Аудит готової продукції

Аудитор може бути притягнутий за дорученням державного органа в якості експерта-бухгалтера для проведення ревізії або судово-бухгалтерської експертизи.

РОЗДІЛ 2. АУДИТ РЕАЛІЗАЦІЇ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

2.1 Цели проверки и источники информации

аудит звітність продукція аналіз

Целью проверки реализации готовой продукции является установление правильности отражения в отчетности:

фактической выручки от реализации продукции;

фактических затрат на производство реализованной продукции;

прибыли от прочей реализации;

внереализационных доходов;

определения цен на реализацию прочих материальных ценностей, ОС, НМА;

Источниками информации для проверки фактической выручки от реализации являются:

приказ об организации учетной политики на учетный год;

главная книга;

журнал-ордер №№ 1, 2, 10/1, 11;

ведомость 16.

Первичные документы на отпуск готовой продукции со склада:

банковские выписки о движении денежных средств на расчетном счете;

платежное требование и платежное поручение на оплату отгруженной продукции;

приходные кассовые ордера на приход денежной наличности в кассу, предъявляются для оплаты счетов за отгруженную продукцию;

другие платежные документы, ценные бумаги, письма, относящиеся к оплате за отгруженную продукцию;

отчет о финансовых результатах и их использовании.

2.2 Методи оцінки готової продукції

Мета аудиту випуску готової продукції та її реалізації-встановлення повноти оприбуткування готової продукції, правильності ис-вання виручки від реалізації і собівартості реалізованої продукції.

У ході перевірки аудитор вирішує такі завдання:

Підтвердження обгрунтованості вибору і правильності застосування-ня варіанти оцінки готової продукції;

Встановлення повноти оприбуткування готової продукції;

Підтвердження обсягів відвантаженої і реалізованої продукції;

Підтвердження собівартості відвантаженої та реалізованої про-дукції.

Джерелами інформації для перевірки стану обліку випуску готової продукції та її реалізації є: Картки складського обліку готової продукції, прейскурант, договори на поставку продукції, рахунки-фактури, книга продажів, накладні на відпуск готової продукції, дове-тю покупців, первинні банківські і касові документи про по-ступленіе виручки (платіжні доручення, вимоги-доручення, при-хідні касові ордери та ін.), Облікові

регістри (відомості, журнали-ордери, машинограми) за рахунками 23, 26, 36, 701, 901, 93, 204, 31, 33. 63, 685, 791, 901 і ін, Головна книга, «Звіт про прибутки і збитки» і ін.

Проаналізувавши отримані відповіді, аудитор повинен уточнити на-правління контролю процесу випуску та реалізації продукції і вибрати для кожного напряму найбільш прийнятні процедури (табл. 2.1).

Перш за все аудитор повинен з'ясувати, як оцінюється на перед-ємстві готова продукція. В даний час використовуються наступні види її оцінки:

За фактичною (повної) виробничої собівартості (для індивідуального виробництва);

За неповною (скороченої) виробничої собівартості, вико-яка значиться за фактичними витратами без загальногосподарських витрат (для індивідуального і дрібносерійного виробництва);

За обліковими цінами реалізації, Коли ціни приймаються як твердих облікових цін. При цьому відхилення враховуються на рахунку 26 «Го-товая продукція»;

За плановою (нормативною) виробничою собівартістю. Від-ня фактичної виробничої собівартості від планової або нормативної також враховуються окремо;

За вільними відпускними цінами, збільшеними на суму ПДВ;

За вільними ринковими (продажними) цінами (цей метол застосо-вується при обліку товарів у роздрібній торгівлі).

Обраний варіант оцінки готової продукції повинен бути зафіксувавши в якості елемента облікової політики підприємства. Дотримання конкретного варіанту оцінки готової продукції та відповідного йому порядку відображення операцій з її випуску в обліку встановлюється шляхом аналізу застосовуваних схем кореспонденції рахунків.

Повнота оприбуткування виробленої продукції може бути перевірена шляхом складання альтернативного балансу витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції виходячи з нормативних витрат. Для перевірки обсягу виробництва продукції використовуються дані первинних-них документів і виробничих звітів, актів інвентаризації неза-вершенном виробництва, регістрів аналітичного та синтетичного обліку, При цьому показники фактичного виходу і здачі на склад готової продукції (за фактичної собівартості), Враховані за дебетом рахунка 26 порівнюють з оборотами за кредитом рахунків 23 «Основне виробництво», 231 «Допоміжні виробництва».

