Аналіз фінансового стану ВАТ "Племінний завод імені Літвінова"

Основними показниками обсягу виробництва продукції тваринництва, яку одержали в результаті нормальної життєдіяльності тварин, є валовий надій молока, валовий настриг вовни, валовий збір яєць. Валове виробництво цих продуктів залежить від кількості худоби і птиці та рівня їхньої продуктивності.

Данні про кількість і склад поголів'я сільськогосподарських тварин мають важливе значення для оцінки стану й розвитку тваринництва, характеристики процесу відтворення їх і продуктивності, визначення розмірів окремих видів продукції тваринництва та його виробничого напряму.

Облік кількості тварин здійснюють диференційовано за видами, віком і статтю, господарським призначенням і виробничо-економічним призначенням, породами.

До основних видів сільськогосподарських тварин відносять велику рогату худобу, свиней, овець, кіз і коней. Окремо здійснюють облік птиці, кролів, хутрових звірів, бджіл, риб.

За віком всі види сільськогосподарських тварин поділяють на дві основні групи: дорослі тварини і молодняк. Дорослих тварин поділяють на основне стадо, кастровану продуктивну і робочу худобу, дорослі тварини на відгодівлі та нагулі.

До основного стада включають маточне поголів'я і самців-плідників. До маточного відносять дорослих маток, від яких одержано приплід, і тих, які досягли зрілого віку, хоч і не давали приплоду.

Молодняк поділяють на ремонтний, призначений для поповнення основного стада, молодняк на відгодівлі та нагулі і молодшого віку. В свою чергу, кожну групу молодняка поділяють за статтю і віком. Розподіл за віком здійснюють за числом років, що виповнилися. Для тварин, які швидко розвиваються вікові інтервали визначають в місяцях.

За господарським використанням сільськогосподарських тварин поділяють на дві групи: продуктивних, від яких продають продукцію (м'ясо, молоко, вовну); робочу худобу, яку використовують як тяглову силу. В окрему групу виділяють тварин на відгодівлі і нагулі.

За виробничо-економічним призначенням сільськогосподарських тварин відносять до основних і оборотних фондів залежно від того, які функції в момент обліку вони виконують у виробничому процесі. Доросла продуктивна і робоча худоба є засобом праці і належить до основних фондів, а молодняк тварин і тварини на відгодівлі становлять незавершене виробництво і відносять до оборотних фондів. До них відносять дрібні тварини (птиця, кролі, бджоли) незалежно від віку.

За породами все поголів'я сільськогосподарських тварин поділяють на породних і безпородних.

На відмінну від рослинництва, в тваринництві, де процес виробництва безперервний, а продукція надходить відносно рівномірно протягом року, на її виробництво впливають такі фактори: забезпеченість тварин кормами та їх якість, умови утримання й годівля, стадія біологічного відтворення, ефективність відтворення стада, породність і структура стада, кваліфікація кадрів, рівень комплексної механізації та ін.

Зокрема, на молочну продуктивність корів впливає рівень їх годівлі.

З метою забезпечення аналітичною інформацією про витрати і доходи застосовують такі методи: факторний аналіз відхилень; аналіз точки беззбитковості; АВС-аналіз.

Мета факторного аналізу відхилень полягає у визначенні та оцінюванні причини відхилень фактичних показників витрат від нормативних (планових). Він вважається основним інструментом оцінювання діяльності центрів витрат (прибутковості). Собівартість продукції тваринництва складається під впливом багатьох факторів. Основними з них є продуктивність тварин і величина витрат на їх утримання. Собівартість продукції тваринництва перебуває в прямій залежності від витрат на утримання тварин і в оберненій до їх продуктивності.

Виробничий процес у тваринництві щоденно повторюється, але в різні періоди утримання тварин має певні відмінності. В стійловий період, особливо взимку, знижується продуктивність тварин, дорожчають корми, збільшуються їх затрати на одиницю продукції, зростає обсяг робіт на фермі з утримання худоби, що призводить до збільшення затрат праці і витрат коштів для одержання однієї і тієї самої кількості продукції порівняно з пасовищним періодом. У зв'язку з цим собівартість тваринницької продукції в стійловий і пасовищний періоди значно відхиляється від середньорічної. Тому при аналізі діяльності виробничого підрозділу обов'язково потрібно враховувати специфіку виробництва продукції в окремі періоди утримання тварин і різний рівень витрат.

Ефективне управління поточними витратами неможливе без визначення порогу рентабельності (точки беззбитковості). Метод аналізу точки беззбитковості зводиться до визначення мінімального обсягу реалізації продукції (у разі незмінних цін та умовно-постійних витрат), за якого підприємство може забезпечити беззбиткову операційну діяльність у короткостроковому періоді.

Точка беззбитковості характеризує такий обсяг виробництва й реалізації продукції, якому відповідає нульовий прибуток підприємства - виручка від реалізації продукції дорівнює валовим витратам на її виробництво та реалізацію.

Цей метод побудований на тезі, що зі зростанням обсягу реалізації умовно-постійні витрати на одиницю продукції зменшуються. Неодмінним елементом аналізу точки беззбитковості є маржинальний прибуток, що характеризує частину виручки, яка спрямовується на заміщення умовно-постійних витрат і формування прибутку від реалізації. Його можна розраховувати як на весь обсяг реалізації, так і на одиницю продукції.

Рівень рентабельності товарної продукції розрахован в таблиці 2.11

Таблиця 2.11

Рівень рентабельності товарної продукції

Види продукції	Кількість продукції, ц	ціна реалізації 1 ц продукції, грн	виручка від реалізації, тис. грн	собівартість 1ц, грн	собівартість реалізованої продукції, тис. грн	прибуток (+), збиток (-), тис. грн	рівень рентабельності, %
	виробленої	реалізованої
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Інша продукц. рослин.	-	-	-	6,7	-	6,1	0,6	9,8
Разом по рослин-тву	-	-	-	6,7	-	6,1	0,6	9,8
ВРХ (в живій масі)	209,0	263,0	809,9	213,0	1046,0	275,1	-62,1	-22,6
Свині	492,0	397,0	1917,1	761,1	1340,3	532,1	229,0	43,0
Молоко	5244,0	4775,0	146,9	701,6	197,6	943,4	-241,8	-25,6
Мед	153,0	57,0	10,5	0,6	10,5	0,6	0,0	0,0
Разом по тварин-тву	-	-	-	1676,3	-	1751,2	-74,9	-4,3
Послуги в сільскому господарстві	-	-	-	1287,4	-	1590,9	-303,5	-19,1
Усього по підпр-ству	-	-	-	2970,4	-	3348,2	-377,8	-11,3

Зробивши розрахунки для визначення рентабельності товарної продукції на ВАТ «Племзавод імені Літвінова» мозна зробити висновок, що підприємство на даному етапі є нерентабельним, рівень рентабельності складає -11,3 %. Цей показник є негативною ознакою і показує необхідність змін в діяльності підприємства для покращення ефективності його роботи. Найбільш рентабельним є реалізація свиней (рівень рентабельності складає 43%). Найбільш нерентабельним є виробництво молока і ВРХ (рівень рентабельності складає -25,6 і 22,6 % відповідно).

