з бюджетом

13

16

2

-14

зі страхування

39

38

9

-29

з оплати праці

79

77

42

-35

з учасниками

-

-

-

-

за одержаними авансами

64

83

79

15

Інші поточні зобов'язання

161

173

171

10

Разом платіжних зобов'язань

2160

2161

2074

-86

3.

Перевищення:

платіжних засобів

3873

4234

3153

-720

платіжних зобов'язань

-

-

-

4.

Коефіцієнт платоспроможності

2,79

2,96

2,52

-0,27

завжди перевищують платіжні зобов'язання. У 2014 році коефіцієнт платоспроможності у порівнянні з 2012 та 2013 роком зменшився на 0,48 та 0,8 відповідно. Це відбулося за рахунок зменшення у звітному році платіжних засобів, а саме вартості готової продукції на 1057 тис. грн. Серед платіжних зобов'язань зменшилась кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на 3 тис. грн., зменшились поточні зобов'язання з бюджетом на 14 тис. грн., зі страхування та оплати праці на 29 тис.грн., з оплати праці на 35 тис. грн..

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу зі статтями пасиву. У бухгалтерському балансі в активі засоби підприємства групуються за ступенем зростання їх ліквідності, в пасиві зобов'язання розміщені по мірі скорочення термінів (посилення, підвищення строковості) їх погашення. Якщо при такому порівнянні активів вистачає, то баланс - ліквідний і підприємство платоспроможне і навпаки.

Таблиця 2.5

Показники ліквідності балансу ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ» за 2012-2014 рр.

Показники	2012 р.	2013 р.	2014 р.	Відхилення (+, -) 2014 р. від 2012 р.
Ліквідні активи
1.1 Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції	9	-	5	5
1.2 Дебіторська заборгованість	232	124	119	-5
1.3 Запаси	6956	7574	8044	529
Всього ліквідних засобів	7197	7698	8168	529
Короткострокові зобов'язання	2160	2161	2074	-87
Коефіцієнт ліквідності балансу
абсолютний (1.1/2)	0,004	-	0,002	0,002
проміжний ((1.1+1.2)/2)	0,11	0,06	0,06	-
загального покриття ((1.1+1.2+1.3)/2)	3,33	3,56	3,94	0,27

Коефіцієнт абсолютної ліквідності є найбільш жорстким критерієм платоспроможності та ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокової заборгованості воно може погасити в поточний момент або найближчим часом. Теоретично достатнім вважається, якщо він не нижче 0,2. Аналіз таблиці 2.5 показав, що коефіцієнт абсолютної ліквідності ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ» дуже низький і не відповідає нормі: в 2012 році він склав 0,004, в 2014 році - 0,002, а в 2013 році він взагалі дорівнює нулю. Це означає, що підприємство не може в поточний момент погасити всі свої короткострокові борги і платоспроможність вважається ненормальною.

Коефіцієнт швидкої ліквідності допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов'язань у випадку його критичного стану. Оптимальне значення цього показника лежить в діапазоні 0,7 - 0,8. Коефіцієнт швидкої ліквідності ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ» також значно менший за нормативне значення і за таблицею простежується тенденція до його зменшення: в 2012 році він склав 0,11, в 2013 та 2014 - 0,06.

Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт загального покриття. Він вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Теоретичне значення цього показника 1,5 - 2,5. Аналізуючи дані таблиці 2.5 з повною впевненістю мажна сказати, що на Дослідному підприємстві «ДГ «ЕЛІТНЕ» не повною мірою поточні зобов'язання забезпечуються поточними активами, це видно з значень показника загального покриття який в двічі а то й в тричі менший за норму: в 2012 році він склав 0,56, в 2013 - 0,43, в 2014 - 0,7.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства - акціонерів, банків, податкових адміністрацій - свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Таблиця 2.6

Показники фінансового стану ДП «Дг «ЕЛІТНЕ» за 2012-2014 рр.

Показники	Порядок розрахунку	Фактичне значення	Теоретичне значення
		2012 р.	2013 р.	2014 р.
Коефіцієнт загальної ліквідності	Ф.1 р.260 / Ф.1 р.620	3,35	3,61	3,99	1
Коефіцієнт зносу основних засобів	Ф.1 р.032 / Ф.1 р.031	0,53	0,56	0,60	< 0,25
Чистий обіговий капітал, тис. грн	Ф.1 р.260 - Ф.1 р.620	5067	5637	6191	Позит.
Робочий капітал, тис. грн	Ф.1 р.380 + р.430 + р.630 - р.080	5058	5637	6191	Позит.
Коефіцієнт автономії	Ф.1 (р.380 + р.430) / р.640	0,89	0,89	0,90	0,6
Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними коштами	Ф.1 (р.380 + р.430 - р.080) / р.260	0,70	0,72	0,75	0,5
Рентабельність власного капіталу, %	Ф.2 р.220 (225) / Ф.1 р.380 Ч 100	0,18	0,53	0,21	Позит.
Рентабельність усієї діяльності, %	Ф.2 р.220 (225) / Ф.2 р.040 Ч 100	0,55	1,44	0,57	Позит.



Аналізуючи дані таблиці 2.6, ми бачимо що на ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ» всі показники фінансового стану перебувають в нормі та мають тенденцію до збільшення, тобто покращення.

