Облік розрахунків з підзвітними особами

За характером інвентаризації поділяють на планові і позапланові. Планова інвентаризація проводиться за завчасно складеним планом відповідно до розробленого графіка її проведення (наприклад, перед складанням річного звіту). Позапланова інвентаризація проводиться за розпорядженням керівника господарства (за вимогою перевіряючого органу, у випадках пожежі, стихійного лиха тощо). Найбільш ефективними є раптові часткові інвентаризації, оскільки вони підвищують відповідальність матеріально відповідальних осіб у своєчасному оприбуткуванні і списанні матеріальних цінностей, правильності їх зберігання, запобігають зловживанням.

Порядок і строки проведення інвентаризації на ЗАТ “Інжстрой” регламентуються Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 11 серпня 1994 р. № 69.

Кількість інвентаризацій на рік, строки їх проведення, перелік майна і розрахунків, що підлягають інвентаризації під час кожної з них, визначаються керівником підприємства, окрім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим, а саме:

- при передачі майна в оренду, приватизації майна підприємства та в інших випадках, передбачених законодавством;

- перед складанням річної бухгалтерської звітності (але не раніше 1 жовтня). При цьому інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних засобів може проводитись один раз у три роки;

- при зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);

- при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей;

- за рішенням судово-слідчих органів;

- у випадках аварій, пожежі, стихійного лиха, ліквідації підприємства.

Інвентаризацію проводить інвентаризаційна комісія, очолювана керівником підприємства або його заступником за обов'язковою участю головного бухгалтера і матеріально відповідальних осіб. Склад комісії, об'єкти інвентаризації, порядок її проведення визначаються наказом керівника. Відповідальність за своєчасне й якісне проведення інвентаризації несе керівник підприємства.

Інвентаризація проводиться, як правило, на 1-ше число місяця. Це полегшує наступне порівняння її результатів з показниками обліку. Якщо інвентаризація окремих цінностей не може бути закінчена за один день, її можна починати до і закінчувати після 1-го числа, а дані інвентаризації коригувати станом на 1-ше число.

До початку інвентаризації матеріальні цінності на складах повинні бути згруповані, розсортовані та розкладені за найменуваннями, сортами і розмірами в порядку, зручному для підрахунку. Це значно прискорює проведення їх інвентаризації.

Працівники бухгалтерії до початку інвентаризації повинні закінчити опрацювання всіх документів по надходженню і видатку матеріальних цінностей, визначити залишки на рахунках на день інвентаризації.

Матеріально відповідальні особи до початку інвентаризації дають розписки у тому, що всі прибуткові і видаткові документи здані ними до бухгалтерії і що ніяких неоприбуткованих або не списаних на видаток цінностей у них немає. Після цього документи до уваги не приймаються.

Інвентаризація матеріальних цінностей проводиться за місцями їх зберігання в присутності матеріально відповідальних осіб. Наявність залишків матеріальних цінностей визначається шляхом підрахунку, зважування, обміру. При інвентаризації матеріальних цінностей, що зберігаються в непошкодженій тарі постачальників, дозволяється, в порядку винятку, їхню кількість встановлювати за документами (з обов'язковою вибірковою перевіркою в натурі правильності документальних даних), про що в інвентаризаційному опису роблять відповідні відмітки. Дані інвентаризації кожного виду матеріальних цінностей заносять в інвентаризаційні описи, які складаються в двох примірниках за місцями зберігання матеріальних цінностей і матеріально відповідальними особами. Після закінчення інвентаризації описи підписуються всіма членами комісії. Матеріально відповідальні особи на кожному опису ставлять свій підпис під текстом такого змісту: “Всі цінності, поіменовані в даному опису, комісією перевірені в моїй присутності і внесені в опис, у зв'язку з чим претензій до інвентаризаційної комісії не маю. Цінності, вказані в опису, знаходяться на моєму відповідальному зберіганні”.

