До напівфабрикатів власного виробництва відносять: чавун переробний в чорній металургії (при повному циклі); сира гума і клей в гумовій промисловості; сірчана кислота на азотно-тукових комбінатах хімічної промисловості; деталі й агрегати в машинобудуванні тощо. В окремих галузях рух напівфабрикатів з цеху в цех відображається в оперативному обліку диспетчерською службою цеху (наприклад, складання балансу руху напівфабрикатів). Такий варіант обліку називається безнапівфабрикатним, оскільки рух напівфабрикатів не відображається на рахунках бухгалтерського обліку.

В окремих галузях застосовують напівфабрикатний варіант ведення обліку, коли рух напівфабрикатів відображається на рахунках бухгалтерського обліку.

Напівфабрикати, які реалізуються на сторону, слід обліковувати на окремому рахунку 25 "Напівфабрикати". Облік руху напівфабрикатів всередині підприємства ведеться на рахунку 23 "Виробництво".

Продаж напівфабрикатів.

Напівфабрикати, які споживаються всередині підприємства, називаються невідчуженими. Підприємство може виробляти або тільки невідчужені напівфабрикати, або частково відчужені, а частково не відчужені. Якщо всі напівфабрикати призначені для продажу, то вони вважаються готовою продукцією. Покупцями напівфабрикатів можуть бути:

інші підприємства - з метою подальшої обробки (переробки) напівфабрикатів в готову продукцію (пряжа, відливка стальна, спирт);

кінцеві споживачі - фізичні або юридичні особи (спирт, вершки молочні, фарш м'ясний).

Бухгалтерський облік напівфабрикатів.

Оцінка напівфабрикатів здійснюється відповідно до вимог п. 16-22 П(С)БО 9 "Запаси".

Оцінка напівфабрикатів, які деякий час між операціями зберігаються на складі, здійснюється за спеціально розробленими обліковими цінами на базі планової собівартості. Облік та узагальнення інформації про наявність та рух напівфабрикатів власного виробництва, які реалізуються на сторону, ведеться на рахунку 25 "Напівфабрикати".

По дебету рахунку 25 "Напівфабрикати" відображається надходження (створених) напівфабрикатів, по кредиту - вибуття напівфабрикатів внаслідок продажу, передачі до подальшої переробки, безоплатної .передачі або невідповідності критеріям визначення активу.

Аналітичний облік ведеться за видами напівфабрикатів, визначеними, виходячи з потреб підприємства.

Синтетичний облік напівфабрикатів ведеться в журналі ордері № 10.

Кореспонденція рахунків з обліку напівфабрикатів власного виробництва представлена в табл. 3.2.

Таблиця 3.2 Основні бухгалтерські проводки по рахунку 25 "Напівфабрикати" [4, 325]

Висновки

В процесі утворення нових продуктів споживаються засоби виробництва та жива праця. Сукупність витрат живої праці та минулого, відтвореного в предметах та засобах праці, на виробництво продуктів утворює витрати виробництва, а відтворена в товарі суспільна праця - його вартість.

При відтворенні як непевно утворюючому у послідовно змінюючому порядку праці суспільного виробництва частина вартості продукту перетворюється в особливу категорію - витрати виробництва. В умовах товарно-грошових відносин, витрати підприємства на випуск і реалізацію продукції в грошовій формі, приймають форму собівартості.

Собівартість, як економічна категорія яка визначає відношення трудових колективів і держави стосовно використання засобів виробництва та живої праці у виробничому процесі. Собівартість широко застосовується для економічного обґрунтування рішень по виробництву нової чи призупиненні випуску застарілої продукції для визначення ефективності заходів науково-технічного прогресу, продажних цін, рентабельності виробів, резервів економії витрат.

Втрати підприємств відшкодовуються із вартості продукції, їх зниження є важливим джерелом підвищення рентабельності виробництва, покращення умов життя народу. Особливо велике значення має зниження собівартості в умовах ринкової економіки. Конкурентна можливість продукції товаровиробників залежить не лише від ступеня її відповідності споживчому попиту і якості, але й від величини продажної ціни в складі якої значну частину складає собівартість.

Основними напрямками зниження собівартості продукції, а значить і витрат є ріст продуктивності праці та економія засобів на основі прискорення науково-технічного прогресу. Важливе значення має також управління процесом формування собівартості продукції, а також, перш за все, суворий облік виробничих витрат та контроль за раціональним та економним використанням матеріальних, трудових та фінансових засобів, посилення боротьби з безгосподарністю. В зв'язку з цим, основними задачами обліку, контролю затрат на виробництво та нарахування собівартості продукції є:

формування своєчасної, повної та достовірної інформації про фактичні затрати, які пов'язані з виробництвом продукції на підприємстві різних форм власності та господарювання;

контроль за виконанням кошторису витрат на виробництво, на використання виробничих ресурсів;

обґрунтування нарахування фактичної собівартості продукції, вірне складання звітних калькуляцій собівартості виробів, робіт та послуг;

виявлення резервів зниження собівартості продукції, попередження невиробничих витрат та втрат;

визначення вкладу кожного підрозділу підприємства в покращення загальних результатів роботи по економії виробничих витрат;

Облік витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції повинні організовуватися по таким ознакам:

узгодженість фактичних об'єктів обліку витрат та калькулювання собівартості продукції, елементам та статтям витрат;

включення усіх витрат по виробництву продукції звітного періоду в його собівартість;

розширення по можливості, складу витрат, які відносяться на об'єкти їх обліку по прямій ознаці;

забезпечення максимального суттєвого розподілу в обліку витрат по поточним нормам, відхиленнями від норм на собівартість;

узгодженість об'єктів витрат з об'єктами калькулювання та нарахування на цій основі собівартості продукції по даним бухгалтерського обліку виробничих витрат;

розвиток методології та організація обліку витрат на виробництво з метою їх наближення до міжнародних стандартів та світової практики.

Список використаної літератури