Дослідження організації обліку розрахунків з бюджетом з ПДВ ЗАТ "Концерн "Біг-М"

В - вільна ціна (Р - регульована) ціна,

БО - база оподаткування,

ПДВ - податок на додану вартість.

Визначаємо суму податкового кредиту (ПК) протягом звітного періоду:

ПК = ПДВ_тмц + ПДВ_оф + ПДВ_нма, де(2.13 )

ПК - податковий кредит,

ПДВ_тмц - сума податків,сплачених платником в зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, у тому числі імпортних;

ПДВ_оф - сума податків, сплачених у зв'язку з придбанням основних фондів; ПДВ_нма - сума податків, сплачених у зв'язку з придбанням нематеріальних активів.

Визначаємо суму ПДВ для сплати до бюджету (відшкодування з бюджету):

ПДВ = ПЗ - ПК, де(2.14 )

ПДВ - податок на додану вартість,

ПЗ - податкові зобов'язання,

ПК - податковий кредит.

При обчисленні суми ПДВ для сплати до бюджету важливо правильно врахувати умови визначення сум податкових зобов'язань і податкового кредиту та віднести суми податку на валові витрати або на прибутки (збитки).

Підставою для отримання відшкодування є податкова декларація. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського векселя на суму відшкодування з бюджету. Казначейський вексель приймається в рахунок сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів до Державного бюджету України, акцизних і митних зборів, які стягуються під час митного оформлення товарів, та інших кредитів, або за бажанням платника податку використовується в розрахунках між резидентами відповідно до законодавства України (згідно із Законом України від 14.07.99 р. N 934-XIV).

Податковий орган має право давати розпорядження про нарахування податку у разі коли розмір податку, зазначеного у декларації, є меншим за розмір, що випливає з поданих розрахунків, при цьому додаткова сума податку, нарахована податковим органом, підлягає внесенню до бюджету у строки, зазначені у розпорядженні податкового органу, але не пізніше 10 календарних днів з дати виписки такого розпорядження.

Суми податку на додану вартість зараховуються до державного бюджету та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість та формування бюджетних сум, що направляються як субвенції місцевим бюджетам.

Суми податку, сплачені фізичними особами у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), що вивозяться (експортуються) такими фізичними особами в межах неторговельного (туристичного) обороту, бюджетному відшкодуванню не підлягають.

Період за який платник податку зобовязаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету згідно з пунктом 1.5 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. називаться звітним або податковим періодом.

Відповідно до пункту 7.9 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р.:

- для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю;

- для платників податку, що мають обсяг операцій з продажу менший, ніж зазначений вище, можуть застосовувати за своїм вибором податковий період, що дорівнює календарному місяцю або кварталу. Заяву про своє рішення з цього питання платник податку подає податковому органу за один місяць до початку календарного року.

Протягом календарного року дозволяється заміна квартального податкового періоду на місячний з початку будь-якого кварталу поточного року. Заява про таку заміну надається платником податку до податкового органу за один місяць до початку кварталу. Зворотні зміни в одному календарному році не дозволяються.

В разі застосування квартального податкового періоду згідно із статтею 8 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. платник податку, який також здійснює вивізні (експортні) операції з продажу товарів (робіт, послуг), може одержати бюджетне відшкодування частини податкового кредиту за підсумками результатів діяльності першого місяця кварталу та двох перших місяців кварталу.

Бюджетному відшкодуванню підлягає відсоток податкового кредиту розрахункового періоду, що дорівнює відсотку експортних обсягів продажу товарів (робіт, послуг) у загальному обсязі оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) розрахункового періоду. До експортних обсягів продажу товарів (робіт, послуг) не включаються майнові добровільні пожертвування на користь нерезидентів, майнові внески для продовження будь-якої спільної з нерезидентом діяльності за межами України, майнові внески, що повертаються іноземному інвестору.

Відшкодування здійснюється у порядку, передбаченому підпунктом 7.7.3 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. для податкового (звітного) періоду, що дорівнює календарному місяцю, а оподаткування за підсумками звітного кварталу здійснюється у порядку, визначеному пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р.

2.2 Порядок нарахування та сплати ПДВ по підприємству ЗАТ "Концерн "Біг-М"

Податок на додану вартість підприємства сплачують згідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168-97 ВР, за встановленою ставкою до договірної (контрактної) вартості товарів, продукції, робіт і послуг, які реалізуються. Ця вартість визначається за вільними або регульованими цінами (тарифами) і включає також акцизний збір, ввізне мито, інші податки і збори (обов'язкові платежі), які включаються в ціну товарів, продукції, робіт і послуг. Таким чином, базою визначення цього податку є відпускна вартість товару за виключенням податку на додану вартість.