Один примірник опису залишається у матеріально відповідальної особи, другий - передається до бухгалтерії. Цінності, що не належать підприємству,, але знаходяться у нього в користуванні або на відповідальному зберіганні, записують в окремий інвентаризаційний опис. На виявлені інвентаризаційною комісією зіпсовані матеріальні цінності складають акти, в яких вказують причини й осіб, що допустили псування цінностей.

При перевірці наявності грошових коштів у касі приймається до уваги тільки фактична наявність готівки. Ніякі документи або розписки в залишок готівки у касі не включаються. При виявленні нестачі або лишків грошових коштів в акті вказують їх суму і причини виникнення. Виявлена в касі готівка коштів, не виправдана прибутковими касовими ордерами, вважається лишком і підлягає зарахуванню в дохід підприємства; нестача коштів - підлягає стягненню з касира.

Суми заборгованості по розрахунках з банками, податковими та фінансовими органами мають відображатися у балансі тільки в погоджених сумах.

Неурегульовані суми заборгованості, суми заборгованості, по яких минули строки позовної давності, а також виявлена при інвентаризації безнадійна дебіторська заборгованість записуються в окремий інвентаризаційний опис із зазначенням причин їх виникнення і винних у цьому осіб.

Оформлені інвентаризаційні описи комісією передаються до бухгалтерії, де фактичні залишки матеріальних цінностей, зафіксовані в описах, порівнюють з даними бухгалтерського обліку і виявляють лишки або нестачі цінностей (якщо вони мали місце). Матеріальні цінності, по яких виявлені розходження з даними бухгалтерського обліку, записують в порівняльну відомість, а матеріально відповідальні особи повинні дати інвентаризаційній комісії письмові пояснення щодо причин їх виникнення. Свої висновки і пропозиції щодо урегулювання інвентаризаційних різниць комісія оформляє протоколом і подає на затвердження керівнику господарства. Керівник повинен прийняти рішення про оприбуткування лишків та списання нестач цінностей і затвердити протокол у 5-денний строк.

інвентаризація розрахунковий операція підзвітний

3. Шляхи вдосконалення обліку на ЗАТ “Інжстрой”

Сучасний рівень розвитку характеризується комп'ютеризацією всіх сфер народного господарства країни. Реальний обліковий процес розподіляє по робочих місцях, по території підприємства і здійснює в конкретних організаційно-технічних умовах. Ці місця повинні розглядатися якості потенціальних для організації обліку автоматизовані робочі місця бухгалтера.

Автоматизоване рішення обліку фінансово-розрахункового обліку операцій включає наступні задачі:

* облік грошових засобів в касі підприємства;

* облік грошових засобів на рахунках в банку;

* облік розрахунків з підзвітними особами , інші розрахунки;

* аналітичний облік по відповідним рахункам грошових засобів і розрахунків.

Функціонування бухгалтера по обліку фінансово-розрахункових операцій повинно забезпечити в діалоговому режимі облік за фінансовими операціями, які відображають щоденний стан підприємства, виконання необхідних розрахунків по аналізу фінансового стану з ціллю визначення резервів прискорення оборотності грошових засобів. Користувач повинен мати можливість в режимі активного діалогу проаналізувати стан розрахунків, засобів.

На підприємствах України функціонують різні види бухгалтерів.

Серед малих підприємств найбільше розповсюджені реєстрації інформації в журналі господарської діяльності і формування головної книги, балансу і звітності.

З появою нового класу електронно обчислювальних машин, а також з переходом до ринкових відносин, з'являється необхідність оперативного управління на місцях виникнення інформації, яка потребує впровадження розподіленої системи обробки даних обліку з використанням бухгалтера по рівнях управління комплексів задач.

Бухгалтера по обліку фінансово-розрахункових операцій може вестися в двох рівнях бухгалтера, коли перший рівень буде встановлений в бухгалтерії, де здійснюється облік фінансово-розрахункових операцій, і другий рівень категорії керівників підприємства, головного бухгалтера.

