Коваленко В.В. Особливості кредитування підприємств у сучасних умовах // Фінанси України. - 1998. - №10. - С.84-88

23. Корнієнко Т. Стратегічне управління активами та пасивами комерційного банку в умовах перехідної економіки //Вісник НБУ. - 2001. - №10. - ст.14

24. Маслюченков Ю.С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке: Фундаментальный анализ. - М.: Преспектива, 1996. - 160 с.

25. Основы банковского менеджмента: Учебник / Под ред. О.И. Лаврушина - М.: Инфра-М, 1995. - 144 с.

26. Олійник Д. Управління ліквідністю комерційного банку та оптимізація фінансового результату // Вісник Національного банку України.- 2001. - №8. - С. 28-29.

27. Примостка Л. Методичні аспекти аналізу ефективності управління портфелями комерційних банків // Банківська справа. - 2000. - №1(30). - С. 27 - 29.

28. Примостка Л.О Фінансовий менеджмент банку: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 280 с.

29. Примостка Л. Управління активами комерційного банку //Вісник НБУ. - 2001. - №2. - С. 39 - 41.

30. Пруський С. Проблеми планування портфеля активних банківських операцій // Банківська справа. - 2002. - №2. - С. 16 - 18.

31. Роуз П.С. Банковский менеджмент. - М.: Дело Лтд, 1995.- 768с.

32. Самойленко С.Ю. Удосконалення механізму управління активами та пасивами комерційного банку // Актуальні проблеми проблеми розвику фінансово-кредитної системи України. - 2002.- 45 с.