ПДВ включають у відпускну вартість продукції,робіт чи послуг і він сплачується покупцями. На проміжних стадіях товарообігу взаєморозрахунки проходять між підприємствами виробничої і торгівельної сфер, тому на поверхні товарно-грошових відносин виглядає, що ПДВ сплачують підприємства. Однак, оскільки врешті-решт кінцевими споживачами є населення, підприємства торгівлі лише акумулюють суми ПДВ, які перераховуються до бюджету, бо покривають його разом із вартістю товарів, робіт чи послуг саме кінцеві споживачі. До того ж вони сплачують кумулятивну суму цього податку, накопичену протягом всього шляху руху товарів, робіт, чи послуг від виробника до споживача. Законом України "Про податок на додану вартість" встановлена єдина ставка ПДВ для операцій з продажу товарів, робіт послуг на внутрішньому ринку і для імпортних товарів робіт, послуг - 20%.

Наприклад, ціна одиниці продукції, яку реалізовує ЗАТ "Концерн "Біг-М" становить 5,45 грн. то сума ПДВ становить 5,45*20%=1,09 грн., а вся ціна даної одиниці продукції дорівнює 6,54 грн. (5,45+1,09=6,54 грн.). Саме цю ціну і сплачує підприємству покупець за одиницю продукції.

Законодавство України, що стосується бухгалтерського обліку, звітності, податкового обліку, не передбачає залучення сплаченого підприємствами - покупцями податку на додану вартість до складу витрат на виробництво і до складу валових витрат. Отже, мається на увазі, що суми сплаченого постачальниками податку належить відшкодовувати платникам або за рахунок податку на додану вартість, що надходить їм від їх покупців, або за рахунок бюджету.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Схема формування відносин підприємства з бюджетом з приводу формування та сплати податку на додану вартість

З цієї причини в Законі України "Податок на додану вартість" визначено, що суми ПДВ, сплачені (або нараховані) у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, у тому числі основні засоби і нематеріальні активи, що підлягають амортизації, називаються податковим кредитом.

Податковий кредит - це сума податку на додану вартість, що відшкодовується підприємству з бюджету у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Суб'єкт підприємницької діяльності має право на податковий кредит тільки при дотриманні таких вимог:

- він зареєстрований як платник ПДВ;

- вартість придбаних товарів, робіт, послуг включається до складу валових витрат (ВВ) або підлягає амортизації;

- придбані товари, роботи, послуги використовуються в операціях, що оподатковуються ПДВ;

- є податкова накладна або вантажна митна декларація, що підтверджують факт сплати ПДВ.

До податкового кредиту не включаються (і, отже, не підлягають відшкодуванню за рахунокодержаного ПДВ або з бюджету):

- суми ПДВ, які сплачуються підприємством за товари (роботи, послуги), вартість яких не входить до складу валових витрат або не підлягає амортизації, такі суми ПДВ відшкодовуються за рахунок відповідних джерел;

- суми ПДВ, які сплачуються підприємством у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких входить до складу витрат на виробництво товарів (робіт, послуг), звільнених від оподаткування ПДВ; сума податку в даному випадку входить до складу валових витрат.

У процесі реалізації продукції власного виробництва підприємство одержує від покупців на внутрішньому ринку України суми податку на додану вартість за тією ж ставкою - 20%.

Кошти на суму податку на додану вартість, яку підприємство одержує, виходячи з економічної суті цього податку, мають перераховуватись продавцем до державного бюджету, тобто при одержанні цих коштів у підприємства виникає податкове зобов'язання.

Реєстр отриманих та виданих податкових накладних (І розділ - Отримані податкові накладні) (додаток ) -- це реєстр, що ведеться виключно особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

У І розділі реєстру - Отримані податкові накладні окремо враховуються операції, зв'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) із правом включення до податкового кредиту і без права включення до податкового кредиту. Окремо ведеться облік як по товарах (роботах, послугах) придбаних на митній території України, так і по імпортованих. Окремо враховуються операції, пов'язані з придбанням імпортних товарів, на які оформлюється податковий вексель. Окремо ведеться облік операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат, або тих, що не підлягають амортизації.

Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників є документом, що надає право (підставу) покупцю вносити зміни в раніше включені в обсяг податкового кредиту, отриманого на підставі податкових накладних, будь-які витрати по сплаті податку.

Датою виникнення права платника на податковий кредит є перша дата з двох подій:

-дата списання коштів із банківського рахунку платника податків на плату товарів;

- дата одержання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником товарів.

Для товарообмінних операцій датою виникнення права на податковий кредит є дата оприбуткування товарів, одержання робіт чи послуг.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку на додану вартість, одержана (або нарахована)підприємством у звітному податковому періоді у зв'язку з продажем товарів, робіт, послуг.

Оскільки Закон визначає поняття "продаж" товарів (робіт, послуг) як будь-які операції, здійснені не тільки згідно з договорами купівлі-продажу, а й з іншими цивільно-правовими документами, що передбачають передання права власності, об'єктами податку на додану вартість виступають також:

- безоплатне надання товарів, робіт, послуг (крім надання благодійної допомоги);

- передання майна в оперативну оренду (лізинг);

- передання права власності на об'єкти застави (крім цінних паперів) позичальнику (кредитору) для погашення простроченого боргу заставодавця.

Датою виникнення податкових зобов'язань є:

1) для операцій із продажу товарів перша з подій:

- дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок чи у касу платника податків;

-дата відвантаження товарів;

2) для операцій із продажу товарів чи валютних цінностей з використанням торгових автоматів перша з подій:

-дата виїмки з торгового автомата виручки у грошової формі;

-дата продажу жетонів, карток чи інших замінників гривень;

3) для бартерних товарообмінних операцій:

-дата відвантаження платником податку товару;

- дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт платником податку.

Реєстр отриманих та виданих податкових накладних (Розділ ІІ. Видані податкові накладні) (додаток ) друкується за допомогою комп'ютера, поліграфічним чи іншим способом.

Записи в ІІ розділ реєстру заносяться в момент виникнення податкових зобов'язань. Підставою для записів є податкові накладні або дані бухгалтерського обліку.

Основним первинним документом з ПДВ, як зазначалося вище, є податкова накладна (додаток ).

Податкова накладна являє собою первинний податковий документ, що підтверджує виникнення податкового зобов'язання у платника податку в зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) і одночасно підтверджує право на податковий кредит у покупця -- платника податку у зв'язку з придбанням таких товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна -- це звітний податковий документ і одночасно розрахунковий документ з ПДВ.

Податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань у двох примірниках, причому оригінал передається покупцю, а копія запишається у продавця. Податкова накладна виписується на кожну повну чи часткову поставку товару. Право виписки податкової накладної має винятково особа, зареєстрована як платник ПДВ. Для фізичних осіб, незареєстрованних як суб'єкти підприємницької діяльності, але які ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають обкладанню ПДВ, оформлюється вантажна митна декларація, яка прирівнюється до складання податкової накладної.

У податковій накладній повинні бути зазначені такі реквізити:

1)порядковий номер;

2)дата виписки;

3) назва юридичної особи чи прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ;

4)податковий номер платника податку, продавця й покупця;

5)місце розташування юридичної особи чи податкова адреса фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ;

6)опис товарів і їх кількість;

7)повна назва одержувача;

8)ціна продажу без ПДВ;

9)ставка й сума ПДВ;

10) загальна сума коштів, що піддягає сплаті з урахуванням податку. При звільненні від оподатковування робиться напис "Без ПДВ".

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом терміну, передбаченого законодавством для зобов'язань по сплаті податків.

Сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту:

ПДВ = ПЗ - ПК , де( 2.15 )

ПЗ - податкове зобов'язання,

ПК - податковий кредит.

Система нарахування та сплати ПДВ показана на схемі 2.3.

У випадку, якщо за результатами звітного періоду сума податку має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного за звітним періодом.

Якщо за результатами звітного періоду сума має додатне значення вона перераховується до бюджету, за допомогою платіжного доручення (додаток Н), не пізніше 30 числа місяця, що слідує за звітним.

Розглянемо динаміку сплати податку на додану вартістьЗАТ "Концерн "Біг-М" до бюджету (діаграма 3.1 - додаток ).