2.3 Аудит руху готової продукції

Фактичне рух готової продукції аналізується за даними виробничих звітів та звітів про рух матеріальних цінностей на складах. Аудитор може застосовувати для перевірки даної ділянки обліку такі прийоми, як сканування, простежування, арифметичний контроль та ін Одночасно з'ясовується організація складського обліку готової продукції, правильність і своєчасність оформлення первинних документів і відображення їх даних на рахунках бухгалтерського обліку.

Перевіряючи правильність визначення виручки від реалізації продукції, аудитор повинен перш за все з'ясувати застосовуваний підприємством метод її обчислення для цілей оподаткування:

Принаймні відвантаження продукції та пред'явлення покупцям розрахунок-них документів;

У міру оплати покупцями розрахункових документів за відвантажену продукцію. Перший варіант обліку реалізації та визначення виручки (метод нарахування) виходить з дотримання міжнародно визнаного принципу юридичної осо-ського і економічної єдності переходу до покупця права власності .

Таблиця 2.1

Програма аудиторської перевірки випуску готової продукції та процесу реалізації

№	Перелік процедур	Джерела інформації
1	Перевірка даних реєстрів обліку випуску готової продукції та її реалізації і звірка їх з рахунками Головної книги	Відомості, журнали-ордери, машинограми, Головна книга
2	Вибірковий контроль руху готової продукції на складі	Картки складського обліку готової продукції
3	Вибіркова перевірка правильності оформлення документів на відвантаження та їх відображення в обліку	Рахунки-фактури, накладні,книга продажів, машинограми
4	Вибіркова перевірка відповідності цін, Зазначених у відвантажувальних документах, цінами в прейскуранті	Рахунки-фактури, накладні, прейскурант
5	Вибіркова перевірка правильності відображення заборгованості покупців в облікових регістрах і Головній книзі	Акти звірки розрахунків, машинограми. Головна книга
6	Перевірка своєчасності і повноти списання собівартості реалізованої продукції і комерційних витрат	Розрахунок фактичної собівартості відвантаженої (реалізованої) продукції
7	Перевірка правильності корреспон-вому рахунків з обліку випуску і реалізації продукції, надходженню виручки від реалізації, Списанню собівартості і розподілу комерційних витрат	Облікова політика, відомості, журнали-ордери, машинограми, Головна книга

на продукцію, відвантажену йому продавцем, незалежно від терміну її фак-тичної оплати.

При другому варіанті (касовий метод) процес реалізації розділений на два етапи: Відвантаження продукції та пред'явлення покупцеві розрахункових документів і фактична оплата продукції покупцем. Обраний варіант визначення виручки для цілей опо-ня має бути зафіксований в обліковій політиці підприємства.

Однак всі підприємства бухгалтерський облік виручки від реалізації та складання звітності повинні здійснювати тільки за методом нарахо-лення або «по відвантаженню». Процес відвантаження (реалізації) продукції вчи-розробляються на рахунку 701 «Дохід від реалізації продукції (робіт, послуг)». Відвантажена, але ще не оплачена покупцями продукція обліковується на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» за цінами реалізації.

Застосування підприємствами методу визначення виручки від реалі-зації для цілей оподаткування «по оплаті» означає лише особливий по-рядок обчислення бази оподаткування по ПДВ, податку на прибуток, на користувачів автомобільних доріг і інших податках, що нараховується «з обороту». Ці податки розраховуються з тієї частини реалізованої продукції, яка фактично сплачена покупцями, тобто за яку поступили грошові кошти або яка оплачена іншим способом (зустрічної поставкою продукції, заліком взаємних вимог, векселем третьої сторони і ін).

2.4 Аудит реалізації готової продукції

У процесі вивчення операцій з реалізації продукції аудитор повинен встановити і перевірити наявність договорів на поставку продукції і правильність їх оформлення, повноту реєстрації виписаних рахунків-фактур, дотримання термінів оплати покупцями за поставлену продукцію.

