Главная Коллекция "Otherreferats" Бухгалтерский учет и аудит Організація та методика обліку фінансових результатів та доходів підприємства

Організація та методика обліку фінансових результатів та доходів підприємства

Формування фінансових результатів підприємства. Особливості організації обліку доходів. Порядок використання прибутку та його відображення у фінансовій звітності. Шляхи підвищення ефективності діяльності і прогнозування показників ЗАТ "Торезкондитер".

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 20.11.2013
Размер файла 997,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

"Производство "

4

"Бухгалтерского учета "

"Матценности "

"Малоценка "

"Основные средства"

"Нематериальные активы "

"Зарплата "

"Касса"

"ФРО"

"Валюта"

"Банк, отчеты"

"Баланс, бухотчетость"

"Консолидация"

"ХозОперации"

Також можна запропонувати впровадити конфігурацію "Управлінський облік" для "1С: Підприємство 7.7".

Конфігурація "Управлінський облік" є більш вдосконаленим аналогом типової конфігурації "Торгівля + Склад".

Конфігурація дозволяє вести повний управлінський облік господарської діяльності підприємства. Підсумком її впровадження повинен стати "Управлінський баланс", що дозволить керівництву оперативно одержувати найбільш повну інформацію про поточну діяльність організації для прийняття необхідних управлінських рішень. При цьому реалізувати програму "до балансу" можна поетапно, що дозволяє більш м'яко перейти від автоматизації обліку окремих ділянок роботи до повної автоматизації управлінського обліку в організації. При розробці конфігурації за основу були взяті принципи доступності й оперативності введення й обробки інформації.

Конфігурація призначена для організацій, що займаються оптовою торгівлею, проведенням, будівельно-монтажними роботами, наданням послуг і ремонтом ( як виробів власного проведення, так і встаткування інших виробників). Вона дозволяє автоматизувати практично всі ділянки господарського обліку організації. Звітна інформація може виводитися у вигляді звітів зрозумілих як фінансовим фахівцям організації, так і працівникам, що не мають спеціальної освіти (менеджерам по продажах і закупівлям, комірникам).

Реалізований у конфігурації план рахунків не має жорсткої прив'язки до проведення документів або формуванню тих або інших звітів. Тобто план рахунків може бути повністю настроєний фінансовими працівниками організації під рішення необхідних завдань. Причому необов'язково заповнювати план рахунків при початку роботи із програмою, це можна зробити пізніше або в процесі впровадження, у міру запуску тих або інших ділянок обліку.

У конфігурації реалізована можливість "розумної" настройки прав доступу до довідників, документів, звітів, друкованих форм документів, що досить важливо.

Для роботи з контрагентами (постачальниками й покупцями) передбачена можливість вести інформацію про контакти працівників фірми із представниками сторонніх організацій у хронологічному порядку, що дозволяє зберегти й у будь-який час одержати інформацію про взаємини з даною організацією. За допомогою даного функціонала можна налагодити планування майбутніх контактів, визначаючи їх дату й основну тематику переговорів.

Фінансовий результат сьогодні - це не тільки результат успішної роботи підприємства вчора, а й грошовий потік завтра. „Звіт про фінансові результати", як форма фінансової звітності, покликаний відображати величину доходів за видами, величину і склад витрат, понесених у зв'язку з одержанням цих доходів і, відповідно до цього, - фінансовий результат діяльності підприємств за звітний період.

У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 3 „Звіт про фінансові результати" дається визначення категорій „Дохід", а визначення категорій „Чистий дохід" не зустрічаємо в жодному з П(С)БО.

Згідно з П(С)БО 15 „Дохід" не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів. Проте ці суми включають у „Звіті про фінансові результати" до складу доходу, тоді як вони не можуть бути його складовими у відповідності із вище зазначеним стандартом. Адже саме визначення доходу, яке дається у П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" підкреслює, що доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, що приводять до зростання власного капіталу, а значить їх не можна визнавати доходами і відповідно не слід відображати на рахунках класу 7 „Доходи та результати діяльності".

Деякі автори з метою уникнення таких невідповідностей вважають, що було б у формі фінансової звітності "Звіт про фінансові результати" (Форма №2) вилучити статтю „Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" і залишити статтю з такою назвою: „Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" (без слова „виручка"), де відображатиметься дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без податку на додану вартість та акцизного збору. Крім того, повернення товару не є доходом підприємства, отже вони вважають, що немає необхідності наводити цей показник безпосередньо у Формі №2. Таку інформацію можна надавати у примітках до фінансової звітності - Форма 5.

Останнім часом в Україні намітилися стабільні тенденції до пожвавлення інвестиційних процесів, що дає змогу суб'єктам господарювання з більшою впевненістю розраховувати на повернення коштів, використаних як фінансові інвестиції, та розглядати цінні папери як досить перспективний варіант вкладення тимчасово вільних грошових коштів. У цій ситуації є прогнозованим розвиток різноманітних господарських операцій, що приведе до збільшення фінансових інвестицій підприємств, які в свою чергу, в окремих випадках можуть бути класифіковані, визнані та обліковані.

У зв'язку з необхідністю відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності показників доходів і витрат у розрізі видів діяльності доцільним було б послідовне відображення доходів і витрат, згрупованих за видами діяльності, з метою забезпечення наочності інформації, що надається, та зручності складання „Звіту про фінансові результати". Як відомо, діюча форма передбачає визначення спочатку фінансового результату від основної діяльності, а потім відображення доходів від фінансової та інвестиційної діяльності, а потім витрат від фінансової та інвестиційної діяльності з метою подальшого формування відповідних фінансових результатів.

Отже, уточнення назв окремих доходів, рахунків і складу фінансових результатів залежно від предмета діяльності забезпечить основу для досить стрункої системи відображення у фінансовій звітності формування фінансових результатів.

