Фінансова стійкість комерційного банку (на прикладі АКБ "Укрсоцбанк")

Н6 = ( Ккр+К ) / ( Рп+Пр ) *100%

Нормативне значення має бути не менше 20%.

У «Сонячному» цей норматив був дотриманий у грудні 1997 року і січні 1998 року без порушень, а у лютому було 5 порушень (незначні відхилення). Хоча середньозважена у лютому проти грудня зменшилась (26.88% проти 36.79%), проте це не перетнуло межі 20% [див. Додатки 6-9).

Загальна ліквідність характеризується відношенням зобовязань банку незалежно від строку їх виконання до активів незалежно від строку їх надходження. Розраховується цей норматив як співвідношення загальних активів (А) до загальних зобовязань банку (З) :

Н7 = А / З * 100%

Значення цього нормативу має бути не менше 100%.

У «Сонячному» у грудні 1997 р. цей показник не був виконаний, як і у лютому, середньозважена у ці місяці досягла лише 97%, хоча у січні цей показник набагато перевищував рівень 100% [ див. Додатки 6-9].

Норматив співвідношення високоліквідних активів (Ва) до робочих активів (Ра) банку (Н8) характеризує питому вагу високоліквідних активів (Ва) у робочих активах (Ра) і розраховується за формулою:

Н8 = Ва / Ра * 100%

Нормативне значення показника Н8 має бути не менше 20%.

У «Сонячному» в грудні 1997 р. цей норматив не виконувався жодного дня, більше того, середньозважена була 9.33%. У січні вже намітились позитивні зрушення, були значення Н8 і на рівні 19%. У лютому ж було лише 11 порушень, середньозважена становила вже 19.95%, що свідчить про ефективність роботи банку в цьому напрямку [див. Додатки 6-9].

Оскільки є порушення нормативу загальної ліквідності, то це свідчить, що в діяльності банку є моменти, коли йому недостатньо коштів, щоб покрити свої зобовязання. Звичайно, така ситуація не є стабільною, є і підвищення 100%-го рівня цього нормативу.але керівництву слід уважніше слідкувати за рівнем ліквідності, оскільки це не тільки обмежує можливості кредитування клієнтів, а, отже, і одержання прибутку, а також тягне за собою штрафні санкції за невиконання нормативів. Аналізуючи структуру активів, бачимо, що є велика недостача високоліквідних активів. Це обмежує банк у розрахунково-касовому обслуговуванні клієнтів, змушує його купувати готівку, а відтак і кредитні ресурси в облдирекції чи у інших відділень, що тягне за собою додаткові витрати. Добре, що цей момент вже врахований керівництвом банку, про що свідчать дані лютого, але слід динамічніше діяти в цьому напрямку, щоб забезпечити достатній рівень ліквідності. Можливо, це повязано із побоюваннями при підвищенні ліквідності втратити прибутковість активів, але слід шукати оптимальні варіанти, коли є достатній рівень ліквідності при досатньому рівні прибутковості активів.

Звичайно, слід думати про прибутковість, адже комерційний банк функціонує на принципах комерційного розрахунку,але невиконання нормативів тягне за собою штрафи, які, фактично, є витратами банку і порушенням банківської дисципліни. Тож слід обдумати, чи варто прибуток витрачати на штрфи, чи., може, варто провести структурні зміни і вибрати оптимальний варіант.

2. Аналіз платоспроможності

Достатність капіталу- це здатність банку покривати свої витрати.

Платоспроможність банку- це достатність власних коштів для забезпечення захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку. Дотримання банківських норм достатності капіталу дає змогу:

зменшити кредитний ризик;

відмовитись від кредитування чи надання послуг у разі, якщо сума банківського капіталу близька до нормативів достатності капіталу ліміти;

змінити плату за кредит.;

відмінити кредитні ліміти.

Банку необхідно мати достатній капітал для забезпечення обсягу і характеру своїх комерційних угод. Згідно з Базельською угодою основними показниками достатності капіталу є мінімальний коефіцієнт ризиковості активів і мінімальний коефіцієнт капітального покриття.

При аналізі достатності капіталу , перш за все, визначається виконання економічних нормативів, встановлених НБУ.

Достатність капіталу визначається чотирма показниками:

мінімальний розмір статутного фонду;

мінімальний розмір власних коштів банку (капіталу);

платоспроможність банку;

достатність капіталу (співвідношення власних і залучених коштів).

Власний капітал банку є амортизатором збитків по робочих активах. Відповідно, адекватність капіталу - це його достатність покривати явні і приховані збитки по активах.

Капітал банку вважається достатнім, а банк платоспроможним, якщо він покриває не менше 8% ймовірних збитків по активах, що зважені на величину кредитного ризику.

За Базельською угодою основний і додатковий капітал повинні у рівній долі (не менше 4%) покривати ймовірні збитки по активах.

При недостатності капіталу його нарощення може йти:

шляхом нарощення власного капіталу;

шляхом диверсифікації (переструктурування) активів;

продажу активів і скорочення бази порівняння.

У відділенні Укрсоцбанку розраховуються нормативи платоспроможності і достатності.

Норматив платоспроможності- це співвідношення капіталу банку і сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику. Співвідношення капіталу банку (К) і активів (Ар) визначає достатність капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, що характерні для різноманітних видів банківської діяльності.

Норматив платоспроможності (Н3) обчислюється за формулою:

Н3 = К / Ар * 100%

Нормативне значення цього показника не може бути нижчим 8%.

У відділенні УСБ норматив платоспроможності у грудні минулого року був вионаний лише один раз, 30 грудня. Середньозважена цього нормативу у грудні становила всього 5.58% і було зафіксовано 22 порушення [див.додаток 6]. Це дуже негативно впливало на загальний рівень роботи не тільки окремого відділення, але і облдирекції УСБ. Це свідчить про недостатність капіталу покрити активи, можливо, з високими ступенями ризику. Керівництво банку розглянуло свої позиції з цього питання, і вже в січні 1998 р. помітно збільшився цей показник, хоча відхилення від 8% ще були досить відчутні.[див.додаток 8]. Зросла і середньозважена цього нормативу, становище помітно стабілізувалось. Ця тенденція посилилась у «Сонячному» і в лютому [див.додаток9]. Цей норматив помітно зріс. Хоч зафіксовано 15 порушень, але середньозважена вже становила 7.01%, що свідчить про посилення роботи банку щодо виконання цього нормативу. Тобто були переглянуті високоризикові активи банку і адекватність їхньої прибутковості до ризику з одночасним нарощуванням капіталу.

