Облік загальновиробничих витрат



Місцями виникнення загальновиробничих витрат є виробничі підрозділи (цехи, дільниці). Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затвердженими Міністерством Фінансів України від 29.12.2000 р. не передбачено облікові регістри для аналітичного обліку витрат в розрізі виробничих підрозділів. В журналі 5 і 5А передбачено відображення витрат в цілому по підприємству. Тому нами пропонується для обліку витрат по цехах і інших виробничих підрозділах використовувати відомість 12 "Затрати цехів", змінивши її нумерацію у відповідності до номера журналу (наприклад, відомість 5,2). яка мала місце при "Старій" журнально-ордерній формі обліку. На основі даних цих відомостей інформації про загальновиробничі витрати буде зазначуватись в журналі 5 або 5А.

Схема документообороту по обліку загальновиробничих витрат представлено на рисунку 2.2.2



Рис. 2.2.2. Схема документообороту по обліку загальновиробничнх витрат.

Облік загальновиробничих витрат без використання рахунків 8 класу відображається в бухгалтерському обліку такими записами:

Нарахований знос основних засобів та нематеріальних активів загально виробничого призначення

Дт 91 Кт 1З

Списані виробничі запаси на ви грати по обслуговуванню виробництва

Дт 91 Кт 20

Передані в експлуатацію МШП загальновиробничого призначення

Дт91 Кт 22

Оплачені готівкою загальновиробничі витрати

Дт91 КтЗО

Оплачено загальновиробничі витрати з рахунку в банку

Дт91 КтЗІ

Списана на загальновиробничі витрати сума раніше пред'явленої претензії, не підлягає задоволенню

Дт91 Кт37

Списано на загальновиробничі витрати звітного періоду відповідна частина витрат майбутнього періоду

Дт91 Кт39

Проведені відрахування на забезпечення виплат відпусток

Дт91 Кт47

Акцептовано рахунки постачальників за послуги по обслуговуванню цехів основного та допоміжного о виробництва

Дт91 КтбЗ

Нарахована заробітна плата персоналу цеха та проведені відрахування на соціальні заходи

Дт91 Ктбб

Дт91 Кт65

Порядок розподілу і включення до собівартості продукції загальновиробничих витрат залежить від їх зв'язку з обсягом виробництва. Пункт 16 П(С)БО 16 визначає, що змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожну одиницю виробництва (інший об'єкт витрат) із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат, тощо, виходячи з фактичної потужності звітного періоду, а постійні витрати роздаються на кожну одиницю виробництва із використанням бази розподілів (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат і т.д.) при нормальній потужності.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості Реалізованої продукції (робіт, результату ) у період їх виникнення. Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичного розміру.

Змінні загальновиробничі витрати визначаються за фактичними обліковими даними. Якщо підприємство не веде окремого обліку постійних і змінних витрат або за обліковими даними неможливо визначити фактичної суми таких витрат, то для визначення змінних витрат може бути визначена питома вага цих витрат на одиницю продукції. Наприклад: електроенергія при незмінних тарифах буде рости прямо пропорційно росту обсягу виробництва.

У зв'язку з цим суми змінних витрати можуть бути визначені як добуток обсягу виробництва на суму змінних витрат розрахованих на одиницю продукції.

Підприємствам надане право самостійно встановлювати перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, які слід відобразити в документі про облікову політику підприємства.

Нормальна потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років дії операційного циклу з врахуванням запланованого обслуговування обсягу виробництва. В цьому випадку слід відмітити, що може бути два варіанти вимірювання нормальної потужності.

Перший варіант - використання вихідних даних виробництва, наприклад, кількість готової продукції, яка повинна бути виготовлена протягом одного або кількох років чи операційної циклу (наприклад на лісокомбінаті - це кількість виробу якого планується виготовити протягом операційного циклу з обліком фактичної потужності лісокомбінату, тобто можливості лісокомбінату виготовити необхідну кількість продукції). Але використання в якості бази для вимірювання нормальної потужності вихідних значень виробництва має місце в тому випадку якщо підприємство виготовляє тільки один вид продукції.