Водночас, відсутність показників, що відображають фінансовий результат від фінансової та інвестиційної діяльності, не дозволяє одержати інформацію про те, який прибуток (збиток) одержало підприємство в результаті фінансової та інвестиційної діяльності. У зв'язку з цим доцільно було б виділення у Формі №2 і таких показників, як „Фінансовий результат від фінансової діяльності" та „Фінансовий результат від інвестиційної діяльності".

Отже, удосконалення існуючої форми фінансової звітності "Звіт про фінансові результати" доцільно провести за такими напрямами:

відображати доходи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), з вилученням непрямих податків та інших вирахувань з доходу;

доповнити форму необхідними показниками, наявність яких сприятиме підвищенню аналітичної цінності інформації.

3. Облік доходів та аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

3.1 Аналіз фінансових результатів підприємства

Підвищення ефективності господарювання в більшості залежить від обґрунтованості, своєчасності і доцільності прийнятих рішень. Все це може бути досягнутим в процесі аналізу. Однак, тільки вірно організована робота по аналітичному дослідженню результатів господарювання може забезпечити її дієвість і ефективність, обґрунтовано вплинути на хід господарських процесів.

Проведення аналізу повинно стати органічною частиною службових обов'язків кожного фахівця, керівника різних рівнів господарювання, обов'язком всіх службовців, що мають відношення до прийняття управлінських рішень. Звідси витікає важливий принцип організації аналізу - обґрунтований розподіл обов'язків по проведенню аналізу господарської діяльності між окремими виконавцями.

Аналітична робота на підприємстві поділяється на наступні організаційні етапи:

Виділення суб'єктів і об'єктів аналізу господарської діяльності, вибір організаційних форм їх обстеження і розподілу обов'язків між окремими дослідниками.

Планування аналітичної роботи.

Інформаційне та методичне забезпечення аналізу господарської діяльності.

Аналітична обробка даних про хід і результати господарювання.

Оформлення результатів аналізу.

Контроль за впровадженням в виробництво пропозицій, зроблених за результатами аналізу.

В сукупності вони є комплексом організаційних елементів, здатних забезпечити ефективність аналізу господарської діяльності. Організаційні форми аналізу господарської діяльності підприємства визначаються складом апарату та технічним рівнем керівництва. Діяльністю усіх економічних служб керує заступник директора з економічних питань. Він організовує свою економічну роботу на підприємстві, в тому числі і по аналізу господарської діяльності. в безпосередній його підлеглості знаходяться планово-економічний відділ, відділ праці та заробітної плати, бухгалтерського обліку. В окремий структурний підрозділ виділено групу економічного аналізу.

Приблизна схема розподілу функцій аналізу господарської діяльності може бути надана наступним чином.

Технічні служби аналізують ритмічність роботи, підвищення якості продукції, запровадження нової техніки, комплексної механізації і автоматизації виробництва, роботу обладнання, використання матеріальних ресурсів, загальний технічний та технологічний рівень виробництва.

Відділ праці та заробітної плати аналізує рівень організації праці, виконання плану заходів по підвищенню його рівня, забезпеченість підприємства трудовими ресурсами по категоріям і професіям, рівень продуктивності праці, використання фонду робочого часу і фонду заробітної плати.

Відділ бухгалтерського обліку та звітності аналізує виконання кошторису витрат на виробництво, собівартість продукції, виконання плану прибутку і його використання, фінансовий стан, платоспроможність підприємства.

Планово-економічний відділ здійснює складання планів аналітичної роботи та контроль за його виконанням, методичне забезпечення аналізу, організує та узагальнює результати аналізу господарської діяльності підприємства і його структурних підрозділів, розробляє заходи по підсумках аналізу.

Позавідомчий аналіз господарської діяльності виконується статистичними, фінансовими органами, податковими адміністраціями, аудиторськими фірмами, банками, інвесторами, науково-дослідницькими інститутами.

Використання всіх форм внутрішньогосподарського, відомчого, позавідомчого і громадянського контролю і аналізу дає можливості для всебічного вивчення господарської діяльності підприємства та найбільш повного пошуку резервів підвищення ефективності виробництва.

Склад, зміст і якість інформації, яка аналізується має визначну роль в забезпеченні дієвості аналізу . Аналіз не обмежується тільки економічними даними, а широко використовує технічну, технологічну та іншу інформацію. Всі джерела даних для аналізу господарської діяльності поділяються на планові, облікові, позаоблікові.

До планових джерел відносяться всі типи планів, які розробляються на підприємстві, а також нормативні матеріали, кошториси, проектні завдання. Джерела інформації облікового характеру - це дані бухгалтерського, статистичного, оперативного обліку у вигляді звітних даних та первинної облікової документації.

До позаоблікових джерел інформації відносяться документи, що регулюють господарську діяльність. до її числа належать документи:

Офіційні: закони держави, укази президента, постанови уряду, накази та розпорядження органів управління та керівництва.

Господарсько-правові документи: договори, угоди, рішення органів управління.

Рішення загальних зборів колективу.

Матеріали вивчення передового досвіду і придбаних з різних джерел інформації.

Технічна та технологічна інформація.

Фінансовий та економічний аналіз фінансових результатів здійснюється з метою визначення наступних характеристик підприємства:

економічна конкурентноздатність;

ефективність використання фінансових ресурсів та фондів;

можливість використання зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Економічний аналіз фінансових результатів проводиться шляхом розрахунку показників прибутковості, ефективності використання основних засобів, оборотних активів, трудових ресурсів. Важливим є також розрахунок коефіцієнтів фінансового стану (фінансової стійкості та кредитоспроможності) підприємства, оскільки рух будь-яких ТМЦ, трудових та матеріальних ресурсів супроводжуються надходженням та витрачанням ресурсів. Всі показники мають розраховуватись за встановленою періодичністю та співставлятися для визначення динаміки економічного та фінансового стану підприємства.

