Облік основних засобів у рибному господарстві

відмовитись від використання фіксованих ставок і забезпечити формування орендної плати за економічно обґрунтованим принципом, коли її розмір дорівнюватиме сумі витрат на амортизацію та за оренду майна;

амортизаційні відрахування в повному обсязі повинні залишатися в розпорядженні балансоутримувача і використовуватися за цільовим призначенням.

Передача майна в оренду, за умов існуючого правового та методологічного супроводження, не дозволяє в повною мірою забезпечити ефективне використання й повне збереження державного майна, зокрема гідротехнічних споруд. Тому актуальною є розробка альтернативних підходів до вирішення цього питання, одним з яких пропонується ведення спільної діяльності. На підставі аналізу видів такої діяльності, передбачених національними і міжнародними стандартами обліку та Цивільним кодексом України, встановлено, що найбільш прийнятними формами її ведення у рибництві є сумісний контроль за операціями та активами без об'єднання внесків учасників.

Проведення таких операцій не передбачає складання окремої фінансової звітності, що забезпечить оподаткування результатів діяльності окремо в кожного учасника. Фактично активом, який контролюється учасниками, є готова продукція, що підлягає продажу. При цьому основним завданням бухгалтерського обліку є облік доходу, одержаного від реалізації продукції. Діяльність на основі спільно контрольованих операцій державного підприємства та контрагента доцільна в такій типовій ситуації, коли орендар заборгував орендодавцю і не в змозі в повному обсязі виплачувати орендну плату. В дисертаційній роботі опрацьовано основні підходи до її здійснення та запропоновано кореспонденцію рахунків відображення операцій в бухгалтерському обліку.

Договір про спільну діяльність є ключовою позицією ведення будь-якої діяльності, і визначає основні засади та умови її здійснення. Спільна діяльність може провадитись на основі об'єднання внесків учасників (просте товариство) або без об'єднання внесків учасників. Проте в Цивільному кодексі України передбачено тільки умови укладання договору простого товариства з об'єднанням внесків учасників, тому виникає потреба в розробленні типового договору без об'єднання внесків. На підставі результатів дослідження запропоновано проект договору, в якому враховано основні особливості проведення такої діяльності.

Недосконалість існуючих форм відносин між державою і рибницькими підприємствами з точки зору ефективності використання та збереження ставових гідротехнічних споруд спонукає до пошуку принципово нових підходів стосовно вирішення проблеми. За результатами дослідження сформульовано основні умови й обгрунтовано можливість ведення підприємством-балансоутримувачем гідротехнічних споруд власної рибницької діяльності.

Висновки

У дисертації здійснено узагальнення окремих теоретичних положень і методологічне обґрунтування чинних законодавчо-нормативних актів, що виявляється у розробці наукових і практичних рекомендацій з організації обліку основних засобів у рибному господарстві. Одержані результати дають підстави зробити такі висновки:

1. У категоріальному апараті бухгалтерського обліку визначення основних понять не є однозначним, а тому дискусійним. Застосування терміна “необоротні активи” у вітчизняному законодавстві є не зовсім коректним стосовно тих об'єктів, які він об'єднує. Єдиний актив, який не є оборотним, це земля. Решта активів перебувають в обороті, але не так швидко, як оборотні. Тому оптимальним з точки зору бухгалтерського обліку слід визнати поділ активів на основні й оборотні, що відповідатиме класичному принципу поділу капіталу на основний та оборотний. При цьому термін „основні активи” не рівнозначний за економічним змістом терміну „основні засоби”, він є значно ширшим поняттям, яке включає в себе крім основних засобів усі складові необоротних активів, визначені у відповідних стандартах бухгалтерського обліку.

2. З огляду на положення, які регламентують організацію бухгалтерського обліку, застосування терміна ”основні фонди”, яке використовується в чинному податковому законодавстві, не є коректним. Він включає в себе вартість матеріальних цінностей, що використовуються у виробничій діяльності платника податку і відображає лише частину поняття ”основні засоби”, яке застосовується у бухгалтерському обліку, оскільки не враховує вартість засобів невиробничого призначення. Це поняття, яке в бухгалтерському обліку вказувало на джерела формування засобів, що відображались у пасиві балансу, історично вичерпало себе і його замінило більш об'єктивне поняття „власний капітал”.

3. Специфіка основних технологічних процесів вирощування та розведення риби вирізняє галузь рибництва серед інших галузей сільськогосподарського виробництва, які знаходять своє відображення у складі та структурі основних засобів рибницьких підприємств. У межах діючої класифікації уточнено склад таких облікових груп як „Земельні ділянки”, „Капітальні витрати на поліпшення земель”, „Будинки, споруди та передавальні пристрої”. Зокрема, обґрунтовано доцільність виділення в межах групи „Будинки, споруди та передавальні пристрої” спеціальних гідротехнічних споруд у складі окремої групи „Рибоводні стави” як сукупність споруд, що домінують у структурі вартості основних засобів, що дозволить оптимізувати структуру основних засобів рибницьких підприємств і дасть змогу надавати більш якісну інформацію про об'єкти основних засобів у рибництві.

