Облік витрат виробництва

У складі основних (технологічних) витрат на виробництво, що формують собівартість продукції, найбільший питому вагу займають, безумовно, матеріальні витрати (витрати сировини й основних матеріалів, допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів та комплектуючих виробів).

Основою бухгалтерського обліку й контролю за витратами матеріальних цінностей є натуральний (кількісний) облік руху запасів на складах та в цехах. Матеріальні цінності відпускаються у виробництво у строгій відповідності з діючими (поточними) нормами витрат по вазі, обсягу, площі або рахунку.

Відпуск запасів зі складів у виробництво здійснюється працівникам цехів, господарств і відділів, яким довірене одержання матеріальних цінностей. Погоджені з головним бухгалтером списки осіб, яким надане право одержувати зі складів матеріали, а також зразки їхніх підписів повинні бути передані цехами (іншими структурними підрозділами) підприємства відповідним особам, що здійснюють зазначену відпустку матеріалів зі складів.

Для повного відображення матеріальних витрат у виробничій собівартості включають транспортно-заготівельні витрати, що відносяться до матеріальних цінностей, списаних у виробництво.

Відповідно до п. 9 П(З)БУ 9 «Запаси» транспортно-заготівельні витрати (надалі ТЗР) можуть включатися в собівартість придбаних запасів або загальною сумою відображатися на окремому субрахунку рахунку обліку запасів. Сума ТЗР, що узагальнюється на окремому субрахунку, щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця й сумою вибулих (списаних у виробництво, реалізованих на сторону, безоплатно переданих і т. д.) запасів.

Списання ТЗР проводиться пропорційно первісної вартості матеріалів, виходячи з відношення суми залишку величини ТЗР на початок місяця (звітного періоду) і поточних ТЗР за місяць (звітний період) до суми залишку запасів на початок місяця (звітного періоду) і запасів, що надійшли протягом місяця (звітного періоду) по первісній вартості.

Отримане в результаті значення, помножене на 100, дає середній відсоток, який варто використовувати при списанні ТЗР на збільшення (подорожчання) первісної вартості вибулих запасів.

Суми ТЗР, що відносяться до вибулої сировини, матеріалам, напівфабрикатам, відображаються по дебету тих же рахунків обліку, на які були списані такі матеріальні цінності.

Таблиця 2.7

Кореспонденція рахунків з обліку матеріальних витрат

Зміст господарських операцій	Кореспонденція рахунків
	Дебет	Кредит
Передано сировину й матеріали цехам основного й допоміжного виробництв для випуску продукції (робіт, послуг)	23	201/1
Списані ТЗР, що доводяться на відпущені сировину й матеріали	23	201/2
Відпущено паливо на технологічні цілі	23	203
Відпущено будівельні матеріали на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг	23	205
Відпущено інші матеріали для виробництва продукції (робіт, послуг)	23	209
Повернуті на склади невикористані в цехах основного й допоміжного виробництв матеріальні цінності	20	23
Списана з рахунків виробництва вартість матеріальних цінностей, що залишилися невикористаними на кінець місяця в цехах основного й допоміжного виробництв (методом «червоне сторно»)	23	20

Порядок відпуску матеріалів зі складу цеху ділянкам, бригадам, на робочі місця встановлюється керівником підрозділу підприємства за узгодженням з головним бухгалтером.

Істотним елементом собівартості продукції (робіт, послуг) на ЗАТ БМФ «Житлобуд-1» є витрати на оплату праці.

Витрати на оплату праці визначаються виходячи з відрядних розцінок, тарифних ставок і посадових окладів, які встановлюються залежно від результатів праці, його кількості і якості, що стимулюють і компенсують виплати, систем преміювання робітників, керівників, фахівців, службовців за виробничі результати.

На ЗАТ БМФ «Житлобуд-1» для оплати праці виробничих робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням продукції (робіт, послуг), застосовується відрядна форма оплати праці.

Дані про виробіток необхідні для одержання відомостей про кількість і якість випущеної продукції, нарахування заробітної плати робітником, оперативного контролю за виконанням норм виробітку, використанням матеріалів у виробництві, оперативного планування виробництва, праці й заробітної плати.