В ході проведення аналізу використовуються наступні прийоми:

Порівняння, коли розрахункові показники співставляються з відповідними показниками минулого періоду. Для отримання об'єктивної інформації важливо забезпечувати однорідність даних, що порівнюються, з врахуванням інфляційних процесів та календарних термінів.

Групування, тобто об'єднання інформаційних матеріалів в аналітичній таблиці, що дозволяє виявити взаємозв'язок різних показників, виділити певні закономірності та тенденції, визначити вплив найбільш суттєвих факторів.

У випадку, якщо існує потреба розрахувати вплив певних факторів на зміну комплексного показника, використовують факторні моделі.

Основними завданнями аналізу фінансових результатів діяльності є оцінка динаміки показників прибутку, ґрунтовності утворення та розподілу їх фактичної величини, виявлення та вимірювання дії різних факторів на прибуток, оцінка можливих резервів подальшого росту прибутку на основі оптимізації обсягів виробництва та витрат.

Велика кількість показників, що характеризують фінансові результати діяльності підприємства, створює методичні ускладнення їх системного розгляду. Різниця у призначенні показників ускладнює вибір з них кожним учасником товарного обміну тих з них, що в найбільшій мірі задовольняють його потреби в інформації про реальний стан даного підприємства.

Таблиця 3.1 - Основні напрями аналізу фінансових результатів

Напрямок аналізу

Види аналізу

Горизонтальний аналіз

- порівняння показників прибутку звітного періоду з показниками попереднього періоду;

- порівняння показників прибутку звітного періоду з показниками аналогічного періоду минулого року;

- порівняння показників прибутку за ряд попередніх періодів

в абсолютній сумі і в відносних показниках

Вертикальний аналіз

- структурний аналіз прибутку за видами діяльності;

- структурний аналіз прибутку за видами продукції;

- структурний аналіз доходів за видами діяльності;

- структурний аналіз витрат за видами діяльності;

- структурний аналіз використання прибутку

в абсолютній сумі і в відносних показниках

Порівняльний аналіз

- порівняльний аналіз показників прибутку підприємства з середньогалузевими значеннями;

- порівняльний аналіз показників прибутку підприємства з контрагентами;

- порівняльний аналіз показників прибутку окремих центрів відповідальності;

- порівняльний аналіз показників прибутку підприємства із запланованим

в абсолютній сумі і в відносних показниках

Обов`язковими елементами фінансового аналізу діяльності підприємства є дослідження динаміки та структури фінансових результатів його діяльності.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства дозволяє дати оцінку темпів зростання прибутку як в цілому по підприємству за певний період, так і за кожною його складовою; вивчити вплив суб'єктивних і об'єктивних факторів на зміну прибутку та визначити рівень їх впливу; виявити резерви збільшення прибутку.

Дані таблиці показують, що у звітному році підприємством отримано 38,0 тис. грн чистого прибутку, однак це на 30,0 тис грн. або на 45% менше ніж в минулому році, при збільшенні виручки на 169,93 %. До цього призвело в основному збільшення собівартості реалізованої продукції і інших операційних витрат в порівняння з 2009 роком на 176, 81 %.

Виручка від реалізації продукції в звітному році підвищилася на 14143,0 тис. грн. або 169,93 %, що позитивно вплинуло на фінансовий результат діяльності підприємства і на величину його активів.

Позитивним в роботі підприємства є стійка тенденція до збільшення доходів (виручки) протягом трьох останніх років.

Суттєвим є збільшення суми валового прибутку підприємства проти 2009 року - на 258,0 тис. грн. або 133,22 %. Причинами таких змін можуть бути збільшення фізичного обсягу реалізованої продукції, підвищення цін тощо.

Розрахунки засвідчують, що протягом трьох років доходи підприємства сформовані в основному за рахунок доходів, отриманих у результаті операційної діяльності. Основну частку в їх загальній сумі займає виручка від реалізації (у 2010 році 99,71%), і порівняно з 2009 роком вона збільшилася на 0,36 %.

Відмічаємо також тенденцію до збільшення загальної суми доходів за рахунок збільшення виручки від реалізації.

У загальній сумі витрат підприємства найбільшу питому вагу (80,24 %) займає собівартість реалізованої продукції. Необхідно відмітити, що негативним в роботі підприємства є те, що темпи збільшення виручки від реалізації - нижчі ніж темпи збільшення собівартості реалізованої продукції.

Структура Звіту про фінансові результати в порівнянні з 2009 роком майже не змінилася, що свідчить про дотримання підприємством минулорічної стратегії. Основним джерелом доходів є реалізація власної продукції. Незначну частку - 0,26 % займають інші операційні доходи.

Протягом трьох років як доходи, так і витрати підприємства сформовані за рахунок сум, отриманих у результаті операційної діяльності. Тому доцільним є аналіз структури операційних доходів і витрат підприємства (рис. 3.1.).

Основну частку у структурі витрат підприємства займають матеріальні затрати, витрати на оплату праці та інші операційні витрати. їх питома вага в загальній структурі витрат протягом періоду, що аналізується майже не змінилася.

Рисунок 3.1 - Структура витрат за елементами ЗАТ "Торезкондитер" за 2008-2010 роки

Порівнюючи тенденцію зміни доходів та витрат підприємства відмічаємо деяке перевищення темпів збільшення доходів над витратами і відрахуваннями.

Дана структура доходів і витрат в цілому характерна для підприємства даної галузі.

Зроблені висновки свідчать про достатньо ефективну роботу управлінського апарату підприємства в звітному році.

3.2 Аналіз впливу доходів на формування фінансового результату

Одним з методів дослідження прибутку є факторний аналіз прибутку. Цей метод дозволяє розрахувати в числовому вираженні вплив різних факторів (зміна обсягів діяльності, зміна суми витрат і т.д.) на прибуток підприємства, що в свою чергу дає можливість розробити рекомендації щодо підвищення прибутковості підприємства.