Норматив достатності капіталу (Н4)- це співвідношення капіталу до загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви.

Співвідношення капіталу (К) до загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резеви (ЗА), визначає достатність капіталу, виходячи із загального обсягу діяльності, незалежно від розміру різноманітних ризиків.

Норматив достатності капіталу (Н4) обчислюють за формулою:

Н4 = ( К / ЗА) * 100%

Нормативне значення Н4 повинно бати не менше, ніж 4%.

Якщо брати до уваги загальні активи банку, то можна зробити наближені розрахунки. Я проведу такий розрахунк за січень, використовуючи значення капіталу банку і загальних активів [див. Додаток 8]:

Н4 = 48 370,75 / 935 491,68 * 100 = 5,17%

Н4 = 61 406,62 / 945 243,37 * 100 = 6,5%

Н4 = 73 132,15 / 930 183,80 = 7,86%

1. Н4 = 55 049,56 / 977 743,78 = 5,63%

Отож, з цих підрахунків видно, що наближене значення цього показника коливається, але межу 4% перевищує достатньо.

Тож у «Сонячному» помітна тенденція до активізації роботи щодо оптимального формування активів і пошуку різних способів поповнення власних коштів (капіталу) банку. Хоч проти грудня минулого року цей показник значно знизився.

Достатність капіталу - це співвідношення між власними і залученими коштами незалежно від ризиків по основній діяльності. Цей показник за новою редакцією Інструкції №10 НБУ повинен складати не менше, ніж 1 до 25 або 4%. Це означає, що на 1 гривню власних коштів банк повинен залучати не менше 25 гривень.

До залучених коштів відносяться:

кошти на поточних рахунках субєктів господарювання;

внески і депозити субєктів господарювання;

кошти на рахунках банків-кореспондентів;

внески і депозити населення;

кредити, що отримані від інших банків;

кошти, отримані від інших кредиторів.

За прийнятою термінологією західних банкірів адекватність капіталу характеризує міру покриття власним капіталом ризику по активах і служить оцінкою здатності банку захистити інтереси кредиторів та інвесторів.Співвідношення між власними і залученими коштами визначає межу залучення ресурсів на одиницю власних коштів. До укладення угоди про достатність капіталу сигналізував показник, що характеризував питому вагу власного капіталу в сумарних активах. Його недолік в тому, що він не враховував ризиків по коштах, що вкладені в активи різної доходності. В результаті від нього відмовились і визначають його відношенням до активів, скоректованих на ступінь ризику.

У «Сонячному» в грудні 2005 р. показник достатності капіталу значно перевищував мінімальний рівень - 5%. Порушень не було, більше того, середньозважена становила14.78%. Це свідчить про високий рівень залучення коштів [Додаток 7]. Хоч у січні (за наближеними розрахунками) і були набагато менші значення цього показника, норматив все ж виконувався.

2.3. Рентабельність Укрсоцбанку.

Одним з найважливіших компонентів у системі аналізу фінансової стійкості комерційного банку є оцінка рівня його доходності і прибутковості. Значення цієї оцінки витікає з того, що доходи і прибутковість характеризують сферу викистання банківських активів, впливають на приріст власного капіталу банку, визначають можливість зростання активних операцій банку і експансії на ринку, додають впевненості інвесторам і кредиторам у підтриманні ділових відносин з даним конкретним банком, створюють запас міцності, забезпечують виплату дивідендів інвесторам.

Аналіз фінансової звітності банку на базі його доходів і прибутку здійснюється з його якісних і кількісних позицій. Щодо кількісної оцінки, то тут йдеться про фінансові коефіцієнти, а щодо якісної - про якість джерел доходів, формування резервів, кредитного портфелю, фактори зростання прибутку, а також оцінюється кон'юнктура ринку, на якому працює банк.

Рентабельність характеризує рівень прибутковості господарської діяльності, є мірилом успіху установи і досягнення нею кінцевої мети. Мета акціонерів, інвесторів, апарату управління, позичальників різна.

Акціонери прагнуть отримати хороші дивіденди чи наростити потужність установи, щоб отримувати високі дивіденди в майбутньому, отже, їх більше цікавить норма прибутку на капітал.

Інвестори, які формують ресурсну базу установи, зацікавлені в належній компенсації за ризик вкладення своїх капіталів, тобто в отриманні доходів на внесені депозити і гарантії повернення цих коштів при потребі. Отже, їх більше цікавить процентний доход на банківські зобовязання - ціна залучених коштів банком.

Позичальники прагнуть позичати кошти в необхідних їм обсягах під низькі проценти з відстрочкою погашення боргів. Їх цікавить ціна і обсяги покупок коштів у банку. А це ціна продажу банком своїх ресурсів.

Управлінський апарат намагається задовольнити акціонерів, позичальників, інвесторів, щоб досягти взаємної вигоди. Мірилом цієї вигоди є рівень отриманого прибутку на одиницю понесених витрат.

Розглянемо детальніше методику аналізу рентабельності господарської роботи банку.

Для акціонерів норма прибутку на капітал визначається відношенням власного прибутку до власного балансового капіталу:

Рк = Пб / Кв

Пб - чистий балансовий прибуток (балансовий прибуток - податки)

Кв - власний капітал (власні джерела коштів)

У нас норма прибутку на капітал становила:

Рк = 56463,75 / 46398,17 = 1,217 або 121,7%

Для того, щоб побачити, як працюють активи банку, проведемо наступне перетворення:

Рк = Пб / Кв * А / А = Пб / А * Кв / А

Пб / А - прибутковість (рентабельність) активів

А / Кв - мультиплікатор капіталу

Мультиплікатор капіталу вимірює банківський важіль (леверідж) і є оберненою величиною до коефіцієнта «капітал на активи», тобто до показника, що вимірює достатність капіталу. Адже достатність капіталу - це амортизаційний буфер покриття збитків.

Зрозуміло, що коли витримується достатність капіталу, ефект важеля буде позитивний, а коли ризик активів перевищує можливості їх компенсації власним капіталом, ефект буде негативний. Отже, оптимальною є діяльність банку на межі допустимого ризику.