Задача “Облік розрахунків з підзвітними особами” відображає формування оборотів за звітний період, а також вихідне сальдо по табельним номерам підзвітних осіб і по призначенню розрахунків. Підзвітні особи подають в бухгалтерію авансові звіти про використання підзвітних сум з додаванням до них виправдних документів.

Бухгалтер провіряє авансовий звіт, встановлює законність розходів, вказує суму розходів, яка підлягає затвердженню, і здійснює ввід і фіксує її на машинному носії, формує базу даних.

На основі раніше введених даних по касових і банківських операціях, а також введених даних авансових звітів до них формується з відображенням на екрані або друкуючому пристрої особовий рахунок підзвітної особи.

Для аналітичного обліку розрахунків з підзвітними особами в цілому до підприємства формується відомість розрахунків з підзвітними особами. Відомість дозволяє проконтролювати рух грошових засобів по кожному табельному номеру. Згідно з даною відомістю бухгалтерія визначає стан розрахунків на певну дату по кожному об'єкту і в розрізі аналітичного обліку. Особливе місце в системі займає функція про одержання додаткової інформації.

Розташування даних в інформаційній базі дозволяє в зручній формі бухгалтеру здійснювати облікових і контрольних функцій.

Для здійснення аналізу по приходу і розходу грошових засобів по банківських операціях здійснюється відображення інформації на дисплеї або друкуючому пристрої.

В бухгалтера по обліку фінансових операцій передбачений режим запиту по нагромаджувальним даним. Даний режим призначений для одержання довідкового матеріалу по запиту на будь-яке число місяця, по нагромадженню інформації, по взаємозв'язку наступних умов логічних зв'язків:

* по типу документів або по всім типам;

* по номеру документів або діапазону номерів;

* по даті складення документа або діапазону дат;

* по рахунку основного документа або діапазону рахунків;

* по субрахунку основного документа або діапазоні субрахунків;

* по рахунку валютному основному або діапазону валютних рахунків;

* по рахунку кореспондуючого документа або діапазону рахунків;

* по субрахунку кореспондуючого документа або діапазону субрахунків;

* по сумі в валюті або діапазону сум в валюті;

* по найменуванню або коду найменування.

Для управління грошовими засобами підприємству необхідно мати по мірі необхідності наочну інформацію, яка дає можливість проаналізувати надходження або динаміку грошових засобів.

Висновки та пропозиції

На основі даної курсової роботи я відмітила, що у процесі господарської діяльності підприємство вступає в розрахункові взаємовідносини з іншими господарськими органами, юридичними чи фізичними особами - за товарно - матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги та інше. Розрахунки являють собою систему грошових відносин, яка ґрунтується на господарському розрахунку, суворому виконанні договорів та додержанні фінансової дисципліни.

Розрахунки здійснюються в готівкових та в безготівкових формах. Розрахунки готівкою здійснюються при купівлі дрібних господарських речей, виплаті заробітної плати, оплаті витрат на відрядження тощо.

Отже, майже весь платіжний оборот, як по товарних, так і по всіх інших операціях, охоплюється безготівковими розрахунками. Установи банку здійснюють безготівкові розрахунки у нормах, встановлених Національним банком України, а також прийнятих у міжнародній банківській практиці.

Спираючись на свою курсову роботу я можу відмітити, що на підприємстві проводиться робота по вдосконаленню обліку розрахунків з підзвітними особами шляхом автоматизації розрахунків з використанням електронно обчислювальної машини. Дане вдосконалення дозволяє суттєво полегшити роботу бухгалтера та прискорити внутрішній документооборот на підприємстві, а також зробити можливим швидке оперативне надання інформації, потрібної для швидкої реакції керівництвом підприємства на ціни, які відбуваються в умовах ринкової економіки.

З появою нового класу електронно обчислювальної машини, а також з переходом до ринкових відносин, з'являється необхідність оперативного управління на місцях виникнення інформації, яка потребує впровадження розподіленої системи обробки даних обліку з використанням бухгалтера по рівнях управління комплексів задач.