Таблиця 3.2 - Динаміка доходів і витрат ЗАТ "Торезкондитер"за 2009-2010 роки, тис. грн

Показники

Код

рядка

2009 рік, (Х„)

2010 рік, (Х,)

Відхилення (АХ)

1

2

3

4

5

1. Чистий дохід (виручка від реалізації) (В)

035

6936,0

18722,0

11786,0

2. Собівартість реалізованої продукції(С)

040

6520,0

18048,0

11528,0

3. Інші операційні доходи (ІОД)

060

54,0

59,0

5,0

4. Адміністративні витрати(АВ)

070

114,0

136,0

22,0

5. Витрати на збут (ВЗ)

080

165,0

456,0

291,0

6. Інші операційні витрати (ІОВ)

090

105,0

83,0

-22,0

7. Інші фінансові доходи (ІФД)

120

6,0

6,0

8. Податок на прибуток (ПП)

180

18,0

26,0

8,0

9. Чистий прибуток (П)

220

68,0

38,0

-30,0

Факторний аналіз -- це методика комплексного системного вивчення і виміру впливу факторів на величину результативних показників.

Одним із прийомів проведення факторного аналізу є прийом елімінування.

Елімінувати -- це значить усунути, виключити вплив усіх факторів на величину результативного показника, крім одного.

Використовуючи цей прийом, на підставі даних табл. 3.2 визначимо вплив кожного фактора на прибуток від реалізації.

У нашому випадку вплив факторних показників на прибуток (результативний показник) можна представити у вигляді адитивної моделі:

П = В - С+ ІОД - АВ - ВЗ -ІОВ+ ІФД-ПП (3.1)

Як відомо, розмір виручки від реалізації залежить від таких факторів, як ціна реалізованої продукції, питома вага кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації і кількість реалізованої продукції. Таку залежність можна записати у вигляді наступної формули:

(3.2)

де УД--показник структури реалізованої продукції;

N - обсяг реалізації продукції;

Ц-- ціна продукції.

Факторну модель собівартості реалізованої продукції можна представити у вигляді наступного виразу:

(3.3)

де УД-- показник структури виробленої продукції;

N-- обсяг виробництва продукції;

СВод --собівартість одиниці.

Використовуючи дані Звіту про фінансові результати, визначити вплив усіх перерахованих факторів на фінансовий результат неможливо, тому що нам не відомі ні питома вага реалізованої і виробленої продукції, обсяг випуску і реалізації, ні ціна, ні собівартість одиниці. У той же час, знаючи середній індекс цін, можна визначити вплив на розмір чистого прибутку зміни цін, обсягу реалізованої продукції, обсягу випущеної продукції. Ціни на продукцію в звітному році зросли в середньому на 25 %, тобто індекс цін (Іц) склав 1,25. Визначимо вплив факторів на зміну виручки від реалізації. Загальна зміна виручки від реалізації розраховується за формулою:

тис. грн

Тобто за звітний період чистий дохід від реалізації продукції збільшився на 11786,0 тис. грн. Ця зміна є результатом впливу двох факторів: ціни реалізації й обсягу реалізованої продукції (з урахуванням структури). Розрахунок впливу цих факторів можна визначити в такий спосіб:

тис. грн

тис. грн

Таким чином, ріст цін сприяв збільшенню виручки від реалізації на 3744,4 тис. грн., а збільшення обсягу реалізації призвело до її збільшення на 8041,6 тис. грн.

Аналогічно розраховується вплив факторів на зміну собівартості реалізованої продукції:

Припустимо, що собівартість одиниці продукції змінилася лише за рахунок зовнішніх факторів, а саме за рахунок загальної зміни цін, тоді:

Таким чином, за рахунок збільшення обсягу реалізації собівартість продукції збільшилася на 7918,4 тис. грн., а за рахунок зміни цін на 3609,6 тис. грн.

Як випливає з розрахунків, зміна цін вплинула на чистий прибуток у складі двох показників: виручки і собівартості. Причому вплив зміни цін на розмір чистого прибутку в складі виручки і собівартості носить різнонапрямлений характер: зростання виручки від реалізації сприяє зростання чистого прибутку, а ріст собівартості сприяє зменшенню прибутку. З огляду на це, вплив зміни цін на розмір чистого прибутку можна визначити в такий спосіб:

За рахунок збільшення цін чистий прибуток підприємства збільшився на 134,8 тис. грн.

Відповідно

Тобто прибуток підприємства збільшився на 123,2 тис. грн.. за рахунок збільшення обсягів діяльності.

А тепер розрахуємо вплив інших факторів на зміну розміру чистого прибутку, таких як вплив зміни розмірів адміністративних витрат, витрат на збут і інші операційні витрати. При визначенні впливу даного фактора варто врахувати, що це фактор зворотного впливу стосовно прибутку. У зв'язку з цим у розрахункову формулу додається знак "-".

(3.4)

де Пв -- зміна чистого прибутку за рахунок зміни величини зазначених витрат.

У нашому прикладі цей вплив склав:

Це означає, що не зважаючи на зменшення інших операційних витрат, збільшення собівартості і витрат на збут призвело до зменшення прибутку в звітному році на 299,0 тис. грн. Вплив зміни величини інших фінансових доходів. Розрахунок впливу даного фактора на зміну розміру чистого прибутку описується формулою:

(3.5)

У нашому випадку ступінь впливу цього показника визначається в такий спосіб:

тис. грн

Розмір чистого прибутку зріс за рахунок збільшення суми інших фінансових доходів на 6,0 тис. грн.

Аналогічно

Тобто чистий прибуток зріс на 5,0 тис. грн за рахунок збільшення суми інших операційних доходів. Узагальнимо в табл. 3.3 вплив факторів, що впливають на розмір чистого прибутку.