Коефіцієн загальної ліквідності в 2014 році склав 3,99 (норма 1). Чистий обіговий капітал у 2014 році склав 6191 тис. грн та збільшився в порівнянні з 2012 та 2013 роками на 1124 тис. грн. та 554 тис. грн відповідно. Робочий капітал у 2014 році збільшився на 1133 тис. грн та 554 тис. грн. відповідно до 2012 2013 років. Коефіцієнт автономії у звітному році склав 0,90 (норма 0,6). Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними коштами склав 0,75 (норма 0,5). Рентабельність власного капіталу склала 0,21 %, що є на 0,03 % менше ніж у 2012 році та на 0,32 % ніж у 2013 році. Рентабельність усієї діяльності в 2014 році у порівнянні 2012 роком збільшилась на 0,02 % та в порівнянні з 2013 роком зменшилась на 0,87 % і склала 0,57 %.



3. Облік зносу (амортизації) основних засобів

3.1 Економічний зміст амортизації (зносу) основних засобів

Амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом терміну їх корисного використання (експлуатації).

Вартість, яка амортизується, - це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість - це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням втрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Відповідно до принципів бухгалтерського обліку вартість необоротних активів має розподілятися протягом усього терміну їх експлуатації шляхом списання на звітні періоди, протягом яких ці активи матимуть виробничу користь. Завдання амортизації - розподілити вартість необоротних активів тривалого використання на витрати протягом очікуваного терміну експлуатації на основі застосування систематичних і раціональних записів, тобто це процес розподілу, а не оцінки. В цьому визначенні є декілька суттєвих моментів [51].

По-перше, всі матеріальні активи тривалого користування, крім землі, мають обмежений термін користування. Через обмежений термін служби вартість необоротних активів повинна розподілятися на витрати виробництва та обігу протягом усіх років їх експлуатації. Основними причинами, що обмежують термін їх служби, є фізичний і моральний знос. Фізичний знос матеріальних необоротних активів є реальним їх використанням - експлуатація, а також вплив природних факторів (вітер, сонце, морози, вологість і т. ін.). Періодичний ремонт і ретельний догляд можуть зберегти будинки, споруди, машини та обладнання в гарному стані і значно продовжити термін їх служби, але, в кінцевому підсумку, і кожний будинок, і машина повинні стати непридатними. Необхідність амортизації не може бути замінена регулярним ремонтом [51].

Моральний знос - це процес, у результаті якого необоротні активи не відповідають сучасним вимогам у результаті прогресу в розвитку техніки або через інші причини. Навіть будинки та споруди часто стають морально застарілими, не встигнувши зноситися фізично.

По-друге, термін амортизації, що використовується в обліку, розуміється не як фізичний знос або зниження ринкової вартості об'єкта протягом цього часу, а як списання вартості необоротних активів протягом часу їх корисного функціонування.

По-третє, амортизація не є процесом оцінки вартості. Бухгалтерські записи ведуть у відповідності з принципами визначення собівартості і, таким чином, вони не можуть служити індикатором зміни рівня цін. Навіть якщо в результаті вигідної кон'юнктури ринкова ціна активу може вирости, амортизація і в цьому випадку повинна нараховуватися і обліковуватися тому, що є наслідком розподілу раніше понесених витрат, а не оцінки.

Основними факторами, що впливають на величину амортизації, є: первинна вартість необоротних активів; їх ліквідаційна вартість; вартість, яка амортизується; очікуваний термін корисного використання.

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації [51].

При визначенні терміну корисного використання (експлуатації) враховується:

- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням Його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

- правові або подібні обмеження щодо термінів використання об'єкта та інші фактори.

Термін корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається у разі очікуваних економічних вигід його використання. При визначенні терміну корисного використання об'єкта підприємства керуються технічними паспортами на машини і обладнання, які надаються продавцями, технічними паспортами на експлуатацію будинків та споруд, які видаються будівельниками, експертними висновками компетентних комісій та іншими технічними і правовими документами [51].

3.2 Склад і класифікація основних засобів

Основою правильної організації бухгалтерського обліку основних засобів є дотримання принципу їх класифікації.

Основні засоби доцільно групувати за їх функціональним призначенням, галузями, речовим, натуральним характером і видами, за використанням і належністю.

За функціональним призначенням розрізняють виробничі основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини і обладнання, робочі машини тощо, що діють у сфері матеріального виробництва) і невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва і призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб робітників (будови, споруди, обладнання побутових потреб робітників, що використовуються у невиробничій сфері).

За використанням основні засоби поділяють на діючі (всі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємства або окремих цехів) і запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються) [51].

Істотне значення в обліку основних засобів має їх розподіл за ознакою належності на власні та орендовані.

Орендовані основні засоби - це засоби взяті у тимчасове користування у фізичних чи юридичних осіб за відповідну орендну плату. Орендовані основні засоби показують у балансі орендодавця, тим самим виключається можливість подвійного обліку тих самих засобів.

Діючий План рахунків і прийняте до застосування Положення (стандарт) бухгалтерського обліку передбачають, що однакові за технічними характеристиками, призначенням та способом використання об'єкти основних засобів об'єднуються в такі групи:

1) інвестиційна нерухомість;

2) земельні ділянки;

3) капітальні витрати на поліпшення земель;

4) будинки та споруди;

5) машини та обладнання;

6) транспортні засоби;

7) інструменти, прилади та інвентар;

8) тварини;

9) багаторічні насадження;

інші основні засоби [51].

При класифікації основних засобів необхідно керуватися тим, що об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції.

Об'єкт основних засобів визнається як актив тоді, коли існує ймовірність того, що підприємство отримуватиме в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цього об'єкта, та його вартість може бути достовірно визначена.