Якщо на підприємстві одночасно виготовляється декілька видів продукції, то застосовується другий варіант вимірювання нормальної потужності, при якому використовується вхідні дані виробничого процесу, наприклад, прямі години праці, машино-години, пряма заробітна плата, прямі витрати матеріалів і ін., які потрібно витратити для виготовлення запланованої кількості продукції. Слід відмітити,що як і в першому та і в другому варіантах при визначені середнього обсягу діяльності до уваги приймаються прогнозовані значення можливих обсягів реалізації протягом декількох слідуючих років (можна використовувати і один рік) або операційний цикл, а потім для визначення нормальної потужності або застосовують ці об'єми, або визначають кількість відповідних вхідних параметрів, котрі необхідно витрати для виготовлення запланованої кількості продукції.

Змінні загальновиробничі виграти розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (години праці заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо ) виходячи з фактичної потужності звітного періоду. В цьому випадку розподілені загальновиробничі витрати в самому широкому розумінні представляють собою розподілені змінні загальновиробничі витрати на одиницю бази з подальшим відношенням на різні види продукції, яка виготовляється на підприємстві на базу фактичної потужності за звітний період.

Про виборі бази розподілу слід звернути увагу на те. що зміною загальновиробничих витрат і відповідно змінною бази розподілу існує пропорційна або майже пропорційна залежність. Найчастіше в якості фази розподілу загальновиробничих витрат використовують :

ціну прямих матеріалів - якщо загальновиробничих витрат прямо зв'язані з величиною і кількістю матеріалів, з якими проводиться відповідні технологічні операції типовим прикладом в цьому випадку може бути виробництво на якому тільки збір виробів:

прямі витрати на оплату праці - якщо загальновиробничих витрат прямо зв'язані з величиною прямих витрат на оплату праці. Якщо наприклад, у виробництві для виготовлення певної продукції використовують складну техніку для управління якою наймають високооплачуваних кваліфікованих працівників, і одночасно для виробництва іншої продукції використовують працівників з більш низької кваліфікації, тоді використання витрат на оплату праці як бази розподілу приведе до того що велика частина загальновиробничих витрат припадає на виробництво ,для виготовлення якого використовують складну техніку:

години праці - якщо немає різниці між величиною заробітної плати і вона майже для всіх однакова;

машино-години - якщо у виробництві використовують значні капіталовкладення і загальновиробничі витрати у більшій мірі зв'язані з використанням обладнання і техніки. Наприклад, значна ціна електроенергії для обладнання або ціна обслуговування обладнання і ін.

Схематично розподіл заігальновиробничих витрат покажемо на рис.2.2.4.

Різниця між загальною сумою фактичних постійних витрат і їх розподіленою величиною становить суму нерозподілених витрат, що списуються на собівартість реалізованої продукції.

Розподіл загальновиробиичих витрат здійснюється в наступній послідовності:

1-й етап: всі загальновиробничі витрати поділяються на постійні (що належать від обсягу виробництва і змінні (безпосередньо пов'язані зі зміною обсягу діяльності).

2-й етап: вибір бази розподілу. Підприємство самостійно вибирає базу розподілу, однак вибраний критерій обов'язково повинен вказувати на зв'язок між загальновиробничими витратами і причинами, які впливають на їх величину. Кожне підприємство вибирає за базу розподілу таку характеристику виробничого процесу, зміна якої найбільшою мірою впливає на величину загальновиробничих витрат.

3-й етап: визначення нормальної потужності підприємства і вираження її в одиницях виміру обраної бази розподілу. Щоб розрахувати нормальну потужність, необхідно врахувати не тільки технічний потенціал обладнання, але і змінний режим роботи, тенденції на продукції тощо.