Важливою умовою підвищення ефективності господарської діяльності сільськогосподарського підприємства та його підрозділів є зниження собівартості виробництва продукції.

Собівартість - один з найважливіших показників ефективності

виробництва, в якому відображається раціональне використання

виробничого потенціалу підприємства. Показник собівартості обумовлює

конкурентоспроможність продукції та фінансові результати діяльності підприємства.

Собівартість продукції - це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення і реалізацію продукції, показує рівень витрат на виробництво. Собівартість продукції комплексно характеризує рівень використання всіх ресурсів підприємства. Собівартість продукції тісно взаємозв'язана з її ціною, тому її визначають для вірного встановлення рівня цін на продукцію, раціонального розміщення виробництва продукції і для визначення фінансових результатів підприємства, організації виробничо-фінансової діяльності на принципах господарських розрахунків.

Виділяють виробничу і повну собівартість продукції. Виробнича собівартість складається з витрат, пов'язаних з виробництвом продукції. Повна собівартість, крім виробничих витрат, включає витрати на зберігання , транспортування і реалізацію продукції. Також виділяють планову і фактичну собівартість продукції.

Планова собівартість визначається за нормативами при розробці планів соціально-економічного розвитку.

Фактична собівартість визначається на основі фактичних витрат на виробництво продукції.

Проводячи аналіз рівня та динаміки собівартості продукції значну увагу приділяють її елементам.

Собівартість є одним з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і настільки економічним воно є в конкретних природноекономічних умовах господарювання. Собівартість основних видів реалізованої продукції в ВАТ «Плем завод ім. Літвінова» розглянемо в таблиці 2.12.

Таблиця 2.12

Собівартість основних видів реалізованої продукції

Показники	Роки	Відхилення,%
	2007	2008	2009
ВРХ (в живій масі)	1389	1403,2	1046,0	-34
Свині	1093	933	1340,3	30
Молоко	235	137	197,6	31
Мед	63,5	14,7	10,5	-40

Розглянувши повну собівартість основних видів реалізованої продукції в ВАТ «Племзавод ім. Літвінова» бачимо, собівартість ВРХ і меду зменшилась на 34% і 40% відповідно, це показує те, що виробництво цих видів продукції знаходиться на правильному шляху. А ось собівартість виробництва свиней і молока збільшилась на 30 % і 31% відповідно, і показує на необхідність змін у виробництві цих видів продукції, які б сприяли зменшенню собівартості.

Для виявлення факторів, котрі впливають на собівартість продукції тваринництва розглянемо структуру виробничих затрат тваринництва в динаміці в таблиці 2.13.

Таблиця 2.13

Аналіз структури виробничих затрат в тваринництві в динаміці в ВАТ «Племзавод ім. Літвінова»

Елементи витрат	Роки	Відхилення,%
	2007	2008	2009
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
1	2	3	4	5	6	7	8
Витрати на оплату праці	334,4	16,38	349,8	19,47	481,6	25,17	27,37
Відрахування на соціальні заходи	36,8	1,80	56,9	3,17	110,7	5,78	48,60
Матеріальні витрати	1503,2	73,63	1302,9	72,53	1072,5	56,05	-21,48
Корми - всього	1188,4	58,21	942,3	52,46	756,6	39,54	-24,54
з них корми покупні	459,4	22,50	474,3	26,40	645,5	33,73	26,52
Інша продукція с/х	6,8	0,33	7,3	0,41	8,3	0,43	12,05
нафтопродукти	47,8	2,34	29,2	1,63	20,3	1,06	-43,84
електроенергія	61,2	3,00	55,4	3,08	75	3,92	26,13
паливо	13,4	0,66	1,3	0,07	-	-	-
запасні частини, ремонтні та будівельні матеріали	119,3	5,84	78,2	4,35	85,5	4,47	8,54
оплата послуг і робіт сторонніх організацій	66,3	3,25	189,2	10,53	126,8	6,63	-49,21
Амортизація основних засобів	84,7	4,15	68,8	3,83	133,3	6,97	48,39
Інші витрати (включаючи плату за оренду)	82,4	4,04	17,9	1,00	115,5	6,04	84,50
Усього витрат	2041,5	100	1796,3	100	1913,6	100	6,13

Розглянувши виробничі затрати по тваринництву, можемо сказати, що матеріальні витрати, на які найбільше затрачено коштів зменшилися, на 21,48%, а ось витрати на оплату праці, на соціальні заходи, на амортизацію, на іншу витрати збільшились на 27,37%, 48,6%, 48,39%, 84,5% відповідно. Збільшення елементів витрат і привело до загального підвищення витрат по тваринництву ( на 6,13% ), що в свою чергу вплинуло на збільшення собівартості продукції на підприємстві.

Для виявлення факторів, котрі впливають на собівартість продукції рослинництва розглянемо структуру виробничих затрат рослинництва в динаміці в таблиці 2.14.

Таблиця 2.14

Аналіз структури виробничих затрат в рослинництві в динаміці в ВАТ «Племзавод ім. Літвінова»

Елементи витрат	2008	2009	Відхилення,%
	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Витрати на оплату праці	54,1	11,46	68,8	11,961057	21,37
Відрахування на соціальні заходи	8,8	1,86	15,8	2,74687065	44,30
Матеріальні витрати, в т.ч.	274,6	58,19	208,5	36,2482615	-31,70
- насіння на посадковий матеріал	132,8	28,14	93,1	16,1856745	-42,64
інша продукція с/х	-	-	1,3	0,22600834	-
- нафтопродукти	66,2	14,03	53,4	9,2837274	-23,97
- електроенергія	12	2,54	-	-	-
- запасні частини та будівельні матеріали для ремонту	60,6	12,84	46,3	8,04937413	-30,89
оплата послуг і робіт що виконані стороннімі організаціями	3	0,64	14,4	2,50347705	79,17
Амортизація основних засобів	121,2	25,68	73,5	12,7781641	-64,90
Інші витрати	13,2	2,80	208,6	36,2656467	93,67
Усього	471,9	100	575,2	100	17,96

Розглянувши виробничі затрати в динаміці по рослинництву можна зробити висновок, що витрати в рослинництві в 2009 році, порівняно з 2008 роком, зросли на 17,96%,значно збільшилася витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи та інші витрати, на 21,37%, 44,3% і 93,67% відповідно. Матеріальні же витрати зменшились на 31,7%.

Однією з необхідних умов пошуку резервів зниження собівартості є виявлення причин, що зумовили зміну абсолютної величини витрат, особливо за тими статтями, величина яких залежить від кількох факторів.