З метою оцінки ефективності використання активів проведемо таке перетворення:

Пб / А * Д / Д = Пб / Д * Д / А = Мчо * Да

Мчо - рівень маржі чистого операційного доходу

Да - доходність активів або ціна продажу ресурсів

Рк = Па * Мк

Па - прибутковість активів

Мк - мультиплікатор капіталу

Рк = Мчо * Да * Мк

Мчо сигналізує про здатність банку контролювати витрати, які понесені у вигляді сплачених процентіів, управлінських витрат і податків на проведення господарської діяльності.

Використання активів (Д / А) показує здатність банку заробляти (генерувати) доходи. Доходність активів залежить від структури активів, тобто:

Д / А * Ар / Ар = Д / Ар * Ар / А = Са * Дар

Са - структура активів

Дар - доходність робочих активів

Рк = Са * Мчо * Дар * Мк

Аналіз рентабельності роботи відділення має свої особливості. Це пов'язано з тим, що воно не формує статутного фонду, отже, його капітал обмежений, оскільки включає залишки фондів - амортизаційний, споживання і накопичення. У звязку з цим в процесі аналізу рентабельності необхідно виходоти з наступного. Про рівень рентабельності свідчать показники, що характеризують відношення балансового прибутку (чистого балансового прибутку чи за мінусом податків, чистого прибутку, який є в користуванні установи) до :

середніх активів банку;

проведеного грошового обороту;

отриманих доходів;

понесених видатків і витрат;

на одного штатного працівника.

Якщо оцінювати рентабельність відділення через відношення балансового прибутку до активів, то бачимо, що у факторній моделі відсутня велична, яка характеризує мультиплікатор капіталу.

Ра = Пб/А * Д/Д * Ар/Ар = Ар/А * Д/Ар * Пб/Д

Ра = Са * Дар * Мчо

Ар/А = Са - сруктура робочих активів

Пб/Д = Мчо - чиста операційна маржа в доходах

Д/Ар = Дар - віддача робочих активів

Д=Д%+Дін - доходи банку складаються з процентних та інших доходів.

В=В%+Він - відповідно і витрати також.

Пб = Д - В

Дар = Д%/Ар + Дін/Ар = К%+Кін

Мчо = Пб/Д = (Д-В)/Д = 1 - В/Д

Мчо = 1 - (В%/Д+Він/Д) = 1 - Л% - Лін

Лін = Він/Д = Дmіn/Д

Ра = Са * (К% + Кін) * (1 - Л% - Лін)

На рентабельність майна відділення впливають:

структура активів (Са), тобто співвідношення між продуктивними і непродуктивними активами;

ефективність управління доходністю кредитного портфелю і портфелю цінних паперів (К%);

розміри комісійних з одиниці продуктивних активів (Кін);

покриття отриманими доходами процентних і управлінських витрат, тобто ефективність контролю над ними в поелементному розрізі (операційні видатки і витрати, видатки на оплату праці...), в тому числі:

фактичний показник (1-Л%) сигналізує про вплив результатів від посередницької діяльності, тобто валової маржі на прибутковість установи;

фактичний показник (1-Лін) сигналізує про фінансову міць установи і її вплив на рентабельність.

Якщо аналізувати рентабельність відділення по активах, то розглянемо ряд показників.

Структура робочих активів у відділенні АКБ УСБ у першому кварталі 2005 р. мала такий вигляд:

Са = 1003539,16 / 1092451,12 = 91,9

Чиста оперційна маржа в доходах:

Мчо = 56463,75 / 129192,40 * 100% = 43,7%

Віддача робочих активів:

Дар = 129192,40 / 1003539,16 *100% = 12,9% [за даними додатку 12]

Отож, Ра = Са * Мчо * Дар =91,9 * 0,437 * 0,129 = 5,18

Бачимо, що у структурі робочі активи мали дуже велику частку (91,9), але їх віддачу не можна назвати високою (12,9%). Про це свідчить також показник чистої операційної маржі в доходах (43,7%). Це вказує на недостатню активність керівництва банку при формуванні портфелю активів. Слід переглянути наявні робочі активи або трансформувати їх для збільшення прибутковості.

Аналізуючи доходи «Сонячного» у першому кварталі 2005 р., бачимо, що вони формувалися в основному як процентні доходи за кредитами, які видані субєктам підприємницької діяльності і невелика частина - процентні доходи за цінними паперами. Відповідно до цього можна визначити ефективність управління доходністю кредитного портфелю і портфелю цінних паперів:

К% = Д% / Ар = 116341,01 / 1003539,16 * 100% = 11,6%

Таке значення цього показника свідчить про не досить високу ефективність у формуванні вищезгаданих банківських портфелів. Можливо, слід переглянути свої позиції при вирішенні питань такого роду.

Щодо непроцентних доходів, то в цей період основну роль відіграли комісійні доходи за операціями з клієнтами. Слід активізувати роботу щодо отримання комісійних доходів за операціями з іншими банками і торговельними операціями.

Щодо процентних витрат, то тут переважали процентні вирати за коштами фізичних осіб. Серед непроцентних витрат переважали інші небанківські операційні витрати, а саме витрати на утримання персоналу.

1 - Л% = 1 - В%/Д = 1 - 9776,61 / 129192,40 = 0,92 [за даними додатку 12].

Цей показник свідчить, що валова маржа сильно впливає на прибутковість банку. Це свідчить про великий рух коштів на рахунках фізичних осіб, що загалом для банку не є дуже добре.

1 - Лін = 1 - Він/Д = 1 - (15,36 + 49457,45) / 129192,40 = 0,62

Досить високе значення цього показника свідчить про великий вплив непроцентних витрат, а саме витрат на утримання персоналу, на рентабельність банку. Слід уважно вивчати ці витрати і їхню адекватність.

Управління рівнем ліквідності банку потребує негайного прийняття рішень, які мають довгостроковий вплив на прибутковість фінансової установи. При цьому одним із основних напрямів фінансового управління є менеджмент грошової позиції банку, спрямований на підтримання необхідного рівня обовязкових резервів.

Грошова позиція банку - це співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку (Ккр) та у касі (К) до його сукупних активів(А).

Проблема надлишку або дефіциту резервів випливає із проблеми прибутковості або ліквідності банку і є обумовлена тим, що застосовуваний у нас нормативний показник ліквідності обернено пропорційний рентабельності банку.

Оптимальне управління фінансовою стійкістю АКБ УСБ, на нашу думку, грунтується на підтримці певного рівня рентабельності при регулюванні грошової позиції банку в широкому діапазоні.