Організація обліку виробітку робітників-відрядників залежить від характеру технології, організації праці, системи технічного контролю за якістю продукції, застосовуваних коштів механізації обліку.

Заробітна плата робочих, зайнятих на виробництві продукції (робіт, послуг), безпосередньо включається в собівартість відповідних видів продукції (груп однорідних видів продукції) (п. 13 П(С)БО 16 «Витрати»).

При відрядній формі оплати праці не виникає проблем з віднесенням нарахованої заробітної плати працівників до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг). Її сума включається у виробничу собівартість на підставі первинних документів.

Залежно від особливостей роботи підприємства в цехах (на ділянках) для обліку виробітку продукції й витрат, на заробітну плату застосовуються різні варіанти обліку й форми первинних документів. Це можуть бути:

-- рапорт про виробітку й приймання робіт;

маршрутний лист (маршрутна карта);

відомість про виробітку;

наряди й інші документи.

Рапорт про виробітку застосовується в умовах поточно-масового виробництва на конвеєрних лініях з регламентованим ритмом роботи й на потокових лініях з вільним ритмом, за умови закріплення операцій за кожним робітником.

Маршрутна система обліку (маршрутні карти) застосовується для продукції серійного виробництва, у якому рух деталей в процесі обробки здійснюється заздалегідь сформованими партіями.

Облік виробітки й нарахування заробітної плати по робочих нарядах на відрядну роботу доцільно застосовувати на підприємствах з індивідуальним і малосерійним типами виробництва й для обліку виконаних робіт.

У цьому випадку виробниче завдання видається у вигляді наряду на відрядну роботу на одну зміну або на більш тривалий термін дії. У ньому вказують обсяги роботи й норми часу на їхнє виконання.

Виписування нарядів на відрядну роботу проводиться до її початку на основі технологічних карт або інших технічних документів і відповідно до планованих обсягів виробництва виробничого підрозділу.

Наряди на відрядну роботу можуть бути:

1)індивідуальними (які видаються на одного працівника);

2)колективними (які видаються на групу (бригаду) робітників).

Під час виконання завдання в наряді відзначається висновок технічного приймання роботи. Підрахунок суми заробітку, що належить робітникові, здійснюється шляхом множення кількості виготовленої продукції (виконаних робіт) на встановлену розцінку. З метою скорочення документації й підвищення контрольних функцій обліку можливе застосування накопичувальних нарядів, які діють протягом тривалого часу.

Наприкінці звітного періоду підраховується час (відповідно до норм), розмір оплати по кожному найменуванню роботи, операції на весь випуск продукції (робіт, послуг) й сума заробітної плати кожного робітника відповідно до виробітку, зазначеного в рапорті.

Загальна сума заробітної плати всієї бригади за даними зазначених рапортів зіставляється із сумою заробітку всієї бригади відповідно до кількості продукції, прийнятої відділом технічного контролю або зданої на склад.

Облік заробітної плати ведеться в розрізі цехів (ділянок) з виділенням витрат по поточних нормах і відхилень від норм.

Під витратами на оплату праці в межах норм розуміють плату за фактично виконану роботу, відповідно до встановленого на підприємстві технологічного процесу, діючим нормам й розцінкам. Відхиленнями від норм вважається оплата додатково виконаних операцій, не передбачених установленим технологічним процесом і викликаних відхиленнями від нормальних умов виробництва (доплати, за роботу надурочно, оплата простоїв і т.п.).

Фактичні витрати на оплату праці, що включаються до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), відображаються по статтях калькуляції «Основна заробітна плата виробничих робітників», «Додаткова заробітна плата виробничих робітників», а також по комплексній статті калькуляції в складі загально-виробничих витрат, з підрозділом їх на заробітну плату відповідно до норм і відхиленням від них.

Із процесом нарахування й виплати заробітної плати зв'язана необхідність нарахувань відповідних сум внесків у соціальні фонди (так звані нарахування на заробітну плату).