4-й етап: обчислення суми постійних і змінних загальновиробничих витрат всі умови досягнення підприємством нормальної потужності.

5-й етап: розрахунок нормативу постійних та змінних витрат на одиницю бази розподілу. Розділивши відповідні суми витрат на раніше визначену нормальну потужність, отримують планові нормативи змінних постійних загальновиробничих витрат в розрахунку на одиницю бази на кожну відпрацьовану машино-годину, на кожну гривню відрядної зарплати промислово-виробничого персоналу, на одиницю випущеної продукції тощо).

На суму розподілених загальновиробничих витрат складається бухгалтерський запис:

Дт 23 "Виробництво"

Кт 91 " Загальновиробничі витрати"

Нерозподілені загальновиробничі витрати списуються на собівартість реалізованої продукції, що відображається записом:

Дт 90 "Собівартість реалізації"

Кт91 "Загальновиробничі витрати"

Виникає питання, куди списувати нерозподілені загальновиробничі витрати, якщо у звітному періоді не здійснювались операції по реалізації продукції. Потрібно відмітити, що вказана ситуація списання загальновиробничих витрат в інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій не передбачено. На нашу думку, ці витрати у зазначеному випадку потрібно списувати на рахунок 94 "Інші витрати операційної діяльності", що відображається бухгалтерською проводкою

Дт 94 "Інші витрати операційної діяльності"

Кт91 "Загальновиробничі витрати"

Віднесення нерозподілених постійних загальновиробничих витрат до собівартості реалізованої готової продукції, на думку С.Ф.

В управлінському обліку загальновиробничі витрати відносяться до накладних витрат, що включаються у собівартість готової продукції.

2.3 Порядок відображення загальновиробничих витрат в управлінському обліку

В управлінському обліку загальновиробничі витрати відносять до накладних витрат,що включаються у собівартість готової продукції.

На думку Т.П.Карпова накладні витрати поділяються на дві групи:накладні загальновиробничі і загальногосподарські. Виробничі накладні витрати - це витрати на організацію, обслуговування і управління виробництвом. Вони виникають у виробничих підрозділах - відділах, цехах, дільницях. Призначення, характер і функціональна роль цих витрат пов'язана безпосередньо і виробництвом В склад виробничих накладних витрат включаються витрати на гриманню і експлуатацію обладнання. цехові витрати на управління і утримання будинків, споруд виробничого призначення і ін. Витрати на утримання і експлуатацію обладнання по відношенню до виробництва є основними, так як без машин і обладнання неможливий процес виробництва. Однак вони не можуть бути віднесені до прямих витрат на продукцію, на виробничий процес, на замовлення. (Наприклад, витрати на профілактичний огляд обладнання, поточний ремонт обладнання). Крім того деякі статті цих витрат можуть бути віднесені до прямих, якщо об'єктом обліку є замовлення, на виконання якого повністю задіяне устаткування даного виробничого підрозділу чи відділу.

До витрат на утримання і експлуатацію обладнання відносять витрати на матеріали для поточного догляду і ремонту обладнання; амортизація обладнання і транспортних засобів (внутрішньозаводського транспорту), заробітна платні з відрахуваннями на соціальні заходи робітників, які обслуговують обладнання; витрати всіх видів енергій, пари, стиснутого повітря, води: послуги допоміжних виробництв; вартість МШП; інші витрати, пов'язані з роботою обладнання.

Витрати на управління виробництвом об'єднують:

· заробітна плата і відрахування на соціальні заходи виробничо-диспетчерського апарату і адміністративно-управлінського апарату цехів виробничого призначення;

· витрати на підготовка і організацію виробництва;

· амортизація, отримання і ремонт будинків, споруд, інвентарю, використовуючи для виробничих потреб і зберігання напівфабрикатів власного виробництва:

· витрати на забезпечення нормальних умов роботи, на перекваліфікацію і підготовку кадрів;

· знос МШП і інші витрати на управління виробничими підрозділами.