Таблиця 3.3 - Зведена таблиця впливу факторів на чистий прибуток

Показники

Сума, тис. грн.

Зміна цін

+134,8

Обсяг реалізованої продукції

+123,2

Адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, податок на прибуток

-299

Інші операційні доходи

+5,0

Інші фінансові доходи

+6,0

Усього

-30

Отже, в звітному році підприємство працювало досить ефективно і тому отримало прибуток в сумі 38,0 тис. грн. Однак значний вплив на зменшення прибутку в порівнянні з минулим роком на 30,0 тис грн.. спричинило збільшення витрат на збут в звітному періоді на 291 тис. грн.., хоча це може бути прямо пов'язане із збільшенням обсягів діяльності. Розрахуємо вплив інших факторів на величину отриманого підприємством фінансового результату, таких як оборотність оборотних активі, ефективність використання основних засобів і ін. Залежність прибутку від ефективності використання оборотних активів можна виразити наступним чином:

(3.6)

де ЧП - чистий прибуток;

- середньорічна вартість оборотних активів;

- коефіцієнт оборотності оборотних активів;

- рентабельність продажу.

Таблиця 3.4 - Розрахунок умовних показників для проведення факторного аналізу прибутку

Показник

2009р.

2010р.

І

ІІ

Вплив факторів

Чистий прибуток, тис. грн

68,0

38,0

-

-

-

Виручка від реалізації, тис. грн

6936,0

18722,0

-

-

-

Вартість оборотних активів, тис. грн

1375,5

1260,0

1260,0

1260,0

-5,8

Коефіцієнт оборотності ОА, раз

5,04

14,86

5,04

14,86

+121,3

Рпр, %

0,98

0,20

0,98

0,98

-145,5

Разом

-

62,2

183,5

-30,0

Отже, за результатами проведеного аналізу можна сказати, що позитивно на отриманий фінансовий результат вплинуло лише збільшення оборотності оборотних активів, (вплив фактора =+121,3 тис. грн.). Зменшення ж середньорічної вартості оборотних активів і зниження рентабельності продажу призвели до отримання підприємством збитку.

Залежність прибутку від ефективності використання основних засобів можна виразити наступним чином:

(3.7)

де ЧП - чистий прибуток;

- середньорічна вартість основних засобів;

ФВ- фондовіддача;

- рентабельність продажу.

Отже, за результатами проведеного аналізу можна сказати, що збільшення вартості основних засобів і підвищення фондовіддачі позитивно вплинули на фінансовий результат, в свою чергу зниження рентабельності продажу негативно вплинули на фінансовий результат діяльності підприємства.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, доходність різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат і т. д. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують кінцеві результати господарювання, адже їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

Таблиця 3.5 - Розрахунок умовних показників для проведення факторного аналізу прибутку

Показник

2009р.

2010р.

І

ІІ

Вплив факторів

Чистий прибуток, тис. грн

68,0

38,0

-

-

-

Виручка від реалізації, тис. грн

6936,0

18722,0

-

-

-

Вартість основних засобів, тис. грн

171,6

222,0

222

222

+19,9

Фондовіддача, грн

40,42

84,33

40,42

84,3

+95,5

Рпр, %

0,98

0,20

0,98

0,98

-145,4

Разом

-

87,9

183,4

-30,0

Оцінка прибутковості (рентабельності) діяльності підприємства проводиться за допомогою багатьох показників, розрахунок яких представлено в таблиці 3.6

Дані таблиці 3.6 свідчать, що протягом періоду, який аналізується, відзначається деяке погіршення ефективності використання підприємством майна і джерел його формування, із 100 грн, які вкладені в активи, підприємство одержало прибутку менше на 1,77 грн ніж у 2009 році. Більш значним було зниження ефективності використання власного капіталу. Замість 11,10 грн прибутку, який був одержаний з 100 грн власного капіталу в 2009 році, віддача зі 100 грн коштів, які вкладені у власний капітал у 2010 році, склала 5,71 грн. Рентабельність власного оборотного капіталу порівняно з 2009 роком також знизилася на 7,67 грн і становить у 2010 році аж 9,63 грн.

Таблиця 3.6 - Показники рентабельності ЗАТ "Торезкондитер"за 2008-2010 роки

Показники

2008 рік

2009 рік

2010 рік

Відхилення (+, -) 2010 року від:

2008 року

2009 року

1. Середній розмір майна, тис. грн

2796,4

1597,8

1529,5

-1266,9

-68,3

2. Середній розмір власного капіталу, тис. грн

579,3

612,8

666,0

86,7

53,3

3. Середній розмір власного оборотного капіталу, тис. грн

365,0

393,0

394,5

29,5

1,5

4. Середній розмір перманентного капіталу

578,5

612,8

666,0

87,5

53,3

5. Середній розмір авансованого капіталу

578,5

612,8

666,0

87,5

53,3

6. Середній розмір матеріальних оборотних активів, тис. грн

1197,3

959,7

826,0

-371,3

-133,7

7. Середній розмір основних засобів, тис. грн

390,1

413,6

480,0

89,9

66,5

8. Вартість виробничих ресурсів, тис. грн

1587,4

1373,2

1306,0

-281,4

-67,2

9. Виручка від реалізації, тис. грн

2527,6

6936,0

18722,0

16194,4

11786,0

10. Витрати, тис. грн

237,3

384,0

675,0

437,7

291,0

11. Прибуток (збиток) до оподаткування

0,0

86,0

64,0

64,0

-22,0

12. Чистий прибуток (збиток), тис. грн

0,0

68,0

38,0

38,0

-30,0

13. Рентабельність (збитковість), %

0,00

0,00

14.1. Продажу, %

0,00

1,24

0,34

0,34

-0,90

14.2. Основних засобів, %

0,00

20,80

13,33

13,33

-7,46

14.3. Оборотних активів, %

0,00

8,96

7,75

7,75

-1,21

14.4. Виробничих ресурсів, %

0,00

6,26

4,90

4,90

-1,36

14.5. Витрат, %

0,00

22,40

9,48

9,48

-12,91

14.6. Активів, %

0,00

4,26

2,48

2,48

-1,77

14.7. Власного капіталу, %

0,00

11,10

5,71

5,71

-5,39

14.8. Власного оборотного капіталу, %

0,00

17,30

9,63

9,63

-7,67

14.9. Перманентного капіталу, %

0,00

11,10

5,71

5,71

-5,39

14.10. Авансованого капіталу, %

0,00

11,10

5,71

5,71

-5,39

Але найбільше зниження рентабельності має підприємство по витратах, що ще раз підтверджує раніше зроблені висновки.