В час переходу до ринкових відносин стара система бухгалтерського обліку довела свою спроможність до ефективного відтворення реальних подій на підприємстві (установі).

Потрібно відмовитися від теперішньої системи обліку, а перейти на ту, яка дозволяє набагато простіше обліковувати операції, широко використовувати комп'ютерну техніку. В розвинутих країнах компанії стараються перейти на так званий без паперовий офіс, адже в умовах ринкових відносин інформація - це гроші, а своєчасна інформація - великі гроші.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємства”.

2. Постанова Правління Національного баку України від 26.03.1998 № 119 “Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”.

3. Постанова Правління Національного банку України від 12.07.2000 № 283 (далі - Інструкція № 283).

4. Постанова № 663 “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон”.

5. Інструкція № 283 вивезення іноземної валюти, чеків за межі України фізичними особами, що від'їжджають у службові відрядження.

6. Постанова КМУ від 23.04.1999р. №663 “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон”.

7. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку № 10 “Дебіторська заборгованість”.

8. Кодекс законів про працю України від 10.12.1997 (зі змінами і доповненнями).

9. Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-IV від 22.05.2003 (стаття 9, пункт 9.10, підпункт 9.10.1 - 9.10.4.

10. Постанова КМУ “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном” № 663 від 23.04.1998.

11. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 349- IV від 24.12.2002.

12. Інструкція “Про службові відрядження в межах України та за кордон” № 59 від 13.03.1998.

13. Постанова КМУ “Розміри надбавок до норм добових витрат в іноземній валюті для окремих категорій працівників” № 997 від 11.07.2002.

14. Додаток до Постанови КМУ № 663 від 23.04.99р.(у редакції Постанови КМУ № 977 від 11.09.02р.) “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон для державних службовців і працівників підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів”.

15. Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 (далі Інструкція № 59) та постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (далі Постанова № 663).

16. Постанова Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”.

17. Закон Державної податкової адміністрації України “Про затвердження форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та порядку складання вказаного Звіту” від 19 вересня 2003 року № 440 затверджена форма звіту.

18. Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб”

19. Лишиленко О.В. “Бухгалтерський облік”. Підручник - Київ: видавництво “Центр навчальної літератури”, 2006, 632 с.

20. H.M. Ткаченко “Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах

України” 5-те видання, доповнене й перероблене) Київ “АСК” 2000 р.

21.“Бухгалтерський облік” - Гальцова С.М., Плікус І.Й., 2006 р.

22. “Бухгалтерський облік” - Швець В.Г., 2004 р.

Додаток

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість"

Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. N 237. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 р. за N 725/4018. (із змінами і доповненнями, останні з яких унесено наказом Міністерства фінансів України від 19 грудня 2006 року N 1213)

Загальні положення

1. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності.

2. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

3. Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, встановлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

4. Терміни, що використовуються у положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Визнання та оцінка дебіторської заборгованості

5. Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

6. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

7. Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

8. Величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів:

- застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;

- застосування коефіцієнта сумнівності.

За методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.

За методом застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.

Коефіцієнт сумнівності може розраховуватися такими способами:

- визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;

- класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення;

- визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3 - 5 років.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

9. Класифікація дебіторської заборгованості здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи (приклад визначення величини резерву сумнівних боргів наведено в додатку до цього Положення (стандарту).

10. Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.

11. Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

12. Частина довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відображається на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості.

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються проценти, відображається в балансі за їхньою теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Розкриття інформації про дебіторську заборгованість у примітках до фінансової звітності

13. У примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:

13.1. Перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості.

13.2. Перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості пов'язаних сторін, з виділенням внутрішньогрупового сальдо дебіторської заборгованості.

13.3. Склад і суми статті балансу "Інша дебіторська заборгованість".

13.4. Метод визначення величини резерву сумнівних боргів.

13.5. Сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення.

13.6. Залишок резерву сумнівних боргів за кожною статтею поточної дебіторської заборгованості, його утворення та використання у звітному році.

Размещено на Allbest.ur