Спільним для виробничих накладних витрат є те, що обидві групи укладають в більшості у виробничих підрозділах, плануються і виховуються на місцях їх виникнення, контролюються бюджетно-плановим методом, розподіляються непрямим шляхом між: видами продукції, готовою продукцією, незавершеним виробництвом. В той же час кожна із розглянутих груп складається із витрат різного економічного змісту. Різниця повинна визначати вибір і обґрунтування без розподілу витрат і джерела покриття. Із цієї позиції посилюється значення класифікації виробничих накладних витрат, прийнятої на підприємстві.

Невиробничі накладні витрати викликаються функціями управління, які за своїм характером, призначенням, і ролі відрізняються від виробничих функцій і функцій організації виробництва. Ці витрати виникають в рамках підприємства. Діюча номенклатура статей загальногосподарських витрат групує витрати для здійснення функції підготовки виробництва, організаційної функції і безпосередньо функції управління. Таке об'єднання різних за економічним змістом витрат затрудняє нормування, планування, контроль і аналіз витрат. Для цілей створення системи контролю і призначення прибутку, розкриті цінників, що впливають на виробничі витрати, було б доцільно згрупувати їх за функціональним значенням, а всередині їх по елементах витрат, (див. табл. 2.3.1)

Вибраний напрямок класифікації витрат дозволяє локалізувати витрати за місцем їх виникнення, розкриває зміст витрат в розрізі служб підприємства і дає можливість їх розподілу як по відношенню до видів функції, так і на виробничі витрати і утримання робочої сили і т.д. виклад, до витрат на технічне управління відносять утримання чинників технічних служб, їх заробітна плата і утримання на соціальні їх амортизація, витрати на утримання і ремонт будинків і споруд. цих технічними службами утримання загальнозаводських територій; знос і витрати на встановлення інвентарю: витрати на заходи, технічне удосконалення і ін, Частину цих витрат можна прямо віднести до видів продукції винаходи, технічне вдосконалення конструкції виробу; друга частина має відношення до окремих виробничих підрозділів і розподіляється разом з виробничими накладними витратами.

Як і всі інші витрати підприємства накладні витрати розглядаються управлінському обліку в залежності від цілей управління. Перед усім важливий порядок розподілу виробничих накладних витрат для оцінки матеріально-виробничих запасів, тобто розподіл між готовою продукцією, незавершеним виробництвом і видами продукції.

ВИРОБНИЧІ	НЕВИРОБНИЧІ
ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧІ	Загальногосподарські
Витрати на утримання і експлуатацію обладнання	Загально-цехові витрати на управління
- амортизація обладнання і транспортних засобів; - поточний догляд і ремонт техніки; - енергетичні витрати на обладнання; - послуги допоміжних виробництв на обслуговуванні робочих місць; - заробітна плата і утримання на соціальні потреби робітників, обслуговуючих обладнання; - витрати на внутрішньозаводські перевезення матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції; - знос МШП; - інші витрати, пов'язані з використанням обладнання	- витрати на управління виробництвом; - витрати пов'язані з підготовкою і організацією виробництва; - утримання апарату управління виробничих підрозділів; - амортизація будинків, споруд, інвентарю; - утримання і ремонт будинків, споруд, інвентарю. - витрати на забезпечення нормальних умов роботи; - витрати її на профорієнтацію і підготовку кадрів; - знос малоцінного і швидкозношуваного інвентарю.	- Адміністративно-управлінські витрати; - витрати на технічне управління; - витрати на виробниче управління; - витрати на управління фінансово-збутовою діяльністю; - витрати на управління постачально-заготівельною діяльністю; - оплата послуг, наданих зовнішніми організаціями; - утримання і ремонт будинків, споруд, обладнання; - витрати на робочу силу, набір, відбір, підготовка керівників, навчання перепідготовка і підвищення кваліфікації; - обов'язкові збори, податки, платежі і утримання за діючим законодавством; - інші витрати.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2.3.1. Схема розподілу виробничих накладних витрат і контроль за ними

Розподіл накладних витрат ускладнюється, коли обслуговуючі підрозділи надають один одному взаємні послуги. Зазвичай в таких випадках не змінюється механізм розподілу, оцінюючи взаємні послуги за стандартною (нормативною) собівартістю.