За даними діаграми можна зробити висновок, що ЗАТ "Концерн "Біг-М" сплачувало податок на додану вартість за 2005-2007 роки майже щомісяця. Відсутність сплати податку свідчить про те що в дані періоди підприємство не здійснювало реалізації продукції і в нього не виникали податкові зобов'язання. У 2007 році порівняно з 2005 роком сплата податку на додану вартість до бюджету зросла. Найбільше відрахування ПДВ простежується у червні 2005 року - 63050,00 грн., а найменше в лютому 2007 року - 39,00 грн.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структурно - логічна схема ПДВ

На підставі даних бухгалтерського обліку підприємства та даних книг податкового обліку, складається звітна декларація з податку на додану вартість. Звітний період дорівнює одному календарному місяцю.

Податкова декларація з податку на додану вартість затверджена наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. №166 (у редакції наказу ДПА України від 30.09.2003 р. №466). ЗАТ "Концерн "Біг-М" подає скорочену форму декларації з податку на додану вартість (додаток).

2.3 Бухгалтерський облік розрахунків з бюджетом з ПДВ

Нарахування і сплата податків, зборів і обов'язкових платежів здійснюються відповідно до вимог податкового законодавства. Однак, оскільки ці події викликають зміни в структурі зобов'язань і активів підприємства, тобто відповідають бухгалтерському поняттю "господарська операція", вони повинні бути відображені в бухгалтерському обліку.

Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів у державний і місцевий бюджети, в т. ч. податки з працівників підприємства і фінансові санкції, стягнуті у доход бюджету, призначений рахунок 64 "Розрахунки за податками і платежами", у структурі якого виділені чотири субрахунки:

641 "Розрахунки за податками" -- ведеться облік податків, що нараховуються і сплачуються відповідно до чинного законодавства;

642"Розрахунки за обов'язковими платежами" -- облік розрахунків за зборами (обов'язковими платежами), що стягуються відповідно до чинного законодавства й облік яких не ведеться на рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням";

643"Податкові зобов'язання" -- ведеться облік суми податку на додану вартість, визначену, виходячи із суми отриманих авансів за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності і нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню або прийняті замовником;

644"Податковий кредит" -- ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство одержало право зменшити податкове зобов'язання.

Аналітичний облік розрахунків за податками і платежами ведеться за їх видами.

Рахунок 64 "Розрахунки за податками і платежами" кореспондується з наступними рахунками.

Кореспондуючі рахунки

Субрахунки 643 і 644 виконують допоміжну функцію: вони показують суму ПДВ, що є у заборгованості, яка виникла в зв'язку з одержанням передоплати або перерахування авансів.

На підприємстві для ведення обліку по 64 рахунку відкриті такі субрахунки:

6411 "ПДВ"

6412 "Податок з доходів фізичних осіб"

6413 "Збір за забруднення навколишнього середовища"

6414 "Комунальний податок"

6415 "Податок на транспорт"

6416 "Акцизний збір"

Аналітичний облік за непрямими податками у бухгалтерії ведеться у відомостях розроблених самостійно.

Податок на додану вартість (ПДВ) - основний непрямий податок в Україні і найбільш велике джерело державного доходу.

Для відображення розрахунків по ПДВ підприємство використовує бухгалтерські проводки, які наводяться в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Проводки для відображення ПДВ

Розрахунки по рахунках 6411 "ПДВ" щомісячно відображаються в Головній книзі підприємства.

2.4 Основні напрямки вдосконалення податку на додану вартість та удосконалення сплати ПДВ

Реформування фінансової системи нашої держави зумовило необхідність суттєвих змін податкового поля, що є умовою економічного зростання та досягнення певної соціальної гармонії в суспільстві. Постійне вдосконалення податкової системи в цілому і конкретно окремих видів податків дає змогу оптимізувати й стабілізувати прибутки бюджетів усіх рівнів, регулювати дії ринкових суб'єктів господарювання, реалізовувати соціальне справедливу податкову політику. Важливе місце у процесі реформування податкової системи посідає вдосконалення і подальший розвиток ПДВ.

Додана вартість створюється на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.

По суті додана вартість наближається за своїм обсягом до заново створеної вартості (частини національного доходу), виробленої в даній господарській структурі (ланці). Визначення доданої вартості дає можливість обчислити всі ті податки, котрі ця господарська ланка заплатила при купівлі товарів, робіт, послуг. Якщо виходити з того, що додана вартість - це створений прибуток чи вартість чистої продукції, то в даному разі додана вартість визначається шляхом під сумування її складових елементів - заробітної плати, процента, ренти, прибутку.