4. Сучасний технічний стан державних гідротехнічних споруд свідчить про недієздатність існуючих механізмів забезпечення відтворення основних засобів у галузі рибництва. Зниження у структурі витрат частки амортизаційних відрахувань призведе до суттєвого обмеження важливого джерела фінансування власних інвестицій рибницьких підприємств. При цьому більшість господарств не здійснюють контролю за цільовим використанням амортизаційних коштів. Зважаючи на специфічність таких засобів виробництва, доцільно запровадити спеціальний механізм їх відтворення. Його зміст полягає в тому, що для підтримання споживчих властивостей основних засобів у межах простого відтворення потрібно, щоб обсяг інвестицій був на рівні амортизаційних відрахувань і власних оборотних коштів, необхідних для проведення ремонтів. Умовою функціонування такого механізму є створення фонду відтворення основних засобів, який забезпечить контроль за цільовим використанням накопичених ресурсів. Для цього пропонується в межах рахунка 48 “Цільове фінансування і цільові надходження” відкрити субрахунок 481 “Фонд відтворення основних засобів”.

5. Відсутність у законодавстві чітко визначених ознак ставів як об'єктів основних засобів дозволяє вільно трактувати їхній склад у бухгалтерському обліку, використовувати різні методичні підходи при проведенні їх оцінки, та передбачає можливість реалізовувати право власності щодо окремих компонентів різними суб'єктами підприємницької діяльності одночасно. Рибницький став за набором функціональних ознак відповідає всім ознакам цілісного майнового комплексу і тому має всі підстави вважатися таким. Визначення статусу ставів як цілісних майнових комплексів дасть можливість зберегти їх як виробничі комплекси, засоби виробництва та важливі об'єкти державного значення.

6. Землі під штучно створеними водними об'єктами (рибницькими ставами) згідно з чинним законодавством віднесено до земель водного фонду, що не відповідає їхньому статусу та значно ускладнює й обмежує землекористування в рибництві. За всіма ознаками земельні ділянки під ставами належать до сільськогосподарських угідь. Тому доцільно землям водного фонду під закритими штучними водними об'єктами (ставами) надати статус земель сільськогосподарського призначення. Позиціювання рибництва як повноцінної галузі сільського господарства дасть змогу прискорити його розвиток.

7. Існуючі методики оцінки земель дозволяють розглядати земельні ділянки під ставами з двох позицій: як землі водного фонду та як землі сільськогосподарського призначення. При цьому в кожному випадку при визначенні вартості земельної ділянки під водою її цінність як засобу виробництва і предмета праці не враховується, що викривляє її реальну вартість. Для усунення цих недоліків обгрунтовано методику визначення справедливої вартості об'єкта оцінки, яка базується на фактичних показниках роботи рибницьких підприємств.

8. Орендні відносини, одним із суб'єктів яких є державне підприємство, не забезпечують належним чином збереження орендованого майна. Головною ознакою всіх переданих в оренду державних гідротехнічних споруд є значна невідповідність балансової та справедливої вартості таких об'єктів основних засобів. Як наслідок, суми орендних платежів за здане в оренду державне майно фактично є значно меншими, ніж необхідні витрати орендодавця, пов'язані з нарахуванням амортизації та відновленням основних засобів. Для усунення існуючих недоліків у правовому та методологічному забезпеченні орендних відносин необхідно здійснити комплекс заходів, основними з яких є встановлення справедливої вартості майна на балансах орендодавців і відмова від фіксованих ставок орендної плати, в яких не враховано амортизаційні кошти. Впровадження даних рекомендацій дасть можливість уникнути розбіжностей у розрахунках по орендних платежах та забезпечить відтворювальний процес.

9. В сучасних умовах доцільно ширше впроваджувати альтернативні підходи до збереження та використання державного майна, що базується на взаємовигідному об'єднанні зусиль декількох суб'єктів господарювання, спрямованих на збільшення виробництва товартної продукції. Найбільш прийнятною формою ведення такої діяльності в рибництві є спільна діяльність без об'єднання вкладів учасників яка передбачає необхідність здійснення спільного контролю учасниками, в першу чергу облікового, задіяних активів та поточних операцій.

Список публікацій за темою дисертації

облік рибницький галузь

1. Півторак М.В. Облік земель водогосподарського призначення // Економіка АПК. - 2004. - №11. - С. 108-111.

2. Півторак М.В. Особливості оцінки основних засобів в рибництві // Облік і фінанси АПК. - 2005. - №8. - С. 38-46.

3. Півторак М.В. Особливості відображення у звітності руху земельних ділянок у рибному господарстві // Економіка АПК. - 2005. - №7. - с. 104-107.

4. Півторак М.В. Відтворення основних засобів у державних сільськогосподарських підприємствах // Вісник аграрної науки. - 2004. - № 5. - С. 79-80.

5. Півторак М.В. Класифікація основних засобів у галузі рибництва // АгроІнком. - 2006. - №5-6. - С. 125-128.

6. Півторак М.В. Особливості здійснення орендних відносин у рибництві // Таврійський науковий вісник. - 2006. - Вип. 44. - С. 233-243.

7. Півторак М.В. Витрати на придбання (створення) та утримання основних засобів у собівартості виробленої сільськогосподарської продукції // Птахівництво: Міжвід. темат. наук. зб. / ІП УААН. - Х., 2004. - Вип. 54. - С. 69-73.

8. Півторак М.В. Використання та відтворення основних засобів у підприємствах об'єднання „Укррибгосп” // Матеріали конф. „Раціональне використання біоресурсів континентальних водойм” // Рибне господарство. - Вип. 63. - 2004. - С. 185-187.

9. Півторак М.В Особливості оцінки основних засобів у рибництві // Матеріали Міжнар наук.-практ. конф. “Актуальні проблеми аквакультури та раціонального використання водних ресурсів” - К., 2005. - С. 199-203.

Размещено на Allbest.ru