Правильність визначення собівартості реалізованої продукції аудитор з'ясовує шляхом арифметичного перерахунку відповідних по-казників «Розрахунку фактичної собівартості відвантаженої (реалізований-ної) продукції», А також шляхом складання товарного балансу в нату-ральної і вартісному вираженні за окремими видами продукції. При цьому показники товарного балансу повинні бути звірені з аналогічними показниками інших документів:

Залишок готової продукції на початок і кінець звітного періоду, Випуск за звітний період і відвантаження (реалізація) підтверджуються дан-ними аналітичного обліку руху готової продукції в бухгалтерії і (або) інформацією оперативного обліку у виробничо-диспетчерській службі;

Залишок готової продукції на початок і кінець періоду за фактичними-ської собівартості або за обліковою ціною (планової, Нормативної) собі-вартості й ін залежно від прийнятого варіанта обліку готової продукції) підтверджується сальдо по рахунку 26 «Готова продукція» на початок і кінець звітного періоду. Випуск з виробництва за фактичною собівартості підтверджується інформацією відомості зведеного обліку за-трат на виробництво.

Відвантаження за фактичною собівартістю визначається як алге-чна сума відвантаження за обліковими цінами і відхилень. Сума відхилень розраховується виходячи з рівня середнього відсотка відхилень. У свою чергу, середній відсоток відхилень визначається як від-носіння суми відхилення фактичної собівартості від облікової ціни до суми залишку готової продукції на початок періоду та її випуску за пе-ріод за обліковою ціною. Відхилення зі знаком «плюс» (перевитрата) відоброжаються на рахунках 26 і 701 звичайної записом, а зі знаком «мінус» (економія) - сторнировочной.

Якщо облікової політикою підприємства передбачено порядок відне-сення загальногосподарських (непрямих) витрат, що враховуються на рахунку 92 «Адміністративні витрати», в кінці місяця на рахунок 701 «Дохід від реа-лізації продукції (робіт, послуг)», аудитор повинен упевнитися у вірності розподілу цих видатків між видами діяльності. Це особливо важливо, якщо обкладення окремих видів діяльності підпри-ємства податком на прибуток здійснюється за різними ставками. Тому проводиться відповідний арифметичний розрахунок, мета якого перевірити правильність розподілу непрямих витрат пропорційно-нально виручці, отриманої від кожного виду діяльності (або пропор-нальних сумі основних витрат).

Аналогічному контролю піддаються і комерційні витрати, котрі пов'язані зі збутом продукції і включають витрати на тару і упаковку, по доставці продукції на станцію відправлення, навантаженню у вагони, автомобілі, комісійні збори, що сплачуються збутовим і іншим зосередніческім організаціям, витрати на рекламу та ін. Вони обліковуються на рахунку 93 «Витрати на збут». Аудитору шляхом звірки даних первинних розрахунково-платіжних документів та облікових регістрів по рахунку 93 слід з'ясувати організацію аналітичного обліку цих витрат, а за допомогою арифметичного контролю - перевірити правильність їх розподілу між видами реалізованої продукції. Розподіл має вироб-диться пропорційно вартості реалізованої (відвантаженої) продук-ції за фактичною собівартістю або обліковими цінами, крім витрат на тару і транспортування, які списуються прямим шляхом.

На закінчення аудитор перевіряє правильність обчислення ПДВ і фінансових результатів від реалізації. Особлива увага повинна бути звернена на факти реалізації продукції (робіт, послуг) за цінами не ви-ше фактичної собівартості, При встановленні таких фактів слід з'ясувати їх причини та перевірити правильність донарахування сум ПДВ та податку на прибуток.

Аудитор повинен вивчити також правильність відображення в обліку реа-лізації продукції (робіт, послуг) при здійсненні товарообмінних (бартерних) операцій, розрахунків шляхом заліку взаємних вимог (особ-ливо при багатосторонніх заліках), при отриманні векселів банку або третьої сторони за відвантажену продукцію і ін. Об'єктом його прісталь-ного уваги повинні бути документальне підтвердження здійснених господарських операцій, що застосовуються схеми кореспонденції рахунків по них, обчислення різних податків (на прибуток ПДВ, на користувачів автомобільних доріг і ін).