Наявність достатньої впевненості у тому, що основні засоби втілюють у собі майбутні економічні вигоди для підприємства, потребує підтвердження того, що підприємство отримає винагороду у зв'язку з їх використанням та погоджується на пов'язаний з цим ризик.

Об'єкти основних засобів можуть бути придбані з метою безпеки або для охорони навколишнього середовища. В таких випадках вони, хоча безпосередньо і не втілюють у собі майбутніх економічних вигод, але є необхідними при використанні і отриманні економічної вигоди від інших активів.

Об'єкт основних засобів визнається як актив, якщо він перебуває в оперативному чи довірчому управлінні [52].

Із введенням в дію Податкового кодексу з 1 квітня 2011 року передбачено пооб'єктний облік основних засобів у межах 16 груп та визначено мінімально припустимі терміни корисного використання основних засобів від 2 до 20 років в залежності від групи, до якої належить відповідний об'єкт основних засобів.

Так, виділено наступні групи основних засобів:

група 1 - земельні ділянки (не підлягає амортизації);

група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом (15 років);

група 3 - будівлі (20 років), споруди (15 років), передавальні пристрої (10 років);

група 4 - машини та обладнання (5 років), з них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень (2 роки);

група 5 - транспортні засоби (5 років);

група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі) (4 роки);

група 7 - тварини (6 років);

група 8 - багаторічні насадження (10 років);

група 9 - інші основні засоби (12 років);

група 10 - бібліотечні фонди (не встановлено); -

група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи (не встановлено);

група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди (5 років);

група 13 - природні ресурси (не підлягає амортизації);

група 14 - інвентарна тара (6 років);

група 15 - предмети прокату (5 років);

група 16 - довгострокові біологічні активи (7 років) [52].

Тобто, земельні ділянки та природні ресурси не підлягають амортизації.

П(С)БО 7 «Основні засоби» (п.5) встановлено, що для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за групами (виділено 9 груп основних засобів):

1) Земельні ділянки;

2) Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом;

3) Будівлі, споруди та передавальні пристрої;

4) Машини та обладнання;

5) Транспортні засоби;

6) Інструменти, прилади, інвентар (меблі);

7) Тварини;

8) Багаторічні насадження;

9) Інші основні засоби.

І 7 груп інших необоротних матеріальних активів:

1) Бібліотечні фонди;

2) Малоцінні необоротні матеріальні активи;

3) Тимчасові (нетитульні) споруди;

4) Природні ресурси;

5) Інвентарна тара;

6) Предмети прокату;

7) Інші необоротні матеріальні активи.

Амортизація основних засобів у бухгалтерському та податковому обліку нараховується із застосуванням одних і тих же методів, що визначено П(С)БО 7 «Основні засоби» та Податковим Кодексом [52].

3.3 Методика розрахунку амортизації основних засобів

3.3.1 Медоди нарахування амортизації в бухгалтерському обліку

Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу використання активу та фіксується в Положенні про облікову політику. Відповідно до П(С)БО 7, амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

· прямолінійного,

· зменшення залишкової вартості,

· прискореного зменшення залишкової вартості,

· кумулятивного,

· виробничого,

Будь-які з перелічених вище методів для різних об'єктів основних засобів підприємство обирає самостійно. Ліквідаційну вартість і строк їх корисного використання встановлює спеціальна комісія, яку призначає керівник підприємства.

Нарахування амортизації основних засобів відповідно до П(С)БО 7 :

- починається з місяця наступного за місяцем, в якому обєкт основних засобів став придатним для корисного використання;

- припиняється з місяця, наступного за місяцем вибуття обєкта основних засобів: на період переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, до-обладнання, консервацію [51].

Метод прямолінійного списання вартості

При використанні прямолінійного метода вартість об'єкта основних засобів, що амортизується, списується однаковими частинами впродовж всього періоду його використання (експлуатації) [51].

Річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний термін використання об'єкта основних засобів:

Місячна сума амортизації визначається діленням річної суми амортизації на 12 місяців.

Приведемо приклад. ДП ДГ «Елітне» придбало трактор Бєлорус-892 вартістю 101 250 грн. Очікуваний строк служби 10 років. Ліквідаційну вартість підприємство не створює. Звідси, річна сума амортизації дорівнює:

Місячна сума амортизації дорівнює: =843,75 грн.

Річна норма амортизації визначається: 10 125/101 250Ч100=10 %



Таблиця 3.1

Нарахування амортизації трактора Бєлорус-892 за прямолінійним методом

Роки	Первісна вартість,грн	Річна сума амортизації,грн	накопичений знос, грн	Залишкова вартість,грн
1	101250	10125	10125	91125
2	101250	10125	20250	81000
3	101250	10125	30375	70875
4	101250	10125	40500	60750
5	101250	10125	50625	50625
6	101250	10125	60750	40500
7	101250	10125	70875	30375
8	101250	10125	81000	20250
9	101250	10125	91125	10125
10	101250	10125	101250	0

Метод прямолінійного списання, як правило, використовується відносно об'єктів основних засобів, стан яких "залежить" виключно від терміну корисного використання. До таких основних засобів, зокрема, відносяться будівлі і споруди, меблі і т. ін.

Характеризуючи метод прямолінійного списання, не можна не відзначити його переваги в простоті і точності розрахунку і рівномірності розподілу сум амортизації між звітними періодами. Ного використання особливо доцільне, коли ступінь експлуатації об'єкта основних засобів в кожному звітному періоді залишається незмінною. Він передбачає практично рівномірний спад економічної корисності об'єкта з року в рік.