Узагальнюючи, можна зазначити, що управління доходами і витратами на підприємстві здійснюється недостатньо ефективно.

Тож резервами підвищення ефективності діяльності підприємства, на нашу думку, є наступні заходи:

налагодження системи управління витратами і контролю за ними;

планування витрат і доходів підприємства, що дасть змогу коригувати поточну діяльність задля досягнення запланованої мети;

приділяти більше уваги фінансовій і інвестиційній діяльності підприємства;

привести асортимент продукції що реалізується у відповідність з попитом на ринку.

3.3 Шляхи підвищення ефективності діяльності і прогнозування показників ЗАТ "Торезкондитер"

Ріст і розвиток підприємства (фірми) тісно пов'язані з розробкою і реалізацією стратегії і тактики управління процесом формування, збільшення і розподілу прибутку,

Зростанню прибутку підприємства сприяє маніпулювання трьома змінними: 1) прискоренням товарооборотністі; 2) зменшенням маси витрат; 3) збільшенням норми прибутку шляхом підвищення цін.

Це самі основні змінні. Разом з тим фірми, що успішно функціонують на західному ринку, вважають, що довгострокова прибутковість компаній (фірм) залежить від значно більшого числа факторів (більш 30), що характеризують стан конкурентної ситуації, ситуації на ринку виробника, ринкової ситуації. І тому важливо в процесі розробки стратегічного плану управління прибутком не випустити з уваги і ряд інших важливих факторів (капіталоємність, відносну якість продукції (торгових послуг), відносну частку підприємства (компанії) на ринку, продуктивність праці).

Між цілями розвитку підприємства і факторами, що їх визначають, існує тісний зв'язок.

Якщо метою є забезпечення потреби в нагромадженнях на виробничий розвиток, тоді найважливішими факторами виступають структура реалізації товарів і послуг, рівень торгових надбавок, ціни реалізації, обсяг, структура й ефективність використання ресурсного потенціалу, розмір прибутку. Якщо ціль - забезпечення стійкого положення підприємства (фірми), то вона досягається на основі забезпечення стійких відносин з постачальниками, банками й іншими контрагентами (кількість проданих товарів, ціна одиниці) і достатнього розміру прибутку.

Якщо метою є задоволення інтересів власника майна, найважливішими факторами, що забезпечують їх досягнення, стають обсяг власних і залучених оборотних коштів і ефективність їх використання, розмір прибутку.

Якщо підприємство як першочергову мету визначає забезпечення соціального споживання і соціального розвитку колективу, то основними факторами, що повинні бути використані для її досягнення, виступають витрати обігу, чисельність і склад використовуваних трудових ресурсів, міри державного регулювання (норми і нормативи відрахувань у різні фонди соціального захисту населення і т.п., мінімальна заробітна плата, мінімальний прожитковий рівень і т.п.), розмір прибутку.

Усі вищезгадані цілі і фактори самі знаходяться в тісному взаємозв'язку і взаємозумовленості.

Важливо, щоб усі заходи, проведені підприємством по зростанню прибутку (при використанні всіх можливостей), сприяли досягненню найважливіших цілей розвитку підприємства (фірми) .

Надзвичайно важливим при цьому є обґрунтування цільового розміру прибутку.

Обґрунтування цільового розміру прибутку підприємства передбачає:

1) Визначення обсягу товарообігу, при якому можливе одержання цільового прибутку.

2) Розробка цінової політики і стратегії.

3) Формування асортиментної політики (визначення оптимальної товарно-групової структури, що відповідає попиту населення і забезпечує досягнення обраної мети.

4) Формування ресурсної політики (товарне забезпечення, трудові, матеріальні і фінансові ресурси).

5) Управління валовими доходами.

6) Використання можливостей ефективного розміщення грошей.

7) Управління витратами обігу

8) Оцінка відповідності можливостей одержання прибутку його цільовій величині.

У практиці роботи підприємства є резерви зростання прибутку. Вони носять характер традиційних (ріст товарообігу, зниження витрат обігу і т.п.). У сучасних же умовах треба використовувати для нарощування прибутку не тільки традиційні шляхи, але і нові, відкриті в ході ринкових перетворень, приватизації.

Серед них основними є:

- формування комерційного асортименту з урахуванням прибутковості товарів;

- нова філософія взаємин з контрагентами;

- використання можливостей ризикової діяльності;

- інноваційна політика;

- оптимальні масштаби підприємства;

- використання можливостей мінливої кон'юнктури ринку;

- акціонування;

- вигідне розміщення грошових ресурсів і ін.

Комерційні підприємства щорічно зіштовхуються з необхідністю вибирати товари для реалізації з великої кількості найменувань. При цьому чим більш різноманітним буде асортимент, тим повніше буде вдоволений попит населення, тобто покупець зацікавлений у можливості широкого вибору товарів чи послуг. І в той же час необхідно забезпечити вигідність кожної комерційної справи. Це означає, що доцільно забезпечити зважений підхід при виборі постачальників, визначенні оптимальної партії і ціни закупівлі товарів, встановленні обґрунтованої торгової надбавки, витраті засобів на здійснення комерційної діяльності.