Висновки до розділу 2

Проверяя перечисленные выше документы, аудитор должен сопоставить даты оформления соответствующих отгрузочных документов с датой отражения операций по отгрузке в соответствующем учетном регистре и датой оплаты отгруженной продукции по выпискам банка. При обнаружении расхождений предложить работникам бухгалтерии внести изменения и исправления в учетные и отчетные показатели.

Свої висновки він обгрунтовує даними перевіряються первинних документів та облікових регістрів, результатами вироблених контрольних арифметичних розрахунків. Виявлені і час аудиту помилки і порушення аудитор реєструє в робочій документації.

Типові помилки:

Ведення бухгалтерського обліку реалізації продукції «по оплаті»;

Неправильне обчислення фактичної собівартості реалізований-ної продукції;

Недотримання встановленого обліковою політикою методу визна-чення виручки для цілей оподаткування;

Некоректна кореспонденція рахунків при відображенні в обліку реа-лізаціїпродукції за бартером, при здійсненні багатостороннього заче-та взаємних вимог і іншим «нетрадиційним» операціях.

РОЗДІЛ 3. АУДИТОРСЬКЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Теоретичні питання аудиторського дослідження фінансової звітності

Перевірка різних об'єктів контролю, проведена згідно з програмі і плану аудиту, дозволяє зібрати достатню кількість якысних аудиторських доказів для оцінки повноти та достовірності показників фінансової (бухгалтерської) звітності.

На даній стадії аудиту здійснюється додатковий аналіз відповідності технології отримання та утримання показників звітності вимогам, що пред'являються наступними нормативними документами:

П (С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

П (С) БО 2 «Баланс»;

П (С) БО 3 «Звіт про фінансові результати»;

П (С) БО 4 «Звіт про рух грошових коштів»;

П (С) БО 5 «Звіт про власний капітал»;

Положення про облікову політику підприємства;

Аудиту піддаються всі форми, Складові бухгалтерську отчетність підприємства:

Баланс (ф. № 2);

Звіт про фінансові результати (ф. № 2);

Звіт про рух грошових коштів (Ф. № 3);

Звіт про власний капітал (ф. № 4);

Інші форми (включаючи розрахунки по податках), введені нормативними документами;

Пояснювальна записка до річного звіту.

При перевірці звітності аудитору слід керуватися зазначеними вище нормативними документами, формою організації обліку і даними інвентаризації, про-наведеній перед складанням річного звіту.

Кожна стаття балансу на кінець року повинна бути підтверджена ре-зультаті ретельно проведеної інвентаризації. Всі розбіжності з даними бухгалтерського обліку, а також всі помилки і порушення, виявив-лені в ході інвентаризації, повинні бути виправлені і відбиті у відповідних облікових регістрах до подання річного звіту. Суми статей балансу по розрахунках з фінансовими, податковими органами повинні бути погоджені з ними і тотожні.

Слід перевірити правильність оцінки статей балансу, розрахунку фі-нансових результатів, узгодженість даних звітів про рух капі-тала, грошових коштів і даних додатку до балансу. Після цього целесообразно проконтролювати відповідність даних аналітичного і синтетичного обліку за всіма рахунками, Їх взаємозв'язок і відповідність данним Головної книги та форм бухгалтерської звітності. У ході перевірки річної звітності аналізуються також показників чи квартальної звітності з метою встановлення можливих помилок і спотворень.

Уважного вивчення аудитором вимагає, як правило, зведена бухгалтерська звітність підприємства. Її рекомендується складати за основними вилам діяльності підприємств: промисловості, будівнитства, торгівлі та іншим, що мають фінансові вкладення в дочірні та залежно суспільства. При перевірці форм, що входять до складу зведеної річної звітності, аудитор повинен виходити з встановлених правил відображення у ній показників бухгалтерської звітності дочірніх і залежних товариств за умови єдності прийнятих облікових політик. Так, показників чи активів і пасивів балансів основного суспільства (материнської компанії) та дочірніх товариств необхідно підсумувати. Якщо частка основного суспільства в статутному капіталі дочірнього товариства менше 50%, то поки-показники активів та пасивів цього дочірнього суспільства складаються виходячи з частки участі материнської компанії в його статутному капіталі. Показу-ки балансу і звіту про прибутки і збитки, що відображають взаємні рас-подружжя та зобов'язання основного і дочірнього суспільства, а також взаємні обсяги реалізації між ними, в зведену звітність не включаються. Прибуток основного та дочірніх товариств підсумовується. У звітності поки-ни опиняються тільки дивіденди, нараховані основним суспільством дочірні-му. Дивіденди, виплачені дочірнім суспільством основним, не відо-жаются. Інвестиції основного суспільства в дочірнє і відповідно до його статутного капіталу також у зведеній звітності не вказуються.