Отже, з точки зору грошової позиції банку, для оптимізації його прибутковості і ліквідності слід визначити параметри рентабельності та обсягу коштів, які необхідно резервувати відповідно до вимог законодавства або спрямувати на фінансування того чи іншого виду активів з метою поліпшення доходності і зменшення ризиків. Тобто необхідним є визначення оптимальної структури портфеля активів, а також джерел його формування, в тому числі - обовязкових та страхових резервів. При цьому. Визначаючи джерела коштів, які будуть використовуватися для формування обовязкових резервів, керівництво банку повинно, на нашу думку, враховувати такі аспекти своїх потреб у ліквідних коштах:

термінові потреби банку в ліквідних коштах обумовлюють вибір позикових резервних коштів у центральному банку;

тривалі потреби банку у ліквідних коштах можуть бути покриті за рахунок продажу активів чи довгострокових позик;

доступ банку до ринку ліквідних коштів обмежений тими можливостями, які можна швидко реалізувати;

взаємозвязок очікуваних процентних ставок та кривої процентних доходів обумовлює, наприклад, зниження очікуваних процентних ставок за недорогими короткостроковими позиками ліквідних коштів та за кредитуванням будь-яких отриманих коштів за вищими довгостроковими процентнтми ставками за умови зростаючої кривої процентних доходів (застосування подібної стратегії створює додатковий ризик, повязаний із зміною процентних ставок);

дослідження і прогнозування перспектив грошово-кредитної полдітики НБУ для визначення напрямів змін умов кредитування та процентних ставок на фінансових ринках;

використання можливостей стархування та деяких механізмів хеджування ризиків (наприклад, фінансових фючерних угод, опціонних контрактів тощо) для того, щоб уникнути невизначеності процентної вартості позикових джерел ліквідних коштів;

обмеження деяких джерел ліквідних коштів регулюючими вимогами НБУ.

Об'єктивну оцінку фінансової стійкості банку, на наш погляд, можна зробити лише на основі аналізу розміщення залучених засобів, здатності активів приносити доходи і підтримувати ліквідність. Відношення ж обсягу позичкових засобів до власного капіталу характеризує інший бік діяльності банку - рівень його активності в акумуляції тимчасово вільних засобів, що є для банку основним джерелом його кредитної й інвестиційної діяльності.Оптимальний обсяг залучених банком ресурсів визначається безпекою і доходністю їх розміщення, рівень яких через норматив достатності капіталу контролюється зваженими (з урахуванням ризику) активами. При зниженні якості кредитів та інших активів, що обертаються на ринку, банк змушений обмежувати приплив депозитів до рівня, адекватного їх реальній ефективності.

Комплексний аналіз ролі банківського капіталу охоплює і питання оцінки його рентабельності. Ключовим показником, що дістав у світовій практиці назву ROE, є відношення чистого (після оподаткування) прибутку банку до власного (акціонерного) капіталу. Одержаний коефіцієнт у розкладеному на частини вигладі виражає собою результат множення показника прибутковості сукупних активів (ROA) на мультиплікатор капіталу банку, тобто:

чистий прибуток (доходи - витрати - податки) / власний капітал =

= чистий прибуток/сукупні активи * сукупні активи/власний капітал

Показник ROE відображає фундаментальну залежність між прибутковістю й ризиковістю, він найчутливіший до джерел формування ресурсів банку і залежить від того, яких засобів банк використовує в обороті більше - власних чи позичкових. Навіть банк із низькою нормою одержання прибутку з активів може досягти високої рентабельності власних засобів за рахунок зростання мультиплікатора капіталу, гранична величина якого визначається керівними менеджерами банку. Розбивка показника ROE на його складові - це прийом, який дає широкий вибір напрямів для аналізу обсягу й вартості припливу фінансових засобів, активів, які приносять доходи, витрат на утримання апарату управління та інших затрат, що впливають на обсяг і норму прибутку - головних факторів фінансової стійкості Укрсоцбанку й збільшення його капіталу.

Всі вищеназвані показники характеризують той чи інший аспект прибутковості банку. Якщо показник ROA характеризує професійність нашого менеджера, то ROE допомагає виміряти доходність для акціонерів банку, або визначає розмір чистого прибутку, що його отримають акціонери від інвестованого капіталу. Або, іншими словами, це ризик, на який йдуть акціонери у сподіванні отримати очікуваний рівень прибутку.

3. Напрямки роботи НБУ і самих комерційних банків по підвищенню їх фінансової стабільності.

Аналіз фінансової діяльності комерційних банків за 2004 рік свідчить, що в цілому склалися позитивні тенденції стабілізації їхнього фінансового стану. Сумарний показник фактично сплачених статутних фондів зріс в 1.7 раза. Зменшилась кількість банків, які мають нестачу власних коштів, кількість збиткових банків, збільшилась валюта балнсу комерційних банків і сума власних коштів банку.

Поряд з цим в процесі аналізу виявлено і ряд негативних тенденцій. Для окремих банків проблематичним залишається стан «кредитного портфеля», бо зросли обсяги простроченої і пролонгованої заборгованості.

Деякі банки ведуть невиправдано ризиковану кредитну політику, деякі не повністю виконують номативи НБУ, не у всіх банках дотримано виконання нормативів щодо страхового, резервного фондів.

Банківська система України на чолі з НБУ є прогресивним надбанням суспільства періоду незалежності і реально виконує свої суспільні функції, а саме: забезпечує стабільність нпаціональної валюти, здійснює розрахунки і платежі, акумулює вільні кошти і спрямовує їх у найбвльш ефективні галузі економіки.

Нині життя ставить перед банківською системою завдання здійснення якісних внутрісистемних змін. Їх треба вирішити, аби галузь була готова до економічного зростання та інвестиційного процесу, аби завтра банки не стали гальмом реформ замість того, щоб бути їхнім локомотивом. Адже без надійного і сильного банківського сектора не може бути успішна економічна політика будь-якого уряду.

Формування резервів для покриття ризиків за позиками є важливим елементом серед заходів, спрямованих на підвищення надійності і стабільності банківської системи.

Факти банкрутства деяких банків та розміри проблемних кредитів потребують нагального вирішення питання щодо створення резервів на покриття безнадійних боргів. Адже банкрутство одного банку спричинює проблеми для всієї економіки.

2003 рік був роком подальшого розгалуження та становлення банківської системи України. 2004 рік свідчить про те, що, незважаючи на падіння рівня виробництва, і надалі відбувався процес накопичення банківською системою капіталу, зростає валюта балансу, досить швидко збільшується загальна сума сплаченого статутного фонду.