Розрахунок єдиної загальнозаводської ставки розподілу накладних витрат. Ставку розраховують по підприємству в цілому, незалежно від того, в якому підрозділі виконувалося замовлення. В таких випадках іде необумовлений перерозподіл витрат між підрозділами. Витрати одного підрозділу покриваються на рахунок іншого. Цілеспрямовано використовувати єдину ставку тільки у виробництвах з однаковими витратами часу на всі роботи, виконані в усіх підрозділах і віднесені до Одного замовлення. роботи витрачено різний час, то необхідно спочатку встановити ставку розподілу накладних витрат окремо по кожному підрозділі, щоб на замовлення розподілялися фактичні відповідні їх накладні інтриги.

2. Розрахунок ставки розподілу для кожного підрозділу. Загальна сума накладних витрат по окремих підрозділах ділиться на базу розподілу.

Базами розподілу по замовленню і виробами можуть бути:

а) нормування машинного часу для виконання робіт, процесів (машино-год.);

б) нормування часу виконання ручної роботи (нормо-год.);

в) вага виробу, матеріалів, напівфабрикатів і т.д. Ставка розраховується наступним чином:

Виробничі накладні витрати: Час роботи верстатів або час роботи основних виробничих робітників

Четвертий, заключним етапом розподілу накладних витрат є розподіл їх між замовниками. По кожному замовленню, виду продукції робиться набір часу кожного підрозділу, втраченого на виконання робіт по замовленню. Розрахунок ставки проходить так:

Використовуючи вищеописані процедури, виходять з фактичних витрат накладних витрат, що позитивно характеризує метод. Крім того метод має свої недоліки:

· не враховується поділ накладних витрат на постійні і змінні. В той час, коли велична цих витрат є фіксованою і не залежить від об'єму виробництва, - щомісячна зміна об'ємів приводить до значних змін величини ставок;

· порушуються вимоги до управлінського обліку, інформація про фактичні витрати за період готується по закінченню звітного періоду, крім того вона необхідна в оперативному порядку для періодичної оцінки незавершеного виробництва і прибутків, для встановлення цін на замовлення і продукцію;

· велика трудомісткість щомісячних плаваючих ставок розподілу;

· неспівпадання в часі випуску продукції і виникненні накладних витрат. Наприклад, витрати на ремонт, обслуговування, опалення і освітлення нерівномірні на протязі року. Тому фактична сума місячних ставок накладних витрат враховує тільки ту продукцію, яка випущена в даний період. Звідси, зимою продукція буде дорожча відносно статті "Опалення" і т.ін.

Використання методу відшкодування передбачає, що нормативна величина накладних витрат не буде мати значних відхилень від фактичних. Отримані відхилення розглядають, як витрати періоду і відносять в кінцевому рахунку на результат. Слід звернути увагу на те, що незавершене виробництво не корегується, неповне або збиткове відшкодування відносять до витрат поточного періоду і вони відшкодовуються з прибутку.

При виборі методу розподілу необхідно виходити з конкретних умов Я виробництва, яким визначається індивідуальна собівартість виробу, окремої ваги кожного виду ви гра т. зв'язок витрат з об'ємом продукції.

Невиробничі накладні виграти мають різну облікову політику відшкодування.

Вони:

· можуть бути віднесені до витрат поточного періоду і повністю включатися в собівартість реалізованої продукції загальною сумою без розподілу по видах продукції:

· розподілені на продукцію пропорційно виробничій собівартості виробів.