Якщо основне товариство має фінансові вкладення в залежні суспільства, то в зведену звітність показники бухгалтерської звітності таких товариств воно не включає. У пояснювальній записці до річного від-пару в розділі, присвяченому фінансовим вкладенням, основне суспільство робить розшифровку своїх вкладень у кожне залежне суспільство (на-звання, юридична адреса, розмір статутного капіталу і частка в ньому ос-новного суспільства, наміри в частині подальшої участі ). Усі виявлені у ході аудиту помилки і спотворення звітності ау-дитора реєструє в своїх робочих документах.

У тому випадку, коли аудитор не знайшов порушень у звітності або виявлені порушення незначні і не завдають шкоди дер-ству, засновникам (акціонерам), він відображає це в аналітичній частині аудиторського висновку-У цьому він має право надати позитивного за-ключення. Якщо порушення, виявлені аудитором, впливають на законність функціонування підприємства або завдають шкоди державі, учреди-телям (акціонерам), він також фіксує це в аналітичній частині ауді-Торського ув'язнення. Однак у цьому випадку він надає час для усунення виявлених порушень. Якщо порушення не виправлені, ау-дитора не має права видавати позитивний висновок.

Типові помилки:

Показники звітності не підтверджені результатами інвентаризації (остання проведена формально, не по всіх активами та зобов'язаннями);

Допущені арифметичні помилки при підрахунку показників від-парності, Заокругленнях значень показників;

Відсутня взаимоувязка окремих показників різних форм звітності;

Неповне заповнення усіх обов'язкових реквізитів звітності.

3.2 Аудиторський аналіз фінансового стану пілприємства

Мета фінансового аналізу - виявлення змін показників фі-нансового стану та факторів, що впливають на його динаміку, оцінка ко-кількісного і якісних змін поточного фінансового стану і на перспективу.

Інформаційною базою для проведення аналізу фінансового стану-ня підприємства є його бухгалтерська звітність, а також окремих-ні показники деяких регістрів синтетичного обліку.

Аналіз фінансового стану підприємства включає наступні етапи:

1. Попередня (загальна) оцінка фінансового стану підпри-ємства і змін його фінансових показників за звітний період.

2. Аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства.

3. Аналіз кредитоспроможності підприємства та ліквідності його балансу.

4. Аналіз оборотності оборотних коштів.

5. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства.

6. Аналіз потенційного банкрутства підприємства. Для проведення аналізу використовуються певні методи та інструменти. До числа основних методів аналізу відносяться:

- Порівняння, коли фінансові показники звітного періоду порів-ється або з плановими, або з показниками за попередній період (базисними). При цьому повинна бути забезпечена порівнянність порівняй-ваних показників, тобто їх перерахунку урахуванням однорідності груп еле-ментів, інфляційних процесів та ін.;

- Угруповання, коли показники групуються та зводяться в таблиці. Це дозволяє виявити певні тенденції у розвитку явищ, їх взаємозв'язку;

- Метод ланцюгових підстановок полягає в заміні окремого від-парного показника базисним. При цьому всі інші показники остают-ся незмінними, що дозволяє визначити вплив окремих факторів на сукупний фінансовий показник. В якості інструментарію для аналізу використовуються фінансові коефіцієнти - відносні поки-показники, які виражають ставлення одних абсолютних фінансових по-казників до інших. Вони використовуються для порівняння показників фінан-сового стану конкретного підприємства з аналогічними показниками інших підприємств чи середньогалузевими показниками; виявлення ді-намики розвитку показників і тенденцій зміни фінансового стану-ня підприємства; визначення нормальних обмежень і критеріївраз-особистих сторін фінансового стану.

3.3 Аудиторський аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

У фінансовому аналізі застосовуються різні формули, в яких фінансові показники записуються у вигляді наступних умовних позна-значень:

Показники бухгалтерського балансу:

I. Необоротні активи - АВ.

ІІ. Оборотні активи - АТ.