ЗАТ БМФ «Житлобуд-1» здійснює наступні обов'язкові відрахування на соціальні заходи:

Внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок втрати працездатності й витрати, обумовлені народженням і похованням.

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях.

Відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій по формуванню прямих витрат на оплату праці в складі виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) представимо в табл.2.8

Таблиця 2.8

Кореспонденція рахунків з обліку прямих витрат на оплату праці

Зміст господарської операції	Первинний документ	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
Нараховано основну заробітну плату працівникам, зайнятим у виробництві	Відомість розподілу (наряди на відрядну роботу й ін.)	23	661
Нараховано премії й заохочення працівникам, зайнятим у виробництві	Відомість розподілу	23	661
Нараховано компенсаційні виплати працівникам, зайнятим у виробництві	Відомість розподілу	23	661
Нараховано відпускні працівникам, зайнятим у виробництві	Відомість розподілу	23	661

Відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій по нарахуванню у фонди соціального страхування на оплату праці робітників, що включаються у виробничу собівартість продукції (робіт, послуг), наведене в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9

Кореспонденція рахунків з обліку прямих витрат по відрахуваннях на соціальні заходи

Зміст господарської операції	Первинний документ	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
Нараховано внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на оплату праці робітників, зайнятих у виробництві (4% або/і 33,2%)	Відомість розподілу	23	651
Нараховано внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок втрати працездатності на оплату праці робітників, зайнятих у виробництві (1,5%)	Відомість розподілу	23	652
Нараховано внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття на оплату праці працівників, зайнятих у виробництві (1,3%)	Відомість розподілу	23	653
Нараховано внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях на оплату праці робітників, зайнятих у виробництві (відсоток установлюється залежно від класу професійного ризику) (0,9%)	Відомість розподілу	23	656

Контроль за використанням коштів на оплату праці і правильністю видачі грошових коштів з рахунків підприємств можуть здійснювати й установи банків.

2.4 Управлінський облік виробничих витрат підприємства

На підприємстві ЗАТ БМФ «Житлобуд-1» управлінський облік у частині ведення обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції, що виробляється, є складовою єдиного бухгалтерського обліку підприємства і ведеться з використанням єдиного плану рахунків бухгалтерського обліку.

Відмінність управлінського обліку від фінансового на даному підприємстві полягає в тому, що, крім обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, спеціальний обліковий апарат виконує всі операції, пов'язані з управлінням собівартістю продукції на підприємстві: узагальнення матеріальних, трудових і фінансових нормативів витрат у вигляді нормативної калькуляції собівартості виробів, внутрішньозаводське планування собівартості продукції в центрах витрат і відповідальності та на підприємстві в цілому, аналіз собівартості продукції за окремими виробами та статтями калькуляції, підготовка проектів управлінських рішень.

Слід зауважити, що виконання комплексу функцій управлінського обліку, які точніше слід називати управлінням собівартістю продукції, відноситься до компетенції бухгалтера цього підрозділу, і частково на головного бухгалтера.

Отже, економічний аналіз в управлінському обліку займає суттєве місце на ЗАТ БМФ «Житлобуд-1». Усю аналітичну роботу, пов'язану із собівартістю продукції, виконує служба управлінського обліку.

Розгляньмо три основні напрямки економічного аналізу виробничих витрат, який застосовують на досліджуваному підприємстві. Перший напрямок стосується аналізу взаємозв'язку показників "витрати-обсяг-прибуток". Основою такого аналізу є поділ всіх виробничих витрат на змінні та постійні залежно від їхньої "поведінки" за змін обсягу реалізації або виробництва. Змінні витрати збільшуються або зменшуються прямо пропорційно зміні обсягу виробництва, сума постійних витрат за такої зміни залишається незмінною. Зовсім іншою є "поведінка" витрат на одиницю продукції: змінні витрати на одиницю продукції є незмінними за зростання чи падіння обсягів виробництва, постійні витрати змінюються обернено пропорційно до змін обсягу виробництва: за його зростання знижуються, за зменшення - зростають. Знання цих (певною мірою умовних) закономірностей дають змогу проводити аналіз взаємозв'язку показників "витрати-обсяг-прибуток" (аналіз точки беззбитковості).