Так як тваринництво є основним напрямком діяльності ВАТ «Племзавод ім. Літвінова», тому розрахуємо ефект виробництва продукції тваринництва і для прикладу візьмемо вирощування свиней, які являються провідними тваринами для даного господарства (Табл. 2.15).

Таблиця 2.15

Економічна ефективність виробництва свинини

Показники	Роки	Відхилення, %
	2007	2008	2009
1. Поголів'я свиней на кінець року, тис. гол.	609,00	393,00	527,00	25,43
2. Приріст живої маси свиней, ц	679,00	594,00	492,00	-20,73
3.Витрати на вирощування, тис. грн.	654,30	543,30	593,50	8,46
4. Витрати на 1 ц приросту свинини, грн.	963,62	914,65	1206,30	24,18
5. Реалізовано свинини у живій масі, ц	643,00	163,00	397,00	58,94
6. Доход від реалізації - всього, тис. грн.	668,40	99,00	761,10	86,99
7. Ціна реалізації 1 ц живої маси, грн.	1039,50	607,36	1917,13	68,32
8. Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	703,10	152,20	532,10	71,40
9. Собівартість 1 ц свинини у живій масі, грн.	1093,47	933,74	1340,30	30,33
10. Рівень товарності, %	94,70	27,44	80,69	65,99
11. Прибуток (збиток), тис. грн.	-34,70	-53,20	229,00	123,23
12. Рівень рентабельності (збитково- сті), %	-4,94	-34,95	43,04	181,22

Проаналізував виробництво свинини на ВАТ «Племзавод імені Літвінова» за період 2007-2009 рр., можемо сказати, що поголів'я свиней у 2009 році по зрівнянню з 2008 збільшилося на 25,43 %, але зменшився приріст живої маси на 20,73 %, витрати незначно збільшилися на 8,46 %, збільшилася реалізація продукції на 58,94% і ціна 1 ц живої маси на 68,32%, але собівартість 1 ц свинини збільшилась на 30,33%. Прибуток збільшився на 123,23%, а рентабельність на 181,22%. Ці показники показують, що дане направлення у виробництві підприємства знаходиться на правильному шляху, але необхідно по змозі зменшувати собівартість і відповідно витрати на вирощування.

2.6 Аналіз показників фінансового стану підприємства та ефективності виробництва продукції

Інтенсифікація сільського господарства як особлива форма розширеного відтворення - це процес концентрації на основі науково-технічного прогресу сукупних затрат уречевленої і живої праці на одну й ту саму земельну площу з метою збільшення виходу продукції з цієї площі при найменших затратах праці і коштів на одиницю продукції.

У сучасних умовах інтенсифікація є основним напрямом розвитку сільськогосподарського виробництва. Нарощування виробництва продукції не може бути досягнуте на незмінній технічній основі, без удосконалення засобів виробництва. При цьому сільськогосподарське виробництво складається з двох взаємопов'язаних галузей. Поряд з рослинництвом при визначенні рівня інтенсивності галузі в цілому необхідно враховувати також характер розвитку тваринництва, доля якого в сукупних затратах праці та коштів сільського господарства буде зростати.

В умовах ринкової економіки конкурентоспроможними можуть бути лише ті підприємства, які досягають високого рівня ефективності виробництва. В сільському господарстві ця проблема може бути вирішена завдяки переходу на інтенсивний тип розвитку. Тому розглянемо основні показники рівня інтенсивності та ефективності ( табл. 2.16 )

Таблиця 2.16

Основні показники ефективності діяльності та інтенсивності ВАТ «Племзавод імені Літвінова»

Показники	Роки	Відхилення %
	2008	2009
1	2	3	4
Сума капіталу, що авансується, тис. грн.	10207,50	9828,40	-3,86
Площа сільськогосподарських угідь, га	941,00	318,00	-195,91
Середньорічна чисельність працівників, чіл.	150,00	145,00	-3,45
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	18207,10	18002,70	-1,14
Витрати праці, тис. чіл.-час.	273,00	264,00	-3,41
Виробничі витрати, тис. грн.	2268,20	2488,80	8,86
Вартість валової продукції, тис. грн. - в зіставних цінах	1676	1988,00	18,6
- у поточних цінах реалізації	2121,5	2517,00	18,6
Сума виручки від реалізації, тис. грн.	1709,00	2970,40	42,47
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	1827,30	3348,20	45,42
Чиста продукція, тис. грн.	242,00	-453,40	153,37
Прибуток від реалізації, тис. грн.	-118,30	-377,80	68,69
Показники рівня інтенсифікації, тис. грн.
Сума авансованого капіталу на 1 га с/х угідь	10,85	30,91	64,90
Фондообеспеченность, тис. грн.	19,35	56,61	65,82
Виробничі витрати на 100 га сільгоспугідь, чіл.-час.	241,04	782,64	69,20
Фондовооруженность, тис. грн.	121,38	124,16	2,24
Фондовіддача, грн.	0,08	0,11	23,31
Фондомісткість, грн.	11,81	9,06	-30,39
I. Отримані результати інтенсифікації	6,62	4,94	-33,90
Окупність авансованого капіталу валовою продукцією
1. На 100 га сільгоспугідь, тис. грн..:	163,87	625,16	73,79
а) валовій продукції
б) чистій продукції	25,72	-142,58	118,04
в) прибутку	-12,57	-118,81	89,42
ІІ. Ефективність інтенсифікації
1. На 100 грн. поточних витрат, грн..:а) валовій продукції	0,68	0,80	14,89
б) чистій продукції	0,11	-0,18	158,57
в) прибутку	-0,05	-0,15	65,64
2. На 100 грн. основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, грн..:а) валовій продукції	8,47	11,04	23,31
б) чистій продукції	1,33	-2,52	152,78
в) прибутку	-0,65	-2,10	69,04
3. На середньорічного працівника, тис. грн..:а) валовій продукції	10,28	13,71	25,02
б) чистій продукції	1,61	-3,13	151,60
в) прибутку	-0,79	-2,61	69,73
4. Рівень рентабельності товарної продукції %	-6,47	-11,28	-4,81

Судячи з таблиці можна зробити висновок, що підприємство у 2009 працювало менш ефективно ніж у 2008 - рентабельність зменшилась на 4,81%, окупність авансованого капіталу валовою продукцією на 33,9%, зменшився авансований капітал, зменшилася площа с/г угідь, зросли виробничі витрати на 8,86%. Значно зменшився прибуток від реалізації, а саме на 68,69%. Це доказує необхідність змін, для покращення ефективності і інтенсивності діяльності підприємства.

Економічний тип розвитку - це поняття, яке відображує певне динамічне співвідношення між зміною в часі величини авансованого капіталу і обсягу виробництва валової продукції.