Запаси - 3.

Дебіторська заборгованість, короткострокові фінансові вкладений-ня, грошові кошти та інші активи - Д.

Короткострокові фінансові вкладення і грошові кошти - В.

III. Збитки - У.

IV. Капітал і резерви - К.

V. Довгострокові пасиви (довгострокові кредити і позики) - ПД.

VI. Короткострокові пасиви - ПК.

Короткострокові кредити та позики - М.

Кредиторська заборгованість та інші пасиви - Н.

Валюта балансу - Б.

Розрахункові фінансові показники:

Величина власних оборотних коштів - ЄС.

Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат - ЄВ.

Надлишок або нестача власних оборотних коштів - ЄС.

Надлишок або нестача загальної величини основних джерел формування запасів і витрат - ЄВ.

Джерела, що послабляють фінансову напруженість - ІС.

Підприємство вважається платоспроможним, якщо наявні в нього грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення (цінні бумаги тощо) і дебіторська заборгованість покривають його короткострокові зобов'язання.

Платоспроможність підприємства можна виразити в наступному виді:

Д > М + Н

500>140

З цього виразу бачимо дебіторська заборгованість та короткострокові фінансові вкладення більші ніж кредиторська заборгованість, кредити та займи.

Економічна сутність фінансової стійкості підприємства являється забезпеченість запасів і витрат джерелами їх формування.

В рамках аналізу фінансової стійкості розраховується такий показник, як надлишок або недостача засобів формування запасів і витрат. Для аналізу перш за все треба визначити розмір джерел засобів, наявних в підприємства для формування його запасів і витрат.

З метою характеристики джерел засобів для формування запасів та витрат в використовують ряд спеціальних показників:

1) Наявність власних оборотних засобів:

ЕС = К+ПД - АВ = 410+20-200=230

2) Загальна величина основних джерел формування запасів та витрат

ЕО = ЕС + М = 230+20=250

На основі цих показників розраховуються показники забезпеченості активів і витрат джерелами їх формування

1) надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних засобів

± ЕС = ЕС - З = 230-110=120

2) надлишок (+) або нестача (-)загальної величини основних джерел для формування запасів та витрат

± ЕО = ЕО - З = 250-110=140

По ступеню фінансової стійкості підприємства розрізняють чотири типи ситуацій.

1) абсолютна стійкість. Ця ситуація можлива при наступній умові

З < ЕС + М = 230+20=250

110<250

2) нормальна стійкість, гарантуюча платоспроможність підприємства, характеризується умовою

З = ЕС + М = 230+20=250

110?250

3) нестійкий фінансовий стан пов'язаний з порушенням платоспроможності підприємства і виникає при умові

З =Ес + М+ Ио =230+20+20=270

110?270

4) кризисний фінансовий стан виникає якщо

З = Ес + М = 230+20

110?250

Досліджуючи ступінь стійкості підприємства в нашому випадку підприємство має абсолютну стійкість 110?250.

Для характеристики фінансової стійкості підприємство використовує ряд фінансових коефіцієнтів.

Коефіцієнт автономії розраховується як відношення величини джерел власних коштів до підсумку балансу:

КА = = 410/550=0,75

Характеризує долю власних коштів в загальному об'ємі ресурсів підприємства (нормальне значення показника КА ? 0,5).

Коефіцієнт відношення найомних і власних коштів знаходиться як відношення найомних і власних коштів:

КЗ/С = (ПД + М) / К = (20+20)/410=0,1

Показує яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок позикових джерел коштів (нормальне значення показника КЗ/С? 1,0).

Коефіцієнт забезпечення власного капіталу коштами складає відношення величини власних оборотних засобів до вартості запасів

КО = =230/110=2,09

Показує наявність власних оборотних засобів, необхідних для фінансової стійкості (нормальне значення показника КО ? 0,1)

Коефіцієнт маневреності розраховується як відношення власних оборотних засобів до загальної величини капіталу

КМ = = 230/410=0,56

Показує яка частина власних засобів вкладена в найбільш мобільні активи (нормальне значення показника КМ ? 0,5).