У статистичному підрахунку показник доданої вартості можна визначити як різницю між вартістю реалізованої продукції та витратами на її виробництво й реалізацію, між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівлі від усіх інших господарюючих суб'єктів.

Під час кожного акта купівлі-продажу податок нараховується за стандартною ставкою, виплачується ж у сумі, зменшеній на величину ПДВ, сплачену на попередній стадії. Кінцевий споживач сплачує за товар ціну, збільшену на всю суму платежів ПДВ, авансованих на попередніх стадіях виробництва і руху товару.

У платника податку (юридичної особи) додана вартість вимірюється різницею між загальною сумою продажу закупівлі від усіх інших господарських одиниць, котрі самі виступають платниками ПДВ.

Об'єкт оподаткування - додана вартість - створюється всіма незалежними учасниками виробничо-комерційного процесу. Якщо уявити собі компанію як єдине ціле із закінченим виробничо-торгівельним циклом (від власної сировини та виготовлення виробничого обладнання до реалізації готової продукції), то повна вартість продукції, що реалізується, стала б результатом власної діяльності такої компанії, базою ж податку на додану вартість вважалася б величина чистої суми продажу. В нашому прикладі через процес послідовних стадій виробництва й реалізації продукції загальна додана вартість дорівнює вартості залишкового продажу кінцевому споживачеві без ПДВ.

ПДВ сплачується на кожному етапі виробничо-комерційного циклу не тільки на додану вартість, а й раніше нарахований податок на додану вартість, тобто кінцевий споживач товару сплачує податок на додану вартість, створену на всіх етапах руху товару, та на податок, що був доданий на цих етапах до ціни товару. І чим більше ланок у цьому ланцюгу просування товару до покупця, тим вищим буде розмір податку в ціні товару, що реалізується кінцевому споживачеві.

Виходить, проблема функціонування податку на додану вартість полягає не тільки в тому, що існують розбіжності між особою, яка сплачує податок до бюджету, і фактичним носієм податку, а й у подвійному (а то і в багаторазовому) оподаткуванні. Як уже наголошувалося, сума ПДВ збільшується, рухаючись від продавця до покупця, і лягає на плечі кінцевого споживача. Однак, така універсальна схема перекладання можлива лише тоді, коли не порушується дія закону попиту і пропозиції, що має в ринкових умовах об'єктивний характер, тоді як податкова політика - суб'єктивна. Якщо прибутки кінцевих споживачів знижуються і не відповідають рівню підвищення цін, не призводить до скорочення суспільного попиту. В такому разі покупці, котрі не є кінцевими споживачами, змушені взяти частину тягаря ПДВ на себе, а це не що інакше, як зменшення фактичних прибутків суб'єктів господарювання.

Саме така ситуація й склалася в Україні у середині 90-х років.

Дефіцит бюджету, інфляційні процеси, державний борг, високі темпи падіння виробництва створили умови, коли із зародженням ринкових основ господарювання в Україні рівень підвищення цін відхилився від рівня прибутків кінцевих споживачів і тягар ПДВ відчуло багато учасників господарського процесу.

Отже, вищенаведений механізм нарахування та сплати податку на додану вартість свідчить про його обтяжливий характер не тільки для кінцевого споживача, а й для інших учасників виробничо-комерційного циклу.

Для того щоб ПДВ став універсальним фінансовим інструментом ринкової економіки, яка формується в Україні, слід удосконалити механізм оподаткування, ліквідувати хиби, закладені в законі про ПДВ, оскільки він не відповідає загальносвітовим стандартам і не враховує специфічних умов переходу України до ринкових відносин.

Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 року № 168/97 - ВР було введено в дію з 1 жовтня 1997 року. Але вже протягом короткого терміну його застосування до нього було внесено більш 30 змін та доповнень. Окремі положення Закону зумовлюють значне скорочення надходжень податку до бюджету та відкривають широкому колу платників податків реальні можливості для ухилення від оподаткування. Так звільнення від оподаткування під час перетину митного кордону України товарів критичного імпорту для вітчизняного виробництва.

В умовах економічної нестабільності податкова політика не повинна обмежуватися нескінченною зміною форм податків. Потрібно зробити її невіддільним елементом політики економічного зростання. Вже робляться рішучі кроки у цьому напрямку. Принципово нові завдання політики в податковій сфері викладені у Посланні Президента України до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України"ПРО ОСНОВНІ НАПРЯМИ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ".