Таблиця 3.1.

Якість кредитного портфелю комерційних банків України

Показники	31.12.2003 р.	31.12.2004 р.
Кредити, надані банками Прострочення Пролонгація Інші	100% 11% 14% 75%	100% 18.6% 18.9% 62.5%

З даної таблиці видно, що у першому півріччі 2003 року стан пролонгації і прострочки кредитів був досить високий проти 2004 року. Хоч пролонгація більша від прострочки на 3%, але це не дуже втішає, бо загальний стан залишає бажати кращого.

2004 рік можна вважати роком подальшого розгалуження та становлення банківської системи України. Розвиток подій свідчить про те, що, незважаючи на падіння рівня виробництва, і надалі відбувається процес накопичення капіталу банківської системи, зростає валюта балансу, досить швидко зростає сума загального сплаченого статутного фонду (значно випереджаючи зростання рівня інфляції).спостерігається відносне зменшення ліквідності активів банківської системи, зростає різниця між залученими коштами та наданими кредитами. У 2004 році значно зменшилися темпи зростання чистого прибутку системи комерційних банків України.

Зміцнення банківської системи відбувалося швидше, ніж в інших секторах економіки. І це дуже важливо, бо при виході із смуги гіперінфляції Україна мала надзвичайно слабку банківську систему. Загальний обсяг валюти балансу всіх діючих 189 українських комерційних банків зріс у 2004 р. на 16% і на 1.01.98р. становив 33.8 млрд.грн.

Обсяг сплачених статутних фондів банків зріс на 49% і становив 1.6 млрд.грн. Обсяг кредитного портфеля банків збільшився на 38% і становив 9.3 млрд.грн. Сукупний розмір балансового прибутку зріс на 17%, перевищивши 998 млрд. грн. Вклади населення зросли на 58 % і сягнули 1.7 млрд.грн. Депозити юридичних осіб зросли на 39% і становлять 1.4 млрд.грн. Кошти на розрахунковиї рахунках клієнтів збільшились на 15% і становлять 4 млрд.грн. Обсяг «чистих» (працюючих) активів 113 банків, на підставі балансів яких проводився аналіз Асоціацією українських банків (АУБ), зріс за рік на 35% і на 1.01.1998р. становив 11.8 млрд.грн., або 65% від загального обсягу валюти балансу.

У звязку з падінням обсягів банківських операцій сумарна валюта балансів банків зменшилась на 34% (до 18.1 млрд.грн.), що якнайкраще демонструє руйнівний вплив на світових та українських фінансових ринках, бо у третьому кварталі цей показник збільшився на 22%. Зменшення інвестиційного портфеля банків спричинилося прорахуваннями Мінфіну на ринку ОВДП та недосконалими податковими законами. Найважчими були кінець третього та четвертий квартали. Саме тоді через необдуману бюджетну і податкову політику відбулося розбалансування фондового та валютного ринків. У четвертому кварталі цього року вітчизняним банкам завдано сильного удару. Це виявилось у зменшенні бази отримання доходів банків. Хоча статутні фонди зросли майже в 1.5 раза (до 1.6 млрд.грн.), рахунки клієнтів збільшились на 15% (до 4 млрд.грн.), все це результат більш вдалого першого півріччя, значного зростання грошової маси та обовязкового характеру нарощування статутних фондів банків.

Економічне становище у 2003 році змінилося на гірше. Звуження ресурсної бази особливо далося взнаки. Це було прослідковано за виконанням економічних нормативів у другому розділі дипломної роботи. Причин до цього багато, тому варто назвати лише основні:

в Україні триває трансформаційна криза економіки, яка ще раз доводить нездатність державних структур оживити виробництво;

триває протистояння між пардаментом і урядом, а політична нестабільність завжди позначається на діяльності банківських структур;

зберігається низька інвестиційна привабливість національної економіки як для внутрішніх, так і для зовнішніх інвесторів.

Якщо влада не подолає цих негативних факторів, то банківська система їй нічим не допоможе.

Комерційні банки, будучи складовою банківської системи, відчувають на собі весь спектр дії як загальноекономічної ситуації в країні, так і державних заходів грошово-кредитного регулювання.

В нашій країні також широко застосовують різні методи регулювання ліквідності і платоспроможності комерційних банків. Які полягають у встановленні НБУ різних норм і обмежень діяльності комерційних банків, так і в існуючій системі оподаткування діяльності банків. Це детальніше вже було розглянуто на прикладі відділення АКБ «Укрсоцбанк», де йшлося про виконання ним встановлених нормативів.

Крім того, на ліквдність і платоспроможність комерційних банків впливають мікроекономічні фактори, основні з яких це: ресурсна база комерційного банку, якість вкладень, рівень менеджменту, а також функціональна структура і мотивація діяльності банку.

В умовах переходу до ринку проблема формування ресурсів стала винятково актуальною для банків. Сучасна ситуація характеризується тим, що різко звузився загальнодержавний фонд банківських ресурсів, банки в умовах комерційної самостійності і конкуренції багато сил і часу приділяють формуванню власного капіталу і залученню ресурсів.

Ресурси комерційних банків (банківські ресурси) звичайно визначають як сукупність власних і залучених коштів, які є в розпорядженні банку і визначають як сукупність власних і залучених банками в результаті проведення пасивних, а також активно-пасивних операцій (в частині перевищення пасиву над активом), і ті, які використовуються для активних операцій банків.

Разом з тим розгляд ресурсної бази комерційних банків необхідно повязати з межами використання мобілізованих в банку джерел грошових засобів для надання кредиту і здійснення інших операцій. Проблема полягає в тому, що не вся сукупність мобілізованих в банку засобів вільна для здійснення активних операцій банку. Ця обставина вимагає визначити поняття кредитного потенціалу комерційних банків - це величина мобілізованих в банку засобів за мінусом резерва ліквідності.

Укрсоцбанк, як і будь-який інший комерційний банк, позичаючи вільні грошові кошти своїх комінтентів, зобовязується своєчасно повернути їх, тобто дотримуватись принципів ліквідності і платоспроможності.

В зарубіжній практиці загальний резерв ліквідності поділяєьться на первинний і вторинний.