На підприємстві ЗАТ БМФ «Житлобуд-1» маркетологом розроблено систему рівнянь, яка дає можливість розрахувати для кожного варіанта точку беззбитковості, взаємозв'язку показників "прибуток-обсяг", обсяг маржинального доходу, що є сумою постійних витрат та прибутку. Проводиться також розрахунок чутливості прибутку до змін витрат, ціни та обсягу реалізації. Особливого значення набуває так званий диференціальний аналіз, який передбачає вивчення тільки тих показників, що змінюються внаслідок управлінського рішення.

Усі ці розрахунки уможливлюють виявлення альтернативних напрямків дій керівництва компанією, опрацювання економічно обґрунтованих проектів управлінських рішень.

Другий напрямок аналізу витрат спрямовано на підготовку варіантів оперативних рішень, тобто управлінських рішень щодо окремих проблем. В основу цих рішень покладається обчислення маржинального доходу як різниці між реалізаційною ціною виробу і змінними витратами на його виробництво. Далі розглянемо ситуації, які трапляються найчастіше на нашому підприємстві.

Одна з таких полягає у визначенні доцільності прийняття замовлення на додатковий випуск виробу за зниженою ціною за наявності виробничих потужностей. Проблема виникає тоді, коли замовник пропонує ціну, нижчу за повну собівартість виробу. На перший погляд, від такої пропозиції треба відмовитись - замовлення є формально збитковим, але маржинальний аналіз може змінити підхід: якщо замовлення перебирає на себе відчутну частку постійних витрат, його варто прийняти.

Другою операційною ситуацією є виявлення збиткових для компанії продуктів. Зрозуміло, що найпростішою буде пропозиція ліквідувати збиткові виробництва. Але якщо маржинальний аналіз покаже, що збитки цих виробництв нижчі за суми постійних витрат, які на них припадають, рішення про ліквідацію треба принаймні добре вивчити, бо воно є сумнівним.

На практиці часто виникає потреба у визначенні напрямів використання ресурсів за наявності обмежень. У певних випадках буває корисним використання моделі лінійного програмування.

До категорії операційних ситуацій належить і розв'язання проблем ціноутворення. Крім стандартних ситуацій, коли орієнтиром є собівартість продукту, виникають ситуації, коли треба встановити ціну на майбутні вироби. За цих умов корисною є система цільового калькулювання, основою якої є можлива ринкова ціна нового виробу, та розрахована фахівцями можлива планова собівартість. Порівняння обох показників покаже доцільність запуску нового виробу.

Третій напрямок управлінського економічного аналізу пов'язано з прийняттям довгострокових рішень, тобто інвестиційних рішень, які потребують оцінки доцільності вкладення коштів. Зрозуміло, що інвестор сподівається мати достатню віддачу на вкладені кошти та мінімізувати ризик їх втрати.

Для прийняття ефективних рішень спеціалісти підприємства роблять оцінку інвестиційних проектів. Для цього застосовуються методи розрахунку чистого приведеного ефекту, розрахунку індексу або норми рентабельності інвестиції, визначення строку окупності інвестицій, розрахунку коефіцієнта ефективності інвестиції.

За наявності альтернативних проектів аналізують динаміку грошових потоків, проекти з різними грошовими потоками, комбінації інвестиційних проектів, проекти різної тривалості. Важливим є здійснення аналізу інвестиційних проектів за умов інфляції та ризику. Може виникнути потреба підготувати проект рішення на засадах оптимізації розподілу інвестицій за кількома проектами.

Система управлінського обліку повинна ЗАТ БМФ «Житлобуд-1» відповідає функціональному поділу підприємства і забезпечує ефективність роботи кожної сфери діяльності. Такий підхід до організації обліку передбачає ведення наступних складових частин управлінського обліку:

1. Управлінський облік постачальницько-заготівельної діяльності. Задовольняє інформаційні потреби щодо формування заготівельної вартості ТМЦ, в оптимальних розмірах товарно-виробничих запасах, вибору постачальника тощо.

2. Управлінський облік виробничої діяльності (центральна ланка). Складаються кошториси витрат виробничої собівартості, в тому числі кошторис загальновиробничих витрат, проводиться класифікація витрат виробництва, обираються методи розподілу загальновиробничих витрат між виробництвами, центрами відповідальності та видами продукції. Кінцевий продукт - планування, облік та калькулювання виробничої собівартості продукції і контроль виробничих витрат.

3. Управлінський облік витрат на робочу силу. Задовольняє інформаційні потреби щодо витрат на робочу силу (професійний і кваліфікаційний склад, форми і системи оплати праці, преміювання).

4. Управлінський облік інвестиційної діяльності і фінансування. Забезпечення підприємства капіталом (планування і аналіз фінансів).

5. Управлінський облік фінансово-збутової діяльності. Задовольняє інформаційні потреби про ринки збуту продукції, ціну на продукцію, складається кошторис витрат на збут, проводиться аналіз виконання кошторису, визначається прибутковість виробництва і реалізації, рентабельність реалізованої продукції.

6. Управлінський облік організаційної діяльності. Необхідний для задоволення інформаційних потреб менеджерів різних рівнів про витрати, пов'язані з управлінням підприємством в цілому та за центрами відповідальності. Складаються кошториси адміністративних витрат (облік, аналіз, контроль) і частково кошторис загально виробничих витрат.

Розділ 3. Шляхи удосконалення обліку виробничих витрат ЗАТ

БМФ «Житлобуд-1» на основі впровадження нормативного методу

обліку витрат

Одним із методів обліку, що використовують на підприємстві ЗАТ БМФ «Житлобуд-1» відповідно до П(С)БО 9, є метод нормативних затрат. Нормативний метод успішно застосовують на підприємствах легкої, харчової та будівельної промисловості. Суть його полягає в тому, що для кожного виду продукції, що випускається на підприємстві, розробляють та затверджують норми використання визначених складових. Так, для виготовлення будівельних матеріалів на підприємствах будівельної промисловості норми закладки складових продукції будівництва визначено затвердженими державними галузевими стандартами.

Для виготовлення будівельних матеріалів та супутньої продукції (маються на увазі напівфабрикати (відсів, бетонна стружка, що використовуються для подальшого продажу) ці норми визначені Збірником стандартів на виготовлення будівельної продукції. У даній промисловості для виготовлення продукції на кожний її вид та модель підприємство самостійно визначає та затверджує складові затрат.

У зв'язку із нестабільністю ринкового становища в Україні у ЗАТ БМФ «Житлобуд-1» постійно змінюються ціни на придбані основні матеріали, на сировину, куповані вироби і напівфабрикати тощо. Не секрет, що ці зміни - у бік зростання. Тому головна порада виробничим підприємствам: необхідно укладати з постачальниками довгострокові договори поставок.

По-перше, при укладенні довгострокового договору можна одержати ряд знижок на сировину та матеріали. По-друге, ціни на такі матеріали та сировину визначені заздалегідь. Надалі при калькулюванні своєї продукції підприємство-виробник матиме можливість довго не змінювати ці статті витрат. Тим більше, що при укладанні довгострокових договорів поставок гроші можна сплачувати за кожну партію одержаної сировини.

При встановленні цих нормативів до уваги береться нормальний рівень використання запасів, виробничих потужностей, оплати праці, прогнозних значень обсягів виробництва і діючих цін.

Якщо взяти ідеальну ситуацію: ціни на сировину та матеріали не змінювалися, підприємство має постійного покупця, виробництво працює ритмічно, готова продукція відвантажується за планом, змінні виробничі затрати точно відповідають нормативним, а постійні затрати залишаються без змін, - можна легко визначити планову виробничу собівартість. У цьому випадку вона відповідатиме фактичній собівартості. Але життя вносить свої корективи. Як уже було сказано, ціни на основні матеріали та сировину постійно змінюються. Змінюється заробітна плата працівників. Та й фактичне витрачання матеріалів та сировини у процесі виробництва може перевищувати нормативне. Тому виникають різниці між фактичними та нормативними витратами. Ці різниці умовно поділяють на кілька груп.