Залежно від ступеня|міри| впливу кожного з названих|накликати| чинників|факторів| на приріст валової продукції розрізняють таких економічних типів|типи| розвитку підприємств:

- інтенсивний - приріст продукції підприємство отримує лише завдяки підвищенню ефективності використання авансованого капіталу;

- екстенсивний - підприємство отримує приріст продукції лише за рахунок приросту ресурсів;

- урівноважений - приріст продукції досягається в однаковій мірі за рахунок приросту авансованого капіталу і підвищення ефективності його використання;

- переважно-інтенсивний (інтенсивно-екстенсивний) - питома вага приросту продукції за рахунок поліпшення використання авансованого капіталу перевищує питому вагу її приросту, отриманого завдяки збільшенню його розміру;

- переважно-екстенсивний (екстенсивно-інтенсивний) - питома вага приросту продукції за рахунок збільшення розміру авансованого капіталу перевищує питому вагу її приросту, отриманого завдяки поліпшенню його використання;

Визначення частки|долі| приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва відображене в таблиці 2.17.

Таблиця 2.17

Визначення частки|долі| приросту продукції за рахунок

інтенсифікації виробництва

Умовне позначення	Показники	Роки
		2008	2009
Вп	1. Обсяг виробництва товарної продукції в поточних цінах, тис. грн.	1951	2517
ДВп	2. Приріст об'єму проведеної продукції % (Впзад.-ВПбазов.)/ВПбазов*100	29,01
АК	3. Авансований капітал, задіяний у виробництві, тис. грн.	10207,50	9828,40
ДАК	4. Приріст авансованого капіталу % (Акзад.-АКбазов.)/АКбаз * 100	-3,71
ДЕкс	5. Частка приросту продукції за рахунок екстенсивного чинника % мЭкс = (ДАк/ДВп)*100	-12,80
ДІнт	6. Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва %	112,80
	ДІнт = [1-(ДАк/ДВп)]*100

Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва становить 112,8%, а частка приросту продукції за рахунок екстенсивного чинника становить -12,8%. Тому можна зробити висновок, що досліджуєме підприємство знаходиться на інтенсивному типу економічного розвитку.

В русі стратегічного управління підприємством потрібно окремо виділити фінансовий сегмент. Нововведення, що здійснюються в останні роки в умовах розвитку ринкових відносин в Україні, зокрема, кардинальні зміни банківської системи, впровадження нових форм власності, трансформація бухгалтерського обліку, знову підняли актуальність питань аналізу та управління фінансовими ресурсами суб'єкта господарювання як основним та пріоритетним видом ресурсів. За наявності фінансових ресурсів можна забезпечити підприємство будь-якими ресурсами в необхідній кількості або бажаній комбінації.

Вирішують ці питання в рамках фінансового аналізу як підсистеми ефективного управління ресурсами, яка є ключовою в загальній системі управління підприємством.

Фінансовий стан визначає результативність діяльності та спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Головною метою фінансового аналізу є своєчасне виявлення і виправлення недоліків у фінансовій діяльності та виявлення резервів покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Ліквідність показує здатність|здібність| підприємства погасити свої короткострокові|короткотермінові| борги|обов'язки| (зобов'язання) за рахунок власних поточних активів (оборотних коштів).

Ліквідність характеризується такими показниками:

1. Коефіцієнт спільної|загальної| ліквідності (покриття) - визначається як відношення|ставлення| поточних активів і витрат|затрат| майбутніх періодів ЗБП (II і III частка|частина| Активу балансу - запаси і витрати|затрати|, грошові кошти, розрахунки) до спільної|загальної| суми короткострокових|короткотермінових| зобов'язань (кредитів, боргів|обов'язків|) і доходів майбутніх періодів ДБП (IV розділ Пасиву):

К сп. лікв.=(II+III Актив)/ (IV+V Пасив)

Коефіцієнт характеризує ступінь|міра| покриття поточних зобов'язань і ДБП за рахунок поточних активів і ЗБП. Оптимальним є|з'являється| співвідношення 2:1, а критичним 1. Воно показує, в скільки разів поточні активи і ДБП перевищують поточні зобов'язання (борги|обов'язки|).

Чим більше коефіцієнт спільної|загальної| ліквідності, тим привабливіше підприємство для потенційних кредиторів.

2. Коефіцієнт термінової ліквідності визначається як відношення|ставлення| швидколіквідних| активів (III частка|частина| Активу за мінусом виробничих запасів, молодняка тварин і худоби на відгодівлі) до суми короткострокових|короткотермінових| зобов'язань (III частка|частина| Пасиву балансу):

Кср.ліквід = (Обор.акт. - Проїзв. запаси, молодняк жвавий., відгодівля +

Затр. буд. періодів) / (Поточні обяз. + Доходи майб.періодів)

Оптимальною величиною коефіцієнта є|з'являється| 1, критичною - 0,5. Чим вище цей коефіцієнт, тим нижче фінансовий ризик і більше потенційних можливостей|спроможностей| для залучення додаткових фінансових коштів.

Кср.лікв. = (ОА Зап. + III Активу) / (IV і V Пасиву)

3. Коефіцієнт моментальної ліквідності (абсолютною)

Кабс.ліквідн. = (Грошові кошти і еквіваленти) / (Пот. зобов'язання і Доходи буд. періодів)

Оптимальне значення коефіцієнта - 0,5. Критичне значення коефіцієнта - 0,2.

4. Коефіцієнт ліквідності запасів

Кліквідн. зап. = (100+110+120+130+140) / (620+430+630)

Показує, якою мірою матеріальні цінності покривають поточні зобов'язання.

5. Коефіцієнт ліквідності засобів|коштів| в розрахунках

Кліквідн. ср. расч. = (150+160+170+180+190+200+210+250+270) / (620+430+630)

Показує, якою мірою очікувані|сподівані| надходження|вступи| від дебіторів будуть використані для погашення поточних зобов'язань.

6. Коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості - показує, який розмір кредиторської заборгованості доводиться|припадає| на 1 грн. дебіторській.

Ккред./деб. = (530+540+550+560+570+580+590+600) / (160+170+180+190+200+210)

Показує, якою мірою очікувані|сподівані| надходження|вступи| від дебіторів будуть використані для погашення поточних зобов'язань.

7. Коефіцієнт мобільності активів

Кмоб. акт. = (260+270) / 280

Показує, яку частку|частину| у валюті балансу займають|позичають| оборотні активи.

8. Коефіцієнт співвідношення активів

Котн. акт. = (260+270) / (080+270)

Показує рівень співвідношення між оборотними і необоротними активами.

Оцінка фінансової стійкості підприємства за показниками фінансової стабільності і структури капіталу.

Найважливішою характеристикою фінансового стану|достатку| підприємства є|з'являється| його автономність (інвестиційна незалежність від зовнішніх джерел).

Характеризується фінансова стійкість показниками:

1. Коефіцієнт незалежності (автономії):

показує, скільки одиниць власного капіталу доводиться|припадає| на одиницю авансованого капіталу:

Кавт = (Собств. капітал) / (Аванс. капітал) = (I Пасив) / (Валюта Балансу)

Критичне значення цього показника 0,5. Якщо він менше 0,5, то підприємство схильне до ризику банкротства|банкрутства|.