Первинний резерв ліквідності - це головне джерело ліквідності банку. При цьому в балансових в ролі первинних резервів фігурують активи, що становлять кошти на рахунках обовязкових резервів, кошти на коррахунках в інших банках, готівка і чеки в сейфі, а також інші платіжні документи в інкасації.

Доля (частка) первинних резервів оцінюється відношенням готівкових активів до суми вкладів чи до суми всіх активів.

Вторинні резерви ліквідності - високоліквідні доходні активи, які з мінімальною затримкою і незначних втрат можна перетворити в готівку. До них відносять активи, які зазвичай складають портфель урядових цінних паперів, і в деяких випадках - кошти на позичкових рахунках. Основне призначення вторинних резервів - служити джерелом поповнення первинних резервів.

Дані закономірності слід використати для вироблення правильної політики в області розподілу засобів кредитного потенціалу і ліквідності банку. Одна з основних цілей банківської політики в розподілі коштів кредитного потенціалу є важливим фактором в практиці підтримання ліквідності банку.

Аналіз основних аспектів регулювання ліквідності комерційних банків, був би неповним без визначення ще одного важливого моменту. Стан ліквідності банку не завжди залежить від механізму організації його аналітичної роботи та рівня фінансового менеджменту, а відсутність у банку можливості задовільняти вимоги клієнтів не завжди є наслідком недоліків у його діяльності. На загальний рівень банківської ліквідності значний вплив справляє стан в економіці в цілому. Зокрема, такі негативні явища, як спад виробництва, бюджетний дефіцит, інфляція, структурні диспропорції в економіці, платіжна криза призводять до погіршення ліквідності багатьох банків.

Зрозуміло, що вирішення зазначених проблем виходить за межі компетенції банківських установ, а тому істотно обмежує їхні можливості щодо регулювання власної ліквідності. Необхідні заходи з метою поліпшення ситуації насамперед мають охоплювати регулювання економічних процесів на макрорівні, що є прерогативою держави, а не окремих комерційних банків.

Аналізуючи діяльність комерційних банків на прикладі Укрсоцбанку, ми виявили не дуже добру тенденцію: зростання позичок на міжбанківському ринку. Це свідчить про незатність банку викоритовуват ьи транформацію короткострокових банківських пасивів у середньострокові. Прослідкуємо це на умовному прикладі: свої коштти банк віддає за 30, а коли не вистачає коштів для клієнтських платежів, позичає на міжбанківському ринку за 15. Міжбанкіський депозитний ресурс, як правило, використовується для «латання дірок» в поточній ліквідності.

Часті є випадки, коли комерційні банки регулярно, «хронічно» не виконують нормативів платоспроможності, ліквідності, інших економічних показників.буває, що тоді банк переводять на режим фінансового оздоровлення - санації. Це є тривожний сигнал для клієнтів. Вони прагнуть якнайшвидше забрати свої кошти з цієї установи банку. В основному це роблять готівкою. Тут слід бути уважним і обережним: не варто готівку забирати на зарплату фірмі, адже не будуть перераховані платежі в бюджет, оскільки на коррахунку банку нема коштів. В такому випадку краще взяти готівку під звіт - на відрядження чи інші потреби.

Аналізуючи у другому розділі показники діяльності банку, а зокрема рентабельність, ми розглянули фінансові ресурси банку і його вкладення. За цими даними видно, що частина фінансових ресурсів банку повинна бути реалізована у касі банку та на його коррахунку для виконання ним своїх поточних зобовязань і дотримання норм обовязкових резервів, а також має бути реалізована в основні засоби, тобто у бездоходні («непрацюючі») активи. Інша частина повинна бути розміщена у доходні («працюючі»)активи. Таким чином зростання частки бездоходних активів (унаслідок підвищення норм обовязкових резервів) призводить до скорочення частини доходних активів та до відповідної втрати комерційним банком можливостей одержувати прибуток, обсяг якого, враховуючи податковий характер резервування, у світовій банківській практиці називають «податковим ефектом» резервних вимог.

Вплив «податкового ефекту» найвідчутніший за умов зниження ефективності управління фінансовими ресурсами банку.

Формуючи портфель доходних активів, також слід мати на увазі, що часка коштів, вкладених у найбільш прибуткові ризикові активні операції теж підлягає резервуванню і визначає «податковий ефект», влив якого на первісний розподілресурсів банку [ див. схему на дод.13] спричиняє:

зменшення обсягу портфеля доходних активів на суму спеціальних відрахувань, які робить банк для покриття можливих збитків за кредитами та іншими ризиковими операціями;

збільшення портфклів власних капіталів на суму загальних резервних відрахувань, які можуть бути викоритані для покриття можливих збитків у майбутному;

вилучення позик, ймовірність погашення яких невисока, як із портфеля активів банку, так і портфеля його власних капіталів.

Отже, беручи до уваги те, що резервні відрахування перешкоджають розвитку активних доходних операцій банку, на нашу думку, вони повинні мати не стільки податковий характер (унаслідок вилучення їх суми з обігу для депонування на рахунках в НБУ, за якими не виплачуються відсотки), скільки регулюючий і стимулюючий. Враховуючи вітовий досвід щодо вдосконалення методики утворення резервів, які формують грошову позицію банку, можна запропонувати такі стимулюючі і регулюючі заходи:

з метою переорієнтації структури портфеля розміщення фінансових ресурсів у бік збільшення довгострокових інвестицій варто виключати із суми зобовязань, які підлягають резервуванню, кошти, що їх банки інвестують у державні проекти, формуючи резервний фонд; враховувати прямі інвестиції комерційних банків; зменшувати оподатковуваний доход на суму прибутку, який банк отримав від фінансування капітальних вкладень;

для збільшення фінансової стійкості комерційних банків виплачувати їм часкову компенсацію за втрачені відсотки при депонуванні мінімальних резервів, а також надавати можливість вкладати зарезервовані банком кошти у державні цінні папери;

для оптимізації рівня грошової позиції банку диференціювати розмір мінімального резерву залежно від того, до якого агрегату грошової маси належить сума, що депонується, оскільки для грошових компонентів, які входять до складу попереднього грошового агрегату, рівень резервування буде вищий, ніж у складових часток наступних грошових агрегатів;

з метою зміцнення банківської системи України в цілому диференціювати резерв залежно від відповідності кредитної банківської установи міжнародним стандартам (БМС), які встановлені Базельським комітетом із нагляду, а також залежно від типу і терміну діяльності комерційного банку , особливостей регіону, стану грошового ринку, видів і строків депозитів та обсягів і структури активів банку.