Таким чином, основним завданням управлінського обліку загальновиробничих витрат є правильне їх відображення за місцями виникнення і економічно обґрунтований розподіл і віднесення на собівартість окремих видів продукції. Від виконання цих завдань залежить коректність контролю за формуванням Цих витрат і правильність розрахунку повної собівартості продукції, що Має важливе заточення для ціноутворення.

ВИСНОВКИ

Витрати підприємства є одним із найважливіших і одним із трудомістких об'єктів обліку, контролю, аналізу. Від правильності їх визначення залежить точність розрахунку фінансового результату діяльності підприємства.

В результаті проведених досліджень по обліку загальновиробничих витрат зроблені такі висновки і пропозиції:

Вивчивши загальну класифікацію витрат можна сказати, що загальновиробничі витрати є витратами звичайної діяльності, накладними в залежності від економічної ролі в процесі виробництва, комплексними за своїм складом:

· непрямими в залежності, від способу включення в собівартість продукції (в управлінському обліку при визначенні повної собівартості продукції);

· за доцільністю, загально виробничі витрати в основному є продуктивними витратами.

Загальновиробничі витрати в більшій своїй величині (змінні і розподілені постійні) списуються на собівартість реалізованої продукції, тобто на витрати діяльності одночасно із визнанням доходу від реалізації.

За місцем виникнення загальновиробничі витрати є витратами конкретного цеху чи одного виробничого підрозділу.

Що до можливості впливу менеджера на величину загальновиробничих витрат, то це залежить від ефективності управління витратами на конкретному підприємстві. Однак, на нашу думку є багато можливостей контролю за загальновиробничими витратами.

2. В складі загальновиробничих витрат відображаються витрати. пов'язані з організацією і управлінням виробництвом у виробничих підрозділах, а також витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією устаткування і транспортних засобів внутрівиробничого призначення. Таке об'єднання названих витрат, на нашу думку пояснюється єдиною причиною що ці витрати є накладними з виробничими витратами одного і того ж виробничого підрозділу

Загальновиробничі витрат поділяються на постійні і змінні. Такий поділ витрат має важливе значення як для правильного списання і розподілу цих витрат між окремими видами об'єктів обліку витрат, так і для контролю за накладними витратами.

3. Всі витрати операційної діяльності, в тому числі загальновиробничі, формуються в розрізі економічних елементів і статей витрат. Елементи витрат наводяться в П(С)БО 16 "Витрати", а перелік статей витрат може встановлюватись підприємством самостійно.

Відповідно до законодавства підприємство має право обирати один між 3 способами обліку витрат діяльності :

· з використанням 8-го класу рахунків "Витрати за елементами";

· з використанням 9-го класу рахунків "Витрати діяльності";

· з одночасним використанням 8-го і 9-го класу рахунків.

4. Облік загальновиробничих витрат ведеться по кожному виробничому підрозділу. Аналіз регістрів бухгалтерського обліку журнально-ордерної форми, які затверджені наказом Міністерства Фінансів України від 29.12.2000 р. показав, що для аналітичного обліку загальновиробничих витрат в розрізі виробничих підрозділів такий регістр не передбачений. Тому нами пропонуються для цих цілей використовувати відомість №12. "Затрати цехів" "Старої" журнально-ордерної форми обліку, змінивши її нумерацію у відповідності до номер журналу (наприклад, відомість 5.2).

5. Особливістю обліку загальновиробничих витрат є те, що вони списуються на собівартість виробничої продукції в частині змінних і розподілених постійних, і на собівартість реалізованої продукції у частині нерозподілених постійних витрат Тому вони не мають відображення у формах фінансової звітності.

6. Основним завданням управлінського обліку загальновиробничих витрат є правильне їх відображення за місцями виникнення і економічно обґрунтований розподіл і віднесення на собівартість окремих видів продукції. Від виконання цих завдань залежить коректність контролю за формуванням цих витрат і правильність розрахунку повної собівартості продукції, що мас важливе заточення для ціноутворення.