Розмір чистого прибутку, що повинне одержати комерційне підприємство при здійсненні комерційної діяльності, можна визначити за формулою

ЧП = [(Цр - Цз) x К х (100 - ПДВ) - ИОК х ( 100 - Сп)]/100,(3.8)

де ЧП - чистий прибуток; Цр - ціна реалізації: Цз - ціна закупівлі; К - кількість закупленого товару; ПДВ - податок на додаткову вартість; ИОК - витрати, пов'язані зі здійсненням комерційної роботи; Сп - середній рівень податків і обов'язкових платежів у відсотках до балансового прибутку.

ЧП = (22466-18048) x (100 - 20) - 22493,0 х ( 100 - 25)]/100 =(53440 - 1686975)/100 = - 13,3 (тис. грн)

Для ЗАТ "Торезкондитер" розмір чистого збитку, розрахований за формулою дорівнює 13,3 тис. грн.

Вигідна закупівля товарів, наприклад, сама по собі не означає ще високої рентабельності. Тому важливо забезпечити правильну збутову політику. Усі товари умовно поділяються на три групи високого, середнього і низького рівня рентабельності. Раціональне розміщення товарів із врахуванням вищесказаного дозволяє максимізувати прибуток і мінімізувати витрати.

Розмір прибутку комерційного підприємства знаходиться в тісній залежності від частки прибутку в ціні одиниці продукції і швидкості обертання товарів.

Збільшенню прибутку комерційного підприємства сприяє ріст продажу товарів, обумовлений ростом числа нових покупців, обсягів закупок постійними клієнтами, зниженням цін і вартості самого процесу реалізації.

У свою чергу така можливість приросту товарообігу залежить від рівня організації торгівлі, ступеня впровадження маркетингу, ефективності управлінських рішень.

Зокрема, нових покупців можна залучити гарною рекламою і пропагандою, високою репутацією і спеціалізацією комерційного підприємства, додатковими торговими послугами, більш низькими цінами (при тій же якості продукції), легкістю придбання, пропозицією покупцям товарів із врахуванням їхніх купівельних звичок.

На рішення про збільшення покупок постійними клієнтами впливають: демонстрація продукції, рівень реалізації ідей (пов'язаних зі зручностями для покупця, повнотою асортименту і т.п.), наявність у продажі товарів, що користуються попитом населення, що супроводжують вироби, реклама примусового асортименту, рівень цін.

Збільшення обсягів реалізованої продукції в результаті зниження цін і вартості торгових послуг можливо при реальному зниженні вартості призначеної до реалізації продукції, прискоренні оборотності товарних запасів, підвищенні керованості запасами і закупівлями, ліквідації неходових товарів, широкому впровадженні самообслуговування, підвищенні ефективності використання торгових площ.

Діяльність комерційного підприємства повинна бути спрямована на ріст прибутків як для себе, так і для постачальників товарів. Якщо в одного чи іншого підприємства є дві-три пропозиції на продаж чи купівлю товарів по однаковій ціні, як правило, вибирається пропозиція того підприємства, з яким установлені тісні контакти господарського співробітництва, що у минулому не один раз здійснювало допомогу у вирішенні виникаючих проблем у процесі виробництва, постачання і реалізації продукції.

Таким чином, більш ефективно працювати із врахуванням всіх факторів, що впливають на прибуток дозволить впровадження автоматизованої інформаційної системи управління підприємством на базі програмного продукту "Галактика" або конфігурації "Управлінський облік" для "1С: Підприємство 7.7", можливості яких розглядалися вище.

Всі ці заходи дозволять контролювати витрати підприємства, що теоретично дає можливість зекономити до 300 тис. грн., адже саме такий вплив фактора витрат на прибуток 2008 року.

У процесі фінансово-господарської діяльності підприємства України та зарубіжжя складають як поточну, так і прогнозовану фінансову звітність. Якщо поточна відображає результати господарювання за певний період, то прогнозована - формується до початку господарської діяльності у відповідності до перспективних планів, стратегії розвитку підприємства. У її складанні зацікавлені, в першу чергу внутрішні користувачі інформації оскільки саме вони у прогнозованій фінансовій звітності інтегрується уся господарська діяльність підприємства.

Певний інтерес до прогнозованої фінансової звітності мають і зовнішні користувачі, зокрема:

установи банків - наприклад, для оцінки рівня кредитоспроможності суб'єкта господарювання при отриманні позик;

кредитори - з метою оцінки передбачуваності дій керівництва та ризику фінансового результату протягом терміну позики.

Проектована фінансова звітність має наступний склад:

Звіт про прибутки і збитки.

Баланс.

Звіт про рух грошових коштів

З метою оцінки прогнозованого фінансового стану, визначення потреб у джерел фінансування використовують баланс та звіт про фінансові результати.

Брігхем Є.Ф., Редченко К.І. сам процес підготовки фінансових звітів поділяють на декілька етапів:

Прогнозування доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Найчастіше його розпочинають з огляду величини продажу за декілька років.

Підготовка проектованого звіту про фінансові результати, кожна стаття якого збільшується (зменшується) відповідно до концепції складання прогнозу - залежно чи незалежно від відсотку зростання (зменшення) обсягу реалізації продукції. Мета його складання - визначення показника "доповнення до нерозподіленого прибутку".

Коригування власного капіталу (у проектованому балансі) на величину "доповнення до нерозподіленого прибутку". Інші статті балансу можуть прогнозуватися індивідуально або залежно від зміни обсягів реалізації;

Розрахунок показника "додатково необхідні фонди" та розподіл його величини за статями балансу. Статті балансу, які використовуються для балансування за рахунок "додатково необхідних фондів" називаються регуляторними.

Найчастіше при складанні прогнозованого звіту використовують метод відсотку від продажу, при цьому статті зміни перераховують на одинаковий відсоток збільшення (зменшення) показника доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). З цією метою статті класифікують на автоматично утворені та регульовані.