1. Різниці кількості. Різниця між фактичними та нормативними затратами вхідних складових готової продукції. Сюди належать їх перевитрати та недовитрати. У цьому випадку основне завдання бухгалтерії та керівника підприємства - щоб такі відхилення були мінімальні. Адже, відповідно до ст. 8 Декрету №30-93, у разі порушення стандартів, норм і правил суб'єкт підприємницької діяльності (підприємець) несе відповідальність, визначену цим Декретом та іншими законодавчими актами.

2. Різниці вартості. Різниця між фактичною та нормативною вартістю сировини, матеріалів, напівфабрикатів. Крім цього, до складу вартісних різниць належать різниці й інших вхідних затрат виробничого процесу: оплата праці, комунальні платежі тощо.

3. Різниці виробничі. Виробничі різниці - ті, що виникають в обсязі випуску продукції. Виробничі різниці переважно виникають як наслідок двох попередніх різниць.

Отож, покажемо, як на практиці ЗАТ БМФ «Житлобуд-1» має застосовувати нормативний метод обліку витрат.

ЗАТ БМФ «Житлобуд-1»виготовляє сортову шпаклівку ФЕРОЗІТ 300 «ШПАКЛІВКА ФАСАДНА ФІНІШНА БІЛА» в мішках вагою 30 кг: 100 кг. Термін її зберігання становить 1 місяць, адже шпаклівка, якою якісною вона не була б, все одно є продукцією, що швидко вбирає вологу та псується. На кінець зміни виготовлена та упакована продукція здається на склад готової продукції на підставі накладної, у якій зазначається кількість зданих на склад наборів без зазначення ціни готового набору. На складі готова продукція оприбутковується в книгу складського обліку.

При відвантаженні готової продукції покупцям про це роблять позначку в книзі складського обліку. На підставі накладних про здачу готової продукції на склад та накладних про відпуск готової продукції на сторону в бухгалтерії ведеться облік виробництва та реалізації готової продукції.

Отже, тільки наприкінці звітного періоду підприємство має змогу перерахувати фактичну собівартість. Для виготовлення шпаклівки «Ферозіт» підприємство використовуватиме такий набір матеріалів(таблиця 3.1).

Таблиця 3.1

Сировинний набір та його вартість

Перелік сировини	Фактична ціна (грн)	Нормативна ціна (грн)
Гіпсова суміш	20,00	18,00
Полімерний модифікатор	0,20	0,25
Ферментні добавки	0,5	0,45
Пісок	2,00	2,5
Цемент	7,00	6,5
Інші добавки	5,00	5,00
Всього	34,7	32,7

Наприкінці звітного кварталу перерахунок фактичної собівартості на підставі первинних документів підприємство здійснює щодо всієї партії і взагалі щодо всієї продукції, що виготовляється. Наприкінці року роблять загальний перерахунок по підприємству. Оскільки на підприємстві випускають 1000 кг. досліджуваної продукції на день, то за місяць - 22000. До складу 1000 кг шпаклівки входить 920 кг гіпсової суміші. У свою чергу, на виготовлення 1 мішка Ферозіту витрачається 27 кг гіпсу, згідно з технологічними розрахунками, необхідно витратити таку кількість придбаної сировини для того, щоб виготовити 27 кг гіпсу (таблиця 3.2).

Таблиця 3.2

Вартість сировини на виготовлення гіпсової суміші

Перелік сировини	Норми використання (кг)	Фактична вартість (грн)	Нормативна вартість	Відхилення (грн)
Гіпсовий камінь	10	200	180	20
Хімічні добавки	0,1	1	1,2	0,2
Ізогіпс	2,5	125	120	5
Вапняковий наповнювач	2,7	5,4	5,4
Цемент	2,2	17,6	19,8	2,2
В'яжуча суміш	4,5	4,5	4,5
Всього		353,5	330,9

Вартість гіпсу, що входить до основного складу шпаклівки «Ферозіт» з розрахунку на 1 день становить:: фактична вартість16,07, нормативна 15,04

При використанні нормативного методу підприємство оприбутковує придбану сировину в бухгалтерському обліку за фактичною вартістю сировини (таблиця 3.3).