2. Коефіцієнт заборгованості

Коефіцієнт автономії доповнюється показником коефіцієнт заборгованості:

Кзадолж. = (Позиковий капітал) / (Аванс. капітал) =

(II+III+IV+V Пасив) / (Валюта Балансу)

Коефіцієнт автономії і коефіцієнт заборгованості в сумі дорівнюють 1.

У складі позикового капіталу в розділі II “Забезпечення майбутніх|прийдешніх| витрат|затрат| і платежів” відбиваються засоби|кошти|, призначення для оплати майбутніх відпусків|відпусток|, пенсійного забезпечення, соціального страхування на випадок безробіття.

3. Коефіцієнт фінансового ліверіджа| характеризує величину позикового капіталу, що доводиться|припадає| на одиницю власного капіталу:

Клів. = (Позиковий капітал) / (Власний капітал) =

(II+III+IV+V Пасив) / (I Пасив)

Добре - К< 1; задовільно - К = 1; дуже погано - К > 1.

4. Коефіцієнт маневреності показує здатність|здібність| підприємства своєчасно здійснювати поточні платежі, задовольняти потреби в ресурсах. Маневрувати можна тільки|лише| високоліквідними оборотними коштами, причому власними.

Кманевр = (Тік. активи - Тік. зобов'язання) / (Собств. капітал)

Коефіцієнт маневреності показує, скільки власних поточних активів доводиться|припадає| на одиницю власного капіталу.

5. Коефіцієнт довгострокової фінансової риски

Чим вище цей коефіцієнт, тим нижче привабливість підприємства для інвестора:

Кдолгоср.фін.риз = (Долгоср. заборгованість) / (Собств. капітал) =

(III Пасив) / (I Пасив)

6. Коефіцієнт фінансової стійкості показує, якою мірою підприємство може покрити за рахунок власних засобів|коштів| поточні зобов'язання і доходи майбутніх періодів.

Кфін. стійкості = (Власний. капітал) / (Пот.. зобов'язання + ДБП)

7. Коефіцієнт фінансового ризику

К ризику = (Власний капітал) / (Позиковий капітал)

Показники рентабельності:

1. Рентабельність продажів розраховується діленням|поділкою| операційної прибули на виручку від реалізації продукції виражена|виказувати| у відсотках|процентах|

2. Рентабельність основного капіталу визначається діленням|поділкою| чистого прибутку на основний капітал виражена|виказувати| у відсотках|процентах|.

3. Рентабельність основної діяльності визначається діленням|поділкою| операційної прибули на собівартість реалізованої продукції виражена|виказувати| у відсотках|процентах|.

Таблиця 2.18

Аналіз показників фінансового стану|достатку| підприємства

Показники	Спосіб розрахунку	2007	2008	2009
Показники ліквідності і платоспроможності
1. Коефіцієнт спільної ліквідності (покриття)	(260+270)/(620+630)	0,37	0,35	0,35
2. Коефіцієнт термінової ліквідності	(260-100-110+270)/ (620+630)	0,24	0,18	0,17
3. Коефіцієнт моментальної ліквідності (абсолютною)	(230+240)/(620+630)	0,002	0,01	0,001
4. Коефіцієнт ліквідності запасів	(100+110+120+130+140) / (620+430+630)	0,24	0,22	0,26
5. Коефіцієнт ліквідності засобів в розрахунках	(150+160+170+180+190+200+210+250+270) / (620+430+630)	0,13	0,13	0,09
6. Коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості	(530+540+550+560+570+580+590+600) / (160+170+180+190+200+210)	11,10	12,04	19,37
7. Коефіцієнт мобільності активів	(260+270) / 280	0,15	0,13	0,15
8. Коефіцієнт співвідношення активів	(260+270) / (080+270)	0,17	0,15	0,18
Оцінка фінансової стійкості підприємства
1. Коефіцієнт незалежності (автономії)	380/640	0,60	0,62	0,56
2. Коефіцієнт заборгованості	(430+480+620+630)/640	0,40	0,38	0,44
3. Коефіцієнт фінансового ливериджа	(430+480+620+630)/380	0,67	0,60	0,79
4. Коефіцієнт маневреності	(380-080)/380	-0,42	-0,39	-0,51
5. Коефіцієнт довгострокової фінансової риски	480/380	0,00	0,00	0,00
6. Коефіцієнт фінансової стійкості	380/(620+630)	1,53	1,66	1,28
7. Коефіцієнт фінансового ризику	380/(430+480+620+630)	1,50	1,65	1,27
Показники рентабельності
1.Рентабельність продаж	(Поп/вір)*100	-74,87	-6,14	-17,79
2. Рентабельність основного капіталу	(Пчист/030)*100	-17,19	-1,84	-11,32
3. Рентабельність основної діяльності	(Поп/среал. прод)*100	-68,04	-7,23	-20,28

Аналізуючи таблицю 2.18 видно що у 2009 році коефіцієнт спільної ліквідності дорівнює 0,35, це не є сприятливим для майбутніх потенційних кредиторів; коефіцієнт термінової ліквідності дорівнює 0,17 і цей показник свідчить про достатній ризик при вкладанні грошей в вивчаєме підприємство; коефіцієнт моментальної ліквідності дорівнює 0,001 і менше критичного (0,2); коефіцієнт ліквідності запасів рівний 0,26 показує , що матеріальні цінності не в повній мірі покривають поточні зобов'язання; коефіцієнт ліквідності засобів в розрахунках рівний 0,09 і це є негативним показником; коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості рівний 19,37% очікувані|сподівані| надходження|вступи| від дебіторів будуть в недостатній мірі використані для погашення поточних зобов'язань; коефіцієнт мобільності активів рівний 0,15 і це набагато менше критичного показника (0,5); коефіцієнт співвідношення активів рівний 0,18, і це досить мало. Коефіцієнт незалежності (автономії) рівний 0,56 і досить близько до критичного показника, критичне значення цього показника 0,5, а якщо він менше 0,5, то підприємство схильне до ризику банкротства; коефіцієнт автономії доповнюється показником коефіцієнтом заборгованості який рівний 0,44 і в сумі з коефіцієнтом автономію вони складають 1; коефіцієнт фінансового лівериджу, який характеризує величину позикового капіталу рівний 0,79 < 1, і це є добрим показником; коефіцієнт фінансової стійкості дорівнює 1,28 і це є доброю ознакою; коефіцієнт фінансового ризику рівний 1,27 і це добре. Показники рентабельності є зі знаком «-», і це дуже погано і показує необхідність змін які б сприяли підвищенню рівня рентабельності.

Для оцінки стану|достатку| підприємства з точки зору|з погляду| можливості|спроможності| його банкротства|банкрутства| розраховують індекс Альтмана. Розрахунок даного індексу здійснюється на основі таких п'яти показників, які є|з'являються| індикаторами фінансово-економічного стану|достатку| підприємства: норма прибутку на авансований капітал, віддача авансованого капіталу по товарній продукції, співвідношення власного і позикового капіталу, питома вага власних оборотних коштів в авансованому капіталі, величина реінвестованого прибутку на одиницю вартості авансованого капіталу.

Індекс Альтмана розраховується по формулі:

Z = 3,3К1+1,0К2+0,6К3+1,4К4+1,2К5

Критичне значення індексу Z, розраховане Альтманом складає 2,675. З|із| ним зіставляється|співставляє| його фактичне значення. Якщо Z фактичне < 2,675, то в недалекому майбутньому можливе банкротство|банкрутство| підприємства за умови, що|при умові , що| не будуть прийняті необхідні заходи по зміцнення його фінансово-економічного стану|достатку|. Якщо фактичне значення вище критичного стан|достаток| підприємства задовільний або ж міцний залежно від ступеня|міри| перевищення фактичного значення коефіцієнта Z над його критичним значенням.

Таблиці 2.19

Розрахунок індексу Альтмана

	Показники	Величина показників	Питома вага окремих коефіцієнтів
1	Авансований капітал, тис. грн.	9828,4	Х
2	Прибуток до оподаткування, тис. грн.	-861,2	Х
3	Вартість товарної продукції, тис. грн.	3930	Х
4	Позиковий капітал, тис. грн.	4329,4	Х
5	Власний капітал, тис. грн.	5499	Х
6	Вартість власних оборотних коштів, тис. грн.	-2968,3	Х
7	Реінвестований капітал, тис. грн.	-7142	Х
8	К1 = 2/1*3,3	-0,29	57,04
9	К2 = 3/1*1	0,40	27,58
10	К3 = 5/4*0,6	0,76	52,56
11	К4 = 7/1*1,4	-1,02	-70,16
12	К5 = 6/1*1,2	-0,36	-24,99
13	Індекс Альтмана (8+9+10+11+12)	-0,51	100%
14	Критичний рівень індексу Альтмана	2,68	Х
15	Співвідношення фактичного рівня індексу з критичним рівнем індексу Альтмана (13/14)	-0,19	Х

Дивлячись на таблицю 2.19 видно індекс Альтамана в ВАТ «Племзавод імені Літвінова» дорівнює -0,51, це набагато нижче критичного значення 2,68. Це свідчить про те, що в недалекому майбутньому можливе банкротство|банкрутство| підприємства за умови, що|при умові , що| не будуть прийняті необхідні заходи по зміцнення його фінансово-економічного стану|достатку|.

Щоб підприємство не збанкрутіло можливо якщо не допускати таких симптомів, як: зменшення об'ємів реалізованої продукції; спад попиту на продукцію; зниження прибутковості підприємства; втрата клієнтів та покупців; збільшення об'ємів неліквідних оборотних засобів; неритмічність підприємстващизький рівень використання виробничого потенціалу; збільшення затрат на виробництво та реалізацію продукції; зниження рівня продуктивності праці; зменшення кількості робочих місць.

Важливо знати ефективність використання авансованого використання, тому розрахуємо її в таблиці 2.20.

Дивлячись на таблицю 2.20 видно, що на 100 га сільгоспугідь виробництво валової продукції збільшилось майже в 3,5 рази, товарної продукції збільшилось в 5 разів, але чистий прибуток зменшився на 9%, це говорить про велику собівартість продукції. У 2009 році по зрівнянню з 2008 збільшилися коефіцієнти фондовіддачі основного капіталу, оборотного капіталу, річна продуктивність праці, землеввідача збільшилась у 3,5 рази. Також не на багато збільшились зарплатоввідача, амортовіддача та матеріаловіддача. А ось узагальнюючі показники ефективності використання авансованого капіталу майже усі зі знаком «-», крім ефективності використання авансованого капіталу на стадії виробництва, яка у 2009 році зросла на 23% порівняно за 2008. Показники рентабельності та норми прибутку зі знаком «-» говорять нам про негативні тенденції в діяльності підприємства, і про необхідність негайних змін.

Таблиця 2.20

Ефективність використання авансового капіталу в ВАТ «Племзавод імені Літвінова»

№ п/п	Показники	2008	2009
I. Показники абсолютної ефективності виробництва
1.	Отримано на 100 га сільгоспугідь, тис. грн.: - Валової продукції	225,45	791,51
2.	- Чистої продукції	-0,16	-0,89
3.	- Товарної продукції	1,82	9,34
4.	- Прибутку (чистого)	-0,13	-1,19
II. Відносні показники ефективності використання вживаних результатів
5.	Фондовіддача, грн.: - Основного капіталу, грн.	0,26	0,33
6.	- Оборотного капіталу, грн.	1,82	1,88
7.	Річна продуктивність праці, тис. грн./грн.	14,14	17,36
8.	Землеотдача, тис. грн./грн.	2,88	10,15
III. Показники ефективності використання спожитих виробничих ресурсів
9.	Зарплатоотдача, грн./грн.	1,76	1,32
10.	Амортотдача, грн./грн.	4,96	5,61
11.	Матеріалоотдача, грн./грн.	1,11	1,64
ІV.Обобщающие показники ефективності використання авансованого капіталу
12.	Норма прибули на авансований капітал %	-0,07	-0,02
13.	Норма прибули на власний капітал %	-15,17	-19,62
14.	Рентабельність основного капіталу %	-1,84	-11,32
15.	Рентабельність оборотного капіталу %	-83,57	-488,76
16.	Ефективність використання авансованого капіталу на стадії виробництва, грн./грн.	0,21	0,26

3. АНАЛІЗ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

3.1 Мікросередовище функціонування аграрних підприємств

Кожне аграрне підприємство здійснює свою діяльність не ізольовано, а в певному контакті із зовнішнім середовищем, яке представлене відомими силами, що діють за його межами. Ці сили з різним ступенем активності, безпосередньо або опосередковано, швидко чи повільно, передбачувано або не передбачувано впливають на життя підприємства, зачіпають його інтереси. На одні сили підприємство може до певного ступеня впливати, намагаючись скорегувати їх дію в своїх інтересах, проте інші є повністю неконтрольованими. Незважаючи на неоднаковий характер дії зовнішніх сил, підприємство не може не рахуватися з ними в процесі своєї діяльності, бо інше призводитиме до негативних наслідків.

Складність зовнішнього середовища визначається такими факторами:

v кількістю зовнішніх сил, що впливають на підприємство і на які воно повинне реагувати;

v ступенем впливу відповідних зовнішніх сил на діяльність підприємства та їх взаємозв'язком: посилюючим, коли зміна ступеня впливу однієї з ланок (сил) зовнішнього середовища посилює вплив іншої (інших) ланки; нейтральний; послаблюючий, за якого посилення (послаблення) впливу однієї ланки зменшує вплив іншої (інших) ланки зовнішнього середовища;

v варіативністю зовнішніх сил та швидкістю, з якою можуть проходити зміни в ступені їх впливу на діяльність підприємства;

v ступенем невизначеності зовнішнього середовища для підприємства. Вона зменшується із збільшенням кількості достовірної інформації, якою володіє підприємство, і навпаки. Велику роль тут відіграє і кваліфікація персоналу підприємства, який аналізує й оцінює дану інформацію. Для прийняття обґрунтованих рішень важливо здійснювати прогнозування зовнішнього середовища, тобто передбачувати можливі зміни його і виникнення вірогідних подій під впливом такої зміни.

Рельєфно виражена неоднорідність зовнішнього середовища, що оточує аграрні підприємства, дає змогу визначити дві його складові: мікросередовище і макросередовище.

Мікросередовище являє собою сукупність зовнішніх щодо підприємства суб'єктів і сил, які безпосередньо впливають на його діяльність і які, в свою чергу, перебувають під впливом цієї діяльності. Іншими словами, мікросередовище - це партнерське середовище, суб'єктами якого є підприємства, організації й установи, що мають безпосереднє відношення до підприємства і з якими воно вступає в певні виробничі, економічні, фінансові та організаційно-господарські стосунки. Ці стосунки оформляються через відповідні ділові угоди, які не обов'язково повинні бути юридично оформлені. В умовах розвинутого ринку, де партнерство будується на довірі, ділові угоди часом укладаються усно і виконуються партнерами не менш ретельно, ніж угоди письмові.

Зміни, що відбуваються в мікросередовищі, безпосередньо зачіпають економічні інтереси аграрних підприємств, оскільки саме завдяки партнерським зв'язкам вони отримують прибуток. Більше того, без таких зв'язків не змогли б одержати прибутку і партнери підприємства. Ця взаємозалежність партнерів в умовах розвинутих ринкових відносин призводить до того, що відбувається конкуренція не просто між окремими однопрофільними підприємствами, а між комплексами підприємств, які поєднані між собою партнерськими зв'язками. В кожному з таких комплексів будь-яке підприємство заінтересоване в тому, щоб його партнери працювали ефективно. Тому, наприклад, аграрному підприємству невигідно, щоб збанкрутувала страхова компанія, яка його обслуговує, так само як і останній невигідно, щоб збанкрутувало підприємство, оскільки завжди постраждають обидва партнери.

Відносини між партнерами повинні бути чесними і відвертими, оскільки порушення договорів без поважних на те причин, інтриги, намагання обдурити партнерів призведуть до того, що в майбутньому ніхто з таким підприємством не укладатиме ділові угоди, а в умовах ринку це означатиме його повний крах як юридичної особи, суб'єкта господарської діяльності.

Складовими мікросередовища, в якому функціонують аграрні підприємства, є:

- споживачі сільськогосподарської продукції;

- посередники;

- постачальники необхідних аграрним підприємствам ресурсів;

- агросервісні підприємства й організації, що надають певні виробничі послуги аграрним підприємствам;

- фінансово-кредитні установи;

- юридичні контори;

- найближчі конкуренти.

Споживачі сільськогосподарської продукції (клієнтура) - ті суб'єкти ринку, які придбають у аграрних підприємств сільськогосподарську продукцію для подальшого виробничого чи особистого споживання чи для наступного перепродажу іншим споживачам з одночасним одержанням для себе прибутку. В Україні тепер головними споживачами сільськогосподарської продукції є переробні підприємства - цукрозаводи, льонозаводи, підприємства елеваторної і борошно-круп'яної промисловості, комбікормові заводи, масло- і молокозаводи, м'ясокомбінати, спиртові заводи тощо. Аграрні підприємства укладають з названими партнерами договори (контракти), в яких передбачають умови продажу і відповідальність сторін за невиконання договірних зобов'язань.

Аграрні підприємства частину своєї продукції реалізують населенню на сільськогосподарських ринках або прямо на місці (працівникам господарства, соціальної сфери села, іншим громадянам - для особистого споживання). Цим каналом реалізують переважно овочі, баштанні, фрукти, молодняк тварин. Через відсутність у більшості аграрних підприємств власної торговельної мережі, переробних виробництв (консервних, ковбасних цехів, пунктів первинної переробки молока й т. ін.) частка продукції, яка реалізується ними для особистого споживання населенню, в загальному обсязі продажу поки що невелика. Проте вже зараз є підстави для висновку, що сільськогосподарські товаровиробники збільшуватимуть обсяг реалізації продукції населенню для особистого споживання. В цьому переконують практичні кроки низки аграрних підприємств, що спрямовані на розвиток у себе агропромислового виробництва з повним циклом: виробництво сільськогосподарської продукції - переробка - реалізація кінцевого продукту споживачам.

Племінний завод - вища категорія племінного господарства, ведучого поглиблену племінну роботу з породою. У племзаводе зосереджена краща частка породи - чистопорідні і висококровні тварини класу еліта, що значно перевершують по продуктивності і племінній цінності середній рівень але породі. Вирощуваний в племзаводе молодняка призначається для поповнення племінних стад інших племінних господарств (напр. племінних репродуторов) і ремонту власного стада, а самці, крім того, - для вкомплектовування виробниками підприємств по племінній роботі і штучному заплідненню. Тому ВАТ «Племзавод імені Літвінова» є постачальником різних пород свиней для багатьох сільхоз підприємств України, наприклад таких як ТОВ «Полісся-агро», ВАТ «Полтавське», ЗАТ «Придонецьке», ООО «Прогрес» та інші. Також підпрриємтсво реалізує свою продукцію на м'ясокомбінати: ТМ "Луганські ?делікатеси", Лісічанський м'ясокомбінат, Стахановський м'ясокомбінат, Перевальський м'ясокомбінат. Також продукція, через посередників, реалізується в магазини області і на ринках області.

Споживачами сільськогосподарської продукції можуть бути і закордонні покупці, які придбають її для виробничого й особистого споживання або ж для перепродажу.

Посередники - це такі підприємства чи організації, які за дорученням аграрних підприємств продають їх продукцію або знаходять клієнтів для такого продажу. В умовах ринкової економіки важливими посередниками є товарні біржі, головне завдання яких - сприяння торгівлі великими партіями окремих товарів шляхом надання посередницьких послуг в укладанні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозиції, вивчення, впорядкування і здешевлення пов'язаних з цим торговельних операцій. На Заході товарні біржі обслуговують 25 % валового національного продукту. Для реалізації сільськогосподарських товарів (у вигляді великих партій однакових за величиною та якістю) тут створені спеціалізовані товарні біржі. Наприклад, у Чикаго (США) одна з товарних бірж спеціалізується на продажу окремих видів продукції рослинництва, інша - на продукції тваринництва.

В Україні біржова діяльність для обслуговування аграрного сектора була започаткована у 1992 р. завдяки створенню першої товарної біржі для реалізації сільськогосподарських товарів.

На початку функціонування бірж більшість операцій в них здійснювалася у вигляді спотових угод з реальним товаром у короткий термін (до 15 днів), що свідчило про низький рівень організації їх діяльності. В даний час істотно збільшується частка форвардних угод з терміном поставки від трьох до 12 місяців. На товарних сільськогосподарських біржах у країнах з розвинутою економікою переважають форвардні й особливо ф'ючерсні угоди, а частка спотових операцій тут невелика.

Діяльність аграрних бірж істотно активізувалася після виходу в світ Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» і здійснення реструктуризації КСП у приватні агроформування. Біржі як основний суб'єкт інфраструктури організованого аграрного ринку забезпечують прозорість операцій купівлі-продажу, створюють умови для продажу продукції за реальними цінами , дають змогу аграрним підприємствам відмовитися від бартерних операцій, які перважно є економічно невигідними для них. Така діяльність бірж позитивно впливає на подолання диспаритету цін.

До посередників-суб'єктів інфраструктури організованого аграрного ринку відносяться, крім бірж, і агроторгові дома Ці ринкові структури формують великі партії товарів (лоти) для подальшого продажу на біржах, по інших каналах, здійснюють посередницькі послуги щодо укладання спотових і форвардних контрактів, через них здійснюється продаж ресурсів тощо. Подальше збільшення кількості агроторгових домів очікується і в майбутньому.

Для поліпшення діяльності посередників-суб'єктів інфраструктури аграрного ринку, особливо на районному та обласному рівнях, важливо забезпечити функціонування дієвої системи цінового моніторингу, завдяки якій аграрні підприємства матимуть змогу своєчасно одержувати й аналізувати інформацію про рівень цін на сільськогосподарську продукцію, попит і пропозицію на неї тощо.

Характерною особливістю мікросередовища 90-х років і сучасного періоду є те, що виникло багато суто посередницьких структур, яких партнерами можна назвати умовно. Вони закуповують в аграрних підприємствах сільськогосподарську продукцію, яку потім від свого імені і на своїх умовах продають іншим споживачам, нерідко закордонним, маючи на цій посередницькій операції значний зиск. Аграрні підприємства при цьому втрачають значну частину свого прибутку, тому їх зусилля мають бути спрямовані на встановлення ділових стосунків із посередниками як суб'єктами інфраструктури організованого аграрного ринку та покупцями, які були б кінцевими споживачами їх продукції.

До посередників відносять також підприємства, що спеціалізуються на переміщенні (перевезенні) товарів з одного місця в інше, де є можливість реалізувати сільськогосподарські товари з більшим економічним зиском.

Постачальники - це підприємства, окремі ділові особи, що забезпечують усі організаційні форми господарювання на селі необхідними для них матеріальними ресурсами - паливом, мінеральними добривами, отрутохімікатами, технікою, запасними частинами тощо.

З розвитком ринкових відносин у нашій державі динамічно стали розвиватися оптова торгівля цими ресурсами, які здійснюють багато підприємницьких структур. Це посилює конкуренцію між ними і водночас розширює можливості вибору аграрними підприємствами саме тих партнерів, які пропонують більш прийнятні умови ділового співробітництва. Серед постачальників в АПК виникли досить потужні приватні структури, які постачають селу необхідні ресурси.

Основними постачальниками техніки є такі державні відкриті акціонерні товариства, як «Украгротех» (Українське державне підприємство по матеріально-технічному забезпеченню), «Украгротехсервіс» (Український державний концерн по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню АПК), «Украгротранс» (Український державний конструкторський технологічний інститут транспорту).

Слід зазначити, що постачальники - це переважно посередницькі структури між промисловими підприємствами, що виробляють необхідні для села ресурси, і сільськогосподарськими товаровиробниками, які купують ці ресурси. На операції Г - Т - Г1 завдяки нерідко істотному підвищенню ціни на ресурси ці структури одержують значні прибутки, а аграрні підприємства несуть невиправдано великі витрати. В цих умовах окремі такі підприємства намагаються самостійно вирішувати питання забезпечення своїх потреб матеріальними ресурсами через укладання прямих договорів з промисловими підприємствами.

Аграрні підприємства повинні постійно стежити за динамікою цін на матеріальні ресурси, оцінювати можливості й обсяги їх придбання. Це необхідно у зв'язку з тим, що будь-які зміни в середовищі постачальників (зростання або зниження цін, нестача відповідних матеріалів) безпосередньо позначаються на масштабах і собівартості виробництва сільськогосподарської продукції, а через них - і на прибутковості господарства в цілому.

Агросервісні підприємства та організації надають аграрним підприємствам необхідні виробничі послуги і завдяки цьому створюють нормальні умови для функціонування сільськогосподарського виробництва.

За роки економічної кризи через брак коштів в аграрних підприємствах для оплати виробничих послуг їх сервісне обслуговування значно скоротилося. Відбулися в зв'язку з цим істотні організаційні зміни в даній ланці мікросередовища. Так, перестала існувати колись потужна структура «Укрсільгосптехніка», яка надавала, крім інших, і ремонтні послуги. Необхідність у наданні новоствореним підприємствам таких послуг, зважаючи на вкрай зношений їх основний капітал, є більш ніж очевидною. Тому важливо, що у 2001 р. була створена Українська корпорація з ремонтного, сервісного і матеріально-технічного забезпечення АПК «Украгроремтехзабезпечення». Крім ремонтних, ця структура надаватиме і такі послуги, як прокат техніки, виконання механізованих робіт, технічне обслуговування, механізація та електрифікація трудомістких процесів.

Зважаючи на звужені можливості сільськогосподарських товаровиробників щодо придбання техніки, проблема механізації виробництва сільськогосподарської продукції в них стала вирішуватися і шляхом використання послуг створених регіональних приватних та державних машинно-технологічних станцій (МТС). Вони здійснюють на договірних засадах агротехсервісне обслуговування аграрних підприємств шляхом надання їм допомоги у виконанні найбільш трудомістких і складних робіт (оранки, збирання зернових і коренеплодів, внесення добрив, боротьби з шкідниками і хворобами тощо). Крім того, МТС надають техніку напрокат і в оренду, проводять ремонти, здійснюють інші види технічного обслуговування.

Особливо важливо розвивати на сучасному етапі державні МТС, сто відсотків акцій яких передано до статутного фонду національної акціонерної компанії «Украгролізинг». У кожному адміністративному районі бажано мати хоча б одну таку МТС. Ці підприємства стали реально впливати на зниження цін на механізовані сільськогосподарські роботи, беручи плату за їх виконання нерідко майже вдвічі меншу порівняно з аналогічними комерційними структурами. Зрозуміло, що в таких умовах ефективність діяльності державних МТС значно нижча за приватні. Але це не повинно бути причиною згортання їх діяльності, оскільки така дія істотно послабить конкурентне середовище на ринку агросервісних послуг, призведе до його монополізації приватними МТС, а отже, і до збільшення витрат аграрних підприємств.