У посланні говориться, що збільшення доходів державного бюджету має відбуватися не за рахунок посилення податкового навантаження на економіку, а шляхом глибокої лібералізації податкового законодавства, розширення бази оподаткування, створення сприятливих умов для розвитку виробництва, приватного підприємництва, скорочення нелегального тіньового обігу.

Передбачається прийняття Податкового кодексу, проведення на його основі радикальної податкової реформи. Метою цієї реформи є реалізація таких завдань:

- відчутне послаблення податкового тиску;

- спрощення процедур податкового адміністрування;

- надійний захист прав платників податків.

Передбачене Податковим кодексом, прийнятим Верховною Радою України у першому читанні, зниження податкового навантаження має проводитися поетапно. Зокрема,планується : скорочення з 39 до 23 кількості податків та зборів (обов'язкових платежів);ставка податку на додану вартість має знизитися з 20 до 17%; передбачається удосконалення процедур відшкодування ПДВ, забезпечення належної прозорості цього процесу.

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування у таких розмірах:

а) 17 процентів, з яких 15 процентів - для формування доходів бюджету та 2 проценти - для формування бюджету розвитку;

б) нульова ставка (в главі 34 зазначеного проекту визначаються операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою та операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою).

Широке коло платників ПДВ, які належать до різних галузей і форм господарювання, значною мірою визначає його універсальність. Рівень неоподатковуваногообороту,щовизначаєтьсямежею1200 неоподатковуваних мінімумів на рік, а також відсутність такого обмеження для підприємницьких структур, які здійснюють торгівлю за готівку, мають певні негативні наслідки, серед яких - підвищення вартості справляння податку. Відомо, що в більшості розвинутих країн 60-70% надходжень від ПДВ припадає лише на 10-15% від усіх зареєстрованих підприємств. Завдяки цьому немає потреби в перевірці документації та в обслуговуванні значної кількості малих підприємств, платежі яких е незначними. Увага податкових органів зосереджується на продуктивніших ділянках роботи. На фоні недостатньої технічної забезпеченості вітчизняного фіскального апарату необхідність встановлення порівняно високої неоподатковуваної межі та її поширення на всі без винятку галузі господарювання стає очевидною. Світовий досвід свідчить, що низька межа або її відсутність спричиняє малоефективне справляння ПДВ. Для порівняння - в Італії не існує подібних обмежень щодо підприємницьких структур малого бізнесу і, як наслідок, ефективність оподаткування е чи не найнижчою в Європі. Крім того, доведення неоподатковуваної бази до економічно доцільної величини позитивно позначиться на розширенні сфери діяльності малого бізнесу, який є важливою рушійною силою розвитку ринкових відносин у країні.

Перегляду вимагає і якісний склад оподатковуваної бази. На наш погляд, оподатковуваний оборот за чинною методикою має низку елементів, що за своїм економічним змістом не можуть бути складовою доданої вартості. Це, зокрема, стосується суми амортизації.

Закономірно, що при визначенні витрат на виробництво амортизація прирівнюється до матеріальних витрат, тому при визначенні доданої вартості (методом різниці між виручкою від реалізації та матеріальними витратами)доцільно було б виручку зменшувати на суму всіх матеріальних витрат, включаючи і амортизаційні відрахування. Це стає особливо актуальним, якщо врахувати, що в системі оподаткування підприємств в Україні у перспективі передбачено стягнення за рахунок прибутку спеціального податку на майно. При зазначеній методиці амортизація оподатковуватиметься двічі: один раз податком на майно, як складовою вартості основних фондів, другий - ПДВ в складі доданої вартості.

У структурі вітчизняної економіки значна питома вага припадає на фондоємкі галузі, де амортизація є вагомим елементом собівартості, і, за умови включення її до бази нарахування податкового зобов'язання з ПДВ, дещо підвищуються ціни, негативно впливаючи на конкурентоспроможність товарів і послуг. Це ще один аргумент на користь виключення амортизації з об'єкту оподаткування. Крім того, з позицій податкового менеджменту реалізація даної пропозиції не передбачає особливої складності, оскільки амортизація має чітке відображення в реєстрах бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Також слід уточнити порядок визначення бази оподаткування у випадку безоплатного надання товарів, робіт, послуг, порядок проведення бюджетного відшкодування, терміни сплати податку у разі ввезення (імпортування) результатів робіт або послуг та по крупних платниках податку. Необхідно чітко визначити питання, пов'язані з адмініструванням податку, а саме: порядок виписки податкової накладної, уточнення правил реєстрації платників податку.