Таблиця 3.3

Відображення фактичної вартості сировини в обліку

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік	Податковий облік	Сума, грн..
				Дт	Кт
1	2	3	4	5	6
1	Оприбутковано гіпсовий камінь	201-631		200	200
	Відображено суму податкового кредиту з ПДВ		641-631		40
2.	Оприбутковано хімічні добавки	201-631		1	1
	Відображено суму податкового кредиту з ПДВ		641-631
3.	Оприбутковано ізогіпс	201-631		125	125
	Відображено суму податкового кредиту з ПДВ		641-631		25
4.	Оприбутковано вапняковий наповнювач	201-631		5,4	5,4
	Відображено суму податкового кредиту з ПДВ		641-631		1,8
5.	Оприбутковано в'яжучу суміш	201-631		17,6	17,6
	Відображено суму податкового кредиту з ПДВ		641-631		3,52
6.	Оприбутковано цемент	201-631		4,5	4,5
	Відображено суму податкового кредиту з ПДВ		641-631		0,9

Згідно з нашими підрахунками, у виробництво 1-го мішка шпаклівки необхідно передати сировину на виготовлення гіпсової суміші для шпаклівки «Ферозіт» за фактичною вартістю на суму 16,07 грн. Але нормативна вартість цього сировинного набору становить 15,04 грн. Тому сировинний партія у виробництво передається за нормативною вартістю 15,04 грн, а наприкінці звітного періоду чи місяця робиться перерахунок за фактичною вартістю такого сировинної партії. У свою чергу, з виробництва на склад готової продукції шпаклівка передається за виробничою нормативною собівартістю. Нагадаємо, що виробнича собівартість складатиметься з:

- прямих матеріальних витрат. Згідно з розрахунком, вони становлять 15,04 грн;

- прямих витрат на оплату праці. Умовно вони становлять 5 грн;

- інших прямих витрат. Умовно вони становлять 3 грн;

- змінних загально-виробничих та постійних розподілених загально-виробничих витрат. Умовно вони становлять 7 грн;

- усього виробнича собівартість 1-го мішка шпаклівки «Ферозіт» становить 30,04 грн.

У бухгалтерському обліку при передачі готової продукції з виробництва на склад роблять такий запис: Д-т 26 К-т 23. Крім цього, якщо облікова собівартість більша від фактичної, то на суму відхилення робиться такий запис червоним сторно: Д-т 26 К-т 23. Якщо ж облікова собівартість менша від фактичної, то на суму відхилення робиться такий запис: Д-т 26 К-т 23.

ВИСНОВКИ

У висновках до вище викладеного матеріалу відзначимо, що П(С)БО 1 визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Для збереження і покращення загальної прибутковості підприємства керівництво повинне знати розміри специфічних витрат і прибутків на будь-який момент по окремих видах продукції, по кожному цеху та по інших структурних підрозділах підприємства. Облік витрат дає цю інформацію, допомагає контролювати витрати, встановлюючи критерії ефективності виробництва.

Необхідність в різних класифікаціях витрат, використання різних методів їх збирання і розподілу зростає з ускладненням господарської діяльності підприємства. Вона є передумовою успішної організації планування, обліку, контролю, аналізу та ефективного управління витратами.

На побудову обліку виробничих витрат впливає безліч факторів, які доцільно об'єднати в групи: загально-організаційні, обліково-організаційні та технологічні.

Під методом обліку витрат слід розуміти сукупність засобів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання.

Виділяють облік фактичних (для складання звітної калькуляції) і нормативних витрат (передбачає складання нормативної, планової чи кошторисної калькуляції).

На основі проведеного дослідження в ЗАТ БМФ «Житлобуд-1» обліку витрат на виробництво було з'ясовано, що собівартість реалізованої продукції на підприємстві складається з:

- виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду;

- нерозподілених постійних загально-виробничих витрат;

- наднормативних виробничих витрат.