Проте недоліком такого метода є те, що при його використанні не враховується моральний знос, а крім того, він не дає реальної оцінки виробничих потужностей основних засобів в різні роки експлуатації.

Практика показує, що знос машин збільшується в перші роки їх експлуатації, потім величина зносу стабілізується, а останніми роками експлуатації він знов зростає. Що стосується морального зносу машин, то він також нерівномірний [52].

Метод зменшення залишкової вартості

Суть даного методу полягає у визначенні річної суми амортизації об'єкта основних засобів виходячи із залишкової вартості такого об'єкта на початок звітного року. Річна сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об'єкта основних засобів на початок звітного року або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації на норму річної амортизації[51].

Ступінь кореня n кількість років корисного використання обєкта.

Місячна сума амортизації визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12 місяців.

Використання метода зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації припускає наявність ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів, що амортизується. Інакше об'єкт основних засобів буде повністю ""амортизовано" протягом одного року.

Відзначимо, що відповідно до П(С)БО 7 базою для нарахування амортизації при використанні даного метода є залишкова вартість на початок звітного року або первинна вартість на дату початку нарахування амортизації.

З цього виходить, що починаючи з дати введення в експлуатацію об'єкта основних засобів до кінця звітного року, в якому був введений такий об'єкт, базою для нарахування амортизації буде первинна вартість такого об'єкта. Іншими словами, якщо об'єкт основних засобів був введений в експлуатацію в липні, то з серпня по грудень (включно) річна сума амортизаційних відрахувань визначатиметься шляхом множення первинної вартості об'єкта на норму амортизації. З січня наступного року річна сума амортизації такого об'єкта основних засобів визначатиметься шляхом множення залишкової вартості такого об'єкта на норму амортизації [52].

Даний метод нарахування амортизації заснований на припущенні, що амортизація починає нараховуватися з початку звітного року, хоча практично це буває далеко не завжди. Тому у всіх випадках, коли амортизація нараховується не з початку звітного року, залишкова вартість в кінці запланованого терміну експлуатації не досягає ліквідаційної вартості. У зв'язку з цим підприємство може ухвалити рішення про зміну терміну амортизації і доамортизувати частину вартості, що залишилася, або ж вважати залишкову вартість об'єкта ліквідаційною вартістю [51].

Наведемо приклад. Виходячи з даних минулого прикладу, ми бачимо що за відсутності ліквідаційної вартості, цим методом ми скористуватися не можемо. Тому для розрахунку нехай ліквідаційна вартість умовно дорівнює 2000 грн. Звітси річна норма амортизації дорівнює:

Таблиця 3.2

Нарахування амортизації трактора Бєлорус-892 за метод зменшення залишкової вартості

Рік	Розрахунок	Амортизаційні відрахування	Нагромаджена амортизація	Залишкова вартість
				101250
1	101250Ч32,46%	32865,75	32865,75	68384,25
2	68384,25Ч32,46%	22197,53	55063,28	46186,72
3	46186,72Ч32,46%	14992,21	70055,49	31194,51
4	31194,51Ч32,46%	10125,74	80181,23	21068,77
5	21068,77Ч32,46%	6838,92	87020,15	14229,85
6	14229,85Ч32,46%	14229,85	91639,16	9610,84
7	9610,84Ч32,46%	3119,68	94758,84	6491,16
8	6491,16Ч32,46%	2107,03	96865,87	4384,13
9	4384,13Ч32,46%	1423,09	98288,96	2961,04

Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Цей метод є різновидом метода зменшення залишкової вартості. При цьому методі річна сума амортизації визначається виходячи із залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації по введених протягом року об'єктах і подвоєної річної норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання об'єкта.

Норма амортизації в даному випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при використанні прямолінійного метода нарахування амортизації, тобто використовується подвоєна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання.

Місячна сума амортизації визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12 місяців.

Даний метод нарахування амортизації не припускає обов'язкової "наявності" ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів. При цьому дотримується правило, за яким сума амортизації останнього року розраховується так, щоб залишкова вартість об'єкта в кінці періоду його експлуатації була не менше його ліквідаційної вартості [51].

У нашому прикладі річна норма амортизації трактора Бєлорус-892 становить: 100% / 10 =10%

Таблиця 3.3

Нарахування амортизації трактора Бєлорус-892 за метод прискореного зменшення залишкової вартості

Рік	Розрахунок	Амортизаційні відрахування	Нагромаджена амортизація	Залишкова вартість
				101250
1	101250Ч10%Ч2	20250	20250	81000
2	81000Ч10%Ч2	16200	36450	64800
3	64800Ч10%Ч2	12960	49410	51840
4	51840Ч10%Ч2	10368	59778	41472
5	41472Ч10%Ч2	8294,40	68072,40	33177,60
6	33177,60Ч10%Ч2	6635,52	74707,92	26542,08
7	26542,08Ч10%Ч2	5308,42	80016,34	21233,66
8	21233,66Ч10%Ч2	4246,73	84263,07	16986,93
9	16986,93Ч10%Ч2	3397,39	87660,46	13589,54
10		13589,54	101250	0

Як видно з таблиці, подвоєна річна норма амортизації застосовується до залишкової вартості попереднього року. Сума амортизації зменшується з року в рік. Сума амортизації останнього року обмежена сумою, необхідною для зменшення залишкової вартості до ліквідаційної, яка при даному методі завжди дорівнює нулю.