7. Загальновиробничі витрати є одними із видів витрат діяльності підприємства і їх облік повинен повністю відповідати загальній схемі побудови обліку.

Вивчення плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, а також Інструкції, щодо його користування, затверджених Міністерством фінансів України від 30 листопада 1999 р. дає можливість зробити висновок, що загальна схема обліку діяльності підприємства виглядає таким чином : з однієї сторони відображаються всі витрати підприємства за видами діяльності, з другої - доходи підприємства за видами діяльності. Як витрати, так і доходи списуються на фінансовий результат діяльності, тобто різниця між ними становить валовий фінансовий результат (прибуток або збиток). За цією схемою повинні відображатися всі господарські операції. Однак методика обліку формування окремих витрат, в тому числі загальновиробничих,що передбачена П(С)БО 16 "Витрати" не відповідає цій схемі. Зокрема, це відноситься до обліку операцій по списанню нестач незавершеного виробництва, матеріальних цінностей.

Враховуючи загальну схему обліку діяльності підприємства вважаємо за доцільним нестачі незавершеного виробництва і матеріальних цінностей виявлені у виробничих підрозділах і на загальнозаводських складах відображати як інші витрати операційної діяльності виключивши їх зі складу загальновиробничих витрат, а суми заміщень за ці нестачі включати до складу іншого операційного доходу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

облік аудит загальновиробничий витрата

1. Абрютина М.С. Экономический учет и анализ деятельности предприятий // Вопросы статистики. - 2000. - № 11.- С. 15-23.

2. Амортизація основних засобів // Все про бухгалтерський облік.- №52.-2000.-С. 19-2.2.

3. Аудит: Практическое пособие Под ред. А. Кузьминского. - К.: «Учетинформ», 1996. -283с.

4. Аудит: Учебник для вузов В 11. Подольський, Г.Б. Поляк, А.А. Савин, Л.Б. Сотникова. Под ред. проф. НИ Подольського.- М.: Аудит. ЮНИТИ, 1997.-432с.

5. Белинская Е.И. Учет пивоваренного производства.-М.: Пищевая промышленность, 1973.-1 19с.

6. Бутинець Т.А. та інші. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. -Житомир: ЖІТІ, 2000. -672 с.

7. Бутинець Ф. Чижевська Л Герасимчук Н. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник для студентів спеціальності «облік І аудит».-Житомир: ЖІТІ. 2000.-448с.

8. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалїерського обліку: Підручник. - Житомир: ЖІТІ, 2000. -640с.

9. Бухгалтерський облік за національними стандартами. Практичний посібник. 2-ге видання доповнене І перероблене / Укладачі Я.Д. Крупка, З.В. Задорожній та інші. - Тернопіль: Економічна думка, 2000. - 288 с.

10. Бухгалтерський облік і відображення у фінансовій звітності витрат відповідно до Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" II Галицькі контракти". - 2000.- №1 І - С.20-37.

11. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник / за ред. С.Ф. Голова - Дніпропетровськ. ТОВ "Баланс - клуб", 2000.- 768с.

12. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів економічних спеціальностей - 5-те видання., доповнене й перероблене. - К.: А.С.К., 2000. - 784 с.

13. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф.. Ф.Ф. Бутинця. 3-те видання, перероблене І доповнене, - Житомир: ЖІТУ, 2001 - 672 с.

14. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф.. Ф.Ф. Бутинця. Житомир: ЖІТІ, 2000. - 806 с.13.

15. Воротняк О.С. Фінансовий облік та аналіз в системі управління підприємством // Вісник Житомирського інженерно-технологічного Інституту: - 1999. - №9. - С. 236-240.

16. Економічний аналіз для промислових підприєм

17. ств / Під ред. С.І. Шкарабана, М.І. Сопачова. Тернопіль: ТАНГ, 1999.-405 с.

Размещено на Allbest.ru