Автоматично утворені статті змінюються пропорційно обсягу продажу. До них відносяться:

дохід (виручку) від реалізації;

собівартість реалізованої продукції;

операційні доходи і витрати.

Регульовані статті утворюються незалежно від обсягу продажу. До них належать:

фінансові доходи і витати;

інші доходи і витрати.

Суми надзвичайних доходів і витрат не прогнозують.

Відмінність прогнозованого звіту про фінансові результати є визначення прогнозу використання чистого прибутку для розрахунку показника "доповнення до нерозподіленого прибутку". Цей показник є кінцевим у прогнозованому звіті про фінансові результати, для його обчислення розмір чистого прибутку за прогнозованим звітом зменшують на величину оголошених дивідендів.

Доповнення до нерозподіленого прибутку додається до статті "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)" при складані прогнозованого балансу.

На основі даних Звіту про фінансові результати ЗАТ "Торезкондитер" побудуємо прогнозований Звіт про фінансові результати - табл. 3.8 і 3.9.

В 2011 рік ЗАТ "Торезкондитер" планує збільшити виручку від реалізації на 30 %, що призведе до її зростання на 6937,8 тис. грн, при цьому собівартість реалізації також зросте на 6290,2 тис. грн. Адміністративні витрати плануються також зростати, оскільки заробітна плата адміністративного персоналу відіграє важливу роль у зростанні виручки. Фінансовий результат від операційної діяльності також зростає у зв'язку зі зміною обсягу реалізації, і при однаковому рівні витрат. Чистий прибуток також змінюється на в бік збільшення - на 1000,9 тис. грн.

Таблиця 3.7 - Прогнозований звіт про фінансові результати ЗАТ "Торезкондитер", на 2011 рік, тис. грн

Статті

2010 рік

Прогноз

2011 рік,

Доход (виручка) від реалізації

22466,0

1,3

29205,8

Податок на додану вартість

3744,0

4867,6

Чистий дохід виручка від реалізації продукції

18722,0

24338,2

Собівартість реалізованої продукції

18048,0

до 80 коп на 1 грн виручки

23364,6

Валовий прибуток

4418,0

5841,2

збиток

Інші операційні доходи

59,0

59,0

Адміністративні витрати

136,0

до 1 % від виручки

224,7

Інші операційні витрати

83,0

83,0

Фінансові результати від операційної діяльності

прибуток

4258,0

5592,5

збиток

Податок на прибуток

1064,5

1398,1

Чистий

прибуток

3193,5

4194,4

збиток

Оголошені до виплати дивіденди

Доповнення до нерозподіленого прибуток

3193,5

4194,4

Таблиця 3.8 - Показники прибутковості діяльності ЗАТ "Торезкондитер"

Показники

2010 рік

Прогноз на 2011 рік

Відхилення

Собівартість реалізованої продукції

18048

24338,2

+6290,2

Валовий прибуток

4418

5841,2

+1423,2

збиток

0

Інші операційні доходи

59

59

0

Адміністративні витрати

136

224,7

+88,7

Інші операційні витрати

83

83

0

Фінансові результати від операційної діяльності

0

прибуток

4258

5592,5

+1334,5

збиток

0

Чистий

0

прибуток

3193,5

4194,4

+1000,9

збиток

0

Далі в таблиці 3.8 представлено прогнозований Баланс ЗАТ "Торезкондитер" з використанням даних прогнозованого Звіту про фінансові результати.

У прогнозованому Балансі перший варіант прогнозу показав, що джерел формування майна перевищують саме майно. Тому необхідно збільшувати грошові кошти, тому що це високо ліквідні активи.

За остаточним прогнозом Баланс ЗАТ "Торезкондитер" доцільно збільшити дебіторську заборгованість і зменшити кредиторську.

4. Охорона праці і навколишнього середовища

4.1 Загальні питання охорони праці

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності залежно від форм власності та видів діяльності;

адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та, їх представниками, між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва [19].

4.2 Організація управління охороною праці

Відповідно до ст. 13 закону України „Про охорону праці" [19] роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень, умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відносно до вимог з охорони праці;

організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Служба охорони праці вирішує задачі:

забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

забезпечення працюючих засобами індивідуального і колективного захисту;

професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів роботи;

вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;

професійного відбору виконавців для певних видів робіт.

Служба охорони праці входить в структуру підприємства, установи, організації як одна з основних виробничо-технічних служб.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства.

Служба охорони праці залежно від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ так і у вигляді групи фахівців або одного фахівця, в тому числі і за сумісництвом.

Служба охорони праці комплектується фахівцями, що мають вищу освіту і стаж роботи за профілем виробництва не менше 3-х років. Фахівці з середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках. Обмеження не стосуються: за виробничим стажем - осіб, що мають спеціальну освіту по охороні праці; по рівню освіти - осіб, які прийняті на посаду до затвердження Типового положення.

Перевірка знань по охороні праці працівників служби охорони праці проводиться в установленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов'язків і періодично, один раз в три роки.

Положення про службу охорони праці міністерства, державного комітету, концерну, корпорації і іншого об'єднання підприємств, освічених за галузевим, може відмінити у письмовій формі тільки посадовець, якому підлегла служба охорони праці. Працівники служби охорони праці не можуть притягуватися до виконання функції, не передбачених Законом" Про охорону праці" і Типовим положенням. Перечень небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які зустрічаються в відділі , надані в табл. 4.1[20].

Таблиця 4.1 - Перечень небезпечних і шкідливих виробничих чинників

Найменування чинників

Джерела виникнення

Характер дії на організм людини

Нормований параметр

М'яке рентгенівське випромінювання

Монітори ЕОМ

Стомлення, захворювання органів зору, серцево-судинної системи

Еквівалентна доза, Р, мкР/ч

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены