Облік надходжень та наявності виробничих запасів

Так, середньооблікова чисельність працюючих у 2008 році порівняно з 2007 зросла на 7,7%. А в 2009 році порівняно з 2008 роком зменшилася на 1,8%.

Фонд оплати праці підприємства з кожним зростав, у 2008 році порівняно з 2007 він зріс на 24,9%. А в 2009 році порівняно з 2007 на 16,9%.

Відповідно збільшувалася і середньомісячна заробітна плата. Так, у 2008 році порівняно з 2007 вона зросла на 5,66%. А в 2009 році порівняно з 2008 на 6,55%.

Середньорічна вартість основних засобів підприємства також зростала з кожним роком, у 2008 році порівняно з 2007 зросла на 36,21%. А в 2009 році порівняно з 2008 на 45,7%.

Також з кожним роком зростала вартість оборотних коштів підприємства. У 2008 році порівняно з 2007 вона зросла на 8,58%. А в 2009 році порівняно з 2008 на 44,19%.

Відповідно і збільшувалася продуктивність праці. У 2008 році порівняно з 2007 вона зросла на 54,61%. А в 2009 році порівняно з 2008 на 18,62%.

Дебіторська заборгованість у 2008 році порівняно з 2007 роком збільшилася в 2,2 рази. А в 2009 році збільшилася на 41,73%.

Серед загальних причин збільшення дебіторської заборгованості можна виокремити:

- необачну кредитну політику підприємства щодо покупців, нерозбірливий вибір партнерів у бізнесі;

- настання неплатоспроможності і навіть банкрутства окремих споживачів;

- занадто високі темпи нарощування обсягів продажу;

- труднощі в реалізації продукції;

- зміни форм розрахунків тощо.

Кредиторська заборгованість у 2008 році порівняно з 2007 роком зменшилася на 52,6%. Але, в 2009 році вона збільшилася майже в 3,5 рази.

Проте, в цілому робота підприємства значно покращилася у 2008 році порівняно з 2007 роком, але дещо погіршилася у 2009 році у зв'язку із фінансовою кризою в нашій державі.

Тепер оцінимо ефективність роботи підприємства, використовуючи наступні показники рентабельності: рентабельність підприємства; рентабельність власного капіталу; рентабельність активів; рентабельність продукції; рентабельність основної діяльності.

Таблиця 2.2

Узагальнена оцінка показників рентабельності

Назва показника	Формула	Нормат. знач.	Роки
			2007	2008	2009
1	2	3	4	5	6
1. Рентабельність підприємства		Збільшення	0,02	0,003	0,08
2. Рентабельність основної діяльності	*100%	Збільшення	0,2	1,8	2,1
3. Рентабельність власного капіталу	*100%	Збільшення	0,3	0,1	2,8
4. Рентабельність активів	*100%	Збільшення	0,01	0,003	0,08
5. Рентабельність продукції	*100%	Збільшення	0,005	0,0007	0,032

де Пч - чистий прибуток;

ОСф - основні фонди (середньорічна вартість);

ОБк - обігові кошти (середньорічна вартість).

Д_вк - джерела власних коштів підприємства.

А - активи (р.80 + р.260).

Р - обсяг реалізації продукції (без ПДВ).

ФРзв - фінансовий результат від звичайної діяльності до сплати податку:

ПБ - підсумок балансу;

Кз - короткострокові зобов'язання.

Отже, в загальному, відбулося покращення всіх показників рентабельності, в 2009 році порівняно з 2008.

Проведемо загальну оцінку стану майна ТзОВ «Волиньагропродукт» протягом 2007-2009 років (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3

Загальна оцінка стану майна підприємства за 2007-2009 роки

№ п/п	Показник	2007	2008	2009	Абсолютне відхилення, +/-
					2008/2007	2009/2008
1	2	3	4	5	6	7
1.	Усього майна (валюта балансу), тис. грн.	464,2	554,3	1111,9	90,1	557,6
2.	Основні засоби і необоротні активи, тис. грн.	182,0	247,9	670,1	65,9	422,2
3.	Основні засоби і необоротні активи у % до майна	39,2%	44,7	60,3	5,5	15,6
4.	Оборотні активи (оборотний капітал), тис. грн.	282,2	306,4	441,8	24,2	135,4
5.	Оборотні активи у % до майна	60,8	55,3	39,7	-5,5	-15,6
6.	Запаси, тис. грн.	162,9	81,2	112,6	-81,7	31,4
7.	Запаси у % до оборотного капіталу	57,8	26,5	25,5	-31,3	-1
8.	Дебіторська заборгованість, тис. грн.	98,7	210,4	298,2	111,7	87,8
9.	Дебіторська заборгованість у % до оборотного капіталу	35	68,7	67,5	33,7	-1,2
10.	Кошти та їх еквіваленти у національній валюті, тис. грн.	20,6	14,8	31,0	-5,8	16,2
11.	Кошти у % до оборотного капіталу у національній валюті	7,3	4,8	7,0	-2,5	2,2

Таким чином у майні протягом 2007-2008 років домінувала частка оборотних активів. А вже в 2009 році частка основних засобів і необоротних активів стала більшою (рис. 2.1).

Серед оборотних активів ТзОВ «Волиньагропродукт» у 2007 році домінувала частка запасів (57,7%), а вже протягом 2008-2009 років частка дебіторської заборгованості (68,7 і 67,6 відповідно).



Рис. 2.1 Діаграма стану майна підприємства за 2007-2009 роки

Частка коштів у національній валюті протягом трьох років була менше 10% (діаграма 2.2).

Рис. 2.2 Діаграма стану оборотного капіталу підприємства за 2007-2009 роки

Тепер проведемо горизонтальний та вертикальний аналіз активу балансу підприємства.



Таблиця 2.4

Горизонтальний та вертикальний аналіз активу балансу ТзОВ «Волиньагропродукт»

№ п/п	Показники	2007	2008	2009	Абсолютне відхилення (+;-)	Відносне відхилення, %
					2008-2007	2009- 2008	2008-2007	2009-2008
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1.	Необоротні активи, тис. грн.	182,0	247,9	670,1	65,9	422,2	36,2	170,3
2.	Оборотні активи, тис. грн.	282,2	306,4	441,8	24,2	135,4	8,6	44,2
	У тому числі: - виробничі запаси - готова продукція - дебіторська заборгованість за послуги	162,9 - 98,7	81,2 - 210,4	112,6 - 298,2	-81,7 - 111,7	31,4 - 87,8	-50,2 - 113,2	38,7 - 41,7
3.	Баланс	464,2	554,3	1111,9	90,1	557,6	19,4	100,6

Як видно з таблиці 2.4. як необоротні, так оборотні активи з кожним роком зростали.

Серед оборотних активів виробничі запаси зменшилися на 81,7 тис. грн. (на половину) у 2008 році порівняно з 2007 роком. В 2009 році вони збільшилися вже на 38,7%.

Дебіторська заборгованість за послуги у 2008 році збільшилася на 113,2% порівняно 2007 роком. А в 2009 році збільшилася на 41,7% порівняно з 2008 роком.

Проведемо горизонтальний та вертикальний аналіз пасиву балансу підприємства.

Як видно з таблиці 2.5 власний капітал підприємства у 2008 році збільшився майже в 2,5 рази порівняно з 2007 роком. А в 2009 році він зменшився на 37,9 %.

Поточні зобов'язання також зменшилися у 2008 році на 54,2%, а в 2009 році вони збільшилися вже 4,3 рази порівняно з 2008 роком.



Таблиця 2.5

Горизонтальний та вертикальний аналіз пасиву балансу ТзОВ «Волиньагропродукт»

№ п/п	Показники	2007	2008	2009	Абсолютне відхилення (+;-)	Відносне відхилення, %
					2008-2007	2009-2008	2008-2007	2009-2008
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1.	Власний капітал, тис. грн.	107,1	390,1	242,3	283,0	-147,8	264,2	-37,9
2.	Забезпечення наступних витрат і платежів	-	-	-	-	-	-	-
3.	Довгострокові зобов'язання	-	-	-	-	-	-	-
4.	Поточні зобов'язання	357,1	164,2	869,6	-192,9	705,4	-54,02	429,6
	У тому числі: - короткосторокові кредити банку - поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями - векселі видані - кредиторська заборгованість за товари, роботи	70 - - 240,6	- - - 114,0	- 266,8 - 526,1	-70 - - -126,6	- 266,8 - 412,1	- - - -52,62	- - - 361,5
	- поточні зобов'язання за розрахунками - інші поточні зобов'язання	34,0 12,5	50,2 -	76,7 -	16,2 -12,5	26,5 -	47,65 -	52,8 -
5.	Баланс	464,2	554,3	1111,9	90,1	557,6	19,4	100,6

Якщо короткострокові кредити банку, а також інші поточні зобов'язання були у наявності в 2007 році, то вже в 2008-2009 роках вони були відсутні.

А поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями була відсутня протягом 2007-2008 років, а вже в 2009 році вона становила 266,8 тис. грн.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги зменшилися у 2008 році на 52,6%, а в 2009 році вони збільшилися вже 3,5 рази порівняно з 2008 роком.

Аналіз динаміки пасиву балансу свідчить, що його основну частину складають позикові кошти, що є негативним явищем оскільки підприємство залежить від зовнішніх джерел фінансування і має низьку фінансову стійкість.

Зростання пасиву балансу стало можливим за рахунок збільшення поточних зобов'язань.

2.3 Перспективи і напрямки розвитку підприємства

ТзОВ «Волиньагропродукт» діє на ринку хлібопекарського виробництва, який характеризується високим рівнем конкуренції, насамперед з боку підприємств-лідерів, які посилюють експансію на ринок. Крім того, за останній рік підприємства-«середняки» наростили виробництво на 50-70%. Що було спричинено насамперед внутрішніми перетвореннями в компаніях: формуванням менеджерських складів, розробкою та впровадженням інвестиційних планів, модернізацією виробництва, будівництвом нових цехів. Саме ривок середняків є однією з перешкод для розвитку небрендової продукції малих підприємств.

Підприємство планує на майбутнє збільшити асортимент продукції.

Основну увагу в майбутніх перетвореннях ТзОВ «Волиньагропродукт» варто приділити внутрішнім змінам, оскільки правильна організація праці - один із головних чинників ефективної діяльності будь-якого підприємства.

Як показує світовий та вітчизняний досвід, найбільш вагомі та довгострокові конкурентні переваги виникають не від технічних нововведень. Будь-яке технічне рішення та інноваційні стратегії можуть бути швидко скопійовані конкурентами. Найбільш стійкі конкурентні переваги дає освоєння більш сучасних організаційних технологій.

На ТзОВ «Волиньагропродукт» існує досить застаріла організаційна структура, що є основною причиною неефективної діяльності підприємства.

Вдосконалення оргструктури варто здійснювати поступово та поетапно. Перед впровадженням організаційних змін необхідно провести роз'яснювальну роботу з персоналом, переконати у необхідності змін та залучити всіх працівників до обговорення даного питання, забезпечивши можливість вносити пропозиції з покращення існуючого стану підприємства.

Концепція управління підприємством повинна в повному обсязі зв'язувати всі підрозділи підприємства та орієнтувати їх на споживача. Основним тут має стати принцип верховенства споживача стосовно всіх процесів, з яких складається діяльність підприємств.

Робота над постійним підвищенням якості передбачатиме:

1. фокусування всієї діяльності підприємства на потреби та побажання як зовнішніх, так і внутрішніх споживачів.

2. забезпечення можливості та реальної участі кожного у процесі досягнення головної мети - забезпечення потреб споживачів.

3. зосередження уваги на процесах, розглядаючи їх як оптимальну систему досягнення основної мети - максимізація цінності продукту як для споживача, так і для підприємства.

4. постійне та безперервне поліпшення якості продукції.

5. в основу рішень підприємства повинні кластися тільки реальні факти, а не інтуїтивні передбачення або лише досвід працівників.

Загальне управління якістю дозволить знизити витрати підприємства та споживача. Найбільш ефективними заходами зменшення дефектності продукції є організація виробництва з постійним інспектуванням якості на кожному з його етапів.

Важливе значення для працівників має залучення їх до процесу управління. Чим більше поточної інформації про діяльність підприємства, про причини прийняття тих чи інших управлінських рішень отримує працівник, тим більш зрозумілою стає для нього його діяльність.

Цінності компанії показують у що вірить компанія; якої поведінки вона чекає від співробітників; якими є її безкомпромісні стандарти; якими є принципи взаємозв'язку з клієнтами, партнерами, конкурентами, державними органами.

Для впровадження в дію запропонованих заходів буде використано організаційну технологію інтеграції підрозділів в інноваційному процесі, яка базується на паралельній роботі тісно співпрацюючих команд, що формуються із представників різних функціональних підрозділів.

Впровадження в життя заходів по вдосконаленню підприємства дозволить йому вийти на якісно новий рівень діяльності, в основі якої лежить задоволення потреб споживачів і як наслідок ведення прибуткового соціально спрямованого бізнесу.



Розділ 3. Основні методи оцінки вибуття виробничих запасів на ТзОВ «Волиньагропродукт»

Розглянемо, як змінюватиметься прибуток у ТзОВ «Волиньагропродукт» при застосуванні різних методів обліку вибуття запасів. Відомі наступні дані про рух запасів готової продукції:

Дата	Кількість одиниць	Облікова вартість одиниці, грн.
Залишок на 01.01	100	10
Придбано:
05.01	150	12
10.01	200	14
20.01	150	16
Реалізовано:
07.01	140	25
15.01	220	25
25.01	40	25
Залишок на 31.01	200

Метод конкретної ідентифікації застосовують, в основному, при реалізації продукції, виготовленої на спецзамовлення, де можна з впевненістю сказати про собівартість даної одиниці продукції або партії товару. Собівартість реалізованої продукції за січень становить 5320 грн. (таблиця 3.1).

Для наступних методів є відмінності у постійному чи періодичному обліку запасів.

Періодичний облік запасів. Така система передбачає, що нам відомі залишки запасів на кінець періоду.

Метод ФІФО передбачає списання запасів в міру їх надходження, тобто першими списуються запаси, що раніше надійшли на склад, а у залишках залишаються запаси, що надійшли останніми. Згідно з цим методом собівартість реалізованих запасів становить 4900 грн. (таблиця 3.2).



Таблиця 3.1

Розрахунок вартості реалізованих товарів та залишку готової продукції на складі із застосуванням методу конкретної ідентифікації

Дата	Кількість одиниць	Собівартість одиниці	Загальна сума
Виручка від реалізації	400	25	10000
Залишок на 01.01	100	10	1000
Придбано:	500		7000
05.01	150	12	1800
10.01	200	14	2800
20.01	150	16	2400
Реалізовано:	400		5320
07.01	140	12	1680
15.01	200	14	2800
	20	10	200
25.01	40	16	640
Залишок на 31.01	200		2680
	80	10	800
	10	12	120
	110	16	1760

У відповідності з методом ЛІФО запаси направляються у виробничий вжиток чи на реалізацію за цінами, які фіксують останнє їх надходження, тобто у залишках залишаються запаси, що надійшли першими. Собівартість реалізованої продукції, розрахована за даним методом, становить 5800 грн. (таблиці 3.3).

Для списання запасів за методом середньозваженої собівартості необхідно визначити зважену середню ціну для певного виду запасів, використовуючи наступну формулу:

де - розрахована середня ціна ТМЦ; Сі - ціна і-тої групи запасів; Qi - кількість і-тої групи запасів; і - група запасів, що характеризується відмінністю ціни; п - кількість груп певного виду запасів.

Таблиця 3.2

Розрахунок вартості реалізованих товарів та залишку готової продукції на складі за методом ФІФО

Дата	Кількість одиниць	Собівартість одиниці	Загальна сума
Виручка від реалізації	400	25	10000
Залишок на 01.01	100	10	1000
Придбано:	500		7000
05.01	150	12	1800
10.01	200	14	2800
20.01	150	16	2400
Залишок на 31.01	200		3100
	150	16	2400
	50	14	700
Реалізовано:	400		4900
	100	10	1000
	150	12	1800
	150	14	2100
Прибуток			5100

Таблиця 3.3

Розрахунок вартості реалізованих товарів та залишку готової продукції на складі із застосуванням методу ЛІФО:

Дата	Кількість одиниць	Собівартість одиниці	Загальна сума
Виручка від реалізації	400	25	10000
Залишок на 01.01	100	10	1000
Придбано:	500		7000
05.01	150	12	1800
10.01	200	14	2800
20.01	150	16	2400
Залишок на 31.01	200		2200
	100	10	1000
	100	12	1200
Реалізовано:	400		5800
	150	16	2400
	200	14	2800
	50	12	600
Прибуток			4200

Таблиця 3.4

Розрахунок вартості реалізованих товарів та залишку готової продукції на складі із застосуванням методу середньозваженої собівартості

Дата	Кількість одиниць	Собівартість одиниці	Загальна сума
Виручка від реалізації	400	25	10000
Залишок на 01.01	100	10	1000
Придбано:	500		7000
05.01	150	12	1800
10.01	200	14	2800
20.01	150	16	2400
Залишок на 31.01	200	13,33	2666
Реалізовано:	400	13,33	5334

Згідно з цим методом запаси списуються за розрахованими середніми цінами.

Тому собівартість реалізованих товарів - 5334 грн.

Постійний облік запасів.

Розглянемо тепер методи ФІФО, ЛІФО та середньозваженої собівартості при системі постійного обліку запасів.

При постійному обліку запасів залишки визначають після кожної проведеної операції, чи це придбання, чи вибуття запасів.

Собівартість запасів, визначена за методом ФІФО, не буде відрізнятися від значення визначеного цим же методом при періодичному обліку запасів - 4900 грн.



Таблиця 3.5

Розрахунок вартості реалізованих товарів та залишку готової продукції на складі за методом ФІФО

Дата	Надходження	Видаток	Залишок
	К-сть	С/в	Сума	К-сть	С/в	Сума	К-сть	С/в	Сума
							100	10	1000
05.01	150	12	1800				250: 100 150	10 12	2800 1000 1800
07.01				140: 100 40	10 12	1480 1000 480	110	12	1320
10.01	200	14	2800				310: 110 200	12 14	4120 1320 2800
15.01				220: 110 110	12 14	2860 1320 1540	90	14	1260
20.01	150	16	2400				240: 90 150	14 16	3660 1260 2400
25.01				40	14	560	200: 50 150	14 16	3100 700 2400
Разом	500		7000	400		4900

За методом ЛІФО значення собівартості реалізованих запасів відрізнятиметься при постійному обліку від періодичного, тому що запаси за останньою з вартостей списуватимуться після кожної події вибуття. Собівартість реалізованої продукції становить 5340 грн.

Собівартість реалізованих запасів також відрізнятиметься у постійному та періодичному обліку при використанні методу середньозваженої собівартості.



Таблиця 3.6

Розрахунок вартості реалізованих товарів та залишку готової продукції на складі із застосуванням методу ЛІФО

Дата	Надходження	видаток	Залишок
	К-сть	С/в	Сума	К-сть	С/в	Сума	К-сть	С/в	Сума
							100	10	1000
05.01	150	12	1800				250: 100 150	10 12	2800 1000 1800
07,01				140	12	1680	110: 100 10	10 12	1120 1000 120
10.01	200	14	2800				310: 100 10 200	10 12 14	3920 1000 120 2800
15.01				220: 200 10 10	14 12 10	3020 2800 120 100	90	10	900
20.01	150	16	2400				240: 90 150	10 16	3300 900 2400
25.01				40	16	640	200: 90 110	10 16	2660 900 1760
Разом	500	7000	400		5340

Під час кожної події вибуття потрібно визначати значення середньозваженої собівартості:



Таблиця 3.7

Розрахунок вартості реалізованих товарів та залишку готової продукції на складі із застосуванням методу середньозваженої собівартості

Дата	Надходження	Видаток	Залишок
	К-сть	С/в	Сума	К-сть	С/в	Сума	К-сть	С/в	Сума
							100	10,00	1000,00
05.01	150	12	1800,00				250	11,20	2800,00
07.01				140	11,20	1568,00	110	11,20	1232,00
10.01	200	14	2800,00				310	13,01	4032,00
15.01				220	13,01	2862,20	90	13,01	1169,80
20.01	150	16	2400,00				240	14,87	3569,80
25.01				40	14,87	594,80	200	14,87	2975,00
Разом	500		7000,00	400		5025,00

Значення валового прибутку при розрахунку собівартості запасів із застосуванням одного із наведених методів буде відрізнятись (таблиця 3.8). При методі ФІФО значення прибутку найбільше при умові, що вартість запасів постійно зростатиме.

Метод ЛІФО дозволяє визначити прибуток із застосуванням вартості запасів останнього надходження, тобто сума валового прибутку матиме реальне значення. При застосуванні цього методу буде дотримано принцип відповідності - ціні реалізації відповідатиме найбільш реальний рівень собівартості продукції на момент реалізації.

Одночасно менший прибуток дозволяє економити кошти, що сплачуються підприємством у бюджет по податку на прибуток. Однак метод ЛІФО, списуючи запаси по останній вартості, залишає у залишках матеріали з вартістю на початок місяця, тобто залишки матеріальних запасів підприємства на кінець місяця будуть занижені і не відображатимуть їх реальної собівартості.



Таблиця 3.8

Порівняння прибутку, отриманого при різних методах оцінки вибуття запасів

Показники	Метод ідентифікації	Періодичний облік	Постійний облік
		ФІФО	ЛІФО	Середньозваж.	ФІФО	ЛІФО	Середньозваж
Виручка від реалізації	10000	10000	10000	10000	10000	10000	10000
Собівартість реалізації	5320	4900	5800	5334	4900	5340	5025
Валовий прибуток	4680	-5100	4200	4666	5100	4660	4975

Отже, ФІФО дає реальні залишки та завищений прибуток, ЛІФО - дійсний прибуток та занижені залишки.

Метод списання запасів обирається за результатами розрахунку основних економічних показників діяльності підприємства. Обраний метод повинен давати реальну оцінку результатів діяльності підприємства та дозволяти ефективніше управляти вартісною формою руху запасів.

В умовах високої інфляції найдоцільнішим буде використання методу ЛІФО.

Якщо застосувати перехід на метод ЛІФО з методу ФІФО, то отримується економія по податку на прибуток в два рази більша, ніж у випадку переходу з методу списання ТМЦ за середньозваженою собівартістю.

Впровадження методу ЛІФО для економії сплати в бюджет податку доцільне за наступних умов:

1. Рівень інфляції значно вищий від норми рентабельності;

2. Протягом тривалого часу облікова вартість залишків готової продукції на складі на кінець місяця значно нижча собівартості товарної продукції за даний місяць;

3. Придбання виробничих запасів проводиться регулярно з періодом не більше місяця.

Метод вибуття запасів за нормативними витратами застосовується виробничими підприємствами та полягає у списанні запасів з урахуванням норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством, враховуючи нормальні рівні використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Цей метод вимагає досить частого перегляду нормативів для того, щоб забезпечити максимальне наближення до фактичних витрат.

Списання виробничих запасів відбувається із наступних причин:

- відпуску для власних потреб;

- у зв'язку із невідповідністю критерію активу;

- у зв'язку із нестачами та псуванням і т.п.;

- реалізації покупцям.

Вибуття виробничих запасів або готової продукції відбувається за системами постійного чи періодичного обліку та методами списання, описаними раніше.

Списання готової продукції відбувається із наступних причин:

- реалізації покупцям;

- у зв'язку із невідповідністю критерію активу;

- у зв'язку із нестачами та псуванням і т.п.

Для відпуску виробничих запасів та МШП на власні потреби характерні наступні проводки (підприємство не використовує рахунки класу 8 "Витрати за елементами").

Відпущені зі складу виробничі запаси (МШП) для власних потреб відображаються за кредитом рахунків запасів та дебетом рахунків відповідних витрат.

Запаси відпущені на:

- виробництво продукції

Дт 23 "Виробництво" - 20 000 грн.

Кт 20 "Виробничі запаси" (22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети") - 20 000 грн

- загальновиробничі потреби

Дт 91 "Загальновиробничі витрати" - 8 000 грн.

Кт 20 "Виробничі запаси" (22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети") - 8 000 грн.

- загальногосподарські потреби

Дт 92 "Адміністративні витрати" - 4 000 грн.

Кт 20 "Виробничі запаси" (22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети") - 4 000 грн.

- забезпечення збуту продукції

Дт 93 "Витрати на збут" - 3 000 грн.

Кт 20 "Виробничі запаси" (22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети") - 3 000 грн.



ВИСНОВКИ

Запаси є найбільш значною частиною активів підприємства. Вони займають домінуючу позицію у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, їх облік і оцінка впливає на результати господарської діяльності підприємства та на розкриття інформації про його фінансовий стан. Визначення терміну "запаси" в різних країнах відрізняється. Оцінка запасів впливає на точність фінансового результату підприємства. Щоб зберегти об'єктивність оцінки запасів в умовах цінової нестабільності, вони оцінюються за правилом найнижчої оцінки (поштучний метод, метод основних категорій, метод загальної величини запасів).

Запаси -- матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Облік запасів на підприємствах, в організаціях та в інших юридичних осіб всіх форм власності (крім бюджетних установ) з 1 січня 2000 р. регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246 і зареєстрованим

Оцінка запасів є важливою передумовою організації обліку цієї ділянки, адже вона впливає на точність фінансових результатів підприємства.

В Україні, згідно з П(С)БО 9, запаси при їх надходженні на підприємство оцінюються за собівартістю, яка сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням суми ввізного мита, непрямих податків, витрат на заготівлю, навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортування запасів та інших витрат, пов'язаних із придбанням запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До витрат, які не включаються до первісної вартості запасів, належать: понаднормові витрати, недостачі запасів, витрати на збут, відсотки за використання кредитів, адміністративні та інші подібні витрати.

Рахунок 20 «Виробничі запаси» призначений для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству сировини та матеріалів (у тому числі тих, що знаходяться в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

На дебеті рахунка 20 відображають надходження запасів на підприємство або їх дооцінку, на кредиті -- витрати на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону.

На ТзОВ «Волиньагропродукт» покращено облік запасів. Так, для їх правильного і раціонального обліку постійно контролюється їх цілість у місцях зберігання і на всіх етапах руху; своєчасно виявляються непотрібні і зайві запаси для їх наступної реалізації; затверджено чітку систему документообороту і суворий порядок оформлення операцій з їх руху.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», затверджений ВРУ 16.07.1999 р. №996-ХІУ.

2. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", затверджений ВРУ 22.05.97 р. №283/97-ВР. Зі змінами і доповненнями.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Наказ Міністерства фінансів України 20.10.99 №246.

4. Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність. Навч. посібник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. -3-тє вид., перероб. і доп. - Житомир: ЖІТІ, ПП «Рута», 2001. - 512 с.

5. Бутинець Ф.Ф., Горецька Л.Л. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 "Облік і аудит". - Житомир: ПП "Рута", 2003. - 544 с.

6. Бухгалтерія. Виробничі запаси: бухгалтерський і податковий облік: збірник систематизованого законодавства. - Київ: Видавництво «Бліц-Інформ», грудень 2006. - 210 с.

7. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник / За ред. С.Ф. Голова. - Дніпропетровськ: ТОВ «Баланс-Клуб», 2000. - 768 с.

8. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник /За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - 3-тє вид., перероб. і доп. - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 672 с.

9. Бухгалтерський фінансовий та внутрішньогосподарський облік в галузях системи переробної промисловості АПК (на основі національних стандартів) /За ред. проф., д-ра екон. наук В.В. Сопка та О.В. Бойка. -К.: «Фенікс», 2001. - 468 с.

10. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклада та коментарі. Практичний посібник. - К.: Лібра, 2001. - 840 с.

11. Губачова О.М. Облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: НІМЦ "Укркоопосвіта", 2003. - 226 с.

12. Горицкая Н.Г. Бухгалтерский учет и финансовая отчетность в Украине с 2000 года. - К.: Бухгалтерия, 2000. - 256 с.

13. Горицкая Н.Г. Новый бухгалтерский учет. - К.: Техніка, 2002. - 286 с.

14. Грабова Н.Н., Добровский В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях, 2000: Учеб. пособие для студентов вузов / Под ред. Н.В. Кужельного. - К.: А.С.К., 2000. - 624 с.

15. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів, спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця - Житомир: ПП “Рута” 2003. - 680 с.

16. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: КНЕУ, 2001. - 334 с.

17. Лишиленко О.В. бухгалтерський облік. Навчальний посібник. - Київ: ЦУЛ, 2003. - 624 с.

18. Павлюк І. Проблеми бухгалтерського обліку виробничих запасів, товарів та пропозиції щодо їх вирішення / Бухгалтерський облік і аудит. - 2000. - №6. - С. 40-41.

19. Пушкар М.С. Фінансовий облік. - Тернопіль, 2002. - 628 с.

20. Руденко Л.В., Подольська В.О., Яріш О.В. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. -- К.: НМЦ «Укоопосвіта», 2000. -- 422 с.

21. Старостенко Л.Г., Мірко Н.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник - К.: Центр навчальної літератури, 2006. -- 224 с.

22. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. -- Львів: ЛБІ НБУ, 2000. -- 485 с.



ДОДАТКИ



Размещено на Allbest.ru