Коефіцієнт фінансування являється відношенням власних джерел до позикових:

КФ = К/ (ПД +М) = 410/40=10,25

Визначає яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власних коштів (нормальне значення показника КФ ? 1,0).

Одним із головних аспектів аналізу - є аналіз кредитоспроможності підприємства і ліквідності його балансу. Кредитоздатність - це здатність підприємства своєчасно і повністю розраховуватися по своїм боргам. В ході його аналізу проводяться розрахунки по визначенню ліквідності активів підприємства і ліквідності його балансу.

Ліквідність активів - це величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх на гроші. Чім менше потрібно часу для перетворення активів в гроші, тим вони ліквідні.

Ліквідність балансу виражається в ступені покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Ліквідність балансу досягається встановленням рівності між зобов'язаннями підприємства і його активами.

Аналіз проводиться шляхом співставлення засобів по активу і зобов'язань по пасиву. Для цього активи групують по ступеню їх ліквідності і розташовують в порядку їх вибуття, а пасиви - по терміну їх погашення і розташовують в порядку зростання терміну сплати.

Ліквідність підприємства визначається за допомогою ряду фінансових коефіцієнтів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних активів до суми найбільш строкових зобов'язань і короткострокових пасивів:

КАЛ = В/ (Н+М) = 200/140=1,43

Показує яка частина поточної заборгованості може бути погашена в найближчий до моменту складання балансу час (нормальне обмеження КАЛ ?0,2-0,5).

Коефіцієнт покриття або поточної ліквідності являється відношенням всіх оборотних засобів до суми термінових зобов'язань:

КТЛ = АО / (Н+М) = 310/140=2,21

Визначає в якій ступені поточні активи покривають короткострокові зобов'язання (нормальне обмеження КТЛ ? 0,2).

Проведемо аналіз оборотності оборотних засобів, такий аналіз проводиться для оцінки стану оборотних активів, їх динамічності і включає: аналіз оборотності активів, аналіз дебіторської заборгованості.

Аналіз оборотності активів здійснюється на основі показників

а)

= = 300/430=0,07

Характеризує швидкість обороту оборотних активів підприємства.

б)

= = 360/0,07=514,29

в)

= = 300/360=0,83

Цей показник характеризує додаткове залучення засобів в оборот, викликаних уповільненням оборотності активів.

Аналіз дебіторської заборгованості проводиться з використанням наступних показників:

а)

= = = 300/140=2,14

Вона визначає на скільки раз виручка від реалізації перевищує дебіторську заборгованість.

б)

= = 360/2,14=168,22

Цей показник відображає, що склався за період терміну розрахунків покупців.

в)

= = 140/2,14=65,42

Цей показник характеризує структуру оборотних активів.

Аналізуючи розраховані вище дані ми можемо зробити загальний висновок про фінансовий стан підприємства. В цілому підприємство займає стійке фінансове положення, воно є платоспроможним, з високим забезпеченням власними коштами, ліквідність підприємства за аналізуючий період не виходить за рамки нормального обмеження, і навіть більше фінансова стабільність підприємства залишається на високому рівні.

3.3 Аудиторський аналіз потенційного банкрутства

1. Коефіцієнт (покриття) поточної ліквідності (КТ.Л) - ставленння оборотних активів (за вирахуванням витрат майбутніх періодів) до суми термінових зобов'язань:

КТЛ = АО / (Н+М) ? 2

2,21? 2

2.Коефіцієнт забезпеченості власними засобами (КЗ) - відношення величини власних оборотних коштів до вартості запасів:

КО = ? 2

2,09 ? 2

Якщо фактичні значення вказаних показників для підприємства опиняться нижче нормативних, то його фінансовий стан є незадовільним, а саме підприємство може бути визнано банкрутом. Рішення про банкрутство підприємства приймається або самим підпрмємством добровільно, або за висновком арбітражного суду.

Висновки до розділу 3

Ми провели нашу перевірку відповідно до вимог українських стандартів, згідно з якими під час аудиторської перевірки необхідно зібрати достатню інформаціюпро те, що звіти не містять у собі суттєвих помилок, і сформувати на цій основі висновок про його реальний фінансовий стан. Ми перевірили тестуванням інформацію, що підтверджує цифровий матеріал, покладений в основу звітності. Під час перевірки були розглянуті бухгалтерські принципи оцінки матеріальних статей балансу, використані керівництвом підприємства ( організації), здійснена оцінка основних засобів, матеріалів та ін. Ми вважаємо, що під час перевірки нами було зібрано достатнью кількість інформації для висновку.