Таким чином нівелювати негативний вплив «податкового ефекту» на розвиток і становлення як окремих банків, так і банківської системи України в цілому можна, на нашу думку, тільки шляхом застосування регулюючих та стимулюючих заходів, які сприяють оптимізації утворення грошових резервів.

Серед аналізу показників діяльності, які розглядались у другому розділі, слід також згадати про оцінку менеджменту банку, тобто управління його діяльністю. Важко переоцінити важливість цього питання, особливо враховуючи сучасний стан банківської системи України.

При визначенні рівня менеджменту беруться до уваги такі показники як достатність капіталу, якість активів, прибутковість, ліквідність. Оцінюються такі показники: технічна компетентність головних менеджерів банку, тобто чи відповідає керівництво тим посадам, які ним зайняті; система навчання персоналу; наявність і рівень роботи комітетів (кредитного, ревізійного, аудиторського та інших); організаційна структура банку, наявність і ступінь реалізації банківської політики; наявність внутрішніх інструкцій і методологічних розробок; якість оформлення документації; виконання законів та інструкцій.

Для українських банків оцінка менеджменту є новим питанням, причому крім відсутності досвіду в такій роботі слід відзначити недостатній рівень банківської культури, необхідний в такому випадку.

Аналіз фінансового стану комерційних банків має для українських банкірів особливе значення в умовах загальної політичної, економічної і соціальної нестабільності. Аналіз фінансового стану комерційниого банку проводиться двома шляхами: з позицій зовнішнього і внутрішнього аудиту. Тому слід дбати про високий професійний рівень і обєктивність таких перевірок.

Важливим напрямом вдосконалення діяльності банківської систкми країни, підвищення її стабільності, на наш погляд, є подальша розробка теорії і практики аналізу фінансового стану комерційних банків за такими напрямками:

розробка НБУ єдиної методики рейтингової системи оцінки банків, узгодженої з представниками комерційних банків;

створення «регіональних» методик аналізу фінансового стану комерційних банків установами БУ з метою повнішої і точної оцінки їх діяльності з врахуванням кон'юнктури і осбливостей місцевого ринку;

повна і всеохоплююча автоматизація і комп'ютеризація аналізу фінансового стану комерційного банку, створення і вдосконалення існуючого програмного забезпечення для оцінки результатів роботи банку.

Таким чином, в світі не існує єдиного підходу до проведення такої роботи, але необхідність і доцільність аналізу фінансового стану комерціійного банку не викликає сумнівів навіть у скептиків. Саме тому необхідно консолідувати зусилля всіх зацікавлених сторін по створенню і широкому застосуванню на практиці методик НБУ по рейтинговій оцінці фінвнсового стану комерційних банків і вдосконалення вже існуючих підходів до аналізу їх діяльності.

Висновки

Розглядаючи таку цікаву і складну тему у банківській діяльності як оцінка фінансового стану комерційного банку, у дипломній роботі ми намагались вивчити і проаналізувати теоретичні аспекти і прослідкувати їх практичне застосування у діяльності одного з відділень Укрсоцбанку.

Керуючись у своїй роботі нормативними та інструктивними матеріалами, ми прагнули якнайповніше виявити різні тенденції і спрогнозувати на майбутнє діяльність банку.

У своїй роботі ми не претендуємо на вичерпність, позаяк така тема є дуже багатогранна, зачіпає багато аспектів банківської діяльності, які тут не були розглянуті. Але ми старались висвітлити один бік цієї глибокої теми, аналізуючм фінансовий стан Укрсоцбанку і порівнюючи дані із загальноукраїнською банківською статистикою.

У першому розділі розглянуто теоретичі аспекти ефективної діяльності комерційних банків. У другому розділі через аналіз виконання економічних нормативів відділенням Укрсоцбанку проводили аналіз фінансового стану через практичне застосування вищезгаданих показників. У третьому розділі на основі теоретичних розробок і практичних впроваджень ми робили деякі висновки, пропонуючи напрямки вдосконалення роботи даної сфери банківської діяльності.

Оскільки банки України, та і взагалі кредитні установи, працюють у сфері ризику, то тут важко планувати і прогнозувати конкретно на певні періоди. Треба враховувати дію зовнішніх факторів, які впливають об'єктивно на банківську діяльність. Якщо внутрішні фактори ми ще можемо якось регулювати чи керувати ними, то зовнішні фактори дуже мало піддаються впливу зі сторони окремих банків. Але банки працюють у сфері керованого ризику. Тому, ми вважаємо, що за допомогою різних методів запобігання ризикам: хеджування, ф'ючерсних, опціонних контрактів можна якщо не нівелювати, то хоча б зменшити до мінімуму непередбачувані і небажані ризикові ситуації.

Також для українських банків зараз актуально забезпечити ринкову дисципліну. Дотримання її має бути обов'зкове всіма суб'єктами ринку. Адже тільки діючи за правилами, які самі встановимо і самі будемо їх дотримуватися, зможемо стабілізувати банківську діяльність і сприяти економічному зростанню. Для вирішення цього завдання у третьому розділі дипломної роботи ми запропонували деякі напрямки вдосконалення роботи банку у цьму питанні. На наш погляд, їх практичне впровадження повинно дати свої позитивні результати. Наша теперішня законодавча база, що стосується банківської сфери, має більше фіскальний, ніж стимулюючий характер. Це не спонукає банки до розширення своєї діяльності, вбиває в корені всі нові починання та ідеї. Тому важливо звернути увагу насамперед на потреби банків, на те, як ефективно забезпечити їхню діяльність, щоб добре працювало народне господарство. Адже банки - «кровоносні судини» економічного організму. Життєздатність і процвітання економіки не може бути без добре налагодженої банківської системи.

Додатки

Додаток 1.

Таблиця 2- Достатні та критичні значенння показників.