Також важливо відмітити, що одним з головних завдань апарату управління на сьогодні є створення такої системи управління витратами виробництва, яка б давала можливість керувати витратами на всіх етапах виробничого циклу; відповідала б критеріям єдності підходів на різних рівнях управлінської діяльності (прогнозування, планування, обліку, калькулювання, аналізу використаних можливостей та оцінки), дозволяла встановлювати залежність параметрів зниження витрат виробництва і зростання якості продукції та її обсягів.

В третьому розділі було проаналізовано використання на ЗАТ БМФ «Житлобуд-1» нормативного методу обліку виробничих затрат, що дає змогу в повному обсязі відобразити усі понесені затрати на виробництво та збут готової продукції підприємства будівельної промисловості.

Зниження витрат на виробництво продукції - складний процес, що вимагає від трудового колективу дотримання запланованих витрат трудових, матеріальних та енергетичних ресурсів, ефективного використання обладнання, пошуку резервів економії ресурсів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ЛІТЕРАТУРИ

1. Господарський кодекс України. -- К.: Школа, 2003. -- 192 с.

2. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16. 07. 99 року № 996.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318.

4. Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості затверджене Постановою кабінету міністрів України від 26 квітня 1996 р. № 473.

5. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені Наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001 р. №47.

6. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291.

7. Білуха М.Т., Микитенко Т.В.. Фінансовий контроль: теорія, ревізія, аудит: Підруч. для студ. вищ. навч. закл.. -- К. : Українська академія оригінальних ідей, 2005. -- 888с.

8. Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М., Петренко Н.І. Аудит: Стан і тенденції розвитку в Україні та світі. -- Житомир:ЖДТУ, 2004.-- 563с.

9. Бухгалтерський облік у галузях економіки: Підруч. Для студ. вищ. навч. закл. / В.Б. Захожай, М.Ф. Базась, М.М. Матюха, В.М. Базась;-- К.: МАУП, 2005. -- 968 с.

10. Бухгалтерський облік /За ред.. В.Сопко, З.Гуцайлюк, М.Щирба, М.Бенько, - Тернопіль, 2005, 495с.

11. Бухгалтерський облік в Україні: нормативна та методична база. -К., 2004 р. 395 с.

12. Гарасим П.М., Хомин П.Я. Наскрізні блоки кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку: Навчальний посібник. --Тернопіль: Астон, 2003. -- 363 с.

13. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік та фінансова звітність - Київ, 2000. - 796 с.

14. Горицька Н.М. Рекомендації з використання та трансформація плану рахунків бухгалтерського обліку і статей балансу // Галицькі контракти, 2004, №7, с.2-7.

15. Грабова Н.Н., Добровський В.Н. Бухгалтерський облік у промислових та торгівельних підприємствах, 2000.: КАСК, 2000. - 624с.

16. Куднря-Висоцька О.П Організація обліку: Навчальний посібник. -К:Алеута, 2007. - 223 с.

17. Нападовська Л.В. Управлінський облік: Підр. для студ. вищ. навч. закл. - К.: Книга, 2004. - 544 с.

18. Нашкерська Г.В. Фінансовий облік. Навчальний посібник. - Київ: Кондор, 2005 р. - 503 с.

19. Партін Г.О., Загородній А.Г., Ясінська А.І. Управлінський облік: Навч.-метод. посіб. - К.: Знання, 2006. - 235 с

20. Пархоменко В.М.,Баранцев П.П. Реформування бухгалтерського обліку в Україні - Луганськ “Футура”, 2001. - 464 с.

21. Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Господарське право: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. -- К.: Вентурі, 2006. - 344 с.

22. Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: підручник. - К.: КНЕУ, 2000. - 260с.

23. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності. - К.: ВТОВ «А.С.К.», 2004р., 463 с.

24. Хамидуллина Т.Р. Управление затратами: планирование, учет, контроль и анализ издержек обращения. - М.: Изд-во «Экзамен», 2004. - 352с.

25. Щукина И., Якобсон И. Это почти просто! Управленческий учет: особенности, терминология, применение. //Бухгалтер и компьютер. - № 3. - 2005. - с. 29-33.

Размещено на Allbest.ru