РОЗДІЛ 4. АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК І ЗВІТ

Аудиторський висновок незалежної аудиторської фірми (аудитора) (назва фірми , ім.`я та прізвище аудитора) ____________________________________________________________________________________________________________________________________

Згідно з договором №__ від __ січня 20__ р. ми перевірили баланс ___________________________________ на 01.01.20__ р., що додається, і відповідні звіти про прибутки і збитки, рух основних фондів, які характеризують зміни фінансового стану за рік, що завершився 31.12.20__ р. Відповідальність за цю звітність несе керівництво компанії. У наші обов`язки входить підготовка висновку за даними аудиторської перевірки цієї звітності.

Перевірку здійснено відповідно до нормативів аудиту, що чинні в Україні. Згідно з ними ми спланували та провели аудиторську перевірку з метою збирання достатніх доказів того, що фінансові звіти підприємства, яке перевіряється, не містять суттєвих помилок. За допомогою тестів було перевірено інформацію, що підтверджує цифровий матеріал, який покладено в основу звітності.

Під час аудиторської перевірки проаналізовано бухгалтерські принципи, які використовувалися підприємством, розглянуто принципи оцінки матеріальних статей балансу, застосовані керівництвом підприємства, і звітності в цілому.

Ми вважаємо, що зібраної під час перевірки інформації достатньо для складання висновку.

Ми підтверджуємо, що надана інформація дає повне уявлення про реальний склад активів і пасивів суб`єкта перевірки. Господарсько-фінансова діяльність здійснюється відповідно до чинного законодавства. Прийнята система бухгалтерського обліку відповідає законодавчим актам і нормативним вимогам.

Звітність складена за справжніми даними бухгалтерського обліку і достовірно відображає в усіх суттєвих характеристиках фактичний фінансовий стан підприємства, що перевіряється на «__» __ 20__ р. з «__»__20__ р. до «__»__20__ р.

Підпис від імені аудиторської фірми

Адреса аудиторської фірми

Номер і свідоцтво на аудиторську діяльність

Печатка

Дата

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України „Про авторське право і суміжні права” від 23.12.93 № 3792-XII.

2. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 № 996-XIV.

3. Закон України „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” від 18.02.99 № 2132-II.

4. Закон України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 15.12.93 № 3687-XII.

5. Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15.12.93 № 3689-XII.

6. Закон України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97 № 168/97-ВР.

7. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.99 № 291.

8. Бутинцець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / Під ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. -- 3-тє видання, перероблене і доповнене. -- Житомир: ЖІТІ, 2001. -- 627 с.

9. Берсуцький Я.Г.,. Аналіз господарської діяльності підприємств: Навчальний посіб. / Я.Г.,Берсуцький. І.А., Дугінська, Б.Л Дугінський - Донецьк: ДІЕХП, 2000. - 181 с.

10. Берсуцький Я.Г., Бухгалтерський облік і Прийняття рішень: Навчальний посіб. / Я.Г. Берсуцький, Б.Л.Дугінській, Г.В.Коваль.. - Донецьк: ДІЕГП, 2001. - 227 с.

БАЛАНС (додаток 1)

№ з/п	Статті балансу	Сума, грн.
АКТИВ
1	Нематеріальні активи	10
2	Незавершене будівництво	30
3	Основні засоби	40
4	Біологічні активи	50
5	Довгострокові фінансові інвестиції	30
6	Дебіторська заборгованість	40
7	Виробничі запаси	90
8	Поточні біологічні активи	20
9	Незавершене виробництво	10
10	Готова продукція	10
11	Дебітори	20
12	Грошові кошти В	200
13	Валюта баланса	550
БАЛАНС	1100
ПАСИВ
1	Статутний капітал К	400
2	Забезпечення виплат персоналу К	10
3	Кредити банку П (д) М	20
4	Короткострокові активи Н	10
5	Зобов`язання за розрахунками Н	110
6	Валюта баланса Б	550
БАЛАНС	1100

Примітка (виручка) 300.

Размещено на Allbest.ru