Кумулятивний метод

Кумулятивний метод - ще називають методом списання вартості за сумою чисел років. Амортизаційні відрахування за даним методом визначаються як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання [16].

Амортизаційні відрахування при цьому методі розраховуються за формулами:



Кумулятивний коефіцієнт визначається кожного року і буде різним залежно від часу до завершення експлуатації об'єкта. Найбільша сума амортизації нараховується в перший рік, а потім вона зменшується з року в рік. Залишкова вартість об'єкта зменшується до тих пір, поки не досягне ліквідаційної вартості [51].

У нашому прикладі, оскільки термін використання об'єкту дорівнює 10 років:

Сума чисел років =10+9+8+7+6+5+4+3+2+1=55

Розрахунок амортизаційних відрахувань матиме такий вигляд :

І рік (10ч55) х 101250 = 18409,09 грн. і т.д.

Таблиця 3.4

Нарахування амортизації трактора Бєлорус-892 за кумулятивним методом

.Рік	Розрахунок	Амортизаційні відрахування	Накопичена амортизація	Залишкова вартість
				101250
1	10ч55Ч101250	18409,09	18409,09	82840,91
2	9ч55Ч101250	16568,18	34977,27	66272,73
3	8ч55Ч101250	14727,27	49704,54	51545,45
4	7ч55Ч101250	12886,36	62590,91	38659,09
5	6ч55Ч101250	11045,45	73636,36	27613,64
6	5ч55Ч101250	9204,55	82840,91	18409,09
7	4ч55Ч101250	7363,64	90204,54	11045,45
8	3ч55Ч101250	5522,73	95727,27	5522,73
9	2ч55Ч101250	3681,82	99409,09	1840,91
10	1ч55Ч101250	1840,91	101250,00	0

Виробничий метод

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації здійснюється на підставі сумарного обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) від об'єкта за весь період його експлуатації у відповідних одиницях вимірювання (одиницях виготовленої продукції, відпрацьованому часі, кілометрах пробігу і ін.).

Місячна сума амортизації визначається виходячи з фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки (норми) амортизації.

Виробнича норма амортизації обчислюється співвідношенням вартості об'єкта основних засобів і передбачуваного (очікуваного) підприємством обсягу продукції (робіт, послуг) за весь термін корисного використання такого об'єкта основних засобів. Як вже наголошувалося, вартістю об'єкта основних засобів, що амортизується, є первинна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість [52].

Місячна сума амортизації визначається множенням норми амортизації на фактичний обсяг діяльності (виробництва) за звітний місяць.

Наведемо приклади застосування виробничого метода нарахування амортизації. Припустимо, що трактор Бєлорус-892, мова про який велась при розгляді попередніх методів наррахування амортизації, має типовий пробіг за весь час його експлуатації 10 000 км. Амортизаційні відрахування на один кілометр будуть визначені таким чином:

Якщо допустити, що при експлуатації за всі роки автомобіль має пробіг по 1000 км, то таблиця амортизаційних відрахувань матиме такий вигляд:

Таблиця 11

Нарахування амортизації трактора Бєлорус-892 за виробничим методом

Рік	Пробіг трактора	Річна сума амортизації	Накопичений знос	Залишкова вартість
				101250
1	1000	10125	10125	91125
2	1000	10125	20250	81000
3	1000	10125	30375	70875
4	1000	10125	40500	60750
5	1000	10125	50625	50625
6	1000	10125	60750	40500
7	1000	10125	70875	30375
8	1000	10125	81000	20250
9	1000	10125	91125	10125
10	1000	10125	101250	0

Відзначимо, що при використанні даного метода сума амортизації, яка визнається витратами звітного періоду, і балансова вартість об'єкта при використанні даного метода змінюються порівняно з попереднім періодом прямо пропорційно обсягу виготовленої продукції (робіт, послуг).

Цей метод базується на припущенні, що фактично отриманий дохід від експлуатації відповідного матеріального активу в кожному звітному періоді пов'язаний з випуском одиниць продукції. При цьому зазначимо, що більшість виробничих активів приймають участь в створенні доходу (і відповідно зношуються) тільки тоді, коли вони використовуються у виробництві, а не просто з часом.Метод нарахування зносу пропорційно випуску продукції теж дуже простий, раціональний і систематичний. Застосування даного методу також доцільно, коли економічна вигода від використання того або іншого необоротного активу зменшується у зв'язку з експлуатацією його у виробництві, а не у зв'язку з впливом на нього часу. Цей метод забезпечує також відповідність суми амортизації, яка визнається витратами поточного періоду, отриманим доходам, якщо використання відповідного необоротного активу неоднакове в різні періоди. Проте, не дивлячись на всі плюси, цей метод в зарубіжній практиці не знайшов широкого застосування, оскільки неможливо або дуже складно визначити фактичний обсяг продукції, виготовленої з використанням того або іншого необоротного активу [52].



3.3.2 Особливості нарахування амортизації передбачені податковим обліком

Порядок нарахування амортизації в податковому обліку регламентований ст. 8 й 9 Закону «Про податок на прибуток» й полягають в наступному:

- принципи й механізм нарахування амортизації єдині для всіх платників податку на прибуток незалежно від форми власності й органзаційно-правової форми господарювання;

- передбачено спрощену класифікацію основних фондів по групах;

- при визначенні балансової вартості основних фондів враховуються витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію й інші види поліпшення основних фондів, а також фактично нарахована сума амортизації;

- стосовно груп 2, 3 й 4 основних фондів використовається груповий метод визначення балансової вартості відповідної групи й розрахунку амортизаційних відрахувань;

- установлено єдині для кожної групи основних фондів (і для всіх платників) норми амортизаційних відрахувань.

Для податкового обліку амортизація є окремою статтею, що зменшує оподатковуваний дохід. Відповідно до Закону про податок на прибуток під терміном - «амортизація основних фондів» мається на увазі поступове віднесення витрат на їхнє придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоректованого доходу платника податків у межах норм амортизаційних відрахувань [52].

Об'єктом для нарахування амортизації відповідно до п. п. 8.1. 2 ст. 8 Закону про податок на прибуток є витрати, пов'язані з:

а) придбанням основних фондів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання худоби й придбання, закладку й вирощування багатолітніх насаджень до початку плодоносіння;

б) самостійним виготовленням основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті виготовленням таких основних фондів;

в) проведенням всіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації й інших видів поліпшення основних фондів;

г) капітальним поліпшенням землі, не пов'язаним з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Ст. 8 Закону про податок на прибуток, що визначає порядок збільшення та зменшення балансової вартості відповідних груп обліку основних фондів і нарахування амортизації, не містить інформації, з якого моменту необхідно амортизувати понесені підприємством витрати на придбання основних фондів.

Згідно ж п. п. 8.3. 1 ст. 8 даного Закону сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації, визначених п. 8.6 ст. 8 Закону про податок на прибуток, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу [52].

Таким чином, для основних фондів групи 1 нарахування амортизації здійснюється з наступного кварталу після введення їх в експлуатацію, а для основних фондів груп 2, 3 й 4 - з кварталу, що є наступним за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, які входять до складу цих груп незалежно від фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди.

Не підлягають амортизації витрати на:

- придбання й відгодівля продуктивної худоби;

- вирощування багаторічних плодових насаджень;

- придбання основних фондів з метою подальшого продажу іншим особам або їхнє використання в якості комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для продажу іншим особам;

- зміст основних фондів, що перебувають на консервації.

Зазначені види витрат підлягають включенню до складу валових витрат підприємства того звітного періоду, у якому були понесені.

Також не підлягають амортизації:

- витрати бюджетів на будівництво й утримання будівель благоустрою й житлових будинків, придбання й зберігання бібліотечних й архівних фондів;

- витрати бюджетів на будівництво й утримання автомобільних доріг загального користування;

- витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном «невиробничі фонди» для цілей оподатковування варто розуміти капітальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку (капітальні активи, що підлягають під визначення груп 1). сільськогосподарський бухгалтерський облік амортизація

Основні фонди, що підлягають амортизації відповідно до Закону про податок на прибуток, підрозділяються на чотири групи залежно від цільового призначення й функцій, що виконують. Виходячи з такого розподілу, визначений порядок віднесення об'єктів і норми нарахування амортизації окремо по кожній групі.

Для цілей амортизації відповідно до Закону про податок на прибуток основні фонди підприємства діляться на чотири групи:

1 група - будинку, спорудження, їхні структурні компоненти й передавальні устрої, у тому числі житлові будинки і їхні частини (квартири й місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

2 група -- автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові оптичні, електронні, електромеханічні прилади й інструменти, інше конторське (офісне) устаткування;

3 група -- будь-які інші основні фонди, не включені в групи 1, 2 й 4.

4 група -- електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їхнє програмне забезпечення, пов'язані з ними кошти зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони й рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів) [52].

Відповідно до положень Закону про податок на прибуток базою для нарахування амортизації є балансова вартість відповідної групи основних фондів (для групи 1 -- окремого об'єкта) на початок звітного кварталу (далі -- розрахунковий квартал). При цьому сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного з розрахункових кварталів, що входять у такий звітний період.

Розрахунок балансової вартості груп основних фондів, підприємство здійснює самостійно на підставі формули, визначеної в п. п. 8.3. 2 ст. 8 Закону про податок на прибуток.

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу для нарахування амортизації розраховується по формулі:

де а - розрахунковий квартал;

а - 1 -- попередній квартал перед розрахунковим кварталом;

-- балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

-- балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

-- сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернзацій й інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

-- сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

-- сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Для балансової вартості об'єктів основних фондів групи 1 п. п. 8.3. 7 ст. 8 Закону про податок на прибуток установлена гранична величина, при досягненні якої нарахування амортизації припиняється [52].

Що стосується обліку балансової вартості основних фондів груп 2, 3 й 4, то на відміну від основних фондів групи 1 він ведеться по сукупній балансовій вартості відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів.

Межа для нарахування амортизації для основних фондів груп 2, 3 й 4 установлений п. п. 8.3. 8 ст. 8 Закону про податок на прибуток. Так, відповідно до даного пункту амортизація основних фондів груп 2, 3 й 4 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

3.4 Первинний облік амортизації (зносу) основних засобів

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і припиняється на термін його реконструкції, модернізації, добудування, дообладнання, консервації.

Нарахування амортизації здійснюється щомісячно.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів став придатним для користування. Припиняється нарахування амортизації з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єктів основних засобів [51].

Для нарахування амортизації необоротних активів складають Розрахунок нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів (ф. №ОЗСГ-5). Розрахунок використовують для визначення річної і місячної суми амортизації на 1 січня. Необоротні активи групують за групами та видами об'єктів, а також передбачають розподіл амортизації за об'єктами обліку. У наступні звітні періоди суму амортизації необоротних активів за січень коригують, враховуючи зміни в їх складі за попередній місяць. При цьому щомісячно складають Відомість нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів, які надійшли або вибули (ф. № ОЗСГ-6). В цій відомості зазначають вид основних засобів за класифікаційними групами та кореспондуючими рахунками, суму амортизації за об'єктами, що надійшли і вибули. За об'єктами, що надійшли, сума амортизації донараховується до попереднього місяця, а за вибулими - вираховується [51].

На підставі Розрахунку нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів (ф. №ОЗСГ-5) та Відомості нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів, які надійшли або вибули (ф. ОЗСГ-6), щомісячно складають Зведену відомість нарахування амортизації основних засобів та інших необоротній активів (ф. №ОЗСГ-7). У ній записують розподіл амортизації за об'єктами обліку, нараховану суму амортизації за минулий місяць, зміни суми амортизації за об'єктами, що надійшли й вибули, та суму амортизації, нараховану в поточному місяці [51].



3.5 Синтетичний та аналітичний облік амортизації (зносу) основних засобів

Для обліку зносу необоротних активів призначено рахунок 13 "Знос (амортизація) необоротних активів", на якому узагальнюється інформація про нараховану амортизацію та індексацію зносу необоротних нематеріальних і матеріальних активів.

Рахунок 13 "Знос (амортизація) необоротних активів" має такі субрахунки:

131 "Знос основних засобів";

132 "Знос інших необоротних матеріальних активів";

133 "Накопичена амортизація нематеріальних активів";

134 "Накопичена амортизація довгострокових біологічних активів".

135 "Знос інвестиційної нерухомості"

За кредитом рахунка 13 "Знос (амортизація) необоротних матеріальних активів" відображається нарахування амортизації та індексації зносу необоротних активів, за дебетом зменшення суми зносу [51].

На субрахунку 131 "Знос основних засобів" узагальнюється інформація про знос тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 "Основні засоби".

На субрахунку 132 "Знос інших необоротних матеріальних активів" узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 "Інші необоротні активи".

На субрахунку 133 "Накопичена амортизація нематеріальних активів" узагальнюється інформація про суму накопиченої амортизації нематеріальних активів.

На субрахунку 134 "Накопичена амортизація довгострокових біологічних активів" узагальнюється інформація про суму амортизації, нарахованої на довгострокові біологічні активи, облік яких ведеться на субрахунку 162 "Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за первісною вартістю" та 164 "Довгострокові біологічні активи тваринництва, які оцінені за первісною вартістю".

На субрахунку 135 "Знос інвестиційної нерухомості" узагальнюється інформація про суму зносу інвестиційної нерухомості, облік якої ведеться на субрахунку 100 "Інвестиційна нерухомість" за первісною вартістю. На інвестиційну нерухомість, облік якої ведеться за справедливою вартістю, знос (амортизація) не нараховується.

Аналітичний облік зносу (накопиченої амортизації) необоротних активів ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів.

Нарахування зносу необоротних активів оформляється відповідними записами на рахунках бухгалтерського обліку [51].

Відображення на рахунках бухгалтерського обліку зносу необоротних активів

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція
		Дт	Кт
1.	Нарахована амортизація на обєкти основних засобів
	- виробничого призначення	23	131
	- обєкти загально виробничого призначення	91	131
	- обєкти адміністративного призначення	92	131
	- обєкти, що забезпечують процес збута	93	131
	- житлово-комунального та соціальнокультурного призначення	949	131
	- обєкти основних засобів, що забезпечують усунення надзвичайних подій	99	131
	- обєкти основних засобів, що використовують на будівництві та реконструкції основних засобів	15	131
2.	Дооцінка раніш нарахованого зносу пропорційно до зміни вартості основних засобів	423	131
3.	Списання суми зносу за уціненими основними засобами	131	10
4.	Списано суму зносу
	- реалізованих основних засобів	131	10
	- ліквідованих основних засобів	131	10
	- переданих основних засобів до статутного капіталу	131	10

Регістром синтетичного обліку за рахунком 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» є журнал-ордер № 4А, але в ДП «ДГ «ЕЛІТНЕ», бухгалтерський облік ведеться за допомогою програмного забезпечення «Універсал плюс».



4. Удосконалення обліку амортизації основних засобів

4.1 Основні напрямки удосконалення обліку

Україна на шляху до інтеграції і гармонізації з країнами-членами ЄС, формування єдиного економічного простору з традиційними економічними партнерами, зокрема Росією, Білоруссю, Казахстаном, прагне уніфікувати існуючу систему бухгалтерського обліку, яка у сучасних умовах змінюється й удосконалюється відповідно до міжнародних стандартів. Тому процеси стандартизації та удосконалення системи бухгалтерського обліку України із застосуванням міжнародних стандартів, вибору раціонального методу амортизації основних засобів є актуальними і нині. Це обумовлюється об'єктивними причинами та підтверджується появою наказу Міністерства фінансів України №561 від 30.09.2003 р. «Про затвердження методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» .

Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують нових підходів до формування фінансових ресурсів. Так, нині збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість. Раціональне застосування амортизаційної політики на підприємстві є важливою ланкою його фінансового управління і дає можливість керівництву підприємства розширити виробництво чи створити новий напрям бізнесу.

Господарським кодексом України передбачено, що одним з основних напрямів державної економічної політики є амортизаційна політика, спрямована на створення для суб'єктів господарювання найбільш сприятливих і рівноцінних умов забезпечення процесу відтворення основних виробничих і невиробничих фондів переважно на якісно новій техніко-технологічній основі.

З цією метою інвестиційна політика держави спрямована на створення суб'єктом господарювання необхідних умов для залучення і концентрації коштів для потреб розширеного відтворення основних засобів виробництва, а також на забезпечення ефективного і відповідального використання цих коштів та здійснення контролю за ним.

Важливою умовою реалізації інвестиційної політики держави є його податкова система, що повинна стимулювати якнайшвидше відновлення підприємствами, насамперед активної частини основних засобів.

При контролі основних засобів необхідно використовувати прийоми: документальний та фактичний.

Прийоми документального контролю застосовують до бухгалтерських документів, записів в облікових регістрах, даних звітів і балансів, до статистичних та оперативних матеріалів. При цьому об'єктом документального контролю є інформація, що характеризує здійснені господарські операції.

Формальна перевірка - це перевірка правильності здійснених виправлень в документах. Саме наявність виправлень в документах може бути сигналом недоброякісності того чи іншого документу (наприклад: товарно-транспортна накладна, приймальна квитанція, платіжні доручення та інші).

Арифметична перевірка - це перевірка документів, що здійснюється з метою визначення підрахунків та виявлення зловживань і крадіжок, що приховані за неправильними арифметичними діями.

Нормативно-правова перевірка - це перевірка господарських операцій з точки зору їх відповідності різним нормативним актам, інструкціям, стандартам, положенням, діючим законам.

Зустрічна перевірка документів - це перевірка достовірності і правильності відображення в документах господарських операцій в господарстві і покупця.

Взаємна перевірка документів - це перевірка відображення двох взаємопов'язаних господарських операцій, що перевіряють.

Однак правильність здійснення багатьох господарських операцій не завжди можна перевірити прийомами документального контролю. Часто виникає необхідність перевірки наявності виробленої продукції, прийнятої покупцями в натурі. З цією метою разом з прийомами документального контролю в ході перевірки застосовують прийоми фактичного контролю.

Огляд - один із самих масових методичних прийомів фактичного контролю.

Перевірка операції в натурі здійснюється з метою перевірки операцій із придбанням сировини. Експертну оцінку застосовують при дослідженні документів, господарських операцій, якості прийнятих основних засобів. Дослідження операцій на місці здійснюють у випадках перевірки якості готовності продукції до відпуску покупцям.

Отримання письмових пояснень і довідок: при інвентаризації, огляді, обстеженні, контрольному придбанні, випуску контрольної партії продукції і контрольному запуску сировини у виробництво, експертній оцінці і лабораторному аналізі якості продукції.

Однак в теперішній час в господарстві відсутні організаційно-методичні забезпечення контролю по основним засобам. Для більш ефективної організації роботи контрольного апарату необхідно використовувати розроблені контрольно-аналітичні таблиці.

При отриманні в бухгалтерію товарно-транспортних накладних, приймальних квитанцій, платіжних доручень їх дані повинні заноситися у відповідні накопичувальні відомості реєстраційного журналу і кожен день визначати суму додаткової виручки або збитку. Накопичувальні відомості можливо вести наростаючим підсумком за місяць і з початку року.

Для якісної перевірки та скорочення проведення ревізії та перевірок наперед заготовляють бланки описів порушень і інвентаризації розрахунків з покупцями та замовниками.

В господарстві здійснюється постійний внутрішній контроль за наявністю та рухом основних засобів. Але в організації контролю і ревізії по господарству було намічено багато недоліків. Спробуємо накреслити основні шляхи по вдосконаленню контролю. Так важливою умовою забезпечення майна застереження фактів крадіжок, нестач, псування втрат є створення належних умов збереження основних засобів у виробничих підрозділах і на об'єктах господарювання. Тому одним з головних завдань внутрішньогосподарського контролю і діяльності ревізійної комісії є контроль за станом збереження основних засобів та дотримання відповідних правил і вимог з цього питання.

Для покращення контролю за основними засобами в місцях зберігання і експлуатації ми пропонуємо проведення періодичної паспортизації стану збереження основних засобів. Суть цього заходу полягає в складанні і заповненні спеціального паспорту, в якому наведені правила збереження та відомості про фактичну відповідність умов збереження цим правилам. Тобто за допомогою цих паспортів, так би мовити, атестують об'єкти основних засобів на предмет їх відповідності основним правилам і вимогам збереження.

Більше уваги в господарстві слід приділити і проведенню інвентаризації основних засобів, яка є одним з важливих етапів контролю, оскільки за допомогою інвентаризації контролюється робота матеріально-відповідальних осіб за збереженням інвентарних об'єктів.

4.2 Удосконалення первинного, синтетичного та аналітичного обліку амортизації основних засобів

При дослідженні стану обліку на ДП ДГ «Елітне» було виявлено наступний недолік. При нарахуванні амортизації на об'єкти основних засобів не створюється ліквідаційна вартість. Точно визначити ліквідаційну вартість основних засобів на практиці досить складно, адже строк їх використання складає кілька років, і точно спрогнозувати, яку саме суму коштів можна отримати від їх продажу, майже неможливо. Саме тому в більшості випадків припускають, що ліквідаційна вартість об'єктів на момент закінчення їх експлуатації дорівнюватиме нулю. Сума, що амортизується, у цьому випадку дорівнює первісній (або переоціненій) вартості.