Показники	Достатні значення	Критичні значення
1	2	3
Розмір капіталу, грн.	20000000	1000
Розмір активів, грн.	100000000	10000
Коефіцієнт платоспроможності, % (відношення власного капіталу до чистих активів, що характеризує достатність капіталу	25	3
Прибутковість капіталу, % (відношення прибутку до власного капіталу)	40	0
Прибутковість активів, % (відношення прибутку до активів)	10	0
Коефіцієнт миттєвої ліквідності, % (відношення високоліквідних активів(каса, коррахунок в НБУ та інших банках) до зобов'язань до запитання. Показує, яка частина зобов'язань може бути сплачена негайно).	100	10
Генеральний коефіцієнт ліквідності, % (відношення ліквідних активів (каса, коррахунки і власний капітал) до всіх зобов'язань. Характеризує здатність банку при неповерненні виданих позик задовільнити вимоги кредиторів.	100	20
Коефіцієнт якості активів, % (показує на скільки термінові депозитні інструменти та власний капітал покривають видані кредити).	100	20
Якість роботи на між банківському ринку, % (відношення суми виданого кредиту і чистих активів до суми залученого міжбанківського кредиту і чистих активів. Характеризує політику банку в галузі управління активами і пасивами).	100	30
1	2	3
Коефіцієнт ресурсної бази, % (відношення власного капіталу до всіх зобов'язань. Характеризує ступінь забезпеченості своїх зобов'язань власними ресурсами).	30	5
Коефіцієнт ефективності, % (показує оптимальність значення відношення власного капіталу до чистих активів. Характеризує ефективність проведення банком операцій).	90	0
Коефіцієнт якості пасивів, % (відношення коштів на розрахункових рахунках та коррахунках до всіх зобов'язань).	70	0

Додаток 2.

Таблиця 3. Вагові коефіцієнти для різних категорій користувачів інформації.

Показники	Користувачі інформації Топ- Кліент Інші менеджери банки
Ромір капіталу	8.44	8.27	8.78
Розмір активів	7.67	7.09	7.11
Коефіцієнт платоспроможності	7.56	8.91	8.56
Прибутковість капіталу	9.67	6.82	8.44
Прибутковість активів	9.11	7.36	7.22
Коефіцієнт миттєвої ліквідності	7.44	8.18	8.00
Генеральний коефіцієнт ліквідності	6.44	7.45	7.22
Коефіцієнт якості активів	4.67	5.73	6.00
Якість праці на міжбанківському ринку	5.78	5.64	6.76
Коефіцієнт ресурсної бази	6.78	7.65	6.89
Коефіцієнт ефективності	6.56	6.09	5.11
Коефіцієнт якості пасивів	7.33	4.36	5.44

Додаток 3.

Управління активами за допомогою загального фонду засобів (об'єднання джерел)

Джерела коштів				Розміщення засобів
				Первинні резерви
Вклади до запитання				Вторинні резерви
Ощадні вклади		Загальний фонд засобів		Позики
Термінові вклади				Інші цінні папери
Акціонерний капітал і резерви				Будівлі та обладнання

Рисунок 3 - Управління активами за допомогою моделі розподілу активів (поділу джерел).

Джерела коштів (центри ліквідності-прибутковості)				Розміщення коштів через центри ліквідності- прибутковості
Вклади до запитання				Первинні резерви
Ощадні вклади				Вторинні резерви
Термінові вклади				Позики
Акціонерний капітал і резерви				Інші цінні папери
				Будівлі та обладнання

Додаток 4.

Таблиця 1 - Класифікація активів балансу банку відповідно до ступеня ризику.

Вид актів	Коефіцієнт ризику
Перша група: - каса і прирівняні до неї кошти - кошти на коррахунку в НБУ - кошти на депозитних рахунках у банках Друга група: - готівка в процесі інкасації - кошти на рахунках в іноземних банках Третя група: - цінні папери уряду України Четверта група: - будинки, споруди - кредити під заставу майна, векселів (за умови, що сума застави не менша 125% від суми кредиту) - позички під страхування, гарантію, поручительство (в тому числі під гарантію місцевих органів влади) - позички без забезпечення (бланковий кредит) - прострочені позички (незалежно від забезпечення) крім безнадійних щодо повернення - пролонговані кредити (незалежно від забезпечення) - безнадійні щодо повернення позички - інші основні фонди - дебітори - факторингові операції - операції з цінними паперами - витрати майбутніх періодів	0 0 0 0.1 0.1 0.2 0.5 1.0 1.0 1.0 1.0 1.0 1.0 1.0 1.0 1.0 1.0 1.0

Додаток 5.

Таблиця 2 - Співвідношення активів і пасивів балансу Укрсоцбанку за строками виконання.

Пасиви балансу (за строками виконання)	Активи балансу (за ступенем ліквідності)
Перша група. Зобов'язання, що виплачуються на першу вимогу, та короткострокові зобов'язання:	Перша група. Активи у безпосередньо ліквідній формі:
1. Вклади до запитання	1. Залишок готівки в касі банку
2. Залишки коштів на поточних і розрахункових рахунках клієнтів.	2. Залишок коштів на коррахунку
3. Залишки коштів на коррахунках інших банків.	3. залишки коштів на коррахунках в інших банках
4. Короткострокові депозити підприємств і організацій.	4. Державні цінні папери
5. Короткострокові депозити інших банків
Друга група. Зобов'язання банку середньої тривалості:	Друга група. Легколіквідні активи:
1. Середньострокові депозити підприємств	1. Депозити в інших банках строком до одного місяця
2. Вклади насення на строк	2. Кредити та інші вкладення зі строком повернення до 30 днів
3. Середньострокові позики, отримані від інших кредитних установ	3. Акції та цінні папери, що легко реалізуються на ринку
Третя група. Довгострокові зобов'язання банку:	Третя група. Важколіквідні активи:
1. Власні капітали	1. Середньо- і довгострокові кредити, надані банком
2. Облігаційні позики	2. Прострочена і ненадійна заборгованість за позиками
3. Депозити підприємств і населення на тривалі строки	3. Вкладення у будівлі, споруди та інше нерухоме майно
	4. Участь у підприємствах

Список використаних літературних джерел

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» із змінами і доповненнями // Галицькі контракти, №7, 2002, с.68.

2. Інструкція НБУ №10 «Про порядок регулювання і аналіз діяльності комерційних банків» (у новій редакції) // Галицькі контракти, №2, 1997.

3. Положення про фінансове оздоровлення комерційних банків. // Банківська справа, №4, 1997, с.75.

4. Інформаційний Бюлетень Асоціації комерційних банків. - Київ, 1996-1997 рр.

5. Банківська енциклопедія / Під ред. А.М.Мороза.-К.:Ельтон, 1993 .

6. Банковское дело / Под ред. О.И.Лаврушина.-М.:Банки и биржи, научно-консультативный центр, 2003 .

7. Бастун Л. Платіжний баланс України в 1996 році : аналіз, перспективи. // Вісник НБУ, №1, 1997 , с.24.